Інформація про документ

Суб'єкт, відповідальний за подання даних

Дані про затвердження документа

Загальна частина

До відома:

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (зі змінами), більша частина Луганської області є тимчасово окупованою російською федерацією, а деокуповані та підконтрольні території області знаходяться безпосередньо у зоні проведення активних бойових дій.

У зв’язку з цим чинна редакція Стратегії станом на 05.11.2025 не приведена у відповідність до Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки. Триває робота з її актуалізації з урахуванням нових викликів, обумовлених військовим вторгненням рф, та інтересів релокованих інституцій, організацій, бізнесу, мешканців, які залишили регіон, жителів тимчасово окупованої території.

Вступ

Метою Стратегії розвитку Луганської області на 2021‒2027 роки (далі – Стратегія) є підвищення рівня життя кожного мешканця області в згуртованій, децентралізованій, конкурентоспроможній і демократичній Україні. Стаття 3 Конституції України встановлює «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Саме тому державна і регіональні політики в Україні мають спрямовуватись на людину, на задоволення її інтересів, створення умов для її повноцінного розвитку, безпечного та комфортного середовища для проживання.

Необхідність підготовки Стратегії викликана завершенням строку реалізації Стратегії розвитку Луганської області до 2020 року, а також наявністю нових викликів, які постали перед областю і Україною в цілому впродовж останніх років і які суттєво впливають на якість життя українців у містах та селах.

Продовження збройної агресії Російської Федерації на території Донбасу, втрата української юрисдикції над значною частиною Луганської області, фактичне припинення транзиту через україно-російський кордон, втрата традиційних ринків, поява значних територій в зоні розмежування із ризиками ведення господарської діяльності, значна кількість вимушено переміщених осіб – всі ці проблеми суттєво ускладнюють не тільки розвиток області і життя луганчан, вони зачіпають весь внутрішній український ринок і торкаються кожного українця.

Важливо також чесно констатувати, що сьогодні громадяни ще не відчули реальних покращень якості свого життя, так само не є відчутними зміни у напрямку зменшення міжрегіональної та внутрішньорегіональної асиметрії у розвитку.

Бюджетна децентралізація, яка привела до суттєвого перерозподілу бюджетних ресурсів на користь місцевого самоврядування на даному етапі себе вичерпала і тепер на перший план виходить завдання економічного зростання, збільшення валового регіонального продукту, покращення зайнятості населення, зростання якості життя людини незалежно де вона народилась і де проживає зараз.

Завершений перший етап відновлення Луганщини, відбудови її виробничої та соціальної інфраструктури, інтеграції області до єдиного загальноукраїнського економічного, інформаційного, політичного та культурного простору. Нова Стратегія логічно продовжує розпочаті процеси і ставить більш амбітні завдання ‒ підвищення якості життя населення, відбудови якісної інфраструктури та забезпечення стійкого та динамічного розвитку економіки.

Ця Стратегія підготовлена на основі детального аналізу викликів, тенденцій розвитку Луганської області за останні 5 років, виявлення проблем, які потребують особливої опіки з боку державних, регіональних та місцевих органів влади, та визначення стратегічних та оперативних цілей, реалізація яких дозволить досягнути поставленої мети ‒ підвищення якості життя кожного мешканця Луганської області.

Стратегія враховує кращий європейський досвід та підходи до регіонального розвитку, закладені в Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2027 року.

Стратегія розвитку Луганської області на 2021‒2027 роки є головним планувальним документом для просторової реалізації секторальних стратегій розвитку, координації та узгодження державної і регіональної політик, досягнення кращого ефекту використання державних, регіональних та місцевих ресурсів в територіальних громадах в інтересах людини, єдності держави та збереження ресурсів для прийдешніх поколінь.

 

2. Загальна характеристика регіону

Географія

Луганська область розташована на сході України у басейні середньої течії річки Сіверський Донець. Максимальна відстань з півночі на південь складає 275 км, із заходу на схід – 170 км, площа – 26,7 тис. кв. км (4,4 % території України, 10 місце серед областей). Площа території області, яка підконтрольна українській владі – 18,3 тис. кв. км (3,1 % території України).

На півночі межує з Бєлгородською та Воронезькою областями, сході та півдні – з Ростовською областю Російської Федерації, південному заході – з Донецькою областю, північному заході – з Харківською областю України. Загальна довжина кордону із Російською Федерацією в межах Луганської області складає 737 км (39 % загальної довжини українсько-російського кордону).

Територія Луганської області представляє рівнину із середніми відмітками 150–200 м заввишки. Низини розташовуються в основному у долині річки Сіверський Донець.

 

Герб Луганської області	Прапор Луганської області

 

Система адміністративно-територіального устрою

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» на території області утворено 8 районів, на підконтрольній українській владі території знаходяться 4 райони (Сватівський, Сєвєродонецький, Старобільський та Щастинський).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 717-р визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Луганської області, яким створено 37 об’єднаних територіальних громад, які охоплюють всю територію області.

 

Станом на 01.01.2021 населених пунктів – 926, з них міських – 146, сільських – 780:

• 8 районів (у тому числі на підконтрольній українській владі території – 4);

• 37 міст (у тому числі на підконтрольній українській владі території – 11);

• 4 райони у містах (у тому числі на підконтрольній українській владі території – 0);

• 109 селищ міського типу (у тому числі на підконтрольній українській владі території – 18);

• 20 міських територіальних громад (у тому числі на підконтрольній українській владі території – 9);

• 12 селищних територіальних громад (у тому числі на підконтрольній українській владі території – 12);

• 5 сільських територіальних громад (у тому числі на підконтрольній українській владі території – 5);

Із 37 територіальних громад, на підконтрольній українській владі території знаходяться 26, з них виконують повноваження 18 (4 міських, 11 селищних, 3 сільських), в яких 25 жовтня 2020 року проводилися місцеві вибори.

Не проводилися перші вибори депутатів відповідних місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2020 року у 8 територіальних громадах які знаходяться на підконтрольній українській владі території (Сєвєродонецька, Лисичанська, Гірська, Попаснянська, Щастинська міські, Нижньотеплівська, Широківська, Станично-Луганська селищні).

На території Луганської області створено 9 військово-цивільних адміністрацій
(1 обласна, 5 міських, 1 селищна, 2 сільські).

Із 2014 року місто обласного значення Сєвєродонецьк (до 1950 року — Лисхімстрой) виконує функції обласного центру, у ньому розміщено Луганську обласну державну адміністрацію – обласну військово-цивільну адміністрацію та інші установи. Відстань до Києва автошляхами ‒ 750 км, найближча залізнична станція – Лисичанськ, відстань – 6 км, чисельність наявного населення міста станом на 01.01.2020 складає 112,4 тис. осіб.

Чисельність наявного населення області станом на 01.01.2020 складає 2135,9 тис. грн, у тому числі міське – 1859,6 тис. осіб, сільське – 276,3 тис. осіб.

 

Таблиця 1. Структура адміністративно-територіального устрою Луганської області

 

Назва району за новим адміністративно-територіальним устроєм	Назва адміністративно-територіальних одиниць за старим адміністративно-територіальним устроєм, що входять до складу нового району
Сєвєродонецький район	м. Сєвєродонецьк
	м. Лисичанськ
	м. Рубіжне
	Кремінський район (частина)
	Попаснянський район
Сватівський район	Сватівський район
	Білокуракинський район
	Троїцький район
	Кремінський район (частина)
Старобільський район	Старобільський район
	Новопсковський район
	Марківський район
	Міловський район
	Біловодський район
Щастинський район	Новоайдарський район
	Станично-Луганський район
Алчевський район	м. Алчевськ
	м. Брянка
	м. Голубівка
	м. Первомайськ
	м. Кадіївка
	Перевальський район
	Славяносербський район
Луганський район	м. Луганськ
	Лутугинський район
	Краснодонський район (частина)
Довжанський район	м. Довжанськ
	м. Сорокино
	Свердловський район
	Краснодонський район (частина)
Ровеньківський район	м. Ровеньки
	м. Антрацит
	м. Хрустальний
	Антрацитівський район

 

 

Рис. 1. Схема адміністративно-територіального устрою Луганської області

 

Відповідно до Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», з урахуванням Указу Президента України від 19.02.2021 № 62/2021 «Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Луганській області», адміністративне управління на території Луганської області здійснюють 9 ВЦА на 2-х рівнях.

Таблиця 2. Військово-цивільні адміністрації (ВЦА), які діють на території Луганської області

ВЦА обласного рівня	ВЦА рівня населених пунктів
Луганська область – Луганська обласна ВЦА	Гірська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району
	Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району
	Попаснянська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району
	Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району
	Щастинська міська військово-цивільна адміністрація Щастинського району
	Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація Щастинського району
	Нижньотеплівська сільська військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області
	Широківська сільська військово-цивільна адміністрація Щастинського району

Природні ресурси

Територія Луганської області обіймає 26,7 тис. кв. км. При цьому більша частка земель (73,3 %) використовується у сільськогосподарському виробництві ‒ 41,4 % земель перебуває в користуванні громадян, 24,4 % ‒ сільськогосподарських підприємств. Значна частина земель належить до категорії «порушених земель» ‒ таких , які втратили свої корисні властивості та родючість ґрунтів внаслідок впливу природніх та антропогенних факторів.

Джерелами водопостачання населення та галузей економіки в області є поверхневі та підземні води. Основним поверхневим джерелом прісної води на території області є
р. Сіверський Донець з притоками. Ріка Сіверський Донець – основна водна артерія області та його основні притоки мають важливе народногосподарське значення, являючись не тільки джерелами питного та технічного водопостачання області, а й приймачами стічних вод підприємств промислового, комунального та сільського господарств, шахтних вод.

Потреби області у воді покриваються не повністю. Водозабезпеченість населення території в середній по водності рік становить 0,30 тис. куб. м/особу проти
1,01 тис. куб. м/особу в середньому по Україні. Підземні води у структурі водоспоживання у 2018 році складають 70 %.

Лісистість області складає біля 13,4 % (оптимальна величина 16 %). Площа хвойних лісів області (небезпечних у пожежному відношенні) складає біля 30 % загальної площі лісів. Після 2014 року на контрольованих територіях області залишилися найбільш значущі за якістю та обсягом лісові ресурси.

Мінерально-сировинна база Луганській області складається з багатьох корисних копалин, основними з яких є вугілля, підземні води (прісні, технічні, мінеральні, шахтні та ін.), неметалеві корисні копалини. Станом на 01.01.2019 на території області, що підконтрольна Уряду України обліковано 54 вугільних родовища, у тому числі 11 діючих шахт різної форми власності загальна кількість балансових запасів яких становить вугілля категорій А+В+С1 ‒ 3297,0 млн т, категорії С2 – 1 258,0 млн т, коксівного вугілля ‒ 462,9 млн т. В межах підконтрольної частини області обліковані запаси германію за категоріями у кількості: С1 – 8,4 тис. т, С2 – 4,6 тис. т; запаси метану: С1 – 5601,0 млн м3, С2 – 5377,0 млн м3; запаси неметалічних корисних копалин (гіпс, ангідрит, глина тугоплавка, сировина керамзитова, крейда, пісок тощо) ‒ 241964,9 тис. куб. м.

Клімат Луганської області помірно континентальний з помітно вираженими посушливо-суховійними явищами. Формується він під впливом порівняно великої кількості сонячної радіації, домінування континентального повітря помірних широт та відстані від океанів та морів та характеризується доволі спекотним літом із посухою та помірно холодною зимою із нестійким сніговим покровом.

Сценарій розвитку

Стратегічне бачення розвитку регіону

Механізм реалізації

Система моніторингу та оцінки результативності реалізації Стратегії

Тенденції та основні проблеми соціально-економічного розвитку регіону

3. Сучасні виклики для України і Луганської області

Виклики для України

У 2014‒2015 роках Україна стикнулася з безпрецедентними масштабними проблемами, що кардинально змінили соціально-економічну та політичну ситуацію в країні. Анексія АР Крим, збройна агресія РФ проти України створили значні довготривалі загрози розвитку, зокрема, у вигляді втрат виробничих об’єктів, руйнування інфраструктури, погіршення матеріального становища громадян. 

Всі ці проблеми, а також пов’язані із ними дефіцит енергоресурсів та сировини, логістичні проблеми і зупинка роботи ключових промислових підприємств на сході країни, у поєднанні з накопиченими внутрішніми структурними проблемами розвитку й погіршенням зовнішньоекономічної кон’юнктури спричинили розгортання економічної кризи у 2014‒2015 роках, яка характеризувалась втратою частини потенціалу розвитку.

Починаючи із 2016 року завдяки обраному курсу на європейську інтеграцію та реформуванню економіки вже три роки поспіль Україна демонструє економічне зростання. Однак, позитивні тенденції цього макроекономічного зростання мають нестійкий характер, що зумовлено як чинниками, пов’язаними із викликами з боку Російської Федерації, так і існуванням системних внутрішніх викликів довгострокового характеру, зокрема: втрата людського капіталу; низька економічна продуктивність; низька інвестиційна привабливість; збереження значних перешкод для здійснення підприємницької та інвестиційної діяльності; низький рівень захисту прав інтелектуальної власності; низький рівень цифровізації процесів; незавершеність процесу децентралізації, секторальних реформ та реформування адміністративно-територіального устрою; неефективна судова система та низький рівень довіри до влади.

Відповідно, при розробці Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2027 року необхідно дати відповіді на нові виклики, які постали перед Україною і які суттєво впливають на ситуацію в регіонах, а відтак і на якість життя українців. Бойові дії, які продовжуються на Донбасі, втрата української юрисдикції над Автономною республікою Крим, містом Севастополем, значної частини Донецької та Луганської областей, фактичне припинення транзиту через україно-російський кордон, втрата традиційних ринків, поява значних територій в зоні розмежування на Донбасі із ризиками ведення господарської діяльності, значна кількість вимушено переміщених осіб – всі ці проблеми зачіпають весь внутрішній український ринок і торкаються кожного українця. До цього додаються проблеми погіршення демографічної ситуації в більшості  українських регіонів та в Україні в цілому, відтоку робочої сили за межі держави, що ще більше обмежує можливості для економічного зростання окремих громад і регіонів.

Ще один виклик для України та світу в цілому – це пандемія гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2, яка змусила значно скоригувати пріоритети державної політики, аби не допустити поширення захворювання та врятувати життя людей.

 

Виклики для Луганської області

Набір викликів, представлених нижче, був підготовлений на основі аналізу та оцінки ситуації соціально-економічного розвитку Луганської області, який ґрунтується на статистичних та адміністративних даних, показниках обстежень та досліджень.

Значною мірою на вибір ключових викликів для області послужив оприлюднений Мінрегіоном моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів за 2018 рік. На підставі даних статистики областям щорічно визначаються рейтингові оцінки за 64 показниками у
12 напрямах. Така оцінка – елемент нової системи моніторингу реалізації державної регіональної політики та визначення динаміки змін. Показники рейтингу – індикатор ефективності управлінських рішень на центральному та місцевому рівнях.

На цій основі було визначено сім викликів розвитку, що потребують вирішення в рамках Стратегії Луганської області на 2021‒2027 роки:

 

Виклик 1. Збройна агресія РФ на сході України та тимчасова окупація частини території Луганської області

Виклик 2. Поглиблення демографічної кризи

Виклик 3. Неефективна економіка

Виклик 4. Погіршення якості людського капіталу та умов його розвитку

Виклик 5. Невідповідність інфраструктури сучасним потребам людини та економіки

Виклик 6. Погіршення безпеки території

Виклик 7. Нерозвинутість демократичного врядування

Виклик 8. Пандемія гострої респіраторної хвороби COVID-19

Відповідь на ці виклики для Луганської області залежатиме від їх масштабу, значення для громад області і України в цілому та потребуватиме оптимального втручання регіональної політики та координації із державною політикою регіонального розвитку, галузевими політиками з сфокусованим територіальним спрямуванням і політикою міжнародної технічної допомоги Україні.

4. Аналіз сильних сторін, можливостей розвитку, слабких сторін та загроз розвитку Луганської області (SWOT-аналіз)

 

Результати SWOT-аналізу

SWOT-аналіз Луганської області був проведений на розширеному засіданні робочої групи, виходячи з матеріалів дослідження соціально-економічного стану території та залучення до процесу місцевих експертів, науковців, працівників органів влади різних рівнів.

 

SWOT-матриця Луганської області

SWOT-матриця є важливим елементом визначення конкурентних переваг області, оскільки дозволяє виявити взаємозв’язки між «внутрішніми» (сильні та слабкі сторони) та «зовнішніми» (можливості та загрози) факторами. Суцільна лінія символізує сильний взаємозв’язок, пунктирна – слабкий. Саме ці взаємозв’язки дозволяють сформулювати порівняльні переваги, виклики і ризики, які є основою для стратегічного вибору – формулювання стратегічних та оперативних цілей розвитку області на довгострокову перспективу.

Якщо сильна сторона підкріплюється можливістю, а загроза не нівелює цю сильну сторону, то така сильна сторона є найбільш важливою для регіону.

Сектор «Порівняльні переваги»

Сектор «Виклики»

Сектор «Ризики»

Порівняльні переваги, виклики і ризики розвитку субрегіону

Аналіз у секторі «Порівняльні переваги»

Найважливішими сильними сторонами Луганської області є висока концентрація покладів мінерально сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, збереження кадрового потенціалу та інфраструктури хімічного сектору як провідної сфери економіки. Стан та структурна динаміка хімічного сектору регіону свідчать про наявність можливостей підвищення його конкурентоспроможності шляхом структурно-технологічної модернізації на неоіндустріальних засадах.

Інструментом проведення такої модернізації має стати стратегія смарт-спеціалізації із застосуванням кластерних технологій. Вихідними передумовами тут є концентрація в регіоні відповідних виробництв, інфраструктури, галузевих знань і навичок, наявність кооперативних зв’язків із суміжними та ІТ секторами, тісна багаторічна співпраця з науковими, проєктними та освітніми установами.

Неоіндустріальне зростання хімічного комплексу може відбуватися завдяки розширенню хіміко-фармацевтичного виробництва, а також продовження наявних ланцюгів вартості та виготовлення диференційованої продукції для споживчих ринків (складної агрохімічної продукції, лакофарбових матеріалів, антипіренів, товарів побутової хімії, косметичних засобів, реагентів для очищення води, матеріалів для сучасних методів діагностики). Названі сегменти відрізняються значною участю іноземного капіталу, залученням передових іноземних технологій і готовністю до подальшого інноваційного розвитку.

Інший перспективний напрям неоіндустріальної модернізації сектору ґрунтується на великому міжгалузевому значенні хімічного виробництва як ключового постачальника новітніх матеріалів для сучасних технологічних рішень, зокрема у цифровій та смарт-економіці. Високотехнологічні галузі-споживачі можуть стати вагомим джерелом зовнішніх інвестицій у розвиток хімічного виробництва. Виходячи з української специфіки, серед перспективних партнерів хімічного виробництва слід розглядати аграрне виробництво, яке зараз зацікавлене у цифровій модернізації і реалізації концепції «точного землеробства» (precision farming).

Слід використати потенціал неформального хімічного кластеру, який давно існує у промисловому вузлі Сєвєродонецьк – Лисичанськ – Рубіжне і складається з декількох великих виробничих підприємств, мережі обслуговуючих, посередницьких та логістичних компаній, складних інфраструктурних об’єктів. Тут же розміщені провідні галузеві науково-дослідні та проєктні організації (наприклад, такі, як ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім», ТОВ «Хімтехнологія», ПРАТ СНВО «Імпульс», ТОВ НВФ «Мікрохім») та навчальні заклади (зокрема, підрозділи хімічного профілю Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля). Вагомим фактором є наявність довготривалих і результативних зв’язків промислово-виробничого, науково-дослідницького й освітнього комплексів і IT-сфери регіону, що у сукупності формують його активне інноваційне середовище. Також важливим при цьому є використати максимально потенціал Угоди про асоціацію з ЄС.

Що стосується конфігурації цього кластерного утворення, то раніше його ядром виступало ПрАТ «Сєвєродонецьке Об’єднання «Азот». Роль великих хімічних підприємств як системоутворюючих  елементів кластерів, окрім виробничо-технологічних чинників, звичайно обумовлюється наявними у них вільними виробничими площами, розвиненою виробничою та допоміжною інфраструктурою, наближеністю до перетинів логістичних потоків та потенційних споживачів. Тому одним з основних напрямів неоіндустріального розвитку хімічного комплексу регіону мало б стати відновлення ефективності великотоннажних базових хімічних виробництв шляхом нарощування доданої вартості та створення навколо них малотоннажних інноваційних хімічних виробництв.

Одним із важливих компонентів розвитку економіки області в умовах зростання глобального попиту на різні види аграрної продукції і продовольчих товарів можна вважати потенціал сільського господарства, яке в останні роки динамічно розвивається і в активі якого значущі запаси земель сільськогосподарського призначення, з яких 70 % ріллі. При цьому унікальні кінні заводи можуть стати джерелом стабільних доходів місцевих громад та стартовою позицією до розвитку нішевого туризму.

Великою перевагою регіону є активна діяльність міжнародних програм, що забезпечує суттєву підтримку найважливіших для регіону напрямків розвитку, на які, в теперішніх умовах, не вистарчає ресурсу. При цьому важливо використати наявну інфраструктуру підтримки бізнесу та регіонального розвитку, посилити їх потенціал для підготовки конкурентноспроможних проєктів.

Аналіз у секторі «Виклики»

Бойові дії та тимчасова окупація 30 % території Луганської області загострили розгортання кризових явищ в області, викликали ланцюгову реакцію дисбалансу усіх макроекономічних показників економічного і соціального розвитку. Тривала стагнація економіки регіону супроводжується збільшенням чисельності безробітних, зниженням рівня життя населення, зростанням трудової міграції працездатного населення в межах країни та за кордон. В області надзвичайно висока частка енерговитрат підприємств в собівартості продукції, що випускається. Це обумовлено і найвищою вартістю транспортування та розподілу електричної енергії на території Луганської області в порівнянні з іншими областями України, і  надзвичайно високим рівнем енерговитрат, внаслідок незбалансованої структури енергоспоживання та нераціонального використання енергетичних ресурсів (природний газ, електроенергія, тепло) через застосування застарілих технологій. Відсутність конкуренції на енергетичному ринку в Луганської області робить вартість енергоносіїв не конкурентною, що на 1,5 гривні дорожче, ніж в центральних областях України. Це, в свою чергу, робить мало конкурентними товари і послуги підприємств регіону.

Луганська область віддалена від логістичних центрів і перетинів транспортно-вантажних потоків України. Жоден з міжнародних наземних транспортних коридорів не проходить територією області. Бойові дії та тимчасова окупація частини території Луганської області загострили проблеми логістики ‒ мережа автомобільних доріг зазнала значних руйнувань, мережа залізничних шляхів розділена. Це призвело до порушення ланцюжків поставок сировини та відправки готової продукції споживачам, значно скоротило потік товарів, який входив до складу регіонального експорту і значною мірою сприяло ізольованості від решти території України.

В цій ситуації важливим фактором, що зменшує негативні наслідки вищеозначених проблем та дозволяє не тільки відновити порушену інфраструктуру  може стати ресурс міжнародних програм, які присутні в регіоні, а також державних цільових програм в умовах розпочатих галузевих реформ в Україні.

Важливо відзначити, що і до початку збройного конфлікту на сході України Луганська область стикалася із суттєвими довгостроковими викликами, пов’язаними з бідністю, складною демографічною ситуацією та застарілою структурою економіки. Протягом тривалого часу підприємства галузі важкої промисловості скорочували обсяги виробництва. Різке падіння економічного потенціалу області після 2014 року, а особливо промислового вимагає проведення реконструкції та оновлення обладнання промисловості регіону. Велика частина устаткування, використовуваного в промисловості, застаріло морально і фізично. Найчастіше обладнання встановлено у 80-90 роки минулого століття. Таке обладнання досить неекономічне з точки зору енергетичних витрат, трудових витрат, витрат на капітальний і поточний ремонт обладнання зі зносом більше 90 %.

Однак, нова, вимушена конфігурація ресурсів (матеріальних, природних, людських, соціальних), яка сформувалася на підконтрольній українській владі території ‒ це потенціал для структурної трансформації економіки області, стимул переформатування територіального простору, формування нових центрів регіонального розвитку та переходу до інклюзивної моделі розвитку. Також слід забезпечити повну інфраструктурну незалежність від території, непідконтрольній українській владі, зокрема транспортну, енергетичну для забезпечення розвитку основних промислових центрів. При цьому Угода про асоціацію з ЄС та нова системи партнерства з іншими регіонами України, країнами Європи та Азії можуть значно сприяти процесу.

Ще один виклик для регіону та країни в цілому - COVID-19. Це глобальний виклик, немає таких країн — розвинених чи тих, що розвиваються — які не зазнали б економічних втрат. Основна задача, що стоїть наразі у країні – це мінімізація втрат спричинених пандемією.

Аналіз у секторі «Ризики»

Продовження військових дій на сході України призведе до подальшої стагнації економіки, погіршення соціальної сфери та посилення міграції, особливо кваліфікованих кадрів за межі області. Якщо раніше безробітні фахівці мали проблеми з працевлаштуванням у зв’язку з відсутністю вакансій, то внаслідок трудової міграції роботодавці Луганщини відчули дефіцит фахівців. Ситуація також ускладнена тим, що роботодавці області не в змозі запропонувати конкурентний, у порівнянні з західними областями та державами ЄС, рівень заробітної плати. Цьому також «сприятиме» наявність безвізового режиму України з країнами ЄС, а також введення в дію спеціальних політик щодо залучення трудових мігрантів з України окремими країнами ЄС, наприклад Польщею, Чехією, Словаччиною, Німеччиною.

Відсутність ясної державної стратегії щодо підконтрольних Україні територій Луганської і Донецької областей, підкріпленої конкретними програмами і проєктами із гарантованими фінансовими ресурсами не сприяє покращенню ситуації на середньострокову перспективу. Державна цільова програма відновлення та розбудови миру в східних регіонах України, розроблена Міністерством з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб у 2017 році стосується конкретних змін, які мають відбуватися вже сьогодні в якості життя людей і конкурентоспроможності територій Донецької та Луганської областей, що перебувають під контролем України. Однак, зосередженість програми на терміновому вирішенні короткострокових завдань стрімко втрачає свою ефективність ‒ через брак комплексного бачення шляхів економічного відновлення областей і відповідної координації зусиль державного управління щодо вирішення проблем розвитку цих регіонів з урахуванням середньо- та довгострокових потреб. Враховуючи специфічний характер проблем Луганської області, що походять із природи старопромислового розвитку, та деструктивний вплив наслідків збройного протистояння, що посилює ці проблеми, при формуванні завдань і заходів за напрямом економічного відновлення за основу слід взяти підхід до відновлення економіки, який ґрунтується на стратегічному баченні економічних перетворень і розвитку області на засадах структурної перебудови.

Необхідно провести адаптацію господарського комплексу регіону до можливого тривалого перебування поблизу зони підвищених зовнішніх ризиків.

Неощадне використання природних ресурсів в зоні бойових дій та прилеглій території матиме довгострокові наслідки на екосистему регіону.

Неприйняття заходів з оновлення та модернізації комунальної інженерної інфраструктури може призвести до збільшення аварійності мереж та тривалого відключення споживачів від необхідних послуг, що особливо небезпечно в зимовий період.

Неефективна система оповіщення населення про надзвичайні ситуації може призвести до матеріальних та людських втрат, а відсутня налагоджена система оперативної евакуації з зон природних та техногенних катастроф, тільки поглибить можливі наслідки.

Загроза підтоплення територій забрудненими шахтними водами зі сторони неконтрольованої українською владою територією має реальний характер і необхідно запобігати негативним наслідкам з цим пов’язаними.

Виконання положень Угоди про асоціацію Україна-ЄС, особливо на першому етапі вимагатиме значних ресурсів, яких, на жаль в області не має. Гальмування ж галузевих реформ в Україні призводить до втрати довіри партнерів України в ЄС, можливого скорочення МТД. Відсутність конкретних цільових державних програм і проєктів з підтвердженим фінансовим ресурсом, орієнтованих на розвиток області тільки посилить кризову ситуацію.

На сьогодні існує ще одна загроза для розвитку економіки – це розповсюдження пандемії COVID-19.

Можна виділити основні ризики пов’язані з COVID-19:

• Найбільш значущими внутрішнім ризиком (явищем) для вітчизняної економіки виявився ризик «Значне зростання дефіциту державного бюджету та касових розривів у ПФУ, інших Фондах державного соціального страхування». Цей ризик у попередніх роках оцінювався експертами як доволі значущий та на фоні пандемії COVID-19 вдруге зайняв головну позицію.

• Значне безробіття через повернення заробітчан, масове звільнення працівників, та як наслідок – збіднілість населення, особливо вразливих категорій.

• Масове банкрутство підприємств середнього та малого бізнесу.

• Прискорення інфляційних процесів.

• Експоненціальне поширення COVID-19, не спроможність медичної системи зупинити пандемію в Україні. Дещо зменшилась порівняно з попереднім опитуванням, але залишилась на високому рівні оцінка деяких постійних ризиків / явищ на 2020‒2021 роки.

• Зростання негативних очікувань економічних агентів.

• Посилення неплатоспроможності реального сектору економіки.

• Суттєве падіння платоспроможного попиту населення.

• Збереження високого рівня корупції, цей ризик матиме значення і у послідуючих роках.

• Збереження низької кредитної активності комерційних банків у реальному секторі.

• Прояв суттєвих девальваційних тенденцій на валютному ринку у 2020 році.

6. Смарт-спеціалізація Луганської області

Угода про асоціацію між Україною та ЄС визначає необхідність наближення вітчизняних підходів щодо формування інноваційної політики до європейських. Зокрема, Комісія ЄС багато уваги приділяє інноваційному розвитку регіонів, що втілено у стратегіях смарт-спеціалізації, які ґрунтуються на підтримці розвитку унікальних галузей або видів економічної діяльності, що становитимуть спеціалізацію тих чи інших регіонів в рамках національної економічної системи. Більше того, наявність таких стратегій є однією з умов отримання коштів на фінансування проєктів зі структурних фондів ЄС. З огляду на це, у листопаді 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 14.11.2018 № 959 про внесення змін до Порядку розроблення Державної стратегії регіонального розвитку України і плану заходів з її реалізації, а також проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації зазначених Стратегії і плану заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 931 та Порядку розроблення регіональних стратегій розвитку і планів заходів з їх реалізації, а також проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації зазначених регіональних стратегій і планів заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2018 № 932.

Відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів при розробці Стратегії розвитку Луганської області на 2021‒2027 роки першу стратегічну ціль «Економічне зростання регіону: конкурентоспроможність, смарт-спеціалізація, сприятливе бізнес-середовище» та завдання її виконання було сформовано на засадах смарт-спеціалізації. Це означає, що підвищення рівня конкурентоспроможності Луганської області передбачає посилення рівня інноваційної та інвестиційної спроможності через розбудову та налагодження сталих зв’язків між учасниками інноваційних процесів на регіональному рівні та формування в регіоні об’єктів інноваційної інфраструктури, що прискорюватиме процеси трансферу знань від науки до виробництва.

За останні роки рівень інноваційної активності підприємств Луганської області значно погіршився та залишається доволі низьким. Відповідно до Методики розрахунку сумарного індексу інновацій, затвердженої наказом Держстату від 28.12.2015 № 368, сумарний індекс інновацій Луганської області у 2014−2017 роках становив 26,2 % (17 місце в рейтингу по Україні). Розвиток інноваційної інфраструктури в Луганській області також можна охарактеризувати як недостатній.

Відбір видів економічної діяльності за економічним потенціалом

Для відбору видів економічної діяльності для смарт-спеціалізації було проведено економічний аналіз для якого використані дані щодо кількості підприємств, кількості працівників та витрат на оплату праці по Луганській області та Україні. Для проведення аналізу визначено період з 2014 по 2017 роки, оскільки більш ранній період враховує показники територій, які тимчасо во непідконтрольні українській владі. Статистичні дані за 2018 рік на час проведення аналізу відсутні.

Економічний аналіз включає статичний і динамічний аналізи для визначення галузей, де область має або може мати критичну масу економічної діяльності та спеціалізації. Статичний аналіз визначає ті галузі промисловості, які мають критичну масу діяльності та спеціалізацію для працевлаштування, та в яких:

- питома вага і коефіцієнт спеціалізації галузі є достатньо високими, тобто вище визначених порогових значень;

- середня заробітна плата є не нижчою за встановлений пороговий рівень порівняно з середньою заробітною платою для всіх галузей промисловості області та тієї ж галузі в країні.

Статичним аналізом відібрано 13 галузей з використанням даних про кількість зайнятих працівників, які складають 75,5 % загальної зайнятості у області. На підставі даних про середню заробітну плату відібрано 18 галузей, що становить 38,4 % загальної зайнятості у області. Поєднання результатів за цими двома критеріями привело до відбору 9 галузей, що становлять 35,8 % загальної зайнятості у області:

Динамічним аналізом визначено галузі, де зайнятість і середня заробітна плата зростають швидше середнього. В результаті динамічного аналізу відібрано 36 галузей з використанням даних про зміну кількості зайнятих, які становлять 25,7 % загальної зайнятості в області. З використанням даних про зміну середньої заробітної плати відібрано 36 галузей, що становлять 19,5 % загальної зайнятості у області. Поєднання результатів за цими двома критеріями відібрано 23 галузі, що становить 10,0 % загальної зайнятості у області.

 

Таблиця 32. Галузі Луганської області з економічним потенціалом

КВЕД	Назва показника           Назва галузі	Статичний аналіз				Динамічний аналіз
		зайня-тість	сере-дня з/п	оби-два	частка регіо-нальної зайня-тості	зміна зай-нято-сті	змінасеред-ньої з/п	оби-два	частка регіо-    нальної зайня-тості
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
	Кількість обраних галузей	13	18	9	35,8 %	36	36	23	10,0 %
1.1	Вирощування однорічних і дворічних культур	х	х	х	9,5 %	х
1.4	Тваринництво					х
5.1	Добування кам'яного вугілля	х
10.4	Виробництво олії та тваринних жирів						х
10.5	Виробництво молочних продуктів					х	х	х	0,5 %
10.6	Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, крохмалів та крохмальних продуктів					х
11	Виробництво напоїв					х	х	х	0,3 %
17	Виробництво паперу та паперових виробів	х	х	х	1,2 %	х	х	х	1,2 %
18.1	Поліграфічна діяльність і надання пов'язаних із нею послуг					х	х	х	0,1 %
20.1	Виробництво основної хімічної продукції, добрив і азотних сполук, пластмас і синтетичного каучуку в первинних формах	х	х	х	7,1 %		х
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
20.3	Виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик		х
20.5	Виробництво іншої хімічної продукції	х	х	х	1,4 %	х
22.1	Виробництво гумових виробів		х			х	х	х	0,2 %
23.1	Виробництво скла та виробів зі скла	х				х	х	х	0,8 %
23.6	Виготовлення виробів із бетону, гіпсу та цементу					х	х	х	0,3 %
24.1	Виробництво чавуну, сталі та феросплавів	х	х	х	11,6 %
25.9	Виробництво інших готових металевих виробів					х	х	х	0,0 %
26.2	Виробництво комп'ютерів і периферійного устаткування	х	х	х	0,7 %
28.1	Виробництво машин і устаткування загального призначення		х
28.2	Виробництво інших машин і устаткування загального призначення					х	х	х	0,3 %
28.9	Виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення						х
30	Виробництво інших транспортних засобів	х
32.1	Виробництво ювелірних виробів, біжутерії та подібних виробів						х
33.2	Установлення та монтаж машин і устаткування					х	х	х	0,1 %
35.1	Виробництво, передача та розподілення електроенергії		х
35.3	Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря	х	х	х	1,7 %	х	х	х	1,7 %
36	Забір, очищення та постачання води		х
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
37	Каналізація, відведення й очищення стічних вод	х	х	х	0,6 %
38.1	Збирання відходів					х
38.3	Відновлення матеріалів		х
42.1	Будівництво доріг і залізниць	х				х
42.2	Будівництво комунікацій					х
45.1	Торгівля автотранспортними засобами		х
45.2	Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів					х	х	х	0,0 %
46.1	Оптова торгівля за винагороду чи на основі контракту						х
46.2	Оптова торгівля сільськогосподарською сировиною та живими тваринами		х
46.3	Оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами					х	х	х	0,9 %
46.4	Оптова торгівля товарами господарського призначення					х
46.5	Оптова торгівля інформаційним і комунікаційним устаткуванням					х	х	х	0,0 %
46.7	Інші види спеціалізованої оптової торгівлі						х
47.2	Роздрібна торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах						х
47.3	Роздрібна торгівля пальним						х
47.7	Роздрібна торгівля іншими товарами в спеціалізованих магазинах					х
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
49.3	Інший пасажирський наземний транспорт					х
49.4	Вантажний автомобільний транспорт, надання послуг перевезення речей					х	х	х	0,3 %
52.1	Складське господарство		х
55	Тимчасове розміщування					х	х	х	0,1 %
56.1	Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування					х	х	х	0,1 %
58.1	Видання книг, періодичних видань та інша видавнича діяльність					х	х	х	0,1 %
60.2	Діяльність у сфері телевізійного мовлення						х
68.2	Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна					х	х	х	0,7 %
69.1	Діяльність у сфері права					х
69.2	Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування						х
71.1	Діяльність у сферах архітектури та інжинірингу, надання послуг технічного консультування	х	х	х	2,0 %	х	х	х	2,0 %
72	Наукові дослідження та розробки					х
80	Діяльність охоронних служб та проведення розслідувань					х	х	х	0,1 %
81.1	Комплексне обслуговування об'єктів					х
85.5	Інші види освіти						х
86.2	Медична та стоматологічна практика						х
95.1	Ремонт комп'ютерів і обладнання зв'язку						х
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
95.2	Ремонт побутових виробів і предметів особистого вжитку					х	х	х	0,0 %
96	Надання інших індивідуальних послуг					х	х	х	0,1 %

 

У результаті економічного аналізу 3 галузі пройшли як статичні, так і динамічні пороги, що становить 4,9 % загальної зайнятості у області, а саме:

 17    Виробництво паперу та паперових виробів;

35.3  Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря;

71.1 Діяльність у сферах архітектури та інжинірингу, надання послуг технічного консультування.

Відбір видів економічної діяльності за інноваційним потенціалом

Для відображення інноваційного потенціалу області використані наступні статистичні дані для галузей за КВЕД B-E за 2014‒2016 рр. щодо частки компаній, які запровадили наступні типи інновацій: інноваційні продукти; інноваційні процеси; організаційні інновації; маркетингові інновації.

 

За підсумками інноваційного аналізу визначено, що у 2016 році 9 галузей мають інноваційний потенціал в області й у сукупній промисловості країни. Питома вага зайнятих у цих галузях становить 18,8 % від загальної зайнятості у області:

 14.1 Виробництво одягу, крім хутряного;

17 Виробництво паперу та паперових виробів;

20.1 Виробництво основної хімічної продукції, добрив і азотних сполук, пластмас і синтетичного каучуку в первинних формах;

22.2 Виробництво пластмасових виробів;

23.1 Виробництво скла та виробів зі скла;

26,2 Виробництво комп'ютерів і периферійного устаткування;

30 Виробництво інших транспортних засобів;

35.3 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря;

38.1 Збирання відходів.

Відбір видів економічної діяльності за економічним та інноваційним потенціалом

За підсумками результатів економічного та інноваційного потенціалу для галузей КВЕД B-E 5 галузей показують як економічний, так і інноваційний потенціал, що становить 11,5 % загальної зайнятості в регіоні:

 17 Виробництво паперу та паперових виробів;

20.1 Виробництво основної хімічної продукції, добрив і азотних сполук, пластмас і  синтетичного каучуку в первинних формах;

23.1 Виробництво скла та виробів зі скла;

26.2 Виробництво комп'ютерів і периферійного устаткування;

35.3 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

 

Згідно з Методикою розроблення, проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації регіональних стратегій розвитку та планів заходів з їх реалізації, затвердженої  наказом Мінрегіону від 31.03.2016 № 79 (у редакції наказу від 27.12.2018 № 373) 21-22 жовтня 2019 року проведено відкрите обговорення питання смарт-спеціалізації Стратегії розвитку Луганської області на 2021‒2027 роки за участю представників бізнесу, громадських організацій, науковців, освітян та представників ОДА. На цьому заході було представлено результати економічного та інноваційного аналізу смарт-спеціалізації області та обговорено оперативні цілі та завдання до стратегічної цілі «Економічне зростання регіону: конкурентоспроможність, смарт-спеціалізація, сприятливе бізнес».

Робота над питанням смарт-спеціалізації була продовжена під час засідання тематичної підгрупи «Економіка, інновації, бізнес» в рамках проведення І ФОРУМУ регіональної коаліції «Від спільного бачення до економічного зростання», яке відбулось 21.11.2019. Обговорення стосувалося таких критеріїв вибору смарт-спеціалізації:

- наявність ключових активів та можливостей (у тому числі спеціалізованих навичок та резервів робочої сили), творче поєднання цих факторів (міжсекторальних, міжкластерних);

- диверсифікаційний потенціал цих секторів, міжсекторальних галузей чи доменів, критична маса та / або критичний потенціал у кожному секторі;

- міжнародне становище регіону в якості локального вузла в глобальних виробничо-збутових ланцюжках.

У ході обговорення розглянуто сутність нового підходу до формування регіональних стратегі, так званої «розумної спеціалізації» ‒ RIS3, як концентрації державних ресурсів в інвестиції у сферу знань за окремими видами діяльності для посилення або розвитку порівняльних переваг в регіонах.

 За підсумками обговорення було вирішено поєднати класичні елементи RIS3 із розвитком економічного зростання Луганської області. Конкретно для Стратегії розвитку Луганській області на 2021‒2027 роки застосування RIS3 підходів полягає у:

 - розвитку інноваційних галузей економіки з високою доданою вартістю на засадах смарт спеціалізації, зокрема в частині сприяння розвитку провідних підприємств (сфери ‒ хімічне виробництво, біотехнології, фармація, відновлювальна енергетика та інші) та створенні нових підприємств, що орієнтуються на місцеві джерела сировини; сприянні створенню хімічного кластеру з використанням в якості сировини місцевої с/г продукції;

- підтримці розвитку науки та інновацій, впровадженні наукових розробок у частині сприяння розвитку кластеру інжинірингу;

- сприянні підвищенню продуктивності та ефективності сільського господарства в частині розвитку альтернативних видів економічної діяльності (вирощування енергетичних культур, заліснення територій, рекреаційна діяльність тощо).

• Виклик 1. Збройна агресія РФ на сході України та тимчасова окупація частини території Луганської області

  Адміністративно-територіальний устрій

  Площа території Луганської області до 2014 року становила 26,7 тис. кв. км. і включала 18 районів, 37 міст, у тому числі ‒ 14 міст обласного підпорядкування, районного підпорядкування – 23, 109 селищ міського типу та 780 селищ і сіл.

  З 2014 року значна кількість населених пунктів області належать до територій, які непідконтрольні українській владі. Перелік таких населених пунктів визначений Указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях».

  Відповідно на території, підконтрольній українській владі, з урахуванням постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», залишаються 4 райони ‒ Сватівський, Сєвєродонецький, Старобільський та Щастинський; 12 міст; 26 селищ міського типу та 507 сільських населених пунктів.

  Демографічна ситуація

  Протягом 2019 року чисельність населення Луганської області зменшилася на 15920 осіб: внаслідок природного скорочення на 10980 осіб і за рахунок міграції – на 4940 осіб. Зростання міграції негативно впливає на ринок праці, який характеризується скороченням та відтоком кваліфікованих кадрів і молоді, що пов’язано з небезпечними та некомфортними умовами проживання.

  З початку 2014 року сформувався новий для України тип міграції працездатного населення – рух внутрішньо переміщених осіб (ВПО), який досяг обсягів, співставних, а, можливо, навіть більших за обсяги зовнішньої трудової міграції. На території, підконтрольній українській владі станом на 01.01.2019 зареєстровано 280,6 тис. осіб, які отримали статус ВПО (у тому числі: чоловіків – 40%, жінок – 60%), що призвело до надмірного соціального і адміністративного навантаження на державні органи, ОМС, громади, локальні ринки праці, соціальну інфраструктуру регіонів вселення. В окремих містах та районах області кількість ВПО дорівнює кількості населення цих територій або навіть перевищує його.

   

  Інфраструктура

  Сфера автомобільного транспорту. Із 2014 року мережа автомобільних доріг зазнала значних руйнувань. Довжина автомобільних доріг загального користування державного значення складає 1985,5 км, на підконтрольній українській владі території  – 1191,2 км, з яких потребує ремонту 700 км. Довжина автомобільних доріг загального користування місцевого значення складає 3948 км, у тому числі на підконтрольній українській владі території 2439 км та понад 80 % з яких потребує ремонту.

  Сфера залізничного транспорту. Внаслідок появи лінії розмежування сторін мережа залізничних шляхів області була розділена. На підконтрольній українській владі території області залишилось дві паралельні гілки, які проходять з півдня на північ: Попасна – Сватове – Куп’янськ (охоплює західні райони області) та Кіндрашівська-Нова – Старобільськ – Лантратівка, на яку зорієнтовані північні та східні райони. Внаслідок збройного конфлікту залізнична колія Кіндрашівська-Нова – Лантратівка з 2015 року опинилася повністю відрізаною від залізниць України. Динаміка відправлень пасажирів залізничним транспортом загального користування зменшилась майже в 10 раз.

  Сфера авіаційного транспорту. Луганська область не має авіаційного сполучення – аеропорт, розташований у м. Луганську, повністю зруйнований.

  Логістика. Станом на 01.08.2019 ключові логістичні центри області, зокрема місто Луганськ, знаходяться на непідконтрольній українській владі території, що різко зменшило кількість міжобласних та міжнародних транспортних магістралей. Багато коопераційних економічних відносин між підприємствами було розірвано. Частково втрачені міжрегіональні і міжгалузеві зв'язки. Порушені логістичні ланцюжки поставок сировини та відправки готової продукції споживачам. 15 березня 2017 року Радою національної безпеки і оборони України було прийнято рішення про тимчасове припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення. Це значно скоротило потік товарів, який входив до складу регіонального експорту.

  Паливно-енергетичні ресурси. На непідконтрольній українській владі території Донецької та Луганської областей видобувалося майже 50 % українського вугілля, у т.ч. майже 100 % антрациту. З 90 шахт, підпорядкованих Міністерству енергетики України, лише Починаючи із 2016 року, завдяки 35 знаходяться на контрольованій Україною території (з яких працюють 24 шахти), тоді як інші 55 (у т. ч. шахти, що видобувають вугілля антрацитової групи) перебувають на непідконтрольній українській владі території.

  Дефіцит вугілля призвів до браку його запасів на підприємствах теплової генерації, зокрема ВП «Луганська ТЕС» ТОВ ДТЕК «Східенерго» – основним джерелом енергозабезпечення споживачів тієї частини Луганської області, що підконтрольна Україні, яка компенсується закупівлею вугілля антрацитової групи з Російської Федерації.

  Житловий фонд області після 2014 року скоротився втричі – як у міській, так і сільській місцевості. Активні бойові дії на території області призвели до руйнації значної кількості будівель, як житлових так і нежитлових, інженерних споруд та до критичного падіння будівельної діяльності. В області склалася негативна ситуація у сфері будівництва житла, реконструкції та модернізації об’єктів інфраструктури тощо. Індекс будівельної продукції по житловому будівництву скоротився із 140,7 % у 2013 році до 63,8 % у 2018 році.

  Водопостачання і водовідведення. Основною проблемою системи водопостачання населених пунктів Луганської області, окрім застарілого та  аварійного стану мережі є забезпечення гуманітарної місії КП «Попаснянський районний водоканал» (КП «ПРВ») з постачання питної води населенню, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території – до 90 % видобутої КП «ПРВ» води. На сьогодні відсутній механізм компенсації цих витрат ‒ річна сума витрат на експлуатацію комплексу інженерно-технічних споруд коливається в межах 400 млн грн, сума збитків з яких складає близько 360 млн грн. Підприємство не має можливості розрахуватися за енергоносії, сплачувати заробітну плату, закуповувати матеріали, що може призвести до зупинки роботи підприємства та постачання питної води.

  Соціальна інфраструктура

  У зв’язку з тимчасовою окупацією частини Луганської області та триваючими бойовими діями соціальна інфраструктура області зазнала значних втрат, а окремі сфери, зокрема спеціалізована медична допомога була практично втрачена.

  Таблиця 3. Соціальна інфраструктура області

  	2013	2018
  Освіта
  Кількість закладів дошкільної освіти, один.	598	250
  Кількість дітей, тис. осіб	58,1	14,9
  Кількість закладів загальної середньої освіти, один.	690	279
  Кількість учнів, тис. осіб	170,9	54,5
  Кількість закладів професійної освіти, один.	78	23
  Кількість учнів, тис. осіб	24,1	4,9
  Кількість ЗВО (коледжі, технікуми, училища), один.	26	8
  Кількість студентів, тис. осіб	15,3	2,5
  Кількість ЗВО (університети, академії, інститути), один.	8	6
  Кількість студентів, тис. осіб	66,3	18,4
  Охорона здоров’я
  Кількість лікарняних закладів, один.	126	27
  Кількість лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, один.	558	209
  Кількість лікарів усіх спеціальностей, тис. осіб	9,4	2,0
  Кількість середнього медичного персоналу, тис. осіб	20,6	5,2

  Економічна сфера

  Луганська область до 2014 року входила до п’ятірки найбільш потужних промислово-економічних регіонів України. Формування і розвиток області знаходився в тісному взаємозв’язку з розвитком вугільної, хімічної промисловості, металургії. Практична реалізація Україною кроків щодо європейської інтеграції, й насамперед – підписання Угоди про асоціацію України та ЄС стали підґрунтям посилення входження у «сферу тяжіння» європейської економіки. Як результат ‒ комплексні агресивні дії з боку Російської Федерації та скорочення обсягів товарного експорту, найбільш відчутного для Луганщини ‒ регіону з традиційною промисловою спеціалізацією, що викликало ланцюгову реакцію дисбалансу усіх макроекономічних показників економічного і соціального розвитку області. Якщо до 2014 року в Луганській області всі основні економічні показники відповідали середньому національному рівню по Україні, то на сьогодні область належить до найбідніших регіонів України. Так за показником валового регіонального продукту область перемістилася з 9 місця за підсумками 2013 року на 24 місце за підсумками 2017 року, а за показником валового регіонального продукту у розрахунку на 1 особу – на 24 за підсумками 2017 року.

  У 2017 році додатковим обмежувальним чинником економічного розвитку виступило тимчасове призупинення переміщення вантажів через лінію зіткнення залізничними і автомобільними шляхами у межах Донецької та Луганської областей, крім гуманітарної допомоги. Дія цього фактору призвела до порушення виробничої діяльності в окремих галузях економіки, зокрема, у гірничо-металургійному комплексі (добувна промисловість і металургійне виробництво) та енергетиці, втрачено 2 основні галузі промисловості.

  Промисловість. Найбільших втрат зазнала промисловість – промислове виробництво Луганської області зменшилось у 5 разів, майже 75 % промислового потенціалу залишилось на непідконтрольній українській владі території області. Негативними чинниками, що спричинило зниження індексу промислової продукції регіону є: зменшення видобування вугілля (відсутність бюджетного фінансування вугледобувних підприємств на капітальні вкладення, низька ціна на вугільну продукцію), нестабільна виробнича діяльність основного підприємства галузі хімічної промисловості ПрАТ «Сєвєродонецьке Об’єднання «Азот» (висока ціна на газ, який підприємство використовує у якості сировини, відсутність стабільного енергопостачання).

  Науковий потенціал та інноваційна активність промислових підприємств. Науковий потенціал області у 2014 році зазнав значних втрат, особливо в питанні наукових кадрів ‒ основними факторами були вкрай низька зарплата та окупація частини області, що змусили університети та викладачів переїжджати в інші регіони. Частина викладацького складу з різних причин залишилась на непідконтрольній українській владі території.

  Умови діяльності підприємств в області із 2014 року суттєво погіршились. Більшість промислових підприємств значно або повністю скоротили обсяги виробництва, відповідно – значно скоротились витрати промислових підприємств на інноваційну активність – із
  372 млн грн у 2013 році до 20 млн грн – у 2017 році.  При цьому фінансування здійснюється виключно за рахунок власних коштів і повної відсутності вітчизняних та іноземних інвесторів.

  Сільське господарство. Основні наслідки 2014 року для сільського господарства
  області ‒ це повна або часткова втрата виробничих потужностей переробної промисловості. Провідні підприємства залишилися на непідконтрольній українській владі території області. Втрачено основні внутрішні ринки збуту, зруйнована логістика. Розірвані виробничі зв’язки між виробниками сільськогосподарської продукції і підприємствами з її переробки. Як наслідок ‒ Луганщина трансформується в аграрний регіон.

  Зовнішньо економічна діяльність. Із 2014 року експортний потенціал України втратив свої позиції. Багато іноземних компаній – контрагентів українського бізнесу не стали укладати нові контракти, побоюючись посилення бойових дій в Україні. Крім цього, розпочалося масштабне витіснення української продукції з російського ринку. Усе це призвело до падіння українського експорту до ЄС на 30 %, до Росії – на 70 %. Найбільші темпи падіння зовнішньо торгівельного обороту товарів і послуг спостерігаються у Луганській області – в 6 разів, експорту – в 9 разів, імпорту – майже в 4 рази.

  Туризм. Аналіз розвитку туристичного бізнесу в області підтверджує, що внутрішній туристичний продукт на теперішній час займає мінімальну частку в структурі економіки та не відіграє визначальної ролі в прибутках туристичних компаній, на відміну від продажу послуг виїзного туризму. В’їзний туризм в регіоні практично відсутній. Це вказує на низький рівень довіри щодо безпеки перебування на території області. На функціонуванні туристичної галузі регіону також негативно позначилася втрата частини території області.

   

  Безпека території області та екологічні загрози

  Бойові дії на сході України та окупація частини території Луганської області істотно погіршили екологічну ситуацію, особливо через катастрофічний стан у вугільної галузі. На сьогодні шахти на непідконтрольній українській владі території припиняють роботу. Це відбувається безсистемно, без будь-яких проєктів і екологічних оцінок можливого впливу на природнє середовище. Є проблема з шахтним метаном, який при затопленні виробок може підніматися до поверхні, а це реальна загроза вибухів. Крім того, шахтними водами забруднюються підземні водоносні горизонти.

   

  Завдання для регіональної стратегії

  Триваючі бойові дії на сході України, тимчасова окупація третини території Луганської області несуть значні виклики для розвитку Луганської області і України в цілому в гуманітарному, економічному, соціальному, екологічному, безпекових вимірах. Крім втрати територій, людей та ресурсів, що залишились на непідконтрольній українській владі території області, залишаються й інші проблеми, що є гальмом для використання їх потенціалу для розвитку. Зокрема, виведені з використання землі так званої «сірої» 30-ти кілометрової зони вздовж лінії розмежування; наявність значних площ замінованих територій, що становлять на території Луганської області, підконтрольній Україні приблизно 120 тисяч гектарів; напівзруйнована інфраструктура та логістика; екстремальні умови життя місцевих мешканців. Розв’язання цих проблем вимагає зрозумілої і ясної загальнодержавної політики. Одночасно ці проблеми повинні вирішуватись на регіональному рівні, зокрема для підконтрольній українській владі території Луганської області.

  Стратегічним для області є відновлення транспортно-логістичної інфраструктури області, зокрема будівництво ділянки залізниці, яка з’єднає гілку Кіндрашівська-Нова-Лантратівка із залізничною системою України, електрифікація залізничної гілки Попасна ‒ Куп’янськ, модернізація ділянки залізниці Новозолотарівка – Лиман. Відновлення залізничної мережі має забезпечити енергетичну безпеку підконтрольної території області шляхом безперешкодної доставки вугілля залізницею на ВП «Луганська ТЕС» ТОВ ДТЕК «Східенерго»; зменшити логістичні витрати місцевих товаровиробників; знизити навантаження і, відповідно, попередити руйнування мережі автомобільних доріг загального користування; покращити інвестиційний клімат області; підвищити мобільність сил і засобів, задіяних під час попередження та усунення наслідків надзвичайних ситуацій; відновити транзитний потенціал регіону і підвищити транзитний рейтинг держави.

  Пріоритетним завданням розвитку дорожньої інфраструктури залишається відновлення автодоріг та логістично-транспортної інфраструктури.

  Стратегічним для області також є питання з’єднання із об’єднаною енергетичною системою України, модернізація існуючих енергогенеруючих підприємств. Це дасть можливість забезпечити надійне енергопостачання об’єктів соціальної сфери та промисловості; запустити потужні підприємства на Луганщині.

  Завданням регіональної стратегії є не тільки відновлення критичної інфраструктури контрольованої українською владою території області ‒ логістики, енергозабезпечення, але й забезпечення нормального життя мешканців 30-ти кілометрової зони вздовж лінії розмежування, зокрема: налагодження системи медичної допомоги, соціальної інфраструктури (дошкільні заклади і школи, медичні заклади, установи соціального обслуговування, культури і спорту; а також ‒ зменшення зовнішнього негативного впливу на людей всіх верств населення та формування єдиного інформаційного простору; адаптації вимушених переселенців до життя в нових умовах – територіальних громадах їх перебування.

  На перспективу важливим для області залишається питання формування політики щодо звільнених та тимчасово окупованих територій Луганської області з метою їх реінтеграції.  Так, на сьогодні тільки почав формуватися комплексний підхід до внутрішньої політики щодо нівелювання вже наявних наслідків конфлікту. І хоча внутрішня політика як щодо тимчасово окупованих, так і щодо підконтрольних Україні територій має бути квінтесенцією різних галузевих державних політик (економічної, фінансової, соціальної, освітньої і т.д.), одним із ключових вимірів є зусилля державних і недержавних акторів у сфері інформаційної політики та комунікації, спрямовані на громади та громадян, постраждалих внаслідок конфлікту.

• Виклик 2. Поглиблення демографічної кризи

  Нинішня демографічна ситуація в Україні характеризується несприятливими тенденціями та негативними зрушеннями у структурах населення. За прогнозами Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, до 2031 року населення України скоротиться до 39,5 мільйонів осіб.

  Наявне населення станом на 01.01.2020 (за даними Держстату України) складає 2135,9 тис. осіб (5,1 % від населення України). На території області, підконтрольній українській владі, чисельність наявного населення на 01.01.2020 складає 675,7 тис. осіб, постійного населення – 676,1 тис. осіб, з них чоловіків – 46 %, жінок – 54 %. Демографічна ситуація в Луганській області залишається складною і погіршується. Протягом 2014‒2019 років чисельність наявного населення області зменшилася з 2220,2 тис. до 2135,9 тис. осіб, але попри це регіон входить до 10 найбільших за чисельністю населення областей України.

   

  

  Рис. 2. Чисельність населення Луганської області, тис. осіб

  Протягом 2019 року чисельність населення Луганської області зменшилася на 15920 осіб: внаслідок природного скорочення на 10980 осіб і за рахунок міграції ‒ на 4940 осіб. Однак, динаміка міграційного скорочення населення в області дещо зменшується. Природний рух населення характеризується суттєвим перевищенням числа померлих над живонародженими. Так кількість живонароджених у 2019 році склала 5031 осіб, померлих – 16011 осіб, що призвело до природнього скорочення населення ‒ 10980 осіб. Основним чинником, що обумовлює скорочення чисельності населення області, є низькі темпи його відтворення, які характеризуються тенденціями зростання депопуляції (смертність перевищує народжуваність), що не забезпечує навіть простого заміщення поколінь.

  

  Рис. 3. Динаміка чисельності населення за 2015-2019 роки, тис. осіб

  У Луганській області станом на 01.01.2019 зареєстровано 280,6 тис. осіб, які отримали статус ВПО (у тому числі: чоловіків – 40%, жінок – 60%). Далеко не всі ВПО проживають на контрольованій Україною території області. Більшість з них ‒ пенсіонери, які вимушені бути формальними переселенцями для отримання пенсії. Вони не проживають за місцем тимчасової реєстрації і перетинають лінію зіткнення лише заради ідентифікації в Ощадбанку, та один раз на 59 днів заради виконання законодавчих умов збереження дії довідки ВПО, яка є умовою для отримання пенсії.

  У економічному аспекті зростання навантаження населенням похилого віку на працездатне населення та зниження природного відновлення трудових ресурсів є проблемою для розвитку суспільного виробництва. Старіння населення спричиняє потребу у додатковому піклуванні про старших людей, частка яких у населенні області невпинно зростає – якщо у 2014 році загальне навантаження населення непрацездатного віку (0-14 і старше 65 років) на 1000 осіб працездатного віку (15-64 роки) в області становило 423 особи, то у 2018 році – 471.

  Серед головних причин демографічної кризи крім старіння населення та зниження народжуваності є міграція з України. Україна помітно поступається більшості європейських країн за рівнем та якістю життя населення, і саме це спонукає до переїзду частину активних і амбітних осіб, які вбачають у міграції надійний спосіб поліпшення свого життя. Можливості міжнародної мобільності українців значно розширилися завдяки безвізовому режимові з ЄС, який зробив закордонні подорожі простішими й дешевшими, полегшив пошук місця праці чи навчання за кордоном, а отже й міграції.

  В останні роки, а особливо із 2014 року в Луганській області значно посилилась внутрішня міграція та рух ВПО з тимчасово окупованих територій, які досягли обсягів, співставних, а можливо, навіть більших за обсяги зовнішньої трудової міграції.

  

  Рис. 4. Розподіл кількості ВПО з окупованого Донбасу та Криму за областями, тис. осіб

  Інститут демографії та соціальних досліджень Національної академії наук прогнозує скорочення чисельності населення Луганської області близько 17 % до 2031 року як за рахунок трудової міграції, так і перевищення смертності над народжуваністю.

  Завдання для регіональної стратегії

  Демографічна криза в перспективі матиме наслідки та негативний вплив на економічну сферу, через зниження обсягу внутрішнього ринку та чисельності робочої сили. Несприятливі демографічні зміни призведуть до трансформацій на ринку праці, змін у структурі економіки. Ефектом старіння будуть далекосяжні потреби в галузі охорони здоров'я та соціального обслуговування ‒ включаючи збільшення частки витрат у ці галузі. Зі зменшенням кількості дітей сектор освіти також потребуватиме трансформації.

  Реалізація регіональної стратегії має враховувати вплив демографічних процесів на рішення щодо запланованих заходів стосовно організації розвитку інфраструктури надання ґендерно-орієнтованих та інклюзивних послуг. Вирішальним фактором при цьому має стати ефективне управління, орієнтоване на людину, що вимагає удосконалення системи управління регіональним розвитком, розробки та впровадження дієвих механізмів кооперації, мобілізації  ресурсів громад для вирішення місцевих проблем, включаючи здійснення оптимальних інвестицій (демографічно усвідомлений розвиток). Щодо Луганської області це в першу чергу стосується відновлення та розбудови інфраструктури інституцій обласного підпорядкування ‒ спеціалізованої медичної допомоги, розбудова регіональної системи надання позашкільної освіти, мережі інклюзивно-ресурсних центрів, покращення доступу до спортивної інфраструктури та підтримка розвитку спорту, підтримки лікувально-оздоровчих комплексів,  покращення доступу до культурних та дозвілєвих послуг, з врахуванням інклюзії та якості надання послуг.

  Старіння населення, зростання демографічного навантаження веде до зростання витрат на створення нової інфраструктури для людей похилого віку, забезпечення надання комплексу інклюзивних та якісних соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати. Уміле використання потенціалу, пов'язаного зі збільшенням кількості людей у похилому віці, дозволить усунути деякі несприятливі наслідки прогресуючих демографічних змін.

• Виклик 3. Неефективна економіка

  Рівень економічного розвитку регіону визначається в основному двома чинниками: структура його економіки та продуктивність праці в окремих галузях. Високий загальний рівень економічної продуктивності значною мірою залежить від ефективного використання трудових ресурсів та  часткою  видів діяльності в структурі економіки, які характеризується високою продуктивністю, зокрема ‒ сфера послуг та промисловість. У свою чергу велика частка сільського господарства, яке характеризується відносно низькою продуктивністю праці, як правило, знижує загальний рівень продуктивності.

  До 2014 року у структурі національної економіки Луганська область була однією із найбільших за своїм потенціалом: у загальному обсязі валового регіонального продукту частка Луганської області у 2012 році становила 4 % у ВВП України; частка в експорті продукції ‒
  5,6 %; частка зайнятого населення ‒ 4,9 % загального показника в Україні. У Луганській області на початок 2014 року функціонувало 44,7 тис. юридичних осіб. Значна кількість з них належала до групи великих підприємств переважно у таких галузях: вугледобувна, енергетична, металургійна, коксохімічна, хімічна та машинобудівна промисловість. Треба відзначити, що і до 2014 року Луганська область стикалася із суттєвими довгостроковими викликами, пов’язаними із складною демографічною ситуацією та застарілою структурою економіки. Протягом тривалого часу підприємства галузі важкої промисловості скорочували обсяги виробництва.

  Бойові дії та тимчасова окупація 30 % території області загострили розгортання кризових явищ в області, викликали ланцюгову реакцію дисбалансу усіх макроекономічних показників економічного і соціального розвитку.

   

  Таблиця 4. Показники валового регіонального продукту Луганської області

  Показники	2013	2014	2015	2016	2017	2018
  Валовий регіональний продукт, млн грн	55108	31393	23849	31356	30285	35206
  Валовий регіональний продукт у розрахунку на одну особу, грн	24514	14079	10778	14251	13883	16301
  Частка валового регіонального продукту у загальному ВВП, %	3,6	2,0	1,2	1,3	1,0	1,0

   

   

  

  Рис. 5. Валовий регіональний продукт та його частка у ВВП України, млн грн

  

  Рис. 6. Валовий регіональний продукт на 1 особу населення, грн

   

  Таблиця 5. Порівняння рівня макропоказників у Луганській області з відповідними показниками вибраних областей України за 2017 рік

  Регіон	Валовий регіональний продукт		Наявний доход населення
  	у розрахунку на одну особу населення
  	гривень	місце	гривень	місце
  Донецька	39411	21	31888,0	24
  Луганська	13883	25	20618,6	25
  Миколаївська	60549	8	55543,9	9
  Рівненська	42038	20	47729,1	19
  Черкаська	59697	9	50292,6	16

   

  Основним чинником покращення макроекономічних показників є зростання величини доданої вартості. Ключову роль за цим показником відіграють на сьогодні в області такі сфери економічної активності, як промисловість (35 %) та сільське господарство (21 %).

   

  

  Рис. 7. Динаміка зміни величини доданої вартості в сферах економічної активності, млн грн

  Промисловість. Луганська область до 2014 року була однією із найбільших в Україні саме за своїм промисловим потенціалом. Військові дії на території області та тимчасова окупація частини територій області здійснили надзвичайно негативний вплив на економіку, а особливо промисловість регіону. Обсяги промислового виробництва в 2014 році порівнюючи з 2013 роком скоротилися майже у два рази. Динаміка зміни структури промисловості за обсягами реалізованої продукції підтверджує втрату контролю над переважною часткою промислових активів базових галузей області. Так, у структурі реалізованої промислової продукції частка металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів скоротилась у 18 разів, а частка машинобудування — практично вдвічі. Це в цілому визначило скорочення у структурі промисловості Луганщини частки переробної промисловості у 1,2 рази.

  Одночасно у структурі переробної промисловості відчутно зросли частки виробництва готових продуктів, напоїв і тютюнових виробів, виготовлення виробів із деревини, паперу та поліграфічна діяльність, виробництва гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої продукції та виробництва хімічних речовин та хімічної промисловості. Також почали зростати галузі, які не були пріоритетними, зокрема сільське господарство.

  Важливо відзначити, що у 2014‒2018 роках до 95 % загального обсягу реалізованої продукції формували три галузі: промисловість; сільське, лісове та рибне господарство; оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів. Інші сфери економічної діяльності області мають незначний вклад у обсяг реалізованої продукції, що є проявом невисокого рівня диверсифікації економічного потенціалу області.

  Таблиця 6. Питома вага обсягів реалізованої продукції (товарів, послуг) підприємств, %

  Галузі економіки	2014	2015	2016	2017	2018*
  Сільське, лісове та рибне господарство	6,84	13,98	14,87	21,44	22,27
  Промисловість	75,73	66,28	67,12	49,04	45,37
  Будівництво	0,76	1,66	1,43	2,40	3,61
  Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів	13,05	13,55	12,27	20,37	20,83
  Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність	0,90	0,98	1,08	1,49	1,88
  Тимчасове розміщування й організація харчування	0,07	0,16	0,12	0,18	0,17
  Інформація та телекомунікації	0,19	0,22	0,17	0,30	0,29
  Фінансова та страхова діяльність	0,08	0,10	0,08	0,09	0,05
  Операції з нерухомим майном	0,74	0,73	0,58	0,71	0,80
  Професійна, наукова та технічна діяльність	1,27	1,88	1,37	2,75	3,45
  Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування	0,27	0,36	0,54	0,51	0,47
  Освіта	0,004	0,01	0,01	0,01	0,02
  Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги	0,04	0,03	0,06	0,13	0,21
  Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок	0,03	0,05	0,28	0,55	0,56
  Надання інших видів послуг	0,02	0,03	0,02	0,03	0,03

   

  Таблиця 7. Порівняння показників розвитку промисловості у Луганській області з відповідними показниками вибраних областей України

  Регіон	Індекс промислової продукції, відсотків до попереднього року		Обсяг реалізованої промислової продукції у розрахунку на одну особу населення
  	%	місце	гривень	місце
  Донецька	102,6	9	74582,8	4
  Луганська	83,0	25	10578,0	25
  Миколаївська	104,0	5	51211,9	10
  Рівненська	95,6	22	32481,9	17
  Черкаська	102,3	11	57890,8	8

   

  Таблиця 8. Капітальні інвестиції в промисловість

  (відсотки до загального обсягу інвестицій по регіону)

  	2013	2014	2015	2016	2017
  Україна	39,5	39,3	32,1	32,8	32,0
  Донецька	59,5	60,2	59,8	62,7	57,3
  Луганська	69,7	84,1	59,4	35,8	13,7
  Миколаївська	49,7	32,2	15,0	28,9	21,2
  Рівненська	23,9	34,9	43,1	29,7	25,3
  Черкаська	33,2	21,4	20,8	22,0	17,7

  Інноваційна активність є основним джерелом довгострокового зростання продуктивності праці та конкурентоспроможності.  В Глобальному інноваційному індексі у 2018 році Україна піднялася до 43 позиції порівняно з 64 у 2015 році. Але цього не достатньо для позитивних змін в економіці та започаткування інвестиційно-інноваційного оновлення виробництва. Так, у 2018 році частка промислових підприємств, що впроваджували інновації становила 15,6 %. За оцінками Мінекономіки причиною підвищення у 2015 році та збереження на високому рівні у 2018 році частки зазначених підприємств є значне збільшення вартості сировини, насамперед енергоносіїв, що, в першу чергу, стимулювало промислові підприємства впроваджувати нові технологічні процеси, зокрема маловідходні та ресурсозберігаючі. Разом з тим упровадження виробництва інноваційних видів продукції в останні роки загалом майже зведене до мінімуму.

  Таблиця 9. Інноваційна активність промислових підприємств Луганської області

  	Питома вага  інновац. підпр., %	Сума витрат	У тому числі за напрямами, тис. грн
  			Дослід-ження і розробки	у тому числі		придбання інших зовнішніх знань	придбання машин, обладнання, програмного забезпечення	інші витрати
  				внутрішні НДР	зовнішні НДР
  2013	11,2	372457,6	33368,5	4651,7	28716,8	40135,7	278254,0	20699,4
  20141	12,2	35129,5	3590,6	21,2	3569,4	21638,9	2988,7	6911,3
  20151	11,3	24254,1	1477,6	301,3	1176,3	2,2	16480,8	6293,5
  20171	10,0	20219,9	7743,9	7743,9	-	-	7547,9	4928,1

  ¹ Без урахування частини тимчасово окупованої території у Луганській області

   

  

  Рис. 8. Структура витрат на інноваційну діяльність підприємств Луганської області, млн грн

  Щодо обсягів фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств Луганської області, спостерігається негативна динаміка, як і по кількості впроваджених нових технологічних процесів (у 10 разів по відношенню до 2013 року) та кількості найменувань впроваджених інноваційних видів продукції (у 5 разів). При цьому реалізація інноваційної продукції, що була новою для ринку відсутня. При цьому фінансування здійснюється виключно за рахунок власних коштів і повної відсутності вітчизняних та іноземних інвесторів.

  Таблиця 10. Впровадження інновацій на промислових підприємствах

  	Питома вага інноваційних підприємств, %	Кількість впроваджених нових технологічних процесів, одиниць	Кількість найменувань впроваджених інноваційних видів продукції, одиниць	Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової, %
  2013	9,9	43	51	2,1
  20141	7,6	8	14	0,2
  20151	8,8	21	14	1,8
  20171	7,2	4	11	0,0

  ¹Без урахування частини тимчасово окупованої території у Луганській області.

  Мале та середнє підприємництво. В структурі економіки Луганської області домінують малі та середні підприємства та фізичні особи-підприємці (ФОП).

  Таблиця 11. Кількість підприємств Луганської області

  	2013	2014	2015	2016	2017	2018
  Усього підприємств, один. у тому числі	11 385	3 233	3 354	3 526	3 408	3 449
  великі підприємства	28	9	7	6	4	6
  середні підприємства	660	252	241	217	199	203
  малі підприємства	10 697	2 972	3 106	3 303	3 205	3 240
  ФОП, один.	63 935	21 192	17 966	18 063	17 888	18400

  При цьому питома вага реалізованої продукції суб’єктами МСП у загальному обсязі продукції, реалізованої підприємствами області щорічно збільшується. У 2014 році цей показник складав 46,2 %, 2018 – 74,5 %. Таке збільшення зумовлено зменшенням обсягу реалізованої продукції великими підприємствами.

  Таблиця 12. Обсяг реалізованої продукції (товарів, послуг) підприємствами Луганської області

  	2013	2014	2015	2016	2017	2018
  Усього підприємств, млн грн у тому числі	104 236	45 796,5	34 584	48 333,1	38 944,1	39 642,0
  великі підприємства	54987,5	26619,5	14877,4	22549,7	8224,7	12 023,9
  середні підприємства	32594,1	13162,1	12020,4	16556,3	19761,5	15 647,5
  малі підприємства	16654,4	6014,9	7686,2	9227,1	10957,9	12 231,7
  ФОП, млн грн	11 432,1	3 738,5	4 176,9	5 157,6	6 082,3	7 224,2

   

  На сьогодні найбільш гострими проблемами МСП є відсутність ефективних механізмів фінансово-кредитної підтримки суб’єктів МСП як на державному, так і регіональному рівнях. Банківські кредити, як джерело фінансування інвестиційних проєктів, залишаються важкодоступними, а рівень відсоткової ставки за їх користування − занадто високим; недостатньо розвинена інфраструктура підтримки бізнесу; недостатній рівень інформаційного та консультативного забезпечення; недосконалість системи навчання, підготовки і перепідготовки кадрів для сфери підприємництва.

  Таблиця 13. Порівняння показників розвитку МСП у Луганській області з відповідними показниками вибраних областей України

  Регіон	Кількість суб’єктів середнього підприємни-цтва у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення		Кількість суб’єктів малого підприємництва (з урахуванням мікро-підприємництва) у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення		Частка обсягу реалізованої продукції суб’єктів середнього підприємництва у загальному обсязі реалізованої продукції		Частка обсягу реалізованої продукції суб’єктів малого підприємництва (з урахуванням мікро-підприємництва) у загальному обсязі реалізованої продукції
  	один.	місце	один.	місце	%	місце	%	місце
  Донецька	1,2	24	142,9	24	23,2	25	11,3	25
  Луганська	0,9	25	100,6	25	33,2	12	41,3	11
  Миколаївська	3,0	15-17	470,0	6	31,6	22	33,2	16
  Рівненська	2,5	19	325,5	23	46,9	7	42,6	5
  Черкаська	3,7	6	426,6	13	43,8	13	32,5	18

   

  Агропромисловий комплекс. До 2014 року агропромисловий комплекс (АПК) в достатній мірі забезпечував потребу населення в продуктах харчування в широкому асортименті, володів розгалуженою інфраструктурою ‒ від виробництва до переробки та зберігання вирощеної продукції.

  Бойові дії на Сході України з 2014 року завдали серйозної шкоди АПК – це повністю або часткова втрата виробничих потужностей переробної промисловості. Провідні підприємства залишилися на тимчасово окупованій території Луганської області. Втрачено основні внутрішні ринки збуту, зруйнована логістика. Розірвані виробничі зв’язки між виробниками сільськогосподарської продукції і підприємствами з її переробки. До 2014 року більшість сільськогосподарської продукції передавалась виробниками в Луганськ переробникам для продажів на внутрішньому ринку та елеваторам для зберігання і транспортування залізницею для експорту з південних портів. Однак після 2014 року доступ до більшості каналів переробки та залізничного транспортування були порушені. Внаслідок цього сільськогосподарські громади північної та східної частини області втратили доступ до географічно близьких точок переробних потужностей. Нова реальність для агровиробників області ‒ це перевезення сировинної продукції на великі відстані через дороги низької якості. Через втрату залізничних сполучень автомобільні дороги в центральній та північній частині області зазнали значного руйнівного впливу через інтенсивні вантажні автомобільні перевезення та недостатній рівень обслуговування доріг. Це призвело до збільшення витрат на виробництво, зниження конкурентоспроможності по відношенню до центральних і південних областей України.

  Тим не менше, на тлі різкого спаду промисловості агропромисловий комплекс Луганської області збільшив свою питому вагу в економіці області і дає близько 20 % валової доданої вартості, та є одним з основних бюджетоутворюючих секторів економіки.

   

  Таблиця 14. Індекси сільськогосподарської продукції

  (у % до попереднього року)

  	Господарства усіх категорій			У тому числі
  	Всього	у тому числі продукція		підприємства			господарства населення
  				Всього	у тому числі продукція		Всього	у тому числі продукція
  		рослин	тварин		рослин	тварин		рослин	тварин
  2013	103,5	105,0	100,1	103,4	105,0	98,3	103,7	104,9	101,5
  20141	79,8	80,7	77,6	82,3	88,2	61,6	76,6	68,8	89,9
  20151	77,8	84,3	60,9	73,6	80,6	38,7	83,5	91,7	72,6
  20161	119,3	129,3	83,7	134,3	138,6	89,8	101,2	112,8	81,9
  20171	94,0	95,8	83,8	94,4	95,0	84,2	93,4	97,6	83,7
  20181	109,2	108,8	112,0	104,9	105,7	89,9	116,3	115,3	118,8

  ¹ Без урахування частини тимчасово окупованої території у Луганській області.

   

  

  Рис. 9. Динаміка індексу обсягу сільськогосподарського виробництва, %

   

  Таблиця 15. Порівняння показників розвитку сільського господарства у Луганській області з відповідними показниками вибраних областей України

  Регіон	Індекс обсягу сільськогосподарського виробництва, відсотків до попереднього року		Обсяг виробництва продукції сільського господарства на 100 га с/г угідь
  	%	місце	тис. гривень	місце
  Донецька	90,3	23	377,8	23
  Луганська	103,5	16	272,5	24
  Миколаївська	105,9	11	517,3	21
  Рівненська	101,9	19	892,9	11
  Черкаська	122,5	2	1225,8	1

   

  Таблиця 16. Капітальні інвестиції в сільське, лісове та рибне господарства

   (відсотки до загального обсягу інвестицій по регіону)

  	2013	2014	2015	2016	2017
  Україна	7,1	8,6	11,0	14,1	14,3
  Донецька	2,9	2,4	6,1	7,4	7,6
  Луганська	3,7	3,8	13,9	36,1	35,8
  Миколаївська	11,6	18,9	20,5	25,6	23,1
  Рівненська	10,2	11,3	10,5	13,0	24,2
  Черкаська	30,5	35,7	36,5	42,0	39,6

   

  Будівельна діяльність. Військові дії на території області та тимчасова окупація частини територій області призвели до обмеженості коштів всіх рівнів та значного зменшення інвестицій в основний капітал. В області склалася негативна ситуація у сфері будівництва. Активні бойові дії на території області призвели до руйнації значної кількості будівель, як житлових так і нежитлових, інженерних споруд та до критичного падіння будівельної діяльності. Обсяг виробленої будівельної продукції знизився із 1656 млн грн у 2013 році до 636 млн грн у 2018 році (у 2,6 рази). При цьому нове будівництво майже не проводиться – основна робота у даному напрямку направлена на ремонт та відновлення пошкоджених об’єктів.

  Таблиця 17. Індекси будівельної продукції за видами

   (у % до попереднього року)

  	Будівництво, всього	Будівлі	У тому числі		Інженерні споруди
  			житлові	нежитлові
  2013	90,4	81,1	140,7	72,6	95,9
  20141	46,7	35,3	34,2	35,7	52,2
  20151	49,2	67,5	54,3	71,1	43,2
  20161	118,1	80,9	79,0	81,2	137,3
  20171	74,2	167,6	233,4	154,2	46,0
  20181	87,1	83,6	63,8	89,6	91,0

  ¹ Без урахування частини тимчасово окупованої території у Луганській області.

   

  Таблиця 18. Порівняння показників розвитку будівельної галузі у Луганській області з відповідними показниками вибраних областей України

  Регіон	Індекс будівельної продукції будівництва, до попереднього року		Обсяг виконаних будівельних робіт у розрахунку на одну особу населення
  	%	місце	гривень	місце
  Донецька	136,8	2	1298,9	22
  Луганська	87,1	23	295,0	25
  Миколаївська	86,8	24	2461,6	10
  Рівненська	130,9	3	2175,8	13
  Черкаська	123,8	5	1625,8	18

   

  
  

   

   

  Таблиця 19. Капітальні інвестиції у будівництво

   (відсотки до загального обсягу інвестицій по регіону)

  	2013	2014	2015	2016	2017
  Україна	17,3	16,5	15,9	12,4	11,6
  Донецька	8,1	6,8	1,5	2,5	2,7
  Луганська	4,8	2,1	3,8	0,9	3,8
  Миколаївська	8,3	9,2	8,9	3,0	5,2
  Рівненська	46,2	34,7	26,6	27,0	24,8
  Черкаська	12,6	11,6	18,8	10,8	8,1

  Інвестиційна діяльність. Більшість підприємств, які займаються залученням іноземних інвестицій, через бойові дії на території області, виникнення логістичних проблем втратили ринки збуту, у тому числі  на непідконтрольній українській владі території області, розірвали коопераційні зв’язки з відповідними контрагентами.

  

  Рис. 10. Динаміка обсягів прямих іноземних інвестицій, млн дол. США

   

  Таблиця 20. Порівняння показників прямих іноземних інвестицій у Луганській області з відповідними показниками вибраних областей України

  Регіон	Обсяг прямих іноземних інвестицій у розрахунку на одну особу населення		Темп зростання обсягу прямих іноземних інвестицій, % до обсягу на початок року
  	дол. США	місце	%	місце
  Донецька	289,2	10	108,0	5
  Луганська	202,7	15	99,7	18
  Миколаївська	200,3	16	110,3	4
  Рівненська	115,3	22	99,5	20
  Черкаська	276,3	11	99,6	19

  Головним джерелом фінансування капітальних інвестицій залишаються власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких освоюється орієнтовно 60 % загального обсягу, 40 % ‒ за рахунок державного та місцевих бюджетів. Вагомі частки капітальних інвестицій інвестовано в машини, обладнання, інвентар та транспортні засоби – близько 47 % усіх інвестицій, у будівлі та споруди – 36 %. Обсяги капітальних інвестицій в області дещо стабілізувались на рівні 3 млрд грн на рік у 2017‒2018 роках, однак це становить лише 61 % від рівня 2014 року. При цьому капітальні інвестиції в сільське господарство зросли до 1,2 млрд грн у 2018 році (проти 0,2 млрд грн у 2014 році) на фоні падіння капітальних інвестицій в промисловість – 0,7 млрд грн у 2018 році (проти 4,4 млрд грн у 2014 році).

   

  

  Рис. 11. Динаміка обсягів капітальних інвестицій, млн грн

   

  Таблиця 21. Порівняння показників розвитку капітальних інвестицій у Луганській області з відповідними показниками вибраних областей України

  Регіон	Індекс капітальних інвестицій, відсотків до попереднього року		Обсяг капітальних інвестицій (крім інвестицій з державного бюджету) у розрахунку на одну особу населення
  	%	місце	гривень	місце
  Донецька	154,6	1	5971,4	19
  Луганська	91,6	20	1169,1	25
  Миколаївська	87,4	24	7885,4	10
  Рівненська	108,7	11	5680,3	22
  Черкаська	132,4	3	8153,9	8

  Зовнішня торгівля 

  Порівняно із 2014 роком в експорті товарів відбулось суттєве зменшення поставок на 89,3 %, в імпорті – на 72,0 %. Через тимчасове припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення, суттєво зменшено обсяги експорту товарів металургійної галузі, основним експортером серед якої є ПАТ «Алчевський металургійний комбінат». Так, експорт чорних металів у 2018 році, в порівнянні з 2017 роком, зменшився на 99,8 %. Така ситуація призвела до зменшення частки чорних металів в структурі товарного експорту області з 19,8 % у 2017 році до 0,1 % у 2018 році.

  На фоні загального падіння припинення експорту чорних металів та збільшення частки експорту сільського господарства призвело до географічного перерозподілу експорту області: зменшилася частка країн ЄС з 50,4 % у 2017 році до 36,5 у 2018 році (одним із основних експортних товарів до цих країн були чорні метали) та зростати частка країн Азії (постачання продукції сільського господарства).

   

  

  Рис. 12. Експорт/ імпорт товарів, тис. дол.

  Характер динаміки експорту та імпорту послуг в Луганській області практично однакові – загальне падіння після 2013 року. Однак, починаючи із 2016 року дещо відрізняється. Якщо динаміка імпорту і далі знижується, то в динаміці експорту спостерігається поступове збільшення експорту послуг (на фоні різкого падіння експорту товарів).

  Таблиця 22. Порівняння показників розвитку зовнішньої торгівлі у Луганській області з відповідними показниками вибраних областей України

  Показники	Області
  	Луганська	Донецька	Миколаївська	Рівненська	Черкаська
  Сальдо експорт/імпорт товарів, млн дол.  США	-39,3	2398,7	1118,9	42,1	214,6
  Сальдо експорт/імпорт послуг, млн дол.  США	-8,7	-73,3	422,6	17,9	12,3

   Трудовий потенціал. Важливою передумовою економічного зростання регіону є формування трудового потенціалу, який залежить переважно від демографічного стану території. Депопуляція населення, зменшення показників народжуваності, зниження тривалості життя, зростання смертності та міграційних втрат, старіння нації мають суттєвий негативний вплив на кількісно-якісний рівень робочої сили. За статистикою Інституту демографії соціальних досліджень Національної академії наук України, чисельність працездатного населення України у віці від 20 до 64 років до 2030 року зменшиться на три мільйони людей. Тому гостро постає проблема активізації трудового потенціалу і зокрема економічно активного населення.

   

  Таблиця 23. Динаміка економічно активного населення Луганської області

  	Економічно активне населення
  	у віці 15-70 років		працездатного віку
  	в середньому, тис. осіб	%	в середньому, тис. осіб	%
  20141
  20151	362,7	64,7	339,5	76,8
  20161	355,5	66,2	338,1	76,5
  20171	350,4	65,6	330,7	76,1
  20181	351,4	67,0	333,4	78,8

  ¹ Без урахування частини тимчасово окупованої території у Луганській області.

   

  За інформацією Держстату у 2018 році найбільший відсоток економічно активного населення в Україні спостерігався у Луганській області – 67,4 %. Також область займає перше місце щодо економічно активного населення працездатного віку ‒ 79,1 %. Проблемою залишається те, що більша частина економічно активного населення ніде не облікована і не отримує жодних доходів офіційно. Це і особи, які зайняті нелегально, і трудові мігранти.

  При цьому рівень зайнятості населення області внаслідок відновлення державного контролю за легалізацією зайнятості та більш комплексного та інноваційного  підходу щодо укомплектування робочих місць службою зайнятості та інших державних органів почав зростати. Вперше за останні роки на ринку праці Луганської області відбулося зростання чисельності зайнятого населення. У порівнянні з вибраними областями України рівень зайнятості населення у віці 15-70 років займає середню позицію, однак значно поступається по рівню безробіття.

   

  

  Рис. 13.   Зіставлення показників рівня зайнятості Луганської області з вибраними областями України, %

   

  

  Рис. 14. Зіставлення показників рівня безробіття Луганської області з вибраними областями України, %

  Сучасний ринок праці Луганської області, як і України в цілому характеризується дисбалансом між попитом та пропозицією робочої сили, який відображається у професійно-кваліфікаційній невідповідності. Дисонанс якісної та кількісної підготовки кадрів призводить до підвищення структурного безробіття, що має вплив на ефективність функціонування економіки, розвиток науково-технічного прогресу; зниження виробництва товарів та послуг. Ефективність ринку праці області добре демонструє порівняння відповідних показників області з вибраними областями України.

  Таблиця 24. Зіставлення показників ефективності ринку праці Луганської області з вибраними областями України за 2018 рік

  Регіон	Продуктивність праці		Співвідношення прийнятих працівників до вибулих		Індекс реальної заробітної плати
  	%	місце	%	місце	%	місце
  Донецька	24	24	89,9	18	110,2	22-23
  Луганська	25	25	81,3	25	111,9	14
  Миколаївська	21	22	87,8	23	110,3	21
  Рівненська	3	9	96,4	3	111,6	17
  Черкаська	9	15	95,9	5	111,4	18

  Освітня компонента ринку праці. У Луганській області гостро стоїть проблема забезпечення своєчасною та якісною професійною освітою, підготовки та перепідготовки безробітних. Потребує реформування система професійно-технічної освіти, розширення можливостей навчання для дорослих в системі ЦПТО. Аналіз попиту і пропозицій на ринку праці свідчить, що попит на робочу силу в області збільшується. При цьому відносно вищими темпами зростає попит на кваліфікованих працівників.

  Також поступово відбувається переорієнтування Луганської області з промислового регіону на аграрний, через що виникає необхідність розширення освітніх послуг у сфері аграрної галузі. За результатами короткострокового прогнозування ринку праці Луганської області щорічна потреба у найближчі три роки в 13,5 тисяч працівників за 314 професіями. Найбільша потреба – майже 2000 працівників – визначена у трактористах-машиністах сільськогосподарського виробництва, які опанували сучасну техніку. До переліку «дефіцитних» професій також потрапили: водій автотранспортних засобів, електрогазозварник, бухгалтер, лікар (більше 10 спеціальностей), слюсар-ремонтник.

  Після 2014 року на території області, підконтрольній українській владі,  різко скоротилася мережа професійно-технічних та вищих навчальних закладів. Незважаючи на складну ситуацію професійна освіта Луганської області за галузевими напрямами в цілому відповідає запитам ринку праці – аналіз структури  підготовки робітничих кадрів засвідчив, що в ТОП – 10 найбільш популярних робітничих професій для Луганщини припадає майже дві третини випуску (будівельна галузь – 22 %; аграрна галузь – 26 %; кулінарна галузь та сфера послуг –18 %; гірнича галузь – 9 %).

  Міжрегіональне співробітництво. В сучасних умовах цей підхід до управління регіональним розвитком набуває особливої актуальності і може принести значний зиск як окремим регіонам так і державі в цілому. Створення різних типів міжрегіонального співробітництва в економічній, соціальній, культурній, освітній та інших сферах, окрім підвищення потенціалу розвитку регіонів і досягнення безпосередніх економічних чи соціальних результатів від такої взаємодії сприятиме налагодженню міжрегіональних зв’язків, які ускладнились внаслідок суспільних процесів, що відбувалися в Україні останнім часом та тривалої спекуляції значної частини політичних сил на регіональних відмінностях.

  Економіка кожного регіону має тісні взаємозв’язки з економіками інших регіонів, і у першу чергу – сусідніх. Відповідно, пріоритети розвитку сусідніх регіонів певною мірою мають бути взаємопов’язаними. У попередніх регіональних стратегіях неможливо було оцінити ступінь зв’язку пріоритетів певних регіонів із пріоритетами сусідніх регіонів. Така ситуація призводила до сприйняття ролі міжрегіонального співробітництва за залишковим принципом, що збільшувало ризики формування замкненої регіональної економіки, зосередження регіонів виключно на власних проблемах розвитку.   

  Із 2014 року внаслідок порушення традиційних зв’язків, в першу чергу економічних, Луганська область почала вибудовувати нові партнерства з іншими регіонами України. Було підписано низку меморандумів між Луганською областю та іншими областями, які зафіксували їх статус партнерів. В цих меморандумах йдеться про сприяння обміну досвідом у різних галузях економічного, науково-технічного, гуманітарного та культурного життя. Також плануються спільні проєкти у сфері вирішення місцевих проблем, в тому числі із залученням коштів МТД та донорських організацій. Особлива увага приділяється культурним обмінам, організації оздоровлення та відпочинку дітей з Луганської області. На сьогодні подібні меморандуми вже підписані з Рівненською, Львівською областями.

  Однак, по більшій частині питання такого партнерства стосуються соціальної сфери ‒ культури, освіти. Зокрема в рамках Угоди про торгово-економічне, науково-технічне і культурне співробітництво між Львівською обласною радою та Луганською ОДА в рамках низки практичних проєктів, які  реалізуються з 2016 року, відбуваються візити-обміни педагогів, учнів, журналістів, працівників закладів культури. З 2017 року більше 1000 дітей Луганської області відпочили в оздоровчих закладах Львівської області.

  Завдання для регіональної стратегії

  Завданням регіональної стратегії є зосередження дій на сприяння розвитку галузей промисловості з високою доданою вартістю та підтримку розвитку інновацій, використовуючи відповідний потенціал Луганської області, зокрема в таких сферах як: хімічна, біохімічна, фармацевтична, відновлювальна енергетика.

  Перетворення області на інноваційний регіон вимагає створення відповідних умов для підприємств, щоб вони могли розвиватися в умовах глобальної  конкуренції, в тому числі сприяючи розповсюдженню технологій та знань на регіональному рівні, доступу до фінансового  капіталу. Це також пов'язане зі збільшенням інтенсивності співпраці між підприємствами та науково-дослідницькими установами та університетами, більш широке використання досліджень та технологій для розвитку галузей створення найбільших економічних можливостей та створення платформи для інновацій та підготовки відповідних кадрів.  

  Економічне зростання регіону необхідно також будувати на запровадженні ефективних інструментів та меxанiзмiв стимулювання місцевого економічного розвитку (кластерiв, національних проєктів, меxанiзму державно-приватного партнерства), сприяння створенню індустріальних парків та технопарків, створенню освітнього та практичного ІТ-середовища на базі освітніх закладів області для розвитку та впровадження інноваційних технологій, підготовки відповідного кадрового потенціалу для підприємств і організацій області.

  Незважаючи на критичну ситуацію в будівельній галузі остання вважається вкрай перспективною для області і не лише з відбудови критичної інфраструктури, а й з будівництва нових об’єктів, особливо житла, у тому числі для внутрішньо переміщених осіб.

  Враховуючи тенденції динамічного розвитку сільського господарства на тлі різкого спаду промисловості та повністю або частковою втратою виробничих потужностей переробної промисловості, порушеною логістикою, необхідно максимально сприяти розвитку підприємств заготівлі, збуту, постачання матеріально-технічних та інших ресурсів, організувати підтримку інституційної мережі щодо розвитку агропромислового комплексу та сприяти підвищенню ефективності переробки сільськогосподарської продукції. Для підтримки розвитку та зростання АПК області необхідні інвестиції у відновлення місцевих доріг, особливо тих, які пов’язують сільгоспвиробників з підприємствами переробки та внутрішнім/зовнішнім ринком. Визнаючи факт, що Луганщина трансформується в аграрний регіон, також потрібно покращити ефективність та конкурентоспроможність аграрного сектору, який може стати одним із ключових елементів регіонального розвитку та зростання, включаючи впровадження нових технологій для зменшення витрат на виробництво та створення умов для інвестицій у регіональні переробні підприємства.

  Ключовим для регіональної стратегії має стати підтримка розвитку МСП та сприяння самозайнятості населення з урахуванням ґендерно-орієнтованого та інклюзивного підходу, розвиток туристично-рекреаційної інфраструктури та туристичних продуктів.

  Принциповим питанням для області, як і Уряду України має стати сприяння реіндустріалізації та модернізації вугледобувної галузі регіону та забезпечення здійснення заходів щодо адаптації населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації) до змін структури ринків праці, участь в розробленні та виконанні спеціальних державних програм економічного розвитку територій, які знаходяться в несприятливих умовах.

  Базовим завданням регіональної стратегії має стати питання якісних трудових ресурсів ‒ забезпечення своєчасною та якісною професійною освітою, підготовки та перепідготовки безробітних, враховуючі ґендерно-орієнтований та інклюзивний підхід.

  Міжрегіональне співробітництво, якому до сьогодні не приділялась належна увага і яке починає набирати реальних обрисів в новій регіональній політиці Луганської області, зокрема в соціальних сферах має сконцентруватись насамперед в економічній сфері.

• Виклик 4. Погіршення якості людського капіталу та умов його розвитку

  Концепція людського розвитку (людського капіталу) охоплює найважливіші проблеми суспільного розвитку, такі як економічне зростання, зайнятість, розподіл матеріальних і духовних благ, соціальний захист, надання соціальних послуг, рівний доступ чоловіків і жінок до реалізації своїх прав і можливостей,  доступ до якісних та інклюзивних послуг у всіх сферах життєдіяльності. Вона розглядає їх з погляду інтересів людини, враховуючі ґендерно-орієнтований і інклюзивний підхід та місце проживання, розширення індивідуальних можливостей вибору у всіх сферах діяльності та є вирішальною складовою суспільного прогресу. В сучасних умовах стрімких інноваційних процесів якість людського капіталу є одним з ключових факторів, що визначають високий рівень та є двигуном .соціально-економічного  розвитку  країни та регіонів.

  В Україні актуальність людського капіталу зростає в умовах перетворення країни на державу з демократичною системою, громадянським суспільством і соціально орієнтованою ринковою економікою, що вимагає, щоб влада на всіх рівнях (особливо на місцевому) визнала, що людський розвиток є ключовою метою. Тому все більшого значення мають набувати інвестиції в людину, що включає витрати на освіту і професійне навчання, охорону здоров’я і підтримку трудової та соціальної активності людей, інші соціальні витрати. Таким чином, видатки на освіту, охорону здоров’я та соціальний захист слід розглядати не просто як «витрачання» бюджетних коштів, а й як соціальні інвестиції (особливо у поєднанні з необхідними реформами), які могли б суттєво і тривало вплинути на розвиток України.

  Сфера доходів населення виступає однією з основних та найважливіших складових становлення та накопичення людського потенціалу. Доходи визначають як матеріальний, так і соціальний та духовний рівні життя людини, забезпечують якість життя, формують систему мотивацій і стимулів. Саме показники доходів населення стають фундаментальним чинником при прийнятті рішень щодо інвестування в розвиток людського потенціалу.

  Ситуацію щодо доходів населення добре ілюструє показник частки населення із середньодушовими еквівалентними загальними доходами на місяць. В Україні і зокрема в Луганській області спостерігається позитивна динаміка зменшення кількості населення із середньодушовими еквівалентними доходами в місяць, нижчими за законодавчо встановлений прожитковий мінімум (з 12,5 % у 2015 році до 3,5 % ‒ у 2017). Але вказані позитивні зміни не відображають реальний стан диференціації доходів та рівня життя населення. Так, частка населення із середньодушовими еквівалентними загальними доходами у місяць, нижчими за фактичний прожитковий мінімум, у 2015 році становила по Луганській області 55,9 %, а у 2017 р. – 31,9 %, що є показником реального зменшення доходів населення.

    

  Таблиця 25. Частка населення із середньодушовими еквівалентними загальними доходами на місяць

  	2015	2016	2017
  Нижче фактичного прожиткового мінімуму, %
  Україна	51,9	51,1	34,9
  Луганська область	55,9	57,8	31,9
  Нижче прожиткового мінімуму, %
  Україна	6,4	3,8	2,4
  Луганська область	12,5	5,0	3,5

  Однак, найбільш показовими є доходи та витрати населення – грошові кошти і матеріальні блага, які отримує і витрачає населення для підтримання фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану.

  Таблиця 26. Динаміка основних показників щодо доходів і витрат населення

  	2014	2015	2016	2017
  Наявний дохід у розрахунку на одну особу в Україні, грн	26782,1	31803,1	37079,9	47269,7
  Наявний дохід у розрахунку на одну особу по Луганській області , грн	19788,3	15633,6	13792,7	16416,4
  Витрати у розрахунку на одну особу в Україні, грн	34557,1	40633,6	47776,4	61702,1
  Витрати у розрахунку на одну особу по Луганській області , грн	16338,7	10367,9	12656,0	16266,0

   Освітня сфера. Загалом рівень освіти у Луганській області перебуває на задовільному рівні. У зв’язку зі зростаючим попитом на дошкільну освіту за рахунок створення додаткових дитячих місць та розширення мережі різних типів закладів для дітей дошкільного віку, кількість закладів поступово збільшується.

   

  

  Рис. 15. Динаміка кількості закладів та кількості дітей у закладах дошкільної освіти

  Мережа закладів загальної освіти продовжує зменшуватися. Скорочення мережі шкіл області зумовлено процесом створення опорних закладів загальної середньої освіти та пов’язаною із ним реорганізацією, зокрема зміною статусу окремих шкіл на філії опорних.

   

  

  Рис. 16. Динаміка кількості закладів, кількості учнів та учителів у закладах середньої освіти

  Найбільш актуальним є питання збереження кількості вчителів, яка зменшилася з 6,5 тис. осіб у 2014‒2015 роках до 6,2 тис. осіб у 2018 році. Разом із тим у 2018‒2019 навчальному році чисельність вчителів у закладах загальної середньої освіти зросла на 100 осіб.

  Таблиця 27. Показники ефективності освіти у Луганській області у порівнянні з вибраними областями України

  Регіон	Частка випускників загальноосвітніх навчальних закладів, які отримали за результатами ЗНО				Частка випускників шкіл з атестатом про повну загальну середню освіту до загальної чисельності осіб, прийнятих на початковий цикл навчання до вищих навчальних закладів III-IV рівня
  	з української мови та літератури 160 балів і вище, відсотків до загальної кількості учнів, що проходили тестування		з іноземної мови 160 балів і вище, відсотків до загальної кількості учнів, що проходили тестування
  	%	місце	%	місце	%	місце
  Донецька	21,5	12	18,5	24	-	-
  Луганська	19,2	19	18,3	25	-	-
  Миколаївська	17,7	22	20,3	22	50,0	12
  Рівненська	20,0	16	26,5	8	51,7	10
  Черкаська	27,4	3	24,7	13	36,9	22

   

  Кількість закладів професійної (професійно-технічної) освіти протягом 2014‒2018 років зазнала істотних змін. У 2014 році на території області, підконтрольній українській владі, залишилося 28 закладів професійної (професійно-технічної) освіти, у 2018 – 23 заклади. Відповідно до зменшення кількості закладів відбулись зміни обсягів прийому студентів. Так, у 2018 році кількість прийнятих на навчання осіб склала 2,4 тис. осіб, або 66,7 % у порівнянні з 2014 роком. Кількість випускників 2017‒2018 навчального року склала 2323 особи, з них тих, які навчалися за регіональним/державним замовленням – 1932 особи. З цієї кількості випускників було працевлаштовано 896 осіб, що становить 46 % від випуску. З урахуванням тих, хто продовжив навчання у ЗВО та був призваний до лав Збройних Сил, загальна кількість зайнятих випускників становить 77 %.

  Система вищої освіти представлена 10 закладами ІІІ рівнів акредитації та 2 закладами III-IV рівнів акредитації. З 2014 року на підконтрольній українській владі території освітню діяльність продовжили Донбаський державний технічний університет (м. Лисичанськ), Луганський національний університет ім. Т. Шевченка (м. Старобільськ), Луганський державний медичний університет (м. Рубіжне), Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля (м. Сєвєродонецьк). Луганський національний аграрний університет в 2014 році був вимушено переміщений до Харкова, а в 2019 році – до м. Старобільськ Луганської області. У 2016 році Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка був переміщений із м. Миколаєва та Сум у м. Сєвєродонецьк. У 2018 році відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України Донбаський державний технічний університет приєднано до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

  Кількість студентів в навчальних закладах I-II рівнів акредитації поступово зростає. Так, у 2018 році в навчальних закладах навчалися 2,5 тис. студентів, прийнято на навчання 0,84 тис. осіб, випущено 0,68 тис. студентів (97,0 %). ЗВО III-IV рівнів акредитації також набувають стабільного розвитку. З 2016 року почалося поступове збільшення обсягу прийому та контингенту закладів – з 15,7 до 18,4 тис. осіб у 2018 році.

  Соціально-медична сфера. Найбільші втрати в сфері охорони здоров’я із 2014 року понесли заклади спеціалізованої медичної допомоги (третинна медична допомога). Система надання високоспеціалізованої медичної допомоги населенню в області практично перестала існувати ‒ на непідконтрольній українській владі території області залишилися 11 міст обласного значення з 14-ти, у тому числі обласний центр – місто Луганськ, де були розташовані майже всі обласні лікувальні заклади, оснащені сучасним медичним обладнанням, які надавали населенню високоспеціалізовану медичну допомогу третинного рівня. Медичні заклади, що перемістились на територію, підконтрольну українській владі, знаходяться в орендованих приміщеннях і не забезпечені в повному обсязі медобладнанням.

  Окрім того заклади охорони здоров’я області стикаються з низкою інших проблемних питань. Так, заклади первинної ланки недостатньо укомплектовані лікарями (76,1 % від потреби), їх мережа недосконала (із 209 ФАП і ФП в селах з кількістю населення до 750 мешканців – 146 ФП, або 69,8 %). Заклади вторинної (спеціалізованої) ланки мають високу питому вагу (31 %) осіб пенсійного віку серед лікарів; потребують заміни 86 % автотранспорту, лише на 20 % забезпечені комп’ютерною технікою.

   

  Таблиця 28. Заклади охорони здоров’я та медичні кадри

  	Кількість лікарняних закладів, один.	Кількість лікарняних ліжок всього, тис.	Кількість лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, один.	Кількість лікарів усіх спеціальностей всього, тис.	Кількість середнього медичного персоналу всього, тис.
  2013	126	21,2	558	9,4	20,6
  20141	25	4,9	198	2,0	5,3
  20151	30	7,2	209	2,1	5,3
  20161	27	6,5	204	2,1	5,4
  20171	27	6,5	207	2,2	5,5
  20181	27	6,1	209	2,0	5,2

  ¹ Без урахування частини тимчасово окупованої території у Луганській області.

   

  Значні проблеми переживає мережа соціальних послуг – різко скоротилась мережа територіальних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (один – проти 5 у 2014 році), територіальних центрів соціального обслуговування/надання соціальних послуг (14 – проти 30 у 2014 році), центрів соціальної реабілітації (5 – проти 12 у 2014 році). В результаті на території області значно погіршилась ситуація з наданням якісних соціальних послуг – скорочення кількості об’єктів соціального захисту населення, часткова або повна втрата поточної та архівної інформації щодо діяльності служб і закладів. Приблизно 50 % осіб отримують необхідну допомогу із загальної кількості, що потребують соціального обслуговування.

  Таблиця 29. Порівняння рівня соціальних послуг у Луганській області з відповідними показниками вибраних областей України

  Регіон	Рівень охоплення соціальними послугами осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, до загальної кількості таких осіб		Питома вага дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються у сімейних формах виховання, у загальній кількості дітей даної категорії
  	%	місце	%	місце
  Донецька	98,0	13	83,9	25
  Луганська	94,7	19	85,5	24
  Миколаївська	98,7	11	86,8	21
  Рівненська	99,5	9	98,0	2
  Черкаська	95,8	16-17	94,9	8

  Заклади культури та спорту. Загалом рівень сфери культури у Луганській області перебуває на задовільному рівні. Після різкого скорочення кількості закладів культури у 2018‒2019 навчальному році 2014 році (більше ніж на 50 %), а кількості послуг в сфері культури в рази, в останні роки спостерігається позитивна динаміка зростання культурних та дозвілєвих послуг завдяки переміщенню обласних закладів культури на підконтрольну українській владі територію області та повноцінного відновлення їх роботи. Охоплення дітей мистецькою освітою в області складає майже 11,5 % від загальної кількості учнів загальноосвітніх шкіл і у порівнянні з іншими регіонами це досить високий показник (у  Львівській ‒ 4,5 %).

  У 2014 році структура обласних спортивних закладів була практично втрачена. На тимчасово окупованій території області залишилася основна частина спортивної інфраструктури, на контрольованій Україною території залишилась лише обласна спортивна база «Олімп» та 20 районних і міських ДЮСШ (проти 75 у 2013 році). Однак, поступово продовжується реалізація заходів, спрямованих на будівництво спортивних майданчиків та футбольних полів зі штучним покриттям, відновлення спортивних центрів, зокрема «Олімп».

  Завдання для регіональної стратегії

  На сьогодні в Україні тривають масштабні реформи, направлені на покращення якості людського капіталу та умов його розвитку, зокрема в освіті, охороні здоров’я. Ці реформи підтримуються на державному рівні відповідними ресурсами, які спрямовуються в регіони і, зокрема на базовий рівень – об’єднаним територіальним громадам.

  В цій ситуації ключовим інструментом для Стратегії розвитку області щодо покращення умов розвитку людського капіталу має стати оптимальний механізм співфінансування окремих соціальних сфер (освіти, медицини, соціальних послуг, культури, спорту тощо), а також інших не меш важливих сферах ‒ розширення мережі центрів надання адміністративних послуг на місцях; створення системи місцевих та добровільних пожежно-рятувальних підрозділів, центрів безпеки тощо. Співфінансування має включати весь спектр наявних джерел ресурсів – державних коштів, обласних, ОМС, приватного сектору, а також – громад, прямо зацікавлених у покращенні умов свого життя та отримання якісних послуг.

  Стратегічним для області має стати і відновлення та розбудова інфраструктури інституцій обласного підпорядкування – спеціалізованої медичної допомоги, надання соціальних послуг, архівних установ, обласних закладів позашкільної освіти, мережі інклюзивно-ресурсних центрів, спортивної інфраструктури, лікувально-оздоровчих комплексів.

  Крім того, важливо також формувати творчий, культурний та інтелектуальний потенціал, що, призведе до підвищення рівня соціального капіталу. Зважаючи на демографічні зміни, необхідним є передбачити збільшення попиту на медичні послуги, особливо ті, що надаються людям похилого віку.

  Принциповим для регіональної стратегії має стати забезпечення системи соціальних ліфтів для інтеграції в суспільне життя тих, хто позбавлений необхідних стартових можливостей (люди з обмеженими можливостями, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти з асоціальних сімей).

• Виклик 5. Неузгодженість інфраструктури із сучасними потребами людини та економіки

  Транспортна інфраструктура

  Транспортна система Луганської області представлена автомобільним, електричним та залізничним транспортом.

  Маршрутна мережа розвинена та налічує 174 приміських, 132 міжміських (внутрішньообласних) та 38 міських автобусних маршрутів загального користування.

  Регулярні перевезення пасажирів на приміських та міжміських (внутрішньообласних) автобусних маршрутах здійснюються 12 пасажирськими перевізниками, з них 7 юридичних та 5 фізичних осіб-підприємців.

  На міських автобусних маршрутах пасажирські перевезення виконуються 14 пасажирськими перевізниками, з них 8 юридичних та 6 фізичних осіб-підприємців.

  У Луганській області функціонують 14 автостанцій ТОВ «Регіональне управління автобусних станцій», які обслуговують 97 % усіх внутрішньообласних маршрутів, прямі рейси до обласних центрів України (Дніпра, Запоріжжя, Харкова) та міжнародні – до Варшави, Зеленої Гури, Щеціна (Польща).

  Інвентарний парк міського електротранспорту представлено двома підприємствами КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» та КП Лисичанської міської ради «Електроавтотранс» інвентарний парк яких налічує 43 од.

  У мережі залізничних шляхів спостерігаються значні диспропорції у зв’язку з тимчасовою окупацією частини територій області. Станом на 01.01.2011 р. загальна довжина залізничної мережі в межах Луганської області складала 1092 км, щільність – 41 км/км2, що було вище середнього показника по Україні (37 км/кв.км). У 2020 році на підконтрольній українській владі території області довжина залізничних колій дорівнює 544,7 км., щільність – 30 км/км2, при цьому залишилось дві залізничних гілки Попасна – Куп’янськ та Кіндрашівська-Нова – Лантратівка, яка з 2015 року повністю відрізана від мережі української залізниці.

  Приміські залізничні пасажирські перевезення виконуються у напрямках Попасна – Сватове, Попасна – Сіверськ, Куп’янськ – Сватове з подальшим рухом до Попасної, Кіндрашівська-Нова – Лантратівка.

  У дальньому сполученні курсують потяги сполученням Попасна – Київ, Лисичанськ – Дніпро, Лисичанськ – Ужгород та Лисичанськ – Хмельницький.

    

  

  Рис. 17. Динаміка відправлень пасажирів залізничним транспортом загального користування, тис. осіб

   

  Динаміка перевезень пасажирів підприємствами транспорту зменшилась більш ніж в 19 разів – із 199808,60 тис. осіб у 2013 році до 10388,82 тис. осіб у 2020 році.

   

  

  Рис. 18. Динаміка перевезенних пасажирів підприємствами транспорту, тис. осіб

  

  Рис. 19. Динаміка перевезення пасажирів підприємствами транспорту, тис. осіб

  Авіаційне транспортне сполучення в області відсутнє. На території Луганської області було два аеропорти:

  у м. Луганську (на тимчасово окупованій території Луганської області), в наслідок збройного конфлікту повністю зруйнований;

  у м. Сєвєродонецьку, цілісний майновий комплекс якого передано до сфери управління Міністерства оборони України.

  Енергетична інфраструктура

  Однією з головних причин занепаду енергетичної сфери у Луганській області та в цілому в країні стали  бойові дії та тимчасова окупація частини територій області. Упродовж багатьох років незалежності України вугілля залишалося найбільш надійним енергетичним ресурсом в енергобалансі країни. А після підвищення цін на природний газ у 2005 році вугілля почало розглядатися як надійний ресурс забезпечення національної енергетичної безпеки. Проте, починаючи з липня 2014 року швидкими темпами відбулося скорочення його видобутку. Дефіцит вугілля призвів до браку його запасів на підприємствах теплової генерації, зокрема ВП «Луганська ТЕС» ТОВ ДТЕК «Східенерго», що розташована у м. Щастя – основним джерелом енергозабезпечення споживачів тієї частини Луганської області, що підконтрольна Україні. З 29 липня 2019 року ТЕС перейшла на використання газу через відсутність запасів вугілля внаслідок введеного Росією обмеження на постачання енергоносіїв в Україну. 14 серпня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження про зниження ціни на газ для ВП «Луганська ТЕС» ТОВ ДТЕК «Східенерго» із 3,5 грн за 1 кВт до 1,64 грн за кВт.
  У подальшому з квітня 2020 року ВП «Луганська ТЕС» ТОВ ДТЕК «Східенерго» відновив роботу у штатному режимі, отримавши квоту на постачання вугілля з Російської Федерації.

  Показники енергоефективності регіонів України показують значні відмінності в рівнях ефективності використання енергоресурсів регіонами. Даний показник коливається від максимального рівня в 148,9 грн/кг н. е. в Одеській області до 9,8 грн/кг н. е. – в Луганській області. Тобто за рівнем ефективності енергоспоживання відрізняються в десятки разів. Така значна різниця пояснюється суттєвою різницею структури енергоспоживання ‒ присутності в Луганській області значної кількості енерговитратних та низько ефективних промислових виробництв – про що свідчить суттєво більші рівні питомого енергоспоживання.

  Проблеми у сфері енергозбереження та енергоефективності наявні у кожному регіоні України, але ситуація є критичною для Луганщини, оскільки область характеризується надзвичайно високим рівнем енерговитрат, внаслідок незбалансованої структури енергоспоживання та нераціонального використання енергетичних ресурсів (природний газ, електроенергія, тепло) через застосування застарілих технологій з низьким коефіцієнтом корисної дії та приладів обліку, або їх відсутністю. Як результат щорічні втрати теплової енергії перевищують 12 %. Практично всі підприємства комунальної теплоенергетики є збитковими, знаходяться у критичному фінансовому стані.

  

   Рис. 20. Рівень енергонезалежності регіонів України

   

  Одночасно поширення відновлюваної енергетики та енергоефективності в Луганській області посідає останні місця у порівнянні з вибраними областями України.

  Таблиця 30. Рівень поширення відновлюваної енергетики та енергоефективності у Луганській області

  Регіон	Частка обсягу теплової енергії, виробленої в регіоні з альтернативних видів палива або відновлюваних джерел енергії за звітний період, відсотків до загального обсягу виробленої теплової енергії в регіоні за звітний період		Рівень впровадження енергозберіга-ючих джерел світла у зовнішньому освітленні населених пунктів, відсотків до загальної кількості світлоточок		Частка оснащення багатоквартирних житлових будинків побудинковими приладами обліку теплової енергії, відсотків до загальної кількості багатоквартирних будинків, які підлягають оснащенню		Частка сумарної потужності котелень на альтернативних видах палива в регіоні, відсотків до загальної потужності котелень регіону
  	%	місце	%	місце	%	місце	%	місце
  Донецька	1,0	24	36,3	22	57,7	21	0,6	24
  Луганська	2,2	22	66,8	3	24,8	23	1,2	23
  Миколаївська	23,0	6	59,1	8-9	97,7	1	18,5	7
  Рівненська	20,9	7	58,9	10	88,8	8	20,0	6
  Черкаська	7,6	16	63,5	4	97,6	2	5,2	19

  Інфраструктура житлово-комунального господарства

  ЖКГ є однією з ключових галузей інфраструктури життєзабезпечення населення. Її діяльність визначальним чином впливає на умови життєдіяльності громад, значною мірою – на ефективність використання природних та енергетичних ресурсів. Житлово-комунальна інфраструктура Луганської області зазнала ушкоджень у результаті бойових дій. Так, житловий фонд області скоротився з 55000 тис. м2 загальної площі у 2013 році до 18774 тис. м2 ‒ у 2018. Нове будівництво в області майже не проводиться – основна робота у даному напрямку направлена на ремонт та відновлення пошкоджених об’єктів.

  Централізоване водопостачання та каналізація в області переважно представлено в міських поселеннях, де ступінь водопостачання та каналізації житлового фонду багатоквартирних будинків сягає 70 %, а в сільських населених пунктах – 29 %. Мережі водопостачання на 50 % є застарілими і аварійними, мережі каналізації – на 57 %.

  65 % міського і 0,4 % сільського населення області використовують системи централізованого теплопостачання. Аварійний і застарілий стан (42,4 %) теплових мереж, морально і фізично застаріле обладнання котелень, рівень автоматизації яких надзвичайно низький, а коефіцієнт корисної дії складає 70-85 %, монопаливний характер паливного балансу, де основним видом палива є природний газ (70 %) призводять до високої питомої ваги палива у тарифах на теплову енергію, підвищення соціальної напруги через необхідність їх підвищення. А низький рівень доходів населення та підняття тарифів на послуги теплопостачання призводять до неспроможності населення сплачувати за отримані послуги і як наслідок – зростання заборгованості. Так, станом на 01.01.2021 р. загальний розмір заборгованості населення за централізоване опалення та теплопостачання в Луганській області становив 636,6 млн грн.

  Завдання для регіональної стратегії

  Завданням як державної, так і регіональної стратегій є створення системи міжрегіональної та внутрішньорегіональної транспортної доступності (розвиток мережі регіональних та місцевих транспортних сполучень, в тому числі між обласними центрами та периферійними районами, регіональними центрами економічного зростання та віддаленими територіями, а також в межах ОТГ). Важливо забезпечити  інтеграцію національної, регіональної та місцевої дорожньо-транспортної інфраструктури до міжнародної транспортної системи. У цьому відношенні стратегічне значення для Луганської області, окрім вищеозначених стратегічних завдань ‒ будівництво ділянок залізниці, яка з’єднає окремі гілки території області із залізничною системою України, відновлення та розбудова автомобільних доріг області, повинно мати сприяння спільно з Укрзалізницею збільшення кількості пасажирських сполучень та обновлення парку рухомого складу вантажних і пасажирських вагонів.

  В сфері енергетичних систем та енергозбереження, окрім вищеозначеного стратегічного завдання ‒ об’єднання регіональної та національної енергетичних систем, стратегічним напрямом має стати сприяння енергоефективності та розвитку альтернативної енергетики, зокрема впровадження заходів, спрямованих на поступове заміщення нерентабельних котелень на нові блочно-модульні котельні з сучасним теплогенеруючим обладнанням, яке здатне працювати на альтернативному паливі, термомодернізації будівель.

  Вкрай актуальним для області, як і України в цілому залишається питання, тісно пов’язане із сферою енергетики ‒ розвиток вугледобувної галузі. Енергетична стратегія України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність» є документом, який окреслює стратегічні орієнтири розвитку паливно-енергетичного комплексу України на період до 2035 року. В стратегії декларується, що Україна є і в перспективі прагне залишатися одним із найбільших в континентальній Європі виробником вуглеводнів, забезпечуючи безпечне і надійне постачання енергоресурсів власним споживачам та споживачам суміжних ринків. Відповідно, в регіональній стратегії напрям сприяння реіндустріалізації та модернізації вугледобувної галузі регіону має зайняти важливе місце.

• Виклик 6. Погіршення безпеки території

  Прагнення безпеки є однією з основних і найважливіших життєвих потреб кожної людини. Поняття безпеки є одним з ключових викликів для Луганської області, де проходять бойові дії. Окрім того, висока урбанізація, багатогалузева промисловість створюють ряд екологічних проблем, які впливають на якість життя населення і умови господарювання. Донбас за 200 років своєї індустріальної історії принципово змінив екологічні параметри навколишнього середовища, а це головні життєзабезпечуючі ресурси ‒ приземна атмосфера, поверхнева вода, підземна вода, біосфера і надра. Тут було вилучено до 12 мільярдів метрів кубічних порід разом з вугіллям на площі до 20 тисяч кілометрів квадратних, приблизно 8 тисяч кілометрів квадратних, де зосереджено населення, з осіданням поверхні, з порушенням поверхневих об’єктів, річок, був порушений режим підземних вод. Приблизно на 5 % індустріальної території Донбасу формувалося до 40 % викидів ‒ повітряних, водних, твердих відходів від загального об’єму по Україні. Техногенне навантаження на воду, повітря, надра було в 5 -10 разів більше, ніж в середньому по території України.

  Бойові дії, якими охоплені території розвинутих гірничодобувних районів, значно загострили існуючі там екологічні проблеми, пов’язані з аномальним забрудненням атмосферного повітря, земельних, водних і біотичних ресурсів. Негативні тенденції екологічних і техногенних загроз та зміни, якими вони характеризуються, значно погіршують рівень безпеки життєдіяльності населення в зоні військового конфлікту й прилеглих до неї екологічно пов’язаних територіях області через забруднення річкових басейнів і басейнів підземних вод, руйнування ландшафтів та об’єктів природно-заповідного фонду.

  Серед першорядних екологічних загроз в регіоні можна назвати загрози забруднення водних джерел, зниження надійності водопостачання та погіршення доступу населення до питної води. Забруднення води відбувається в результаті виникнення аварійних ситуацій на об’єктах водопостачання і через відсутність контролю за роботою промислових підприємств на тимчасово окупованих територіях. Особливо небезпечними є численні хвостосховища промислових підприємств, руйнування дамб яких загрожує негативними наслідками як населенню, так і довкіллю регіону. Гострою залишається проблема забруднення поверхневих і підземних водних об’єктів. Основним поверхневим джерелом прісної води на території області є р. Сіверський Донець з притоками. Зі зворотними водами до поверхневих водних об’єктів басейну р. Сіверський Донець на території Луганської області за даними державного обліку водокористування у 2018 році було скинуто 7,8 тис. т забруднюючих речовин, із них галузями економіки: промисловість – 4,26 тис. т. (55 %) та комунальне господарство – 3,54 тис. т (45 %).

  Підземні води у структурі водоспоживання складають 54 %. Техногенна завантаженість територій, на яких поширені підземні води, здійснює виключно негативний вплив на їх якість: витоки з водопровідних і каналізаційних мереж, фільтруючі вигрібні ями, інфільтрація забруднених вод з проммайданчиків промпідприємств тощо призводить до погіршення якості води, що міститься у водоносних горизонтах. Найбільші осередки забруднення підземних вод в Луганській області розташовані в районі підприємств Лисичансько-Рубіжанського виробничого регіону та м. Щастя. Згідно даних Луганського обласного лабораторного центру МОЗ України із досліджених питної води із водопроводів централізованого господарсько-питного водопостачання на санітарно-хімічні показники не відповідає вимогам санітарних правил 35,7 % проб води. Питання водопостачання питною водою особливо актуально для сільських населених пунктів. Відсоток відхилень води за санітарно-хімічними показниками становить 76,1 %, що на 40,4 % перевищує значення середньообласного показника. Основними причинами значних об’ємів забрудненої води, що скидається у водні об’єкти, є недостатні потужності і технічна зношеність багатьох очисних споруд, скидання в мережі міської каналізації виробничих стічних вод з великим вмістом нафтопродуктів, важких металів тощо.

  Однією з основних причин погіршення екологічної ситуації в Луганській області є відходи, які призводять до значного забруднення навколишнього природного середовища та створюють реальну загрозу екологічній безпеці та здоров’ю населення. На території області зосереджена велика кількість великих підприємств найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості: вуглевидобувної, хімічної, нафтохімічної, теплової енергетики та інших. Всі вони використовували ресурсо- та енергоємні технології, котрі характеризуються великою кількістю відходів. Найбільша кількість відходів накопичилося в області від діяльності підприємств вугледобувної промисловості. Тільки на контрольованій Україною території області розташовані 44 породні відвали, які займають площу понад 900 га. Загальний обсяг накопичених в них відходів складає понад 38 млн м3 і продовжує щорічно зростати. При цьому породні відвали, особливо ті, що палають, є джерелами пилу і різноманітних токсичних сполук.

  Також на сьогодні в області склалася критична ситуація, пов’язана з поводженням з твердими побутовими відходами (ТПВ), які не переробляються, а лише захороняються на легальних і нелегальних звалищах. Поводження з ТПВ у області складається переважно із системи збору відходів від населення, вивезення та захоронення на полігонах та звалищах. У той же час, у регіоні відсутні сміттєсортувальні та сміттєпереробні заводи, комплекси, не забезпечено широке впровадження роздільного збору ТПВ, що не сприяє поліпшенню екологічної ситуації у районах розташування полігонів та звалищ ТПВ. Щороку в області накопичується понад 620 тис. м3 ТПВ. Централізованою системою збору і вивозу відходів охоплено близько 72 % населення області. Відсутня така система переважно у сільській місцевості, де органам місцевого самоврядування важко забезпечити захоронення відходів через відсутність полігонів ТПВ, що призводить до збільшення кількості несанкціонованих звалищ, які потребують майже постійного виділення коштів з місцевих бюджетів для їх ліквідації.

  Таблиця 31. Порівняння показників щодо поводження з відходами у Луганській області з відповідними показниками вибраних областей України

  Регіон	Частка відходів, видалених у спеціально відведені місця чи об’єкти або спалених (без отримання енергії), у загальному обсязі утворених відходів		Частка населених пунктів, у яких впроваджено роздільне збирання твердих побутових відходів, у загальній кількості населених пунктів регіону
  	%	місце	%	місце
  Донецька	69,5	19	1,5	16
  Луганська	88,3	22	1,3	17
  Миколаївська	85,1	21	1,9	12-13
  Рівненська	38,9	10	3,8	8
  Черкаська	21,1	5	0,9	22

   

  Одним із факторів посилення антропогенного впливу на земельні ресурси є забруднення ґрунтів, зокрема, радіонуклідами, важкими металами і іншими компонентами. В процесі діяльності гірничодобувної промисловості відбувається порушення земель на значних площах, що призводить до деградації. Вугільна промисловість вносить значні зміни в природні ландшафти. Просідання земної поверхні, засмічення відходами вуглевидобування, порушення земельного покриву – є одними з негативних факторів впливу на стан земель. За результатами гідрогеологічного обстеження у 2013 році з 41 сільського населеного пункту в Луганській області на площі 10153 га встановлено, що 8107 га земель потенційно підтоплювані, і 2024 га явно підтоплені. Загострює ситуацію з підтопленням закриття вугільних шахт, що пов’язано з припиненням водовідливу.

  До загроз можна віднести втрату біорізноманіття, зокрема, через скорочення площ цілинного степу. Для Луганської області характерні два типи ландшафтів – степовий та лісовий. Ліса займають 8,6 % території області та розповсюджені вкрай нерівномірно. Основні масиви лісу знаходяться у басейнах річок Сіверський Донець та Айдар (Сєвєродонецький та Щастинський райони). Більш ніж 250 тис. га складають штучні ліси, представлені полезахисними полосами, захисні ліси та зелені смуги навколо крупних міст. Найбільшу площу займають степи, понад 87 % території області.

  У 2020 році на території Луганської області виникли масштабні пожежі, що призвели до загибелі людей, а саме:

  -     06.07.2020 поблизу сіл Осколонівка та Капітанове Новоайдарського району виникла лісова пожежа. Внаслідок сильного вітру та високої температури повітря пожежа розповсюдилась на території Борівського лісництва ДП «Сєвєродонецьке ЛМГ», Охтирського, Піщаного, Капітанівського лісництв ДП «Новоайдарське ЛМГ», охопивши територію понад 8 тис. га хвойного лісу. Пожежа поширилась на житловий сектор с. Смолянинове та садівниче товариство № 5 «Озеро вовче» Новоайдарського району. Внаслідок надзвичайної ситуації загинуло 5 осіб, постраждало 505 осіб, пошкоджено 17 та зруйновано повністю 35 житлових будинків в с. Смолянинове Новоайдарського району, пошкоджено 15 та зруйновано повністю 49 будинків садівничого товариства № 5 «Озеро вовче» Новоайдарського району;

  -     з 30.09.2020 по 08.10.2020 зафіксовано 146 пожеж у природних екосистемах, які внаслідок надзвичайно складних погодних умов швидко розповсюдилися на території Станично-Луганського, Новоайдарського районів та  Сєвєродонецької міської ради, в зоні ураження опинилися 37 населених пунктів, охопивши територію майже 20 тис. га хвойного лісу. Внаслідок надзвичайної ситуації загинуло 10 осіб, 246 осіб зазнали фізичних ушкоджень, повністю зруйновано 573 будинків, пошкоджено 60 будинків.

   

  Завдання для регіональної стратегії

  Відновлення економіки та нормального життя неможливе без відновлення екології. Це не тільки питання Луганської області – йдеться про стан повітря, водойм, лісів і це стосується всієї країни. Завдяки дослідженню «Проведення оцінки та вивчення еколого-техногенного стану Донецької та Луганської областей з метою розробки рекомендацій щодо природноресурсного відновлення на екологічних засадах», здійсненого на замовлення Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління Міністерства екології та природних ресурсів України у 2018 році, в якому проаналізовано поточний стан довкілля, стан екологічно-небезпечних об’єктів, стан забруднення ґрунтів, атмосферного повітря, поверхневих та підземних вод, були розроблені рекомендації, які мають стати основою для стратегічних напрямів розвитку Луганської області.

  Зокрема такими напрямами мають стати створення системи поводження з твердими побутовими відходами; раціональне використання водних ресурсів та зменшення забруднення природного середовища скидами стічних вод; створення системи спостережень за забрудненням навколишнього природного середовища відповідно до вимог Директив ЄС, оскільки без об’єктивної інформації про стан навколишнього середовища неможливо приймати обґрунтовані управлінські рішення у сфері захисту населення від загроз природного і техногенного походження; сприяння енергоефективності та розвитку альтернативної енергетики; охорона та розширення мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; підтримка господарського використання деградованих земель

• Виклик 7. Нерозвинутість демократичного врядування

  На сьогодні демократичне врядування є важливою умовою сталого соціально-економічного розвитку держав і сприяє  розвитку взаємодії між державою, приватним сектором та громадянським суспільством для підтримання людино-центрового розвитку. Демократичне врядування включає багато компонентів, основними з яких можна назвати посилення спроможності органів влади різних рівнів щодо планування, фінансування та реалізації регіональної політики та регіональних планів; підвищення довіри та розвиток співробітництва між членами громад та місцевою владою у вирішенні питань, пов’язаних з місцевим розвитком; посилення здатності до участі та впливу груп, маргіналізованих або виключених із соціально-економічного життя, зокрема жінок та молоді.

  За період з 2014 року в Україні відбулися значні зрушення в бік модернізації підходу до державного управління регіональним розвитком. Прийнято закони «Про засади державної регіональної політики», «Про добровільне об’єднання територіальних громад», «Про співробітництво територіальних громад», зміни до Бюджетного кодексу України щодо запровадження бюджетної децентралізації та вдосконалення процедури використання коштів державного фонду регіонального розвитку. Кабінетом Міністрів України  були прийняті  основні нормативні документи, зокрема: нормативне врегулювання процесів розроблення, реалізації, моніторингу та оцінки державної та регіональних стратегій розвитку, а також планів заходів з їх реалізації; вдосконалення процедур використання коштів державного фонду регіонального розвитку для забезпечення можливості фінансування всіх типів проєктів регіонального розвитку, які стосуються регіональних стратегій розвитку.

  На рівні Луганської області до сьогодні діє Стратегія розвитку Луганської області до 2020 року та План заходів з її впровадження на 2019‒2020 роки. Регулярно проводиться моніторинг та оцінювання Стратегії розвитку Луганської області до 2020 року та Плану заходів з її впровадження на 2019‒2020 роки. Згідно звіту про виконання Плану заходів за 2017‒2018 роки стан реалізації проєктів можна вважати задовільним ‒ у 2017 році із запланованих 99 проєктів з обсягом фінансування 2,31 млрд грн. 19 – виконано у повному обсязі; 52 – знаходяться у стадії виконання; у 2018 році із запланованих 115 проєктів розвитку з обсягом фінансування 2,42 млрд грн. 15 – виконано у повному обсязі; 34 – знаходяться у стадії виконання. Однак, вкрай незадовільна ситуація склалася по стратегічній цілі 4 «Створення сприятливих умов для життя та побудова миру», а особливо по оперативній цілі «Створення умов для реалізації принципу верховенства права, ґендерної рівності та забезпечення захисту прав людини», яка ставила такі завдання як: сприяти розвитку громадянського суспільства та впровадженню механізмів громадського контролю за дотриманням принципу верховенства права, впровадити дієві механізми захисту прав людини, посилити спроможність громад до інтеграції й забезпечення рівних можливостей для ВПО та інших уразливих груп населення, в тому числі жінок та молоді. І причина цьому – не тільки недостатній рівень фінансування, але й низька культура врядування, недостатня активність і співпраця з органами влади та громадами з боку неурядових організацій.

  Важливим інструментом реалізації обласної стратегії є регіональні цільові програми, які відносяться до середньострокових програмних документів. Вони покликані розв’язати основні проблеми, що стримують регіональний розвиток. На початок 2019 року в області реалізувалось 40 регіональних цільових програм із загальним обсягом 5 537,2 млн грн. Аналіз їх виконання свідчить про системні недоліки у сфері реалізації таких програм. Головним з них є невідповідність їх планового ресурсного забезпечення реальним можливостям бюджетного фінансування. Так незважаючи на поступове зміцнення ресурсного забезпечення регіональних програм, їх фактичний обсяг фінансування у 2018 році склав лише 22,5 % від задекларованого обсягу. Аналіз джерел фінансування регіональних цільових програм, зокрема у 2018 році свідчить, що основними з них залишаються кошти державного (40,5 %) та обласного (29,0 %) бюджетів. Вклад ОМС склав 115,5 млн грн, або 9,2 %. При цьому серед 40 обласних програм лише одна програма «Підтримки місцевого самоврядування та створення спроможних ОТГ» націлена на спільне вирішення місцевих проблем.

  Ще одним важливим фактором, який суттєво впливає на всі сфери суспільного життя, але особливо на формування демократичного світогляду є інформаційний простір. Початок бойових дій на сході України та окупація частини території області і обласного центру Луганськ завдали значної шкоди інформаційному простору, а особливо друкованим ЗМІ ‒ обсяг преси  скоротився у 20 разів: на підконтрольній Україні території регулярно виходять лише обласне видання «Луганщина.ua» та 17 – місцевих газет. Станом на 01.01.2019 їх загальний тираж становить 125,0 тис. примірників. Починаючи із 2014 року Україна почала вибудовувати ефективну інформаційно-комунікаційну сферу, в першу чергу – шляхом забезпечення інфраструктури та покриття телерадіоканалами території області за допомогою проєктів МТД.

  Завдання для регіональної стратегії

  Сучасна регіональна політика, яка проваджується на тлі складних масштабних реформ в умовах децентралізації, передбачає створення в країні системи багаторівневого врядування розвитком територій. Це можливо лише за умови системної координації дій органів виконавчої влади, ОМС на всіх рівнях, представників бізнесу та громадянського суспільства. Визначальним стає як горизонтальна координація дій органів державної влади, які мають вплив на регіональний розвиток, так і запровадження багаторівневого вертикального управління, що має сприяти синхронізації дій центральних та місцевих органів виконавчої влади, ОМС у сфері регіонального та місцевого розвитку. Ця система гармонійно доповнюється залученням приватного сектору та громадянського суспільства за допомогою сучасних інструментів учасницького управління.

  Відповідно визначальними для регіональної стратегії мають стати напрями, які максимально сприяють демократичному врядуванню. Це має досягатися як за рахунок окремо визначених пріоритетів та завдань, зокрема формування активного громадянського суспільства, формування єдиної системи цінностей навколо історико-культурного та соціального життя регіону, так заходів, які доповнюють всі інші завдання регіональної стратегії, а саме: запровадження ефективних iнструментiв та меxанiзмiв стимулювання місцевого економічного розвитку, підтримка інституційної мережі щодо розвитку виробничих секторів, розвитку консультативно-дорадчих органів.

  Ефективним інструментом реалізації багатьох завдань регіональної стратегії має стати розробка та впровадження механізмів співфінансування проєктів з різних джерел – державного, обласного, МТД. Особливої ваги принцип співфінансування набуває при реалізації заходів щодо розвитку інфраструктури та надання послуг в громадах, де вагомими джерелами співфінсування виступають ОМС, приватний сектор та безпосередньо громади.

  В напрямку подальшого розвитку інформаційного простору регіону ключовими завданнями мають стати повне покриття телерадіоканалами території області, сприяння розбудові широкосмугового доступу до Інтернет, особливо на сільських територіях, активізація інформаційних кампаній та протидія антиукраїнській пропаганді.

• Виклик 8. Пандемія гострої респіраторної хвороби COVID-19

  У 2020 році одним з головних чинників впливу на економічні процеси виявився фактор розповсюдження пандемії COVID-19.

  У відповідь на пандемію COVID-19 відбулись суттєві зміни у життєдіяльності багатьох держав світу, у тому числі і в України. Так, було запроваджено надзвичайний стан в цілому в країнах або в окремих регіонах чи сферах; майже у всіх країнах запроваджено санітарно-епідеміологічні заходи (карантинні зони, перевірка температури, скасування масових заходів, закриття навчальних та культурно-розважальних закладів); встановлено обмеження виїзду/в’їзду до країн та пересування всередині країн; посилено роль державного управління в надзвичайних умовах; встановлені обмеження трудової діяльності; введені нові дистанційні форми праці та освіти. Такі безпрецедентні кроки спричинили уповільнення економічного розвитку у країнах світу, у т.ч. ЄС.

  Вжиття обмежувальних заходів призвело до закриття (зупинення роботи) підприємств різних сфер економічної діяльності, тимчасових відпусток, вимушених скорочень тривалості робочого дня/тижня, що особливо вплинуло на вразливі категорії мешканців області, особливо жінок. Разом з тим впровадження обмежувальних заходів сприяло реалізації нових можливостей в організації трудових відносин у зв’язку із впровадженням гнучкого режиму роботи та дистанційної (надомної) праці. Та не зважаючи на це відбувається зниження рівня економічної активності, вивільнення працівників і зростання рівня безробіття, що є першим короткостроковим викликом сьогодення.

   

  Промисловість

  З метою протидії поширенню коронавірусної інфекції з березня 2020 року в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях введено режим перебування, при якому було обмежено або заборонено пересування, що спричинило тимчасову зупинку виробничої діяльності підприємств. Ці заходи суттєво вплинули на господарчу діяльність підприємств, що спричинило погіршення  результатів їх діяльності.

  Так, у 2020 році індекс промислової продукції переробної промисловості становить 89 % у порівнянні з рівнем 2019 року, обсяг реалізованої промислової продукції – 18 954,2 млн грн.

  Незначна кількість підприємств галузі «Текстильне виробництво, виробництво одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів», що залишилась на підконтрольній території, виконують замовлення від іноземного замовника та мають стабільні обсяги виробництва.

   

  Транспорт

  Введення постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19» (в редакції від 16.03.2020 № 215) з 12.03.2020 по 03.04.2020 заборони на перевезення пасажирів залізничним транспортом, регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автотранспортом у міському, приміському, міжміському сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, обмеження кількості пасажирів на міському автомобільному та електричному транспорті, суттєво вплинуло на показники перевезених пасажирів, зокрема призвело до його зниження на 49 % у порівнянні з рівнем 2019 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2» було пом’якшено обмежувальні заходи, відновлено залізничне сполучення та дозволено перевезення пасажирів у міському, приміському, міжміському сполученні, але в обмеженій кількості.

   

  Розвиток підприємництва

  Під час проведення карантинних заходів, спричинених коронавірусною інфекцією COVID-19, значних збитків зазнав мікро-, малий та середній бізнес.

  Найбільше постраждали сфери бізнесу, на діяльність яких накладаються безпосередні обмеження у зв’язку з введенням карантинних заходів: розважально-культурні заклади, готельно-ресторанний бізнес, туристичні послуги, сфера послуг, пасажирські перевезення тощо, що спричинило зниження доходів населення, втрату роботи, особливо вразливих верств населення.

  У 2020 році в порівнянні з попереднім роком, очікується зменшення кількості суб’єктів МСП на 0,45 % або 101 одиницю, що складе 22 162 суб’єкти, із них:

  202 середні підприємства;

  3260 малих підприємств;

  18700 фізичних осіб – підприємців.

   

  Внутрішня торгівля

  З 18 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211» введені карантинні обмеження, якими заборонено окремі види діяльності, у тому числі призупинена робота підприємств торгівлі (крім торгівлі продуктами харчування та предметами першої необхідності), побутового обслуговування населення, закладів громадського харчування та торговельно-розважальних центрів.

  В квітні 2020 року у порівнянні з березнем спостерігалося падіння обсягу обороту роздрібної торгівлі області на 34,5 %.

  Разом із тим, до кінця 2020 року за рахунок відновлення роботи більшості підприємств торгівлі та активізації споживчого попиту населення очікується збільшення обороту роздрібної торгівлі на 8,7 %, та складе 10,7 млрд грн.

  КП «Луганська обласна «Фармація Північ» створено шляхом виділу з підприємства «Луганська обласна «Фармація». В своїй мережі має 145 аптечних закладів, з них 81 аптек та 64 аптечних пунктів. Підприємство діє для задоволення спільних соціально-економічних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст області, потреб населення та лікувально-профілактичних закладів у лікарських засобах та медичних виробах. Складовими загального товарообігу є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами та реалізація лікарських засобів і медичних виробів. У зв’язку з падінням товарообігу підприємство за 2019 рік отримало чистий збиток у сумі 0,715 млн грн. У 2020 році, враховуючи наслідки COVID-19, підприємство планує отримати прибуток близько 1 млн грн.

  Ринок праці

  Карантинні обмеження в діяльності малого бізнесу, спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 негативно вплинули на ринок праці. Так, упродовж періоду карантину спостерігається зростання безробіття, особливо серед працівників сфери обслуговування, в тому числі серед вразливих верств населення. Частина компаній, проводила скорочення працівників або відправляла у відпустку за власний рахунок.

  Чисельність економічно активного населення у віці 15-70 років, зайнятого економічною діяльністю на кінець 2020 року очікується на рівні 300 тис. осіб, або на 1,2 % нижче ніж у попередньому році. Очікується збільшення чисельності безробітних на 5,6 % у порівнянні з попереднім роком, а рівень безробіття за методологією МОП збільшиться з 13,7 % (за 2019 рік) до 14,5 %.

  Економічна криза, спричинена пандемією COVID-19, формує потребу у лібералізації та дебюрократизації трудових відносин, розвитку більш гнучких та мобільних форм організації трудових відносин, зокрема, шляхом збільшення свободи визначення умов під час укладення трудового договору, розширення сфери застосування строкових, короткострокових трудових договорів або трудових договорів з нефіксованим робочим часом. Тож розроблення принципово нового трудового законодавства, здатного адекватно реагувати на подібні виклики, повинно стати одним із ключових завдань антикризових заходів.

  З метою організації невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, пов'язаної із виникненням на території області випадку захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у березні 2020 року в облдержадміністрації створено штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

   

  Завдання для регіональної стратегії

  Завданням як для Держави, так і для регіонів зокрема, в умовах пандемії, виявляється не допущення поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.COVID-19 та врятувати життя людей. Водночас необхідно забезпечити функціонування економіки з найменшими втратами, що потребує відповідних змін та корегування пріоритетів державної політики.

  Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 р. № 534 затверджено Державну програму стимулювання економіки для подолання негативних наслідків, спричинених обмежувальними заходами щодо запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2,  на 2020-2022 роки та план заходів з її виконання. 

  Для економіки України, як і для світової економічної системи, зміни, в першу чергу, полягатимуть в збільшенні темпів цифровізації. Також, відбуватиметься модернізація сфери охорони здоров’я, у т.ч. збільшуватиметься фінансування наукових досліджень у цій сфері. Будуть створюватися замкнуті цикли вітчизняного виробництва товарів, фармацевтичних препаратів, обладнання тощо, зростатиме кількість наукових проривів у сфері охорони здоров’я, біоінженерії, робототехніки, нанотехнологій.

  У період запровадження в області обмежувальних протиепідемічних та карантинних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби спрямованих на запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.COVID-19 спостерігається суттєве скорочення надходжень до місцевих бюджетів внаслідок згортання підприємницької діяльності.

  Необхідно врахувати загрози для здоров’я і життя громадян, які вимушено проживають на тимчасово окупованих територіях України, а отже, для національної безпеки держави. Це пов’язано, зокрема, з низьким рівнем діагностики COVID-19 на цих територіях та збільшенням кількості формальних приводів для політично вмотивованого судового переслідування.

  Потрібно забезпечити соціальну підтримку для жінок і чоловіків вразливих верств населення на період карантину та посткарантинний період.

  Додаткового впровадження потребують антикризові завдання з розроблення сценаріїв у разі погіршення ситуації з поширенням COVID-19 на тимчасово окупованих територіях України (розгортання тимчасових гуманітарних центрів, особиста гуманітарна допомога населенню, проведення температурного скринінгу, експрес-тестів, облаштування об’єктів під обсервації тощо).