До відома:

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (зі змінами), більша частина Луганської області є тимчасово окупованою російською федерацією, а деокуповані та підконтрольні території області знаходяться безпосередньо у зоні проведення активних бойових дій.

У зв’язку з цим чинна редакція Стратегії станом на 05.11.2025 не приведена у відповідність до Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки. Триває робота з її актуалізації з урахуванням нових викликів, обумовлених військовим вторгненням рф, та інтересів релокованих інституцій, організацій, бізнесу, мешканців, які залишили регіон, жителів тимчасово окупованої території.

Вступ

Метою Стратегії розвитку Луганської області на 2021‒2027 роки (далі – Стратегія) є підвищення рівня життя кожного мешканця області в згуртованій, децентралізованій, конкурентоспроможній і демократичній Україні. Стаття 3 Конституції України встановлює «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Саме тому державна і регіональні політики в Україні мають спрямовуватись на людину, на задоволення її інтересів, створення умов для її повноцінного розвитку, безпечного та комфортного середовища для проживання.

Необхідність підготовки Стратегії викликана завершенням строку реалізації Стратегії розвитку Луганської області до 2020 року, а також наявністю нових викликів, які постали перед областю і Україною в цілому впродовж останніх років і які суттєво впливають на якість життя українців у містах та селах.

Продовження збройної агресії Російської Федерації на території Донбасу, втрата української юрисдикції над значною частиною Луганської області, фактичне припинення транзиту через україно-російський кордон, втрата традиційних ринків, поява значних територій в зоні розмежування із ризиками ведення господарської діяльності, значна кількість вимушено переміщених осіб – всі ці проблеми суттєво ускладнюють не тільки розвиток області і життя луганчан, вони зачіпають весь внутрішній український ринок і торкаються кожного українця.

Важливо також чесно констатувати, що сьогодні громадяни ще не відчули реальних покращень якості свого життя, так само не є відчутними зміни у напрямку зменшення міжрегіональної та внутрішньорегіональної асиметрії у розвитку.

Бюджетна децентралізація, яка привела до суттєвого перерозподілу бюджетних ресурсів на користь місцевого самоврядування на даному етапі себе вичерпала і тепер на перший план виходить завдання економічного зростання, збільшення валового регіонального продукту, покращення зайнятості населення, зростання якості життя людини незалежно де вона народилась і де проживає зараз.

Завершений перший етап відновлення Луганщини, відбудови її виробничої та соціальної інфраструктури, інтеграції області до єдиного загальноукраїнського економічного, інформаційного, політичного та культурного простору. Нова Стратегія логічно продовжує розпочаті процеси і ставить більш амбітні завдання ‒ підвищення якості життя населення, відбудови якісної інфраструктури та забезпечення стійкого та динамічного розвитку економіки.

Ця Стратегія підготовлена на основі детального аналізу викликів, тенденцій розвитку Луганської області за останні 5 років, виявлення проблем, які потребують особливої опіки з боку державних, регіональних та місцевих органів влади, та визначення стратегічних та оперативних цілей, реалізація яких дозволить досягнути поставленої мети ‒ підвищення якості життя кожного мешканця Луганської області.

Стратегія враховує кращий європейський досвід та підходи до регіонального розвитку, закладені в Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2027 року.

Стратегія розвитку Луганської області на 2021‒2027 роки є головним планувальним документом для просторової реалізації секторальних стратегій розвитку, координації та узгодження державної і регіональної політик, досягнення кращого ефекту використання державних, регіональних та місцевих ресурсів в територіальних громадах в інтересах людини, єдності держави та збереження ресурсів для прийдешніх поколінь.

2. Загальна характеристика регіону

Географія

Луганська область розташована на сході України у басейні середньої течії річки Сіверський Донець. Максимальна відстань з півночі на південь складає 275 км, із заходу на схід – 170 км, площа – 26,7 тис. кв. км (4,4 % території України, 10 місце серед областей). Площа території області, яка підконтрольна українській владі – 18,3 тис. кв. км (3,1 % території України).

На півночі межує з Бєлгородською та Воронезькою областями, сході та півдні – з Ростовською областю Російської Федерації, південному заході – з Донецькою областю, північному заході – з Харківською областю України. Загальна довжина кордону із Російською Федерацією в межах Луганської області складає 737 км (39 % загальної довжини українсько-російського кордону).

Територія Луганської області представляє рівнину із середніми відмітками 150–200 м заввишки. Низини розташовуються в основному у долині річки Сіверський Донець.

Герб Луганської області	Прапор Луганської області

Система адміністративно-територіального устрою

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» на території області утворено 8 районів, на підконтрольній українській владі території знаходяться 4 райони (Сватівський, Сєвєродонецький, Старобільський та Щастинський).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 717-р визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Луганської області, яким створено 37 об’єднаних територіальних громад, які охоплюють всю територію області.

Станом на 01.01.2021 населених пунктів – 926, з них міських – 146, сільських – 780:

• 8 районів (у тому числі на підконтрольній українській владі території – 4);

• 37 міст (у тому числі на підконтрольній українській владі території – 11);

• 4 райони у містах (у тому числі на підконтрольній українській владі території – 0);

• 109 селищ міського типу (у тому числі на підконтрольній українській владі території – 18);

• 20 міських територіальних громад (у тому числі на підконтрольній українській владі території – 9);

• 12 селищних територіальних громад (у тому числі на підконтрольній українській владі території – 12);

• 5 сільських територіальних громад (у тому числі на підконтрольній українській владі території – 5);

Із 37 територіальних громад, на підконтрольній українській владі території знаходяться 26, з них виконують повноваження 18 (4 міських, 11 селищних, 3 сільських), в яких 25 жовтня 2020 року проводилися місцеві вибори.

Не проводилися перші вибори депутатів відповідних місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2020 року у 8 територіальних громадах які знаходяться на підконтрольній українській владі території (Сєвєродонецька, Лисичанська, Гірська, Попаснянська, Щастинська міські, Нижньотеплівська, Широківська, Станично-Луганська селищні).

На території Луганської області створено 9 військово-цивільних адміністрацій
(1 обласна, 5 міських, 1 селищна, 2 сільські).

Із 2014 року місто обласного значення Сєвєродонецьк (до 1950 року — Лисхімстрой) виконує функції обласного центру, у ньому розміщено Луганську обласну державну адміністрацію – обласну військово-цивільну адміністрацію та інші установи. Відстань до Києва автошляхами ‒ 750 км, найближча залізнична станція – Лисичанськ, відстань – 6 км, чисельність наявного населення міста станом на 01.01.2020 складає 112,4 тис. осіб.

Чисельність наявного населення області станом на 01.01.2020 складає 2135,9 тис. грн, у тому числі міське – 1859,6 тис. осіб, сільське – 276,3 тис. осіб.

Таблиця 1. Структура адміністративно-територіального устрою Луганської області

Рис. 1. Схема адміністративно-територіального устрою Луганської області

Відповідно до Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», з урахуванням Указу Президента України від 19.02.2021 № 62/2021 «Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Луганській області», адміністративне управління на території Луганської області здійснюють 9 ВЦА на 2-х рівнях.

Таблиця 2. Військово-цивільні адміністрації (ВЦА), які діють на території Луганської області

Природні ресурси

Територія Луганської області обіймає 26,7 тис. кв. км. При цьому більша частка земель (73,3 %) використовується у сільськогосподарському виробництві ‒ 41,4 % земель перебуває в користуванні громадян, 24,4 % ‒ сільськогосподарських підприємств. Значна частина земель належить до категорії «порушених земель» ‒ таких , які втратили свої корисні властивості та родючість ґрунтів внаслідок впливу природніх та антропогенних факторів.

Джерелами водопостачання населення та галузей економіки в області є поверхневі та підземні води. Основним поверхневим джерелом прісної води на території області є
р. Сіверський Донець з притоками. Ріка Сіверський Донець – основна водна артерія області та його основні притоки мають важливе народногосподарське значення, являючись не тільки джерелами питного та технічного водопостачання області, а й приймачами стічних вод підприємств промислового, комунального та сільського господарств, шахтних вод.

Потреби області у воді покриваються не повністю. Водозабезпеченість населення території в середній по водності рік становить 0,30 тис. куб. м/особу проти
1,01 тис. куб. м/особу в середньому по Україні. Підземні води у структурі водоспоживання у 2018 році складають 70 %.

Лісистість області складає біля 13,4 % (оптимальна величина 16 %). Площа хвойних лісів області (небезпечних у пожежному відношенні) складає біля 30 % загальної площі лісів. Після 2014 року на контрольованих територіях області залишилися найбільш значущі за якістю та обсягом лісові ресурси.

Мінерально-сировинна база Луганській області складається з багатьох корисних копалин, основними з яких є вугілля, підземні води (прісні, технічні, мінеральні, шахтні та ін.), неметалеві корисні копалини. Станом на 01.01.2019 на території області, що підконтрольна Уряду України обліковано 54 вугільних родовища, у тому числі 11 діючих шахт різної форми власності загальна кількість балансових запасів яких становить вугілля категорій А+В+С1 ‒ 3297,0 млн т, категорії С2 – 1 258,0 млн т, коксівного вугілля ‒ 462,9 млн т. В межах підконтрольної частини області обліковані запаси германію за категоріями у кількості: С1 – 8,4 тис. т, С2 – 4,6 тис. т; запаси метану: С1 – 5601,0 млн м3, С2 – 5377,0 млн м3; запаси неметалічних корисних копалин (гіпс, ангідрит, глина тугоплавка, сировина керамзитова, крейда, пісок тощо) ‒ 241964,9 тис. куб. м.

Клімат Луганської області помірно континентальний з помітно вираженими посушливо-суховійними явищами. Формується він під впливом порівняно великої кількості сонячної радіації, домінування континентального повітря помірних широт та відстані від океанів та морів та характеризується доволі спекотним літом із посухою та помірно холодною зимою із нестійким сніговим покровом.

5. Сценарії розвитку Луганської області

Стратегія соціально-економічного розвитку регіону в умовах нестабільності зовнішнього середовища покликана вирішувати цілий комплекс складних, а іноді й суперечливих завдань. І саме сценарний підхід є ефективним інструментом стратегічного планування, оскільки дозволяє з єдиних позицій вирішувати завдання багатоваріантності регіонального розвитку.

Згідно з Порядком розроблення регіональних стратегій розвитку і планів заходів з їх реалізації, а також проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації зазначених регіональних стратегій і планів заходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 932, обумовлюються вимоги до підготовки розділу «Сценарій розвитку регіону», зокрема використання аналітичної частини регіональної стратегії, вірогідні прогнози, побудовані на статистично зафіксованих тенденціях і кількісних показниках, з урахуванням особливостей функціонування тих секторів і сфер економіки регіону які є найбільш вагомими для цієї території, а особливо ‒ демографічний та економічний прогнози. Також зазначається, що основними сценаріями розвитку регіону є: базовий (або інерційний), оптимістичний та реалістичний.

При розробці сценаріїв розвитку Луганської області бралися до уваги прогнози розвитку України, зокрема «Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2019‒2021 роки», схвалений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 546, у якому відзначено роль регіональних чинників, пов’язаних із Донецькою та Луганською областями, які безпосередньо впливають на соціально-економічний розвиток України, а саме: окупація частини території областей; призупинення переміщення вантажів через лінію зіткнення залізничними і автомобільними шляхами у межах областей; внутрішня трудова міграція тощо. У зазначеному документі достатньо оптимістично оцінюється  розвиток Луганської області в цілому ‒ відбуватиметься помірне покращення позитивної динаміки розвитку як за рахунок сприятливого зовнішнього середовища (підвищення цін та попиту на основні експортні товари), так і з урахуванням внутрішніх реформ, зокрема, які спрямовані на покращення бізнес-середовища та інвестиційного клімату. Водночас, реалізація таких внутрішніх реформ, в більшій мірі, залежатиме від припинення військової активності. Також, в середньостроковій перспективі реалізація завдань оновленої стратегії розвитку Луганської області та послідовне впровадження заходів, спрямованих на відновлення соціально-економічної інфраструктури та розбудови миру, забезпечить відновлення економічного розвитку області. Разом з тим відбудова інфраструктури регіонів сприятиме залученню робочої сили з врахуванням ґендерно-орієнтованого та інклюзивного підходу, що позитивно впливатиме на динаміку безробіття. При цьому інвестиційні проєкти, які пов’язані з відбудовою зруйнованої інфраструктури області мають фінансуватися за рахунок бюджетних коштів та коштів міжнародних партнерів.

Як результат, у період 2019‒2021 років зростання ВРП Луганської області прогнозується у середньому на рівні 3,1 %, що сформує внесок у розмірі 0,3 відсоткового пункту у загальне зростання ВВП.

Однак, при розробці сценаріїв Стратегії розвитку Луганської області на 2021‒2027 роки вкрай важливо також оцінити геополітичні реалії на глобальному та регіональному рівнях, внутрішні процеси, інтереси та цілі головних гравців, пов’язані із збройним конфліктом на Сході України. Детально відповіді на ці питання викладені у аналітичній доповіді Центру Разумкова «Конфлікт на Донбасі: сучасні реалії і перспективи врегулювання»[1].

В доповіді зазначено, що на характер і особливості політики України з врегулювання конфлікту на Донбасі впливає багато зовнішніх і внутрішніх факторів – відсутність загальної стратегії зовнішньої політики України, профільної концепції політики на російському напрямі; політика Києва стосовно Донбасу значною мірою здійснюється в режимі «відкладених рішень», їй бракує політичної волі, послідовності та скоординованості; на ефективності дій влади негативно позначаються хронічні внутрішні негаразди – гострі проблеми у правоохоронній, судовій, оборонній сфері, корупція в ешелонах влади, що знижує та обмежує ефективність використання економічної допомоги Заходу. Окрім того, тема Донбасу була і є предметом маніпуляцій і спекуляцій політичних акторів.

Згідно доповіді Центру Разумкова, прогнозування ймовірних сценаріїв, оцінка перспектив та динаміки конфлікту сприятиме визначенню шляхів і можливих засобів його врегулювання. Таких сценаріїв пропонується три.

За оптимістичним сценарієм на звільненій від окупантів території відновлюється юрисдикція України, згодом проводяться вибори. З Росії поступово скасовується частина санкцій. У нинішніх умовах такий сценарій виглядає малоймовірним.

Песимістичний сценарій. Це умовно можливий варіант, який залишається на порядку денному. Може бути реалізований за двома варіантами:

- Росії вдається утримати Україну у сфері впливу, зокрема залучити до Євразійського економічного союзу, у т.ч. через прихід до влади в Україні проросійських сил;

- Росія застосує силові засоби: завдає масованого комплексного удару по Україні із використанням регулярних військ з метою утворення підконтрольної Росії дуги, що з’єднує Придністров’я і Крим з територією Росії.

Ситуативна динаміка конфлікту («Збереження status quo»). У рамках цього сценарію можливі різні варіації: зберігається «тліючий» конфлікт, сторони погоджуються на проміжний варіант запровадження обмеженої миротворчої операції; здійснюється «абхазько-осетинський» сценарій; Росія погоджується на виконання Мінських домовленостей.

Найбільш реальним розвитком подій на найближчі роки є один із варіантів у рамках сценарію «Збереження status quo». Наразі одним із найбільш перспективних і пріоритетних варіантів відновлення миру на Сході України є міжнародна комплексна миротворча операція під егідою ООН. Слід враховувати непоступливість Росії, її спроби нав’язати в ультимативній формі власні варіанти завершення конфлікту, що підвищують ризики та ведуть до його «заморозки» або до переходу до нової, більш небезпечної фази за російським сценарієм. Таким чином є підстави прогнозувати ймовірність того, що російська сторона у ближчий перспективі  утримуватиме ситуацію на Сході України в режимі «тліючого» збройного конфлікту низької інтенсивності, залишаючи ймовірною загрозу масштабної ескалації бойових дій.

З огляду на цей варіант в доповіді Центру Разумкова пропонуються пропозиції оновлення, вдосконалення і зміцнення державної політики як загалом з опору російській агресії, так і з врегулювання конфлікту на Сході України в сферах розробки концептуальних та нормативно-правових документів; короткострокових заходів в питаннях зовнішньої політики, воєнної сфери та заходів, що безпосередньо торкаються соціально-економічної сфери Донецької та Луганської областей – економіки, енергетики, інформаційного простору, екології.

В сфері економіки:

- очевидною і найбільш ефективною формулою успіху є реалізація результативних реформ у соціально-економічній сфері, які сприятимуть підвищенню добробуту, рівня життя й соціальної захищеності громадян в Україні і зокрема на прилеглих до зони конфлікту територіях. Безумовно, різниця в рівнях життя людей на підконтрольних Україні територіях і в окупованій зоні є потужним стимулом і важелем переорієнтації громадської свідомості людей, що залишилися на тимчасово окупованих територіях (зрозуміло вкупі з іншими інформаційними заходами). З іншого боку, це потужний аргумент проти російської пропаганди, що панує на тимчасово окупованих територіях. У цьому контексті дуже важливим є здійснення комплексних заходів з відновлення житлово-комунальної інфраструктури, виробничих об’єктів у прилеглих регіонах, що постраждали від бойових дій;

- необхідно вдосконалити політику економічної ізоляції окупованих територій та зосередитися на заходах, які ускладнювали б фінансування окупаційних режимів на тимчасово окупованих територіях та збільшували вартість їх утримання для Російської Федерації. Для цього необхідно: встановити додатковий контроль за експортом вугілля на предмет ідентифікації його походження з окупованих територій; внести до переліку фізичних і юридичних осіб, до яких запроваджено економічні санкції України, підприємства, які беруть участь у схемах незаконного експорту товарів з тимчасово окупованих територій, та фізичних осіб – громадян України, причетних до «націоналізації» майна на окупованих територіях та «зовнішнього управління» захопленими підприємствами.

В сфері енергетики:

- головними пріоритетами є відновлення і забезпечення стабільної роботи енергетичного сектору на підконтрольних територіях, ліквідація наслідків бойових дій, мінімізація «вразливості» національної енергетики від окупації Донбасу. Відтак, одним з важливих завдань є забезпечення енергосполучень Донбаської регіональної електроенергетичної системи (ЕС) в рамках об’єднаної енергосистеми України;

- повне виконання комплексів робіт з відновлення енергетичної інфраструктури значною мірою залежатиме від розмінування прифронтових територій та знешкодження боєприпасів, що не розірвалися в зонах ведення бойових дій.

В політико-інформаційній сфері:

- попри те, що це є один з ключових напрямів політики держави з врегулювання конфлікту на Донбасі, варто мати на увазі ряд важливих обставин, що ускладнюють роботу в цій сфері, зокрема те, що медійні потенціали та потужності України і Росії загалом не співставні, що впливає на специфіку та характер інформаційного протистояння;

- поступово формувати комплексну, скоординовану загальнонаціональну систему протистояння ворожому інформаційному впливу з боку РФ шляхом: виробництва та поширення власного якісного та конкурентоспроможного інформаційного і культурного продукту; підвищення професіоналізму корпусу носіїв української культури – педагогів, вчителів, митців, журналістів, які сприятимуть формуванню україноцентричної громадянської свідомості.

- впровадити ефективний механізм доступу громадян України, які живуть у зоні конфлікту до загальноукраїнського інформаційного простору, в першу чергу через розширення зони українського телерадіомовлення на тимчасово окуповані території і прилеглі райони.

- поширювати присутність українського контенту, інформаційної політики щодо Донбасу в інтернет-просторі, соціальних мережах.

В сфері екології:

- розробити окрему державну програму визначення екологічного стану окупованих територій методами дистанційного зондування та створення постів моніторингу за станом водних ресурсів у місцях, підконтрольних українській владі;

- визначити території, які потенційно підпадають під масові зсуви та просадки внаслідок затоплення шахт та карстових процесів, та розробити заходи з переселення людей та перенесення інфраструктурних об’єктів. Створити в «сірій зоні» та на «ключових» територіях (місцях коректного спостереження) систему постійного моніторингу за станом техногенно- вразливих та екологічно небезпечних об’єктів (що знаходяться на непідконтрольних Україні територіях);

- організувати екологічний моніторинг, у т. ч. за допомогою методів дистанційного зондування з акцентом на оцінці ризику: затоплення шахт і підтоплення населених пунктів, пов’язаних з ними забруднення поверхневих і ґрунтових вод, осідання ґрунту та небезпечні деформації житлових і промислових будівель, доріг; міграції забруднюючих речовин за межі кордонів регіону; забруднення р. Сіверський Донець через стоки та руйнування гребель та інших гідроспоруд, руйнацію критичної інфраструктури водопостачання, каналізацію та утилізацію токсичних відходів;

- розробити економічні стимули до впровадження екологічно безпечних технологій, проєктів і виробництв, а також методи особливого адміністративного регулювання для господарської діяльності на прилеглих до зони розмежування територіях;

- передбачити збереження біорізноманіття шляхом створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Основою для розробки сценаріїв розвитку Луганської області до 2027 року був обраний ймовірний сценарій державної політики з врегулювання конфлікту на Донбасі ‒ «Збереження status quo».

При розробці сценаріїв розвитку Луганської області на 2021‒2027 роки також важливо оцінити загальнонаціональні економічні і демографічні чинники, які прямо впливають на формування регіональних політик, зокрема і Луганської області. Після 2010 року регіональна структура розвитку в Україні повністю змінилася ‒ західні регіони загалом стали розвиватися динамічніше за східні. Створився чітко окреслений кластер розвитку, який охоплює західні та центральні області України, а також міську агломерацію Києва. І навпаки, промислові області – Запорізька, Харківська, Дніпропетровська, а також територія Донецької та Луганської областей – увійшли в рецесію ще у 2012 році, а збройний конфлікт суттєво погіршив ситуацію. Як наслідок, у період 2004–2014 років розвиток економіки України був сконцентрований у кількох регіонах, які швидко розвивалися. За цей час частка шести областей із найвищими темпами приросту валового регіонального продукту (ВРП) становила 93,5 % загальнонаціонального приросту ВВП. Особливість сучасних проявів регіональних диспропорцій полягає у тому, що Україна поступово, але впевнено втрачає власний потенціал, насамперед промисловий. За останні півтора десятиліття у ключових промислових регіонах економічна динаміка гальмується, а також зменшується щільність населення та продуктивність праці.

Так, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька та Луганська області за 2004‒2017 роки поступово опинились у становищі, коли одночасно три індикатори розвитку – економічна щільність, щільність населення та продуктивність – мають негативний тренд.

[1] http://razumkov.org.ua/uploads/article/2019_Donbas.pdf

7. Стратегічне бачення Луганської області

Луганщина – СВІТАНОК УКРАЇНИ, прикордонний регіон гідного рівня життя, ефективного управління та сталого розвитку.

Безпечна, комфортна територія із динамічним розвитком високотехнологічних хімічних та агропромислових кластерів. Науково-дослідний центр розвитку із активним підприємництвом та ґендерно-орієнтованою політикою.

Територія вмотивованих творчих людей, ефективних партнерств та нових можливостей.

Соціально-згуртована спільнота загальноукраїнської єдності з європейськими цінностями. Історичний та культурний центр поєднання багатонаціональних традицій та родинної пам’яті!

Методика реалізації Стратегії передбачає визначення пріоритетів у досягненні її цілей. Важливим є здійснення Стратегії в рамках двох послідовних та взаємопов’язаних програмних циклів (етапів), включених у два Плани заходів:

-   перший – 2021‒2023 роки;

-   другий – 2024‒2027 роки.

Реалізація Стратегії передбачається відповідно до вимог щодо порядку розроблення, проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації регіональних стратегій розвитку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Окремі цілі та завдання Стратегії формулювалися з урахуванням очікуваних законодавчих змін у частині організації публічної влади, адміністративно-територіального устрою, бюджетної децентралізації та нових форм державної підтримки регіонального розвитку. Їх реалізацію передбачається здійснювати відповідно до змісту й часу внесення відповідних змін.

Цілі та завдання Стратегії досягаються й реалізуються через конкретні проєкти та заходи відповідно до Плану заходів з реалізації проєктів та виконання завдань. Планом визначаються також і їх головні виконавці. Включені до Плану проєкти та заходи враховуються при підготовці щорічних програм економічного та соціального розвитку області й проєктів місцевих бюджетів.

Кожні 3 роки, на основі моніторингу Стратегії, здійснюється оцінка необхідності уточнення чи перегляду окремих елементів Стратегії у світлі нових тенденцій і обставин, що можуть виникати, а також впливу зовнішніх і внутрішніх факторів.

Інструменти реалізації Стратегії

- План заходів з реалізації Стратегії, в якому заходи деталізовані за  стратегічними та оперативними цілями, а також структуровані відповідно до двох періодів її реалізації. Це дає змогу здійснити оцінку досягнення цілей Стратегії за відповідними індикаторами шляхом проведення моніторингу та визначення ефективності заходів.

- Угоди щодо регіонального розвитку, що дає змогу узгоджувати пріоритети розвитку області з державними пріоритетами, кооперувати державні та місцеві ресурси для їх виконання. Угода також визначає спільні заходи органів виконавчої влади і ОМС у рамках реалізації Державної стратегії регіонального розвитку до 2027 року та Стратегії розвитку Луганської області на 2021‒2027 роки.

- Державні цільові програми. Забезпечення реалізації окремих пріоритетних напрямків Стратегії можливе за рахунок реалізації державних цільових програм розвитку окремих територій та сфер економічної діяльності, які будуть спрямовані на цільове розв’язання системних проблем, у тому числі що стосуються Луганської області.

- Галузеві цільові програми та регіональні програми, які направлені на вирішення комплексу проблем в конкретно визначених галузях. Фінансування програм здійснюється комплексним шляхом за рахунок державного, обласного та місцевих бюджетів або інших джерел фінансування (кредити банків, міжнародні гранти, кошти населення, інвестиції та інше).

- Регіональні щорічні програми економічного і соціального розвитку.

Усі зазначені інструменти реалізації Стратегії використовуються в тісній взаємодії з метою уникнення дублювання передбачених ними заходів. Крім того, проводиться постійне порівняння результатів їх реалізації з позиції досягнення цілей та пріоритетів, визначених Стратегією.

Інституційне та організаційне забезпечення реалізації Стратегії

Впровадження Стратегії розвитку Луганської області здійснюється через реалізацію комплексу організаційних, фінансових та інформаційних заходів, які будуть здійснюватися суб‘єктами регіонального розвитку області відповідно до Плану реалізації Стратегії та інших регіональних програм. Реалізація Стратегії здійснюватиметься на основі партнерства, координації та узгодження діяльності всіх основних учасників цього процесу. Важлива роль при цьому відводиться об’єднаним територіальним громадам.

Проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації регіональної стратегії та планів заходів здійснюється Луганською ОДА на основі звітів відповідальних за виконання проєктів регіонального розвитку, визначених Планом заходів (далі – відповідальні за виконання).

Департаментом економічного розвитку та  зовнішньоекономічної діяльності Луганської ОДА:

- створюються моніторингові групи, визначається їх склад на принципах ґендерної рівності та затверджується порядок їх роботи;

- визначається перелік показників для моніторингу та оцінки результатів реалізації стратегічних цілей і завдань регіональної стратегії;

- визначається порядок внесення, перевірки та оприлюднення результатів проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації регіональної стратегії і плану заходів на офіційному веб-сайті.

Проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації Стратегії та Плану заходів включає підготовку:

- щокварталу ‒ звіту про результати реалізації проєктів регіонального розвитку, визначених Планом заходів, за відповідний період (оперативний звіт);

- щороку ‒ підсумкового звіту про результати проведення моніторингу виконання Плану заходів за відповідний період (підсумковий звіт) та звіту з оцінки результативності реалізації регіональної Стратегії та Плану заходів з її реалізації (звіт з оцінки результативності).

Моніторинг реалізації пріоритетів розвитку регіону, досягнення стратегічних цілей та виконання завдань Стратегії, зокрема тих, що визначені на засадах смарт-спеціалізації, проводяться за участю представників суб’єктів регіонального розвитку. Відповідальні за виконання щокварталу до 20 числа першого місяця, що настає за звітним періодом, подають оперативні звіти Департаменту економічного розвитку та зовнішньоекономічної діяльності облдержадміністрації, який проводить аналіз стану виконання Плану заходів (з порівняльною оцінкою ступеня відхилення фактичних значень індикаторів результативності від їх прогнозованих значень) та до 20 числа другого місяця, що настає за звітним періодом, готує і оприлюднює на офіційному вебсайті узагальнений звіт про виконання плану заходів за відповідний період.

Підсумковий звіт складається на основі даних оперативних звітів та порівняння фактичних значень індикаторів (показників) оцінки результативності виконання Плану заходів з їх прогнозованим значенням. Звіт з оцінки результативності складається на основі даних звіту про результати моніторингу і передбачає оцінку досягнення цілей Стратегії, зокрема тих, що визначені на засадах смарт-спеціалізації, шляхом порівняння фактичних значень індикаторів (показників) оцінки результативності виконання Плану заходів з їх прогнозованим значенням у відповідному періоді. Звіт з оцінки результативності має включати:

опис проєктів регіонального розвитку, які включені до програм, з оцінкою їх впливу на соціально-економічний розвиток регіону;

аналітичний звіт щодо:

-  стану фінансування проєктів регіонального розвитку з описом запланованих та фактичних джерел і обсягів фінансування у відповідному періоді;

-  результатів реалізації проєктів регіонального розвитку та порівняння фактичних значень індикаторів (показників) оцінки результативності реалізації Плану заходів з їх прогнозованим значенням у відповідному періоді;

-  проблемних питань, зовнішніх та внутрішніх факторів, що мали вплив  на виконання плану заходів (з поясненням причини виникнення проблемних питань та пропозицій щодо шляхів їх вирішення);

висновки та пропозиції щодо:

-  впливу реалізації проєктів регіонального розвитку на динаміку основних показників соціально-економічного розвитку та ґендерного компоненту області;

-  доцільності продовження виконання проєктів регіонального розвитку;

-  включення додаткових проєктів регіонального розвитку;

-  уточнення індикаторів (показників) оцінки результативності реалізації плану заходів, обсягів і джерел фінансування, переліку виконавців, строків виконання.

Департамент економічного розвитку та зовнішньоекономічної діяльності облдержадміністрації подає в установленому порядку до 25 числа другого місяця року, що настає за звітним, підсумкові звіти та звіти з оцінки результативності на затвердження Луганській обласній державній адміністрації; оприлюднює затверджені підсумкові звіти та звіти з оцінки результативності на офіційному вебсайті; подає копії затверджених підсумкових звітів та звітів з оцінки результативності Міністерству розвитку громад та територій України.

Оцінка досягнення цілей та пріоритетів, визначених Стратегією, проводиться за результатами виконання першого та другого етапів її реалізації не пізніше ніж через три місяці після завершення відповідного етапу. Проведення оцінки досягнення цілей та пріоритетів, визначених Стратегією, здійснюється Департаментом економічного розвитку та зовнішньоекономічної діяльності облдержадміністрації шляхом відстеження, вимірювання і порівняння фактичних результатів з індикаторами досягнення цілей та пріоритетів, визначених Стратегією.

Узагальнена оцінка результативності реалізації Стратегії проводиться Департаментом економічного розвитку та зовнішньоекономічної діяльності облдержадміністрації не пізніше ніж через 6 місяців після завершення строку її реалізації з поданням відповідного звіту на затвердження Луганській обласній державній адміністрації. Затверджені звіти за результатами узагальненої оцінки результативності реалізації регіональної стратегії розміщуються на офіційному вебсайті ОДА. Відповідно до бачення, моніторингу підлягають параметри, які характеризують кількісні та якісні показники, що характеризують її досягнення.

Таблиця 34. Перелік індикаторів, на досягнення яких спрямована Стратегія

¹ – за 2017 рік

² – інформація формується 1 раз на 2 роки

Фінансове забезпечення реалізації Стратегії здійснюватиметься за рахунок:

- коштів державного бюджету;

- Державного фонду регіонального розвитку;

- коштів галузевих (міжгалузевих) державних цільових програм та бюджетних програм центральних органів виконавчої влади, що спрямовуються на розвиток відповідної сфери у регіонах;

- субвенцій, інших трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам;

- коштів місцевих бюджетів;

- коштів на принципах здійснення державно-приватного партнерства, міжнародної фінансової і технічної допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством;

- коштів інвесторів, як зовнішніх, так і внутрішніх;

- власних коштів підприємств та фізичних осіб.

3. Сучасні виклики для України і Луганської області

Виклики для України

У 2014‒2015 роках Україна стикнулася з безпрецедентними масштабними проблемами, що кардинально змінили соціально-економічну та політичну ситуацію в країні. Анексія АР Крим, збройна агресія РФ проти України створили значні довготривалі загрози розвитку, зокрема, у вигляді втрат виробничих об’єктів, руйнування інфраструктури, погіршення матеріального становища громадян. 

Всі ці проблеми, а також пов’язані із ними дефіцит енергоресурсів та сировини, логістичні проблеми і зупинка роботи ключових промислових підприємств на сході країни, у поєднанні з накопиченими внутрішніми структурними проблемами розвитку й погіршенням зовнішньоекономічної кон’юнктури спричинили розгортання економічної кризи у 2014‒2015 роках, яка характеризувалась втратою частини потенціалу розвитку.

Починаючи із 2016 року завдяки обраному курсу на європейську інтеграцію та реформуванню економіки вже три роки поспіль Україна демонструє економічне зростання. Однак, позитивні тенденції цього макроекономічного зростання мають нестійкий характер, що зумовлено як чинниками, пов’язаними із викликами з боку Російської Федерації, так і існуванням системних внутрішніх викликів довгострокового характеру, зокрема: втрата людського капіталу; низька економічна продуктивність; низька інвестиційна привабливість; збереження значних перешкод для здійснення підприємницької та інвестиційної діяльності; низький рівень захисту прав інтелектуальної власності; низький рівень цифровізації процесів; незавершеність процесу децентралізації, секторальних реформ та реформування адміністративно-територіального устрою; неефективна судова система та низький рівень довіри до влади.

Відповідно, при розробці Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2027 року необхідно дати відповіді на нові виклики, які постали перед Україною і які суттєво впливають на ситуацію в регіонах, а відтак і на якість життя українців. Бойові дії, які продовжуються на Донбасі, втрата української юрисдикції над Автономною республікою Крим, містом Севастополем, значної частини Донецької та Луганської областей, фактичне припинення транзиту через україно-російський кордон, втрата традиційних ринків, поява значних територій в зоні розмежування на Донбасі із ризиками ведення господарської діяльності, значна кількість вимушено переміщених осіб – всі ці проблеми зачіпають весь внутрішній український ринок і торкаються кожного українця. До цього додаються проблеми погіршення демографічної ситуації в більшості  українських регіонів та в Україні в цілому, відтоку робочої сили за межі держави, що ще більше обмежує можливості для економічного зростання окремих громад і регіонів.

Ще один виклик для України та світу в цілому – це пандемія гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2, яка змусила значно скоригувати пріоритети державної політики, аби не допустити поширення захворювання та врятувати життя людей.

Виклики для Луганської області

Набір викликів, представлених нижче, був підготовлений на основі аналізу та оцінки ситуації соціально-економічного розвитку Луганської області, який ґрунтується на статистичних та адміністративних даних, показниках обстежень та досліджень.

Значною мірою на вибір ключових викликів для області послужив оприлюднений Мінрегіоном моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів за 2018 рік. На підставі даних статистики областям щорічно визначаються рейтингові оцінки за 64 показниками у
12 напрямах. Така оцінка – елемент нової системи моніторингу реалізації державної регіональної політики та визначення динаміки змін. Показники рейтингу – індикатор ефективності управлінських рішень на центральному та місцевому рівнях.

На цій основі було визначено сім викликів розвитку, що потребують вирішення в рамках Стратегії Луганської області на 2021‒2027 роки:

Виклик 1. Збройна агресія РФ на сході України та тимчасова окупація частини території Луганської області

Виклик 2. Поглиблення демографічної кризи

Виклик 3. Неефективна економіка

Виклик 4. Погіршення якості людського капіталу та умов його розвитку

Виклик 5. Невідповідність інфраструктури сучасним потребам людини та економіки

Виклик 6. Погіршення безпеки території

Виклик 7. Нерозвинутість демократичного врядування

Виклик 8. Пандемія гострої респіраторної хвороби COVID-19

Відповідь на ці виклики для Луганської області залежатиме від їх масштабу, значення для громад області і України в цілому та потребуватиме оптимального втручання регіональної політики та координації із державною політикою регіонального розвитку, галузевими політиками з сфокусованим територіальним спрямуванням і політикою міжнародної технічної допомоги Україні.

4. Аналіз сильних сторін, можливостей розвитку, слабких сторін та загроз розвитку Луганської області (SWOT-аналіз)

Результати SWOT-аналізу

SWOT-аналіз Луганської області був проведений на розширеному засіданні робочої групи, виходячи з матеріалів дослідження соціально-економічного стану території та залучення до процесу місцевих експертів, науковців, працівників органів влади різних рівнів.

SWOT-матриця Луганської області

SWOT-матриця є важливим елементом визначення конкурентних переваг області, оскільки дозволяє виявити взаємозв’язки між «внутрішніми» (сильні та слабкі сторони) та «зовнішніми» (можливості та загрози) факторами. Суцільна лінія символізує сильний взаємозв’язок, пунктирна – слабкий. Саме ці взаємозв’язки дозволяють сформулювати порівняльні переваги, виклики і ризики, які є основою для стратегічного вибору – формулювання стратегічних та оперативних цілей розвитку області на довгострокову перспективу.

Якщо сильна сторона підкріплюється можливістю, а загроза не нівелює цю сильну сторону, то така сильна сторона є найбільш важливою для регіону.

Сектор «Порівняльні переваги»

Сектор «Виклики»

Сектор «Ризики»

Порівняльні переваги, виклики і ризики розвитку субрегіону

Аналіз у секторі «Порівняльні переваги»

Найважливішими сильними сторонами Луганської області є висока концентрація покладів мінерально сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, збереження кадрового потенціалу та інфраструктури хімічного сектору як провідної сфери економіки. Стан та структурна динаміка хімічного сектору регіону свідчать про наявність можливостей підвищення його конкурентоспроможності шляхом структурно-технологічної модернізації на неоіндустріальних засадах.

Інструментом проведення такої модернізації має стати стратегія смарт-спеціалізації із застосуванням кластерних технологій. Вихідними передумовами тут є концентрація в регіоні відповідних виробництв, інфраструктури, галузевих знань і навичок, наявність кооперативних зв’язків із суміжними та ІТ секторами, тісна багаторічна співпраця з науковими, проєктними та освітніми установами.

Неоіндустріальне зростання хімічного комплексу може відбуватися завдяки розширенню хіміко-фармацевтичного виробництва, а також продовження наявних ланцюгів вартості та виготовлення диференційованої продукції для споживчих ринків (складної агрохімічної продукції, лакофарбових матеріалів, антипіренів, товарів побутової хімії, косметичних засобів, реагентів для очищення води, матеріалів для сучасних методів діагностики). Названі сегменти відрізняються значною участю іноземного капіталу, залученням передових іноземних технологій і готовністю до подальшого інноваційного розвитку.

Інший перспективний напрям неоіндустріальної модернізації сектору ґрунтується на великому міжгалузевому значенні хімічного виробництва як ключового постачальника новітніх матеріалів для сучасних технологічних рішень, зокрема у цифровій та смарт-економіці. Високотехнологічні галузі-споживачі можуть стати вагомим джерелом зовнішніх інвестицій у розвиток хімічного виробництва. Виходячи з української специфіки, серед перспективних партнерів хімічного виробництва слід розглядати аграрне виробництво, яке зараз зацікавлене у цифровій модернізації і реалізації концепції «точного землеробства» (precision farming).

Слід використати потенціал неформального хімічного кластеру, який давно існує у промисловому вузлі Сєвєродонецьк – Лисичанськ – Рубіжне і складається з декількох великих виробничих підприємств, мережі обслуговуючих, посередницьких та логістичних компаній, складних інфраструктурних об’єктів. Тут же розміщені провідні галузеві науково-дослідні та проєктні організації (наприклад, такі, як ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім», ТОВ «Хімтехнологія», ПРАТ СНВО «Імпульс», ТОВ НВФ «Мікрохім») та навчальні заклади (зокрема, підрозділи хімічного профілю Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля). Вагомим фактором є наявність довготривалих і результативних зв’язків промислово-виробничого, науково-дослідницького й освітнього комплексів і IT-сфери регіону, що у сукупності формують його активне інноваційне середовище. Також важливим при цьому є використати максимально потенціал Угоди про асоціацію з ЄС.

Що стосується конфігурації цього кластерного утворення, то раніше його ядром виступало ПрАТ «Сєвєродонецьке Об’єднання «Азот». Роль великих хімічних підприємств як системоутворюючих  елементів кластерів, окрім виробничо-технологічних чинників, звичайно обумовлюється наявними у них вільними виробничими площами, розвиненою виробничою та допоміжною інфраструктурою, наближеністю до перетинів логістичних потоків та потенційних споживачів. Тому одним з основних напрямів неоіндустріального розвитку хімічного комплексу регіону мало б стати відновлення ефективності великотоннажних базових хімічних виробництв шляхом нарощування доданої вартості та створення навколо них малотоннажних інноваційних хімічних виробництв.

Одним із важливих компонентів розвитку економіки області в умовах зростання глобального попиту на різні види аграрної продукції і продовольчих товарів можна вважати потенціал сільського господарства, яке в останні роки динамічно розвивається і в активі якого значущі запаси земель сільськогосподарського призначення, з яких 70 % ріллі. При цьому унікальні кінні заводи можуть стати джерелом стабільних доходів місцевих громад та стартовою позицією до розвитку нішевого туризму.

Великою перевагою регіону є активна діяльність міжнародних програм, що забезпечує суттєву підтримку найважливіших для регіону напрямків розвитку, на які, в теперішніх умовах, не вистарчає ресурсу. При цьому важливо використати наявну інфраструктуру підтримки бізнесу та регіонального розвитку, посилити їх потенціал для підготовки конкурентноспроможних проєктів.

Аналіз у секторі «Виклики»

Бойові дії та тимчасова окупація 30 % території Луганської області загострили розгортання кризових явищ в області, викликали ланцюгову реакцію дисбалансу усіх макроекономічних показників економічного і соціального розвитку. Тривала стагнація економіки регіону супроводжується збільшенням чисельності безробітних, зниженням рівня життя населення, зростанням трудової міграції працездатного населення в межах країни та за кордон. В області надзвичайно висока частка енерговитрат підприємств в собівартості продукції, що випускається. Це обумовлено і найвищою вартістю транспортування та розподілу електричної енергії на території Луганської області в порівнянні з іншими областями України, і  надзвичайно високим рівнем енерговитрат, внаслідок незбалансованої структури енергоспоживання та нераціонального використання енергетичних ресурсів (природний газ, електроенергія, тепло) через застосування застарілих технологій. Відсутність конкуренції на енергетичному ринку в Луганської області робить вартість енергоносіїв не конкурентною, що на 1,5 гривні дорожче, ніж в центральних областях України. Це, в свою чергу, робить мало конкурентними товари і послуги підприємств регіону.

Луганська область віддалена від логістичних центрів і перетинів транспортно-вантажних потоків України. Жоден з міжнародних наземних транспортних коридорів не проходить територією області. Бойові дії та тимчасова окупація частини території Луганської області загострили проблеми логістики ‒ мережа автомобільних доріг зазнала значних руйнувань, мережа залізничних шляхів розділена. Це призвело до порушення ланцюжків поставок сировини та відправки готової продукції споживачам, значно скоротило потік товарів, який входив до складу регіонального експорту і значною мірою сприяло ізольованості від решти території України.

В цій ситуації важливим фактором, що зменшує негативні наслідки вищеозначених проблем та дозволяє не тільки відновити порушену інфраструктуру  може стати ресурс міжнародних програм, які присутні в регіоні, а також державних цільових програм в умовах розпочатих галузевих реформ в Україні.

Важливо відзначити, що і до початку збройного конфлікту на сході України Луганська область стикалася із суттєвими довгостроковими викликами, пов’язаними з бідністю, складною демографічною ситуацією та застарілою структурою економіки. Протягом тривалого часу підприємства галузі важкої промисловості скорочували обсяги виробництва. Різке падіння економічного потенціалу області після 2014 року, а особливо промислового вимагає проведення реконструкції та оновлення обладнання промисловості регіону. Велика частина устаткування, використовуваного в промисловості, застаріло морально і фізично. Найчастіше обладнання встановлено у 80-90 роки минулого століття. Таке обладнання досить неекономічне з точки зору енергетичних витрат, трудових витрат, витрат на капітальний і поточний ремонт обладнання зі зносом більше 90 %.

Однак, нова, вимушена конфігурація ресурсів (матеріальних, природних, людських, соціальних), яка сформувалася на підконтрольній українській владі території ‒ це потенціал для структурної трансформації економіки області, стимул переформатування територіального простору, формування нових центрів регіонального розвитку та переходу до інклюзивної моделі розвитку. Також слід забезпечити повну інфраструктурну незалежність від території, непідконтрольній українській владі, зокрема транспортну, енергетичну для забезпечення розвитку основних промислових центрів. При цьому Угода про асоціацію з ЄС та нова системи партнерства з іншими регіонами України, країнами Європи та Азії можуть значно сприяти процесу.

Ще один виклик для регіону та країни в цілому - COVID-19. Це глобальний виклик, немає таких країн — розвинених чи тих, що розвиваються — які не зазнали б економічних втрат. Основна задача, що стоїть наразі у країні – це мінімізація втрат спричинених пандемією.

Аналіз у секторі «Ризики»

Продовження військових дій на сході України призведе до подальшої стагнації економіки, погіршення соціальної сфери та посилення міграції, особливо кваліфікованих кадрів за межі області. Якщо раніше безробітні фахівці мали проблеми з працевлаштуванням у зв’язку з відсутністю вакансій, то внаслідок трудової міграції роботодавці Луганщини відчули дефіцит фахівців. Ситуація також ускладнена тим, що роботодавці області не в змозі запропонувати конкурентний, у порівнянні з західними областями та державами ЄС, рівень заробітної плати. Цьому також «сприятиме» наявність безвізового режиму України з країнами ЄС, а також введення в дію спеціальних політик щодо залучення трудових мігрантів з України окремими країнами ЄС, наприклад Польщею, Чехією, Словаччиною, Німеччиною.

Відсутність ясної державної стратегії щодо підконтрольних Україні територій Луганської і Донецької областей, підкріпленої конкретними програмами і проєктами із гарантованими фінансовими ресурсами не сприяє покращенню ситуації на середньострокову перспективу. Державна цільова програма відновлення та розбудови миру в східних регіонах України, розроблена Міністерством з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб у 2017 році стосується конкретних змін, які мають відбуватися вже сьогодні в якості життя людей і конкурентоспроможності територій Донецької та Луганської областей, що перебувають під контролем України. Однак, зосередженість програми на терміновому вирішенні короткострокових завдань стрімко втрачає свою ефективність ‒ через брак комплексного бачення шляхів економічного відновлення областей і відповідної координації зусиль державного управління щодо вирішення проблем розвитку цих регіонів з урахуванням середньо- та довгострокових потреб. Враховуючи специфічний характер проблем Луганської області, що походять із природи старопромислового розвитку, та деструктивний вплив наслідків збройного протистояння, що посилює ці проблеми, при формуванні завдань і заходів за напрямом економічного відновлення за основу слід взяти підхід до відновлення економіки, який ґрунтується на стратегічному баченні економічних перетворень і розвитку області на засадах структурної перебудови.

Необхідно провести адаптацію господарського комплексу регіону до можливого тривалого перебування поблизу зони підвищених зовнішніх ризиків.

Неощадне використання природних ресурсів в зоні бойових дій та прилеглій території матиме довгострокові наслідки на екосистему регіону.

Неприйняття заходів з оновлення та модернізації комунальної інженерної інфраструктури може призвести до збільшення аварійності мереж та тривалого відключення споживачів від необхідних послуг, що особливо небезпечно в зимовий період.

Неефективна система оповіщення населення про надзвичайні ситуації може призвести до матеріальних та людських втрат, а відсутня налагоджена система оперативної евакуації з зон природних та техногенних катастроф, тільки поглибить можливі наслідки.

Загроза підтоплення територій забрудненими шахтними водами зі сторони неконтрольованої українською владою територією має реальний характер і необхідно запобігати негативним наслідкам з цим пов’язаними.

Виконання положень Угоди про асоціацію Україна-ЄС, особливо на першому етапі вимагатиме значних ресурсів, яких, на жаль в області не має. Гальмування ж галузевих реформ в Україні призводить до втрати довіри партнерів України в ЄС, можливого скорочення МТД. Відсутність конкретних цільових державних програм і проєктів з підтвердженим фінансовим ресурсом, орієнтованих на розвиток області тільки посилить кризову ситуацію.

На сьогодні існує ще одна загроза для розвитку економіки – це розповсюдження пандемії COVID-19.

Можна виділити основні ризики пов’язані з COVID-19:

• Найбільш значущими внутрішнім ризиком (явищем) для вітчизняної економіки виявився ризик «Значне зростання дефіциту державного бюджету та касових розривів у ПФУ, інших Фондах державного соціального страхування». Цей ризик у попередніх роках оцінювався експертами як доволі значущий та на фоні пандемії COVID-19 вдруге зайняв головну позицію.

• Значне безробіття через повернення заробітчан, масове звільнення працівників, та як наслідок – збіднілість населення, особливо вразливих категорій.

• Масове банкрутство підприємств середнього та малого бізнесу.

• Прискорення інфляційних процесів.

• Експоненціальне поширення COVID-19, не спроможність медичної системи зупинити пандемію в Україні. Дещо зменшилась порівняно з попереднім опитуванням, але залишилась на високому рівні оцінка деяких постійних ризиків / явищ на 2020‒2021 роки.

• Зростання негативних очікувань економічних агентів.

• Посилення неплатоспроможності реального сектору економіки.

• Суттєве падіння платоспроможного попиту населення.

• Збереження високого рівня корупції, цей ризик матиме значення і у послідуючих роках.

• Збереження низької кредитної активності комерційних банків у реальному секторі.

• Прояв суттєвих девальваційних тенденцій на валютному ринку у 2020 році.

6. Смарт-спеціалізація Луганської області

Угода про асоціацію між Україною та ЄС визначає необхідність наближення вітчизняних підходів щодо формування інноваційної політики до європейських. Зокрема, Комісія ЄС багато уваги приділяє інноваційному розвитку регіонів, що втілено у стратегіях смарт-спеціалізації, які ґрунтуються на підтримці розвитку унікальних галузей або видів економічної діяльності, що становитимуть спеціалізацію тих чи інших регіонів в рамках національної економічної системи. Більше того, наявність таких стратегій є однією з умов отримання коштів на фінансування проєктів зі структурних фондів ЄС. З огляду на це, у листопаді 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 14.11.2018 № 959 про внесення змін до Порядку розроблення Державної стратегії регіонального розвитку України і плану заходів з її реалізації, а також проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації зазначених Стратегії і плану заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 931 та Порядку розроблення регіональних стратегій розвитку і планів заходів з їх реалізації, а також проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації зазначених регіональних стратегій і планів заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2018 № 932.

Відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів при розробці Стратегії розвитку Луганської області на 2021‒2027 роки першу стратегічну ціль «Економічне зростання регіону: конкурентоспроможність, смарт-спеціалізація, сприятливе бізнес-середовище» та завдання її виконання було сформовано на засадах смарт-спеціалізації. Це означає, що підвищення рівня конкурентоспроможності Луганської області передбачає посилення рівня інноваційної та інвестиційної спроможності через розбудову та налагодження сталих зв’язків між учасниками інноваційних процесів на регіональному рівні та формування в регіоні об’єктів інноваційної інфраструктури, що прискорюватиме процеси трансферу знань від науки до виробництва.

За останні роки рівень інноваційної активності підприємств Луганської області значно погіршився та залишається доволі низьким. Відповідно до Методики розрахунку сумарного індексу інновацій, затвердженої наказом Держстату від 28.12.2015 № 368, сумарний індекс інновацій Луганської області у 2014−2017 роках становив 26,2 % (17 місце в рейтингу по Україні). Розвиток інноваційної інфраструктури в Луганській області також можна охарактеризувати як недостатній.

Відбір видів економічної діяльності за економічним потенціалом

Для відбору видів економічної діяльності для смарт-спеціалізації було проведено економічний аналіз для якого використані дані щодо кількості підприємств, кількості працівників та витрат на оплату праці по Луганській області та Україні. Для проведення аналізу визначено період з 2014 по 2017 роки, оскільки більш ранній період враховує показники територій, які тимчасо во непідконтрольні українській владі. Статистичні дані за 2018 рік на час проведення аналізу відсутні.

Економічний аналіз включає статичний і динамічний аналізи для визначення галузей, де область має або може мати критичну масу економічної діяльності та спеціалізації. Статичний аналіз визначає ті галузі промисловості, які мають критичну масу діяльності та спеціалізацію для працевлаштування, та в яких:

- питома вага і коефіцієнт спеціалізації галузі є достатньо високими, тобто вище визначених порогових значень;

- середня заробітна плата є не нижчою за встановлений пороговий рівень порівняно з середньою заробітною платою для всіх галузей промисловості області та тієї ж галузі в країні.

Статичним аналізом відібрано 13 галузей з використанням даних про кількість зайнятих працівників, які складають 75,5 % загальної зайнятості у області. На підставі даних про середню заробітну плату відібрано 18 галузей, що становить 38,4 % загальної зайнятості у області. Поєднання результатів за цими двома критеріями привело до відбору 9 галузей, що становлять 35,8 % загальної зайнятості у області:

Динамічним аналізом визначено галузі, де зайнятість і середня заробітна плата зростають швидше середнього. В результаті динамічного аналізу відібрано 36 галузей з використанням даних про зміну кількості зайнятих, які становлять 25,7 % загальної зайнятості в області. З використанням даних про зміну середньої заробітної плати відібрано 36 галузей, що становлять 19,5 % загальної зайнятості у області. Поєднання результатів за цими двома критеріями відібрано 23 галузі, що становить 10,0 % загальної зайнятості у області.

Таблиця 32. Галузі Луганської області з економічним потенціалом

У результаті економічного аналізу 3 галузі пройшли як статичні, так і динамічні пороги, що становить 4,9 % загальної зайнятості у області, а саме:

 17    Виробництво паперу та паперових виробів;

35.3  Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря;

71.1 Діяльність у сферах архітектури та інжинірингу, надання послуг технічного консультування.

Відбір видів економічної діяльності за інноваційним потенціалом

Для відображення інноваційного потенціалу області використані наступні статистичні дані для галузей за КВЕД B-E за 2014‒2016 рр. щодо частки компаній, які запровадили наступні типи інновацій: інноваційні продукти; інноваційні процеси; організаційні інновації; маркетингові інновації.

За підсумками інноваційного аналізу визначено, що у 2016 році 9 галузей мають інноваційний потенціал в області й у сукупній промисловості країни. Питома вага зайнятих у цих галузях становить 18,8 % від загальної зайнятості у області:

 14.1 Виробництво одягу, крім хутряного;

17 Виробництво паперу та паперових виробів;

20.1 Виробництво основної хімічної продукції, добрив і азотних сполук, пластмас і синтетичного каучуку в первинних формах;

22.2 Виробництво пластмасових виробів;

23.1 Виробництво скла та виробів зі скла;

26,2 Виробництво комп'ютерів і периферійного устаткування;

30 Виробництво інших транспортних засобів;

35.3 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря;

38.1 Збирання відходів.

Відбір видів економічної діяльності за економічним та інноваційним потенціалом

За підсумками результатів економічного та інноваційного потенціалу для галузей КВЕД B-E 5 галузей показують як економічний, так і інноваційний потенціал, що становить 11,5 % загальної зайнятості в регіоні:

 17 Виробництво паперу та паперових виробів;

20.1 Виробництво основної хімічної продукції, добрив і азотних сполук, пластмас і  синтетичного каучуку в первинних формах;

23.1 Виробництво скла та виробів зі скла;

26.2 Виробництво комп'ютерів і периферійного устаткування;

35.3 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Згідно з Методикою розроблення, проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації регіональних стратегій розвитку та планів заходів з їх реалізації, затвердженої  наказом Мінрегіону від 31.03.2016 № 79 (у редакції наказу від 27.12.2018 № 373) 21-22 жовтня 2019 року проведено відкрите обговорення питання смарт-спеціалізації Стратегії розвитку Луганської області на 2021‒2027 роки за участю представників бізнесу, громадських організацій, науковців, освітян та представників ОДА. На цьому заході було представлено результати економічного та інноваційного аналізу смарт-спеціалізації області та обговорено оперативні цілі та завдання до стратегічної цілі «Економічне зростання регіону: конкурентоспроможність, смарт-спеціалізація, сприятливе бізнес».

Робота над питанням смарт-спеціалізації була продовжена під час засідання тематичної підгрупи «Економіка, інновації, бізнес» в рамках проведення І ФОРУМУ регіональної коаліції «Від спільного бачення до економічного зростання», яке відбулось 21.11.2019. Обговорення стосувалося таких критеріїв вибору смарт-спеціалізації:

- наявність ключових активів та можливостей (у тому числі спеціалізованих навичок та резервів робочої сили), творче поєднання цих факторів (міжсекторальних, міжкластерних);

- диверсифікаційний потенціал цих секторів, міжсекторальних галузей чи доменів, критична маса та / або критичний потенціал у кожному секторі;

- міжнародне становище регіону в якості локального вузла в глобальних виробничо-збутових ланцюжках.

У ході обговорення розглянуто сутність нового підходу до формування регіональних стратегі, так званої «розумної спеціалізації» ‒ RIS3, як концентрації державних ресурсів в інвестиції у сферу знань за окремими видами діяльності для посилення або розвитку порівняльних переваг в регіонах.

 За підсумками обговорення було вирішено поєднати класичні елементи RIS3 із розвитком економічного зростання Луганської області. Конкретно для Стратегії розвитку Луганській області на 2021‒2027 роки застосування RIS3 підходів полягає у:

 - розвитку інноваційних галузей економіки з високою доданою вартістю на засадах смарт спеціалізації, зокрема в частині сприяння розвитку провідних підприємств (сфери ‒ хімічне виробництво, біотехнології, фармація, відновлювальна енергетика та інші) та створенні нових підприємств, що орієнтуються на місцеві джерела сировини; сприянні створенню хімічного кластеру з використанням в якості сировини місцевої с/г продукції;

- підтримці розвитку науки та інновацій, впровадженні наукових розробок у частині сприяння розвитку кластеру інжинірингу;

- сприянні підвищенню продуктивності та ефективності сільського господарства в частині розвитку альтернативних видів економічної діяльності (вирощування енергетичних культур, заліснення територій, рекреаційна діяльність тощо).