Стратегії розвитку

Регіональні стратегії розвитку.

Житомирська обл.

Інформація про документ

Назва документа	Регіональна стратегія розвитку 2021-2027 роки
Назва стратегії, на підставі якої створено	RR01:2430-8616-9466-5953 V.1
Рівень документу	Регіональний
Адміністративно-територіальна одиниця	Область
Період дії з	2021
Період дії до	2027

Суб'єкт, відповідальний за подання даних

Назва суб'єкта, відповідального за подання даних	ОДВ ДЕПАРТАМЕНТ АПР 02741433
Посада уповноваженої особи суб'єкта, відповідального за подання даних	Не вказано
ПІБ уповноваженої особи суб'єкта, відповідального за подання даних	ДОБРИНСЬКА НІНА КАНТІЇВНА

Дані про затвердження документа

Дата прийняття	2025-04-10
Номер рішення	889
Вид	Рішення
Видавник	Обласна рада
Ідентифікатор	Не вказано

Загальна частина

Житомирська область, як і інші та Україна в цілому, наразі проживає надскладний воєнний час, має відповідно проблеми та тенденції в економічному і соціальному розвитку, які матимуть наслідки на наступні періоди.

Стратегія розвитку Житомирської області на період до 2027 року (далі – Стратегія) є головним плановим документом регіону. Необхідність підготовки актуалізованої Стратегії зумовлена затвердженням постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2024 р. № 940 нової редакції Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки.

Нормативно-правова основа її розроблення:

Закон України «Про засади державної регіональної політики»;

Постанова Кабінету Міністрів України від 04.08.2023 р. № 816 «Деякі питання розроблення регіональних стратегій розвитку і планів заходів з їх реалізації та проведення моніторингу реалізації зазначених стратегій і планів заходів» (зі змінами).

Згідно розпорядження Житомирської обласної військової адміністрації від 17.09.2024. № 714 «Про приведення Стратегії розвитку Житомирської області на період до 2027 року у відповідність із Державною стратегією регіонального розвитку на 2021-2027 роки» розпочата робота по актуалізації Стратегії, головним розробником якої є Департамент агропромислового розвитку та економічної політики Житомирської обласної державної (військової) адміністрації. До робочої групи увійшли керівники структурних підрозділів обласної державної (військової) адміністрації, представники територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, бізнесу, наукової спільноти, громадських організацій, експерти програми проєкту USAID «Говерла».

Актуалізація Стратегії забезпечена завдяки тісній інтеграції зі співрозробниками та забезпеченню координації роботи з проведення стратегічного аналізу та підготовки оновленого тексту розділів Стратегії.

При її початковому розробленні були застосовані методи і підходи, що використовуються в Європейському Союзі, та враховані рекомендації фахівців реорганізованих Мінрегіону, Мінекономрозвитку, радників з впровадження державної регіональної політики Програми «U-LEAD з Європою», представників окремих проєктів та платформ Об’єднаного дослідницького центру (Joint Research Centre, JRC) Європейської комісії.

Стратегія розроблена з дотримання таких принципів:

інноваційна спрямованість - визначення окремих напрямів та завдань з метою прийняття та впровадження нових технологічних рішень у певних видах економічної діяльності з урахуванням наявного інноваційного потенціалу регіону;

відкритість - забезпечення залучення заінтересованих представників, зокрема суб'єктів підприємництва, науково-дослідних установ, закладів вищої освіти та громадських об'єднань, до процесу розроблення та реалізації регіональної стратегії;

паритетність - створення рівних можливостей для висловлення позицій всіх сторін та забезпечення максимального врахування їх інтересів під час розроблення та реалізації регіональної стратегії;

координація - взаємозв'язок та узгодженість Стратегії з довгостроковими стратегіями, планами і програмами розвитку на державному, регіональному та місцевому рівнях;

доповнюваність - забезпечення взаємозв'язку науки, освіти, виробництва, фінансових та людських ресурсів у розвитку інноваційної діяльності;

диверсифікація - можливість створення нових видів економічної діяльності у визначених галузях економіки.

Стратегічні орієнтири розвитку області визначені з урахуванням завдань Національної доповіді «Цілі Сталого Розвитку: Україна», які є орієнтирами для досягнення Цілей Сталого Розвитку, затверджених на Саміті ООН зі сталого розвитку у 2015 році (далі – ЦСР ООН).

Стратегія базується на стратегічному аналізі соціально-економічного розвитку області, в якому описані наявні тенденції, ключові проблеми, сильні і слабкі сторони, можливості і загрози та оцінці переваг, викликів і ризиків, на основі яких визначено можливі сценарії розвитку області, в певній мірі альтернативні.

Стратегія визначає стратегічну доктрину – стратегічне бачення розвитку області, місію та стратегічні, оперативні цілі і завдання у їх рамках, що є орієнтирами для ініціатив і заходів щодо їх досягнення.

Відповідно до Порядку та Методики Стратегія була розроблена на засадах смарт-спеціалізації. За результатами кількісного аналізу визначено економічні галузі, що мають найбільший економічний і інноваційний потенціал, за результатами якісного аналізу – галузі, що мають значення у посиленні конкурентоздатності регіональної економіки. З використанням принципу «підприємницького відкриття», а саме проведення консультацій з представниками підприємств, ФОПами цих галузей та науки визначено галузі, що є точками конкурентоздатності регіональної економіки, які можуть трансформуватися в розумну модель економічної спеціалізації – регіональну смарт-спеціалізацію.

Також визначено механізм реалізації, Стратегії, джерела фінансування та систему здійснення моніторингу ходу та ефективності її реалізації.

В цілому Стратегія – це документ, який визначає довгостроковий вибір пріоритетних сфер і напрямів розвитку Житомирської області на 2021-2027 роки, бажаних орієнтирів майбутнього стану регіону, механізмів і шляхів їх досягнення та є основою для розроблення інших документів стратегічного планування та програмних.

Стратегія сприятиме консолідації регіональної спільноти щодо вжиття спільних дій, спрямованих на забезпечення динамічних змін у розвитку області на основі науково-технологічного потенціалу та концентрації ресурсів на пріоритетних напрямах, що в цілому забезпечить підвищення конкурентоздатності регіону та кращої якості життя у ньому.

Сценарій розвитку

Сценарії розвиту області є можливими варіантами комплексного розвитку регіону, базовані на балансах розвитку економічної і соціальної сфер та їх впливу на розвиток території і якість життя населення та передбачають розвиток процесів і подій від теперішнього стану до майбутнього. Передбачають подолання наслідків повномасштабної війни російської федерації проти України підвищення ролі безпеки та її впливу на ТГ регіону.

При розробленні сценаріїв розвитку області враховувалися 2 групи факторів – зовнішні (безпекова, гео- та загальнодержавні політична, економічна і технологічна ситуації, що змінюються, розвиток попиту на ринках) та внутрішні (економічний і соціальний потенціал області та тенденції розвитку відповідних сфер, їх відновлення через наслідки збройної агресії, зміцнення територіальних громад та людського капіталу).

Сценарії розвитку передбачають можливі шляхи розвитку регіону у випадку домінування тих чи інших факторів та ураховують вплив ефектів чи негативних наслідків від них.

В залежності від поєднання внутрішніх і зовнішніх умов та факторів можна виділити найбільш вірогідні сценарії соціально-економічного розвитку області – базовий, оптимістичний та песимістичний.

Базовий сценарій є найбільш оптимальним, але як альтернативні оптимістичний і песимістичний дають можливість в залежності від реальної траєкторії розвитку регіону у довгостроковій перспективі, що буде залежати від розвитку і реалізації конкурентних переваг, рівня використання наявного потенціалу, зовнішніх і внутрішніх викликів та ризиків, ефективності рішень, прийнятих на регіональному і місцевому рівнях, перегляду стратегічних пріоритетів розвитку регіону, вибору дій та маневру засобами і ресурсами.

Стратегічне бачення розвитку регіону

З урахуванням результатів проведеного стратегічного аналізу, оцінки наявних переваг, можливих ризиків і загроз сформульовано основну стратегічну ідею розвитку – стратегічне бачення, а саме:

Житомирська область – це регіон з динамічною економікою, базованою на використанні інновацій, конкурентних переваг і наявного потенціалу, комфортний для ведення бізнесу, інвестиційно-привабливий, орієнтований на благополуччя для проживання, якості життя та з високим людським потенціалом.

Механізм реалізації

Механізм реалізації Стратегії охоплює таку сферу: державно-приватне партнерство, місцеве самоврядування, підприємницьку діяльність, інвестиційний процес, містобудівну діяльність, публічні фінанси та міжбюджетні відносини та забезпечення налагодження ефективної та скоординованої взаємодії всіх суб’єктів регіонального розвитку в реалізації заходів, проектів і ініціатив з призначення. досягнення визначених орієнтирів перспективного розвитку регіону.

Стратегія реалізується у двох середньострокових етапах: перший – 2021-2023 роки, другий – 2024-2027 роки, для кожного з яких розробляється план заходів відповідно до цілей і завдань Стратегії та з урахуванням припущень щодо доступності відповідних фінансових ресурсів для її реалізації.

Перший етап – це реалізація пріоритетних проєктів регіонального розвитку, спрямованих на посилення конкурентних переваг та формування/зміцнення току зростання і точок конкурентоспроможності регіональної економіки, модернізацію інфраструктури в територіальних громадах, створення умов для зростання людського потенціалу та підвищення якості життя. Загалом цей етап забезпечити у середньостроковій перспективі вихід регіонального розвитку на новий рівень.

Другий етап – це продовження виконання незавершених проектів у ході першої стадії та реалізація нових, що забезпечують інноваційний тип розвитку галузей економіки, перетворення точок її зростання в конкурентоздатні на зовнішніх ринках сектор економіки та трансформацію конкурентоспроможних точок у регіональну інтелектуальну спеціалізацію, створення якісної інфраструктури в територіальних громадах та забезпечення безпечного. життєвого середовища для їх жителів, накопичення та широке внутрішньорегіональне використання людського капіталу . Загалом цей етап забезпечити у середньостроковій перспективі нагромадити досягнуті.

Також результати інструментів реалізації визначені у Стратегії стратегічних цілей є:

програма економічного і соціального розвитку області та районів; обласні цільові програми;

програми соціально-економічного та культурного розвитку територіальних громад;

цільові програми з інших питань самоврядування; стратегії розвитку територіальних громад; комплексні програми та плани відновлення.

Їх реалізація дозволяє конкретизувати зусилля всіх суб’єктів регіонального розвитку для комплексного і системного вирішення короткострокових, середньострокових та довгострокових проблем, забезпечити прозорість і обґрунтованість вибору завдань, які необхідно досягти в різні часові періоди, застосувати шляхи досягнення результатів з різних форм для підтримки кожного з етапів реалізації. Стратегії.

Зв’язок цих програмних документів забезпечує спільність напрямів і щодо заходів досягнення стратегічних цілей на регіональному та місцевому рівнях.

Крім того, іншим інструментом впливу на комплексний розвиток регіону є державні цільові програми.

Реалізація, визначених у них заходів на території області, дасть можливість надати більшого імпульсу розвитку позитивних процесів в її економічній і соціальній сферах та підвищити рівень досягнення визначених у Стратегії цілей.

Стратегія не вимагає утворення додаткових інституцій (структур). Її реалізація забезпечує всі суб'єкти регіонального розвитку, але роль і відповідальність кожного має бути підвищена.

Координацію реалізації Стратегії шляхом облдержадміністрації, яка надаєме організаційну та методологічну підтримку суб’єктам регіонального розвитку – ініціаторам та виконавцям проектів регіонального розвитку.

Реалізація Стратегії може бути більш ефективною та результативною за умови активної діяльності створеної установи – Установити «Агенцію регіонального розвитку Житомирської області» та зокрема її тісної взаємодії на цьому напрямі з бізнес- спільнотою та органами місцевого самоврядування.

З урахуванням завершення фінансової, територіальної та функціональної децентралізації та посилення ролі територіальних громад у вигляді фактора для успішної реалізації Стратегії буде дієвий зворотний зв’язок між органами виконавчої влади всіх рівнів та органами місцевого самоврядування.

Фінансове забезпечення Стратегії вимагається за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів, не заборонених законодавством (коштів підприємств та інвесторів), у тому числі коштів міжнародної технічної допомоги та грантових.

Залучення коштів з державного бюджету використовуватися у вигляді фінансування з державного фонду регіонального розвитку та в рамках відповідних державних цільових програм.

Кошти місцевих бюджетів спрямовуються у вигляді фінансування чи співфінансування проєктів регіонального розвитку та на фінансування заходів у рамках вищезазначених місцевих програм.

Залучення коштів міжнародної технічної допомоги, яку надають Україні міжнародні установи та іноземні держави, та грантових коштів маємо в межах можливостей і обсягів, виділених на цільові потреби.

Інші позабюджетні кошти, не заборонені законодавством, залучаються в рамках державно-приватного партнерства.

Система моніторингу та оцінки результативності реалізації Стратегії

Важливою частиною єдиного механізму реалізації Стратегії є контроль, що передбачає проведення моніторингу та оцінку результативності реалізації Стратегії та планів заходів з її реалізації.

Результати реалізації Стратегії визначатимуться на підставі проведення моніторингу досягнення пріоритетів розвитку регіону, стратегічних, оперативних цілей та виконання завдань Стратегії і планів заходів шляхом порівняння фактично отриманих значень індикаторів оцінки результативності виконання завдань і їх прогнозних значень (додаток до Стратегії).

Моніторинг та оцінка проводиться щороку відповідно до Порядку розроблення регіональних стратегій розвитку і планів заходів з їх реалізації, а також проведення моніторингу реалізації зазначених стратегій і планів заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2023 № 816. Моніторинг реалізації Стратегії здійснюється шляхом відстеження, вимірювання показників фактичних результатів та аналізу відхилення таких показників від цільових (проміжних) значень індикаторів досягнення цілей, визначених Стратегією.

Оцінка результативності реалізації Стратегії здійснюється шляхом проведення внутрішнього та зовнішнього оцінювання відповідно до Порядку проведення оцінювання реалізації державної регіональної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2024 № 305 «Деякі питання проведення моніторингу та оцінювання державної регіональної політики.

Рік:

Дані моніторингу відсутні

Тенденції та основні проблеми соціально-економічного розвитку регіону

Географічне розташування
Житомирська область (далі – область) утворена 22 вересня 1937 року.

Рис. 1.1. Карта Житомирської області
Область розташована в центральній частині Східноєвропейської рівнини, в північно-західній частині України і займає площу 29,8 тис. км², що складає 4,9% території України. Протяжність з півночі на південь сягає 230 км, із заходу на схід – 170 км. За розмірами область одна з найбільших на Україні і поступається лише Одеській, Дніпровській, Чернігівській та Харківській областям.
На сході вона межує з Київською, на півдні – з Вінницькою, на заході з Хмельницькою та Рівненською областями, а на півночі з Гомельською областю Республіки Білорусь.

Адміністративним центром області є місто Житомир, яке одночасно є найбільшим містом області (261,6 тис. осіб на 01.01.2022) та економічним і культурним центром.
Таблиця 1.1. – Відстань автошляхами від міста Житомира до найбільших міст України
Місто
Відстань, км
Київ
131
Львів
423
Одеса
557
Дніпро
664
Харків
690

Наведена таблиця демонструє відстань від Житомира до столиці України міста Києва та інших найбільш економічно розвинених.
Через область проходять важливі авто-та залізничні магістралі.
Адміністративно-територіальний поділ
До складу області входить 4 райони: Бердичівський, Житомирський, Звягельський та Коростенський.
Кількість територіальних громад – 66, у тому числі: 12 міських; 22 селищних; 32 сільських.
Населені пункти:
міста – 12 (Житомир, Бердичів, Звягель, Коростень, Малин, Андрушівка, Баранівка, Коростишів, Овруч, Олевськ, Радомишль, Чуднів);
селища – 43;
сільські населені пункти – 1613.
Чисельність наявного населення області на 01.01.2022 складала 1179,0 тис. осіб (2,9% від населення України), у тому числі: міського – 703,2 тис. осіб, сільського – 475,8 тис. осіб.

Ландшафтні особливості рельєфу, ґрунти та гідрологія

Область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ і північний схід (від 280 – 220 м до 150 м і менше). За характером рельєфу область поділяється на південно-західну, підвищену частину, розташовану в межах Придніпровської та Волино-Подільської височин, та північно-східну – низинну, слабо розділену, в межах Поліської низовини. Поверхня області в межах Поліської низовини плеската, мало розчленована, в межах Придніпровської височини, густо порізана ярами, річковими долинами, які місцями досягають глибини 50-70 метрів.

В місцях високого залягання кристалічних порід розвинуті денудаційні форми рельєфу у вигляді пагорбів, скель із крутими схилами, що простягаються на десятки кілометрів. Це Словечансько-Овруцький, Білокоровицько- Попільнянський, Озерняцький та інші кряжі. Найвища точка Словечансько- Овручського кряжу, сягає 316 метрів над рівнем моря.

Структура ґрунтового покриву області обумовлена геологічною будовою Українського кристалічного щита, переважно рівнинним рельєфом місцевості, особливостями формування льодовикових та водно-льодовикових відкладів південно-польського і дніпровського періодів зледенінь та відкладами четвертинного періоду пов’язаного з антропогенною діяльністю.

Ґрунти та їх материнські породи Поліської частини області, по умовній широтній межі північніше міста Житомира, сформовані переважно на льодовикових та водно-льодовикових відкладах, за винятком височини Словечансько-Овруцького кряжу. Близьке розташування кристалічних порід до поверхні землі обумовлює розвиток процесів заболочування, які уповільнюють ґрунтоутворення на Поліссі, це призводить до формування в низинах торф’яників, торф’яно-болотних ґрунтів. На підвищених ділянках місцевості та на ділянках з потужним шаром льодовикових нанесень відбуваються процеси формування дерново-підзолистих піщаних та супіщаних ґрунтів з кислою реакцією ґрунтового розчину.

Серед усього різноманіття ґрунтового покриву області найбільш родючі ґрунти зосереджені у південній частині: сірі лісові, темно сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені – 119,3 тис. га, чорноземи типові – 205,6 тис. га, лучні та чорноземно лучні – 35,8 тис. га, дерново глейові – 21,5 тис. га.

Земельний фонд Житомирської області на 01.01.2024 становить 2982,7 тис. га, в тому числі землі, що перебувають у користуванні:

сільськогосподарських підприємств складають 559,2 тис. га;

громадян – 760,4 тис. га;

закладів, установ і організацій – 36,1 тис. га;

промислових та інших підприємств – 14,1 тис. га;

підприємств і організацій транспорту, зв’язку – 29,9 тис. га;

частин, підприємств, організацій, установ, навчальних закладів оборони – 33,1 тис. га;

організацій, підприємств і установ природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення – 20,4 тис. га;

лісогосподарських підприємств – 1048,1 тис. га;

водогосподарських підприємств – 10,9 тис. га;

спільних підприємств, міжнародних об’єднань і організацій з участю українських, іноземних, юридичних та фізичних осіб – 0,1 тис. га;

державної власності, які не надані у власність або користування (запасу, загального користування, резервного фонду) – 470,4 тис. га.

Загальна площа сільськогосподарських угідь Житомирщини, розташована на схилах, становить більше 63 тис. га. Серед них майже 66% займають пологі схили, близько 30% покаті схили крутістю 3-5° і 14% – круті схили з ухилом поверхні більше 7°.

На пологих схилах розвивається, головним чином, площинна водна ерозія. Проходить цей процес непомітно, особливо на початкових стадіях свого розвитку. З ґрунту виносяться мікро- і макроагрегати, що сформовані активною частиною гумусу. В результаті, ґрунти втрачають значну кількість водостійких агрегатів, зростає розпиленість та глибистість їх поверхні. Поступово змивається орний шар і оголюється нижній горизонт, колір ґрунту набуває світлішого відтінку.

Швидкість змиву ґрунту, значною мірою, залежить від способу його використання. Відсутність науково-обґрунтованої агротехнічної організації території, ігнорування ґрунтозахисними технологіями вирощування сільськогосподарських культур, обумовлюють змив ґрунту на крутих схилах, який призводить до утворення ярів та балок, зменшення площ орних земель.

Для запобігання змиву, схили які мають крутизну більше ніж 5°, повинні бути виведені з обробітку і переведені під залуження та заліснення.

Іншим видом деградації земель, за масовістю і факторами шкідливого впливу на людину та живі біологічні об’єкти, являється їх радіоактивне забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Радіаційний ризик значно підвищується на заболочених і підтоплених ділянках та на кислих ґрунтах. При цьому тривала дія радіації, навіть у малих дозах, є значно шкідливішою для людей ніж для тварин і об’єктів рослинного світу. Найбільша міграційна здатність радіонуклідів на ґрунтах з легким гранулометричним складом, високим показником кислотності (низьким рівнем рН), заболочених і перезволожених ґрунтах.

Зазначені вище міграційні чинники можуть поєднуватись, сприяючи швидкій міграції радіонуклідів по трофічним ланцюгам екосистем із накопиченням у великих дозах в грибах, ягодах, лікарських рослинах та диких мисливських тваринах.

Водні ресурси та їх використання

Область розташована в північно-західній частині України, межує на півночі з Гомельською областю Республіки Білорусь, на заході з Хмельницькою і Рівненською, на сході – з Київською, на півдні з Вінницькою областю.

Гідрографічна мережа області розташована у межах суббасейну річки Прип'ять (56%) території або 16,6 тис. км² та середнього Дніпра (44 %) або 13,2 тис. км². Середня величина річкового стоку складає 3300 млн. м³, з них на території області формується 2800 млн. м³.

Поверхневі водні ресурси в області формуються в основному із місцевого стоку у річковій мережі переважно на власній території, за рахунок атмосферних опадів, а також транзитного стоку, який надходить із суміжних областей. Водність рік області досить нерівномірна по сезонах року та кліматичних зонах. Так водність рік в північних районах в 1,5-2 рази вище ніж у південних, до 70% стоку річок припадає на весняну повінь, або літні паводки і лише до 30% – на решту періоду року.

В літню межень значна частина рік в південних районах області пересихає, що робить неможливим забір води без будівництва підпірних споруд, ставків та водосховищ.

Водозабезпеченість в області в середній по водності рік становить 2,6 тис. м³/чол., в маловодний рік – 0,9 тис. м³/чол.

На території Житомирської області протікає 2849 річок, загальною довжиною 13,7 тис. км, із них 8 – середніх, довжиною у межах області – 999,6 км; 348 – більше 10 км, протяжністю 6692 км; 2493 – менше 10 км, протяжністю 7062 км.

В структурі гідрографічної сітки великих річок немає, до середніх річок відноситься річки Тетерів, Случ, Ірша, Уборть, Ствига, Словечна, Уж та Ірпінь, Гнилоп'ять.

В області нараховується 53 водосховища, загальною площею 7,51 тис. га, сумарним об’ємом води при НПР 165,65 млн м³.

Наявність водосховищ та ставків дозволяє певною мірою здійснювати сезонний перерозподіл стоку, створювати необхідні запаси води, забезпечувати потреби населення і галузей економіки у водних ресурсах.

Річки Роставиця і її притоки, Ірпінь, Унава, Гуйва, Гнилоп'ять, Тетерів (вище м. Житомира) та р. Ірша мають значну зарегульованність стоку.

В області нараховується 2075 ставків сумарним об’ємом 148,9 млн м3 води.

Більшість ставків на Житомирщині побудовані на малих річках та струмках, внаслідок чого їх водний стік зарегульований на 30 – 60%.

Загальна кількість озер – 9 шт. площею водного дзеркала 515,9 га.

За даними державного водообліку за формою № 2ТП-водгосп (річна) за 2023 рік в межах Житомирської області 944 водокористувачі здійснювали спеціальне водокористування, із них 90 – підприємства комунальної галузі, 283 – промисловий сектор, 405 – сільське господарство та 166 – інші галузі.

Загалом із водних об’єктів області було забрано 89,257 млн м³ води.

Джерелом водопостачання населення та галузей економіки області є поверхневі води – 70,513 млн м3 (79% ) та підземні води – 118,744 млн м3 (21%).

Рис. 1.2. Джерела забору води, %

Структура водокористування за 2023 рік виглядає наступним чином: 15,3% (13,662 млн м³) водних ресурсів забирається промисловістю, 37,0% (32,992 млн м³) житлово-комунальним господарством, 44,1% (39,356 млн м³) сільським господарством, 3,6% (3,247 млн м³) забирається іншими галузями.

Рис. 1.3. Структура водокористування, %

Загальна характеристика водних ресурсів

Після підписання у 2014 році Угоди про асоціацію Україна – ЄС було розпочато процес апроксимації національного законодавства до законодавства ЄС в галузі управління водними ресурсами та якості води. Протягом останніх років було розроблено та прийнято низку законів та інших нормативно-правових актів. Зокрема, в 2016 році Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом», де закріплюється управління водними ресурсами за басейновим принципом.

В статті 132 Водного кодексу України «Плани управління річковими басейнами» зазначається, що плани управління річковими басейнами розробляються та виконуються з метою досягнення екологічних цілей, визначених для кожного району річкового басейну, у встановлені строки. Статтею 131 Водного кодексу України закріплено дев’ять районів річкових басейнів, саме для яких і мають бути розроблені плани управління річковими басейнами (далі – ПУРБ). У разі виділення суббасейнів у межах району річкового басейну, ПУРБи за аналогічною структурою включаються до відповідного плану управління річковим басейном, як окремі розділи.

Гідрографічна мережа Житомирської області розташована у межах суббасейну річки Прип'ять (56%) території або 16,6 тис. км² та середнього Дніпра (44%) або 13,2 тис. км².

Першочерговим завданням є поетапна підготовка розроблення Плану річковим суббасейном Прип’яті, реалізації заходів щодо вирішення водно-екологічних проблем у межах басейну Прип'яті та середнього Дніпра у межах Житомирської області.

Наразі підготовлено та оприлюднено на веб-сайтах Міндовкілля та Держводагентства проєкти планів управління для Плану управління річковим басейном Дніпра та суббасейну річки Прип’ять. До червня 2024 року тривали їх обговорення, а до кінця 2024 року очікується їх затвердження Урядом України.

12.03.2024 були проведені громадські обговорення проєкту Плану управління річковим басейном Дніпра та суббасейну річки Прип’ять за підтримки проєкту ЄС «Водні ресурсі та екологічні дані» EU4Environment&Data.

26.06.2024 члени басейнової ради та представники заінтересованих сторін семи областей детально обговорили зауваження та пропозиції громадськості до проєкту ПУРБ Дніпра (суббасейн Прип’яті), які отримані впродовж шестимісячного громадського обговорення проєкту ПУРБ та Басейнова рада річки Прип’ять схвалила проєкт Плану управління річковим басейном Дніпра (в частині суббасейну річки Прип’ять) на 2025-2030 роки.

Водокористування та водовідведення

Обсяг оборотного та повторного водопостачання у 2023 році становив 35,44 млн м³, що на 52,05 млн м³ (59,5%) менше, ніж у 2022 році (87,49 млн м³). Фіксується зменшення за рахунок філії «Іршанський ГЗК» АТ «ОГХК» на 25,795 млн м³; ТОВ «Межирічанський ГЗК» на 17,86 млн м³; ТОВ «Валки Ільменіт» на 12,294 млн м³.

Найбільшим джерелом водопостачання являється басейн річки Тетерів, з якого у 2023 році було забрано 56,47 млн м³ або 63,3% від загального водозабору області.

Таблиця 1.2. Характеристика водовідведення та водовикористання, млн м³

Показники	2019	2020	2021	2022	2023
Забрано води з природних водних об'єктів – всього	110,7	93,95	96,31	85,23	89,26
у тому числі для використання	68,78	55,80	56,36	48,14	55,33
Спожито свіжої води (включаючи морську) з неї на:	68,78	55,80	56,36	48,14	55,33
виробничі потреби	45,86	34,36	37,29	31,36	37,37
побутово-питні потреби	20,70	19,53	19,07	16,69	17,66
зрошення	-	-	-	-	-
сільськогосподарські потреби	2,222	1,869	-	-	-
ставково-рибне господарство	-	-	-	-	-
Втрати води при транспортуванні	12,38	9,97	10,97	10,17	10,01
Загальне водовідведення з нього	73,64	60,71	66,00	54,98	58,86
у поверхневі водні об'єкти	71,32	58,47	63,36	52,61	56,27
у тому числі
забруднених зворотних вод	1,894	1,903	2,109	1,105	1,301
з них без очищення	0,07	0,044	0,194	0,184	0,286
нормативно очищених	30,46	27,618	29,612	24,43	26,21
нормативно чистих без очистки	28,21	28,95	31,64	26,89	28,76
Обсяг оборотної та послідовно використаної води	93,0	108,62	114,48	87,49	35,44
Частка оборотної та послідовно використаної води, %	67,84	57,48	56,78	54,42	29,13
Потужність очисних споруд	101,6	92,385	102,09	105,12	104,48

Усього за 2023 рік у поверхневі водні об’єкти відведено 56,27 млн м³ зворотних вод, із них із них категорії: нормативно-чисті без очистки – 28,76 млн м³, нормативно очищені на очисних спорудах – 26,21 млн м³, недостатньо очищені – 1,015 млн м³, забруднені без очистки – 0,286 млн м³ зворотних (стічних) вод.

Таблиця 1.3. Основні показники забору води по басейнах основних річок за 2023 рік

Назва басейну	Одиниця виміру	Забрано води, всього	в тому числі:
Назва басейну	Одиниця виміру	Забрано води, всього	поверхневої	підземної
Всього по області	млн м³	89,257	70,513	18,744
Всього по області	% від загального забору	100	79	21
у тому числі:
суббасейн середнього Дніпра	млн м³	75,591	63,495	12,096
суббасейн середнього Дніпра	% від загального забору	100	84	16
суббасейн Прип’яті	млн м³	13,666	7,018	6,648
суббасейн Прип’яті	% від загального забору	100	51	49

Таблиця 1.4. Забір, використання та відведення води за 2023 рік, млн м³

Назва водного об’єкту	Забрано води із природних водних об’єктів - всього	Використано води	Водовідведення у поверхневі водні об’єкти
Назва водного об’єкту	Забрано води із природних водних об’єктів - всього	Використано води	всього	з них забруднених зворотних вод
р. Дніпро в тому числі:	89,257	55,33	56,27	1,301
р. Тетерів від витоку до г/п Житомир	34,037	21,811	22,057	0,674
р. Тетерів від г/п Житомир до гирла р. Ірша (включаючи річку Ірша)	22,172	12,564	14,425	0,576
р. Тетерів від гирла р. Ірша до гирла	0,261	0,259	0	0
р. Ірпінь	4,202	2,755	2,341	-
р. Рось	14,889	9,741	7,751	-
р. Прип’ять від г/п Мозир до гирла (в межах України)	0,452	0,240	0,167	0,015
р. Случ від витоку до гирла р. Хомора (включаючи р. Хомора)	1,139	0,476	0,234	-
р. Случ від гирла р. Хомора до гирла р. Корчик (включаючи р. Корчик)	4,471	3,355	2,686	-
р. Уборть від витоку до державного кордону	0,527	0,426	0,091	0,002
р. Уж	7,072	3,647	6,519	0,010
Разом по області:	89,257	55,33	56,27	1,301

Таблиця 1.5. Використання та відведення води підприємствами галузей економіки за 2023 рік, млн м³

Галузь економіки	Викорис-тано води	З неї на:		Відведено зворотних вод у поверхневі водні об’єкти
Галузь економіки	Викорис-тано води	побутово-питні потреби	виробничі потреби	всього	у тому числі забруднених	з них без очищення
Житлово-комунальне господарство	22,013	16,132	5,881	24,071	1,171	0,239
Сільське господарство	23,875	0,088	23,786	19,544	-	-
Добувна промисловість і розроблення кар’єрів	1,280	0,067	0,911	6,391	-	-
Переробна промисловість	6,569	0,505	6,064	4,007	0,025	-
Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря	0,247	0,018	0,229	-	-	-
Транспорт	0,066	0,035	0,031	0,018	0,01	-
Інші галузі	1,28	0,815	0,468	2,239	0,095	0,047
Всього	55,33	17,66	37,37	56,27	1,301	0,286

Основним показником раціонального використання водних ресурсів є втрати питної води при транспортуванні підприємствами житлово-комунальної галузі, які у 2023 році склали 10,008 млн м³, що становить 30,3% від загального забору води даною галуззю.

Порівняно з минулим роком втрати в мережі зменшились на 0,161 млн м³ (10,169 млн м³) або 1,6%, із них по КП «Житомирводоканал» на 0,353 млн м³; КП «Звягельводоканал» на 0,069 млн м³, МКП «Водоканал», м. Радомишль на 0,011 млн м³, КП «Іршанське комунальне підприємство» на 0,021 млн м³, ТОВ «МалинЕнергоінвест» на 0,01 млн м³. При цьому втрати зросли по МКП «Бердичівводоканал» на 0,108 млн м³, Коростенському КП «Водоканал» на 0,086 млн м³.

Таблиця 1.6. Втрати води в мережі за 2023 рік

№ з/п	Назва водокористувача	Загальний забір води, тис. м³		Обсяг втрат води в мережі при транспортуванні, тис. м³		% втрат питної води
№ з/п	Назва водокористувача	2022	2023	2022	2023	2022	2023
1	КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради	19,316	19,910	7,167	6,814	37,1	34,2
2	МКП «Бердичівводоканал»	2,573	2,854	0,507	0,615	19,7	21,5
3	Коростишівське МКП «Водоканал»	0,591	0,605	0,139	0,143	23,5	23,6
4	ТОВ «МалинЕнергоінвест»	0,847	0,838	0,312	0,303	36,8	36,1
5	КП «Іршанське комунальне підприємство» Іршанської селищної ради	0,370	0,365	0,172	0,151	46,5	41,4
6	МКП «Водоканал» м. Радомишль	0,190	0,188	0,042	0,031	21,8	16,5
7	КП «Гранітне –комунгосп» селищу Гранітне Малинської ТГ	0,041	0,040	0,012	0,012	28,7	30,0
8	КП «Водоканал» м. Овруч	0,501	0,523	0,104	0,085	20,7	16,3
9	Коростенське КП «Водоканал»	1,939	2,087	0,332	0,418	17,1	20,0
10	КП «Звягельської міської ради» ВУВКГ	2,501	2,590	0,782	0,713	31,3	27,5

Водозабезпеченість територій та регіонів

Робота водогосподарських систем Житомирської області (водосховищ, каналів та інших зв’язаних між собою водних об’єктів) регулювалась шляхом встановлення відповідних режимів для кожного водного об’єкта системи з урахуванням прогнозу водності.

БУВР Прип’яті протягом року було надано 1140 пропозицій територіальному органу Держводагентства України щодо встановлення оптимальних режимів роботи водосховищ та ставків, у тому числі для 429 – наданих в оренду, 53 водосховища та 65 водних об'єктів, які знаходяться на балансі водогосподарських організацій та здійснювався постійний контроль за їх виконанням, що дало змогу забезпечили потребу населення та галузей економіки в умовах маловоддя в повному обсязі.

Природно-ресурсний потенціал, кліматичні умови

Мінерально-сировинна база

Потужна мінерально-сировинна база зумовлює значний потенціал гірничодобувної галузі Житомирщини, що базується на розвіданих природних ресурсах регіону.

Надра області містять поклади розсипного ільменіту, комплексних апатит-ільменітових руд, самоцвітів, кварцитів, облицювального каменю, каолінів, мінеральної сировини для виробництва різних будівельних матеріалів, бурого вугілля, торфу, пірофіліту.

У добувній галузі функціонує 49 великих, середніх та вагомих за обсягами виробництва гірничо видобувних та гірничо переробних підприємств.

Запаси титану на Житомирщині складають понад 85% усіх розвіданих запасів титанових руд України. Пріоритетним напрямом розвитку гірничої галузі є залучення до розробок розвіданих корінних комплексних родовищ титано-апатитових руд у Коростенському та Житомирському районах.

Особливого значення в Україні в умовах сьогодення набуває формування та освоєння рідкіснометалевої та рідкісноземельної сировинної бази. Серед попередньо детально вивчених об’єктів слід відмітити перспективну Сущано-Пержанську рудну зону. В межах рудного поля відкрито унікальне Пержанське родовище берилію, Ястребецьке родовище фтор-рідкісноземельно-цирконових руд, Юрівське апатит-ільменітове та Сущанське дистенове родовища, Центральний рудопрояв ітрофлюориту, колумбіт-циркон-каситеритові розсипи та ін. При цьому підраховані запаси промислових категорій та прогнозні ресурси корисних копалин можуть бути суттєво збільшені при подальшому вивченні території та окремих об’єктів. Наведені родовища та перспективні рудопрояви розміщені в безпосередній близькості одне від одного, а враховуючи подібність технологічних властивостей руд, можуть відпрацьовуватись єдиним гірничо-збагачувальним підприємством.

Позитивні результати геологорозвідувальних робіт і економічні розробки останніх років показали можливість створення в межах Пержанського рідкіснометалевого рудного району стратегічно-важливої сировинної бази рідкісних та рідкісноземельних металів, яка за світовим досвідом освоєння подібних районів може забезпечити розвиток гірничодобувної промисловості в цьому регіоні Поліського краю принаймні на 100 років.

Існують перспективи пошуків родовищ сульфідного нікелю на північному заході Українського щита у Красногірсько-Житомирській зоні.

Область володіє унікальним Волинським родовищем п'єзокварцу, запаси якого також вміщують супутню сировину – різноманітне напівдорогоцінне каміння: моріон, берил, топаз, гірський кришталь, аметист, опал, халцедон, агат.

Однією з перспективних бурштиноносних зон в Україні є Барашівська зона в Житомирській області, яка є продовженням Клесівської зони Рівненської області, де на сьогодні розробляється значне за запасами Клесівське родовище бурштину. Родовища і рудопрояви бурштину Житомирської області мало вивчені, дослідно-промисловий видобуток бурштину має не систематичний характер і не значні об’єми для ювелірної промисловості та на ринку дорогоцінного каміння.

У геологічній будові надр Житомирщини велику роль відіграють міцні кристалічні породи.

Група нерудних корисних копалин представлена кварцитами унікальних Овруцького та Товкачівського родовищ, розвіданих в Коростенському районі, на яких сконцентровано майже 84% усіх запасів цієї сировини в Україні. Щороку видобування кварциту на родовищах складає майже 80% від загальнодержавного обсягу, що повністю задовольняє потреби вітчизняних металургійних заводів. Завершено будівництво нових сучасних ліній з випуску щебеневої продукції з кварцитів, що дозволить щороку переробляти понад 3 млн тон гірничої маси.

Особливе місце в мінерально-сировинному потенціалі області займають поклади гранітів, габро, лабрадоритів, які забезпечують мінерально-сировинну базу для підприємств по видобутку та виробництву декоративно-облицювального каменю та виробів з нього.

Розвідані запаси різновидів облицювального каменю складають 60% від загальноукраїнських, а запаси лабрадоритів і габро становлять майже 90% запасів цих корисних копалин в Україні. Щодо їх запасів, регіон займає лідируючі позиції не тільки в нашій країні, але й у Європі.

Видобування та обробку природного каменю віднесено до пріоритетних видів економічної діяльності.

На Житомирщині користувачам надано право на експлуатацію 92 родовищ природного (блочного) каменю з широкою гамою кольорових та декоративних властивостей, з загальними запасами понад 140 млн м3, до розробки вже залучено понад 70 родовищ, які зосереджені в Коростенському та Житомирському районах.

Водночас, невід'ємним наслідком щільної зосередженості гірничих і каменепереробних підприємств в окремих районах області є поступове накопичення техногенних твердої некондиційної мінеральної сировини та псування земель шламо-муловідходами від переробки природного каменю. В переважній більшості вторинний ресурсний потенціал цих відходів практично не використовується. Такі відходи необхідно розглядати як тверду некондиційну мінеральну сировину що може забезпечити ресурсозбереження у дорожньому будівництві, містобудівній діяльності та у виробництві будівельних матеріалів.

На окремих каменепереробних підприємствах області впроваджуються сучасні лінії, (виробництво Італії, Китай) що розраховані на обробку пульпових рідких відходів: шлам фільтрується, обезводнюється, пакується в біг-беги або після пресування брикетується. В подальшому, може частково використатись в будівництві та випуску на його основі нової будівельної продукції. Проте відсоток каменярів області з сучасним європейським поглядом на ведення бізнесу є незначним.

Інша частина, а це переважно невеликі цехи і майстерні, що працюють за спрощеною або застарілою технологією, яка не враховує сучасні екологічні вимоги ведення господарської діяльності.

Область володіє добре розвиненою сировинною базою каменю будівельного для виробництва щебеню та каменю бутового. Питома вага випуску щебеню, гальки, гравію та каменю дробленого в області становить більше 30% від загального випуску цієї продукції в Україні.

Гірничорудні корисні копалини представлені польовошпатною сировиною, каоліном, сланцями пірофілітовими.

Сировина польовошпатна – важлива складова для фарфоро-фаянсової промисловості, налічує два родовища: Грузлівецьке родовище пегматиту та родовище «Гірне», які практично відпрацьовані. З метою забезпечення потреб ринку сировиною, розпочато детальні пошуки нових ділянок в межах перспективних площ.

Сланці пірофілітові представлені двома родовищами – Нагорянським і Кур'янівським. Пірофіліт Нагорянського родовища, згідно з позитивним висновком за результатами науково-дослідних робіт, виконаних в останні роки, планується використовувати в металургії.

На території Житомирщини знаходяться одні із найвідоміших в державі каолінових родовищ, на базі яких ще наприкінці ХVІІІ ст. працювали фарфоро-фаянсові заводи.

Після завершення детального геологічного довивчення розпочато перший етап освоєння, одного з найбільших в Україні - Велико-Гадоминецького родовища каолінів у Бердичівському районі, з загальними запасами сировини 315 млн тон.

За рахунок накопичення продуктів фізичного та хімічного руйнування кристалічних порід в області сформовано значні запаси будівельних пісків, керамічних та цегельно-черепичних глин.

Пісками будівельними область забезпечена повністю. Проте, кількість виданих спеціальних дозволів на користування надрами недостатня і не враховує місцевий попит на будівельну сировину.

На території області знаходиться 77 родовищ цегельно-черепичної сировини з загальними запасами 76,5 млн м³.

Підземні прісні води в області для питного та виробничо-технічного постачання розвідано на 36 ділянках, на 9 – лікувальні мінеральні води.

За наявністю родовищ торфу високої якості в області існують значні перспективи нарощування добування торфу як паливно-енергетичного призначення так і для виготовлення добрив на основі торфу для потреб сільських господарств. Розвідано 187 родовищ торфу. На сьогодні видобуток торфу в Житомирській області не здійснюється.

В області виявлено та детально розвідано родовища цементної, керамзитової, карбонатної сировини, пірофілітового сланцю, апатитів, піщано-гравійної суміші та природного каменю, розробка яких на сьогодні потребує залучення інвестиційних коштів.

Стан та використання мінерально-сировинної бази

Загальний обсяг видобутої сировини граніту не обробленого або начорно обробленого становить понад 22 млн т. Об’єм виробництва каменю дробленого, який придатний для використання в дорожньому будівництві та, як наповнювач бетону в будівельній галузі та промисловості будівельних матеріалів становить більше 14 млн т. Обсяги виробництва бруківки, каменю бордюрного, плит для брокування з каменю природного становить близько 80 тис. т.

Обсяг виробництва каменю обробленого для пам’ятників або будівництва з граніту та виробів з нього становить майже 22 тис. т. готових виробів.

Видобування мінеральної сировини здійснюється переважно для забезпечення підприємств, які спеціалізуються на виробництві пегматитів, фарфору та керамічної продукції, загальний обсяг видобутку мінеральної сировини становить близько 600 тис. т.

В перспективах гірничо-добувної та переробної промисловості існує потенціал для створення нових підприємств з видобутку та переробки мінеральної сировини для забезпечення потреб таких галузей економіки, як: металургія, хімічна промисловість, машинобудування, електроенергетика, сільське господарство, легка промисловість та фармацевтичне виробництво.

Лісове господарство

Лісове господарство є стратегічно важливою галуззю для області, а лісогосподарські підприємства забезпечують збалансований та поступальний її розвиток, виконують заходи із охорони, раціонального використання та відтворення лісів.

Лісова галузь Житомирщини – це реальний сектор економіки, що має значний матеріально-технічний і кадровий потенціал, який робить значний внесок у розвиток її економіки.

Від діяльності лісогосподарських підприємств в значній мірі залежить соціально-економічний розвиток місцевих територіальних громад. Переважно лісгоспи є найбільшими платниками податків у регіоні та вирішують низку важливих соціальних питань.

Площа земель лісогосподарського призначення становить області становить 1074,559 тис. га, у тому числі: філій ДП «Ліси України» – 774,3 тис. га; комунальних лісогосподарських підприємств – 300,259 тис. га.

До складу ДП «Ліси України» входять 13 філій, які здійснюють лісогосподарську діяльність у межах Житомирської області. Державні лісогосподарські підприємства області забезпечують роботою близько 6 тисяч осіб, дають гарантований соціальний захист своїм працівникам та члена їх сімей. До складу Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради входять 10 дочірніх підприємств.

Таблиця 1.7. Землі лісогосподарського призначення, тис. га

№ з/п	Показники	Одиниця виміру	Кількість
1.	Загальна площа земель лісогосподарського призначення	тис. га	1074,559
	у тому числі:
1.1	площа земель лісогосподарського призначення державних лісогосподарських підприємств	тис. га	774,3
1.2	площа земель лісогосподарського призначення комунальних лісогосподарських підприємств	тис. га	300,259
1.3	площа земель лісогосподарського призначення, що не надана у користування	га	-
2.	Площа земель лісогосподарського призначення, що вкрита лісовою рослинністю	тис. га	896,462
3.	Лісистість (відношення покритої лісом площі до загальної площі регіону)	%	34,1

Підвищення лісистості України для лісівників Житомирщини є одним із важливих завдань при виконанні державної програми «Ліси України» й орієнтиром досягнення оптимальної лісистості області – 37%.

Таблиця 1.8. Динаміка лісовідновлення та створення захисних лісонасаджень, га

№ з/п	Показники	Одиниця виміру	2019	2020	2021	2022	2023
1	Лісовідновлення, лісорозведення на землях лісового фонду	га	8096	8470,6	11028,8	8983,9	9056,4

Протягом п’яти років лісовідновлення, лісорозведення на землях лісового фонду області збільшилося майже на 12% та складає у 2023 році 9056 га.

Кліматичні умови

Клімат області помірно-континентальний. Область розташована у двох природно-кліматичних зонах, північна її частина – у зоні Полісся, південна – у межах Лісостепу.

Минулий 2023 рік виявився одним з трьох найтепліших за всю історію спостережень. Його середня температура на рівні 9.7-10.5° перевищила норму на 1.6-2.0° і була майже такою самою, як в 2019 та 2020 роках. Зима була теплою, загалом достатньо зволоженою; весна – з температурним режимом, підвищеним в перший місяць та близьким до норми надалі, з нерівномірним розподілом опадів; літо – значно триваліше, ніж зазвичай, із суттєвим дефіцитом дощів та широкою амплітудою температур; осінь відзначилась по-літньому теплою та сухою погодою в перший місяць, підвищеним проти норми температурним режимом і достатньою кількістю опадів надалі.

Опади, як і завжди, розподілились нерівномірно по території та у часі. Жорстка нестача опадів відмічалась в серпні-вересні, та, особливо, в травні.

Загальна кількість опадів за 2023 рік виявилася на переважній частині території достатньою – 583–666 мм (96–105% норми), дещо менше опадів було в західному районі області – 556 мм, або 89 % норми.

В більшості діб року погодні умови були сприятливими для функціонування господарського комплексу та життєдіяльності населення нашої області. Значне перевищення температурного режиму проти норми протягом холодного періоду дозволило заощадити енергетичні, паливні і матеріальні ресурси. Проте, періодичні ускладнення погоди порушували діяльність суб’єктів господарювання.

Протягом 2023 року спостерігалось 2 стихійних метеорологічних явища II рівня небезпечності (сильні заморозки), 71 небезпечне метеорологічне явище I рівня небезпечності (15 випадків туману, 10 – посилення вітру, 29 – грози, 11 – значних опадів, 4 – шквалу, 1 – граду, 1 – ожеледі).

Проміжні висновки

Зручне географічне положення та наявність, в основному, радіальної мережі шляхів сполучення, області дає зв'язок з окремими регіонами України, а також з країнами Східної і Центральної Європи.

Потужна мінерально-сировинна база зумовлює значний потенціал розвитку галузі Житомирщини.

Для динамічного розвитку в області сільського господарства та лісового господарства наявні відповідні сприятливі кліматичні умови, родючі грунти і лісових ресурси.

Потреби населення і галузей економіки у водних ресурсах забезпечується наявністю водосховищ та ставків в області.

Містобудівна документація
Містобудівна документація на регіональному рівні
Рішенням обласної ради від 7 березня 2018 року затверджено схему планування території області, розроблену Державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут «ДІПРОМІСТО» ім. Ю.М. Білоконя.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Схема планування території Житомирської області (далі – Схема) розроблена у розвиток Генеральної схеми планування території України і визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та використання території регіону в цілому.
Схема створює підґрунтя для розроблення системи стратегічних, прогнозних і програмних документів щодо здійснення регіональної політики та шляхів її реалізації, а також:
врахування та конкретизація рішень Генеральної схеми планування території України у сфері вдосконалення системи розселення; визначення територій, розвиток яких потребує державної підтримки; розвиток національної екологічної мережі, інженерно-транспортної, соціальної інфраструктури та історико-культурної спадщини;
врахування загальнодержавних та регіональних інтересів, проходження транспортно-комунікаційних коридорів, розташування зон із спеціальним режимом використання;
розробки раціональної планувальної організації території регіону в частині: забезпечення оптимальних умов проживання населення, раціонального використання природних ресурсів, розвитку галузей господарського комплексу, охорони навколишнього природного середовища, збереження пам'яток культури, захисту територій від небезпечних геологічних та гідрогеологічних процесів, створення транспортної та інженерної інфраструктури;
заходів по екологічному оздоровленню території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Основні завдання Схеми, які визначають її зміст:
комплексна оцінка екологічних, економічних, соціальних, інженерно-технічних та інших передумов і обмежень використання території;
оцінка опорного каркасу території області (ріки та водоймища, магістральні транспортні комунікації, поклади корисних копалини тощо) та його вплив на майбутнє використання території;
зонування території за переважними видами її використання (сільське господарство, промисловість, розселення, природоохоронні, туристично-рекреаційні території тощо);
встановлення режиму перспективного використання території по кожній зоні;
рекомендації щодо змін у територіальному розподілі виробничих сил області та їх розміщення;
обґрунтування напрямків вдосконалення системи розселення та сталого розвитку населених пунктів, розбудови туристичних та рекреаційних зон;
обґрунтування принципових трас транспортних коридорів, інших магістралей міждержавного, міжрегіонального та регіонального значення з урахуванням сучасного і майбутнього взаєморозміщення виробництва, розселення, природоохоронних, оздоровчих, рекреаційних, історико-культурних об’єктів;
визначення регіональних відмінностей використання території, принципів територіальної організації області;
обґрунтування районів розміщення об’єктів, які мають значний вплив на довкілля та на територіальну організацію економіки, та інших об’єктів загальнодержавного і обласного значення (заповідники, національні природні парки тощо);
визначення територій з особливими умовами розвитку, які потребують підтримки на державному і обласному рівнях;
визначення територій, що мають буди зарезервовані для задоволення майбутніх загальнодержавних і обласних потреб, та умов їх тимчасового використання.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством, керуються схемою планування території області під час розробки програм соціально-економічного розвитку області, програм з питань охорони земель, охорони здоров'я населення, охорони довкілля, розвитку інженерно-транспортної інфраструктури, збереження історико-культурної спадщини, розвитку туризму тощо.
Одним з головних завдань Схеми є формування своєрідного «паспорту області», що з одного боку може бути використано адміністрацією області для залучення потенційних інвесторів до участі в інвестиційних проєктах господарського комплексу області, а з іншого – в результаті містобудівного зонування та визначення рамкових умов і режимів використання території області, дозволить запобігти нецільовому використання земель, деградації ресурсного потенціалу області.
Схема розроблена відповідно Державних будівельних норм України ДБН Б.1.1-13:2012 «Склад та зміст містобудівної документації на державному та регіональному рівнях», а також із використанням ГІС-технологій ArcGIS 9.2 на цифровій основі М 1:100000, виконаній ДП «Київгеоінформатика». Керівник розробки – директор ДП ДНДІПМ «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя, заслужений архітектор України Шпилевський І.І.
Схема області передбачає аналіз існуючого стану області в системі розселення України, аналіз природно-ресурсного потенціалу, характеристику природних умов та ресурсів, стан та охорону навколишнього природного середовища. Аналіз населення, особливості демографічного розвитку області, трудові ресурси та аналіз зайнятості населення області.
Документ також аналізує господарський комплекс області, його особливості структури та місце і роль області в економіці України, особливості розвитку промислового виробництва. Сільське господарство, лісове господарство, мисливство, а також туристично-рекреаційний комплекс області. Аналізу підлягає соціальна сфера та планувальна організація області. Схема області описує транспортну інфраструктуру області та перспективи її розвитку.
Містобудівна документація на місцевому рівні
На території області загальна забезпеченість населених пунктів генеральними планами складає 60%, при цьому більшість генпланів розроблено у 70-80 роках і потребує оновлення, тобто розроблено 1130 генеральних планів, з них:
для міст– 12;
для селищ– 40;
для сільських населених пунктів – 1078.
За період з 2020 по 2024 рік розроблено 77 нових генеральних планів населених пунктів, 71 – з них затверджено.
У 2022 році розпочато розроблення комплексного плану просторового розвитку Новоборівської селищної ради, при цьому вже освоєно кошти субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом на розроблення комплексних планів просторового розвитку в сумі 669,3 тис. грн. Роботи виконує ТОВ «Український науково-проектний інститут цивільного будівництва».
В системі містобудівного кадастру започатковано ведення реєстру містобудівної документації регіонального і місцевого рівнів. Наповнення реєстру проводиться представниками територіальних громад. Таким чином, забезпечується ведення моніторингу містобудівної діяльності на території області і реалізації рішень схеми обласного планування.
Проміжні висновки.
Питання забезпечення містобудівною документацією місцевого рівня є дуже актуальним. В умовах воєнного стану можна виокремити ряд причин, що стримують процеси розроблення комплексних планів громад:
відсутність актуальної картографічної основи на всю територію громади. Разом з тим, в умовах воєнного стану в Україні практично неможливо виконати аерофотознімання;
погіршення ситуації з наповненням місцевого бюджету не дає можливості профінансувати проєктно-вишукувальні роботи.
Схема планування території Житомирської області є самим актуальним містобудівним документом регіонального рівня, адже схеми планування території районів практично втратили свою чинність у зв’язку із зміною адміністративно-територіального устрою в Україні та фактичною інформативною невідповідністю сьогоднішнього часу.

Демографічна ситуація і ринок праці

Демографічна ситуація

За останнє п’ятиріччя демографічна ситуація в області свідчить про наявну тенденцію депопуляції або зменшення відтворення населення.

На 01.01.2022 чисельність наявного населення в області становила 1179,0 тис. осіб або на 1,4% менше, ніж на 01.01.2021, що є найсуттєвішим зменшенням за останні 5 років, протягом яких зменшення коливалося від 0,7% до 1,4%.

Така тенденція є загальнодержавною та спостерігається майже у всіх регіонах України, окрім Київської області, де зафіксовано зростання чисельності населення.

Рис. 1.4. Динаміка чисельності наявного населення області, станом на 1 січня, тис. осіб

Чисельність наявного населення області станом на 01.01.2022 до 01.01.2018 зменшилася на 52,2 тис. осіб або на 4,2%. У порівнянні до однотипних областей значення цього показника є середнім між Волинською (-1,6%) та Чернігівською (- 6,0%) областями.

Рис. 1.5. Динаміка чисельності наявного населення в однотипних областях упродовж 2018-2022 років, тис. осіб

Найбільша динаміка скорочення чисельності серед суміжних областей спостерігалася у Вінницькій – на 4,2% або на 66,3 тис. осіб, найменше – у Рівненській області – на 1,6% або на 18,8 тис. осіб.

Рис. 1.6. Динаміка чисельності наявного населення у суміжних областях упродовж 2018-2022 років, тис. осіб

Важливою складовою, що формує кількісні зміни населення, є міграційні процеси.

У 2021 році кількість випадків прибуття населення по області зросла проти 2017 року на 2,4 тис. або на 16,9%. Кількість випадків вибуття за межі області збільшилася на 2,8 тис. осіб або на 18,9 %.

Таблиця 1.9. Співвідношення чисельності ВПО до загальної чисельності населення ТГ

Назва адміністративно-територіальної одиниці	Чисельність населення станом на 1 січня 2022 р.	Загальна чисельність ВПО, які фактично проживають у громаді	Питома вага ВПО до загальної чисельності населення на 1 січня 2022 року


Бердичівський район	156419	5970	3,8
Андрушівська міська ТГ	19530	609	3,1
Бердичівська міська ТГ	74257	4283	5,8
Вчорайшенська сільська ТГ	4997	201	4,0
Гришковецька селищна ТГ	9463	174	1,8
Краснопільська сільська ТГ	7406	81	1,1
Райгородоцька сільська ТГ	6898	154	2,2
Ружинська селищна ТГ	19416	271	1,4
Семенівська сільська ТГ	4991	84	1,7
Червоненська селищна ТГ	5362	55	1,0
Швайківська сільська ТГ	4099	58	1,4
Житомирський район	606433	37488	6,2
Андрушківська сільська ТГ	3767	233	6,2
Березівська сільська ТГ	9026	240	2,7
Брусилівська селищна ТГ	13986	5608	40,1
Високівська сільська ТГ	2303	35	1,5
Вишевицька сільська ТГ	3077	108	3,5
Вільшанська сільська ТГ	6327	416	6,6
Волицька сільська ТГ	5334	68	1,3
Глибочицька сільська ТГ	10829	89	0,8
Городоцька селищна ТГ	3597	86	2,4
Житомирська міська ТГ	263237	11718	4,5
Квітнева сільська ТГ	3981	270	6,8
Корнинська селищна ТГ	5336	1784	33,4
Коростишівська міська ТГ	29318	2285	7,8
Курненська сільська ТГ	7802	629	8,1
Любарська селищна ТГ	25297	1770	7,0
Миропільська селищна ТГ	6932	622	9,0
Новоборівська селищна ТГ	8150	292	3,6
Новогуйвинська селищна ТГ	23675	292	1,2
Оліївська сільська ТГ	8145	658	8,1
Попільнянська селищна ТГ	16071	543	3,4
Потіївська сільська ТГ	3359	102	3,0
Пулинська селищна ТГ	13809	1254	9,1
Радомишльська міська ТГ	25033	1869	7,5
Романівська селищна ТГ	18355	2120	11,5
Станишівська сільська ТГ	16766	195	1,2
Старосілецька сільська ТГ	4978	601	12,1
Тетерівська сільська ТГ	9610	387	4,0
Харитонівська сільська ТГ	1793	124	6,9
Хорошівська селищна ТГ	17575	916	5,2
Черняхівська селищна ТГ	19560	659	3,4
Чуднівська міська ТГ	19405	1515	7,8
Коростенський район	251208	8827	3,5
Білокоровицька сільська ТГ	5683	98	1,7
Гладковицька сільська ТГ	4706	45	1,0
Горщиківська сільська ТГ	2718	81	3,0
Іршанська селищна ТГ	8913	163	1,8
Коростенська міська ТГ	71498	2736	3,8
Лугинська селищна ТГ	15104	626	4,1
Малинська міська ТГ	36723	1673	4,6
Народицька селищна ТГ	9282	274	3,0
Овруцька міська ТГ	36374	1224	3,4
Олевська міська ТГ	34193	312	0,9
Словечанська сільська ТГ	10875	827	7,6
Ушомирська сільська ТГ	9382	172	1,8
Чоповицька селищна ТГ	5757	596	10,4
Звягельський район	164972	4587	2,8
Баранівська міська ТГ	24837	740	3,0
Барашівська сільська ТГ	6600	243	3,7
Брониківська сільська ТГ	7721	156	2,0
Городницька селищна ТГ	8113	173	2,1
Довбиська селищна ТГ	8693	325	3,7
Дубрівська сільська ТГ	3661	41	1,1
Ємільчинська селищна ТГ	21095	397	1,9
Звягельська міська ТГ	61105	2098	3,4
Піщівська сільська ТГ	3790	72	1,9
Стриївська сільська ТГ	4870	106	2,2
Чижівська сільська ТГ	6737	90	1,3
Ярунська сільська ТГ	7750	146	1,9
Всього по області	1179032	56872	4,8

Загальна чисельність ВПО, які фактично проживають у Житомирській області становить 56872 особи, із них найбільше у Житомирській міській територіальній громаді — 11718, також значна кількість осіб розміщенні в Бердичівській міській ТГ — 4283, Брусилівській селищній ТГ — 5608, Коростенській міській ТГ — 2736, Коростишівській міській ТГ — 2285, Романівській селищній ТГ — 2120, Звягельській міській ТГ — 2098. Загалом переважна більшість ВПО зосереджена в міських ТГ, які знаходяться в центральній та південній частині області.

Щодо частки ВПО до загальної чисельності населення на 1 січня 2022 року найбільші відсоткові значення мають Брусилівська селищна ТГ — 40,1% та Корнинська селищна ТГ 33,4%.

На території Житомирського району розташовані 10 з 11 ТГ з найбільшим відсотком ВПО від загальної чисельності населення, лише Чоповицька селищна ТГ має 10,4% розташована в Коростенському районі.

Загальне від’ємне сальдо міграції в цілому по області у 2021 році збільшилося проти 2017 року майже на 50%: з (-888 осіб) до (-1328 осіб) Коефіцієнт міграційного скорочення у розрахунку на 10 тис. наявного населення збільшився з (- 7,2) до (-11,2).

У 2021 році серед однотипних регіонів показник по області є кращим, ніж у Чернігівській області, але гіршим, ніж у Волинській. У рейтингу серед суміжних регіонів область займає 3 місце з 5.

Таблиця 1.10. Динаміка міграційного приросту (скорочення) та коефіцієнту приросту (скорочення)

Область	Міграційний приріст, скорочення (-)						Коефіцієнти міграційного приросту, скорочення (-) у розрахунку на 10 тис. наявного населення
Область	2017	2018	2019	2020	2021	2017		2018	2019	2020	2021
Україна	11997	18589	21512	9316	21261	15,2		9,6	9,6	5,1	8,5
Житомирська	-888	-1431	-1667	-656	-1328	-7,2		-11,7	-13,7	-5,4	-11,2
Волинська	-823	-687	-997	-128	-400	-7,9		-6,6	-9,6	-1,3	-3,9
Вінницька	-4625	-3842	-2724	-2400	-2458	-29,2		-24,5	-17,6	-15,6	-16,2
Київська	30677	27142	27343	24762	30094	175,9		154,1	154,1	138,7	168,0
Рівненська	-1827	-2198	-2474	-1117	-1335	-15,7		-19,0	-21,4	-9,7	-11,7
Хмельницька	-2782	-666	-543	214	-133	-21,7		-5,2	-4,3	1,7	-1,1
Чернігівська	-2051	-1883	-1996	-999	-1449	-20,0		-18,6	-20,0	-10,2	-15,0

У розподілі населення області за статтю переважають жінки. Їх частка на 01.01.2022 у загальній чисельності постійного населення складає 53,4%. На 01.01.2017 на кожну тисячу жінок області припадало 868 чоловіків, на 01.01.2021 – 873.

Співвідношення між чисельністю чоловіків та жінок залежить від віку. Так, на 01.01.2018 у віковій групі 0-15 років на кожну 1000 жінок припадало 1061 чоловік, у віці 16-59 років – 975 чоловіків, а у віці 60 років і старшому – 537, на 01.01.2022 – 1062, 988 та 549 чоловіків відповідно.

Така ситуація формується під значним впливом тих же факторів, що позначуються і на тривалості життя.

Найістотнішою рисою вікового складу населення регіону є його старіння, тобто збільшення частки людей старших вікових груп, що є результатом тривалих демографічних змін, зрушень у характері відтворення населення, народжуваності і смертності та їх співвідношенні, а також, частково, міграції. Ступінь прояву цього процесу характеризує коефіцієнт старіння – частка осіб, які досягли та перетнули перший поріг старості (60 років), у загальній чисельності населення. В області на початок 2018 року він склав 22,5%, на початок 2022 року – 23,6%.

Частка осіб у віці 65 років і старших становила в області на початок 2018 року 16,3% постійного населення, на початок 2022 року – 16,9%.

На початок 2018 року на кожну 1000 жителів у віці 16-59 років в області припадало 295 дітей у віці молодше 16 років і 375 осіб у віці 60 років і старше, тобто 670 осіб непрацездатного віку, на 01.01.2022 – 292, 399 та 691 особа відповідно.

Рис. 1.7. Демографічне навантаження на населення (на 1000 осіб у віці 16-59 років), осіб

Статево-вікова структура населення області упродовж 2017-2021 років є досить стабільною і характеризується перевагою жінок у загальній кількості населення (станом на 01.01.2022 жінки становили 53,4% населення області, чоловіки – 46,6%).

Чисельна перевага жінок над чоловіками у віковій структурі населення області починається з 42 – річного віку, але особливо помітною вона стає з вікової групи 55-59 років, де на 01.01.2022 на 100 жінок уже припадає 83 чоловіка. У віковій групі 65 років і старше на 100 жінок припадає лише 48 чоловіків.

Таблиця 1.11. Динаміка середньої очікуваної тривалості життя при народженні, років

Період, за який розраховані показники (роки)	Середня очікувана тривалість життя при народженні
Період, за який розраховані показники (роки)	обидві статі	чоловіки	жінки	Різниця між очікуваної тривалістю чоловіків та жінок
2017	70,4	64,8	76,1	11,3
2018	70,1	64,5	75,8	11,3
2019	70,3	64,8	75,9	11,1
2020	69,7	64,4	75,2	10,8
2021	68,2	63,2	73,5	10,3

В області середня очікувана тривалість життя при народженні протягом 2017-2021 років коливалась у чоловіків 63,2-64,8 років, у жінок – 73,5-76,1 років. Різниця між очікуваною тривалістю життя чоловіків та жінок –коливалась від 10,3 до 11,3 років.

Ефективність ринку праці

Кількість зайнятого населення у віці 15-70 років, визначена за методологією МОП, зменшилася з 510,6 тис. осіб у 2017 році до 479,7 тис. осіб у 2021 році або на 6,1%.

Рівень зайнятості населення віком 15-70 років знизився з 56,4% у 2017 році до 54,8% у 2021 році або на 1,6 в. п.

За цим показником серед однотипних регіонів України область у 2017 році випереджала Волинську (48,8%) та Чернігівську (56,1%), у 2021 році показник по області також залишився вищим, ніж у Волинській (48,5%), але нижчим, ніж у Чернігівській області (55,5%).

Серед суміжних регіонів у 2017 році область за рівнем зайнятості випереджала Вінницьку (55,3%), Рівненську (55,1%) та Хмельницьку (54,7%), у 2021 році – четверта після Київської, Вінницької та Рівненської.

Рис. 1.8. Динаміка рівня зайнятості населення віком 15-70 років, визначеного методологією МОП, у суміжних областях впродовж 2017-2021 років, %

У регіоні рівень безробіття населення віком 15-70 років, визначений за методологією МОП, підвищився з 10,8% у 2017 році до 11,2% у 2021 році й був на 1,3 в. п. вищим середнього показника по Україні (9,9%).

У рейтингу серед регіонів одного типу вищезазначений показник в області у 2017 та 2021 роках був найнижчий (Волинська – 12,5% та 12,7%, Чернігівська – 11,2% та 12,4%). Серед суміжних регіонів у 2017 році Житомирщина мала вищий рівень безробіття, ніж Київщина (на 4,3 в.п.), Хмельниччина (на 1,9 в.п) та Вінничина (на 0,1 в.п.), але на 0,8 в.п. нижчий, ніж Рівненщина. У 2021 році в області спостерігався найвищий рівень безробіття.

Рис. 1.9. Динаміка рівня безробіття населення віком 15-70 років, визначеного методологією МОП, у суміжних областях впродовж 2017-2021 років, %

Гендерні аспекти ринку праці характеризується наступним. У 2017 році кількість зайнятих жінок віком 15-70 років становила 246,5 тис. осіб, чоловіків – 264,1 тис. осіб. У цьому році серед зайнятого населення області частка жінок складала 48,3%, що на 0,5 в.п більше, ніж у 2021 році.

Незважаючи на те, що освітній рівень жінок вищий, рівень їх зайнятості та рівень безробіття, як і раніше, залишається нижчим, ніж у чоловіків, а саме у 2021 році він складав 50,4% проти 59,4% відповідно та 12,3% проти 10,3% відповідно.

За даними обстеження в області останніми роками спостерігається позитивна динаміка щодо зменшення кількості безробітних, визначених за методологією МОП, яка складала у 2021 році 60,7 тис. осіб, що на 2,1% менше, ніж у 2017 році (62 тис. осіб).

Позитивна динаміка показників економічної активності населення відбуваються завдяки посиленню уваги органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та соціальних партнерів до вирішення питань зайнятості населення, створення нових робочих місць, залучення інвестицій, розвитку малого та середнього підприємництва, активізації діяльності обласної служби зайнятості.

За період 2017-2021 років послугами служби зайнятості в області скористалися понад 250 тисяч громадян. Щороку в пошуках роботи до служби зайнятості зверталось 36-51 тис. громадян.

За період 2017-2021 років 152,9 тисячі осіб отримали роботу, 11,4 тисячі – працювали на тимчасово створених робочих місцях, 19,2 тисячі безробітних здобули нову професію або перекваліфікувалися, 115 безробітних отримали стартовий капітал для відкриття власної справи, 1410 безробітних працевлаштовані на нові робочі місця, за яких роботодавцям здійснюється компенсація єдиного внеску, 33 жителі області підвищили свою професійну конкурентоспроможність на ринку праці з допомогою ваучера для компенсації вартості навчання.

Послугами Державної служби зайнятості упродовж 2021 року скористалися 71,7 тис. громадян, які шукали роботу, з них 45,5 тис. осіб мали статус зареєстрованого безробітного.

За сприяння центрів зайнятості та філій обласного центру зайнятості працевлаштовані 21,6 тис. осіб, зокрема, 15,9 тис. зареєстрованих безробітних.

У 2021 році за сприяння обласної служби зайнятості 3,1 тис. безробітних проходили професійне навчання. Зокрема, 1,4 тис. осіб навчалися у центрі професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості. До громадських та інших робіт тимчасового характеру залучено 1017 осіб.

Серед чинників, які негативно впливають на показники зайнятості населення, є проблема «тіньової» зайнятості населення.

У 2021 році кількість неформально зайнятого населення віком 15-70 років складала 93,1 тис. осіб, що менше на 10,6%, ніж у 2020 році, а частка такого населення становила 19,4% до кількості зайнятого населення.

За цим показником серед регіонів одного типу область поступалася Чернігівській (63,9 тис. осіб), а серед суміжних регіонів у 2021 році показник по області був кращим, ніж у Рівненській (204,1 тис. осіб) та Вінницькій (184,7 тис. осіб) областях, але поступався показнику Київської (50,6 тис. осіб) та Хмельницької (92,0 тис. осіб) областей.

Проведена робота щодо створення нових робочих місць сприяла зменшенню кількості безробітних, які перебували на обліку в службі зайнятості, з 13,9 тис. осіб на 01.01.2018 до 12,0 тис. осіб на 01.01.2022 або на 13,7%.

Збільшення обсягів працевлаштування безробітних у 2021 році сприяло пом’якшенню ситуації на ринку праці області. Співвідношення зареєстрованих безробітних та вакансій зменшилося з 11 осіб на 01.01.2021 до 9 осіб на 01.01.2022 або на 18,2%.

З 2017 року спостерігалося поступове зростання середньомісячної заробітної плати. За статистичними даними в області за 2017-2021 роки вона зросла з 5836 грн до 11625 грн або майже у 2 рази.

Таблиця 1.12. Динаміка середньомісячної заробітної плати працівників у суміжних областях впродовж 2017-2021 років, грн

№ з/п	Назва області	2017 рік	2018 рік	2019 рік	2020 рік	2021 рік
1	Житомирська	5836	7372	8528	9571	11625
2	Вінницька	6121	7801	9299	10297	12488
3	Київська	7188	9097	11003	11887	14290
4	Рівненська	6013	7469	8967	10254	12762
5	Хмельницька	5938	7376	8672	9872	12326

Рівень середньомісячної заробітної плати за 2021 рік по області серед однотипних є найвищим, у порівнянні з суміжними областями область має найнижчий показник.

Упродовж 2017-2021 років індекс реальної заробітної плати по області зменшився з 126,6% до 111,5% і серед однотипних областей поступався Волинській (112,3%), серед суміжних – область мала кращий показник, ніж в Київській (109%) області, але нижчий ніж в Хмельницькій (114,4%), Рівненській (113,6%) та Вінницькій (112,6%).

Рис. 1.10. Динаміка індексу реальної заробітної плати у суміжних областях впродовж 2017-2021 років, %

Серед видів економічної діяльності у 2021 році найвищою заробітна плата була у фінансовій та страховій діяльності (15,7 тис. грн), у діяльності, яка пов’язана з постачанням електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря (15,5 тис. грн), у державному управлінні та обороні; обов’язковому страхуванні (15,2 тис. грн), у добувній промисловості і розробленні кар’єрів (14,2 тис. грн), у сільському, лісовому та рибному господарстві (13,3 тис. грн), у переробній промисловості (11,6 тис. грн), в охороні здоров’я (11,2 тис. грн). Найнижчою – у тимчасовому розміщенні й організації харчування (7,1 тис. грн), у діяльності, яка пов’язана з мистецтвом, спортом, розвагами та відпочинком (7,8 тис. грн) та в операціях з нерухомим майном (8,2 тис. грн).

Питома вага кількості штатних працівників, яким оплачено 50% і більше робочого часу, і які мали нарахування в межах і менше мінімальної заробітної плати за грудень 2021 року, становила 15,5% штатних працівників області, що на 10,5 в.п. більше, ніж за грудень 2018 року.

Подальші заходи щодо пожвавлення ринку праці, які відбуватимуться під впливом сприятливого інвестиційного клімату, у тому числі із залученням іноземних інвестицій, збільшення кількості зайнятого населення, безпечна праця та гідна заробітна плата сприятимуть досягненню Цілей сталого розвитку.

Проміжні висновки

Упродовж 2017-2021 років ситуація на регіональному ринку праці характеризувалася позитивними тенденціями щодо зростання рівня зайнятості населення працездатного віку.

В області характерним є перевищення пропозиції робочої сили над попитом. Однак, завдяки розвитку бізнесу в регіоні, створенню нових робочих місць спостерігається тенденція до зменшення диспропорції на ринку праці (співвідношення зареєстрованих безробітних та вакансій зменшилося з 11 осіб на 01.01.2021 до 9 осіб на 01.01.2022 або на 18,2%).

Відповідно до проведеного аналізу, зауважимо, що в області спостерігалася позитивна тенденція щодо зростання рівня середньомісячної заробітної плати, але її розміри коливалися у розрізі видів діяльності (за статистичними даними в області в період 2017-2021 роки вона зросла з 5836 грн до 11625 грн або майже у 2 рази).

Пріоритетними напрямами у сфері трудових відносин й надалі залишається:

ефективна співпраця з територіальними підрозділами центральних органів виконавчої влади, районними військовими адміністраціями та органами місцевого самоврядування у здійснені контролю своєчасної і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплати праці, виконання роботодавцями умов колективних договорів у частині оплати праці, недопущення необґрунтованого зменшення заробітної плати;
сприяння скороченню «тіньової» зайнятості населення області, легалізації трудових відносин;
проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо забезпечення додержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

Ситуація на ринку праці під час воєнного стану

З початку повномасштабного вторгнення в області спостерігається зменшення кількості звернень громадян у пошуках роботи та вільних робочих місць. Так, в 2022 році впродовж року звернулося 28,3 тис. громадян, що на 20% (або на 7,2 тис.) менше, ніж попереднього року. У 2023 році звернулось 18,9 тис. громадян, що на 33% (або на 9,3 тис.) менше, ніж у 2022 році.

У період воєнного стану різко скоротилися запити роботодавців на потребу в працівниках. Так, у 2022 році зменшення кількості зареєстрованих вакансій склало 43% у порівнянні з 2021 роком, а у 2023-му – ще на 14% менше. Різниця з довоєнними показниками досить суттєва: 29 тис. вакансій у 2021 році проти 14,4 тис. у 2023 році.

Обсяги працевлаштування також зменшились: у 2022 році було працевлаштовано 12,8 тис. громадян, що на 41% менше, ніж попереднього року, у 2023 році – 10,6 тис , що вдвічі менше, ніж у 2021 році.

Від початку повномасштабної війни в регіоні, так як і в Україні в цілому, зберігається нестача представників робітничих професій, серед причин – міграція громадян, мобілізація до лав Збройних сил України.

За професійними групами найбільший попит роботодавців спостерігається на кваліфікованих робітників з інструментом (швачка, верстатник деревообробних верстатів, слюсар-ремонтник, електрогазозварник, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, слюсар-сантехнік); робітників з обслуговування, експлуатації устаткування та машин (водій автотранспортних засобів, тракторист, ливарник санітарно будівельних виробів на конвеєрі, машиніст крана); працівників сфери торгівлі та послуг (продавець продовольчих товарів, кухар, продавець консультант, продавець непродовольчих товарів, охоронник, бармен); некваліфікованих працівників (підсобний робітник, укладальник-пакувальник, прибиральник службових приміщень, вантажник, двірник) та інших.

У воєнний період відбулося суттєве зменшення кількості безробітних, які пройшли професійне навчання. У 2022 році за сприяння обласної служби зайнятості 1,7 тис. безробітних проходили таке навчання, що на 1,5 тис. осіб або 47% менше, ніж у 2021 році, а у 2023 році ще на 35,9 % менше, ніж у 2022 році.

Значно зменшилася участь безробітних у громадських та інших роботах тимчасового характеру. У 2022 році у таких роботах брали участь лише 291 особа, що у 3,5 рази менше, ніж у 2021 році, а у 2023 році даний показник покращився порівняно з 2022 роком на 10,7% (322 особи).

Водночас, у служби зайнятості на сьогодні значно ширші можливості для допомоги людям із пошуком роботи, розвитком бізнесу або ж професійним вдосконаленням, і це не лише безпосереднім клієнтам служби – зареєстрованим безробітним і роботодавцям, а й усім іншим громадянам працездатного віку. Це видача ваучерів для підвищення конкурентності на ринку праці, програма мікрокредитування «Власна справа» в рамках проєкту єРобота, проєкт «Армія відновлення».

Стартував експериментальний урядовий проєкт, за яким учасники бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни можуть безоплатно пройти професійне навчання у закладах освіти Державної служби зайнятості.

Почала діяти програма фінансової підтримки роботодавців, які працевлаштовують людей з інвалідністю І і ІІ групи. Вона передбачає грошову компенсацію вартості облаштування робочого місця для такого працівника на суму до 15 мінімальних зарплат.

Збільшилась і кількість компенсаційних програм для роботодавців, які створюють нові робочі місця і працевлаштовують внутрішньо переміщених осіб та вразливі верстви населення.

Урядом була відновлена програма «Рука допомоги», за якою члени малозабезпечених сімей можуть отримати одноразову безвідсоткову допомогу для організації підприємницької діяльності.

Демографічна ситуація

Рис. 1.4. Динаміка чисельності наявного населення області, станом на 1 січня, тис. осіб

Рис. 1.5. Динаміка чисельності наявного населення в однотипних областях упродовж 2018-2022 років, тис. осіб

Рис. 1.6. Динаміка чисельності наявного населення у суміжних областях упродовж 2018-2022 років, тис. осіб

Важливою складовою, що формує кількісні зміни населення, є міграційні процеси.

Таблиця 1.9. Співвідношення чисельності ВПО до загальної чисельності населення ТГ

Назва адміністративно-територіальної одиниці	Чисельність населення станом на 1 січня 2022 р.	Загальна чисельність ВПО, які фактично проживають у громаді	Питома вага ВПО до загальної чисельності населення на 1 січня 2022 року


Бердичівський район	156419	5970	3,8
Андрушівська міська ТГ	19530	609	3,1
Бердичівська міська ТГ	74257	4283	5,8
Вчорайшенська сільська ТГ	4997	201	4,0
Гришковецька селищна ТГ	9463	174	1,8
Краснопільська сільська ТГ	7406	81	1,1
Райгородоцька сільська ТГ	6898	154	2,2
Ружинська селищна ТГ	19416	271	1,4
Семенівська сільська ТГ	4991	84	1,7
Червоненська селищна ТГ	5362	55	1,0
Швайківська сільська ТГ	4099	58	1,4
Житомирський район	606433	37488	6,2
Андрушківська сільська ТГ	3767	233	6,2
Березівська сільська ТГ	9026	240	2,7
Брусилівська селищна ТГ	13986	5608	40,1
Високівська сільська ТГ	2303	35	1,5
Вишевицька сільська ТГ	3077	108	3,5
Вільшанська сільська ТГ	6327	416	6,6
Волицька сільська ТГ	5334	68	1,3
Глибочицька сільська ТГ	10829	89	0,8
Городоцька селищна ТГ	3597	86	2,4
Житомирська міська ТГ	263237	11718	4,5
Квітнева сільська ТГ	3981	270	6,8
Корнинська селищна ТГ	5336	1784	33,4
Коростишівська міська ТГ	29318	2285	7,8
Курненська сільська ТГ	7802	629	8,1
Любарська селищна ТГ	25297	1770	7,0
Миропільська селищна ТГ	6932	622	9,0
Новоборівська селищна ТГ	8150	292	3,6
Новогуйвинська селищна ТГ	23675	292	1,2
Оліївська сільська ТГ	8145	658	8,1
Попільнянська селищна ТГ	16071	543	3,4
Потіївська сільська ТГ	3359	102	3,0
Пулинська селищна ТГ	13809	1254	9,1
Радомишльська міська ТГ	25033	1869	7,5
Романівська селищна ТГ	18355	2120	11,5
Станишівська сільська ТГ	16766	195	1,2
Старосілецька сільська ТГ	4978	601	12,1
Тетерівська сільська ТГ	9610	387	4,0
Харитонівська сільська ТГ	1793	124	6,9
Хорошівська селищна ТГ	17575	916	5,2
Черняхівська селищна ТГ	19560	659	3,4
Чуднівська міська ТГ	19405	1515	7,8
Коростенський район	251208	8827	3,5
Білокоровицька сільська ТГ	5683	98	1,7
Гладковицька сільська ТГ	4706	45	1,0
Горщиківська сільська ТГ	2718	81	3,0
Іршанська селищна ТГ	8913	163	1,8
Коростенська міська ТГ	71498	2736	3,8
Лугинська селищна ТГ	15104	626	4,1
Малинська міська ТГ	36723	1673	4,6
Народицька селищна ТГ	9282	274	3,0
Овруцька міська ТГ	36374	1224	3,4
Олевська міська ТГ	34193	312	0,9
Словечанська сільська ТГ	10875	827	7,6
Ушомирська сільська ТГ	9382	172	1,8
Чоповицька селищна ТГ	5757	596	10,4
Звягельський район	164972	4587	2,8
Баранівська міська ТГ	24837	740	3,0
Барашівська сільська ТГ	6600	243	3,7
Брониківська сільська ТГ	7721	156	2,0
Городницька селищна ТГ	8113	173	2,1
Довбиська селищна ТГ	8693	325	3,7
Дубрівська сільська ТГ	3661	41	1,1
Ємільчинська селищна ТГ	21095	397	1,9
Звягельська міська ТГ	61105	2098	3,4
Піщівська сільська ТГ	3790	72	1,9
Стриївська сільська ТГ	4870	106	2,2
Чижівська сільська ТГ	6737	90	1,3
Ярунська сільська ТГ	7750	146	1,9
Всього по області	1179032	56872	4,8

Таблиця 1.10. Динаміка міграційного приросту (скорочення) та коефіцієнту приросту (скорочення)

Область	Міграційний приріст, скорочення (-)						Коефіцієнти міграційного приросту, скорочення (-) у розрахунку на 10 тис. наявного населення
Область	2017	2018	2019	2020	2021	2017		2018	2019	2020	2021
Україна	11997	18589	21512	9316	21261	15,2		9,6	9,6	5,1	8,5
Житомирська	-888	-1431	-1667	-656	-1328	-7,2		-11,7	-13,7	-5,4	-11,2
Волинська	-823	-687	-997	-128	-400	-7,9		-6,6	-9,6	-1,3	-3,9
Вінницька	-4625	-3842	-2724	-2400	-2458	-29,2		-24,5	-17,6	-15,6	-16,2
Київська	30677	27142	27343	24762	30094	175,9		154,1	154,1	138,7	168,0
Рівненська	-1827	-2198	-2474	-1117	-1335	-15,7		-19,0	-21,4	-9,7	-11,7
Хмельницька	-2782	-666	-543	214	-133	-21,7		-5,2	-4,3	1,7	-1,1
Чернігівська	-2051	-1883	-1996	-999	-1449	-20,0		-18,6	-20,0	-10,2	-15,0

Така ситуація формується під значним впливом тих же факторів, що позначуються і на тривалості життя.

Рис. 1.7. Демографічне навантаження на населення (на 1000 осіб у віці 16-59 років), осіб

Таблиця 1.11. Динаміка середньої очікуваної тривалості життя при народженні, років

Період, за який розраховані показники (роки)	Середня очікувана тривалість життя при народженні
Період, за який розраховані показники (роки)	обидві статі	чоловіки	жінки	Різниця між очікуваної тривалістю чоловіків та жінок
2017	70,4	64,8	76,1	11,3
2018	70,1	64,5	75,8	11,3
2019	70,3	64,8	75,9	11,1
2020	69,7	64,4	75,2	10,8
2021	68,2	63,2	73,5	10,3

Ефективність ринку праці

Рівень зайнятості населення віком 15-70 років знизився з 56,4% у 2017 році до 54,8% у 2021 році або на 1,6 в. п.

№ з/п	Назва області	2017 рік	2018 рік	2019 рік	2020 рік	2021 рік
1	Житомирська	5836	7372	8528	9571	11625
2	Вінницька	6121	7801	9299	10297	12488
3	Київська	7188	9097	11003	11887	14290
4	Рівненська	6013	7469	8967	10254	12762
5	Хмельницька	5938	7376	8672	9872	12326

Рис. 1.10. Динаміка індексу реальної заробітної плати у суміжних областях впродовж 2017-2021 років, %

Проміжні висновки

Пріоритетними напрямами у сфері трудових відносин й надалі залишається:

ефективна співпраця з територіальними підрозділами центральних органів виконавчої влади, районними військовими адміністраціями та органами місцевого самоврядування у здійснені контролю своєчасної і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплати праці, виконання роботодавцями умов колективних договорів у частині оплати праці, недопущення необґрунтованого зменшення заробітної плати;

сприяння скороченню «тіньової» зайнятості населення області, легалізації трудових відносин;

проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо забезпечення додержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

Ситуація на ринку праці під час воєнного стану

Інфраструктура

Транспорт/Загальна характеристика

Область має розгалужену мережу автомобільних доріг (державного та місцевого значення), яка забезпечує вантажні та пасажирські потоки внутрішньодержавні, транзитні та внутрішньообласні.

Автомобільні транспортні коридори, що проходять територією області, завантажені переважно транспортними потоками з Центральної Європи (коридор №3) та Південної Європи (коридор №5).

Рис. 1.11. Мережа автомобільних доріг

Головними транспортними вузлами області є міста Коростень, Житомир та Бердичів.

Нижче наведено динаміку обсягів вантажних і пасажирських перевезень і розподіл їх між видами транспорту за ряд років.

Таблиця 1.13. Динаміка перевезення вантажів за видами транспорту області, т.км

Роки	Залізничний	Автомобільний
2016	16085	39858
2017	18915	43366
2018	17338	43259
2019	13363	38992
2020	15963	43177

Таблиця 1.14. Динаміка перевезення пасажирів в області за видами транспорту, тис. осіб

Роки	Залізничний	Автомобільний (автобуси)²	Трамвайний	Тролейбусний
2017	2889	61356	7845	43994
2018	…¹	59361	7490	38957
2019	…¹	59310	7282	34593
2020	…¹	37532	4546	21338
2021	…¹	36851	5077	30860

¹Дані не оприлюднюються з метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про державну статистику» щодо конфіденційності статистичної інформації.

Залізничний транспорт

Територією області проходять двоколійні електрифіковані залізничні лінії з інтенсивним рухом поїздів: Здолбунів – Козятин – Фастів – Київ (ділянка у межах області – Миропіль – Бердичів – Чорнорудка – Попільня); Коростень – Київ (ділянка у межах області Коростень – Малин – Ірша).

Найбільше навантаження з усіх залізничних ділянок припадає на залізничну ділянку – Здолбунів – Козятин – Фастів – Київ, яка працює на межі пропускної спроможності.

Одноколійні залізничні лінії Коростень – Овруч – Калінковичі, Коростень – Олевськ – Сарни, Коростень – Звягель – Шепетівка, Коростень – Житомир – Бердичів, Новоград – Звягель – Житомир – Фастів, Житомир – Коростишів, Білокоровичі – Овруч – Вільча забезпечують, головним чином, транспортні зв’язки області з прилеглими областями. Найбільше навантаження має залізнична ділянка Коростень – Звягель – Шепетівка та Коростень – Житомир – Бердичів.

Експлуатаційна довжина залізниці загального користування по території області складає 1161,9 км. Щільність залізничної мережі – 34 км/тис. кв км, що майже на рівні середнього показника по Україні (36 км/тис. кв км).

В області нараховується 65 залізничні станцій.

Автомобільний транспорт

Автомобільний транспорт відіграє провідну роль у забезпеченні вантажних і пасажирських перевезень.

Перевезення пасажирів і вантажів здійснюється приватними перевізниками. Регулярним автобусним сполученням охоплено всі міста та 94 % сільських населених пунктів області.

Маршрутна мережа формується за конкурсними умовами. Пасажирський транспорт є дотаційним і потребує постійної фінансової

підтримки з держбюджету.

Інші види транспорту

Через територію області проходить нафтопровід «Дружба» (Овруцька, Коростенська, Звягельська міські ТГ та Лугинська селищна територіальна громада), два газопроводи Ямал-Торжок-Долина (Овруцька, Коростенська, Звягельська міські ТГ та Ємільчинська селищна територіальна громада), Київ – Дашава (Бердичівська, Андрушівська, Чуднівська міські ТГ та Попільнянська, Ружинська, Любарська селищні ТГ).

Протяжність газопроводів складає 12861 км, з них 9204 км становлять розподільчі газові мережі, а 3657 км газопроводи – вводи до газифікованих об’єктів.

Автомобільні дороги

Область по протяжності автомобільних доріг загального користування в Україні займає 6 місце, місцевих доріг – 4.

Опорна мережа області складає 8584,1 км, з яких:

1642,6 км – дороги державного значення;
6941,5 км – дороги місцевого значення.

Також, в області налічується 10852,8 км автомобільних доріг комунального значення.

У зв'язку із проведенням децентралізації влади в системі управління автомобільними дорогами загального користування та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 759-р «Про передачу автомобільних доріг загального користування місцевого значення» з 1 січня 2018 року до сфери облдержадміністрації перейшло 6941,5 км або 948 доріг загального користування місцевого значення.

І з загальної протяжності автодоріг місцевого та державного значення:

із твердим покриттям – 5209,0 км;
перехідне покриття (біле шосе, бруківка, дьогте-грунт) – 3167,7 км;
ґрунтове покриття – 207,4 км.

Дороги державного й місцевого значення забезпечують зв’язки із зарубіжжям та обласними центрами регіонів України.

Щільність автомобільних доріг за регіонами

Основою автодорожньої мережі є дороги державного та місцевого значення. Головне транспортне навантаження приймають дві міжнародні

автодороги державного значення: М-06 та М-07.

Автомобільна дорога Київ-Чоп (М-06) є складовою міжнародного транспортного коридору: Крітський №3 – Краківець – Львів – Рівне – Житомир– Київ; Крітський №5 Європа -Азія – Краківець – Львів – Рівне – Житомир – Київ – Полтава – Харків – Дебальцево – Ізварине. Автомагістраль значно навантажена транзитними, міжобласними, внутрішньообласними транспортними потоками.

Міжнародна автомобільна дорога М-07 Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) є складовою частиною міжнародної транспортної магістралі категорії «Є» Є373-Люблін-Ковель-Київ.

Житлово-комунальна інфраструктура

В області питома вага загальної житлової площі, обладнаної водопроводом і каналізацією, зменшилась у 2020 році в порівнянні з 2018 роком на 0,2% та 0,3% і становить відповідно 39,6% та 39,2%.

Централізованим водопостачанням забезпечено усі 12 міст області, 38 селищ або 90,5% та 179 сільських населених пунктів або 11,1%.

Централізованим водовідведенням забезпечено усі міста, 35 селищ або 83,3% та 27 сільських населених пунктів або 1,7%.

Таблиця 1.15. Порівняльна характеристика питомої ваги загальної площі житлового фонду, обладнаної водопроводом та каналізацією області із суміжними регіонами та регіонами одного типу у 2020 році

Область	Питома вага загальної площі житлового фонду, обладнаної
Область	Водопроводом	Каналізацією
Житомирська	39,6	39,2
Волинська	60,6	58,6
Вінницька	44,8	42,2
Київська	63,2	61,7
Рівненська	52,9	51,3
Хмельницька	49,3	47,6
Чернігівська	44,4	41,6

Рис.1.12. Забезпеченість житловим фондом області водопроводом і каналізацією із суміжними регіонами та регіонами одного типу

Протягом 2019-2023 років спостерігається тенденція до зниження витрат електричної енергії на відпуск води та пропуск стоків на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства, динаміка якої наведена нижче у таблиці.

Таблиця 1.16. Динаміка витрат електричної енергії по області протягом 2019-2023 років.

Роки	Витрати електричної енергії (млн кВт год./рік)
Роки	Відпуск води	Очистка та пропуск стоків
2019	27,2	23,4
2020	24,5	23
2021	24,7	23,8
2022	23,5	21,2
2023	22,7	21

Енергетична інфраструктура

В зв’язку з введенням в дію Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01.01.2019 на території області діяльність з розподілу електричної енергії здійснює АТ «Житомиробленерго» (далі – товариство) на підставі ліцензії, виданої згідно постанови НКРЕКП від 16.11.2018 року № 1441 (зі змінами та доповненнями) та виступає на ринку електричної енергії як оператор системи розподілу (ОСР).

На 01.01.2024 АТ «Житомиробленерго» надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам області загальна кількість яких складає 588186, а саме: не побутових – 18105; побутових – 570081.

Динаміку обсягів розподілу за період 2019-2023 років наведено нижче.

Рис.1.13. Динаміка обсягів розподілу електроенергії в області протягом

2019-2023 років, млн кВт*год

За період 2019-2023 років на території області спостерігається стрімке зростання кількості введених в експлуатацію генеруючих установок, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії на об’єктах побутових споживачів у межах їх приватних домогосподарств. Так, на 01.01.2024 введено в експлуатацію генеруючи установки, що виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання у 1273 побутових споживачів, що на 1087 споживачів більше в порівнянні з 2019 роком, або на 85,4%.

Рис.1.14. Динаміка зростання кількості приватних домогосподарств, які виробляють електричну

енергію з альтернативних джерел енергії в області протягом 2019-2023 років, млн кВт*год

Крім того, на території ліцензованої діяльності АТ «Житомиробленерго» функціонує 36 виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Передача електричної енергії має бути якісною, надійною, безпечною, тому АТ «Житомиробленерго» (далі – Товариство) щороку спрямовує чималі кошти на будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення електромереж, де застосовує новітні технології.

За період 2019-2024 рік Товариством впроваджувалась низка заходів з метою покращення якості передачі електричної енергії споживачам та для підвищення рівня надійності електромереж міст і сіл Житомирської області. Одним із найважливіших завдань є приведення до належного стану магістральних i розподільних електричних мереж, що дозволить істотно знизити втрати електроенергії при її транспортуванні та перетворенні. На реалізацію цільових програм у 2019-2024 роках Товариством на 01.10.2024 було профінансовано 1 348,39 млн грн (без ПДВ).

За період 2019-2024 рік на 01.10.2024 були реалізовані наступні основні заходи на енергооб’єктах Житомирської області:

Реконструкція ліній електропередач – 496,745 км.

Реконструкція та технічне переоснащення ПС 35-110 кВ – 21 ПС.

Технічне переоснащення ПС 35-110кВ (заміна масляних вимикачів на вакуумні з комплектом захисту та телемеханізацією) – 69 ПС.

Телемеханіка ПС: телемеханізація ПС 35-110 кВ – 41 ПС.

Телемеханіка ПС: створення ОІК – 10 шт.

Автоматизована система реєстрації перерв, моніторинг якості послуг «(АСРП) AT «Житомиробленерго» – І та ІІ черга.

Реконструкція розподільного пункту РП-10 кВ – 15 РП.

Технічне переоснащення ПЛ-10кВ (секціонування ПЛ з використанням реклоузерів) – 89 реклоузерів.

Технічне переоснащення ТП 10/0,4кВ (заміна силових трансформаторів) – 51 силовий трансформатор.

14 червня 2018 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято рішення про видачу ТОВ ″ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ″ (ТОВ «ЖОЕК») ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу (постанова НКРЕКП від 14.06.2018 № 429). ТОВ «ЖОЕК» являється єдиним постачальником Універсальних послуг на території Житомирської області.

У зв’язку з військовою агресією зі сторони російської федерації впродовж 2022-2024 років внаслідок ракетних та дронових ударів по електричних підстанціях ПС 330 «Житомирська» та ПС 330 «Лісова» НЕК «Укренерго» відбулося неодноразове руйнування автотрансформаторів та іншого додаткового обладнання.

Відновлення роботи та заміна пошкодженого обладнання виконується силами за засобами компанії НЕК «Укренерго» відповідно до графіків поставки енергетичного обладнання.

Енергозбереження та теплова енергетика

В області на альтернативному паливі працюють 793 котельні (потужністю 520,1 МВт), що становить майже 59,1% від загальної кількості котелень.

Таблиця 1.17. Порівняльна характеристика частки сумарної потужності котелень на альтернативних видах палива в регіоні, відсотків до загальної потужності котелень регіону, із суміжними регіонами та регіонами одного типу протягом 2019-2021 років

Область	2017	2018	2019	2020	2021
Житомирська	20,1	21,7	23,0	23,3	24,0
Волинська	21,8	22,0	22,0	22,8	23,0
Вінницька	9,7	10,5	10,8	11,1	11,2
Київська	15,0	16,2	16,7	16,9	16,9
Рівненська	19,5	20,0	22,2	25,1	25,2
Хмельницька	16,9	11,9	14,3	14,5	14,5
Чернігівська	11,1	16,2	16,3	16,9	17,0

У 2024 році частка сумарної потужності котелень, працюючих на альтернативному паливі, становить 27% до загальної потужності котелень регіону що є більше на 4 % у порівнянні з 2019 роком.

Основним фактором у зменшенні використання потужностей джерел теплопостачання, працюючих на традиційних видах палива, є скорочення потужностей газового обладнання, закриття нерентабельних газових котелень.

Підприємства комунальної теплоенергетики, до складу яких входять
10 підприємств органів місцевого самоврядування, налічують 136 котелень, у яких експлуатується 450 котлів, з них – 163 од. (36,2%) працюють понад 20 років; 321,8 км теплових мереж, з яких – 117,84 км (36,6%) знаходяться у ветхому стані, внаслідок чого втрати в мережах становлять 11%. Усі котельні оснащені засобами технологічного обліку теплової енергії.

З метою скорочення споживання природного газу та закриття нерентабельних котелень органами місцевого самоврядування приймалися рішення щодо переходу споживачів на автономне та індивідуальне опалення. Послуги з централізованого опалення для населення надаються у містах: Житомирі, Бердичеві, Коростені, Малині, Звягелі, Андрушівці (опалення гуртожитку), у селищах міського типу Житомирського району – Новогуйвинському та Озерному.

Протягом 2019-2023 роки підприємствами комунальної теплоенергетики проведено модернізацію котелень (замінено застарілі котли, встановлено пальникові пристрої, сучасні насоси, твердопаливне котельне обладнання, застосовано системи хімводопідготовки на котельнях, закрито нерентабельні котельні, замінено понад 30 км теплових мереж) на суму близько 500 млн гривень.

Таблиця 1.18. Показники кількості котлів, теплових мереж та джерел енергії протягом 2019-2023 років.

Показники	2019	2020	2021	2022	2023
Кількість джерел енергії, од.	143	143	141	143	136
кількість котлів, од	487	479	473	471	450
термін експлуатації більше 20 років	144	168	181	185	163
%	30	35	38	39	36
теплові мережі, км	337,46	336,02	335,42	325,1	342,903
ветхих і аварійних	115	118	123,7	119,5	117
%	34	35	36,9	36,7	36
Вироблено теплової енергії, Гкал	735573,8	723185,4	833532,6	689185,4	644973,4
втрати	66132,4	61603	77652,4	63573,6	72416,1
%	9	8,7	9,5	9,4	10,4
потужність котелень, Гкал/год	1097,23	1107,141	1083,72	1082	1070,99
твердопаливні котельні, од	8	9	9	9	12

Промислова інфраструктура

У 2022 році у промисловому комплексі області налічувалося 1298 підприємств, з них 7 – великих, 159 – середніх, 1132 – малих, з них 832 – мікропідприємства.

Рис. 1.15. Динаміка кількості промислових підприємств протягом 2018-2022 років

Як бачимо з рисунку впродовж останніх п’яти років спостерігається нестабільна динаміка щодо кількості промислових підприємств. Загальна кількість підприємств у порівнянні з 2021 роком зменшилася на 303 підприємства та на 162 підприємства у порівнянні з 2018 роком.

Освітня інфраструктура

Мережа закладів загальної середньої освіти

В області у 2024 році функціонує 566 закладів загальної середньої освіти, в яких навчається 131,3 тис. учнів. Упродовж останніх років спостерігається зменшення мережі закладів загальної середньої освіти у зв’язку із оптимізацією шкільної мережі шляхом реорганізації закладів освіти, у зв’язку зі скороченням чисельності учнів.

Рис. 1.16. Динаміка кількості закладів загальної середньої освіти області, одиниць

Рис. 1.17. Динаміка кількості учнів у закладах загальної середньої освіти області, тис. осіб

Розвиток мережі профільних закладів загальної середньої освіти

Наразі триває поступовий перехід від одинадцятирічної до дванадцятирічної середньої освіти.

Розпорядженням Житомирської обласної військової адміністрації від 19.07.2024 № 405 затверджено прогнозовану мережі профільних ліцеїв області, яка складається з 65 академічних ліцеїв у 51 ТГ, які забезпечуватимуть з 2027 року здобуття профільної освіти.

Розвиток системи профільних ліцеїв здійснюється у контексті реформ галузі освіти, які передбачені «Новою українською школою». Цей процес сприяє рівному доступу до якісної освіти дітей, що проживають у сільській місцевості та забезпечує трансформацію мережі закладів загальної середньої освіти.

Забезпечення шкільними автобусами

На 01.01.2022 парк шкільних автобусів в області становив 331 одиницю, з яких 103 передано на оборонні потреби. Упродовж 2022-2023 років парк шкільних автобусів закладів освіти області поповнено на 66 одиниць: 22 автобуси передано міжнародними партнерами, 16 шкільних автобусів придбано територіальними громадами за кошти місцевих бюджетів, 28 транспортних засобів придбано за рахунок коштів державної субвенції та співфінансування з місцевих бюджетів.

У 2024 році закуплено 16 автобусів за кошти державної субвенції та 4 за кошти цільової дотації. Разом з тим загальна потреба шкільних автобусів у закладах освіти Житомирської області становить майже 125 одиниць.

Разом з тим 17,3 тис. учнів та 2,6 тис. педагогічних працівників стовідсотково забезпечені безкоштовним підвезенням шкільними автобусами та за рахунок місцевих перевізників.

Таблиця 1.19. Кількість закуплених в області шкільних автобусів за кошти державної субвенції, одиниць

Область	Загальна кількість шкільних автобусів	Кількість закуплених шкільних автобусів
		Всього	У тому числі по роках
			2022	2023	2024
Житомирська	272	44	0	28	16

Створення безпечних умов у закладах освіти

Упродовж 2022-2024 років облаштовано 1232 укриття різного типу, у зв’язку з чим збільшено кількість захисних споруд в усіх закладах освіти з 27% до 98 %. Спільно з Головним управлінням ДСНС у Житомирській області, Головним управлінням Нацполіції в Житомирській області, фахівцями у сфері цивільного захисту обстежено 100% закладів, розглянуто 2,1 тис. пакетів документів, сформовано фотобанк укриттів обсягом майже 20 тис. фото.

Із метою забезпечення охорони закладів освіти у 2023/24 навчальному році встановлено 975 засобів тривожної сигналізації з підключенням до пунктів централізованого спостереження та реагування, 185 камер відеоспостереження та 259 систем оповіщення.

Рис. 1.18. Співвідношення кількості облаштованих укриттів у закладах освіти області, одиниць

Охоплення дітей відповідного віку дошкільною освітою. Розвиток мережі закладів дошкільної світи

З 576 закладів дошкільної освіти області 542 працюють очно/змішано, 34 – дистанційно.

Різними формами дошкільної освіти в області охоплено 99,2% від загальної кількості дітей 3-6-ти річного віку та 100 % дітей 5-річного віку.

Чисельність дітей у розрахунку на 100 місць у закладах дошкільної освіти становить 80 осіб, у міській місцевості – 85 осіб.

Завдяки співпраці Овруцької громади з Естонським центром міжнародного співробітництва (ESTDEV) у 2024 році відкрито ІІ чергу модульного дитячого садочку в м. Овручі на 160 місць.

Рис. 1.19. Динаміка кількості закладів дошкільної освіти, одиниць

Рис. 1.20. Динаміка кількості вихованців у закладах дошкільної освіти області, тис. осіб

Розвиток інклюзивного навчання для дітей з особливими освітніми потребами

у закладах загальної середньої освіти

Організація інклюзивного навчання реалізує права осіб з особливими освітніми потребами на здобуття загальної середньої освіти наближену до місця проживання, їх соціалізацію та інтеграцію в суспільство, залучення батьків до участі у освітньому процесі.

Заклади загальної середньої освіти забезпечують безперешкодний доступ до будівель та приміщень, створюють відповідну матеріально-технічну та методичну бази, забезпечують підвищення кваліфікації педагогічних працівників з питань надання освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами у класах з інклюзивним навчанням, сприяють провадженню інноваційної діяльності.

Введення інклюзії дало змогу вивести частину дітей з індивідуального навчання, створити умови для їх соціальної адаптації та інтегрувати у дитяче середовище.

У 2018 році на Житомирщини були створені перші інклюзивні класи, в яких навчалися 382 дитини з особливими освітніми потребами. На сьогодні на інклюзивному навчанні у закладах загальної середньої освіти перебувають 2173 дитини з особливими освітніми потребами, у закладах дошкільної освіти – 783 дитини.

Для організації інклюзивного навчання дітей залучено більше 1,5 тис. асистентів вчителів та вихователів.

У 2024 рокі виділено 10 660,0 тис. грн державної субвенції для дітей з особливими освітніми потребами.

Модернізація закладів професійної (професійно-технічної) освіти області

В області у ЗП(ПТ)О навчаються близько 7,2 тис. осіб. Мережа державних та комунальних ЗП(ПТ)О області складає 18 одиниць:

2 професійні коледжі
3 вищих професійних училища;
3 центри професійно-технічної освіти;
8 професійних ліцеїв;
1 професійно-технічне училище;
1 заклад з 3-ма філіями при установах виконання покарань.

В даний час в області функціонують 14 навчально-практичних центрів (далі – НПЦ) на базі ЗП(ПТ)О.

У третій декаді грудня заплановано відкриття ще трьох нових та доукомплектування одного навчально-практичних центрів.

Потребують створення НПЦ з професій, що користуються попитом на регіональному ринку праці, за галузевим спрямуванням сільське господарство та транспорт. Майже половина ЗП(ПТ)О області, отримали відповідні ліцензії, мають достатню матеріально-технічну базу та потужний кадровий потенціал для здійснення підготовки робітничих кадрів для агропромислового комплексу та транспорту.

Вирішити зазначену проблему можливо із залученням коштів як з державного та місцевого бюджетів, так і за рахунок розвитку державно-приватного партнерства.

На базі ЗП(ПТ)О області створено 7 кваліфікаційних центрів, які підтверджують підготовку робітничих кваліфікацій дорослого населення за 8 професіями.

Розвиток вищої та фахової передвищої освіти

В області функціонує 29 закладів вищої та фахової передвищої освіти:

9 – вищої освіти (3 університети, 2 інститути, 4 відокремлені структурні підрозділи закладів вищої освіти (1 державний та 3 приватні);

20 – фахової передвищої освіти (8 – підпорядковані Департаменту освіти і науки обласної військової адміністрації, 5 – іншим департаментам обласної військової адміністрації, 5 – відокремлені структурні підрозділи закладів вищої освіти, 2 – приватні).

Вищу та фахову передвищу освіту здобувають майже 37,8 тис. студентів.

Рис. 1.21. Динаміка кількості студентів, які навчаються у ЗВО та ЗФПО, осіб.

Таблиця 1.20. Кількість студентів ЗВО та ЗФПО на початок 2024-2025 навчального року

Область

Кількість студентів у ЗВО та ЗФПО

на початок 2024-2025 навчального року

Всього

ЗВО

ЗФПО

Житомирська

37769

21979

15790

Незважаючи на те, що на регіональному ринку праці відчувається гострий дефіцит кваліфікованих робітничих кадрів,

більшість випускників загальноосвітніх закладів обирають здобуття вищої освіти.

Тому за останні роки в області утворився дисбаланс між підготовкою фахівців з вищою та професійною освітою.

Для вирівняння такої диспропорції необхідно збільшити обсяги прийому за державним/регіональним замовленням за робітничими професіями та корегування напрямів і видів підготовки робітничих кадрів у відповідності до потреб ринку праці.

Охорона здоров’я

Медичну допомогу населенню області надають 108 медичних закладів.

Заклади високоспеціалізованого рівня надання медичної допомоги: 2 обласні лікарні, 5 центрів, 2 диспансери, КНП «Госпіталь ветеранів війни», КНП «Житомирське обласне стоматологічне медичне об’єднання» та КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»;

28 лікарень, які надають спеціалізовану допомогу;
37 центрів ПМСД;
16 самостійних АЗПСМ;
7 стоматологічних поліклінік.

Також, в області функціонують 4 медичні навчальні заклади, 3 санаторії та 1 будинок дитини.

Кадровий потенціал області на початок 2024 року складає 3794 лікарів та 8723 молодших спеціалістів з медичною освітою.

Показник забезпеченості лікарями становить 32,2 на 10 тис. населення. Показник забезпеченості молодшими спеціалістами з медичною освітою – 73,9 на 10 тис. населення.

Таблиця 1.21. Динаміка чисельності лікарів та молодшого медичного персоналу в області, тис. осіб.

Показник	2018 рік	2019 рік	2020 рік	2021 рік	2022 рік	2023 рік
Лікарі	4351	4169	4017	3912	3848	3794
Молодші спеціалісти з медичною освітою	12949	10626	9855	9439	9029	8723

Первинна медична допомога надається у 37 центрах первинної медичної допомоги та 16 самостійних амбулаторіях загальної практики сімейної медицини. Чисельність лікарів, що працюють на первинному рівні медичної допомоги, складає 740 осіб, з них 468 сімейних лікарів, 23 терапевти та 161 педіатр, 844 медичних сестер загальної практики-сімейної медицини. Сімейні лікарі обслуговують 90% населення області.

Упродовж 2018-2022 років в області побудовано 23 сучасні амбулаторії на 1-2 лікарів та 1 амбулаторія на 3-4 лікарів з житлом для сімейного лікаря: у 2020 році – 6 амбулаторій, у 2021 році побудовано та введено в експлуатацію 16 амбулаторій, у 2022 році побудовано та введено в експлуатацію ще 2 амбулаторії для сімейних лікарів.

Для будівництва амбулаторій нового зразка із житлом на 1-2 лікарів та на придбання службового транспорту залучені кошти державної субвенції у сумі 194,6 млн гривень. Амбулаторії забезпечені сучасним обладнанням та телекомунікаційною інфраструктурою для надання телемедичних послуг.

В умовах пандемії COVID–19 медична допомога хворим на коронавірусну інфекцію надавалася у спеціалізованих закладах охорони здоров'я, визначених госпітальними базами першої та другої хвилі для госпіталізації пацієнтів з коронавірусною хворобою COVID-19.

58 закладами охорони здоров’я було укладено договори з НСЗУ за пакетом 29 «Медична допомога, яка надається мобільними медичними бригадами, що створені для реагування на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2». Для проведення щеплень від COVID-19 в області працювали 52 мобільні бригади, 118 стаціонарних пунктів щеплення та 5 центрів вакцинації населення.

Із січня 2020 року в КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Житомирської обласної ради запрацювала сучасна єдина оперативно-диспетчерська служба.

У 2022 році в 7 лікарняних закладах Житомирської області завдяки програмі Президента України «Велике будівництво» закінчено модернізацію приймальних відділень та оснащено їх сучасним обладнанням, необхідним для оперативного діагностування та лікування хворих.

З 01.04.2020 запроваджена реалізація програми медичних гарантій для всіх видів медичної допомоги та долучення до неї комунальних закладів охорони здоров’я. На 01.10.2024 закладами спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги підписано 181 договір на надання 669 груп послуг, з них пріоритетні: «Медична допомога при гострому мозковому інсульті» – 10 закладів; «Медична допомога при інфаркті міокарда» – 4 заклади; «Медична допомога при пологах» – 9 закладів; «Медична допомога новонародженим у складних неонатальних випадках» – 3 заклади; «Хірургічні операції дорослим та дітям в умовах стаціонару одного дня» – 29 закладів; «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Житомирської обласної ради - пакет «Екстрена медична допомога».

Ще одним етапом реформування охорони здоров’я є формування госпітальних округів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2023 № 174 «Деякі питання організації спроможної мережі закладів охорони здоров'я» в області сформовано спроможну мережу закладів охорони здоров’я Житомирського госпітального округу, затверджено мережу та План розвитку Житомирського госпітального округу розпорядженням Житомирської обласної військової адміністрації від 28.07.2023 № 352. До спроможної мережі Житомирського госпітального округу увійшли 6 надкластерних закладів охорони здоров’я, 5 кластерних та 17 загальних.

Забезпечено надання систематичної реабілітаційної та психологічної допомоги як населенню області, так і військовим та внутрішньо переміщеним особам. У 2023 році розпочато реалізацію проєкту Житомирської обласної військової адміністрації щодо «Формування єдиної системи надання реабілітаційної допомоги в Житомирській області». Структурними підрозділами Житомирської обласної військової адміністрації розроблено «Календарний план з реалізації проєкту доказової реабілітації у Житомирській області на 2023-2024 роки».

У спроможній мережі Житомирського госпітального округу створено реабілітаційні відділення у 5 кластерних та 2 багатопрофільних надкластерних закладах охорони здоров’я області.

Проведено ремонти або реконструкції реабілітаційних відділень у КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського»,

КП «Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка», КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня», КНП «Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради», КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради.

Усього 16 закладів охорони здоров’я заключили договір з Національною службою здоров’я України на надання послуг по реабілітації у стаціонарних умовах (пакет «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах») та 18 закладів охорони здоров’я заключили договір з НСЗУ на надання послуг по реабілітації у амбулаторних умовах (пакет «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у амбулаторних умовах»).

На сьогодні у закладах охорони здоров’я області реабілітаційна допомога надається на 524 ліжках відновного лікування у 16 закладах спеціалізованої медичної допомоги. Реалізується програма покращення матеріально-технічного забезпечення реабілітаційних відділень. Значна увага приділяється питанню підвищення кваліфікації медичного персоналу, в тому числі за міжнародною програмою.

У січні 2024 року в Овруцькій громаді відкрито мобільний реабілітаційний модуль для фізичної та психологічної реабілітації людей, у тому числі військовослужбовців, які постраждали внаслідок повномасштабного російського вторгнення.

Проєкт соціальної франшизи з встановленням мобільного реабілітаційного модуля реалізовано БФ Mindy Mindyfoundation у співпраці з Координаційним центром Кабінету Міністрів України/Mental Health UA, ГО Безбар'єрність у межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я «Ти як?».

Фахівці модуля надають підтримку ветеранам, ветеранкам, їхнім родинам та цивільному населенню. У рамках проєкту «Впровадження моделі мультидисциплінарного підходу для надання медичних, соціальних та психологічних послуг вразливим групам населення, включаючи ВПО у закладах первинної медичної допомоги» (USAID «Підтримка реформи охорони здоров’я») у КНП «Чуднівський ЦПМСД» Чуднівської міської ради функціонує кабінет з надання населенню, у тому числі ветеранам/ветеранкам, психологічної допомоги.

В Овруцькій громаді на базі ЦПМСД запрацював кабінет психологічної підтримки. В рамках проєкту «Розбудова стійкої системи громадського здоров'я» в Овруцькій громаді створено простори психосоціальної підтримки «Дбаю про себе» та «Час на себе».

У КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради у жовтні 2024 року відкрили центр ментального здоров’я.

Для надання безперервної та ургентної медичної допомоги заклади охорони здоров’я області забезпечені в достатній кількості автономними резервними джерелами живлення (458 дизельних та бензинових генераторів), резервом паливно-мастильних матеріалів для роботи генераторів та автотранспорту, резервними джерелами водопостачання та водозабезпечення (колодязі та свердловини). Створено в достатній кількості 3-х місячний запас медикаментів та виробів медичного призначення.

Заклади охорони здоров’я забезпечені доступом до мережі інтернет, 22 заклади підключені до супутникового зв’язку Starlink. В липні 2024 року 27 медичних установ отримали 82 системи зберігання енергії Tesla Powerwall 2.0.

З початку російського вторгнення в Україну медичні заклади нашої області співпрацюють з громадськими організаціями та благодійними фондами, зокрема і міжнародними організаціями: отримано гуманітарну допомогу (медичне обладнання, у тому числі для реабілітаційних відділень, медикаменти, кондиціонери, інтегровані системи зберігання та передачі енергії, сонячні електростанції).

У 2023-2024 роках були проведені роботи по встановленню сонячних панелей у КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня» Звягельської міської ради, КНП «Овруцька міська лікарня» Овруцької міської ради, КП «Лікарня №1» Житомирської міської ради, КП «Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради.

КНП «Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради» бере участь в гранті Grant Agreement with non-German recipients по встановленню сонячних панелей, орієнтовна сума проєкту - 99995,00 EUR, донор - Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH Friedrich-Ebert-Allee.

У 2024 році КНП «Ружинська центральна лікарня» Ружинської селищної ради долучилася до проєкту «Мобільний шпиталь», який реалізує в Україні міжнародна спільнота «Rotary Club Berdychiv» за підтримки фонду «Рамболь» (Данія), та отримала для надання допомоги пацієнтам у віддалених селах мобільний медичний кабінет, облаштований на базі автотрейлера й укомплектований сучасним медичним обладнанням.

ГО «Залізна країна» спільно з благодійною організацією «Athletes for Ukraine» передали ультразвукове обладнання КП «Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради.

Культура

На території області в 66 громадах діє базова мережа закладів культури міських, селищних, сільських рад, яка налічує 1615 закладів і складається з: 640 – бібліотек, 903 – клубних установ, 38 – мистецьких шкіл, 18 – музеїв, 2 – театрів, 1 – філармонії, 2 – фахових коледжів, 1 – центр хореографічного мистецтва. 1 – центру народної творчості, 1 – центр підвищення кваліфікації, 1 – інформаційно-туристичний центр.

Область зберігає і розвиває багату культурну спадщину регіону, яка поєднує в собі давні традиції українського народу та сучасні тенденції мистецтва й творчості.

Музеї

На 01.01.2024 в області діють 18 музеїв, у яких відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 року № 1388 зберігаються музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України, з них:

1 підпорядкований Міністерству фінансів України:

ДУ «Музей коштовного та декоративного каміння» в смт Хорошів;
4 обласного підпорядкування:
«Житомирський обласний краєзнавчий музей»;
«Житомирський обласний літературний музей»;
Музей космонавтики ім. С.П. Корольова;
Кмитівський музей образотворчого мистецтва ім. Й.Д. Буханчука;
3 муніципальні:
Музей історії в м. Бердичеві;
Музей родини Косачів у м. Новограді-Волинському;
Історико-краєзнавчий музей у м. Новограді-Волинському;
1 приватний:
Музей українських домашніх ікон та старожитностей у «Замку Радомисль»
Ольги Богомолець;
9 народних музеїв.

Крім того, в області працює 16 народних музеїв, що перебувають у віданні підприємств, установ та організацій.

Бібліотеки

Мережа публічних бібліотек області за 5 років зменшилась на 109 бібліотек, на 01.01.2024 рік мережа становить 640 закладів, з них 2 обласні бібліотеки (Комунальний заклад «Обласна універсальна наукова бібліотека імені Олега Ольжича» Житомирської обласної ради, Обласна бібліотека для дітей та юнацтва Житомирської обласної ради), 523 – сільські бібліотеки.

У 2022 році відбулося злиття Обласної бібліотеки для юнацтва та Обласної бібліотеки для дітей у Обласну бібліотеку для дітей та юнацтва.

Впродовж 2023 року кількість відвідувань бібліотек області становила 2380,51 тис. осіб, з них у сільській, селищній місцевості – 1014,46 тис. осіб, що становить 42,62% від загальної кількості. Проведено 23,53 тис. соціокультурних заходів у бібліотечних закладах області, у яких взяло участь 483,02 тис. осіб. Найбільше у Бердичівській ТГ – більше 1,8 тис. заходів, у якій прийняло участь 29,14 тис. осіб, та у Обласні бібліотеці для дітей та юнацтва Житомирської обласної ради – 1, 796 тис., з кількістю відвідувачів 42,71 тис. осіб.

На 01.01.2024 рік кількість блогів, сторінок у соціальних мережах бібліотек складає 407 шт., з них оновлюються не менше 2-х разів на тиждень – 97 (23,83%). Загальна кількість звернень до сторінок, блогів у 2023 році складає 987,54 тис.

Таблиця 1.22. Кількість бібліотек, загальний склад бібліотечного фонду та кількість зареєстрованих користувачів у розрізі міських, сільських, селищних територіальних громад

Назва громади	Кількість бібліотек, од	Загальний склад бібліотечного фонду, тис. прим.	Кількість зареєстрованих користувачів, тис. осіб
Андрушівська	13	53,30	6,86
Андрушківська	3	26,01	2,41
Баранівська	19	151,04	7,9
Барашівська	5	34,61	2,19
Бердичівська	6	176,70	8,33
Березівська	9	23,68	0,73
Білокоровицька	3	29,56	1,12
Брониківська	12	49,99	6,27
Брусилівська	24	197,80	10,01
Високівська	2	35,30	0,44
Вишивецька	4	17,56	0,92
Вільшанська	7	27,25	0,97
Волицька	7	13,14	0,95
Вчорашейська	7	47,73	1,11
Гладковицька	1	25,25	1,01
Глибочицька	8	65,90	2,43
Гордоцька	1	48,93	0,21
Городницька	6	6,16	1,22
Горщиківська	3	10,00	0,54
Гришковецька	7	62,00	2,6
Довбиська	2	44,87	4,63
Дубрівська	1	6,50	0,68
Ємільчинська	15	127,93	7,55
Звягельська	11	127,95	8,6
Іршаська	6	50,60	2,29
Квітнева	4	35,58	2,1
Корнинська	4	32,51	1,71
Коростенська	20	278,49	22,3
Коростишівська	10	117,16	4,03
Краснопільська	4	46,88	1,22
Курненська	4	25,96	0,9
Лугинська	16	217,82	5,25
Любарська	24	120,18	12,47
м. Житомир	3	912,87	44,56
Малинська	30	167,18	9,25
Миропільська	7	33,77	1,91
Народницька	15	115,54	1,73
Новоборівська	5	46,63	1,78
Новогуйвинська	14	84,90	5,46
Овруцька	36	213,65	6,48
Олевська	22	202,84	10,72
Оліївська	13	67,66	3,21
Піщівська	4	19,56	1,11
Попілянська	12	108,19	9,12
Потіївська	1	24,33	1,1
Пулинська	1	35,94	1,17
Радомишльська	20	211,38	6,24
Райгородська	9	70,69	1,5
Романівська	6	56,94	3,15
Ружинська	24	140,60	6,65
Семенівська	8	38,63	1,6
Словечанська	15	52,80	2,61
Станішівська	13	55,79	2,05
Старосілецька	8	67,16	0,97
Стриївська	6	29,00	1,03
Тетерівська	6	47,61	1,7
Ушомирска	18	92,53	3,08
Харитонівська	3	14,48	0,5
Хорошівська	15	154,44	5,91
Червоненська	5	28,58	1,05
Черняхівська	23	146,16	9,7
Чижівська	7	38,50	1,24
Чоповцька	9	28,14	1,49
Чуднівська	1	139,90	4,3
Швайківська	5	20,87	0,86
Ярунська	8	64,28	1,94

Таблиця 1.23. Кількість бібліотек, загальний склад бібліотечного фонду та кількість зареєстрованих користувачів у розрізі районів Житомирської області:

Район	Кількість бібліотек, од	Загальний склад бібліотечного фонду, тис. прим.	Кількість зареєстрованих користувачів, тис. осіб
Звягельський	96	700,393	44,36
Житомирський	262	2842,07	133,9
Коростенський	194	1484,398	67,87
Бердичівський	88	685,981	31,78

Рис. 1.22. Кількість бібліотек у області у розрізі районів, одиниць

На 01.01.2024 загальна кількість бібліотечних працівників складає 858 осіб, з них у сільській місцевості – 446.

Клубні заклади

Мережа клубних закладів культури області станом на 01.01.2024 складає 903 установи, в тому числі:

в управлінні органів сільських, селищних рад – 272;

виконавчих органах міських рад – 57;

виконавчих органах рад об’єднаних територіальних громад – 574.

Рис. 1.23. Клубні заклади культури станом на 01.01.2024, одиниць

Відповідно до кількісних показників за об’єктивних та суб’єктивних причин простежується динаміка до зменшення клубних закладів. За останніх п’ять років кількість клубних закладів зменшилась на 17%.

Загальна кількість працюючих в клубних закладах становить 1903 особи. Кількість аматорських формувань – 2729, кількість учасників аматорських формувань складає 23651 особа.

Таблиця 1.24. Матеріально-технічна база клубних закладів

	Кількість	З них
	Кількість	потребують ремонту	потребують капітального ремонту
Об’єкти дозвілля	3862	738	1973
у тому числі: кіноконцертні (глядацькі) зали	878	229	594
танцювальні зали	440	103	87
спортивні об’єкти	70	16	5
ігротеки	32	2	113
вітальні, світлиці	309	57	32
інші	2133	331	250

Таблиця 1.25. Аматорські формування та їх учасники

	Кількість	З них
	Кількість	дитячі	мають звання «народний»	мають звання «зразковий»
Усього	2729	12825	162	588
в тому числі вокально-хорові	1035	354	94	9
музично-інструментальні	90	23	23	1
театральні	352	193	13	298
хореографічні	248	203	5	129
фольклорні	153	33	25	9
образотворчого мистецтва	33	25	-	33
декоративно-ужиткового мистецтва	34	23	-	80
циркові	5	4	1	15
кіно- та фотомистецтва	1	-	-	-
технічної творчості	269	154	1	14
любительські об’єднання, клуби за інтересами	509	270	-	-

Спорт

На початок 2024 року в області функціонують такі спортивні споруди:

32 стадіони, 4 з яких з легкоатлетичним ядром;

1 легкоатлетичний манеж;

2110 площинних спортивних споруд, з них 511 спортивних майданчиків з тренажерним обладнанням;

22 тенісні корти;

314 футбольних полів;

1257 інших спортивних майданчиків, з них 70 з синтетичним покриттям;

526 спортивних залів;

11 плавальних басейнів;

270 стрілецьких тирів;

1 стрілецький стенд;

1 кінноспортивна база;

3 водно-веслувальні бази;

506 інших спортивних споруд.

Наявна спортивна база надає можливість активному залученню населення до занять фізичною культурою та спортом. В умовах сьогодення заняття фізичними вправами зміцнюють здоров'я, підвищують нервово-психічну стійкість до емоційних стресів, підтримують фізичну і розумову працездатність. Варто зазначити, що після повномасштабного вторгнення в області вдалося зберегти наявну спортивну інфраструктуру.

Рис. 1.24. Динаміка кількості спортивних споруд по роках, одиниць

Залучення населення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи здійснюється Управлінням національно-патріотичного виховання, молоді та спорту облдержадміністрації у співпраці з обласними осередками національних федерацій з видів спорту, фізкультурно-спортивними товариствами, Житомирським обласним центром фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» та його підрозділами на місцях.

Починаючи з 2021 Житомирський обласний центр ФЗН «Спорт для всіх» реалізує соціальний проєкт «Активні парки – локації здорової України» спрямований на організацію оздоровчої рухової активності громадян. Основною метою проекту є залучення різних груп населення до систематичних тренувальних сесій, спрямованих на розвиток основних рухових якостей – загальна витривалість, сила, спритність, координація, гнучкість, швидкість.

Щомісяця проводиться понад 400 заходів для усіх верств населення, у тому числі для ВПО, ветеранів та їх сімей, дітей, молоді, літніх людей та осіб з інвалідністю.

З метою залучення жителів області, незалежно від віку та фізичної підготовки, до участі у доступних спортивно-масових заходах, популяризації здорового та активного способу життя в області функціонують наступні організації фізкультурно-спортивної спрямованості:

4 обласних організації фізкультурно-спортивних товариств (ФСТ «Колос», ФСТ «Динамо», ФСТ «Спартак», ФСТ «Україна»);

20 федерацій з олімпійських видів спорту;

36 федерацій з неолімпійських видів спорту;

центри «Спорт для всіх», з них 1 обласний (м. Житомир) та 3 міських (м Бердичів, м. Звягель, м. Коростень).

Таблиця 1.26. Динаміка кількості осіб, що займаються фізичною культурою та спортом упродовж 2019-2023 років у порівнянні з суміжними областями та областями одного типу, осіб:

Область	Кількість осіб	2019	2020	2021	2022	2023
Житомирська	Фізкультурно-оздоровча діяльність, з них:	129110	127312	108262	103177	103398
Житомирська	спортивна діяльність	28430	27346	27731	25959	27300
Волинська	Фізкультурно-оздоровча діяльність, з них:	180952	135814	108257	68806	79677
Волинська	спортивна діяльність	18144	14549	13945	13892	15163
Вінницька	Фізкультурно-оздоровча діяльність, з них:	299482	281177	252060	265732	247518
Вінницька	спортивна діяльність	24541	23122	22331	21188	24040
Київська	Фізкультурно-оздоровча діяльність, з них:	343207	330825	188436	222386	249539
Київська	спортивна діяльність	49080	48404	44168	37860	43612
Рівненська	Фізкультурно-оздоровча діяльність, з них:	130630	123435	145551	138219	151501
Рівненська	спортивна діяльність	21289	20928	20224	18781	19177
Хмельницька	Фізкультурно-оздоровча діяльність, з них:	127187	126848	100748	48811	55685
Хмельницька	спортивна діяльність	26063	25724	26507	25389	25386
Чернігівська	Фізкультурно-оздоровча діяльність, з них:	90276	93040	60825	61070	54188
Чернігівська	спортивна діяльність	26998	28053	28325	24437	23530

Молодіжна політика

Реалізація молодіжної політики в Житомирській області впроваджується відповідно до Закону України від 27.04.2021 № 1414 - ІХ «Про основні засади молодіжної політики», постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2021 № 579 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2021-2025 роки та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», обласної програми «Розвиток молодіжної політики Житомирщини» на 2021-2025 роки (зі змінами).

Рис. 1.25. Пріоритетні напрямки реалізації молодіжної політики

З метою можливості неформального навчання молодих людей, надання їм молодіжних послуг у громадах області, запобігання міграції з області, громадянської освіти через участь у суспільній діяльності, утвердження української національної та громадянської ідентичності, розвитку волонтерства та мобільності молоді, реалізації їх творчого потенціалу, популяризації здорового способу життя, сприянні зайнятості молоді у вільний час та молодіжному підприємництву в області на 01.01.2024 створені та функціонують один молодіжний центр «Пластовий молодіжний центр» Житомирської міської ради (юридична установа) та 32 молодіжних простори, хаби на базах бібліотек, будинків культури, інститутів громадянського суспільства (2019 – 4; 2020 – не створювалось; 2021 – 11; 2022 – 4; 2023 – 14).

На 01.01.2024 на території області створено 23 (2019 – 9; 2020 – не створювалось; 2021 – 9; 2022 – 2; 2023 – 3) молодіжних консультативно-дорадчі органи при Житомирській обласній державній адміністрації, міських, сільських, селищних радах області, які діють з метою забезпечення ефективної діяльності державної молодіжної політики щодо соціального становлення та розвитку молоді, участі молоді у процесі розроблення, видання актів місцевої держадміністрації з питань реалізації державної політики у молодіжній сфері на регіональному рівні, залученню молоді до вирішення питань соціально-економічного, політичного та культурного життя регіону шляхом участі в розробленні та виконанні регіональних програм у молодіжній сфері; консолідації молодіжного руху. В умовах повномасштабного вторгнення функціонують – 14 молодіжних рад.

Не зважаючи на негативні наслідки російської агресії проти України, продовжує зростати кількість молодіжних працівників у територіальних громадах області (особи, які працюють з молодими людьми щодо сприяння особистого, соціального та освітнього розвитку через неформальну освіту, догляд або дозвілля в умовах децентралізації задля підвищення ефективності розробки та реалізації обґрунтованої молодіжної політики на локальному та регіональному рівнях). В області на 01.01.2024 пройшли навчання по програмі «Молодіжний працівник» – 203 особи (2019 – 2; 2020 – 22; 2021 – 75; 2022 – 38; 2023 – 66).

Житомирською обласною військовою адміністрацією постійно надається методична допомога посадовим особам органів місцевого самоврядування щодо впровадження молодіжної політики на регіональному рівні.

Економічний розвиток

Структура регіональної економіки

Серед основних показників, що характеризують рівень економічного розвитку регіону, можна виділити валовий регіональний продукт, який у 2021 році у фактичних цінах склав 113919,0 млн грн, що в 1,9 рази більше (у цінах попереднього року), ніж у 2017 році.

Рис. 1.26. Динаміка валового регіонального продукту протягом 2017-2021 років, млн гривень.

У 2021 році індекс фізичного обсягу валового регіонального продукту по області (у цінах попереднього року, відсотків) складав 105,7% проти 105,6% у 2017 році.

Таблиця 1.27. Порівняльна характеристика показників валового регіонального п

родукту у 2021 році в порівнянні з суміжними регіонами та регіонами одного типу

Область	Валовий регіональний продукт, млн грн	Валовий регіональний продукту розрахунку на одну особу, грн
Україна	5450849	131734
Житомирська	113919	95948
Волинська	92535	90331
Вінницька	173531	114218
Київська	291519	162696
Рівненська	88859	77599
Хмельницька	119876	96964
Чернігівська	113474	117225

Наведені дані свідчать, що валовий регіональний продукт області за підсумками 2021 року порівняно з суміжними регіонами (Київською, Рівненською, Хмельницькою та Вінницькою областями) є меншим, за виключенням Рівненської області. Водночас, при порівнянні з відповідними показниками однотипних областей (Волинської, Чернігівської) можна констатувати, що область за 2017 рік має значно кращу позицію, у порівнянні з Волинською областю. Разом з тим Чернігівська область демонструє практично таке саме значення показника.

Рис. 1.28. Динаміка валового доданої вартості області протягом 2017-2021 років, млн гривень.

Питома вага у структурі валової доданої вартості у 2021 році наступна, де значну частку займає сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство – 24,6%, промисловість – 17,9%, будівництво – 1,9% та інші послуги (оптова роздрібна торгівля, транспорт, фінансова та страхова діяльність, операції з нерухомим майном тощо) – 55,6%.

Рис. 1.29. Питома вага галузей у структурі валової доданої вартості у 2021 році, %

Структура валової доданої вартості області в розрізі видів економічної діяльності протягом останніх років не зазнала суттєвих змін.

Промисловість

Протягом 2019-2021 років спостерігається стабільна тенденція зростання обсягу реалізованої промислової продукції про що свідчать дані рисунку, наведеному нижче. Зокрема у 2021 році він склав 60899,0 млн грн, що на 29,4 % більше, ніж за 2020 рік (47068,9 млн грн) та у 1,6 раза більше, ніж за 2017 рік (37152,3 млн грн).

Рис. 1.30. Динаміка обсягів реалізації промислової продукції протягом 2017-2021 років, млн грн

Однак темпи зростання коливалися. Зокрема, найменше зростання обсягу реалізованої промислової продукції в області було зафіксовано у 2019 році до 2018 року – 2,4%, найбільше – у 2021 році до 2020 року – 29,4%.

Таблиця 1.28. Динаміка питомої ваги галузей промисловості в загальному

обсязі реалізованої промислової продукції протягом 2017-2021 років, %

Галузі промисловості	2017	2018	2019	2020	2021
Промисловість	100,0	100,0	100,0	100,0	100
Добувна промисловість і розроблення кар’єрів	9,7	10,7	9,3	10,1	10,8
Переробна промисловість	70,9	71,7	73,8	73,7	71,6
з неї
виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів	25,5	24,5	25,3	25,6	24,0
текстильне виробництво, виробництво одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів	4,7	4,6	4,5	4,4	4,2
виготовлення виробів з деревини, виробництво паперу та поліграфічна діяльність	13,0	12,3	14,3	14,3	17,2
виробництво хімічних речовин і хімічної продукції	2,8	2,6	2,5	2,7	2,2
виробництво основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів	2,0	1,9	2,1	2,3	Інформація конфіденційна
виробництво гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції	10,6	11,4	12,8	12,1	11,7
металургійне виробництво, виробництво готових металевих виробів, крім машин і устатковання	6,8	6,9	6,5	4,8	4,8
машинобудування, крім ремонту і монтажу машин і устатковання	4,7	7,0	5,1	7,0	5,0
Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря	18,1	16,4	15,8	14,9	16,2
Водопостачання; каналізація, поводження з відходами	1,3	1,2	1,2	1,3	1,4

Проаналізувавши питому вагу галузей промисловості в загальному обсязі реалізованої промислової продукції протягом 2017-2021 років, бачимо, що суттєвих змін протягом вказаних років у питомій вазі не відбулося.

Рис. 1.31. П итома вага галузей в загальному обсязі реалізації промислової продукції у 2021 році, %

У 2021 році найбільша питома вага у загальному обсязі реалізованої промислової продукції припадає на виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – 24,0%, виготовлення виробів з деревини, виробництво паперу та поліграфічну діяльність – 17,2%, постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 16,2%, виробництво гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції – 11,7%, добувну промисловість і розроблення кар’єрів – 10,8%, найменша на водопостачання; каналізацію, поводження з відходами – 1,4%, текстильне виробництво, виробництво одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів – 4,2% та металургійне виробництво, виробництво готових металевих виробів, крім машин і устатковання – 4,8%.

Рис.1.32. Індекс промислової продукції протягом 2017-2021 років, %

Після зростання обсягів промислового виробництва в області у 2017 році – на 9,5% та у 2021 році – на 7,1% було зафіксовано його скорочення, зокрема у 2018 році – на 2,5%, 2019 році – на 5,7%, у 2020 році – на 2,4%.

Зростання промислового виробництва у 2021 році обумовлено його збільшенням у добувній промисловості і розробленні кар’єрів – на 8,1%, та переробній промисловості – на 6,5%. Серед галузей переробної промисловості: у машинобудуванні – на 21,8%, у текстильному виробництві, виробництві одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів – на 8,8%, у металургійному виробництві, виробництві готових металевих виробів, крім машин і устатковання – на 3,7%.

Рис.1.33. Індекс промислової продукції добувної промисловості і розроблення кар’єрів протягом 2017-2021 років, %.

Слід зазначити, що протягом 2017-2021 років відбулися коливання промислового виробництва добувної промисловості і розроблення кар’єрів, а саме у 2017 та 2021 роках зафіксовано його зростання на – 18,3% і 8,1% відповідно, у 2018 і 2019 роках зменшення на 13,9% і 17,2%.

Рис.1.34. Індекс промислової продукції металургійного виробництва, виробництва готових металевих виробів, крім машин і устатковання протягом 2017-2021 років, %.

У металургійному виробництві, виробництві готових металевих виробів, крім машин і устаткування протягом 2017-2021 років обсяги продукції зростали у 2017, 2021 роках на 8,9% та 3,7% відповідно, а у 2018, 2019, 2020 роках – знижувалися на 5,5%, 3,1% та 12,6%.

Рис.1.35. Індекс промислової продукції текстильного виробництва, виробництва одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів протягом 2017-2021 років, %

У текстильному виробництві, виробництві одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів виробництво продукції протягом 2017-2021 років характеризувалися циклічною динамікою, зокрема у 2018, 2019, 2020 роках спостерігалося зменшення на 3,6%, 3,4% та 7,5% та у 2017 і 2021 роках – збільшення на 6,9% та 8,8% відповідно.

Рис.1.36. Індекс промислової продукції машинобудування протягом 2017-2021 років, %

В галузі машинобудування у 2019 і 2020 роках зафіксовано зменшення обсягів виробництва на 9,3% та 18,2% відповідно, у 2021 році – зростання на 21,8%.

Рис.1.37. Індекс промислової продукції у виробництві хімічних речовин і хімічної продукції протягом 2017-2021 років, %

Індекс промислової продукції у виробництві хімічних речовин і хімічної продукції протягом 2017-2021 років характеризувалася як позитивною так і негативною динамікою, зокрема у 2017, 2018, 2020 та 2021 роках зафіксовано його зростання, а саме на 14,0%, 6,2%, 10,3% та 0,6% відповідно, у 2019 році – зменшення на 12,9%

Рис.1.38. Індекс промислової продукції у виготовленні виробів з деревини, виробництві паперу та поліграфічній діяльності протягом 2017-2021 років, %

Протягом 2017-2021 років зафіксовано зростання обсягів у виготовленні виробів з деревини, виробництві паперу та поліграфічній діяльності на 16,4%, 6,0%, 16,1%, 8,1% та 0,5% відповідно, хоча у 2018 та 2021 роках темпи зростання дещо уповільнилися.

Рис.1.39. Індекс промислової продукції у виробництві гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції протягом 2017-2021 років, %

Після трьох років зростання у виробництві гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції, зокрема у 2017 році – на 0,7%, 2018 році – на 3,8%, у 2019 році – на 2,7%, у 2020 році зафіксовано його скорочення на 4,8%.

Рис.1.40. Індекс промислової продукції у виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів протягом 2017-2021 років, %

Зростання обсягів у виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів протягом 5 років спостерігалося у 2017 році – на 1,5%, у 2018 році – на 2,7% та 2021 році на – 1,1%. Однак у 2019 році зафіксовано його зменшення – на 5,1%

Загальна частка промисловості у валовій доданій вартості області у 2021 році склала 17,9%, що на 1,0 в.п. менше, ніж у 2017 році (18,9%).

Таблиця 1.29. Порівняльна характеристика показників промисловості

у 2021 році із суміжними регіонами та регіонами одного типу

бласть	Індекс промислової продукції, % до попереднього року	Обсяг реалізованої промислової продукції, млн грн
Україна	101,9	3589379,0
Житомирська	107,1	60899,0
Волинська	110,0	43489,0
Вінницька	100,8	90655,9
Київська	97,5	157978,3
Рівненська	107,2	58566,0
Хмельницька	106,4	64357,5
Чернігівська	97,6	39512,7

Індекс промислової продукції по області за підсумками 2021 року порівняно з Рівненською, є нижчим на 0,1 в. п., а в порівнянні з Київською, Чернігівською та Хмельницькою, є вищим на 9,6; 9,5 та 0,7 в. п. відповідно.

Обсяг реалізованої промислової продукції по області порівняно з однотипними областями, а саме: Волинською та Чернігівською є вищим, у порівнянні із суміжними областями Житомирська випереджає Рівненську.

Промисловість області в умовах воєнного стану

Одним із першочергових завдань є співпраця з промисловими підприємствами області щодо їх функціонування в умовах воєнного стану.

Оскільки галузь має важливий вплив на економіку в цілому проведено роботу з промисловими підприємствами щодо проблемних питань їх функціонування в умовах воєнного стану (податкова політика, дозвільна система, питання експорту та імпорту) та можливих шляхів їх вирішення на центральному або місцевому рівнях.

З метою уникнення дефіциту кваліфікованих працівників на підприємствах вжито заходи щодо визначення промислових підприємств критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Зокрема утворено комісію

про визначення підприємств, установ, організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та затверджені критерії за якими здійснюється визначення підприємств, організацій і установ, які мають важливе значення для задоволення потреб територіальних громад.

У зв’язку з дефіцитом електроенергії в енергетичній системі України, проведена робота з промисловими підприємствами області щодо скорочення споживання електроенергії (у тому числі забезпеченості генераторами, твердопаливними котлами, сонячними панелями). Також проведено робочу зустріч з представниками бізнесу з питання залучення інвестицій в генеруючі потужності, приєднання альтернативних генеруючих установок до електричних мереж, газорозподільних систем та енергосистем газотурбінних або газопоршневих установок, стимулювання на державному рівні проєктів з розвитку малої генерації.

З метою оперативного реагування на потреби оборони та відновлення територій в області сформовано перелік підприємств, які мають змогу виробляти будівельну продукцію (бетон та вироби з бетону, пиломатеріали, металеві конструкції тощо).

Сільське господарство

Загальна характеристика

Сільське господарство є однією з провідних галузей економіки області.

Виробництвом сільськогосподарської продукції в регіоні займаються близько 1300 підприємств різних форм власності та господарювання, а також 171,8 тисяч особистих селянських господарств. Упродовж багатьох років питома вага сільськогосподарських підприємств у виробництві сільгосппродукції складає у межах 55-60%, господарств населення – 45-40%.

В 2023 році виробництво валової продукції сільського господарства (у постійних цінах 2021 року) склало 47711,7 млн грн, що на 3054,6 млн грн більше, ніж у 2022 році. Індекс виробництва становив 106,8%. За темпами виробництва область перебуває на 13 місці серед інших регіонів держави.

В структурі виробництва валової продукції сільського господарства питома вага продукції галузі рослинництва складає 83,1%, тваринництва 16,9%.

За обсягом сільськогосподарського виробництва Житомирщина належить до групи областей із середнім розвитком. Частка регіону у загальному виробництві продукції сільського господарства зростає і у 2023 році складає близько 4,3% проти 3,9% у 2019 році.

У структурі сільськогосподарського виробництва області частка продукції сільського господарства, виробленої сільськогосподарськими підприємствами, складає 60,8%, господарствами населення – 39,2%.

Слід відмітити, що протягом останніх років відбувається переформатування сільського господарства у бік збільшення фермерських господарств, частка яких у 2023 році склала 53,8% від загальної кількості підприємств, що функціонують у сільському господарстві області, та відповідає структурі європейського союзу та інших західних країн.

Рис. 1.41. Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства, у постійних цінах 2021 року, млн гривень.

У виробництві основних сільськогосподарських культур в Україні частка області у 2023 році склала: зернові культури – 4,0% (у 2019 році – 3,6%), цукрові буряки – 7,1% (5,9%), картопля – 8,9% (7,9%), овочі – 4,8% (4,1%).

За рахунок власного виробництва забезпечується внутрішня потреба населення регіону у продовольчому зерні, картоплі, овочах, яйцях, молоці та молочних продуктах.

Таблиця 1.30. Порівняльна характеристика частки регіонів у загальному виробництві продукції

сільського господарства області у 2023 році із суміжними регіонами та регіонами одного типу

Область	Частка регіонів у загальному виробництві продукції сільського господарства, %	Місце регіонів
Україна	100,0	Х
Житомирська	4,3	13
Волинська	2,7	17
Вінницька	9,4	1
Київська	6,5	5
Рівненська	2,9	16
Хмельницька	6,5	6
Чернігівська	5,3	8

Наведені дані свідчать, що за часткою у загальному виробництві продукції сільського господарства область посіла 13 місце серед інших областей, поступившись Вінницькій, Київській, Хмельницькій та Чернігівській областям.

Рослинництво

Земельний фонд області складає 2982,7 тис. га, з яких 1510,0 тис. га (50,6 %) зайнято сільськогосподарськими угіддями, з них 1113,8 тис. га (73,8%) – рілля, 126,9 тис. га (8,4 %) – сіножаті, 184,0 тис. га (12,2 %) – пасовища, 61,9 тис. га (4,1%) – перелоги, 23,4 тис. га (1,5%) – багаторічні насадження.

У користуванні громадян перебуває 49% сільгоспугідь області або 738,2 тис. га, у користуванні сільгосппідприємств – 36% або 548,8 тис. га.

Сільгосппідприємства області надають перевагу вирощуванню сільгоспкультур зернової та технічної груп. Натомість, господарства населення є основними виробниками плодоовочевої продукції, у яких зосереджено виробництво майже 97,9% картоплі, 97,5% овочів та 96,1% плодів та ягід.

Таким чином, основний тягар щодо забезпечення населення продуктами харчування лежить на фінансово менш потужних виробниках, якими є господарства населення.

У структурі посівних площ 42,2% займають зернові культури, 33,4% – технічні культури, 11,1% – картопля і овочі та 13,3% – кормові культури.

Рис. 1.42. Посівні площі сільськогосподарських культур, тис. га

За останні 5 років відбулись значні зміни у структурі посівних площ. Починаючи з 2019 року щорічно до 2021 року зростали посівні площі під зерновими культурами. Зокрема у 2021 році зернові та зернобобові культури вирощували на площі 553,6 тис. га, що на 18,7% перевищує показник 2019 року. Протягом двох останніх років спостерігаємо тенденцію зменшення посівних площ зернових культур. Зокрема у 2023 році у порівнянні до 2021 року площа під зерновими зменшилася на 111,1 тис. га або на 20%. Разом з тим зростає площа під технічними (олійними) культурами. Ця тенденція продовжується і у 2024 році, оскільки в умовах обмеженої експортної логістики та цінової ситуації на світових ринках олійні культури фінансово рентабельніші у порівнянні з зерновими. Зросли площі під картоплею та овочевими культурами і у 2023 році склали 115,9 тис. га, що більше показника 2019 року на 6,1%. Площі під кормовими культурами щорічно зменшуються і у 2023 році під цими культурами було зайнято 139,9 тис. га, що менше проти 2019 року на 28,8% . Основною причиною зменшення площ стало скорочення у регіоні поголів’я великої рогатої худоби, овець та коней.

У структурі зернових та зернобобових культур переважають: озима пшениця, кукурудза на зерно, овес, гречка, ячмінь, жито, просо, квасоля, горох. Технічні культури представлені соняшником, соєю, цукровим буряком, ріпаком, льоном та хмелем. Серед картопле та овоче-баштанних культур 85% займають площі під картоплею і лише 15% культури овочеві відкритого ґрунту. Найбільшу питому вагу кормових культур мають багаторічні та однорічні трави, коренеплоди кормові (буряк кормовий), кукурудза кормова.

В області знаходиться 100% площ насаджень хмелю України, за рахунок чого вона займає провідне місце у вирощуванні цієї технічної культури.

Досвід господарювання свідчить, що галузь хмелярства може бути джерелом значних фінансових надходжень, оскільки, займаючи в господарствах під плантаціями лише 1,1-1,5% площ ріллі, грошові надходження від реалізації продукції хмелярства можуть складати до 1% в структурі рослинницької продукції, а в спеціалізованих господарствах – понад 50%.

Якість хмелепродукції, яка вирощується на Житомирщині, не поступається закордонній, особливо сортів-аналогів хмелю ароматичного типу. Крім того агрокліматичні умови області найбільш повно відповідають вирощуванню саме цього типу хмелю. Саме тому хмелепродукція, яку виробляють господарства області, є конкурентоспроможною. Область має можливість повністю забезпечувати власний попит на сировину, значну частину потреб внутрішнього ринку країни та експортний потенціал, зважаючи не те, що в регіоні функціонують два гранулятори для переробки хмелесировини.

В господарствах області проводиться ремонт насаджень хмелю: закладаються нові насадження та вибраковуються старі малопродуктивні площі. На 01.01.2024 площа під хмелем по області складає 322 га, з них у плодоносному віці 293 га.

Важливу частину продовольчого балансу Житомирщини складає продукція галузі ягідництва та садівництва. Природно-кліматичний потенціал області, зовнішній попит, культура споживання, державна підтримка та перспективність галузі сприяють її динамічному розвитку протягом останніх років.

Значне збільшення виробництва ягід впродовж цього періоду відбулося не за рахунок розширення площі насаджень, яка залишилася майже без змін, а передусім внаслідок удосконалення й інтенсифікації технології вирощування та впровадження нових високопродуктивних сортів. Під впливом ідей здорового способу життя люди прагнуть вживати натуральні вітаміни цілий рік. А це не тільки ягоди в чистому вигляді, але ще і різноманітна продукція з їх додаванням: кисломолочна, кондитерська та інша. Також попит на продукцію ягідництва у світі сприяє розвитку галузі.

тис. га

Рис.1.43. Загальна площа насаджень плодових та ягідних культур по усіх категоріях господарств, тис. га

У 2023 році загальна площа насаджень під культурами плодовими та ягідними у всіх категоріях господарств області становила 4,4 тис. га, що на 0,4 тис. га менше, ніж у 2019 році, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах 0,7 тис. га проти 1,2 тис. га у 2019 році.

Основне виробництво плодово-ягідної продукції в області зосереджено в особистих підсобних господарствах населення, які зберігають провідні позиції, незважаючи на наявну тенденцію зменшення їх частки на ринку, забезпечуючи понад 96 % всього виробництва цих культур у регіоні.

Більше 30 суб’єктів господарювання всіх форм власності у 2023 році вирощували плодово-ягідні культури на площі 0,7 тис. га, у тому числі у плодоносному віці – 0,6 тис. га. На 50% площ у плодоносному віці (0,3 тис. га) підприємства вирощують чорницю щиткову. Крім того господарства вирощують такі культури як малина, смородина, суниця, аґрус, жимолость, горіх грецький, яблуні, груши, черешні та інші.

Щороку асортимент продукції ягідництва оновлюється новими видами, оскільки інвестувати у розвиток галузі перспективно, а зосереджувати свою увагу на вирощуванні культур, які є нішевими ще і далекоглядно. З такими ягодами як журавлина, кизил, брусниця легше завойовувати місце на ринку, оскільки ще немає сильної конкуренції.

Структура обсягу виробництва із загальної площі насаджень культур плодових та ягідних у 2023 році в господарствах усіх категорій була достатньо розгалужена і включала як зерняткові, кісточкові культури, так і культури ягідні, що вирощуються у відкритому ґрунті, також горіхи.

Рис.1.44. Структура виробництва плодово-ягідної продукції із загальної площі насаджень по господарствах усіх категорій, %

Серед зерняткових найбільшу питому вагу займають яблука, однаково у сільськогосподарських підприємств та у господарствах населення, кісточкові культури (вишня, черешня, слива) переважно вирощують господарства населення, у структурі ягід переважає суниця, лохина, смородина. Горіхові культури представлені горіхом волоським та горіхом лісним (фундук).

Найбільші сільськогосподарські підприємства області, які займаються садівництвом та ягідництвом, зосереджені у Бердичівському, Звягельському, Коростенському районах та в Радомишльській, Брусилівській і Черняхівській територіальних громадах Житомирського району.

Рис. 1.45. Валовий збір плодових та ягідних культур із загальної площі насаджень по усіх категоріях господарств, тис. т

Протягом 2019-2023 років в області найбільше вироблено плодових та ягідних культур у 2022 році – 50,3 тис. тон. У 2023 році через зменшення площ та зниження урожайності обсяг виробництва зменшився на 2,0 тис. тон або на 4,0%. У порівнянні з 2019 роком у 2023 році спостерігається тенденція до збільшення валового збору продукції плодових та ягідних культур по усіх категоріях господарств на 1,1 тис. тон. Цьому сприяло підвищення урожайності культур у 2023 році на 9,1 ц/га у порівнянні з 2019 роком.

Збільшення обсягів виробництва відбулося за рахунок запровадження новітніх прогресивних технологій, важливим елементом яких є використання високоврожайних сортів і якісного насіння, впровадженні біотехнологій, застосуванні технологій які ґрунтуються на зменшенні енергоємних витрат, впровадження інноваційних аграрних технологій, зрошення, використання інноваційної техніки, а також державної підтримки галузі садівництва та ягідництва України.

Розвиток ягідного ринку напряму залежить від експортного попиту. За останні 5 років експорт ягід з регіону збільшився майже у 4 рази. Серед найбільш затребуваних є полуниця, чорниця, лохина і журавлина.

Основними країнами, в які Житомирщина експортує продукцію ягідництва, садівництва та горіхи є Сербія, Ірак, Алжир, Словенія, Йорданія, Ліван, Азербайджан, Боснія і Герцеговина, Литва, Франція, Туреччина, Нідерланди, Туреччина, Австрія та інші країни.

Таблиця 1.31. Порівняльна характеристика валового збору, урожайності та площі

насаджень області у 2023 році із суміжними регіонами та регіонами одного типу

Область	Валовий збір із загальної площі по всіх категоріях господарств, тис. т	Урожайність по всіх категоріях господарств, ц/га	Площа насаджень у плодоносному віці по всіх категоріях господарств, тис. га
Україна	1995,9	119,0	167,0
Житомирська	48,3	120,4	4,0
Волинська	41,6	103,4	4,1
Вінницька	259,6	117,7	22,1
Київська	88,6	104,1	8,6
Рівненська	89,0	132,1	6,6
Хмельницька	211,4	175,3	12,1
Чернігівська	17,5	61,2	2,9

Урожайність плодово-ягідної продукції регіону у 2023 році склала 120,4 ц/га, що перевищує середній показник по Україні на 1,4 ц/га. У порівнянні із суміжними регіонами область поступається лише Хмельницькій та Рівненській.

Щодо площ, з яких зібрано врожай, Житомирщина із площею 4,0 тис. га порівняно із суміжними регіонами посідає передостаннє місце, лишаючи позаду лише Чернігівську область із показником 2,9 тис. га.

У 2023 році по області зібрано 48,3 тис. тонн плодових та ягідних культур. За показником валового збору Житомирщина випереджає лише Чернігівську та Волинську області, поступаючись лідерам галузі Вінницькій, Хмельницькій, Рівненській та Київській областям.

Органічне виробництво

Житомирщина уже має відповідну історію розвитку органічного виробництва. Станом на 2024 рік на території області виробництво органічної продукції проводять 35 підприємств різних форм власності сертифікованих відповідно до вимог законодавства України у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції У 2014 році органічним виробництвом займалися 9 підприємств.

Рис. 1.46. Кількість операторів за видами сертифікованої діяльності

Враховуючи збільшення кількості підприємств, що займаються органікою, зросла і кількість сертифікованих видів діяльності. Якщо у 2014 році це було лише рослинництво – 6 підприємств і тваринництво – 3 підприємства, то у 2023 році, окрім перерахованих, додалася переробка, заготівля дикорослих продуктів, експорт/імпорт та торгівля органічними продуктами. Це свідчить про збільшення обсягів органічного виробництва регіону та розширення ринків її збуту.

В останні роки спостерігається тенденція активного наповнення внутрішнього ринку власною органічною продукцією за рахунок налагодження переробки органічної сировини.

Яскравим представником органічної Житомирщини є приватне підприємство «Галекс-Агро» Звягельського району, де вперше в Україні реалізована повноцінна модель екосистеми, що поєднує землеробство, органічне тваринництво та переробку. Це цілісна система господарювання та виробництва харчових продуктів. В 2014 році у його складі введено в експлуатацію перше в Україні сертифіковане підприємство з виробництва органічної молочної продукції ТОВ «Органік Мілк», пізніше ще одне – ТОВ «Органічний м’ясний продукт» та ФГ «Домашня курочка» – сучасна ферма з якісним європейським обладнанням та максимумом автоматизації, де утримується 18000 курей-несучок породи Декалб Вайт та 5500 курей Бованс Браун.

Ще однією гордістю регіону є підприємство, яке виробляє органічне морозиво – ПАТ «Житомирський маслозавод». Під час його виробництва використовується виключно органічне молоко, вершкове масло та цукор. Перша партія морозива була випущена ще у 2015 році завдяки бажанню виробника крокувати в ногу з часом та дати українцям можливість обирати органічне. Продукцію ТМ «Рудь» можна знайти не тільки в українських магазинах, морозиво успішно експортується до понад 30 країн світу.

На Житомирщині розвивається напрямок органічного технічного виноградарства де виготовляються вина під торговою маркою MON CRAFTO.

ТОВ «Сіріус.» у 2020 році почала розвивати напрямок органічного технічного виноградарства, заклавши виноградник площею 3,5 гектари. Обираючи сорти винограду для вирощування, на підприємстві передусім враховували кліматичні умови Житомирщини: тут вирощують Мускаріс, Геліос, Піно Тін. Виробничі потужності підприємства — 10 тисяч літрів вина.

Також на Житомирщині є підприємства, які здійснюють переробку продукції дикорослих лікарських рослин, це ТОВ «Гербатіка» та ПРАТ «Ліктрави».

Сьогодні в області спостерігаємо тенденцію щодо щорічного збільшення площ під органікою, якщо в 2021 році загальна площа сільськогосподарських земель (органічних і перехідного періоду) сертифікованих відповідно до вимог законодавства України складала в межах 22-23 тис. га, то в 2024 році за даними Органік Стандарту та території області площа під органікою займає 27,6 тис. га.

Тваринництво

Тваринництво – одна із стратегічних галузей сільського господарства регіону, важлива роль якої визначається тим, що господарства, які займаються виробництвом продукції тваринного походження, не лише забезпечують населення незамінними продуктами харчування, що є запорукою продовольчої безпеки держави, а й сприяють покращенню соціально-економічного рівня працівників та підвищують надходження до всіх рівнів бюджету.

Тваринництво області охоплює ряд галузей: скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство, бджільництво, рибництво.

Територія регіону має сприятливі умови для розвитку галузі: наявність необхідних площ кормових угідь (лук і пасовищ), високу врожайність фуражних, зернобобових та кормових культур (люпину, кормових бобів, вики, гороху) та багаторічних трав.

Протягом останніх років спостерігається нарощування поголів’я сільськогосподарських тварин у всіх категоріях господарств.

Таблиця 1.32. Кількість сільськогосподарських тварин у всіх

категоріях господарств станом на 01.01.року, тис. голів

Сільськогосподарські тварини	2020	2021	2022	2023	2024
Велика рогата худоба	179,1	168,1	153,7	126,7	106,0
у тому числі корови	101,8	97,8	92,4	82,4	73,1
Свині	126,6	136,8	117,7	110,0	138,6
Вівці та кози	22,7	21,4	21,2	19,2	16,4
Птиця свійська	7416,5	7205,2	7121,9	6731,3	6776,1

Поголів’я сільськогосподарських тварин на 01.01.2024 у порівнянні з 01.01.2020 зменшилось по ВРХ на 73,1 тис. голів або на 40,8%, у тому числі кількість корів на 28,7 тис. голів або 28,2%, овець та кіз – на 6,3 тис. голів або 27,8%, свійської птиці – на 640,4 тис. голів або 8,6%. Лише поголів’я свиней зросло на 12,0 тис. голів або 9,5%.

На території області здійснюють діяльність 21 суб’єктів племінної справи у тваринництві, з них 3 племінних підприємства, 4 суб’єкта племінної справи м’ясного напряму та 15 господарств у молочному скотарстві.

Суб'єкти племінної справи у тваринництві займаються системою зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин, що зумовлено потребою забезпечення породної чистоти вітчизняного тваринництва і виведення нових високопродуктивних тварин. В переважній більшості всіма категоріями господарств утримуються такі породи ВРХ як українська чорно-ряба молочна, українська червоно-ряба молочна, голштинська, англерська, симентальська.

У 2023 році у порівнянні з 2019 роком спостерігається спад обсягів виробництва продукції тваринництва по всіх показниках.

Таблиця 1.33. Виробництво продукції тваринництва по всіх категоріях господарств

Продукція тваринництва	2019	2020	2021	2022	2023
Реалізація худоби і птиці у живій вазі, тис. т	88,0	84,5	80,3	66,9	68,6
молоко, тис. т	517,6	506,0	487,6	464,2	424,4
яйця, млн шт.	693,5	705,8	718,5	691,0	686,2
вовна, т	27	22	21	20	20

Зокрема, обсяги реалізації худоби і птиці у живій вазі у 2023 році склали 68,6 тис. т, що на 1,7 тис. т або 2,5% більше 2022 року, але менше на 19,4 тис. тон або 22% проти 2019 року. Обсяг виробництва молока щорічно зменшується і у 2023 році становив 424,4 тис. тон, що у порівнянні з 2019 роком менше на 93,2 тис. тон. Середній річний надій молока від 1 корови у господарствах усіх категорій у 2023 році по Житомирській області склав 5122 кг, що менше середнього показника по Україні на 354 кг або на 6,5%.

Левова частка виробництва продукції тваринництва припадає на господарства населення, які забезпечили у 2023 році 61,2% виробництва м’яса, 69,7% виробництва молока, 87,6% виробництва яєць та 99,8% виробництва меду.

Таблиця 1.34. Порівняльна характеристика виробництва продукції тваринництва

області у 2023 році із суміжними регіонами та регіонами одного типу

Область	Виробництво продукції тваринництва у % до загальнодержавного
Область	М’ясо	Молоко	Яйця
Україна	100	100	100
Житомирська	2,2	5,7	6,0
Волинська	4,5	3,9	1,7
Вінницька	21,5	8,0	5,6
Київська	6,9	4,4	21,6
Рівненська	2,4	3,9	5,8
Хмельницька	3,3	9,1	8,2
Чернігівська	1,6	5,5	2,3

Наведені дані свідчать, що серед суміжних регіонів за часткою у загальному виробництві: м’яса область поступається Волинській, Вінницькій, Київській, Рівненській та Хмельницькій областям; молока – лише Вінницькій та Хмельницькій; яєць – Київській та Хмельницькій областям.

Будівництво

Обсяг виробленої будівельної продукції (виконаних будівельних робіт) підприємствами області у 2021 році склав 2649,4 млн грн, що в 1,7 раза більше, ніж у 2017 році (1541,2 млн грн).

Індекс будівельної продукції області у 2021 році порівняно із попереднім роком становив 103,9% проти 142,4% у 2017 році. У розрізі окремих видів будівельної продукції індекс будівельної продукції становив: по будівлях – 103,7 % (148,0 % у 2017 році), у тому числі по житлових – 79,7 % (202,6%), по нежитлових – 115,5% (127,2%) та по інженерних спорудах – 104,2% (133,5%).

Протягом 2017-2021 років в області спостерігалася стійка тенденція до зростання виробництва будівельної продукції, хоча темпи цього зростання коливалися.

Рис. 1.47. Динаміка розвитку будівельної галузі в області протягом 2017-2021 років

Прийняття в експлуатацію житлових будівель у 2021 році становило 195,9 тис. м². При цьому на одноквартирні будинки припадало 98,6 тис. м², а на будинки з двома і більше квартирами – 97,3 тис. м². Для порівняння: у 2018 році значення цих показників становило: прийняття в експлуатацію житлових будівель – 146,3 тис. м², у тому числі у одноквартирних житлових будівлях – 114,5 тис. м², у житлових будівлях з двома і більше квартирами – 31,8 тис м².

Загальна площа нежитлових будівель, прийнятих в експлуатацію
у 2021 році в області складала 85,1 тис. м² із яких припадало на: торговельні будівлі – 22,0 тис. м², будівлі промислові та склади – 31,1 тис. м², будівлі для публічних виступів, закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення – 11,6 тис. м²та будівлі нежитлові інші – 18,2 тис. м².

Таблиця 1.35. Порівняльна характеристика показників будівельної галузі

у 2021 році із суміжними регіонами та регіонами одного типу

Область	Індекс будівельної продукції, % до попереднього року	Обсяг виробленої будівельної продукції, млн грн	Загальна площа за видами житлових будівель (нове будівництво) на початок будівництва, м2	Загальна площа за видами нежитлових будівель (нове будівництво) на початок будівництва, м2
Україна	106,8	258073,6	12714908	6241656
Житомирська	103,9	2649,4	113938	93452
Волинська	108,4	3273,5	179401	133918
Вінницька	120,6	15919,6	214744	206927
Київська	111,9	16896,9	2787073	757289
Рівненська	115,6	4516,3	171867	153243
Хмельницька	118,6	9442,0	553797	252211
Чернігівська	100,8	2953,1	158156	106511

Наведені дані свідчать, що індекс будівельної продукції області за підсумками 2021 року в цілому незначно відрізнявся від середнього по державі (на 2,7%). Порівняно з суміжними регіонами (Київської, Рівненською, Хмельницькою та Вінницькою областями) індекс будівельної продукції та обсяг виробленої будівельної продукції є значно нижчими (за винятком Чернігівської, індекс будівельної продукції в якій був на 3,1% менше та становив 100,8%).

Загальна площа за видами житлових будівель (нове будівництво) на початку будівництва за підсумками 2021 року у області порівняно з суміжними регіонами та регіонами однієї групи була найнижчою і складала 113,9 тис. м², що на 2673,2 тис м² або в 24,5 рази менше найвищого значення серед суміжних областей і областей однієї групи (Київська область, 2787,1 тис. м²). Загальна площа за видами нежитлових будівель (нове будівництво) на початок будівництва була найнижчою з-поміж суміжних областей (Київської, Рівненської, Хмельницької та Вінницької областей) і становила 93,5 тис. м². Це на 663,8 тис. м² або в 8,1 рази менше найвищого значення серед суміжних областей (Київська область – 757,3 тис. м²).

Прийняття в експлуатацію житлових будівель нового будівництва в області також помітно відрізняється у розрізі окремих адміністративно-територіальних одиниць. Зокрема, за підсумками 2021 року з-поміж прийнятої в експлуатацію 195,9 тис. м² житлової площі, на Житомирський район припадало 157,6 тис. м², на Коростенський район – 14,5 тис. м², на Звягельський район – 12,4 тис. м², на Бердичівський район – 11,4 тис. м².

Внутрішня торгівля

У розвитку роздрібної торгівлі за останні п’ять років спостерігається стабільна динаміка зростання індексу фізичного обсягу обороту роздрібної торгівлі.

Рис. 1.48. Індекс фізичного обсягу обороту роздрібної торгівлі, %

У 2021 році індекс фізичного обсягу роздрібного товарообороту склав 114,9%, що на 3,7 в. п. менше ніж по Вінницькій і на 0,6 в. п. ніж по Рівненській та на 4,2 в. п. більше ніж по Україні, на 6,7 в. п. ніж по Волинській, на 2,8 в. п. ніж по Хмельницькій областях.

Рис. 1.49. Обсяг роздрібного товарообороту, млн грн

Упродовж 2017-2021 років спостерігалась тенденція щодо зростання обсягу обороту роздрібної торгівлі. У 2021 році обсяг обороту роздрібної торгівлі становив 34397,5 млн грн і зріс проти рівня 2017 року на 14054,7 млн грн, або у 1,7 раза.

Рис.1.50. Індекс споживчих цін протягом 2019-2023 років, %

Протягом 2019-2023 років зафіксовано зростання індексу споживчих цін. У 2019 році ціни на споживчому ринку області зросли на 3,6%, у 2020 році – на 4,6%, у 2021 році – на 9,0%, у 2022 році – на 25,4% та у 2023 році – на 5,3%. Зокрема, найбільший ріст споживчих цін зафіксовано у 2022 році, а саме індекс споживчих цін у грудні 2022 року до грудня 2021 року на транспорт склав – 151,9%. Це відбулося за рахунок подорожчання палива та мастил на 69,6% та плати за перевезення в автодорожньому пасажирському транспорті на 55,9%.

Окрім того, піднялися ціни на продукти харчування та безалкогольні напої на 28,8%, алкогольні напої та тютюнові вироби – 26,5%, предмети домашнього вжитку, побутова техніка та поточне утримання житла на 32,6%, в сфері освіти, головним чином, за рахунок збільшення плати в дошкільних закладах на 57,3%.

Разом з цим, на одяг і взуття відбулося зниження цін на 0,2%, зокрема, взуття – на 2,6%. Зниження цін відбулося також на послуги залізничного пасажирського транспорту – на 4,8%.

Зовнішньоекономічна діяльність

Аналіз зовнішньої торгівлі товарами області свідчить про адаптацію ведення зовнішньоекономічної діяльності підприємствами регіону в умовах пандемії COVID – 19 та збройної агресії росії.

Рис. 1.51. Обсяг зовнішньої торгівлі товарами, млн дол. США.

Рис. 1.52. Обсяг зовнішньої торгівлі товарами, %.

Показники товарообороту після падіння продемонстрували тенденції до зростання вже у 2023 році, що свідчить про зміни в зовнішньоекономічному середовищі та підвищення економічної активності суб’єктів господарювання. Варто зазначити, що показник сальдо 2023 року області характеризується незначним зниженням від попереднього року (1,7 рази), порівнюючи з загальнодержавним (2,5 рази).

Рис.1.53. Основні показники зовнішньоекономічної діяльності протягом 2019-2023 років, млн дол. США.

Рис.1.54. Сальдо зовнішньої торгівлі товарами протягом 2019-2023 років, млн дол. США.

Порівнюючи показники зовнішньоекономічної діяльності у 2023 році суміжних областей, слід зазначити, що обсяг експорту у Київській області перевищує у 3,4 рази, у Вінницькій області у 3,2 рази.

Щодо імпортних надходжень у 2023 році тільки підприємства Вінницької, Рівненської та Чернігівської області менше імпортують від підприємств Житомирської області на 37%, 48,3% та 80,4% відповідно, показники решти областей більші, зокрема Київська область імпортує – у 3,2 рази та Волинська – 1,8 раза.

Рис.1.55. Основні показники зовнішньоекономічної діяльності суміжних областей у 2023 році, млн дол. США.

Рис. 1.56. Обсяг експорту товарів протягом 2019-2023 років, млн дол.США.

Аналіз динаміки обсягів експорту товарів у 2019–2023 роках дозволяє виявити такі тенденції та причини змін: у 2019 році: 719,0 млн дол. США – базовий рік із порівняно високим рівнем експорту; у 2020 році 681,1 млн дол. США – зменшення на 37,9 млн дол. США (-5,3%) порівняно з 2019 роком. Ймовірна причина – вплив пандемії COVID-19, яка обмежила міжнародну торгівлю та логістичні можливості; у 2021 році: 771,5 млн дол. США – зростання на 90,4 млн дол. США (+13,3%) порівняно з 2020 роком. Відновлення економічної активності та адаптація до умов пандемії сприяли зростанню експорту; у 2022 році: 718,1 млн дол. США – зниження на 53,4 млн дол. США (-6,9%) порівняно з 2021 роком. Значний вплив російської збройної агресії, що негативно вплинуло на виробництво, логістику та експортні операції; у 2023 році: 531,1 млн дол. США –падіння на 187,0 млн дол. США (-26%) порівняно з 2022 роком. Ескалація воєнних дій, порушення логістичних ланцюгів та руйнування інфраструктури спричинили зменшення обсягів експорту.

Варто зазначити що за січень-вересень 2024 року експорт товарів вже перевищив показники 2023 року досягнувши майже 534,0 млн дол. США. Якщо тенденція збережеться, річний обсяг може перевищити 700 млн доларів США, що свідчить про початок поступового відновлення.

Разом з цим, темпи зростання імпорту можуть свідчити про наміри підприємств розширювати виробництво за рахунок імпортованих ресурсів.

Рис.1.57. Обсяг імпортних надходжень у 2019-2023 роках, млн дол. США.

Наочною є зміна географії зовнішньої торгівлі та переорієнтація підприємств області до торгівлі з країнами Європейського Союзу, Азії та Близького Сходу.

Підписання договору про Асоціацію з ЄС та введення в дію всеохоплюючої зони вільної торгівлі з країнами ЄС продовжує суттєво впливати на географічну структуру експорту.

Основними ринками збуту для підприємств області є ринки Німеччини, Польщі, Китаю, Туреччини, Румунії, Італії.

Рис.1.58. Географічна структура експорту товарів протягом 2019-2023 років, % до загального обсягу.

Щодо імпорту товарів, то основними постачальниками продукції підприємствам області залишаються країни Європейського Союзу. Значно збільшився імпорт зі США з 1,2 % у 2019 році до 7,5% у 2023 році.

Рис.1.59. Географічна структура імпортних надходжень протягом 2019-2023 років, % до загального обсягу.

У 2023 році вагомі імпортні надходження одержані з Польщі – 10,2%, Німеччини – 9,3%, США – 7,5%, Угорщини – 5,2%, Китаю – 3,9%, Італії – 2,9%, від загального обсягу імпорту.

У товарній структурі експорту протягом 2019-2023 років лідируючу позицію займають продукти рослинного походження в середньому частка складає 20,5% від загального експорту та деревина і вироби з неї, в середньому частка складає 19,1%.

З 2019 року спостерігається значне падіння частки експорту машин, обладнання та механізмів; електротехнічного обладнання у 2019 році значно зменшилися з 22,4% від загальнообласного експорту проти 7,6% у 2023 році, обсяг експорту мінеральних продуктів з 4,2 % у 2019 році до 1,2%. Проте збільшилися у 2023 році обсяги експорту готових харчових продуктів з 2% у 2019 році до 5,4% у 2023 році, та обсяги виробів з каменю, гіпсу, цементу з 7,5% у 2019 році до 12,9% у 2023 році.

Рис.1.60. Товарна структура експорту протягом 2019-2023 років, % до загального обсягу.

Змінилася за 5 років товарна структура імпортних надходжень. У 2023 році значно збільшилася частка імпорту мінеральних продуктів і склала 43,2% проти 16,9% у 2019 році. Зменшився імпорт машин, обладнання та механізмів 27,6% у 2019 році до 15,8% у 2023 році, та засоби наземного транспорту 9,5% проти 4,9%, продукції хімічної промисловості з 4,8% до 2%, текстильних матеріалів та текстильних виробів з 7,9 % до 3,2%, недорогоцінних металів та виробів з них з 5,7% до 1,7% відповідно.

Рис.1.61. Товарна структура імпорту протягом 2019-2023 років, % до загального обсягу.

Інвестиційна діяльність

Капітальні інвестиції

Упродовж 2019-2021 роках в області спостерігалася позитивна динаміка капітальних інвестицій, у 2022 році у зв’язку з російською військовою агресією спостерігався спад.

Рис. 1.62. Капітальні інвестиції протягом 2019-2023 років

У 2023 році підприємствами та організаціями області за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 11566,3 млн грн капітальних інвестицій.

Капітальні інвестиції в економіку області мають чітке галузеве відображення. Промисловістю області у 2022 році освоєно 34,5% загального обсягу капітальних інвестицій. У сільському, лісовому та рибному господарстві – 27,1%, у державному управлінні й обороні, обов’язковому соціальному страхуванні зосереджено 14,1%, в охороні здоров’я та наданні соціальної допомоги – 7,9%, в оптовій та роздрібній торгівлі, ремонті автотранспортних засобів і мотоциклів – 5,7%, транспорті, складському господарстві, поштовій та кур’єрській діяльності – 2,2% від загального обсягу капітальних інвестицій.

Рис. 1.63. Капітальні інвестиції за видами економічної діяльності у % до загального обсягу (даних за 2023 рік немає, тому графік не дорівнює 100%)

У розрахунку на одну особу у 2023 році в області освоєно 9638,6 грн капітальних інвестицій.

Рис. 1.64. Обсяг капітальних інвестицій на 1 особу, гривень.

Таблиця 1.36. Порівняльна характеристика капітальних інвестицій

за 2023 рік із суміжними регіонами та регіонами одного типу

	Обсяг капітальних інвестицій, млн грн
Україна	627280,8
Житомирська	11566,3
Волинська	12497,4
Вінницька	19212,5
Київська	51184,4
Рівненська	13506,0
Хмельницька	15153,1
Чернігівська	12631,8

За обсягом капітальних інвестицій, згідно з статистичними даними за 2023 рік, область поступається суміжним регіонам, таким як: Київська, Вінницька, Хмельницька, Рівненська, Чернігівська, Волинська, області.

Іноземні інвестиції

Обсяг залучених з початку інвестування прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) в економіку області станом на 31 грудня 2023 року становив 319,8 млн дол. США, що на 12,6% більше, ніж на початок року.

Рис. 1.65. Динаміка прямих іноземних інвестицій протягом 2019-2023 років.

У промисловості області станом на 31.12.2023 зосереджено 79,3% (253,5 млн дол. США) загальних обсягів прямих інвестицій, з них 99,7 млн дол. США (31,2%) у переробну промисловість. У сільське, лісове та рибне господарство залучено 55,5 млн дол. США (17,4% від загальних обсягів), в оптову та роздрібну торгівлю, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів - 6,5 млн дол. США (2%).

Рис. 1.66. Прямі інвестиції за видами економічної діяльності у 2023 році, % до загального обсягу

Інвестиції надходили із 18 країн світу у т. ч. з країн Євросоюзу – 95,8% загального обсягу. До основних країн-інвесторів Європейського союзу належать: Нідерланди, Кіпр, Австрія, Німеччина, Данія, Італія, Франція, Польща, Швейцарія, Чехія.

У розрахунку на одного мешканця області станом на 31.12.2023 припадає 266,5 дол. США.

Найпривабливішими у 2023 році для іноземного інвестора залишаються міста та райони області з розвиненою інфраструктурою, наявністю кваліфікованих трудових ресурсів, з порівняно високою платоспроможністю населення, а також з потужною сировинною базою.

Таблиця 1.37. Порівняльна характеристика надходження прямих іноземних інвестицій в економіку області

станом на 31.12.2023 із суміжними регіонами та регіонами одного типу

	Обсяг прямих інвестицій, млн дол. США
Україна	37 815,2
Житомирська	319,8
Волинська	262,9
Вінницька	409,5
Київська	1 817,3
Рівненська	232,5
Хмельницька	357,9
Чернігівська	661,1

Житомирська область демонструє помірний рівень надходження прямих іноземних інвестицій у порівнянні з іншими регіонами України. Обсяг інвестицій у регіон становить 319,8 млн доларів США, що свідчить про певну привабливість області для іноземного капіталу, хоча й відстає від показників більш розвинених областей.

У контексті сусідніх регіонів Житомирщина поступається Київській області, яка є беззаперечним лідером за обсягом іноземних інвестицій
(1817,3 млн дол. США). Водночас Житомирська область випереджає Рівненську (232,5 млн дол. США) і Волинську (262,9 млн дол. США) області, що свідчить про її середній інвестиційний потенціал серед суміжних регіонів. Зіставлення з іншими областями аналогічного типу (наприклад, Хмельницькою, де обсяг інвестицій становить 357,9 млн дол. США) вказує на схожість у рівнях економічного розвитку та привабливості для іноземних інвесторів. Однак Чернігівська область із показником у 661,1 млн дол. США демонструє значно вищий результат, що може бути зумовлено специфічними факторами, такими як географічне положення чи наявність ресурсів.

Житомирська область має перспективи для подальшого залучення іноземних інвестицій. Її стратегічне розташування, багаті природні ресурси та розвиток інфраструктури можуть стати ключовими чинниками зростання.

Туристична діяльність

Туристичний потенціал області є суттєвим показником, що має спроможності для сталого розвитку локальних територій області, зокрема його складають природні дестинації «малих територій», об’єкти культурної спадщини, різноманітні елементи нематеріальної спадщини, велика кількість місць тяжіння.

Починаючи від природних об’єктів, аналогів яким немає в Україні та світі (Геологічний заказник «Камінне село», більш як 500-літні дуби «Урочища «Тригір’я», унікальні сосни «Урочища «Модрина», реліктова Азалія Понтійська «Поліського природного заповідника»), закінчуючи сучасними промисловими підприємствами, які радо приймають відвідувачів та демонструють свої виробництва (ПАТ Житомирський маслозавод – компанія «Рудь», ТОВ «Органік Мілк», ПрАТ «Мар’янівський склозавод»).

Найпопулярнішими туристичними магнітами регіону є Національний музей космонавтики ім. С.П. Корольова, музей Лесі Українки — літературно-меморіальний комплекс у місті Звягель, основою якого є помешкання, в якому народилася Леся Українка, «Музей коштовного і декоративного каміння» — геологічний музей у селищі Хорошів, Замок Радомисль, Древлянський парк у місті Коростень.

В інформаційному просторі Житомирщина позиціонується як батьківщина Лесі Українки, І. Огієнка, С.П. Корольова та С. Ріхтера.

Рис.1.67. Туристичні магніти

Кількість туроператорів та турагентів – юридичних осіб становить 16 одиниць, кількість турагентів-фізичних осіб-підприємців становить 43 одиниці, 42 одиниці здійснюють діяльність як туристичні агенції та 3 суб’єкти, здійснюють виключно екскурсійну діяльність (станом на 2020 рік).

Основними напрямами туризму на Житомирщині є:

автентичний туризм;

медичний туризм;

релігійний туризм;

MICE-туризм (діловий туризм);

культурний туризм;

спортивний туризм;

фестивальний туризм.

Офіційно в області зареєстровано 30 зелених садиб. При цьому потенціал сільського зеленого туризму області використовується на 5-10%; наразі для громад області саме ця туристична ніша є одним із успішних кейсів, що активізують діяльність громад та збільшують економічні показники.

З метою оцінки розвитку туризму проаналізовано показники кількості туристів, обслуговуваних туроператорами та тур-агентами, дані щодо кількості колективних засобів розміщування та кількості розміщених в них.

На основі діагностики відповідних даних виявлено наступне.

Рис.1.68. Розподіл туристів, обслугованих суб’єктами туристичної діяльності, за видами туризму

Розподіл туристів, обслуговуваних суб’єктами туристичної діяльності за метою поїздок визначає за першістю службову та ділову діяльність, на другому місці - лікування, третя позиція: дозвілля, відпочинок.

Рис.1.69. Кількість туристів, обслугованих туроператорами та турагентами (юридичні особи та фізичні особи-підприємці)

На підставі аналізу обслуговування туроператорами туристичних груп та індивідуальних турів спостерігається динаміка до зменшення показників, що пов’язано з періодом зумовленим пандемією коронавірусної інфекції, що стало стримуючим фактором та вказує на обмеженість відвідування зон активного відпочинку.

За кількістю осіб, що перебували у колективних засобах розміщення спостерігається тенденція до зменшення.

Таблиця 1.38. Кількість осіб, що перебували у колективних засобах розміщування (осіб)

Область	2017	2018	2019	2020
Вінницька	161649	78426	83902	23499
Житомирська	85650	34335	40324	17719
Київська	293519	374943	319670	189169
Рівненська	98798	39470	35530	12779
Хмельницька	183297	119847	120971	49591

Рисунок 1.70. Кількість осіб, що перебували у колективних засобах розміщування (осіб)

За кількість турагентів область демонструє помірковану динаміку, що вказує на потребу у збільшенні надавачів послуг сфери туризму.

Таблиця 1.39. Кількість турагентів (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), одиниць

Область	2017	2018	2019	2020
Вінницька	60	78	81	73
Житомирська	42	55	63	56
Київська	103	202	217	210
Рівненська	54	87	104	100
Хмельницька	81	78	76	62

Рисунок 1.71. Кількість турагентів (юридичні особи та фізичні особи-підприємці) (одиниць)

На 2024 рік аналіз даних щодо туристичних потоків свідчить про тимчасову негативну тенденцію та суттєве скорочення показників щодо відвідування місць тяжіння, що пов’язано із періодом воєнного стану.

Аналізуючи доступну інформацію про внутрішні туристичні потоки Житомирщини за останні роки, можна зробити такі висновки. Найбільш відвідувані об'єкти: Національний музей космонавтики ім. С. Корольова, селище «Камінне село», історичний комплекс у Бердичеві, замок-музей «Радомисль» та природні локації.

В умовах триваючої військової агресії російської федерації проти України громади області відчувають значний вплив кризових умов та змушені постійно реагувати на зміни, адаптуватися, впроваджуючи нові форми роботи, здійснюючи пошук нових шляхів розвитку та відновлення, змінюючи підходи в управлінні органів місцевого самоврядування в актуальних умовах, що має на меті забезпечити розвиток, стійкість та успішність громад.

1.6. Інноваційний розвиток та сфера досліджень

Підприємства, що впроваджували інновації у 2019 році становили 13,4 % загальної кількості обстежених промислових підприємств. Упроваджено у виробництво 21 новий технологічний процес. Освоєно виробництво 18 найменувань інноваційної продукції, 6 з яких – нові види техніки. Питома вага реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої промислової продукції становила 0,8 %.

У розрізі кількості працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок, у тому числі за кількістю дослідників, за регіонами у 2022 році Житомирська область займає друге місце за даним показником, поступаючись лише Київській.

Таблиця 1.40. Кількість працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок, осіб

Регіон	Кількість працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок	У тому числі дослідники
Житомирська	597	510
Волинська	99	78
Київська	1219	774
Рівненська	179	135
Чернігівська	254	117
Тернопільська	425	369

Рис.1.72. Кількість працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок, за регіонами у 2022 році, осіб

Обсяг витрат на наукові дослідження і розробки в області у 2022 році зменшився на 0,1 млн грн. у порівнянні з 2018 роком, проте зріс на прикладні наукові дослідження на 3,8 млн гривень.

Таблиця 1.41. Порівняльна характеристика витрат на наукові

дослідження Житомирської області 2018-2022, млн грн

Роки	Витрати на наукові дослідження і розробки	У тому числі на прикладні наукові дослідження
2018	30,6	10,8
2019	26,4	7,3
2020	26,1	4,7
2021	26,9	11,5
2022	30,5	14,6

Витрати на наукові дослідження і розробки у порівнянні із суміжними регіонами та регіонами одного типу знаходяться на посередньому рівні. Лідируючі позиції займають Київська (285), Чернігівська (55,1) та Тернопільська (36) області.

Таблиця 1.42. Порівняльна характеристика витрат на наукові дослідження і розробки за видами робіт

за регіонами за 2022 рік із суміжними регіонами та регіонами одного типу, млн грн.

Регіон	Витрати на наукові дослідження і розробки	У тому числі на прикладні наукові дослідження
Житомирська	30,5	14,6
Волинська	10,7	к
Київська	285	98,6
Рівненська	15,9	к
Чернігівська	55,1	34,4
Тернопільська	36	28,7

Проведений вище аналіз свідчить про ще недостатню інноваційну активність у регіоні.

Галузі з економічним та інноваційним потенціалом

Галузі з економічним та інноваційним потенціалом, які наведені далі, визначені за результатами аналізу, проведеного групою експертів Об’єднаного дослідницького центру Joint Research Centre (JRC) Європейської комісії.

Економічний потенціал для області визначено з використанням порогових значень, наведених у Таблиці 1.43.

Первинний відбір включав 151 галузь.

Для статичного аналізу визначено 44 галузі з використанням даних про кількість працівників, які складають 54,2% загальної зайнятості у області. Використовуючи дані про середню заробітну плату, було визначено 31 галузь, що становлять 29,6% загальної зайнятості в області. Поєднання результатів за цими двома критеріями – у 22 галузях, що становлять 27,8% загальної зайнятості в області.

Для динамічного аналізу було визначено 25 галузей з використанням даних про зміну кількості працівників, які становлять 29,8% загальної зайнятості в області. Використовуючи дані про зміну середньої заробітної плати, було визначено 17 галузей, що становлять 14,1% загальної зайнятості в області. Поєднання результатів за цими двома критеріями – у 6 галузях, що становить 4,6% загальної зайнятості в області. Галузі, які проходять як статичні так і динамічні встановлені пороги в області відсутні.

Таблиця 1.43. Порогові значення, що використовуються

для економічного відображення

КРИТЕРІЙ	Порогове значення для області	Примітка
Ступінь спеціалізації	1.25	Аналогічні порогові значення визначені для пілотних областей (Харківської, Одеської, Запорізької)
Критична маса	0.25%
Заробітна плата щодо області	0.90
Заробітна плата щодо національної галузі	0.90

Таблиця 1.44. Відображення економічного потенціалу: результати області

Критерій	Поріг	Кількість вибраних галузей	Частка регіональної зайнятості
Початкова кількість галузей, включених в аналіз	-	151	-
Статичний аналіз - Зайнятість
Ступінь спеціалізації	1,25	58
Критична маса	0,25%	73
Обидва	-	44	54,20%
Статичний аналіз - Середня зарплата
Щодо області	0,9	54
Щодо сукупної промисловості	0,9	36
Обидва		31	29,60%
Зайнятість vs середня зарплата	-	22	27,80%
Динамічний аналіз - Зміна зайнятості
Щодо області	3 з 5 років & період	30
Щодо сукупної промисловості	3 з 5 років & період	48
Обидва		25	29,80%
Динамічний аналіз - Зміна у середній зарплаті
Щодо області	3 з 5 років & період	24
Щодо сукупної промисловості	3 з 5 років & період	39
Обидва		17	14,1
Зміна зайнятості s Зміна середньої заробітної плати		6	4,6
Статистичний та динамічний аналіз		0	0

Таблиця 1.45. показує визначені галузі для кожної з категорій. За результатами розрахункового аналізу обрано 11,

які за статичним та динамічним аналізом мають найбільший економічний потенціал подальшого розвитку:

КВЕД	Назва галузі
01.5	Змішане сільське господарство
02.1	Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві
22	Лісозаготівлі
10.5	Виробництво молочних продуктів
11	Виробництво напоїв
17.2	Виготовлення виробів з паперу та картону
23.1	Виробництво скла та виробів зі скла
25.2	Виробництво металевих баків, резервуарів і контейнерів
31	Виробництво меблів
47.3	Роздрібна торгівля пальним
47.5	Роздрібна торгівля іншими товарами господарського призначення в спеціалізованих магазинах

Таблиця 1.46. Визначені галузі з економічним потенціалом області

КВЕД	ГАЛУЗЬ	статичний аналіз			динамічний аналіз
КВЕД	ГАЛУЗЬ	зайнятість	середня зарплата	ОБИДВА	зайнятість	середня зарплата	ОБИДВА
	обраних галузей	44	31	22	25	17	6
11	Вирощування однорічних і дворічних культур				х
12	Вирощування багаторічних культур					Х
13	Відтворення рослин				х
14	Тваринництво	х				х
15	Змішане сільське господарство	х			х	х	Х
21	Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві	х	х	х	х
22	Лісозаготівлі	х	х	х	х
72	Добування руд кольорових металів	х	х	х
81	Добування каменю, піску та глини	х	х	х
89	Добування корисних копалин та розроблення кар'єрів, н.в.і.у.	х	х	х
101	Виробництво м'яса та м'ясних продуктів	х			х
104	Виробництво олії та тваринних жирів				х
105	Виробництво молочних продуктів	х	х	х	х
106	Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, крохмалів та крохмальних продуктів					х
107	Виробництво хліба, хлібобулочних і борошняних виробів	х
108	Виробництво інших харчових продуктів	х
11	Виробництво напоїв	х	х	х		х
139	Виробництво інших текстильних виробів	х	х	х
141	Виробництво одягу, крім хутряного	х	х	х
143	Виробництво трикотажного та в'язаного одягу	х	х	х
151	Дублення шкур і оздоблення шкіри; виробництво дорожніх виробів, сумок, лимарно-сідельних виробів; вичинка та фарбування хутра	х	х	х
152	Виробництво взуття	х
161	Лісопильне та стругальне виробництво	х
162	Виготовлення виробів з деревини, корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння	х
171	Виробництво паперової маси, паперу та картону	х	х	х
172	Виготовлення виробів з паперу та картону	х	х	х	х
201	Виробництво основної хімічної продукції, добрив і азотних сполук, пластмас і синтетичного каучуку в первинних формах				х
205	Виробництво іншої хімічної продукції		х
21	Виробництво основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів	х				х
22	Виробництво гумових і пластмасових виробів		х
231	Виробництво скла та виробів зі скла	х	х	х	х
233	Виробництво будівельних матеріалів із глини	х	х	х
234	Виробництво іншої продукції з фарфору та кераміки	х
236	Виготовлення виробів із бетону, гіпсу та цементу	х	х	х
237	Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю	х
251	Виробництво будівельних металевих конструкцій і виробів	х	х	х
252	Виробництво металевих баків, резервуарів і контейнерів	х	х	х	х
256	Оброблення металів та нанесення покриття на мета-ли; механічне оброблення металевих виробів	х	х	х
259	Виробництво інших готових металевих виробів	х				х
271	Виробництво електродви-гунів, генераторів, трансфор-маторів, електророзподільчої та контрольної апаратури					х
282	Виробництво інших машин і устаткування загального призначення	х
283	Виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства	х	х	х
289	Виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення				х
31	Виробництво меблів	х			х	х	Х
325	Виробництво медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів		х
329	Виробництво продукції, н.в.і.у.	х	х	х
352	Виробництво газу; розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи	х
37	Каналізація, відведення й очищення стічних вод	х
383	Відновлення матеріалів		х
411	Організація будівництва будівель					х
422	Будівництво комунікацій		х
431	Знесення та підготовчі роботи на будівельному майданчику		х
462	Оптова торгівля сільського-сподарською сировиною та живими тваринами					х
463	Оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами					х
466	Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням				х	х	Х
467	Інші види спеціалізованої оптової торгівлі				х	х	Х
472	Роздрібна торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах	х
473	Роздрібна торгівля пальним	х			х	х	Х
475	Роздрібна торгівля іншими товарами господарського призначення в спеціалізованих магазинах	х	х	х	х
493	Інший пасажирський наземний транспорт	х			х
521	Складське господарство					х
561	Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування				х
581	Видання книг, періодичних видань та інша видавнича діяльність		х
611	Діяльність у сфері проводового електрозв'язку				х
62	Комп'ютерне програмування, консультування та пов'язана з ними діяльність				х	х	Х
631	Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; веб-портали	х
661	Допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення		х
691	Діяльність у сфері права				х
692	Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування				х
712	Технічні випробування та дослідження		х
811	Комплексне обслуговування об'єктів	х
855	Інші види освіти				х
96	Надання інших індивідуальних послуг	х

Інноваційний потенціал

У 2014 році 24 галузі мають інноваційний потенціал у області, 20 галузей мають інноваційний потенціал у сукупній промисловості у країні, 20 галузей мають інноваційний потенціал за двома критеріями. У 2016 році 31 галузей мають інноваційний потенціал у області, 27 галузей мають інноваційний потенціал у сукупній промисловості у країні, та 25 галузей мають інноваційний потенціал за двома критеріями. Поєднуючи 2014 році і 2016 році 10 галузей мають інноваційний потенціал за ці роки, що становить 6,7% загальної зайнятості у області.

Використовуючи альтернативу, вибравши галузі, які пройшли не менше 3 з 4 критерій у 2014 році та 2016 році отримаємо 18 галузей, що становлять 18,1% загальної зайнятості у області.

Таблиця 1.47. Відображення інноваційного потенціалу: результати області

Критерій	Поріг	Кількість вибраних галузей	Частка регіональної зайнятості
Початкова кількість галузей, включених у аналіз	--	151	--
2014 Інноваційний потенціал щодо області Інноваційний потенціал щодо сукупної промисловості Обидва	LQ вище 1.25 у 2 типах інновацій LQ вище 1.25 у 2 типах інновацій	24 20 20	--
2016 · Інноваційний потенціал щодо області · Інноваційний потенціал щодо сукупної промисловості · Обидва	LQ вище 1.25 у 2 типах інновацій LQ вище 1.25 у 2 типах інновацій	31 27 25	--
2014 і 2016	Усі критерії за 2014 і 2016	10	6,7%
2014 і 2016 – альтернатива	Не менше 3 з 4 критерій у 2014 і 2016	18	18,1%

Таблиця 1.48. показує визначені галузі для кожної з категорій. За результатами розрахункового

аналізу обрано 10 галузей, які мають найбільший інноваційний потенціал подальшого розвитку:

КВЕД	Назва галузі
10.4	Виробництво олії та тваринних жирів
13.9	Виробництво інших текстильних виробів
16.2	Виготовлення виробів з деревини, корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння
21	Виробництво основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів
23.1	Виробництво скла та виробів зі скла
23.4	Виробництво іншої продукції з фарфору та кераміки
23.6	Виготовлення виробів із бетону, гіпсу та цементу
25.1	Виробництво будівельних металевих конструкцій і виробів
28.9	Виробництво інших машин і устатковання спеціального призначення
31	Виробництво меблів

Таблиця 1.48. показує визначені галузі для кожної з категорій. Галузі, які пройшли критерії і для 2014 року і для 2016 року, виділені жирним шрифтом. Галузі, які також пройшли альтернативу, обираючи галузі з не менш ніж 3 з 4 критерій у 2014 року та 2016 року виділені жирним шрифтом та курсивом.

Таблиця 1.49. Визначені галузі з інноваційним потенціалом області

КВЕД

НАЗВА

2014

2016

У 2014 та 2016

Не менше 3 критеріїв

в області

у галузі

Обидва

в області

у галузі

Обидва

Добування корисних копалин та розроблення кар'єрів, н.в.і.у.

101

Виробництво м'яса та м'ясних продуктів

104

Виробництво олії та тваринних жирів

105

Виробництво молочних продуктів

106

Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, крохмалів та крохмальних продуктів

107

Виробництво хліба, хлібобулочних і борошняних виробів

108

Виробництво інших харчових продуктів

109

Виробництво готових кормів для тварин

Виробництво напоїв

139

Виробництво інших текстильних виробів

141

Виробництво одягу, крім хутряного

143

Виробництво трикотажного та в'язаного одягу

152

Виробництво взуття

161

Лісопильне та стругальне виробництво

162

Виготовлення виробів з деревини, корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння

171

Виробництво паперової маси, паперу та картону

205

Виробництво іншої хімічної продукції

Виробництво основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів

231

Виробництво скла та виробів зі скла

233

Виробництво будівельних матеріалів із глини

234

Виробництво іншої продукції з фарфору та кераміки

236

Виготовлення виробів із бетону, гіпсу та цементу

251

Виробництво будівельних металевих конструкцій і виробів

252

Виробництво металевих баків, резервуарів і контейнерів

259

Виробництво інших готових металевих виробів

265

Виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації; виробництво годинників

271

Виробництво електродвигунів, генераторів, трансформаторів, електророзподільчої та контрольної апаратури

282

Виробництво інших машин і устатковання загального призначення

283

Виробництво машин і устатковання для сільського та лісового господарства

289

Виробництво інших машин і устатковання спеціального призначення

Виробництво меблів

321

Виробництво ювелірних виробів, біжутерії та подібних виробів

331

Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів, машин і устатковання

351

Виробництво, передача та розподілення електроенергії

Забір, очищення та постачання води

Каналізація, відведення й очищення стічних вод

381

Збирання відходів

383

Відновлення матеріалів

Економічний та інноваційний потенціал

Для відібраних галузей промисловості проведено аналіз їх економічного та інноваційного потенціалу.

Таблиця 1.50. Галузі з економічним та інноваційним потенціалом області: лише КВЕД B-E

КВЕД	Галузь	Зайнятість - Статика	Зайнятість - Динаміка	Інновації – 2014 і 2016	Інновації – не менше 3 критерій	Економіка & Інновації	Частка регіона-льної зайнятості
	# вибраних галузей					5	4,1%
1,5	Змішане сільське господарство		Х
2,1	Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві	Х
2,2	Лісозаготівлі	Х
7,2	Добування руд кольорових металів	Х
8,1	Добування каменю, піску та глини	Х
8,9	Добування корисних копалин та розроблення кар'єрів, н.в.і.у.	Х
10,4	Виробництво олії та тваринних жирів			Х	Х
10,5	Виробництво молочних продуктів	Х			Х
10,7	Виробництво хліба, хлібобулочних і борошняних виробів				Х
10,8	Виробництво інших харчових продуктів				Х
11	Виробництво напоїв	Х			Х
13,9	Виробництво інших текстильних виробів	Х		Х	Х	Х	0,6%
14,1	Виробництво одягу, крім хутряного	Х
14,3	Виробництво трикотажного та в'язаного одягу	Х
15,1	Дублення шкур і оздоблення шкіри; виробництво дорожніх виробів, сумок, лимарно-сідельних виробів; вичинка та фарбування хутра	Х
15,2	Виробництво взуття				Х
16,2	Виготовлення виробів з деревини, корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння			Х	Х
17,1	Виробництво паперової маси, паперу та картону	Х
17,2	Виготовлення виробів з паперу та картону	Х
21	Виробництво основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів			Х	Х
23,1	Виробництво скла та виробів зі скла	Х		Х	Х	Х	0,5%
23,3	Виробництво будівельних матеріалів із глини	Х
23,4	Виробництво іншої продукції з фарфору та кераміки			Х	Х
23,6	Виготовлення виробів із бетону, гіпсу та цементу	Х		Х	Х	Х	1,3%
25,1	Виробництво будівельних металевих конструкцій і виробів	Х		Х	Х	Х	0,7%
25,2	Виробництво металевих баків, резервуарів і контейнерів	Х
25,6	Оброблення металів та нанесення покриття на метали; механічне оброблення металевих виробів	Х
25,9	Виробництво інших готових металевих виробів				Х
28,2	Виробництво інших машин і устатковання загального призначення				Х
28,3	Виробництво машин і устатковання для сільського та лісового господарства	Х
28,9	Виробництво інших машин і устатковання спеціального призначення			Х	Х
31	Виробництво меблів		Х	Х	Х	Х	1,0%
32,9	Виробництво продукції, н.в.і.у.	Х
36	Забір, очищення та постачання води				Х
46,6	Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням		Х
46,7	Інші види спеціалізованої оптової торгівлі		Х
47,3	Роздрібна торгівля пальним		Х
47,5	Роздрібна торгівля іншими товарами господарського призначення в спеціалізованих магазинах	Х
62	Комп'ютерне програмування, консультування та пов'язана з ними діяльність		Х

Таблиця 1.50 показує результати аналізу економічного та інноваційного потенціалу для вибраних галузей промисловості у колонках 3 та 6. Колонка 7 демонструє, чи має галузь економічний і інноваційний потенціал, а колонка 8 показує частку зайнятості у цій галузі.

Таблиця 1.51. Основні показники ефективності для галузей з економічним та інноваційним потенціалом області

За підсумками визначено 5 галузей промисловості, які демонструють як економічний, так і інноваційний потенціал, що становить 4,1 % загальної зайнятості в регіоні, що наведені у таблиці 1.50., а саме:

Виробництво інших текстильних виробів (КВЕД 13.9) – це галузь, яка була визначена на основі інноваційного потенціалу, що пояснюється, головним чином, відносно високою часткою інновацій продуктів і процесу у 2014 та 2016 роках, маркетингових інновацій у 2014 році та організаційних інновацій у 2016 році. Економічний потенціал пояснюється ступенем спеціалізації – 2,800, середньою часткою регіональної зайнятості за 2012-2017 роки – 0,6% та середньою заробітною платою на працівника щодо області за 2012-2017 роки – 120,0%.

Виробництво скла та виробів зі скла (КВЕД 23.1) – це галузь, яка була визначена на основі економічного та інноваційного потенціалу. Інноваційний потенціал пояснюється високою часткою організаційних інновацій у 2014 та 2016 роках, маркетингових інновацій у 2014 році та інновації процесу у 2016 році. Економічний потенціал пояснюється ступенем спеціалізації – 2,750, середньою часткою регіональної зайнятості за 2012-2017 роки – 0,5% та середньою заробітною платою на працівника щодо її обласного рівня за 2012-2017 роки – 125,1%.

Виготовлення виробів із бетону, гіпсу та цементу (КВЕД 23.1) – це галузь, яка була визначена на основі інноваційного потенціалу. Інноваційний потенціал характеризується високою часткою інновацій продуктів та організаційних інновацій у 2014 році та маркетингових інновацій у 2016 році. Економічний потенціал пояснюється ступенем спеціалізації – 2,461, середньою часткою регіональної зайнятості за 2012-2017 роки – 1,3% та середньою заробітною платою на працівника щодо області за 2012-2017 роки – 119,3%.

Виробництво будівельних металевих конструкцій і виробів (КВЕД 25.1) – це галузь, яка була визначена на основі інноваційного потенціалу. Інноваційний потенціал характеризується високою часткою організаційних інновацій та інновацій продуктів у 2014 році, маркетингових інновацій у 2016 році. Економічний потенціал пояснюється ступенем спеціалізації – 2,536, середньою часткою регіональної зайнятості за 2012-2017 роки – 0,7% та середньою заробітною платою на працівника щодо області за 2012-2017 роки – 104,1%.

Виробництво меблів (КВЕД 31) – це галузь, яка була визначена на основі економічного та інноваційного потенціалу. Інноваційний потенціал характеризується високою часткою інновацій процесу у 2014 та 2016 роках, маркетингових інновацій у 2016 році. Економічний потенціал пояснюється ступенем спеціалізації – 1,758 (найнижчим серед описаних вище) та середньою часткою регіональної зайнятості за 2012-2017 роки – 1,0%.

Проміжні висновки

Найбільший економічний потенціал подальшого розвитку мають 11 галузей економіки області, найбільший інноваційний потенціал – 10 галузей промисловості.

У підсумку за результатами аналізу економічного та інноваційного потенціалу галузей промисловості визначено 5 із них, які демонструють як економічний так і інноваційний потенціал та можуть бути визначені, як перспективні галузі регіональної смарт-спеціалізації.

Розвиток підприємницького середовища

Малі та середні підприємства (МСП) є ключовим сегментом ринкової економіки. Вони забезпечують економічну стабільність країни, наповнюють бюджети, створюють робочі місця, насичують ринок товарами та послугами, формують конкурентне середовище. МСП демонструють мобільність в умовах швидкої динаміки суспільних процесів, адаптуються до змін ринку, впроваджують новітні технології.

Розвиток МСП сприяє формуванню середнього класу, становленню громадянського суспільства, зменшенню соціальної нерівності та напруги, прискоренню демократизації ринкових відносин та забезпеченню соціальної стійкості.

Одним із пріоритетних завдань державної політики в області є розвиток підприємництва. Мале і середнє підприємництво займає вагому частку в економіці регіону. Частка малих і середніх підприємств у загальній кількості підприємств складає 99,9%, з яких частка малих підприємств становить 94%, середніх – 5,9%. Протягом 2018-2023 рр. структура підприємництва залишалася практично незмінною.

Кількість малих і середніх підприємств в області у 2019 році збільшилася на 6% порівняно з 2018 роком та склала 7,3 тис. од., у 2020 році даний показник зменшився на 3,4% порівняно з 2019 роком та склав 7 тис. од., у 2021році залишився майже на рівні попереднього року.

З розгортанням на теренах України повномасштабної війни загальна чисельність МСП в регіоні у 2022 році зменшилася на 23% порівняно з
2021 роком та склала 5,4 тис. од. У 2023 році відбулося пожвавлення підприємницької активності на території Житомирської області. Так, за підсумками 2023 року кількість малих і середніх підприємств в області зросла на 17,3% порівняно з 2022 роком та склала 6,3 тис. од.

У порівнянні із суміжними регіонами у 2023 році кількість малих і середніх підприємств області була майже на 11% (або на 609 од.) більше кількості малих і середніх підприємств Рівненської області, але менше на 65% (або на 11639 од.) кількості малих і середніх підприємств Київської області, на 32% (або на 2 910 од.) Вінницької та на 10% (або на 734 од.) Хмельницької.

У 2023 році у порівнянні із регіонами одного типу кількість малих і середніх підприємств Житомирської області була більшою від кількості малих і середніх підприємств Волинської області на 6% (або на 369 од.) та на 28% (або на 1368 од.) Чернігівської. Така тенденція спостерігалася і у попередніх роках.

Кількість малих і середніх підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення за 2021 рік залишилась без змін порівнюючи з попереднім роком і склала 59 одиниць, з яких кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення становила 55 одиниць; кількість середніх підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення становила 4 одиниці., що на рівні 2020 року. Порівняно із 2017 роком кількість малих і середніх підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення зросла на 11,3% або на 6 одиниць.

Показники діяльності суб’єктів малого і середнього підприємництва в регіональному розрізі свідчать про існування варіацій у кількості суб’єктів господарювання на 10 тис. осіб наявного населення.

Протягом 2018-2023 років в області відстежується позитивна динаміка щодо зростання обсягів реалізованої продукції (товарів, послуг) малими і середніми підприємствами області, за винятком 2022 року, де відбулося зниження на 7% даного показника порівняно з попереднім періодом.

Обсяги реалізованої продукції (товарів, послуг) малими і середніми підприємствами області за підсумками 2023 року становили 131,3 млрд грн, що на 24,6% більше, ніж у 2022 році та на 16 % більше, ніж обсяги у 2021 році.

Порівнюючи наш регіон із суміжними регіонами, то обсяги реалізованої продукції малими і середніми підприємствами області у 2023 році були меншими за обсяги реалізації продукції зазначених підприємств на 75 % - Київської, на 44% - Вінницької та на 12% - Хмельницької областей.

Щодо обсягів реалізованої продукції малими і середніми підприємствами Житомирської області у порівнянні із обсягами у регіонах одного типу, то вони були у 2023 році більшими на 12%, ніж у Чернігівській області, але менші на 40% порівняно з Волинською.

Кількість зайнятих працівників на малих і середніх підприємствах у 2023 році становила 99 тис. осіб, що на 11% менше, ніж у 2022 році. У 2021 році цей показник складав 124,3 тис. осіб та порівняно з 2020 роком зменшився на 1,6%.

У порівнянні із суміжними регіонами кількість зайнятих працівників на малих і середніх підприємствах Житомирської області у 2021 та 2022 роках була більшою від кількості зайнятих на малих і середніх підприємствах Рівненської та Хмельницької областей, але меншою ніж у Київській та Вінницькій областях. У 2023 році кількість зайнятих працівників на малих і середніх підприємствах Житомирської області на 15% більше показника Рівненської, але менше на 4% – Хмельницької, 24% – Вінницької, 57% – Київської областей.

У порівнянні із регіонами одного типу такими, як Волинська та Чернігівська області кількість зайнятих працівників на малих і середніх підприємствах Житомирської області була більшою відповідно на 28,3% (або на 27,4 тис. осіб) та на 18,1% (або на 19,1 тис. осіб). Така тенденція була і у попередніх 2021-2017 роках.

Таблиця 1.52. Кількість зайнятих працівників на малих і середніх підприємствах у 2023 році, тис. осіб

Область	Середні підприємства	Малі підприємства	Разом
Україна	2336,3	1392	3728,3
Житомирська	66,5	32,5	99
Вінницька	79,7	50,3	130
Волинська	57,3	29	86,3
Київська	139	90,6	229,6
Рівненська	55,7	30	85,7
Хмельницька	67,2	35,9	103,1
Чернігівська	60,1	27,5	87,6

Фінансовий результат до оподаткування від діяльності малих підприємств області у 2023 склав 1,8 млрд грн прибутку, що у 4,3 разів більше ніж у 2022 році, у 2022 році – 424,9 млн грн, 2021 році – 4,1 млрд грн, 2020 році – 862,1 млн грн прибутку.

Фінансовий результат до оподаткування від діяльності середніх підприємств області у 2023 склав 3,5 млрд грн прибутку, у 2022 році – 3,6 млн грн, 2021 році – 5,1 млрд грн, 2020 році – 1,9 млн грн прибутку.

За результатами рейтингу «Regional Doing Business», розробниками якого є Офіс ефективного регулювання (BRDO) та Спілка Українських Підприємців (СУП), Житомирська область була визнана найкомфортнішою для ведення бізнесу у 2020 році. Оцінювання проводилось за адаптованою методологією Світового банку на основі опитування вітчизняних підприємців. У фокусі дослідження 6 напрямків взаємодії підприємців із владою, а саме: створення підприємства; сплата місцевих податків; одержання дозволів на будівництво; оформлення земельної ділянки під об’єкт нерухомості; приєднання до електромережі; якість електронних сервісів. В області функціонує Агенція регіонального розвитку, Центр підтримки підприємництва, мережа регіональних офісів «Зроблено в Україні», бізнес-асоціації, громадські організації, які надають суб’єктам МСП та бажаючим займатися підприємницькою діяльністю, інформаційно-консультативну, фінансову підтримку щодо започаткування, функціонування та розвитку бізнесу.

Проміжні висновки

Створення сприятливих умов для розвитку конкурентоспроможного сектору малого та середнього підприємництва, належних умов для розвитку малого і середнього підприємництва області.

Мале і середнє підприємництво займає вагову частку в економіці регіону.

Проте незмінною залишилася тенденція щодо територіальної нерівномірності розвитку суб’єктів малого і середнього підприємництва.

Екологічна ситуація

Атмосферне повітря

Проаналізувавши дані про викиди забруднюючих речовин і парникових газів в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів суб’єктів господарювання, надані органами статистики області, та порівнявши їх між собою отримуємо висновок про поліпшення якості повітря в області. Це пов’язано із зменшенням обсягів виробництва та зміною режиму роботи наявних великих та середніх підприємств, із зупинкою підприємств або їх обмеженою роботою, спричиненими воєнним станом та його наслідками, таким як енергетичний блекаут та інше. Але, таке поліпшення, у разі відмови від проведення модернізації та екологізації промислових процесів на підприємствах, буде існувати допоки йде війна. Якщо, після перемоги подальше відновлення підприємств не базуватиметься на засадах проєвропейських екологічних реформ, то показники викидів забруднюючих речовин повернуться до показника, що ми мали до повномасштабного вторгнення.

Суттєве зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами показує, яке промислове навантаження несуть території області, де розташовані великі підприємства забруднювачі та які мають високий транспортний трафік.

Аналіз чітко показав як досі не модернізовані підприємства до повномасштабного вторгнення суттєво впливали і на якість атмосферного повітря, і на громадське здоров’я – здоров’я кожного з нас.

Водночас, існує непромислове забруднення атмосферного повітря. Аналізуючи цей фактор необхідно наголосити, що ведення активних бойових дій на території країни серйозно погіршує якість повітря. Наслідки від цього можуть мати довгостроковий негативний вплив на наше здоров’я.

Наразі вже зроблені перші підрахунки втрат, завданих внаслідок забруднення атмосферного повітря. Реальну та повну оцінку завданої шкоди вдасться зробити лише після завершення активних бойових дій. Втім навіть після фінансового відшкодування мешканці України відчуватимуть наслідки від забруднення повітря ще багато років.

Загальний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в області значно скоротився у 2022-2023 роках у порівнянні з 2021 роком, що склало відповідно 18,4% та 37,5%.

Поліпшення якості повітря пояснюється зупинкою чи обмеженням промислових потужностей підприємств, зменшення автомобільного трафіку і транспортних вузлів, і дає розуміння того, що значною мірою впливає на здоров’я громадян, які проживають в області.

Динаміка викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел наведена в таблиці 1.52. та проілюстровано на рис. 1.74.

Таблиця 1.53. Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис. т

Показник	2018	2019	2020	2021	2022	2023
Викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, тис. т	13,0	12,7	11,8	11,9	9,7	7,4

Рис. 1.73. Динаміка обсягів викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами у 2019 – 2023 роках

Важливими узагальнюючим показником, який характеризує стан повітряного басейну в цілому є загальний обсяг забруднюючих речовин, що надійшли в розрахунку на одного мешканця та в розрахунку на 1 км² території.

Щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення у розрахунку на квадратний кілометр території області у 2023 році склала 248,03 кг/км² проти 20279 кг/км² в середньому по Україні.

Житомирщина серед областей з найменш забрудненнями атмосферним повітрям – 7 місце серед регіонів України.

Аналіз динаміки викидів в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за окремими компонентами показав відсутність однозначного темпу зниження чи збільшення викидів у період 2019-2023 роках (табл. 1.53.).

Таблиця 1.54. Динаміка викидів основних забруднюючих речовин від стаціонарних

джерел забруднення в атмосферне повітря у 2019-2023 роках

Показник	Обсяги викидів, т					у % 2023 до 2022
Показник	2019	2020	2021	2022	2023	у % 2023 до 2022
Усього, т	12734,7	11819,4	11890,0	9705,8	7433,0	76,6
у тому числі
метали та їх сполуки	14,1	13,3	14,7	11,2	11,3	100,3
з них						-
свинець	0,6	0,6	0,6	0,6	0,6	100,0
нікель	0,1	0,1	0,1	0,1	0,1	100,0
хром	0,2	0,1	0,1	0,1	0,1	100,0
метан	3492,6	3259,3	3119,3	3651,4	1633,2	44,7
НМЛОС	531,4	476,9	453,8	349,1	362,0	103,7
оксид вуглецю	2344,6	2091,6	1940,1	1325,9	1491,1	112,5
діоксид та інші сполуки сірки	752,5	750,8	1086,2	491,3	475,3	96,7
з них						-
діоксид сірки	735,1	734,3	1068,6	469,4	457,1	97,4
сполуки азоту	2024,8	1914,9	2013,0	1468,2	1405,3	95,7
з них						-
діоксид азоту	1561,2	1443,3	1456,6	1061,2	988,8	93,2
оксид азоту	6,9	24,2	25,3	21,8	21,5	98,6
аміак	455,5	420,1	392,9	375,8	384,6	102,3
речовини у вигляді тверд. сусп. частинок	3542,5	3283,1	3234,0	2396,5	2040,8	85,2
інші	32,2	29,5	28,9	12,2	14	114,8
Крім того, діоксид вуглецю, млн. т	0,7	0,7	0,7	0,5	0,6	105,0

Необхідно зазначити про значне скорочення обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря по основним найпоширенішим забруднюючим речовинам.

Динаміку обсягів викидів найпоширеніших забруднюючих речовин за останні 5 років характеризує табл. 1.54 та графіки приросту/зниження обсягів викидів

Таблиця 1.55. Динаміка обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за 2019-2023 роки

Роки	Обсяги викидів основних забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тис. т
Роки	діоксид сірки	діоксид азоту	метан	речовини у вигляді твердих суспендованих частинок
2019	0,74	1,56	3,49	3,54
2020	0,73	1,44	3,26	3,28
2021	1,07	1,46	3,12	3,23
2022	0,47	1,06	3,65	2,40
2023	0,46	0,99	1,63	2,04

Рис. 1.74. Динаміка приросту/зниження обсягів викидів діоксиду сірки за останні 5 років, тис. т

Рис.1.75. Динаміка приросту/зниження обсягів викидів діоксиду азоту за останні 5 років, тис. т

Рис. 1.76. Динаміка приросту/зниження обсягів викидів метану за останні 5 років, тис. т

Рис. 1.77. Динаміка приросту/зниження обсягів викидів речовин у вигляді твердих суспендованих частинок 5 років, тис. т

Основні забруднювачі атмосферного повітря (за видами економічної діяльності)

Проаналізувавши інформацію про обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами основних забруднювачів атмосферного повітря області, що майже не змінюються на протязі останніх років, відмічене скорочення викидів в атмосферне повітря у половини суб’єктів господарювання.

Спостерігається значне зменшення обсягів викидів у 2023 році у порівнянні з 2022 роком за видами економічної діяльності «Транспорт, складське господарство поштова та кур’єрська діяльність» на 76,1%, «Сільське, лісове та рибне господарство» – 33,5%, «Добувна промисловість і розроблення кар’єрів» – 15,5%.

Зросли обсяги викидів в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у таких галузях як «Переробна промисловість» на 14,9%; «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря» на 10%.

Таблиця 1.56 Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за видами економічної діяльності

№ З№ з/п	Види економічної діяльності	Обсяги викидів за регіоном у 2022 році		Обсяги викидів за регіоном у 2023 році
№ З№ з/п	Види економічної діяльності	тис. т	% до загал. підсумку	тис. т	% до загал. підсумку
Усього		9705,8	100,0	7433,0	100,0
1.	За видами економічної діяльності, у тому числі:
2.	Сільське, лісове та рибне господарство	3198,2	32,95	2126,7	28,61
3.	Добувна промисловість і розроблення кар’єрів	1591,4	16,40	1345,0	18,09
4.	Переробна промисловість	2158,5	22,24	2479,3	33,36
5.	Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря	399,1	4,11	435,6	5,86
6.	Водопостачання; каналізація, поводження з відходами	127,6	1,31	125,1	1,68
7.	Будівництво	9,6	0,10	15,8	0,21
8.	Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів	37,6	0,39	37,9	0,51
9.	Транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність	1666,8	17,17	399,0	5,37
10.	Тимчасове розміщування й організація харчування	–	-	-	-
11.	Інформація та телекомунікації	10,6	0,11	10,2	0,14
12.	Фінансова та страхова діяльність	1,1	0,01	1,2	0,02
13.	Операції з нерухомим майном	4,4	0,05	5,7	0,08
14.	Професійна, наукова та технічна діяльність	7,0	0,07	5,8	0,08
15.	Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування	11,8	0,12	11,9	0,16
16.	Державне управління й оборона; обов'язкове соціальне страхування	323,7	3,34	253,5	3,41
17.	Освіта	38,2	0,39	45,5	0,61
18.	Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	113,1	1,17	127,2	1,71
19.	Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок	7,1	0,07	7,6	0,10
20.	Надання інших видів послуг	–	-	-	-

^*від стаціонарних джерел забруднення.

Основними забруднювачами атмосферного повітря залишаються підприємства переробної та добувної промисловості, сільське та лісове господарство, транспорт, викиди забруднюючих речовин яких складають 85% від загального обсягу викидів в атмосферне повітря у області.

Утворення та накопичення відходів

Утворення відходів в області у 2023 році складає 391303,7 тис. т відходів І-IV класів.

Враховуючи природні та економічні фактори, основну складову в загальній масі відходів, що утворюються в області, займають тверді побутові відходи та виробничі відходи 4 класу небезпеки, які в основному, видаляються на полігони, сміттєзвалища, накопичувачі тощо.

Таблиця 1.57. Утворення та оброблення відходів І-ІV класів небезпеки за 5 років, (тис. т)

Рік	Обсяг утворених відходів	Обсяг відновлених відходів	Обсяг спалених відходів	у т.ч. з метою		Обсяг видалених відходів на полігони
Рік	Обсяг утворених відходів	Обсяг відновлених відходів	Обсяг спалених відходів	виробництва енергії або матеріальних продуктів	термічного оброблення відходів	Обсяг видалених відходів на полігони
2023	391,3	2,2	18,2	17,1	1,1	199,1
2022	375,6	22,3	29,0	26,2	2,8	177,8
2021	421,1	30,7	30,7	23,4	7,3	206,4
2020	397,2	33,4	30,1	14,3	15,8	224,3
2019	474,5	53,3	57,2	40,5	16,7	205,4

Порівнявши утворені на території області відходи І-ІV класів небезпеки за останні 5 років, можемо зробити висновки, що в області найбільше відходів утворилось у 2019 році.

Таблиця 1.58. Порівняльна характеристика утворення відходів області

із суміжними регіонами та регіонами одного типу, (тис. т)*

Область	2019	2020	2021	2022	2023
Житомирська	474,5	397,2	421,1	375,6	391,3
Волинська	668,1	630,2	515,8	562,2	399,7
Вінницька	2711,2	1557,7	1108,9	731,6	1115,8
Київська	1414,3	2153,6	1937,8	542,8	936,3
Рівненська	519,9	886,2	719,3	569,4	487,9
Хмельницька	900,4	500,9	752,9	801,0	826,5
Чернігівська	695,9	498,4	456,2	245,8	306,7

*(Дані наведено без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганських областях).

Значний негативний вплив на об’єкти довкілля області здійснюють: промислові токсичні відходи, відходи які утворилися в результаті реформування аграрного сектору економіки - непридатні та заборонені до використання хімічні засоби захисту рослин. Так, на 01.01.2024 їх кількість становить 409,77 т, які підлягають знешкодженню.

Найбільший обсяг непридатних пестицидів накопичено в Олевській, Народицькій, Словечанській, Лугинській, Коростенській та Овруцькій громадах.

Фінансово-бюджетна ситуація

Загальна характеристика

У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, наша держава зіштовхнулася з багатьма викликами, зокрема масштабними руйнуваннями та обстрілами, окупацію, міграцію, призупиненням бізнесу тощо. Спричинене війною падіння ділової активності, масове переселення населення, зменшення кількості працюючих підприємств, антикризові заходи уряду щодо послаблення податкового тиску - все це суттєво вплинуло на місцеві бюджети. Третій рік поспіль, в Україні діє воєнний стан, який був введений Указом Президента України.

Доходи місцевих бюджетів становлять фінансову основу місцевого самоврядування. Бюджет області формується у відповідності з Бюджетним Кодексом України та згідно з вимогами чинного бюджетного законодавства.

Таблиця 1.59. Динаміка доходів місцевих бюджетів області у 2019-2023 роках

Показники	2019	2020	2021	2022	2023
Доходи місцевих бюджетів (без трансфертів), млн грн	7760,3	8020,3	9624,8	13251,7	15818,4
% до попереднього періоду	117,4	103,4	120,0	137,7	119,4

За період з 2019 по 2023 рік у дохідній частині бюджету області відзначається позитивна тенденція стабільного зростання.

Структура власних доходів загального фонду за період 2019-2023 рр. залишається практично незмінною, їх левову частку і далі становить податок з доходів фізичних осіб, який коливається на рівні 64-77%. Наступними за величиною надходжень є єдиний податок (9-12%), плата за землю (5-9%), акцизний податок (3-6%), ресурсні платежі загальнодержавного та місцевого значення (1-3%), плата за надання адміністративних послуг (1%). Решта – інші джерела (3-4%).

Таблиця 1.60. Динаміка структури надходжень до загального фонду бюджету області, %

Назва платежів	2019	2020	2021	2022	2023
Податок на доходи фізичних осіб	63,9	64,5	65,6	77,5	72,7
Плата за землю	9,5	9,1	8,3	5,4	6,4
Ресурсні платежі загальнодержавного та місцевого значення (плата за використання лісових і водних ресурсів та надр)	2,9	3,0	2,7	1,6	1,2
Надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності	0,4	0,4	0,4	0,3	0,3
Плата за надання адміністративних послуг	1,4	1,1	1,1	0,8	0,8
Плата за розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів	0,5	0,5	0,3	0,1	1,2
Єдиний податок	12,0	11,9	12,2	8,6	9,3
Акцизний податок	6,0	6,1	5,7	3,1	5,0
Інші платежі	3,4	3,4	3,7	2,6	3,1

Одним з основних показників, що демонструє реальний стан справ у галузі «місцеві фінанси» є показник надходжень доходів без врахування міжбюджетних трансфертів у розрахунку на одиницю населення. У 2023 році він склав 13416,4 грн і зріс порівняно з 2019 роком у 2,1 рази.

Таблиця 1.61. Динаміка доходів місцевих бюджетів області у розрахунку на одиницю населення

Показник	2019	2020	2021	2022	2023
Доходи місцевих бюджетів (без трансфертів) на одиницю населення, гривень	6359,9	6638,2	8050,9	11239,4	13416,4

Вартим уваги є порівняння показника надходжень у розрахунку на одну особу в області з іншими регіонами України.

Рис.1.78. Надходження доходів місцевих бюджетів у розрахунку на одну особу за 2023 рік, гривень

Аналіз надходжень доходів місцевих бюджетів (без трансфертів) на одиницю населення свідчить про те, що Житомирщина займає кращу позицію у порівнянні з Вінницькою, Волинською, Рівненською, Хмельницькою та Чернігівською областями, але дещо гіршу, ніж Київська область.

Доходи бюджету області у розрізі територій.

Основою підвищення рівня фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є збільшення надходжень до місцевих бюджетів. В рамках впровадження на Житомирщині реформи бюджетної децентралізації, за п’ять років було оптимізовано органи місцевого самоврядування у менш кількісний та більш якісний склад, а саме створено: 12 міських, 22 селищних і 32 сільських ради у складі 66 рад.

Велика частка з 66-ти бюджетів територіальних громад мають питому вагу власних доходів загального фонду бюджету у структурі області менше 1%, а саме: у 2021 році це 47 бюджетів територіальних громад, у 2022 році –
51 бюджет територіальних громад та у 2023 році – 50 бюджетів. І лише 6-ть територіальних громадах протягом 2021-2023 років мають питому вагу доходів загального фонду у структурі області більше 2%.

Таблиця 1.62. Питома вага доходів загального фонду бюджетів ТГ
у структурі бюджету області за 2021-2023 роки, %

Місцеві бюджети області	2021	2022	2023
Місцеві бюджети області	2021	2022	2023
Високівська сільська рада	0,2%	0,1%	0,1%
Вишевицька сільська рада	0,2%	0,1%	0,1%
Дубрівська сільська рада	0,1%	0,1%	0,1%
Іршанська селищна рада	0,8%	0,6%	0,5%
Народицька селищна рада	0,6%	0,4%	0,4%
Новоборівська селищна рада	0,5%	0,3%	0,3%
Потіївська сільська рада	0,2%	0,1%	0,1%
Тетерівська сільська рада	0,6%	0,4%	0,5%
Червоненська селищна рада	0,3%	0,2%	0,2%
Корнинська селищна рада	0,3%	0,2%	0,2%
Баранівська міська рада	1,0%	0,8%	1,6%
Коростишівська міська рада	1,5%	1,2%	1,3%
Олевська міська рада	1,6%	1,2%	1,2%
Брусилівська селищна рада	1,1%	0,8%	0,9%
Городницька селищна рада	0,3%	0,2%	0,2%
Довбиська селищна рада	0,3%	0,2%	0,2%
Лугинська селищна рада	0,8%	0,5%	0,5%
Миропільська селищна рада	0,5%	0,5%	0,4%
Попільнянська селищна рада	1,3%	1,0%	0,9%
Хорошівська селищна рада	0,8%	0,5%	0,5%
Чоповицька селищна рада	0,3%	0,2%	0,2%
Андрушківська сільська рада	0,3%	0,2%	0,3%
Барашівська сільська рада	0,2%	0,2%	0,2%
Білокоровицька сільська рада	0,2%	0,2%	0,2%
Горщиківська сільська рада	0,2%	0,1%	0,1%
Квітнева сільська рада	0,4%	0,4%	0,3%
Краснопільська сільська рада	0,3%	0,3%	0,2%
Семенівська сільська рада	0,5%	0,3%	0,3%
Станишівська сільська рада	1,3%	1,3%	1,7%
Ушомирська сільська рада	1,7%	1,4%	1,6%
Чижівська сільська рада	0,6%	0,4%	0,4%
Ємільчинська селищна рада	0,9%	0,7%	0,7%
Любарська селищна рада	1,4%	1,1%	1,1%
Брониківська сільська рада	0,4%	0,3%	0,3%
Піщівська сільська рада	0,3%	0,1%	0,1%
Словечанська сільська рада	0,6%	0,4%	0,4%
Овруцька міська рада	2,2%	1,4%	1,6%
Курненська сільська рада	0,2%	0,1%	0,2%
Пулинська селищна рада	0,6%	0,5%	0,4%
Радомишльська міська рада	1,6%	1,2%	1,2%
Глибочицька сільська рада	0,8%	0,6%	0,6%
Оліївська сільська рада	1,7%	1,3%	1,3%
Вільшанська сільська рада	0,3%	0,3%	0,3%
Вчорайшенська сільська рада	0,3%	0,2%	0,3%
Гришковецька селищна рада	0,3%	0,4%	0,5%
Райгородоцька сільська рада	0,4%	0,2%	0,3%
Чуднівська міська рада	1,1%	1,0%	0,8%
Швайківська сільська рада	0,2%	0,2%	0,2%
Житомирська міська рада	26,1%	27,9%	28,0%
Звягельська міська рада	4,5%	9,6%	7,5%
Стриївська сільська рада	0,3%	0,2%	0,2%
Харитонівська сільська рада	0,3%	0,2%	0,2%
Старосілецька сільська рада	0,3%	0,2%	0,2%
Андрушівська міська рада	1,2%	0,9%	1,0%
Бердичівська міська рада	4,5%	5,9%	4,5%
Березівська сільська рада	0,4%	0,7%	0,7%
Волицька сільська рада	0,3%	0,4%	0,4%
Гладковицька сільська рада	0,5%	0,2%	0,3%
Городоцька селищна рада	0,2%	0,3%	0,5%
Коростеньська міська рада	5,6%	3,8%	6,2%
Малинська міська рада	2,8%	1,8%	1,9%
Новогуйвинська селищна рада	1,5%	2,3%	2,0%
Романівська селищна рада	0,9%	0,7%	0,7%
Ружинська селищна рада	1,2%	0,9%	0,9%
Черняхівська селищна рада	1,0%	2,7%	2,8%
Ярунська сільська рада	0,4%	0,3%	0,3%
РАЗОМ	84,3%	83,3%	84,5%

Доходна частина місцевих бюджетів формується за рахунок власних доходів та трансфертів з державного бюджету (дотацій та субвенцій).

У структурі доходів місцевих бюджетів області відношення трансфертів до загального обсягу доходів зменшується з 55,2% у 2019 році до 28,4% у 2023 році.

Рис.1.79. Динаміка доходів місцевих бюджетів та трансфертів з державного бюджету

протягом 2019-2023 років, млн гривень.

Згідно з вимогами Бюджетного кодексу України для бюджетної автономії і фінансової самостійності місцевих бюджетів, зміцнення матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування починаючи із 2015 року діє новий механізм бюджетного регулювання та вирівнювання, а саме перехід від триступеневої до двоступеневої бюджетної моделі.

Горизонтальне вирівнювання податкоспроможності місцевих бюджетів здійснюється згідно з умовами та параметрами, визначеними статтями 98-99 Бюджетного кодексу України:

якщо значення індексу податкоспроможності:

в межах 0,9-1,1 – вирівнювання не здійснюється;

менше 0,9 – надається базова дотація відповідному обласному бюджету обсязі 80 відсотків суми, необхідної для досягнення значення такого індексу забезпеченості відповідного бюджету 0,9;

більше 1,1 – передається реверсна дотація з відповідного обласного бюджету в обсязі 50 відсотків суми, що перевищує значення такого індексу 1,1.

Базова дотація – це трансферт, що надається з державного бюджету місцевим бюджетам, реверсна дотація – це кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів. Система бюджетного вирівнювання, передбачає горизонтальне вирівнювання податкоспроможності територій залежно від рівня надходжень на одного жителя.

В умовах воєнного стану застосовується диференційований підхід до здійснення горизонтального вирівнювання платоспроможності територій, виокремлюються особливості в частині базових параметрів горизонтального вирівнювання платоспроможності місцевих бюджетів, які з огляду на наявні та накопичені проблеми довоєнного та воєнного періодів у сфері міжбюджетних відносин (зокрема, проблемні аспекти, пов’язані з відсутністю реалістичних даних щодо чисельності населення в розрізі територіальних громад на 01 січня поточного року та в кількості внутрішньо переміщених осіб), дозволили здійснити найоптимальніший розрахунок базової та реверсної дотації для усіх місцевих бюджетів, включаючи бюджети територіальних громад та обласних бюджетів.

У 2023 році із 71 місцевого бюджету, які мають прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом, 52 місцевих бюджети отримували базову дотацію з державного бюджету, 12 – передавали реверсну дотацію до державного бюджету та у 7 бюджетів відсутня базова та реверсна дотація.

Таблиця 1.63. Динаміка дотаційності місцевих бюджетів області

Роки	Загальна кількість місцевих бюджетів, які мають прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом	Базова дотація			Реверсна дотація			Кількість бюджетів у яких відсутня базова та реверсна дотація
		Кількість бюджетів, що отримують дотацію	Обсяг дотації, млн грн	Кількість бюджетів що мають реверсну дотацію		Обсяг реверсної дотації державному бюджету, млн грн
2019	79	59	320,8	8		126,7	12
2020	79	59	417,2	9		166,3	11
2021	71	49	480,7	8		196,7	14
2022	71	50	512,7	11		29,8	10
2023	71	52	885,6	12		933,2	7

У 2022 році реверсна дотація була перерахована з місцевих бюджетів до державного бюджету лише у січні-лютому у зв’язку із запровадженням воєнного стану та дією постанови Кабміну від 09.06.2021 р. № 590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану».

Таблиця 1.64. Трансферти з державного бюджету, млн грн

Роки	Всього отримано трансфертів з державного бюджету	з них:
Роки	Всього отримано трансфертів з державного бюджету	Субвенції освітнього характеру	Субвенції медичного характеру	Субвенції на здійснення державних програм соціального захисту населення	Субвенції на будівництво та придбання житла	Субвенції на соціально-економічний розвиток та інфраструктуру	Субвенції на погашення різниці в тарифах	Субвенції на утримання доріг	Субвенція на ліквідацію наслідків війни
2019	9 555,0	2 648,8	1 871,0	2992,1	54,1	275,1		775,4
2020	5 821,2	3 022,1	761,2		27,9	59,0		1165,0
2021	6 616,1	3 845,7	163,6		61,2	255,6	151,4	1353,0
2022	4 731,5	3 482,6	94,1					387,6	85,7
2023	6 268,2	3 520,5	73,7		257,2	24,2		842,2	281,2

Міжбюджетні трансферти з державного бюджету до бюджету області мають тенденцію до зменшення. Їх обсяг за останні 5 років зменшився майже у 0,7 разів. За період із 2019 по 2023 рік субвенції освітнього характеру мають тенденцію до зростання. Субвенції медичного характеру за відповідний період зменшилися у зв’язку з реорганізацією медичних установ у рамках реформи системи охорони здоров'я України, а саме – перетворення їх у комунальні некомерційні підприємства. Зменшення субвенції на здійснення державних програм соціального захисту населення пов’язано з тим, що з 2019 року в Україні запроваджена монетизація пільг на оплату житлово-комунальних послуг. Протягом останніх років по доходах та видатках бюджету області відзначається стабільне зростання, крім 2022 року. Скорочення видатків місцевих бюджетів у 2022 році пов’язано із запровадженням воєнного стану. Порівнюючи надходження та витрати зведеного бюджету області бачимо, що за 2019 рік та за 2021-2023 роки бюджет виконано з профіцитом, тобто доходи перевищують витрати. У 2020 році бюджет області виконано з дефіцитом, який становив 164,1 млн гривень. Джерелом покриття дефіциту є використання вільного залишку бюджетних коштів.

Рис. 1.80. Динаміка обсягів бюджетів області за надходженнями і витратами у 2019-2023 роках, млн гривень Видатки місцевих бюджетів.

Видаткова частина бюджету області характеризується соціальною спрямованістю. У 2023 році на утримання закладів соціально-культурного призначення, виконання заходів місцевих програм спрямовано 58,1% обсягу видатків бюджету області.

Рис.1.82. Динаміка видатків загального та спеціального фондів по місцевих бюджетах області у 2019-2023 роках, млн гривень.

Наведені дані свідчать про помітне зростання видатків загального фонду з 14 360,5 млн грн у 2019 році до 15 696,1 млн грн у 2023 році, та зростання видатків спеціального фонду з 2 865,4 млн грн у 2019 р. до 6 355,2 млн грн у 2023 році (крім 2022 року).

Ще одним важливим аспектом в характеристиці видатків є співвідношення поточних і капітальних видатків у загальному обсязі доходів.

Рис. 1.83. Динаміка поточних і капітальних видатків у порівнянні з доходами бюджету області у 2019-2023 роках, млн гривень

Упродовж останніх років видатки місцевих бюджетів області характеризуються постійною тенденцією до зростання, крім 2022 та 2023 років, у зв’язку із запровадженням воєнного стану та дією постанови Кабміну від 09.06.2021 № 590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану», що вплинуло на структуру видатків місцевих бюджетів та призвело до скорочення обсягів капітальних видатків.

Обсяг поточних видатків зріс з 15194,9 млн грн у 2019 році до 16727,4 млн грн у 2023 році. Це видатки на фінансування бюджетних установ, проведення заходів та виконання місцевих програм. За останні 5 років співвідношення капітальних і поточних видатків зменшилось від 1:7 до 1:3.

Вартим уваги є порівняння показника видатків у розрахунку на одну особу в Житомирській області з іншими регіонами країни.

Рис. 1.84. Видатки місцевих бюджетів в розрахунку на одну особу, гривень

Аналіз видатків місцевих бюджетів на одиницю населення свідчить про те, що Житомирщина займає кращу позицію у порівнянні з Хмельницькою, Волинською, Рівненською, Чернігівською та Вінницькою областями, значно гіршу позицію в порівнянні з Київською областю.

Ураховуючи вищевикладене, бюджет області формується з власних доходів, які займають близько 72% загального обсягу доходів та з міжбюджетних трансфертів з державного бюджету, які займають більше 28 %.

Основою підвищення рівня фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є збільшення надходжень до місцевих бюджетів.

Показник надходжень доходів без врахування міжбюджетних трансфертів у розрахунку на одиницю населення по області у 2023 році склав 13416,4 грн і зріс порівняно з 2019 роком у 2,1 раза.

За показником доходів місцевих бюджетів (без трансфертів) на одиницю населення Житомирщина займає кращу позицію у порівнянні з Вінницькою, Волинською, Рівненською, Хмельницькою та Чернігівською областями, але дещо гіршу, ніж Київська область.

Міжбюджетні трансферти з державного бюджету до бюджету області мають тенденцію до зменшення. Їх обсяг за останні 5 років зменшився майже у 0,7 разів.

Протягом останніх років по доходах та видатках бюджету області відзначається стабільне зростання, крім 2022 року. Скорочення видатків місцевих бюджетів у 2022 році пов’язано із запровадженням воєнного стану.

Видаткова частина бюджету області характеризується соціальною спрямованістю. У 2023 році на утримання закладів соціально-культурного призначення, виконання заходів місцевих програм спрямовано 58,1 відсотка обсягу видатків бюджету області.

Місцеві бюджети у значних обсягах здійснюють додаткові витрати, пов’язані з впровадженням воєнного стану, спрямовані на заходи мобілізації та територіальної оборони, підтримку військових частин та правоохоронних органів, надання допомоги сім’ям військовослужбовцям та внутрішньо переміщеним особам, облаштування укриттів, закупівлі генераторів та пального, тощо.

Упродовж останніх років видатки місцевих бюджетів області характеризуються постійною тенденцією до зростання, крім 2022 та 2023 років, у зв’язку із запровадженням воєнного стану та дією постанови Кабміну
від 09.06.2021 р. № 590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану», що вплинуло на структуру видатків місцевих бюджетів та призвело
до скорочення обсягів капітальних видатків.

Проміжні висновки

В області забезпечується досягнення основних цілей регіональної бюджетної політики та фінансування пріоритетних статей видатків з огляду на умови воєнного стану.

1.11. Цивільний захист та безпека громадян

Сприяння збільшенню фонду захисних споруд цивільного захисту з урахуванням принципів інклюзивності та безбар'єрності.

Під час проведення зазначених заходів керуються нормативно-правовою базою:

Кодекс цивільного захисту України від 14.05.2013 р. зі змінами;

Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ зі змінами;

Водний Кодекс України від 21.01.1994 р. № 3852-ХІІ зі змінами;

Лісовий кодекс України від 21.01.1994 р. № 3852-ХІІ зі змінами;

Кодекс України «Про надра» від 27.07.1994 р. № 132/94-ВР зі змінами;

Закон України «Про Генеральну схему планування території України» від 7.02.2002. р.», № 3059-ІІІ;

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-УІ зі змінами;

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р.№ 280/97-ВР;

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. № 4005-ХІІ (із змінами і доповненнями);

інші законодавчі акти.

ДБН В.2.2-5:2023 Захисні споруди цивільного захисту;

ДБН В.2.2-40:2018 Інклюзивність будівель і споруд;

ДБН Б.1.1-5:2007 Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) у містобудівній документації;

ДБН В.2.2-3:2018 Заклади освіти;

ДБН В.2.2-4:2018 Заклади дошкільної освіти.

З початком збройної агресії російської федерації особливу увагу почали приділяти збереженню і розвитку фонду захисних споруд цивільного захисту.

На 25.09.2024 на території області створено фонд захисних споруд, що забезпечує укриття 69,02% населення, та налічує:

122 сховищ, місткістю 39,832 тис. осіб;

966 протирадіаційних укриттів, місткістю 195,645 тис. осіб;

1814 інших об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, місткістю 583,093 тис. осіб.

Було розроблено на державному рівні нову інформаційну систему «Облік та візуалізація фонду захисних споруд цивільного захисту», яку 01.10.2024 введено в постійну експлуатацію до якої наданий доступ районним військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування.

Впровадження Інформаційної системи дало змогу:

упорядкувати облікові дані об’єктів фонду захисних споруд регіону;

актуалізувати інформацію про фонд захисних споруд регіону;

скоординувати роботу районних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, балансоутримувачів щодо підтримання в належному стані об’єктів фонду захисних споруд регіону;

покращити контроль за станом готовності об’єктів фонду захисних споруд регіону;

оперативно реагувати на всіх рівнях на звернення громадян щодо відсутності вільного доступу до об’єктів фонду захисних споруд регіону.

Під постійною увагою Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України знаходяться питання будівництва, поточного та капітального ремонтів, реконструкції, потреби області в фінансових ресурсах для проведення таких заходів та перевірка об’єктів фонду. У 2024 році створений координаційний штаб державного та регіонального рівнів для оперативного вирішення нагальних питань. За підсумками 2023 року за станом виділення фінансових ресурсів регіон знаходиться на четвертій позиції в державі. Для чого розроблені відповідні онлайн-таблиці адміністрування яких здійснюється як Департаментом цивільного захисту населення та оборонної роботи обласної військової адміністрації так і Мінстратегпромом.

Виділено коштів на фінансування приведення у належний стан захисних споруд цивільного захисту:

У 2022 році 17 881 677,00 грн.

У 2023 році 532 475 800,00 грн.

У 2024 році 441 619 358,11 грн. (на 1 жовтня 2024 року).

Крім того, проблемними питаннями є те, що деякі захисні споруди є не готовими до використання, обумовлені наступними чинниками:

підтопленням або затопленням ґрунтовими водами;

повною або частковою руйнацією, демонтажем внаслідок розпаювання при отриманні у власність у якості майнового паю під час ліквідації колишніх колгоспів;

постановкою на облік з порушеннями (безпідставно);

безхазяйним станом внаслідок банкрутства (ліквідації) суб’єктів господарювання - власників (балансоутримувачів);

невизначеністю з правовим статусом деяких споруд на промислових підприємствах, які припинили господарську діяльність або збанкрутіли;

розташуванням у підвальних приміщеннях багатоповерхових житлових будинків, в яких 100% квартир приватизовано та підвальні приміщення переобладнано мешканцями під комори для особистих господарських потреб, а самі будинки знаходяться у власності (на балансі) ОСББ, будівельних кооперативів та управляючих компаній;

непоодинокими випадками виникнення спірних питань щодо належності захисних споруд конкретному суб’єкту господарювання та невизнанням власниками (балансоутримувачами) захисних споруд їх наявності у цілісному майновому комплексі і застосуванням визначення «заглиблений склад», «підвальне приміщення будівлі», мотивуючі це відсутністю відповідної інформації у документах бухгалтерського обліку підприємства про наявність на балансі об’єктів цивільного захисту та відсутністю паспортів і експлуатаційної документації на захисні споруди, відсутністю у цих спорудах систем життєзабезпечення та інженерно-технічного обладнання (вентиляційного, санітарно-технічного, мереж електроживлення, водопостачання, водовідведення, зв’язку тощо);

відсутністю важелів впливу на суб’єктів господарювання (власників, балансоутримувачів) приватної форми власності.

Облаштування захисних споруд цивільного захисту з урахуванням принципів інклюзивності та безбар'єрності потребує дороговартісного ремонту, виготовлення проєктно-кошторисної документації, закупівлі дороговартісного обладнання та матеріалів (ліфти, підйомники, заміна дверей), тому що подекуди виникає потреба в розширенні огороджувальних конструкцій будівель, перенесенні комунікацій, зміни конфігурацій внутрішніх приміщень тощо. Беручи до уваги, що фонд захисних споруд цивільного захисту області та і загалом у державі складають об’єкти, які були збудовані ще за радянських часів, питання з обладнанням їх за сучасними стандартами дуже проблематичні. На 25.09.2024 в області знаходиться 95 укриттів, в яких облаштовані входи та інші елементи доступності споруд цивільного захисту.

До проєктних рішень інженерно-технічних заходів цивільного захисту щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій у разі ймовірної аварії на об’єкті будівництва включають:

перелік особливо небезпечних виробництв і ділянок із наданням характеристики небезпечних речовин та їх кількості для кожного виробництва та ділянки;

визначення зони можливого ураження у разі виникнення аварії;

обґрунтування чисельності та місць розміщення працівників об’єкта будівництва, інших суб’єктів господарювання, віднесених до категорій з цивільного захисту, що можуть потрапити до зони можливого ураження у разі виникнення аварії на об’єкті будівництва;

обґрунтування чисельності, та місць розміщення населення на прилеглій території, що може потрапити до зони можливого ураження у разі виникнення аварії на об’єкті будівництва;

проектні рішення щодо виключення можливості розгерметизації технологічного устаткування та запобігання аварії з викиданням (загрозою викидання) небезпечних хімічних, біологічних речовин, радіоактивних речовин, вибухонебезпечних речовин і матеріалів, займистих та горючих речовин і матеріалів;

відомості про викиди і скиди небезпечних речовин у разі виникнення аварії на об'єкті будівництва, з посиланням на матеріали розділу «Оцінка впливів на навколишнє середовище» згідно з ДБН А.2.2-1;

відомості, що стосуються характеристики проектної радіаційно-дозиметричної та хімічної обстановки у приміщеннях об’єкта будівництва та навколишньому середовищі;

відомості про наслідки аварії для персоналу і населення (для об’єктів з радіаційно-ядерними технологіями — дози потенційного опромінення, з посиланням на матеріали розділу «Оцінка впливів на навколишнє середовище» згідно з ДБН А.2.2-1, звіт з аналізу безпеки, звіт про відповідність санітарному законодавству;

обґрунтування проекту системи дозиметричного і хімічного контролю, включаючи програму дозиметричного контролю та елементи системи, які спрямовано на запобігання потенційному опроміненню персоналу;

проектні рішення, які спрямовані на запобігання розвитку аварій і локалізацію джерела забруднення у разі викидання (виливання), (загрози викидання) небезпечних хімічних, біологічних речовин, радіоактивних речовин, вибухонебезпечних речовин і матеріалів, займистих та горючих речовин і матеріалів;

проектні рішення щодо забезпечення вибухо- та пожежобезпечності;

відомості про наявність та характеристики систем автоматичного управління, блокування, сигналізації, а також безаварійного зупинення технологічного процесу;

проектні рішення щодо забезпечення сталого функціонування пунктів та систем управління виробничим процесом, безпеки персоналу та управління процесом у разі виникнення аварії;

відомості про наявність, місця розміщення та характеристики основних (резервних) джерел електро-, тепло-, газо- і водопостачання, а також систем зв’язку;

відомості, у разі особливого періоду, щодо зменшення запасів небезпечних речовин об’єктів підвищеної небезпеки (далі ̶ ОПН), які використовувались при повному технологічному циклі об’єкта;

відомості про потребу та розміщення матеріальних резервів для робіт з ліквідування наслідків аварії на об’єкті, що проектується:

проектні рішення щодо запобігання сторонньому втручанню у діяльність об’єкта (системи фізичного захисту та охорони об’єкта);

проектні рішення щодо обладнання об’єкта будівництва АСРВНСО відповідно до вимог ДБН В.2.5-76 «Автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення»;

проектні рішення щодо забезпечення евакуації людей із території об’єкта;

необхідність проведення ідентифікації ОПН, розроблення декларації безпеки ОПН та розроблення плану ліквідації аварійних ситуацій;

проектні рішення щодо забезпечення безперешкодного введення і пересування на об’єкті, який проектується, сил і засобів цивільного захисту для робіт з ліквідації наслідків аварій.

Проміжні висновки

В регіоні у 2024 році вперше, починаючи з 1991 року були побудовані та здані в експлуатацію протирадіаційне укриття та сховище у Звягельському та Коростенському районах відповідно. Незважаючи на те, що робота з відновлення та нарощування фонду захисних споруд цивільного захисту активізувалася, процес потребує більшої активності виконкомів рад громад на цьому напрямі, що дасть поштовх покращенню безпекових умов населення та буде основою для стратегічного планування їх розвитку.

Сприяння розвитку систем оповіщення та інформування населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій.

Під час проведення зазначених заходів керуються нормативними документами:

Постанова Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 року № 733 «Про затвердження Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв’язку у сфері цивільного захисту».

Концепція розвитку та технічної модернізації системи централізованого оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 43-р, якою передбачено реконструкцію (модернізацію) існуючої системи оповіщення та створення на її базі загальнодержавної, територіальних та місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, тобто на даний час система оповіщення не відповідає сучасним вимогам.

Розпорядження голови обласної державної адміністрації «Про затвердження Положення про оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та зв’язку у сфері цивільного захисту Житомирської області» від 27.02.2020 року № 83.

Розпорядження про затвердження Положення про територіальну автоматизовану систему централізованого оповіщення Житомирської області від 25.04.2023 року № 154.

Положення про територіальну спеціалізовану службу цивільного захисту зв’язку і оповіщення регіонального рівня.

Оповіщення населення області здійснюється службою оповіщення і зв’язку шляхом передачі сигналу «Увага всім» за допомогою територіальної системи централізованого оповіщення області через пристрій електросирени С-40.

Для технічного забезпечення оповіщення, в постійній готовності при виникненні надзвичайних ситуацій, організації зв'язку в районах їх ліквідації, організована спеціалізована служба оповіщення та зв'язку.

На 01.10.2024 в області налагоджено систему централізованого оповіщення, яка призначена для оперативного доведення сигналів та інформації до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій населення про можливість виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій.

Для передачі сигналу для населення «Увага всім» використовується 135 електросирен, які підключені до територіальної системи централізованого оповіщення Житомирської області. На 01.10.2024 інформування населення за допомогою веб-застосунку «Повітряна тривога» по області становить 1007433 осіб. (Бердичівський – 92470, Коростенський – 174071, Житомирський – 411708, Звягельський – 96349).

Для розширення зони оповіщення у разі сигналу тривоги телеканал «СК-1» за повідомленням управління по зв’язкам з громадськістю Житомирської міської ради перериває трансляцію та вмикає оголошення «Увага всім!», яке начитується диктором. Одночасно дане оголошення дублюється на телеграм каналі Житомирської міської ради, де задіяно 49 тис. підписників, на каналі «Суспільне телебачення», в соціальній мережі фейсбук. Сигнал відбою тривоги повідомляється таким же чином.

Відсоток покриття 86%. Гучномовних пристроїв – 174, зокрема: ГУ ДСНС у Житомирській області – 40 переносних і 3 автомобільних, ГУ Національної поліції в Житомирській області – 27 переносних, 104 – автомобільних.

Відповідно до Концепції розвитку та технічної модернізації системи централізованого оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 43-р, в області розпочато роботи з модернізації територіальної автоматизованої системи централізованого оповіщення Житомирської області, а саме проведено відкриті торги з особливостями в електронній системі закупівель PROZORRO, оголошено переможця «Укрзалізничавтоматика», підписано договір щодо виготовлення проєктно-кошторисної документації «Модернізація територіальної автоматизованої системи оповіщення Житомирської області».

Згідно з розпорядженням Житомирської обласної військової адміністрації від 19.02.2024 № 57 «Про внесення змін до розпорядження Житомирської обласної військової адміністрації від 14.12.2023 № 600» виділено на виготовлення проєктно-кошторисної документації на модернізацію територіальної автоматизованої системи централізованого оповіщення кошти у сумі 750 тис. грн, На впровадження зазначеної системи оповіщення передбачені кошти у сумі 16,5 млн. грн.

При проєктуванні місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення передбачено їх інтегрування в територіальну систему централізованого оповіщення за погодженням з Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області.

1.12. Цифрова інфраструктура, адміністративні та інші публічні (електронні публічні) послуги

За останні роки цифрові технології стрімко увійшли у всі сфери життя: від взаємодії між людьми до промислових виробництв.

На 01.01.2020 в області було 99,6 тисяч користувачів інтернету, з яких 92,7 тисяч – фізичні особи.

Таблиця 1.65. Порівняльна характеристика кількісті абонентів Інтернету області із

суміжними регіонами та регіонами одного типу на 01 січня 2020 року

	Кількість абонентів Інтернету, тис. осіб	З них – фізичні особи, тис. осіб	У % до загальної чисельності населення
Україна*	28787,6	25683,8	61,3
Вінницька	106,5	95,7	6,2
Волинська	62,7	56,6	5,5
Житомирська	99,6	92,7	7,7
Київська	154,3	146,9	8,2
Рівненська	62,6	56,1	4,9
Хмельницька	80,7	71,2	5,7
Чернігівська	75,5	67,3	6,8

* Кількість абонентів Інтернету по Україні включає дані по підприємствах, які надають звіти без регіонального розрізу. Наведені у таблиці дані свідчать, що в області частка абонентів Інтернету-фізичних осіб у загальній чисельності населення порівняно із суміжними регіонами та регіонами одного типу вища, за виключенням Київської області. Згідно останніх статистичних даних частка осіб, які користувались послугами Інтернету зросла з 50,8% у 2017 році до 71,7% у 2021 році. Із 1668 населених пунктів області, можливість підключення до широкосмугового інтернету забезпечена у 1334 населених пунктах. Завдяки активній розбудові та модернізації мереж мобільних операторів у період з 2020 року (в тому числі після дозволу використання технології 4G) було значно збільшено покриття області бездротовими мережами швидкісного інтернету. За даними операторів мобільного рухомого зв’язку, за цей період повністю модернізоване обладнання бездротової частини мереж не тільки шляхом заміни існуючого обладнання на обладнання з підтримкою 3G та 4G, а й завдяки встановленню додаткових сучасних базових станцій для забезпечення надійного та якісного покриття. Крім цього, модернізовані не менш важливі елементи мережевої інфраструктури: обладнання ядер мереж, комутаційне обладнання, транспортна магістральна мережа. Це дозволило забезпечити достатню потужність та пропускну здатність мереж доступу для того, щоб користувачі мали змогу отримувати більші обсяги якісного швидкісного мобільного Інтернету. За даними Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій на 10.10.2024 на території області розміщено 1362 базових станції мобільного зв’язку, що на 16% більше, ніж було на відповідну дату минулого року. На даний час телекомунікаційні мережі основних мобільних операторів забезпечують бездротовий доступ до мережі Інтернет за технологією 4G у 93% населених пунктів області. Наразі відсутнє таке покриття у 114 населених пунктах, зокрема це віддалені села з малою кількістю населення. Обласною військовою адміністрацією надається сприяння національним операторам мобільного зв’язку щодо розбудови інфраструктури базових станцій мобільного зв’язку уздовж доріг національного та державного значення. Крім того, спільно з операторами зв’язку та територіальними громадами регіону вживаються заходи щодо забезпечення базових станцій мобільного зв’язку резервними джерелами живлення на період можливих перебоїв електропостачання. Стрімке впровадження цифрової трансформації робить цифрові компетентності громадян ключовими серед інших навичок. Вміння працювати із цифровими інструментами поступово стає постійним та необхідним для більшості видів діяльності. З метою підвищення цифрових компетентностей населення області на постійній основі здійснюється популяризація Єдиного державного веб-порталу цифрової освіти «Дія. Освіта». Вживаються заходи щодо залучення працівників закладів освіти, соціальних закладів, а також безробітних громадян до програм розвитку цифрових навичок, які розміщені на платформі «Дія. Освіта». Станом на 01.09.2024 до програм розвитку цифрових навичок на порталі Дія. Освіта залучено 16,8 тис. мешканців області, або 35% від запланованого показника на 2024 рік. Продовжується робота над впровадженням інноваційних сервісів для забезпечення комфорту громадян під час отримання адміністративних, соціальних, освітніх, медичних та інших послуг. Запроваджено шеринг копій електронних документів / Дія.QR у центрах надання адміністративних послуг (далі – ЦНАП) та структурних підрозділах соціального захисту населення області. Триває робота з підключення даної послуги в усіх віддалених робочих місцях адміністраторів ЦНАПів, медичних закладах, закладах вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти, загальноосвітніх і дошкільних навчальних закладах, комунальних підприємствах, що надають комунальні послуги, місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, а також в інших закладах області. 1.13. Відновлення об’єктів, пошкоджених внаслідок збройної російської агресії За період з 22.02.2022 по 12.02.2025 посадовими особами органів місцевого самоврядування до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, внесено дані щодо 4 421 будівлі, приміщення (які є невід’ємними частинами будівель) та інженерних споруд.

Рис. 1.85. Структура пошкоджених та знищених об’єктів у Житомирській області, %
У Реєстрі зафіксовані дані щодо пошкоджень та руйнування об’єктів у 28 ТГ області, серед яких Андрушівська (0,1%), Андрушківська (0,02%), Бердичівська (0,24%), Брусилівська (0,3%), Вільшанська (6,6%), Волицька (0,1%), Гладковицька (3,0%), Городоцька (0,1%), Гришковецька (0,2%), Житомирська (25,9%), Коростенська (9,7%), Коростишівська (0,02%), Малинська (16,1%), Народицька (15,8%), Новоград-Волинська (1,3%), Новогуйвинська (1,8%), Овруцька (7,7%), Олевська (0,02%), Оліївська (0,3%), Радомишльська (0,02%), Станишівська (4,3%), Стриївська (0,05%), Тетерівська (0,05%), Ушомирська (0,3%), Хорошівська (0,02%), Червоненська (1,5%), Черняхівська (0,6%), Чуднівська (3,8%).
На ліквідацію наслідків збройної агресії та відновлення об’єктів з державного та місцевого бюджетів використано 557,2 млн грн, у тому числі:
100 млн грн з резервного фонду державного бюджету;
77,3 млн грн з державного бюджету на закупівлю будівельних матеріалів через Укрзалізницю;
116,1 млн грн з обласного бюджету;
263,8 млн грн за рахунок коштів з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення», в тому числі компенсації:
90,1 млн для відновлення житла, яке має незначні пошкодження,
160,3 млн грн за зруйноване житло
13,4 млн грн на будівництво приватних житлових будинків на власних земельних ділянках.
За ці кошти, а також власні кошти громадян, благодійних організацій та бюджетів територіальних громад вже відновлено 3408 об’єктів (77% від загальної кількості внесених до реєстру).

Рис. 1.86. Структура відновлення пошкоджених та знищених об’єктів у Житомирській області, % 1.14. Результативність реалізації Стратегії розвитку Житомирської області на період до 2020 року Стратегія розвитку Житомирської області на період до 2020 року, затверджена рішенням Житомирської обласної ради від 19 березня 2015 року №1403, реалізується у два етапи: перший – 2015-2017 роки; другий – 2018-2020 роки. Рішеннями Житомирської обласної ради від 10 вересня 2015р. № 1585 та від 22 грудня 2016 року № 413 затверджені плани з її реалізації для кожного етапу. Заходи цих планів – це проєктні ідеї, які об’єднані у 3 програми, що відповідають визначеним стратегічним цілям, а саме: «Стійкий розвиток багатогалузевої конкурентоспроможної економіки області», «Розвиток людського капіталу та підвищення стандартів життя населення», «Розвиток сільських територій та територій навколо міст області». Протягом першого етапу передбачалося реалізувати 87 проєктних ідей, у тому числі 13 зведених, протягом другого етапу – 239. За 2015-2017 роки у рамках усіх програм виконано 18 проєктів, реалізовано не в повному обсязі 37 проєктів, у тому числі 13 зведених, не виконано 32 проєкти. У рамках 13 зведених проєктів виконано 73 проєкти, реалізовано не в повному обсязі 13 проєктів, не виконано 34 проєкти. У цілому з їх врахуванням виконано 91 проєкт та реалізовано не в повному обсязі 50 проєктів. За 2018-2020 роки у рамках усіх програм 59 проектів виконано, 66 – виконувалися, 114 – не розпочаті. Основною причиною не повного/низького рівня виконання проєктів, що реалізувалися, а також не розпочатих, є відсутнє або недостатнє фінансування. Також негативно вплинули такі чинники: недостатня ініціатива окремих суб’єктів регіонального розвитку реалізувати проекти; низький рівень участі суб’єктів господарювання у співфінансуванні проектів, які реалізувалися або мали реалізовуватися на територіях, на яких вони здійснюють свою діяльність; відхилення, за результатами конкурсного відбору, окремих проектів, на реалізацію яких передбачалося залучити співфінансування з державного фонду регіонального розвитку; втрата актуальності окремих проектних ідей. Причини, що виникали на етапі реалізації проектів: подорожчання будівельних матеріалів, вартості послуг, необхідність виконання додаткових робіт у рамках розпочатих проектів і, у зв’язку з цим, коригування проектно-кошторисної документації, укладання нових угод (договорів) з партнерами та відповідно недотримання визначених термінів; карантинні обмеження у зв’язку з пандемією Сovid 19 у 2020 році. Причини індивідуального (локального) характеру: недостатність компетенцій ініціаторів для підготовки якісних проектів, що потребують співфінансування з державного фонду регіонального розвитку; недотримання ініціаторами процедур чи порядку підготовки проектів, проектно-кошторисної документації; розірвання укладених угод (договорів) з підрядниками на виконання тих чи інших робіт, у рамках реалізації проектів, через невиконання їх умов. Проміжні висновки Завдяки реалізації проєктів регіонального розвитку вдалося отримати результати по виконанню завдань, спрямованих на досягнення визначених стратегічних цілей, а саме щодо: сприяння експортоорієнтованим підприємствам у просуванні продукції і послуг на зовнішні ринки та їх диверсифікації; промоції інвестиційного потенціалу економіки та інвестиційних можливостей регіону, зокрема на електронних ресурсах, належного супроводу інвестиційних проектів, взаємодії з інвесторами, у тому числі потенційними; розвитку індустріальних парків; підвищення рівня впровадження енергоефективних заходів на об’єктах бюджетної сфери та житловому секторі; розширення мережі центрів надання адміністративних послуг; реконструкції та будівництва сільськогосподарських підприємств і, відповідно, збільшення їх потужностей; сприяння розвитку сільськогосподарської кооперації та фермерства; реконструкції та будівництва загальноосвітніх навчальних закладів, дошкільних закладів, закладів охорони здоров’я, спортивних та культурних об’єктів; поліпшення каналізаційних мереж та очисних споруд у населених пунктах, якості питної води і, відповідно, поліпшення стану навколишнього-природного середовища; покращення благоустрою в населених пунктах та поводження з побутовими відходами. В цілому головний підсумок досягнутого – це створення більш якісних умов для використання наявного економічного потенціалу, життя людей та збереження довкілля. Це забезпечило подальший розвиток територіальних громад, територій і регіону в цілому та підвищення стандартів життя населення області. Тому Стратегія повинна забезпечити наступництво стратегічних цілей, пріоритетів і завдань, визначених на період до 2020 року, та перехід до нового етапу розвитку регіону у триєдиному напрямі – «Економіка-територія-людина».

Місто	Відстань, км
Київ	131
Львів	423
Одеса	557
Дніпро	664
Харків	690

Стратегії розвитку

Житомирська обл.

Інформація про документ

Суб'єкт, відповідальний за подання даних

Дані про затвердження документа

Загальна частина

Сценарій розвитку

Стратегічне бачення розвитку регіону

Механізм реалізації

Система моніторингу та оцінки результативності реалізації Стратегії

Тенденції та основні проблеми соціально-економічного розвитку регіону

Географічне розташування

Ландшафтні особливості рельєфу, ґрунти та гідрологія

Природно-ресурсний потенціал, кліматичні умови

Містобудівна документація

Демографічна ситуація і ринок праці

Інфраструктура

Економічний розвиток

Міжбюджетні трансферти з державного бюджету до бюджету області мають тенденцію до зменшення. Їх обсяг за останні 5 років зменшився майже у 0,7 разів.