Стратегії розвитку

Інформація про документ

Суб'єкт, відповідальний за подання даних

Дані про затвердження документа

Загальна частина

Сценарій розвитку

Стратегічне бачення розвитку регіону

Механізм реалізації

Система моніторингу та оцінки результативності реалізації Стратегії

Тенденції та основні проблеми соціально-економічного розвитку регіону

• 1.1. Географічне розташування, суміжні території

  Львівська область є прикордонним регіоном, що знаходиться на заході України і межує із країною-членом ЄС – Республікою Польща (довжина кордону 258 км). На півночі і північному сході область межує з Волинською і Рівненською областями, на сході і південному сході – з Тернопільською й Івано-Франківською областями, на півдні – із Закарпатською областю.

  Площа території області становить 21,8 тис. км² (3,61% території країни). Протяжність області з півночі на південь – 240 км, із заходу на схід 210 км. Область знаходиться на рівні середньої досяжності до найближчих важливих урбаністичних та економічних центрів.

   

  

  Рисунок 1.1.1. Географічне розташування Львівської області

   

  Вигідне географічне розміщення області зумовлене його прикордонним статусом та розвиненими міжнародними комунікаціями, які з’єднують Україну з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, що сприяє розвитку транскордонного співробітництва, активному використанню транзитного потенціалу, розвитку міжнародного співробітництва та активізації економічних, соціальних, науково-технічних, культурних, екологічних та інших зв’язків між прикордонними регіонами сусідніх країн.

• 1.2. Ландшафтні особливості рельєфу, характеристика грунтів та гідрологія

  Львівська область знаходиться на крайньому заході України в межах Волинської і Подільської височин та перетинає три природні зони: лісову, лісостепову і зону висотної поясності Карпат.

  На території області виділяють п’ять природних районів – гірські Карпати на півдні, до них прилягає Передкарпатська височина, Подільська височина (плато) – в центральній частині, Мале Полісся і Волинська височина – на півночі (рис.1).

  

  Рисунок 1.2.1. Фізична карта Львівської області

  Карпатські гори в межах Львівської області носять назву Східні Бескиди. Вони складаються з ряду повздовжніх паралельних хребтів з м’якими низькогірними формами рельєфу і простягаються з північного заходу від кордону з Польщею на південний схід до вододілу р.р. Опору і Мізунки. Довжина їх становить 60 км.

  Прикарпатська височина на всьому протязі відділена від Східних Бескидів добре вираженим тектонічним уступом, а на сході межує з Подільською височиною.

  Вона характеризується грядово-горбистим типом рельєфу з загальним нахилом на північний схід – від Карпат до долини р. Дністер. Подільська височина – це припіднята рівнина, через яку проходять вододіли між ріками басейнів Сяну, Західного Бугу, Прип’яті і Дністра. Подільська височина характеризується сильно розчленованим ерозійним рельєфом.

  Мале Полісся знаходиться в межах обширного пониження рельєфу між Волинською і Подільською височинами , яке витягнуте від м. Рава-Руська на заході до м. Броди на сході. Мале Полісся – це плоскохвиляста рівнина, яка характеризується наявністю акумулятивних та денудаційних форм рельєфу.

  На півночі Львівської області заходять відроги Волинської височини, яка відділена від Малого Полісся широтним підняттям рельєфу до 50-75м. Поверхня Волинської височини представлена плоскими, злегка хвилястими межиріччями з пологими схилами.

  Львівська область розташована в межах Головного європейського вододілу. В її межах переважають дрібні ріки – витоки основних річок Дністра і Західного Бугу. Річки області відносяться до басейнів Чорного (Дністер, Стир) і Балтійського (Буг, Сян) морів.

• 1.3. Природно-ресурсний потенціал, кліматичні умови

  Клімат

  Клімат Львівщини помірно-континентальний, з м’якою зимою, затяжною вологою весною, теплим дощовим літом і відносно сухою теплою осінню. Впродовж року переважають західні і північно-західні вітри.

  У холодний період року переважають східні повітряні маси. Північно-західні та західні циклони обумовлюють інтенсивні снігопади. Часто зміна повітряних мас на весні обумовлює нестійкий погодний режим. Влітку західні та північно-західні циклони обумовлюють зливи і затяжні дощі. В жовтні та листопаді західні циклони обумовлюють опади, ожеледицю та сильний вітер, часті періоди потепління. Для холодного періоду характерна похмура погода, туман і відлиги, при яких пересічна добова температура піднімається до +5 °С і вище. В літній період діяльність циклонів затихає, температурний режим стає більш стійким. Найтепліший місяць – липень, пересічна температура становить +17...+18 °С, найхолодніший січень (-4... -6 °С). Найбільш різке зниження (до -38... °С) відбувається під впливом стаціонарних антициклонів із півночі. Абсолютний максимум температури становить +36 °С.

  Кліматичні умови Карпат різноманітні і відрізняються значною нестабільністю по висоті, площі і часі; характерна вертикальна зональність. У привододільній частині умови більш суворі, в Передкарпатті дещо м’якші. Середня температура повітря в Передкарпатті становить +7... +8°C, в гірських районах Карпат – +3... +6 °C. Амплітуда місячних температур коливається від +20 до +24°C, а з підняттям в гори – знижується. Для режиму опадів характерне перевищення кількості опадів над величиною випаровування.

  Територія Львівської області належить до зони надмірного зволоження. Пересічна річна кількість опадів в регіоні складає 650 мм в рівнинній частині та 750-1000 мм – в передгірських його частинах. Найбільш зволоженою є гірська частина, де за рік випадає до 1400 мм опадів, основна їх кількість припадає на квітень-вересень. Вологість повітря та її розподіл на території області залежить від температурних і циркуляційних особливостей. Пересічна річна вологість повітря дорівнює 80%. Найвищі значення відносної вологості повітря припадають на листопад-лютий, при максимумі у грудні (83-86 %). Навесні відносна вологість зменшується до 12-18 %. Сумарне випаровування за рік складає 530-560 мм.

  Природні мінеральні ресурси

  Львівська область багата на корисні копалини: природний газ, нафту, поклади вугілля, сірку, торф, озокерит, кухонну та калійну сіль, сировину для виробництва цементу, вапняки (для цукрової промисловості, та вапняки для випалювання на вапно), сланці, мергель, великі запаси будівельних та вогнетривких глин (цегельно-черепична сировина), піску (для пісочниць локомотивних та піску для скляної промисловості), гіпсу та ангідриту, крейди будівельної, пісковиків, піщано-гравійних сумішей, керамзитова сировина.

  Загалом в регіоні налічується 503 об’єкти з облікованими запасами мінерально-сировинних ресурсів (в тому числі 77 родовищ вуглеводневих, більша частина з яких комплексні, та майже 100 об’єктів кам’яного, бурого вугілля, бітуму, торфу).

  Географічне розміщення області у зоні, де знаходяться і гори і долини, заплави річок та ліси, обумовлює наявність в регіоні значних природніх ресурсів, які можуть стати складовою потенціалу регіонального розвитку.

  

  Рисунок 1.3.1. Основні родовища корисних копалин Львівської області

   

  Нафтові поклади. У Львівській області виявлено 22 родовища нафти, з яких в розробці перебуває 13. Запаси нафти становлять 72,9  млн тонн, з яких 10,3 млн тонн – це балансові запаси і 62,6 млн тонн – запаси з невизначеним промисловим значенням.

  До недавнього часу головним центром нафтовидобування був Борислав, а центром нафтопереробки – Дрогобич і Львів. Зараз нафтовидобування змістилося в низькогірну частину (Орів-Уличнянське, Східницьке і Старосамбірське родовища), а нафтопереробка і переробка супутнього газу Дрогобича в основному базується на нафті і газі Долини (Івано-Франківська область).

  Більшість нафтових родовищ регіону розробляють вже понад 100-140 років у Передкарпатті і Бескидському низькогір’ї. Обсяги добування ропи сьогодні поступово зростають, але залишаються незначними і лише на Старосамбірському і Бориславському родовищах перевищують 50 тис. т в рік. Розвідані запаси нафти відпрацьовані на 70-75%, однак існують потенційні ресурси регіону, які освоєні лише на третину.

  Газові поклади. На території Львівської області є 74 родовищ газу (вільний, розчинений, газова шапка), 37 з них розробляються. У Львівській області поклади природного газу становлять 106,6 млрд м³ (61,3 млрд м³ становлять балансові запаси та 45,3 млрд м³ – з невизначеним промисловим значенням). Найбільшими родовищами за обсягами видобутку вільного газу в регіоні є Свидницьке, Більче-Волицьке і Хідновицьке. До війни в них видобувалося майже 5% загального обсягу видобутку газу в державі.

  Газ вугільних родовищ та супутніх пластів можна видобувати в межах 3 родовищ. Балансові запаси складають 5,8 млрд м³ газу. Проте у 2022 році ці родовища не розроблялися.

  В області налічується 11 родовищ, з яких можна видобувати газовий конденсат, проте лише 9 з них розробляються. Загальні балансові запаси конденсату становлять 717 тис. т, а балансові запаси родовищ, що розробляються – 267 тис. т конденсату. Більшість родовищ розміщені в межах Дрогобицького передгір’я.

  Нетрадційний (сланцевий) газ. Значну економічну і енергетичну перспективу як для області, так і для України мають нещодавно відкриті поклади сланцевого газу на території області, – на, так званій, Олеській площі (охоплює територію Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей). Загальна територія Олеської площі становить понад 6,3 тис. км². На території Львівської області Олеська ділянка розташована в межах Шептицького, Золочівського, Львівського, Стрийського районів.

  

  Рисунок 1.3.2. Розміщення та характеристики Олеської площі

   

  Поклади кам’яного вугілля. На території Львівської області розміщені два з трьох геолого-промислових районів басейну: Червоноградський (Забузьке, Сокальське і Межирічанське родовища) і Південно-Західний (Тяглівське і Любельське родовища).

  Добування кам’яного вугілля проводили лише в межах Червоноградського гірничо-промислового району (ГПР), який розташований у центральній частині басейну. Цей район вважають головним, в його межах наявно майже 700 млн т кам’яного вугілля або 70-90 % усіх запасів басейну.

  Загалом в області налічується 25 продуктивних площ для видобування вугілля кам’яного, у розробці на даний момент перебуває лише 9 площ. Загальні балансові запаси вугілля кам’яного становлять 1 028,0 млн т.

  Поклади торфу. На території Львівської області налічується 75 родовищ торфу по всій області, з них 5 періодично розробляються. Загальні балансові запаси торфу становлять 215 636 тис. т, а балансові запаси родовищ, що розробляються – 8,735 млн т торфу^[1].

  Поклади гірничохімічної і гірничорудної сировини. У надрах Львівщини виявлено, оцінено і промислово освоєно багато видів гірничохімічної і гірничорудної сировини. До гірничохімічної групи корисних копалин належать сольові ресурси, сірка та карбонатна сировина для цукрової промисловості. Гірничохімічна сировина області представлена комплексним Стебницьким родовищем калійно-магнієвих солей, Губицьким родовищем кам’яної солі та Дрогобицьким родовищем розсолу. Родовища самородної сірки Львівської області розташовані в зоні стикування Волино-Подільської плити з Передкарпатським крайовим прогином, утворюючи Передкарпатський сірконосний басейн. За кількістю розвіданих запасів Україна посідала одне з перших місць за видобутком і експортом. На даний час сірковидобувна галузь припинила своє існування. До гірничорудних мінеральних ресурсів, які добувають у регіоні, належить винятково озокерит. Родовища сконцентровано у межах Передкарпаття. Найвища щільність родовищ припадає на райони Борислава, Дрогобича і Стрия.

  У регіоні розташовано 9 родовищ з видобутку калійної солі, з яких у розробці знаходиться одне. Балансові запаси всіх родовищ солі калійної (А+В+С1) складають 1789,843 млн т, а балансові запаси родовища (А+В+С1), що розробляється – 698,861 млн т солі калійної.

  У Львівській області налічується 3 родовища солі кухонної, з яких 1 перебуває в розробці. Загальні балансові запаси солі кухонної становлять 302,385 млн т, а балансові запаси родовища, що розробляється – 248,695 млн т солі кухонної.

  Окрім кам’яної до галогенових покладів Передкарпатського крайового прогину тяжіють усі родовища й прояви калійної та магнієвої солей. Магнієва сіль, на відміну від калійної, самостійних родовищ не утворює, а вилучається разом з калійною й кухонною солями.

  В межах області нараховується 7 родовищ з видобутку сірки. Балансові запаси всіх родовищ сірки (А+В+С1) складають 281,359 млн. Водночас на даний час сірковидобувна галузь припинила своє існування.

  На території області розташоване Бориславське родовище озокериту, який за хімічним складом представляє собою бітум. Його масляниста частина складена, в основному, твердими вуглеводнями, переважно, парафінового ряду. Балансові запаси озокериту складають 113,679 млн т, родовище перебуває в експлуатації.

  Корисні копалини для будівництва. Львівська область має великі й різноманітні запаси мінеральної сировини, об’єднаної загальною назвою «корисні копалини для будівництва». Сировинна база будівельних матеріалів налічує 14 видів корисних копалин. При цьому багато з них (гіпс, вапняк, крейда тощо) є сировиною багатоцільового використання, а будівельна галузь – лише одна з них. Більшістю з них регіон повністю задовольняє внутрішні потреби та має значний експортний потенціал.

  Корисні копалини для виробництва будівельних матеріалів розробляють відкритим способом у численних кар’єрах, каменоломнях й відслоненнях, які за переважаючим складом покладів умовно можна об’єднати у кар’єри глиняної і піщаної сировини, а також каменоломні. Кар’єри будівельної сировини розташовані по всій області досить нерівномірно.

  Будівельна промисловість Львівщини має добре розвинений мінерально-сировинний потенціал різноманітних корисних копалин. Зокрема^[2]:

  • 5 родовищ цементної сировини, з них 4 перебуває в розробці;

  • 12 родовищ, в яких видобувають сировину карбонатну для випалювання на вапно, з них у розробці – 6;

  • 2 родовища гіпсу та ангідриту, з них 1 – у розробці;

  • 1 родовище крейди будівельної, яке на даний момент не розробляється;

  • 4 родовища сировини скляної, з яких 2 – у розробці;

  • 49 родовищ, в яких видобувають пісок будівельний, з них 22 – у розробці;

  • 1 родовище піску для пісочниць локомотивів, яке на даний час не розробляється;

  • 18 родовищ суміші піщано-гравійної, з них 8 – у розробці;

  • 2 родовища каміння облицювального, які на даний час не розробляються;

  • 13 родовищ каміння будівельного, з них 5 перебувають в розробці;

  • 1 родовище каміння пиляльного, яке на даний час не розробляється;

  • 4 родовища сировини керамзитової, з яких 2 – у розробці;

  • 1 родовище сланців менілітових (на даний час не розробляється);

  • 99 родовищ сировини цегельно-черепичної, з них 28 перебуває в розробці.

  
  [1] Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації. Мінерально – сировинна база Львівської області. https://deplv.gov.ua/mineralno-syrovynna-baza-lvivskoyi-oblasti/

  [2] Там же.

  Земельні ресурси

  Земельний фонд Львівської області складає 2183,1 тис. га (3,6% території України), з них 1240,0 тис. га або 57% займають сільськогосподарські угіддя. У структурі сільськогосподарських угідь рілля становить 771,1 тис. га (62,1%), багаторічні насадження – 23,2 тис. га (1,9%), пасовища та сіножаті – 443,5 тис. га (35,8%).

  

  Рисунок 1.3.3. Структура земельного фонду Львівської області[3], тис. га, %

   

  Майже третину території області (32%) займають ліси та лісовкриті території. У той час, як в середньому по Україні цей показник складає 15,7%. Загальна площа лісів Львівщини – 694,7 тис. га, що становить понад 8% загальної площі лісів держави. Для порівняння: загальна територія області складає лише 3,6% від території України. За загальною площею лісів Львівщина займає третє місце по Україні після Волинської та Житомирської областей.

  На території ліси області розміщені нерівномірно. Основна частина вкритої лісом площі припадає на гірські райони Карпат, а також Розточчя, Гологори, Мале Полісся.

  Загальний фонд водойм області складає 42,8 тис. га (2% території області).

  З розрахунку на одного жителя області припадає 0,5 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 0,32 га ріллі, тоді як у середньому по Україні у перед війною ці показники становили 1 га та 0,8 га відповідно.

  Найбільш поширеними грунтами у Львівській області є чорноземи та різновиди сірих лісових грунтів.

  

  Рисунок 1.3.4. Структура грунтів Львівської області за групами

  

  Рисунок 1.3.5. Види грунтів Львівської області[4]

   

  Територія Львівської області характеризується наявністю різноманітних грунтоутворюючих і підстилаючих порід, які сприяють великій строкатості грунтового покриву.

  Аналіз грунтової карти засвідчує, що у північній її частині, особливо на Малому Поліссі, переважають дерново-підзолисті та опідзолені грунти, у північно-східній – чорноземи, в центральній – сірі й темно-сірі опідзолені, у Карпатах – буроземні грунти. У долинах річок, особливо великих, таких як Дністер, Західний Буг, Стир тощо, поширені дернові й лучні, лучно-болотні та болотні грунти. Основні типи грунтів різняться між собою особливостями географічного поширення, яке підпорядковане закономірностям горизонтальної і висотної зональності.

  До найпоширеніших грунтоутворюючих порід на Львівщині належать лесоподібні суглинки, які вкривають підвищення рівнинної частини регіону.

  На лесоподібних відкладах утворились найродючіші опідзолені грунти широколистяних лісів. Найпоширенішими в області є ясно-сірі, сірі лісові й темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені (близько 60% площі регіону). Вони залягають здебільшого на невисоких плато і слабопологих схилах, рідко зустрічаються на пологих і коротких спадистих схилах.

  В межах Малого Полісся, Яворівського Полісся (Надсяння) й частково Розточчя поширеними є дерново-підзолисті грунти на водно-льодовикових та алювіальних піщаних, супіщаних й зрідка легкосуглинкових відкладах. Вони залягають на рівнинах, борових терасах річок, іноді на дещо підвищених елементах плоского чи горбистого рельєфу. Дуже часто у рельєфі виражені піщані горби, пасма, вали й палеодюни. Значні площі дерново-підзолистих грунтів зайняті лісами. Вони утворилися у результаті поєднання підзолистого й дернового процесів грунтоутворення в умовах лісового покриву. Орні землі з цими грунтами становлять лише 6,3-7,3% від загальної площі ріллі.

  Дерново-підзолисті грунти вважають найбіднішими грунтами області. Вони характеризуються малим вмістом гумусу (0,6-1,3%), слабкою насиченістю основами, кислою реакцією та незначною кількістю рухомих поживних речовин. Ці грунти часто підстелені на глибині 1,0-1,5 м крейдяним мергелем або суглинками.

  Грунтовий профіль не має чіткої диференціації на горизонти. Гумусовий горизонт неглибокий, не перевищує 15-18 см. В орних грунтах він поглиблений оранкою і може досягати 25-30 см. Колір його ясно-сірий, за складом пухкий, розсипчастий й безструктурний.

  Середньозважений показник вмісту гумусу в грунтах Львівської області становить 2,8%. Водночас найбільший вміст гумусу мають грунти на території Золочівського, Дрогобицького та Львівського (зокрема на території колишнього Жовківського району) районів.

  

  Рисунок 1.3.6. Структура грунтів Львівської області за вмістом гумусу

  За ступенем кислотності (рН) на території області переважають слабокислі грунти з показником рН 5,1-5,5 (27,3% загальної обстеженої площі грунтів регіону), близькі до нейтральних грунти з показником рН 5,6-6,0 (14,6%) та нейтральні грунти з показником рН 6,1-7,0 (12,6%). Водночас понад 260 га обстежених грунтів регіону (або 0,8 % загальної обстеженої площі грунтів області) є сильнокислі, тобто майже непридатні для вирощування сільськогосподарських культур.

  [3] За даними департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації

  [4] Карта грунтів України. https://superagronom.com/karty/karta-gruntiv-ukrainy#x

  Водні ресурси

  Водні ресурси Львівської області відіграють важливу роль для населення та економіки. Вода використовується для питних, технічних, сільськогосподарських потреб, в рибному господарстві, в лікувальних цілях, є джерелом поповнення запасів підземних вод, ін. Поверхневі води Львівщини представлені річками, водосховищами, озерами та ставками.

  Поверхневі води. Львівська область розташована в межах Головного європейського вододілу. В області нараховується понад 9 тис. річок, потічків і струмків загальною протяжністю 16 343 км. Ріки області Дністер і Стрий належать до басейну Чорного моря, до басейну Балтійського моря належать ріки Західний Буг та Сян. Найбільша кількість річок нараховується в басейні р. Дністер (5 838), р. Західний Буг (3 213) і незначна кількість в басейнах р. Сян.

  8 756 річок (97% усіх річок, потічків і струмків області), мають протяжність до 10 км. Здебільшого це малі річки довжиною до 10 км, струмки та тимчасово діючі потічки, які утворюються навесні під час танення снігу та влітку під час тривалих дощів. Водночас 176 річок області мають протяжність 10-50 км, 16 річок – 50-100 км і 3 – понад 100 км (Дністер, Стрий, Західний Буг). Головними річками області є Дністер, Західний Буг, Стрий, Сян, Стир.

  На території Львівської області проінвентаризовано 1 972 лінійні водні об’єкти загальною довжиною в межах області 9 410 км (в тому числі 104,5 км по межі області). В басейні Дністра 1 791 річок, струмків та потічків загальною довжиною 6 606 км (в тому числі 8 км по межі області). В суббасейні річки Прип’ять (басейн Дніпра) 19 річок, струмків та потічків загальною довжиною 352 км (в тому числі 6 км по межі області). В суббасейні річки Західний Буг (басейн Вісли) 82 річок, струмків та потічків загальною довжиною 1 513 км (в тому числі 30 км по межі області). В суббасейні річки Сян (басейн Вісли) 80 річок, струмків та потічків загальною довжиною 939 км (в тому числі 60,5 км по межі області).

  У Львівській області налічується 20 водосховищ в басейнах річок Дністра, Західного Бугу та Сяну, загальним об’ємом 67,59 млн.м³ та площею водного дзеркала 3 288 га^[5]. Найбільші з них є Унятицьке (повна ємність 9,59 млн.м³) на р. Бар (басейн Дністра), Добротвірське (14,65 млн.м³) на р. Західний Буг, Завадівське (8,8 млн.м³) в басейні р. Сяну.

  Також в області налічується 3553 площинних водних об’єктів (озер, ставків, замкнених природних водойм), з яких 567 передано в оренду.

  Підземні води. В межах області наявні ресурси підземних вод. До підземних вод в межах області належать: води питні та технічні, води мінеральні, води промислові.

  Забезпеченість ресурсами підземних вод по адміністративних районах області – нерівномірна і залежить від приналежності до гідрогеологічного басейну. Територія охоплює три артезіанські басейни підземних вод першого порядку, які виділяються згідно схеми гідрогеологічного районування території України: Волино-Подільський, Передкарпатський та Карпатський басейн підземних вод. Найбільш забезпеченим є Волино-Подільський гідрогеологічний басейн, де основні водоносні горизонти приурочені до неогенових, верхньокрейдових, а на сході області і до девонських відкладів. Основним водоносним горизонтом в Передкарпатському гідрогеологічному басейні є алювіальний водоносний горизонт заплав річок та їх терас. В Карпатському гідрогеологічному басейні прісні води пов’язані з зоною вивітрювання осидових порід і мають незначні ресурси. Відтак найбільш забезпеченими ресурсами підземних вод є Золочівський, Яворівський і Шептицький райони, а найменш забезпеченими – Самбірський та Стрийський райони. Водночас на території Шептицького району далеко не всі води можна використовувати для господарсько-питного водопостачання через забруднення внаслідок багаторічного видобутку вугілля.

  Всього в регіоні налічується 98 родовищ вод питних та технічних, з яких 65 перебуває в розробці. Загальні балансові запаси вод питних та технічних (А+В+С1) становлять 1284,402 тис. м³/добу, а балансові запаси ділянок (А+В+С1), що розробляються – 838,478 тис. м³/добу вод питних та технічних.

  В межах області нараховується 40 ділянок, в яких видобувають води мінеральні, з них у розробці перебуває 17. Балансові запаси всіх родовищ вод мінеральних (А+В+С1) становлять 1 808,90 тис. м³/добу, а балансові запаси родовищ (А+В+С1), що розробляються – 1 000,30 тис. м³/добу вод мінеральних. Найбільш інтенсивно використовують мінеральні води Передкарпаття (курорти Трускавець, Моршин і Шкло), Бескидського низькогір’я (Східниця і Верхнє Синьовидне) та Розточчя й Опілля (Немирів, Великий Любінь і Розділ). В регіоні виявлено майже всі типи мінеральних вод, але найбільше поширені води без специфічних компонентів, із підвищеним вмістом органічних речовин типу «Нафтуся» та сульфідні (сірководневі).

  Також в межах області є 1 родовище промислових вод, яке розробляється. Його балансові запаси становлять 15 тис. м³/добу.

  Термальні (термоенергетичні) води. На Львівщині термальні води виявлено під час глибинного буріння на нафту і газ. Найповніше охарактеризовані термічні умови підземних вод Передкарпаття, особливо її північно-західної частини. Температура вод мезозойських відкладів на глибині 1 300-2 300 м коливається від 41 до 77 °С. Термальні води, які залягають вище у неогенових відкладах, мають дещо нижчі температури, здебільшого від 27 до 51 °С. Лише в межах Сянського Передкарпаття, у найбільш прогнутій частині неогенових відкладів (Крукеницькій западині), на глибинах 2 280-2 380 м залягають води з вищою температурою, яка досягає 80-93 °С. Термальні води Передкарпаття є хлоридно-натрієво-кальцієвими розсолами з мінералізацією 50-270 г/дм³. Дебіти свердловин коливаються в широких межах – від і до 500-600 м³/добу. Термальні (термоенергетичні) води перспективні для використання в теплофікації як нетрадиційне джерело енергії, у бальнеології, а також як джерело промислово цінних компонентів.

  Цікаві дані про температуру підземних вод зібрано також у межах Західноєвропейської платформи, особливо по двох площах: Великі Мости та Жовква. Температура пластових вод у девонських відкладах (у межах глибин 1 800-3 400 м) змінюється від 43 до 61 °С. Свердловини зазвичай не фонтанують, а дебіти не перевищують 46 м3/добу.

  Термальні води природних колекторів мають високу мінералізацію, що сягає 30 г/дм³ і більше, а також підвищений вміст сірководню, що вимагає при їх використанні очистки від домішок і зворотної закачки у глибокі колектори.

  Поблизу Львова є Брюховицьке родовище термальних вод (розташоване в межах смт. Брюховичі). Законсервовані Свердловина №1 – глибиною 1 505 м та Свердловина №2 – глибиною 1 400 м, розташовані на території, що колись належала Санаторію «Львів». Води цих свердловин за фізико-хімічним складом відносяться до термальних сульфатно-хлоридних, натрієвих, йодо-бромних вод високої мінералізації. Впродовж 1956-1991 рр. вони використовувались у діючих тоді брюховицьких санаторіях у лікувальних процесах. Також на території колишнього профілакторію «Янтар» пробурено Свердловину №3 глибиною 1480 м. Води у ній також йодо-бромні, сульфатно-хлоридні, натрієві (високомінералізовані типу «морських»). А в 2017 році «Держгеонадра» України через аукціон продало ТзОВ «Агропромислове підприємство «Львівське» спецдозвіл на користування ділянкою «Брюховичі-Свердловина №4» для геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки мінеральних вод. До початку повномасштабної війни на цій ділянці надр провадились бурові роботи.

  Лікувальні грязі. Лікувальні грязі (полоїди). До лікувальних грязей в межах області належать поклади мінеральних грязей та мулів. В області відомі такі родовища торфових грязей: Великий Любінь, Шкло, Немирів, Моршин. Розроблення лікувальних грязей проводили лише на Великолюбінському родовищі. Його балансові запаси мінеральних грязей та мулів складають 204,5 тис. м³.

  [5] Водосховища. Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації. https://deplv.gov.ua/vodoshovyshha/

  Лісові ресурси

  Львівська область належить до найбільш лісистих регіонів України. Лісистість території – 28%, тоді як у середньому на Україні цей показник майже удвічі менший (14,3%).

  Склад лісів Львівської області за породами досить різноманітний. Тут налічується понад 20 корінних лісоутворюючих порід, серед яких за видами переважають листяні. Основними лісоутворюючими породами є бук, дуб, граб, вільха, береза, осика, ясен, клен, тополя, липа, а серед хвойних – сосна, смерека (ялина), ялиця, модрина. Основні масиви лісів зосереджені в горах та на півночі області.

  У горах домінують ялинові, ялицеві, букові у рівнинних районах найбільш поширені дубові, дубово-грабові, букові, широколистяно-соснові ліси.

  Співвідношення за площами між листяними і хвойними більш-менш однакове (з деякою перевагою листяних), проте за запасами хвойні ліси майже у два рази переважають листяні. Це пояснюється тим, що хвойні загалом є швидкоростучими і більш продуктивними. Тому запаси листяних залишаються майже на одному рівні, тим часом як запаси хвойних збільшуються. У складі хвойних порід виділяються три породи (сосна, смерека, ялиця), у складі листяних - чотири (бук, дуб, граб, береза).

  Головними лісоутворюючими породами в лісах філій ДСЛГП «Ліси України» є сосна звичайна, яка займає 23,8% площі, дуб звичайний – 18,6%, бук лісовий – 18,2%, ялина європейська – 15,6%, ялиця біла – 8,2%, вільха чорна – 7,8%.

   

  Висновки:

  1. Кліматичні умови на території Львівської області – відносно тепла зима та тепле дощове літо – сприятливі для розвитку сільського господарства.

  2. Регіон багатий на поклади мінерально-сировинних ресурсів (503 об’єкти з облікованими запасами, в тому числі 77 родовищ вуглеводневих) для різних галузей економіки (хімічної, харчової промисловості, паливно-енергетичного сектору, будівництва тощо). Водночас в розробці перебуває менше половини, що свідчить про потенційні запаси регіону.

  3. У структурі земельних ресурсів регіону переважають сільськогосподарські угіддя (57% загальної площі регіону), в складі яких понад три п’ятих території перебуває під ріллею. Грунти області сприятливі для вирощування продукції рослинництва.

  4. Область багата на водні ресурси (понад 9 тис. річок, потічків і струмків, з яких проінвентаризовано 1972 лінійних водних об’єкти). Водночас забезпеченість адміністративних районів області ресурсами підземних вод – нерівномірна і залежить від приналежності до гідрогеологічного басейну (найбільш забезпеченими є райони, що належать до Волино-Подільського гідрогеологічного басейну, найменш забезпечені – ті, що належать до Карпатського гідрогеологічного басейну).

  5. На території області є родовища мінеральних вод, термальних вод (практично не розробляються), а також лікувальні грязі. Відтак в регіоні наявний потенціал для розвитку санаторно-курортного лікування.

  6. Майже третину загальної площі області становлять лісовкриті землі, що можна вважати сприятливим чинником на шляху адаптації до глобальної зміни клімату.

• 1.4. Адміністративно-територіальний поділ та територіальні громади

  У  2014  році, після  затвердження  Концепції  реформування  місцевого  самоврядування,  у  нашій  країні розпочалися  трансформаційні  зміни, наслідком  яких  стало  затвердження  нового  адміністративно-територіального устрою районного рівня та рівня територіальних громад у 2020 році.

  Керуючись Законом України від 16.04.2020 № 562-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад», Кабінетом Міністрів України 12.06.2020 прийнято 24 розпорядження про визначення адміністративних центрів та затвердження територій громад усіх областей України (загалом визначено території 1469 територіальних громад).

  Так, Кабінет Міністрів України розпорядженням від 12.06.2020 № 718 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» визначив адміністративні центри та затвердив території територіальних громад Львівської області.

  Для визначення адміністративно-територіального устрою субрегіонального (районного) рівня як територіальної основи для діяльності органів державної влади та районних рад Верховною Радою України прийнято постанову від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», якою затверджено новий адміністративно-територіальний устрій субрегіонального рівня, внаслідок чого в Україні замість 490 утворено 136 нових районів (з урахуванням окупованих територій Автономної Республіки Крим, Донецької та Луганської областей).

  Відповідно до постанови адміністративно-територіальний устрій області включає 7 районів (Дрогобицький, Золочівський, Львівський, Самбірський, Стрийський, Шептицький (зі змінами), Яворівський). Тобто  кількість районів Львівської області скоротилася із двадцяти до семи. Межі кожного району встановлено по зовнішніх межах сільських, селищних та міських територіальних громад.

  Найбільшим за чисельністю населення та кількістю мешканців є Львівський район, який включає обласний центр – м. Львів. Найменшим за чисельністю мешканців є Золочівський район. Водночас сучасний районний поділ є достатньо рівномірним та якісним з огляду на виконання функцій, які покладаються на ці адміністративно-територіальні утворення.

  Результатом завершення першого етапу адміністративно-територіальної реформи стало створення у Львівській області 73 громад, які охоплюють  1 928 населених пунктів. Загалом органи місцевого самоврядування отримали значні повноваження, перейняли відповідальність та збільшили фінансові ресурси для ефективного вирішення питань місцевого значення – місцеві послуги стали ближче до людей, місцева влада стала більш підзвітною і демократичною, місцевий економічний розвиток та добробут населення стали основними пріоритетами.

  

  Рисунок 1.4.1. Адміністративно-територіальний поділ Львівської області

   

  Загальна рамка місцевого самоврядування в Україні відповідає філософії Європейської хартії місцевого самоврядування. У лютому 2022 року Європейський Парламент визнав децентралізацію однією з кращих реформ в Україні. Водночас станом на середину 2024 року реформування місцевого самоврядування ще не завершене. Залишаються актуальними питання: чіткого розмежування повноважень в горизонтальному вимірі – між органами влади та місцевого самоврядування, а також у вертикальному вимірі – між рівнями управління; забезпечення належної якості публічних послуг, які надаються мешканцям, встановлення об'єктивної вартості публічних послуг, які включені до делегованих повноважень та надаються на місцевому і регіональному рівнях; низького рівня економічної та фінансової спроможності частини утворених територіальних громад тощо.

   

  Висновки:

  1. Результатом адміністративно-територіального реформування Львівської області стало створення 73 територіальних громад та 7 районів, які формують нову територіальну основу для реалізації управлінських функцій.

  2. Водночас незавершеність процесів децентралізації стримує отримання позитивних ефектів реформи та повноцінний запуск нової системи територіального управління відповідно до європейської практики.

• 1.5. Бюджетна сфера

  Загальна характеристика фінансового стану в країні

  Державний бюджет займає провідне місце в бюджетній системі країни, оскільки представляє грошові ресурси, що перебувають у розпорядженні держави та використовуються її органами для виконання покладених на них завдань та функцій. Держава використовує бюджет як один із основних інструментів реалізації своєї соціально-економічної політики.

  Стосовно poзмipів cтaвoк пoдaткiв в Укpaïнi в цiлoмy вони перебувають в oднoмy дiaпaзoнi з євpoпeйcькими кpaïнaми. Paзoм з тим, важливою пpoблeмoю зaлишaєтьcя aдмiнicтpyвaння пoдaткiв. Зa нaпoвнeнням бюджeтy тa пoзaбюджeтниx фoндiв нaйбiльшy чacткy в Укpaïнi зaймaють пoдaтки нa тoвapи тa пocлyги (зoкpeмa податок на додану вартість), тоді як пoдaтки нa дoxoди (пoдaтoк нa пpибyтoк, пoдaтoк нa дoxoди фiзичниx ociб) зaймaють вiднocнo мeншy чacткy. Baжливy poль вiдiгpaє тaкoж єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок в Укpaïнi зaймaє близькo 20% дoxoдiв пyблiчнoгo сектору).

  

  Рисунок 1.5.1. Доходи державного бюджету України 2021-2024 років[6], млрд грн

   

  З тoчки зopy пoдaткy нa пpaцю, незважаючи на тe, щo cтaвкy податку на доходи фізичних осіб в Укpaïні (18%) також мoжнa пopiвняти із ставками податку в iнших кpaïнaх, нa нaвaнтaжeння нa oплaтy пpaцi тaкoж cyттєвo впливaє єдиний coцiaльний внecoк нa зaгaльнooбoв’язкoвe дepжaвнe cтpaxyвaння (22%) тa вiйcькoвий збip (5%). У результаті зaгaльнe пoдaткoвe нaвaнтaжeння cтaнoвить більше ніж 40%, щo пpизвoдить дo тiнiзaцiï eкoнoмiки, злoвживaння cпpoщeнoю cиcтeмoю oпoдaткyвaння тa пiдвищeння piвня бeзpoбiття.

  Неподаткові надходження включають в себе: доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, надходження від штрафів та санкцій та інші неподаткові надходження.  Під впливом війни частка неподаткових надходжень у структурі доходів державного бюджету зросла з 13,5% у 2021 році до 31,2% у 2024 році, головним чином за рахунок власних надходжень бюджетних установ.

  Високу частку становить підтримка від Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ.

  В результаті падіння економіки знизилися доходи державного та місцевих бюджетів, тоді як видатки зростають, передусім - на оборону. Підтримка світовими лідерами України в умовах війни сприяла зміні структури доходів державного бюджету за рахунок надходжень від Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій та донорських установ, частка надходжень яких зросла від 0,1% доходів державного бюджету країни у 2021 році до 15,2% у 2024 році  (70,4% з яких грантові кошти).

  

  Рисунок 1.5.2. Структура доходів державного бюджету 2021-2024 років,%

   

  Оcнoвнa чacтинa видaткiв державного бюджeтy Укpaïни cпpямoвyєтьcя нa пoтoчнi видaтки: oплaтy пpaцi бюджeтним пpaцiвникaм, пpидбaння дepжaвoю тoвapiв тa пocлyг, coцiaльнe зaбeзпeчeння нaceлeння тoщo. Kaпiтaльнi видатки, тoбтo дepжaвнi iнвecтицiï, якi мaють виcoкий мyльтиплiкaтивний eфeкт тa cпpияють poзвиткy eкoнoмiки (нaпpиклaд iнвecтицiï в iнфpacтpyктypy), зaймaли  10-15% зaгaльниx витpaт бюджeтy Укpaïни довоєнного періоду. В умовах війни структура видатків державного бюджету істотно змінилась, а половину видатків державного бюджету становлять видатки на оборону.

  Дepжaвний бюджeт Укpaïни зa ocтaннi довоєнні роки хоч і був зaвжди дeфiцитним, проте з 2015 дo 2021 poкy (за виключенням 2020 року – поширення пандемії COVID-19) він бyв вiднocнo збaлaнcoвaний, а poзмip дeфiцитy був близько 3% BBП, щo вiдпoвiдaє Maacтpиxтcьким кpитepiям. Війна в країні  зумовила сильне розбалансування державного бюджету, а дефіцит державного бюджету у 2024 році становив 1,77 трлн грн та склав 17,7% ВВП країни.

  Сильна залежність країни від держав-партнерів в умовах війни та великий дефіцит державного бюджету  спонукає до пошуку нових джерел наповнень державного  та місцевих бюджетів.  У 2023 році було розроблено «Національну стратегію доходів (НСД) до 2030 року», що визначає шляхи реформування податкової та митної системи  в Україні під час війни та після її завершення. В контексті місцевих фінансів «Національною стратегією доходів (НСД) до 2030 року» передбачено концептуальні зміни збільшення повноважень місцевих органів влади щодо адміністрування місцевих податків та зборів.

  Інфляція та монетарна політика. Протягом дeкiлькox poкiв пicля кpизи 2014 poкy iнфляцiя в Укpaïнi cтaбiлiзyвaлacь дo 5-10% річних. Облiкoвa cтaвкa НБУ, якa є гoлoвним iнcтpyмeнтoм мoнeтapнoï пoлiтики зa iнфляцiйнoгo тapгeтyвaння, знизилася дo нaйнижчoгo piвня зa poки нeзaлeжнocтi  у 2020-2021 роках тa cтaнoвила 6 пунктів, що стимулювало економічний розвиток. Однак у зв’язку з війною  у 2022 році рівень річної інфляції підвищився до  26% річних, а облікову ставку НБУ було підвищено до 25 пунктів, що дозволило стабілізувати банківську систему. У 2024 році облікову ставку НБУ було знижено до 13,5%, при рівні інфляції 12,5% на кінець року.

  Miжнapoднi peзepви Укpaïни  в останні роки пocтyпoвo пoпoвнювались зa paxyнoк oпepaцiй Hаціонального банку нa мiжбaнкiвcькoмy вaлютнoмy pинкy тa кpeдитiв міжнародних фінансових інституцій i на кінець 2021 року cтaнoвили понад 30 млpд дoл. CША. У перший рік війни через девальвацію гривні знижeння мiжнapoдниx peзepвiв відбулось на 7%, однак уже у 2024 році  державі вдалось накопичити 43,8 млрд дол. CША міжнародних резервів.

  Фінансово-кредитна політика. Очищення банківського сектору, яке почалося у 2014 і 2015 роках, пpизвeлo дo змeншeння кiлькocтi бaнкiв бiльше нiж удвiчi (із 180 дo 61 y 2024 poцi). Сукупні активи українських комерційних банків на кінець 2024 року становили 3,4 трлн грн. Кoнкypeнцiя нa pинкy бaнкiвcькиx пocлyг oбмeжyєтьcя вeликoю чacткoю дepжaвнoгo ceктopy - більше половини активів. Xoчa кpeдитyвaння, яке  зазнало значного зниження у перший рік війни через невизначеність та високу ставку НБУ, пocтyпoвo вiднoвлюєтьcя, йoгo вiднoшeння дo ВВП є нижчим, нiж y кpaïн peгioнy Цeнтpaльнoï тa Cxiднoï Євpoпи. Ocнoвними пpичинaми нeдocтaтньoгo poзвиткy кpeдитyвaння є виcoкий piвeнь непрацюючих кредитів (NPL), ocoбливo y дepжaвниx бaнкax, низький piвeнь зaxиcтy пpaв кpeдитopiв.

  Piвeнь кopиcтyвaння фiнaнcoвими пocлyгaми в Укpaïнi нижчий, ніж у кpaïнах Цeнтpaльнoï тa Cxiднoï Євpoпи – близько 40% нaceлeння зa ocтaннi двa poки нe кopиcтyвaлиcь жoдними фiнaнcoвими пocлyгaми. Водночас чacткa бeзгoтiвкoвиx розрахунків пocтiйнo зpocтaє тa у 2024 році cтaнoвила 64% від загальної суми, а за кількістю – досягла 94%.

  Ринок страхування в Україні є недостатньо розвинутим як за рівнем споживання страхових послуг, тaк i зa oбcягoм aктивiв cтpaxoвиx кoмпaнiй. Пoкaзник пpoникнeння cтpaxoвиx пocлyг в Укpaïнi, щo обчислюється як cпiввiднoшeння oбcягy зaлyчeниx cтpaxoвиx пpeмiй дo BBП, cтaнoвив до війни  1,4%, пpи тoмy, щo пoкaзник y бiльшocтi iншиx кpaïн peгioнy є вищим, a cepeднiй пoкaзник у державах – членах ЄC дopiвнює 5%.

  Coлiдapнa пeнciйнa cиcтeмa з кoжним poкoм cтaє все бiльшoю пpoблeмoю для cтaлoгo poзвиткy Укpaïни. Видатки держави на пенсійне забезпечення та соціальний захист становили: у 2021 році – 8,3% ВВП,  у 2022 році – 12%, у 2023 році – 11,1%, у 2024 році – 6,1%. У зв’язку з війною збільшилась кількість населення, що потребує соціального захисту та загострилась проблема дeфiциту Пeнciйнoгo фонду України. B Укpaïнi вiдcyтнiй дpyгий piвeнь пeнciйнoï cиcтeми – oбoв’язкoвий нaкoпичyвaльний.

  Характеристика бюджетної сфери Львівської області

  Податкові платежі Львівської області до державного бюджету. Бюджет області формується у відповідності з Бюджетним та Податковим кодексами України. Львівська область отримує кошти з державного бюджету у вигляді міжбюджетних трансфертів – дотацій та субвенцій – у значно меншому обсязі, ніж перераховує надходжень до державного бюджету. При цьому показник співвідношення надходжень від Львівської області у державний бюджет до отриманих трансфертів з державного бюджету має стрімку тенденцію до зростання (2019 рік – 80,2%, 2024 рік – 317,1%).

  

  Рисунок 1.5.3. Надходження до державного бюджету та офіційні трансферти з державного бюджету  Львівській області у 2019-2024 роках[7]

   

  Попри війну Львівська область  демонструє позитивну динаміку зростання основних податків, сплачених до загального фонду державного бюджету. У 2024 році зібрано 33 541,3 млн грн податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що на 28,4% або на 7 409,5 млн грн більше порівняно з 2023 роком. Висока резельєнтність вітчизняного та релокованого бізнесу дозволила забезпечити у 2024 році приріст податку на додану вартість на 26,5%, податку на прибуток підприємств – на 43,9%,  податку на доходи фізичних осіб – на 35,4%, військового збору – на 31,3%.

  

  Рисунок 1.5.4. Динаміка основних податкових надходжень від Львівської області до державного бюджету, млн грн

   

  В структурі податкових надходжень від Львівської області до державного бюджету у 2024 році найбільшою була частка ПДВ – 39% та ПДФО і військового збору – 33,4% (ПДФО – 25,1%, військовий збір – 8,3%).

  

  Рисунок 1.5.5. Структура податкових надходжень від Львівської області до державного бюджету, %

   

  Аналізуючи період 2020-2024 років, структура податкових надходжень до державного бюджету є достатньо стабільною, значних відхилень не спостерігається. Зростання обсягів надходжень рентних платежів було зумовлено прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» відповідно до якого  з 01.01.2022 збільшено ставки рентної плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, за користування радіочастотним ресурсом України, за спеціальне використання води, за використання лісових ресурсів.

  Найбільші суми надходжень Львівської області до державного бюджету забезпечили платники галузі державного управління (21%), торгівлі (20%), добувної (14%) та переробної промисловості (14%), платники, що здійснюють операції з нерухомістю (10%), транспорту (4%) та інші.

  

  Рисунок 1.5.6. Галузева структура податкових платежів Львівської області до державного бюджету у 2023 році, %

   

  Доходи місцевих бюджетів. Зведений бюджет Львівської області консолідує 81 місцевий бюджет, з яких - 1 обласний бюджет, 7 районних бюджетів та 73 бюджети територіальних громад.

  Важливим показником фінансової спроможності території є надходження податків і платежів до місцевих бюджетів та їх обсяг. Упродовж останніх шести років попри кризу спричинену поширенням пандемії COVID-19 та війну з рф відбувалось стійке зростання обсягів власних доходів місцевих бюджетів Львівської області та скорочення обсягів офіційних трансфертів з державного бюджету у 2 рази. Загалом по Україні обсяги офіційних трансфертів скорочувались нижчими темпами – у 1,6 рази.

  

  Рисунок 1.5.7. Динаміка доходів зведеного бюджету Львівської області, 2019-2024 рр., млн грн

   

  Порівняльна характеристика власних доходів Львівської області та інших регіонів під час війни дозволила з’ясувати, що за результатами 2022 р. порівняно з попереднім роком приріст власних доходів бюджетів спостерігався  у більшості областей України, крім тих, території яких окуповано або де ведуться активні бойові дії (Луганської, Донецької, Херсонської, Запорізької та Харківської). Однак, врахування індексу інфляції дає змогу констатувати: фактично невеликий приріст власних доходів характерний лише для двох тилових регіонів – Львівської і Житомирської областей. Інші завершили рік з від’ємним приростом власних доходів бюджетів на місцевому рівні. Це дає підстави для висновку про те, що Львівська область, будучи тиловою областю, змогла швидко «реанімувати» економіку та протистояти негативним факторам впливу, зумовленим війною, а з огляду на перспективи та перманентне сусідство з рф здатна перетворитись на потужний центр з диверсифікованою економікою, що відповідатиме потребам часу.

  

  Рисунок 1.5.8. Порівняння обсягу власних доходів місцевих бюджетів, 2019-2024 рр*

  * кількість населення станом на 01.01.2022 року

   

  Іншим показником фінансової спроможності місцевих бюджетів є обсяг власних доходів місцевих бюджетів в розрахунку на одного мешканця. Попри те, що обсяг власних доходів місцевих бюджетів Львівської області в розрахунку на одного мешканця у 2019 р. був нижчим середнього по країні, місцеві бюджети області в період коронокризи та період війни з рф продемонстрували високу стресостійкість та показали вищу фінансову спроможність та вищий рівень власних доходів на одного мешканця, зокрема у 2024 р. цей показник становив 14 651,0 грн на одного мешканця у Львівській області проти  10 955,0 грн на одного мешканця  в цілому по країні.

  Під час війни через зростання дефіциту державного бюджету значно знизилась трансфертна підтримка розвитку регіонів, що найбільше відобразилось на обласних бюджетах. Зростання обсягів обласного бюджету у Львівської області у перший рік війни хоч і спостерігалось, але виключно за рахунок власних доходів (темпи приросту +46,8%). Натомість до обласного бюджету надійшло лише 5 субвенцій з державного бюджету, тоді ж як у попередньому році їх було 21. Найбільших втрат обласний бюджет зазнав через  ненадходження субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах, скорочення майже утричі субвенції на  будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг.

  У 2022 р. порівняно з попереднім  відбулись значні зміни в  структурі податкових надходжень за рахунок зростання частки надходжень від ПДФО та скорочення частки акцизних податків, місцевих податків та зборів.

  Зростання обсягів основного бюджетоутворюючого податку ПДФО у  перший рік війни порівняно з попереднім роком у Львівській області, як і по країні в цілому, відбулось за рахунок зростання ПДФО з грошового забезпечення військовослужбовців – у 8 разів, тоді ж як приріст ПДФО за виключенням ПДФО з грошового забезпечення військовослужбовців становив лише +7,4%.

  

  Рисунок 1.5.9. Структура податкових доходів місцевих бюджетів Львівської області, 2020-2024 рр., %

   

  На рівні територіальних громад Львівської області надходження від ПДФО з грошового забезпечення військових  у 2022 році порівняно з попереднім роком у кожній п’ятій громаді зросли у 5-10 разів, а у кожній четвертій громаді більше, ніж у 10 разів, негативним темп зростання був лише у двох громадах. Однак, розрахунки динаміки обсягів доходів від ПДФО без грошового забезпечення військових показали, що темп зростання 120% та вище мали місце лише у 17 з 73 громад Львівської області, а з врахуванням річного  індексу інфляції   (у 2022 р. він становив  26,4% річних) середній темп зростання по області склав  89,1% і позитивний приріст мали лише 7 громад.

   

  Таблиця 1.5.1. Розподіл  територіальних громад Львівської області за темпами зростання доходів місцевих бюджетів від ПДФО, 2022 до 2021 р.

  Темп зростання ПДФО з грошового забезпечення  військових (середньо обласне значення - 19,8 разів)
  	менше 100%	100-200 %	200-500%	500-1000%	більше ніж у 10 раз
  Кількість громад	2	4	25	12	14
  % громад у Львівській області	3,5	7,0	43,9	21,1	24,6
  Темп зростання ПДФО без «військового ПДФО» (середньо обласне значення - 112,8 %)
  	менше 100%	100-110%	110-120%	120-130%	більше 130 %
  Кількість громад	7	15	34	13	4
  % громад у Львівській області	9,59	20,55	46,58	17,81	5,48
  Темп зростання ПДФО без «військового ПДФО», скорегований на індекс інфляції (середньо обласне значення - 89,1 %)
  	більше 100%	90-100%	80-90%	77-80%	менше 70 %
  Кількість громад	7	33	26	4	3
  % громад у Львівській області	9,59	45,21	35,62	5,48	4,11

   

  Враховуючи посилення асиметричності розвитку територіальних громад, дефіцит державного бюджету та зростаючі потреби видатків оборонного сектору на державному рівні прийнято рішення переспрямувати ПДФО з грошового забезпечення військовослужбовців з місцевих бюджетів у державний бюджет і акумульовані ресурси використати на закупівлю та виробництво зброї.

  Основний показник фінансової спроможності місцевих бюджетів, який є визначальним при розподілі міжбюджетних трансфертів з державного бюджету, є індекс податкоспроможності. Посилення залежності індексу податкоспроможності від надходжень ПДФО з грошового забезпечення військовослужбовців сприяло зміні позицій лідерів рейтингів податкоспроможності територіальних громад області.

  

  Рисунок 1.5.10. ТОП-10 лідерів територіальних громад Львівської області за індексом податкоспроможності за доходами загального фонду без трансфертів

   

  Рівень диференціації територіальних громад за індексом податкоспроможності у 2024 році склав 14,7 раза (максимальний у Сокільницькій територіальній громаді – 2,64 та мінімальний у Стрілківській громаді – 0,18)[8]

  

  Рисунок 1.5.11. Територіальні громади Львівської області за індексом податкоспроможності за доходами загального фонду без трансфертів, 2024 р.

   

  У 2024 р. порівняно з 2021 р. середній індекс податкоспроможності місцевих бюджетів Львівської області зменшився з 1,0322 до 0,736. Відбулось, з одного боку, зменшення кількості місцевих бюджетів з низькою податкоспроможністю (менше 0,5), але з іншого – зростання  кількості бюджетів з індексом податкоспроможності від 0,5 до 0,8 та зменшення кількості бюджетів з середньою та високою податкоспроможністю (0,8-1,0; 1,0-1,2; більше 1,2).

  

  Рисунок 1.5.12. Розподіл місцевих бюджетів Львівської області за індексом податкоспроможності, 2021-2024 рр.

   

  Війна в країні сприяла зміні обсягів надходжень та структури інших податкових надходжень до місцевих бюджетів. Впродовж 2022 р. неодноразово були внесені зміни у порядок справляння акцизного податку на пальне. 15.03.2022 було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX, яким, з метою стабілізації вартості паливно-мастильних матеріалів в Україні, було призначено 0% акцизу та знижено ПДВ з 20% до 7% на бензин, дизельне пальне та скраплений газ. Через пів року акцизний податок було «повернуто». Як наслідок піврічної перерви надходжень акцизного податку з пального до бюджетів територіальних громад Львівської області у 2022 р. спостерігався значний негативний  річний приріст – 60,1%.

  Зниження обсягів надходжень податку на землю (у Львівській області негативний приріст – 11,6%)  викликано кількома чинниками: по-перше, плата за землю повноцінно не стягувалася. По-друге, 03.11.2021 Уряд оновив методику нормативно-грошової оцінки земель, тому в частині випадків нові витяги формувались на меншу суму, ніж у 2021.

  За підсумками 2022 року порівняно з попереднім роком приріст надходжень єдиного податку територіальних громад Львівської області становив +20,3%. На збільшення обсягів єдиного податку вплинула можливість практично для будь-якого бізнесу перейти на особливі умови оподаткування за ставкою 2%, а отже, з’явились нові платники цього податку. З липня 2023 року відбулось повернення до попередніх умов справляння єдиного податку та, як наслідок, за результатами 2023 року до місцевих бюджетів було надіслано 4 538,3 млн грн (у 2022 р. – 3 835,4 млн грн).

  Громади області суттєво різняться за часткою трансфертів у доходах місцевих бюджетів. Диференціація у 2024 році складала 10,1 раза. Максимальна трансфертна залежність у Стрілківській громаді – 69,8%, а мінімальна у Сокільницькій громаді – 6,9%

  

  Рисунок 1.5.13. Частка трансфертів в доходах місцевих бюджетів територіальних громад, 2024 р.

   

  Видатки місцевих бюджетів. Впродовж 2020-2024 рр. загальний обсяг видатків місцевих бюджетів області характеризувався зростанням, зокрема за рахунок видатків загального фонду. Видатки спеціального фонду зростали нижчими темпами та у перший рік війни зазнали значного скорочення через прийняту Постанову КМУ №590, що визначала черговість здійснення органами Казначейства платежів за дорученнями розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів на період дії воєнного стану. Проте у 2023 році порівняно з 2022 роком видатки спеціального фонду зросли у 2,6 раза, у 2024 – в 1,9 раза.

  

  Рисунок 1.5.14. Динаміка видатків зведеного бюджету Львівської області, 2019-2024 рр., млрд грн

   

  В розрахунку на одного мешканця  видатки місцевих бюджетів Львівської області  до війни відповідали середнім по країні, а у  2022 - 2024 рр. цей показник перевищував середньоукраїнське значення від 17,5% до 81,5%.

  

  Рисунок 1.5.15. Видатки місцевих бюджетів в розрахунку на одного мешканця, 2019-2024 рр*, грн

  * кількість населення станом на 01.01.2022 року

   

  Територіальні громади області є сильно диференційовані за обсягом видатків місцевого бюджету в розрахунку на одного мешканця – співвідношення між Сокільницькою територіальною громадою (33 626,4 грн на одного мешканця) та Добромильською територіальною громадою (7 800,5 грн на одного мешканця) становить 4,3 раза. Це свідчить про різну спроможність органів місцевого самоврядування виконувати власні повноваження.

  

  Рисунок 1.5.16. Диференціація територіальних громад Львівської області за обсягом видатків місцевого бюджету на одного мешканця у 2024 р., грн

   

  Функціональна структура видатків місцевих бюджетів відображає пріоритети місцевого розвитку та делеговані повноваження центральними органами влади місцевим органам влади на фінансування різних галузей. Найбільшу частку в структурі видатків зведеного бюджету Львівської області (45,8%) займають видатки на фінансування освіти.

  В перший рік війни відбулось зростання частки видатків  соціальної сфери у структурі видатків зведеного бюджету області  з 54,9% у 2020 році до 65,5%  у 2022 році. Видатки освіти зросли до 49,4% та водночас, порівняно з попереднім роком, відбулось значне  зменшення  видатків на економічну діяльність з 18,2% до 10,3%, що зумовлено обмеженням у фінансуванні розвиткових проєктів. Майже п’яту частину коштів органи місцевого самоврядування використовують на фінансування загальнодержавних функцій. Відновлення економічної активності у 2023 році сприяло зміні структури видатків у напрямку збільшення частки видатків економічної діяльності до 16,8%.

  

  Рисунок 1.5.17. Функціональна структура видатків зведеного бюджету Львівської області, %

   

  Структура фінансування видатків бюджету є дуже диференційованим для різних територіальних громад. У територіальних громад з низьким рівнем податкоспроможності частка видатків на фінансування освіти сягає 70% та більше, а видатки економічної діяльності разом з видатками на ЖКГ – менше 5%.

  Територіальні громади мають різні можливості фінансувати проєкти економічного розвитку. Так, у 2022 році різниця між максимальним значенням Солонківської територіальної громади – 18 280,6 грн на одного мешканця та мінімальним Заболотцівської громади – 394,8 грн на одного мешканця становила 46 разів. У 2024 році найбільший обсяг видатків розвитку на одного мешканця був наявний у Сокільницької громади – 19 861,3 грн, а найменший – у Заболотцівської – 186,9 грн, різниця між ними становила 106 разів.

  

  Рисунок 1.5.18. Топ територіальних громад області з найвищим та найнижчим рівнем видатків розвитку на одного мешканця у 2024 р.

   

  Низька частка видатків територіальних громад на розвиток зумовлена їх необхідністю витрачати левову частину своїх видатків на заробітну плату з нарахуваннями – 80 та більше відсотків. Зазвичай така ситуація характерна для громад з слабким економічним та податковим потенціалом та розгалуженою, погано сформованою мережею закладів соціальної сфери.

  

  Рисунок 1.5.19. Топ територіальних громад області з найвищим та найнижчим рівнем видатків на заробітну плату в загальному обсязі видатків у 2024 р., %

   

  Середньомісячна заробітна плата на одного працівника бюджетної сфери у 2024 році найвищою була у Сокільницькій громаді (25,47 тис. грн), а найменшою – у Підкамінській громаді  (12,71 тис. грн).

  

  Рисунок 1.5.20. Середньомісячна заробітна плата на одного працівника бюджетної сфери, 2024 р.

   

  Фінансування обласних цільових програм у 2021-2024 роках. У довоєнному 2021 році в області реалізувалось 26 обласних цільових програм, на виконання заходів яких було передбачено 3 170,9 млн грн. З них 1 619,7 млн грн було передбачено з обласного бюджету (51,1% від загального обсягу), 305,2 млн грн – з місцевих бюджетів (9,6%), 372,9 млн грн – з державного бюджету (11,8%) та 873,1 млн грн – з інших джерел (27,5%).

  З обласного бюджету у 2021 році було профінансовано майже 1 583,1 млн грн, а фактично використано 1 578,9 млн грн або 97,5% від передбачених коштів.

  Якщо згрупувати всі обласні програми за стратегічними цілями, то найбільше (1,14 млрд грн) було використано на виконання заходів програм, які спрямовані на покращення якості життя; 323 млн грн залучили для виконання цілі «Збалансований просторовий розвиток»; на 57,1 млн грн профінансовані програми, спрямовані на створення конкурентоспроможної економіки; 35,5 млн грн використали для реалізації програм, які стосуються чистого довкілля; 24,5 млн грн – для програм, які об’єднані метою підвищення туристичної привабливості Львівської області.

  У 2022 році ситуація дещо змінилась у зв’язку із військовою агресією рф. Ряд програм повністю та окремі заходи інших програм (фінансування яких було передбачено на початок року) не виконувались, що обумовлено зміною пріоритетності виплат, тобто неможливістю їх реалізації відповідно до вимог постанови КМУ від 09.06.2021 №590 щодо першочерговості видатків. Тому по ряду завдань і заходів обласних цільових програм було призупинено укладання угод, виконання робіт та взяття бюджетних зобов'язань за непершочерговими видатками обласного бюджету.

  Фактично у 2022 році за кошти обласного бюджету в області реалізувалося 26 обласних цільових програм, на виконання заходів яких було передбачено 2 640,2 млн грн. З них 2 132,1 млн грн – кошти обласного бюджету (80,7% від загального обсягу), 308,5 млн грн – місцевих бюджетів (11,7%), 55,2 млн грн – державного бюджету (2,1%) та 144,4 млн грн – інших джерел (5,5%).

  З обласного бюджету профінансовано 2 071,6 млн грн, а фактично використано 1 993,7 млн грн або 93,5% від передбачених коштів.

  Як реакція на виклики воєнного часу у 2022 році додатково було затверджено три нові обласні цільові програми, зокрема: Програма підтримки бізнесу у Львівській області на період воєнного стану (загальний обсяг фінансування 64 млн грн у 2022-2023 роках), Програма реалізації пріоритетних інфраструктурних проєктів у Львівській області (загальний обсяг фінансування 1 211,4 млн грн у 2022-2024 роках), Комплексна програма підтримки внутрішньо переміщених осіб на період дії воєнного стану в Україні (загальний обсяг фінансування 20,0 млн грн у 2022-2024 роках).

  За 2 роки реалізації Програми підтримки бізнесу у Львівській області на період воєнного стану безповоротною фінансовою допомогою скористались 65 релокованих підприємств, було відшкодовано ваучери для 297 суб’єктів підприємницької діяльності, а також надано безповоротну фінансову допомогу на закупівлю обладнання 84 підприємствам харчової, легкої і машинобудівної промисловості, що дало змогу створити 650 нових робочих місць.

  Стимулюючий вплив на підвищення економічної активності в області, що було закладено у обласних програмах, дав позитивні результати. Львівська область стала першою в Україні за релокацією бізнесу. У регіон на кінець 2023 року повністю переїхало 230 компаній з областей, де були або ж досі ведуться бойові дії.

  Загалом з початку війни Львівщина також стала однією з областей, яка прихистила найбільшу кількість внутрішньо переміщених осіб. З метою створення належних умов для їхнього проживання в області була прийнята Програма реалізації пріоритетних інфраструктурних проєктів у Львівській області. За три роки в рамках Програми було модернізовано 46 житлових об’єктів, що дало змогу забезпечити комфортними житловими умовами проживання більше 5 000 ВПО.

  Загалом у 2023 році в області реалізовувалось 30 цільових обласних програм з найбільшим запланованим обсягом фінансування 3,9 млрд грн, з яких 2,9 млрд грн – кошти обласного бюджету (74% від загального обсягу).

  У 2024 році частину менш пріоритетних у воєнний період програм не було продовжено, натомість розпочато реалізацію нових, актуальних для забезпечення потреб області в умовах війни. Зокрема розпочали реалізацію 2 програми, спрямовані на підтримку військовослужбовців та ветеранів – Програма компенсації відсоткової ставки за іпотечними кредитами окремих категорій громадян у Львівській області та Програма надання соціальної послуги з реабілітації (абілітації) мешканцям Львівської області, які безпосередньо брали (беруть) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

  Програма компенсації відсоткової ставки за іпотечними кредитами була прийнята з метою здешевлення іпотек, взятих в рамках державної програми «єОселя» для військовослужбовців, силовиків, ветеранів на Львівщині та зниження кредитного навантаження на сім’ю. За рівнем охоплення у 2024 році Львівщина показала найкращий з усіх аналогічних регіональних програм в Україні – було здешевлено кредити для 400 позичальників на 11,8 млн грн.

  Загалом у 2024 році було реалізовано 29 програм на суму 3,1 млрд грн, в тому числі 2,7 млрд грн – за кошти обласного бюджету.

  Найбільша кількість програм та найвища частка фінансового ресурсу була спрямована на виконання обласних цільових програм за Стратегічною ціллю 2 «Якісне життя», відповідно 17 програм на 1 887,4 млн грн або 70,6% від усього фінансового ресурсу. Планові показники фінансування програм за цією ціллю було виконано на 98%. Найбільший обсяг фінансового ресурсу за цією ціллю було спрямовано на фінансування Комплексної програми «Підтримка галузі охорони здоров’я на 2021-2025 роки» – 872 млн грн та програми «Безпечна Львівщина» – 735,8 млн грн.

   

  Таблиця 1.5.2. Основні показники виконання обласних цільових програм Львівщини у 2021-2024 роках

  Стратегічні цілі	2021			2022			2023			2024
  	Кількість програм	Факт, млн грн	Виконання %	Кількість програм	Факт, млн грн	Виконання %	Кількість програм	Факт, млн грн	Виконання %	Кількість програм	Факт, млн грн	Виконання %
  Всього	26	1 578,9	97,5	26	1 993,7	93,5	30	2 857,6	95,9	29	2 672,0	98,2
  Стратегічна ціль 1. Конкурентоспроможна економіка на засадах смарт-спеціалізації	4	57,1	90,4	5	145,7	96,3	5	175,8	98,3	3	53,05	95,9
  Стратегічна ціль 2. Якісне життя	13	1 138,9	99,2	12	1 141,5	93,3	13	1 607,1	93,9	17	1 887,4	97,9
  Стратегічна ціль 3. Збалансований просторовий розвиток	5	322,9	93,6	6	695,9	98,3	7	958,9	99,4	6	679,9	99,9
  Стратегічна ціль 4. Чисте довкілля	2	35,5	95,3	1	2,1	5,2	1	74,8	92,5	1	37,6	88,2
  Стратегічна ціль 5. Туристична привабливість	2	24,5	94,4	2	8,4	94,1	4	40,9	96,5	2	14,0	99,7

   

  Третина фінансового ресурсу була спрямована на фінансування обласних цільових програм за Стратегічною ціллю 3 «Збалансований просторовий розвиток». За цим напрямком фінансувалось 6 програм, найбільші за обсягом – це Програма пріоритетних інфраструктурних проєктів (490 млн грн) та Програма розвитку мережі автомобільних доріг (170 млн грн).

  За Стратегічною ціллю 1 «Конкурентоспроможна економіка на засадах смарт-спеціалізації» у 2024 році реалізувалось 3 програми, на які було скеровано 53,1 млн грн (Програма підвищення конкурентоспроможності – фактичне виконання 23,8 млн грн, Програма підвищення енергоефективності та енергозбереження – 25,2 млн грн та Програма підтримки та розвитку сільського господарства – 4,1 млн грн).

  

  Рисунок 1.5.21. ТОП-10 цільових обласних програм Львівщини з найбільшим фінансовим ресурсом у 2021-2024 роках

   

  Висновки:

  Війна суттєво вплинула на роботу фінансової системи держави. В результаті падіння економічної активності знизились доходи державного та місцевих бюджетів, тоді як видатки зростають, передусім – на оборону, що породжує зростання дефіциту державного бюджету, який було профінансовано передусім за рахунок прямого викупу НБУ, ринкового розміщення військових ОВДП, міжнародній донорській допомозі та пільговим позикам. Підтримка світовими лідерами України в умовах війни обумовила зміну структури доходів державного бюджету за рахунок надходжень від ЄС,  урядів іноземних держав, міжнародних організацій та донорських установ, частка надходжень яких зросла від 0,1% доходів державного бюджету країни у 2021 році до 15,2% у 2024 році  (70,4% з яких грантові кошти).

  Бюджет області отримує кошти з державного бюджету у вигляді міжбюджетних трансфертів – дотацій та субвенцій у значно меншому обсязі, ніж перераховує до державного бюджету. При цьому показник співвідношення надходжень від Львівської області у державний бюджет до отриманих трансфертів з державного бюджету має стрімку тенденцію до зростання (2019 рік – 80,2%, 2024 рік – 317,1%). В структурі податкових надходжень від Львівської області до державного бюджету у 2024 році найбільшою була частка ПДВ – 39% та ПДФО і військового збору – 33,4% (ПДФО – 25,1%, військовий збір – 8,3%).

  Упродовж останніх шести років попри кризу спричинену поширенням пандемії COVID-19 та війну з рф відбувалось стійке зростання обсягів власних доходів місцевих бюджетів Львівської області вищими темпами, ніж середнє по країні. Це дає підстави для висновку про те, що Львівська область, будучи тиловою областю, змогла швидко «реанімувати» економіку та протистояти негативним факторам впливу, зумовленим війною, а з огляду на перспективи та сусідство з рф здатна перетворитись на потужний центр з диверсифікованою економікою, що відповідатиме потребам часу.

  В структурі податкових надходжень зведеного бюджету області в умовах війни суттєво підвищилась частка ПДФО (за рахунок зростання ПДФО з грошового забезпечення військовослужбовців). Така тенденція спричинила посилення диференціації розвитку територіальних громад за рівнем податкоспроможності та зміну позицій громад-лідерів. Крім того, ПДФО –  єдиний показник для розрахунку індексу податкоспроможності, що використовується для вирівнювання фінансової спроможності місцевих бюджетів. А це в свою чергу, сприятиме зміні обсягів нарахування базової та додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам області.

  В розрахунку на одного мешканця  видатки місцевих бюджетів Львівської області  до війни відповідали середнім по країні, а у  2022 - 2024 рр. цей показник перевищував середньоукраїнське значення від 17,5% до 81,5%. Однак для області характерна сильна внутрішньорегіональна диференціація за цим показником – співвідношення між максимальним та мінімальним значенням – 4,3 раза, а за показником видатків розвитку – 106 разів. Високий рівень диференціації територіальних громад має місце і за іншими показниками, а саме: індексом податкоспроможності (14,7 раза), часткою трансфертів у доходах місцевих бюджетів (10,1 раза).

  У 2024 році у області виконувалось 29 обласних цільових програм загальним обсягом фінансування 2,7 млрд грн з обласного бюджету. Додатково як реакція на виклики пов’язані із повномасштабним вторгненням рф було прийнято 5 нових програм, зокрема: Програма підтримки бізнесу у Львівській області на період воєнного стану, Програма реалізації пріоритетних інфраструктурних проєктів у Львівській області, Комплексна програма підтримки внутрішньо переміщених осіб на період дії воєнного стану в Україні, Програма компенсації відсоткової ставки за іпотечними кредитами окремих категорій громадян у Львівській області на 2024-2027 роки та Програма надання соціальної послуги з реабілітації (абілітації) мешканцям Львівської області, які безпосередньо брали (беруть) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Органами регіональної влади створено сприятливе стимулююче середовище для релокації бізнесу, що дало позитивні результати. Львівська область стала першою в Україні за релокацією бізнесу. У регіон на кінець 2023 року повністю переїхало 230 компаній з областей, де були або ж досі ведуться бойові дії.

  
  [6] За даними https://openbudget.gov.ua/national-budget/incomes

  [7] За даними https://openbudget.gov.ua/local-budget/1300000000/info/indicators ; https://lv.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/856379.html

  [8] https://apl.loda.gov.ua/portal

• 1.6. Результати досягнення прогнозованих індикаторів діючої Стратегії

  При актуалізації Стратегії враховано результати, досягнуті при реалізації Стратегії регіонального розвитку Львівської області на період до 2020 року (затвердженої рішенням обласної ради від 29.03.2016 №146), а також діючої Стратегії на період 2021-2027 років.

  У Стратегії-2020 визначено п’ять стратегічних цілей (конкурентоспроможна економіка, підвищення якості життя, відкриті кордони, розвинуте село, туристична привабливість), 16 оперативних цілей і 83 завдання щодо їх виконання.

  Стратегія реалізовувалася у два етапи: І-й – 2016-2018 роки, ІІ-й – 2019-2020 роки.

  У Стратегії-2020 були визначені індикатори успішності досягнення цілей, відповідно до яких здійснювався моніторинг.

  Таблиця 1.6.1. Перелік основних індикаторів, на досягнення прогнозованих значень яких спрямована Стратегія розвитку Львівської області на період до 2020 року

  Індикатор	2014	Прогнозні індикатори на 2020	2018	Стан досягнення індикатора
  Валовий регіональний продукт, у % до 2014 р.	98,6	120,4	243,0	Зростання за 2014- 2018 рр. у 2,4 рази
  Обсяг прямих іноземних інвестицій у розрахунку на 1 особу	545,7	963	367,8	Має місце протилежна до задекларованої тенденція
  Експорт товарів у розрахунку на 1 особу	514,5	785	751,6	Прослідковується тенденція до зростання показника
  Кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. населення	70	92	72	Несуттєве зростання показника 2014
  Кількість середніх підприємств у розрахунку на 10 тис. наявного населення	4	7	4	Показник залишається на рівні 2014 р.
  Щільність автомобільних доріг загального користування з твердим покриттям державного та місцевого значення вищої категорії І і ІІ категорій), кілометрів доріг на 1 тис км² території	48	49,7	-
  Середньомісячна заробітна плата (номінальна), грн	2961	4912	8001	Досягнуто із значним перевищенням
  Загальний коефіцієнт вибуття сільського населення, на одну тис. наявного сільського населення	9,6	8,1	-
  Забезпеченість населення лікарями всіх спеціальностей, на 10 тис. наявного населення	50,7	51,4	53	Досягнуто із незначним перевищенням
  Рівень обладнання загальної площі житлового фонду водопроводом у міській місцевості, %	87,7	89,5	-
  Рівень смертності на 1 тис. населення	12,6	11,7	13	Має місце протилежна до задекларованої тенденція
  Охоплення дітей дошкільними навчальними закладами (міська місцевість), %	68	76	73,5	Спостерігається позитивна тенденція
  Охоплення дітей дошкільними навчальними закладами (сільська місцевість), %	26	36	29,6	Спостерігається позитивна тенденція
  Частка утилізованих відходів	5,1	16,3	16,6	Досягнуто
  Рівень безробіття за методологією Міжнародної організації праці	8,6	6,8	6,9	Досягнуто
  Площа земель природно-заповідного фонду	157,5	425,7	158,67	Показник залишається на рівні 2014 р.
  Частка площі природно-заповідного фонду у площі області, %	7,2	19,5	7,25	Показник залишається на рівні 2014 р.

   

  Діюча Стратегія розвитку Львівської області на період 2021-2027 років спрямована на досягнення 5 стратегічних цілей («Конкурентоспроможна економіка на засадах смарт-спеціалізації», «Якісне життя», «Збалансований просторовий розвиток», «Чисте довкілля» та «Туристична привабливість»), які на оперативному рівні конкретизовані через 16 оперативних цілей та 54 завдання.

  Стратегічні та операційні цілі і завдання Стратегії розвитку Львівської області у 2021-2023 роках виконувались шляхом реалізації заходів як Програми соціально-економічного та культурного розвитку Львівської області на 2021-2023 роки, так і обласних цільових програм, які формувались в контексті зазначеної Стратегії, а також шляхом виконання Плану заходів з реалізації у 2021-2023 роках Стратегії розвитку Львівської області на період 2021-2027 років (далі – План заходів), який є І етапом реалізації Стратегії та загалом передбачав реалізацію упродовж 3 років 116 технічних завдань.

  У 2021-2023 роках реалізовувались (реалізовано або розпочато реалізацію) 90 проєктів з 116 або 77,6% проєктів від передбачених на першому етапі реалізації Стратегії, з яких реалізовано повністю 32 проєкти (27,6% від загальної кількості передбачених). На реалізацію цих проєктів за три роки використано майже 29,6 млрд грн або 47,2% від запланованого обсягу фінансування.

  Під час ІІ етапу реалізації Стратегії (у 2024-2027 роках) доцільним (за інформацією структурних підрозділів Львівської обласної державної адміністрації) є продовження реалізації 82 проєктів або 70,7% від передбачених на І етапі.

   Таблиця 1.6.2. Загальна інформація щодо реалізації Стратегії у 2021-2023 роках

  Стратегічні цілі	Кількість оперативних цілей		Кількість завдань
  1. Конкурентоспроможна економіка на засадах смарт-спеціалізації	4		13
  2. Якісне життя	4		16
  3. Збалансований просторовий розвиток	3		11
  4. Чисте довкілля	3		8
  5. Туристична привабливість	2		6
  Реалізація Плану заходів
  Проєктів, всього		116
  з них:
  - реалізовано		32 (27,6%)
  - розпочато реалізацію		58 (50%)
  - не реалізовувались		26 (22,4%)
  Доцільно продовжувати		82 (70,7%)
  Не доцільно продовжувати		34 (29,3%)
  Використано коштів, млрд грн		29 587,8 (47,2%)

  Доцільно зазначити, що перший етап реалізації Стратегії виявився непрогнозовано складним. Пандемія COVID-19 та повномасштабна війна внесли свої корективи у діяльність суб’єктів регіональної політики, і відповідно – в реалізацію першого програмного періоду Стратегії розвитку Львівської області.

  Така ситуація негативно вплинула на виконання індикативних показників Стратегії розвитку Львівської області та Плану заходів.

  Таблиця 1.6.3. Досягнення основних індикаторів виконання Плану заходів Стратегії

  Індикатор	2018 (базовий)	2021 (факт)	2023 (прогноз)	2023 (факт)
  Валовий регіональний продукт, у % до попереднього року	101,9	106,6	105,0	101,5*
  Обсяг прямих іноземних інвестицій у розрахунку на одну особу, дол.	367,8	324,8	800,0	765,7*
  Експорт товарів у розрахунку на одну особу, дол.	751,6	1 183,37	800,0	1 104,0*
  Кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. наявного населення	70	81	80	75*
  Частка автомобільних доріг, які перебувають у незадовільному експлуатаційному стані, %	77,0	65,0	70,0	60,0
  Середньомісячна заробітна плата (номінальна), грн	8 001,0	12 530,0	12 970,0	14 500,0**
  Загальний коефіцієнт природного скорочення сільського населення, на 1 тис. наявного сільського населення	*	8,9	9	9,4*
  Рівень обладнання загальної площі житлового фонду водопроводом у міській місцевості, %	89	94	93	95,5
  Рівень смертності на 1 тис. населення	13	16	12	18,2
  Охоплення дітей дошкільними навчальними закладами (міська місцевість), %	73,5	74,0	90	77,0
  Охоплення дітей дошкільними навчальними закладами (сільська місцевість), %	29,6	30,0	50	30,5
  Частка утилізованих відходів, %	16,6	12,9	25	10,0
  Рівень безробіття за методологією Міжнародної організації праці,%	6,9	7,7	6,5	7,5
  Площа земель природно-заповідного фонду, тис. га	158,67	180,2	312	182,05
  Частка площі природно-заповідного фонду у площі області, %	7,25	8,26	14	8,3

  * Розрахункові дані

  ** Попередні дані ДПС у ЛО

   

  Висновки:

  Робота органів виконавчої влади області у 2021 році спрямовувалась, в першу чергу, на боротьбу з пандемією СОVID-19 та наслідками її впливу, у 2022 -2023 роках – на безпекову складову, на усунення негативних наслідків у соціально-економічному розвитку регіону, спричинених військовою агресією рф, допомогу внутрішньо переміщеним особам. Водночас пріоритетними залишались заходи з підтримки підприємництва, залучення інвестицій та забезпечення стійкості реального сектору економіки.

  У 2021-2023 роках реалізовувались (реалізовано або розпочато реалізацію) 90 проєктів з 116 або 77,6% проєктів від передбачених Планом заходів, з яких реалізовано повністю 32 проєкти (27,6%). На реалізацію цих проєктів за три роки використано майже 29,6 млрд грн або 47,2% від запланованого обсягу фінансування. Під час ІІ етапу реалізації Стратегії-2027 (у 2025-2027 роках) доцільним (за інформацією структурних підрозділів Львівської обласної державної адміністрації) є продовження реалізації 82 проєктів або 70,7% від передбачених на І етапі.

• 1.7. Демографічна ситуація, ринок праці

  Львівська область є регіоном з високою щільністю населення та високим рівнем урбанізації. Якщо до початку повномасштабної війни демографічна ситуація в області характеризувалась незначними еволюційними змінами (які відповідали загальним демографічним трендам в Україні), то розгортання повномасштабної війни з боку рф значно дестабілізувало загальну ситуацію як щодо демографічної ситуації, так і щодо ринку праці. Тому оцінку проведемо в розрізі цих двох періодів.

  На 1 січня 2022 року у Львівській області проживало 2 478,1 тис. осіб (6,0% від загальної кількості населення в Україні), серед них 1 516,3 тис. осіб (61%) проживали у містах та селищах міського типу, 961,8 тис. осіб (39%) у сільській місцевості. Населення м. Львова – 717,3 тис. осіб (28,9% населення області).

  Повномасштабна війна росії проти України зумовила нові та загострила існуючі виклики демографічного розвитку області:

  -  зменшення чисельності населення. За період 2001-2022 рр. чисельність населення скоротилась на 173,5 тис. осіб (на 6,5%). Якщо оглядати 30 річний період (1991-2022 рр.), чисельність населення скоротилась на 286,267 тис. осіб (на 10,36%). Проте, в області спостерігаємо нижчі темпи скорочення населення в порівнянні з загальнонаціональним показником. Так, за останні 20 років темпи скорочення населення у Львівській області є в 2 рази нижчими, ніж в Україні загалом (-20,6%). Зменшення кількості населення відбувається виключно за рахунок суттєвого перевищення кількості померлих над новонародженими. Водночас починаючи з 2014 р. в області мав місце позитивний міграційний приріст, зокрема за рахунок ВПО із областей, охоплених бойовими діями, та прифронтових територій. На початок 2025 року в Львівській області зареєстровано 205 тис. ВПО, які складають понад 8% мешканців області;

  

  Рисунок 1.7.1. Динаміка кількості населення Львівської області, 1990-2022 рр.[9]

   

  -   структурні зміни розподілу населення за типом поселення, що засвідчують активізацію процесу урбанізації: за 20 років, що минули від останнього перепису, міське населення області зменшилось лише на 2,7%, або на 42,4 тис. осіб, тоді як сільських жителів стало менше на 9,9% (на 106 тис. осіб).

  

  Рисунок 1.7.2. Темп приросту / втрати населення, % до 1990 року[10]

   

  -  «старіння» населення зумовлене зумовлене збільшенням частки людей старшого віку. Середній вік населення області зріс на 8,6%, на 01.01.2002 становив 37,4 років, на 01.01.2022 – 40,6 рік. Частка населення у віці понад 65 років на 01.01.2022 року становила 14,9% проти 14% у 2002 році. З 2019 року щорічний приріст населення у віці 65 років і більше складає 0,2%, тоді як чисельність дітей у віці до 15 років з цього часу скорочується на 0,1-0,2%. Цей процес є повільним, але незворотнім у найближчій та середній перспективі. В економічному сенсі це означає зростання демографічного навантаження працездатного населення людьми похилого віку.

  -  кількість новонароджених у Львівській області зменшувалась щорічно з 2014 року. За 2024 рік в області народилося 15642 дитини, що на 33,6% менше порівняно з 2021 роком і на 40,4% порівняно з 1991. За 2014-2021 роки сумарний коефіцієнт народжуваності в області стрімко знизився з 1,614 до 1,169 народжень в середньому на 1 жінку. Виїзд жінок та залученість здебільшого чоловіків до збройних сил прискорили темпи зниження народжуваності: 2022 – 17690 (-9%); 2023 – 16638 (-5,9%), 2024 – 15642 (-6%). Водночас у 2024 році Львівська область займала 2 місце після м.Києва за кількістю новонароджених серед усіх регіонів.

  

  Рисунок 1.7.3. Динаміка народжуваності в Львівській області, осіб[11]

   

  -  наявність статево-вікових диспропорцій, що проявляється у переважанні кількості жінок. У 2022 році кількість жінок становила 1295 тис. осіб, а чоловіків - 1165 тис. осіб. При цьому кількісна перевага жінок над чоловіками спостерігається у віці після 40 років і з кожним наступним роком збільшується. До того ж меншим є середній вік чоловіків - у 2022 році він становив 38,2 років, 42,8 роки – у жінок. У 2022 році середня очікувана тривалість життя для жінок – 76,3 року, для чоловіків – 66,9 року (в Україні – 76,7 та 66,7 року відповідно);

  

  Рисунок 1.7.4. Чисельність чоловіків та жінок у Львівській області за даними Національної служби здоров’я України, відповідно до статистики поданих декларацій про вибір лікаря первинної медичної допомоги, станом на 31.03.2024[12]

  

  Рисунок 1.7.5. Віковий розподіл населення у Львівській області за даними Національної служби здоров’я України, відповідно до статистики поданих декларацій про вибір лікаря первинної медичної допомоги, осіб, станом на 31.03.2024[13]

  

  Рисунок 1.7.6. Статево-вікова структура населення Львівської області за даними Національної служби здоров’я України, відповідно до статистики поданих декларацій про вибір лікаря первинної медичної допомоги, осіб, станом на 31.03.2024[14]

   

  -  структурні зміни у демографічному навантаженні. У порівнянні з 2001 роком загальне навантаження на населення працездатного віку дещо зменшилось, зокрема, зменшилось навантаження особами 0–14 років та зросло особами вікової категорії 65+. Показник демографічного навантаження в області є одним з найнижчих серед регіонів після Харківської області та м. Києва.

  Міграційний приріст населення за рахунок прибуття ВПО певним чином стабілізує чисельність населення області, однак суттєво не змінює процеси його природного відтворення та статево-вікову структуру.

  

  Рисунок 1.7.7. Динаміка природного приросту/скорочення та міграційного руху населення (2010-2022 рр.), тис. осіб[15]

   

  Міграція є постійним викликом для регіону, її вплив можна оцінити такими ризиками:

  - ризик неповернення зовнішніх трудових мігрантів, що виїхали за межі області до 24.02.2022, та тих мешканців області, що виїхали за кордон після вторгнення росії й не мають намірів повертатися;

  - ризик повоєнної міграції населення середніх вікових груп, дітей, молоді, що можлива у випадку затяжної економічної кризи в країні й за умов повоєнної відкритості кордонів. За такого сценарію значно загостриться проблема старіння населення та пов’язане з нею демографічне навантаження;

  - ризик недостатнього забезпечення житлом та роботою ВПО, які залишаться в області після закінчення війни.

  Крім цього, безпосередньо зумовленим війною демографічним викликом для області є деформація шлюбної та статевої (у репродуктивному віці) структур населення, нормалізація яких безпосередньо залежить від тривалості війни та темпів економічного відновлення. Іншими викликами є зростання числа ветеранів війни, збільшення чисельності неповносправних (з числа ветеранів та ВПО), зростання кількості неповних сімей (одиноких матерів чи батьків), що різко збільшує обсяги необхідних соціальних виплат. Суттєвим є також вплив війни на фізичний та психічний стан здоров’я населення, що підвищує рівень смертності й, відповідно, прискорює природне скорочення чисельності населення регіону.

  Новітніми викликами на ринку праці, які актуалізувалися в умовах повномасштабної війни та потребують своєчасного реагування у перспективі повоєнного відновлення соціально-економічної системи Львівської області, стали:

  § розвиток дисбалансів у частині невідповідності обсягів і професійно та галузево-структурних характеристик попиту і пропозиції на регіональному ринку праці. 

  Диспропорції на ринку праці, які утворилися та продовжують розвиватися, головно обумовлені такими тенденціями, як вимушена внутрішня міграція біженців з територій, де відбуваються воєнні дії та прилеглих до них областей (значна частина з яких шукає роботу, збільшуючи пропозицію праці на теренах західної України), послаблення кадрового потенціалу суб’єктів господарювання унаслідок мобілізації їх персоналу, зовнішня еміграція населення, в тому числі західних областей, в умовах послаблення візового режиму та надання широкого сприяння біженцям з України, релокація бізнесу з центральної та східної України на захід (що змінює характеристики пропозиції робочих місць і попиту на працю) та ін. 

  У підсумку вказаних процесів утворилася ситуація, коли змінилися структурні характеристики попиту і пропозиції праці.

  Перед початком повномасштабного вторгнення в області спостерігалося загальне зростання рівня безробіття. У 2021 році в області було 43 158 вакансій та 70 360 безробітних. У перші тижні війни кількість нових вакансій на ринку праці, особливо у великих містах, скоротилася майже на половину (у м. Львові на 41,6%: з 2 494 на кінець лютого до 1 457 у березні), як наслідок, відбулося зростання кількості кандидатів у розрахунку на одне вакантне робоче місце (до 5 осіб у м. Львові).

  Проте, за ці три роки на Львівщині, які загалом в Україні, рекордно знизився рівень безробіття. Основна причина – критичний брак робочих рук. За даними Львівського обласного центру зайнятості, у 2024 році в Львівській області вже спостерігалося 43 358 вакансій на 22 251 безробітного. Якщо у 2021 році працівник шукав роботодавця, то тепер зовсім інша ситуація: роботодавець шукає кваліфікованого працівника. У нас виходить на одну людину, яка шукає роботу, є дві вакансії. Ситуація ускладнюється з кожним роком, насамперед через міграційні процеси та вимушену мобілізацію.

  Значний розрив виявлено у забезпеченні робітничими кадрами. Потреби на регіональному ринку праці не відповідають наявній пропозиції робочої сили.

  У 2024 році про потребу у робочій силі заявили 9,6 тис. роботодавців (на 2,1 тис., або на 27% більше, ніж у 2023 році). На початок 2025 року кількість актуальних вакансій становила 11,3 тис. одиниць, що на третину більше, ніж на початок 2024 року.

  У розрізі професійно-кваліфікаційних груп найбільшиий дефіцит на: кваліфікованих робітників з інструментом (7 вакансій на 1 особу), робітників з обслуговування, експлуатації устаткування та машин та некваліфіковану робочу силу (по 4 вакансії на 1 особу).

  У професійному розрізі, найбільше вакансій подано для:

  - кваліфікованих робітників з інструментом (25%; середній розмір заробітної плати в групі – 15,2 тис. грн.), напр. швачка, пекар, верстатник, слюсар, маляр, електромонтер, столяр, тощо;

  - робітників з обслуговування, експлуатації устаткування та машин (15%); з/п – 16,4 тис. грн.), напр. водій, оператор котельні, комплектувальник, токар, оператор верстатів тощо;

  - працівників сфери торгівлі та послуг (15%; з/п – 12,0 тис. грн), напр. продавець, кухар, офіціант, охоронник тощо;

  - осіб без професії (14%; з/п – 11,9 тис. грн), напр. підсобний робітник, двірник, вантажник, прибиральник тощо;

  - фахівців (11%; з/п – 20,3 тис. грн, напр. фахівець, сестра медична, бухгалтер, вихователь, електрик, механік, експедитор тощо;

  - професіоналів (9%; з/п – 17,6 тис. грн), напр. інспектор, фармацевт, інженер, спеціаліст державної служби, вчитель, вихователь тощо.

  За видами економічної діяльності, більшість вакансій пропонуються роботодавцями на підприємствах переробної промисловості (23%), у сфері торгівлі (19%), транспорту (9%), охорони здоров’я та надання соціальної допомоги і фінансової та страхової діяльності (по 6% відповідно), освіти й тимчасового розміщування та організації харчування (по 5% відповідно).

  Причина полягає у зовнішній трудовій міграції до країн ЄС, де пропонується вищий рівень заробітної плати, додатковий соціальний пакет, кращі умови праці та інші переваги.

  Середня заробітна плата, яка пропонувалася роботодавцями на початок 2025 року, становила 15,4 тис. грн. (на 3 тис. грн. більше, ніж на 1 січня 2024 року).

  Чисельність тих, кому надавалися послуги обласною службою зайнятості у 2024 році, зменшилась на 0,5 тис. осіб і становила 32,9 тис. (на противагу 33,4 тис. у 2023 році). Чисельність осіб, котрі мали статус безробітного, зменшилася з 23,9 тис. до 22,3 тис. безробітних (або на 7%).

  Станом на 01.01.2025 року продовжують отримувати послуги 4,4 тис. осіб (з них: 0,7 тис. внутрішньо переміщених, 0,2 тис. учасників бойових дій, 0,5 тис. осіб з інвалідністю, 3,3 тис. жінок, 1,1 тис. молоді у віці до 35 років, 2,1 тис. осіб у віці 45+). 3,3 тис. мали статус безробітного, що на 12% більше, ніж на початок 2024 року (2,9 тис. безробітних). У порівнянні з початком 2024 року, збільшення обсягів зареєстрованого безробіття відбулося в усіх районах області, окрім Дрогобицького.

  Середня тривалість безробіття на початок року, у порівнянні з початком 2024 року, збільшилась на 4 дні, і становила 83 дні.

  Структура зареєстрованого безробіття станом на 1 січня 2025 року. За статтю: у загальній кількості зареєстрованих безробітних чоловіки становили 0,6 тис. осіб (або 19%), жінки – 2,7 тис. осіб (або 81%). За віковими групами: 27% зареєстрованих безробітних були у віці до 35 років; 31% – у віці від 35 до 45 років; 42% – у віці понад 45 років. За освітою: 54% зареєстрованих безробітних мали вищу освіту, 32% – професійно-технічну, 13% – загальну середню освіту.

  За професійними групами: серед зареєстрованих безробітних працівники сфери торгівлі та послуг складають 23% загальної чисельності, фахівці, керівники та професіонали – по 12% відповідно, кваліфіковані робітники з інструментом та робітники з обслуговування, експлуатації устаткування та машин – по 10% відповідно, особи без професії та технічні службовці (по 9% відповідно), кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства – 2%.

  §  масштабні внутрішні переміщення населення, які обумовили критичні навантаження на внутрішній ринок праці, соціальну інфраструктуру області. Зростання пропозиції робочої сили у приймаючих регіонах деформує кон’юнктурні характеристики ринку праці, особливо на територіях, які й до того характеризувалися як такі, що мають обмежену чисельність робочих місць (до прикладу, віддалені та гірські райони Львівщини).

  У перші місяці війни Львівська область була регіоном-лідером України за масштабами прийняття й транзиту вимушених переселенців. За різними оцінками станом на квітень 2022 року в область прибуло до 600 тис. внутрішньо переміщених осіб (ВПО), що становило 24% постійного населення регіону. Щодня близько 50 тис. осіб проїжджало транзитом Львівською залізницею. Найбільше ВПО сконцентрувалось в обласному центрі: за різними оцінками в м. Львів у березні-квітні 2022 року перебувало до 200 тис. осіб, що становило 30% населення міста. 

  У короткостроковому періоді така ситуація актуалізувала питання задоволення базових потреб вимушених переселенців – доступу до місць тимчасового перебування, харчування, медицини, освіти тощо. Значна частина втікачів від війни визначалась з подальшими діями. За даними обстеження МОМ, у березні 2022 року 44 % вимушених переселенців, які перебували в західних областях України, в тому числі Львівській області, розглядали можливість подальшого переміщення, що значно переважало показники інших регіонів. 

  З продовження повномасштабної війни частина ВПО залишилась в області, що піднімає питання їхньої економічної та соціокультурної інтеграції. Потенціал економічної інтеграції підтверджує той факт, що значна кількість ВПО є економічно активними: в перші місяці війни з загальної кількості переселенців (до 600 тис.) в області зареєструвалось лише 55 тис. Станом на початок 2025 року зареєстровано близько 205 тис. осіб.

  Вимушена міграція населення загострила питання якості та доступності послуг соціальної інфраструктури – житлово-комунального й дорожнього господарства, транспорту, освіти, медицини, громадського харчування, культури, спорту та ін. 

  Найбільшою проблемою стала фінансова доступність житла. Вимушена міграція призвела до підвищення вартості життя, особливо в частині купівлі й оренди житла. Проблема фінансової доступності житла актуалізує питання цінового регулювання регіонального ринку нерухомості та рієлторської діяльності, а також пошуку альтернативних способів підтримки забезпечення житлом вразливого населення, в тому числі ВПО.

  Окрім житлово-комунальної інфраструктури, високі навантаження в умовах масштабних вимушених переміщень зазнала система освіти регіону. За даними Міністерства освіти і науки України у 2022 році в регіоні навчалось 9058 учнів ВПО, що в 13 разів перевищує показник 2021 року (684 учнів). За кількістю учнів ВПО Львівська область займає 3 місце в Україні.

  Для Львівської області як тилового регіону пережитий досвід масової вимушеної міграції вимагає мобілізації інфраструктурних резервів. Ситуація щодо вимушених переміщень населення в умовах повномасштабної війни в Україні, на жаль, залишається невизначеною та за оцінками МОМ, ще понад 2 млн українців мають високий потенціал переміщень. Тому функціонування соціальної інфраструктури Львівської області, особливо сфер, які спрямовані на задоволення базових потреб вимушених переселенців (проживання, харчування, медицина, освіта), має забезпечуватись з врахуванням можливостей нарощування місткості та можливої розбудови в умовах ризиків війни;

  §  зовнішня міграція висококваліфікованих кадрів і релокація бізнесу. Йдеться про такі тенденції, як еміграція вузькоспеціалізованих та висококваліфікованих фахівців, мізків та інтелектуального капіталу, а також зовнішня міграція бізнесу, підприємницького капіталу, ноу-хау, інновацій, об’єктів інтелектуальної власності і т.п.

  Тренд явної чи прихованої міграції бізнесу за кордон був характерним ще до повномасштабної війни. Наприклад, у 2021 р. більша частина іноземного бізнесу у Польщі велася українськими підприємствами; на кінець січня 2022 р. у Польщі діяло 21,8 тис. компаній з українським капіталом, чому також сприяла політика урядів окремих країн ЄС щодо підтримки українських промислових підприємств і створення нових робочих місць на окремих територіях. За січень-лютий 2022 р. до Польщі було релоковано 100 українських підприємств, а за даними Міністерства економіки України, 5 % бізнесу мігрувало за кордон від початку війни і ця тенденція продовжується. Переважно це підприємства креативної індустрії, IT-сфери, легкої промисловості. Позаяк, ці процеси також супроводжуються вибуттям висококваліфікованих фахівців, у т. ч. підприємств стратегічних галузей економіки, з унікальними ресурсами, технологічним та інноваційним потенціалом, що в перспективі матиме негативні наслідки для регіональної економіки;

  §  виникнення потреби соціально-трудової інтеграції демобілізованих осіб, ветеранів війни та осіб, які постраждали внаслідок бойових дій. Забезпечення зайнятості ветеранів війни є особливо важливим завданням регіонального ринку праці до сучасних і майбутніх викликів. Вже зараз частка зайнятих ветеранів у загальній кількості працівників підприємств зростає та у Львівській області становить біля 2%. Однак, якщо ветерани й учасники війни націлені на отримання роботи, то це також супроводжується істотними ризиками, з якими можуть стикнутися під час пошуку роботи представники цієї соціальної групи у перспективі. Це, зокрема, низька готовність роботодавців до найму ветеранів війни та обмежені можливості фінансування створення робочих місць для ветеранів, котрі набули інвалідності.

  Надання послуг для забезпечення працевлаштування уразливих груп населення є важливим завданням органів Державної служби зайнятості. З початком повномасштабної агресії проти України, на тлі суттєвого скорочення кількості вакансій, зменшилася кількість працевлаштованих ветеранів. Так, у 2024 році 2 204 ветеранів охоплено соціальними послугами Львівського обласного центру зайнятості, 194 ветеранам надано фінансову підтримку за програмою єРобота, частка зареєстрованих безробітних ветеранів, які отримали роботу становила 29%.

  §  зростання потреби в кадрах, важливих у час війни та для повоєнного відновлення, що трансформує професійну структуру ринку праці. 

  Новітніми професіями, яких потребуватиме ринок і які можуть бути забезпечені львівськими закладами ПТО, є оператор дронів, майстер з діагностики і обслуговування електронного устаткування автомобільних засобів, а також електромонтер охоронно-пожежної сигналізації та сонячного електроустаткування. Значна увага приділятиметься інноваційним професіям у зв’язку з великим потенціалом розвитку прогресивних бізнес-ідей, креативних рішень та новацій у регіоні. Більше того, повоєнна відбудова України і співпраця з міжнародними інституціями у цьому питанні вимагають підготовки нового класу ІТ-фахівців (зокрема, програмістів) із залученням провідних представників львівського ІТ-кластеру до розробки навчальних програм.

  Через велику міграцію населення та релокацію підприємств, економічну кризу і втрату роботи та працездатності українців, що постраждали від війни, гостро постає питання професійної перекваліфікації. В умовах динамічності змін викликом стає проблема створення можливостей для швидкої перекваліфікації дорослого населення, здобуття нової професії, для пошуку себе на ринку праці вразливих соціальних категорій (ВПО, осіб з інвалідністю, у т.ч. внаслідок війни, ветеранів тощо). Успішність цих процесів значною мірою залежатиме від швидкості і якості трансформації системи профтехосвіти регіону, адже для повоєнного відновлення буде потреба у великій кількості кваліфікованих робітничих кадрів.

  Ще до повномасштабного вторгнення, у 2020 році, у Львівській області зроблено акцент на професійно-технічну освіту.  Львівщина є дійсно лідером за кількістю  навчально-практичних центрів на базі закладів ПТО, станом на початок 2025 року їх налічується 58.

  Тобто ми робимо ставку на молодь, яка отримає якісну і сучасну освіту та буде адаптована до тих вимог, які хоче ринок. З іншої сторони, ми забезпечуємо можливості для перекваліфікації дорослого населення з метою покриття потреби в кадрах, важливих у час війни та для повоєнного відновлення держави.

   

  Висновки:

  Демографічна ситуація чинить негативний вплив на формування трудового потенціалу області, оскільки кількість населення області щорічно зменшується внаслідок природного скорочення зумовленого зниженням рівня народжуваності та зростання рівня смертності. Не сприяє покращенню демографічної ситуації зростаюча освітня та трудова міграція населення регіону. До того ж зниження рівня безробіття не вирішує проблему забезпечення трудовими ресурсами економіки області. Значна кількість ВПО, які проживають в регіоні, варто розглядати з позиції розширення трудового потенціалу Львівщини, водночас їх очікування пов’язані з поверненням в регіони постійного проживання у післявоєнний період.

  Ключовим викликом для ринку праці Львівської області у короткостроковому періоді є перш за все посилення дисбалансів через скорочення робочих місць, безробіття, загострення соціальної вразливості, звуження трудового потенціалу через втрату людських ресурсів, однак на тлі ситуації дефіциту працівників робітничих професій. У стратегічній перспективі надважливим завданням є забезпечення конкурентоспроможності регіонального ринку праці та посилення конвергенції системи його регулювання (з кращими європейськими практиками) в умовах політики євроінтеграції та нівелювання наслідків російського військового вторгнення в Україну. Ринок праці Львівської області, як прикордонний з ЄС, може стати драйвером таких процесів, а також Львівщина, з огляду на віддаленість від країни-агресора і наближеність транспортно-логістичної системи до країн ЄС, має можливості стати центром промислового розвитку та локації стратегічних підприємств і галузей реального сектора національної економіки, що потребуватиме відповідних змін у структурі підготовки кадрів.

  
  

  ---

  [9] За даними Головного управління статистики у Львівській області

  [10] https://www.ukrstat.gov.ua/

  [11] https://www.ukrstat.gov.ua/

  [12] https://edata.e-health.gov.ua/e-data/dashboard/declar-stats?__cf_chl_tk=z6JRHVWVkC.qeu942Y.E6Naojyxh2ANkUKATED9J3fU-1679337309-0-gaNycGzNCxA

  [13] Там же.

  [14] Там же.

  [15] За даними Головного управління статистики у Львівській області

• 1.8. Гендерний профіль Львівської області

  У Львівській області на початок 2022 року проживало 1294,8 тис. жінок та 1165,0 тис. чоловіків, що становило 53% та 47% відповідно у загальній кількості постійного населення. У міській місцевості проживає 61% від загальної кількості жінок та 60% – чоловіків.

  Порівняно з переписним 2001 роком зменшилася кількість: жінок на 5,6% – на 76,3 тис. осіб, та чоловіків на 5,7%% – на 69,9 тис. осіб.

  

  Рисунок 1.8.1. Гендерний профіль Львівської області за загальними показниками та показниками ринку праці, на 1.01.2022 р.[16]

   

  На 1000 жінок у 2021 році припадало в середньому 900 чоловіків, зокрема 876 – у міській місцевості, 937 – у сільській місцевості.

  Середній вік населення – 41 рік, зокрема жінок – 43 роки, чоловіків – 38 років. У середньому жінка старша за чоловіка на 5 років.

  Дві третини жінок (66%) та 71% чоловіків – у віці 15–64 роки.

  Частка молодого покоління у віці 0–14 років становила 15% серед жінок та 18% серед чоловіків. Майже кожна п’ята жінка (19%) та кожен десятий чоловік (11%) – похилого віку (65 років і старшому).

  Демографічне навантаження особами у віці 0–14 років та 65 років і старшому становило 512 жінок та 401 чоловік на 1000 осіб відповідної статі у віці 15–64 роки.

  Очікувана тривалість життя при народженні – 72 роки, жінок – 76 років, чоловіків – 67 років. Тобто жінки живуть у середньому на 9 років довше, ніж чоловіки.

  Основною причиною зменшення кількості населення за статтю є низький рівень народжуваності порівняно з високим рівнем смертності. Вагоме значення має і міграція.

  Кількість зайнятого населення у віці 15–70 років у 2021 році становила 1028,7 тис. осіб, з них 47,4% – жінки, 52,6% – чоловіки. Рівень зайнятості чоловіків був вищим, ніж жінок – 60,4% проти 51,4% відповідно.

  Серед 85,7 тис. безробітного населення 57,4% становили чоловіки. Рівень безробіття чоловіків (8,3%) перевищував відповідний показник у жінок (7,0%). Не знайшли роботи після закінчення навчання 12,6 тис. осіб, з них 90,5% – це жінки, 9,5% – чоловіки.

  Поштова та кур’єрська діяльність, охорона здоров'я та надання соціальної допомоги, освіта, культура, фінансова та страхова діяльність – «жіночі» види діяльності. У поштовій та кур’єрській діяльності частка жінок становила 81,7% від загальної кількості штатних працівників, у сфері охорони здоров'я та надання соціальної допомоги – 81,3%, в освіті – 77,1%, у сфері функціонування бібліотек, архівів, музеїв та інших закладів культури – 73,3%, у фінансовій та страховій діяльності – 70,8%

  Будівництво, сільське, лісове та рибне господарство, транспорт, складське господарство – «чоловічі» види діяльності. Частка чоловіків у будівництві становила 85,4% від загальної кількості штатних працівників, у транспорті, складському господарстві – 75,5%, у сільському, лісовому та рибному господарстві – 73,7%.

  Заробітна плата жінок у 2021 році в середньому була на 15,0% нижчою за відповідний показник у чоловіків (у 2015 році – на 22,8%). Чоловіки у середньому отримували за роботу 13,6 тис. грн на місяць, жінки – 11,6 тис. грн. Така ж тенденція спостерігається і у 2024 році.

  Найвищою була заробітна плата чоловіків та жінок у сфері фінансової та страхової діяльності – 26,5 тис. та 18,2 тис. відповідно.

  Перевищення зарплати чоловіків над зарплатою жінок спостерігається в усіх видах економічної діяльності, окрім будівництва, професійної, наукової та технічної діяльності, у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування.

  Найбільша відмінність у рівні заробітної плати чоловіків і жінок спостерігається в таких видах діяльності: інформація та телекомунікації – жінки заробляють на 38,8% менше, ніж чоловіки, фінансова та страхова діяльність – на 31,2%, сільське, лісове та рибне господарство – на 31,1%, транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність – на 27,5%.

  Більше заробляли жінки порівняно з чоловіками у професійній, науковій та технічній діяльності (на 5,2%), у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування (на 4,6%).

  У закладах вищої освіти (ЗВО) на початок 2021/22 навчального року навчалося 90,4 тис. студентів, з них більше жінок, ніж чоловіків: 54% і 46% відповідно. На початок 2024/25 навчального року кількість студентів, які навчалися, становила вже 95,4 тис. ( тобто на 5,5% більше), з яких теж більше (хоч і незначно) жінок, ніж чоловіків: 51% і 49% відповідно.

  Індекс гендерного паритету, тобто співвідношення кількості жінок і чоловіків, є найвищим серед студентів ЗВО (у 2024 році він склав105,1%), досить низьким – серед учнів у закладах професійної освіти та студентів закладів фахової передвищої освіти (у 2024 році він складав 63,1% та 57,4%відповідно), але найнижчим цей показник спостерігався серед аспірантів (лише 20,4% у 2024 році). Таке співвідношення серед аспірантів склалося, починаючи з 2022 року.

  Серед випускників ЗВО за галузями знань найпопулярнішою галуззю у жінок є управління та адміністрування (15% від загальної кількості випускників відповідної статі) і на другому місці – у чоловіків (13% від загальної кількості випускників відповідної статі). На першому ж місці у чоловіків – інформаційні технології (17% від загальної кількості випускників відповідної статі).

  Проте найбільш «жіночими» професіями, де частка жінок перевищує 80%, є соціальна робота, гуманітарні науки, фармація, біологія, культура і мистецтво та журналістика. Понад 70% жінок є випускницями таких спеціальностей: освіта/педагогіка, соціальні та поведінкові науки, охорона здоров’я. Аналогічно «чоловічі» професії – це інженерні науки, електроніка та телекомунікації, автоматизація та приладобудування, транспорт, інформаційні технології.

  Науковий ступінь у 2021 році здобували 1972 аспіранти. Найбільше аспірантів (56%) у віці 25-29 років, з них 53% складали чоловіки. Починаючи з 2022 року кількість аспірантів почала значно зростати і на кінець 2024 року склала 4789 осіб, з яких 83% - це чоловіки.

  
  

  ---

  [16] https://www.lv.ukrstat.gov.ua/ukr/help/gender/infografics.htm

• 1.9. Людський розвиток

  Розвиток освіти

  Львівська область, як центр заходу України, характеризується  високим професійно-освітнім та кваліфікаційним рівнем економічно активного населення, потужним науковим потенціалом, розвинутою освітньою інфраструктурою. У 2024/2025 навчальному році освітня мережа Львівської області є наступною: 937 закладів дошкільної освіти (в яких навчається 59,7 тис. дітей), 1077 закладів загальної середньої освіти (усі форми власності) (282,4 тис. учнів), 47 закладів професійної (професійно-технічної) освіти (20,064 тис. учнів), 20 закладів фахової передвищої  освіти (28,29 тис. осіб) та 21 заклад вищої освіти (95,38 тис. осіб).^[17] Мережа позашкільної освіти (без ДЮСШ) складається з 66 закладів, де навчається 54,6 тис. вихованців.

  Таблиця 1.9.1. Ключові показники розвитку освіти Львівщини

  Показники розвитку сфери	Од. виміру	2018/ 2019 н.р.	2019/ 2020 н.р	2020/ 2021 н.р.	2021/ 2022 н.р.	2022/ 2023 н.р.	2023/ 2024 н.р.	2024/ 2025 н.р.	Зміна 2015/ 2018, %
  Заклади дошкільної освіти	од.	840	825	876	901	929	936	937	+11,6%
  Кількість дітей в ЗДО	тис. осіб	73,3	72,1	68,9	68,5	65,0	62,7	59,7	-18,6%
  Заклади загальної середньої освіти	од.	1208	1194	1181	1130	1114	1102	1076	-10,9%
  Кількість учнів	тис. осіб	276,6	282,9	287,5	289,1	291,9	288,3	282,4	+2,1%
  Заклади професійної (професійно-технічної) освіти	од.	57	57	56	53	53	49	47	-17,55%
  Кількість учнів	тис. осіб	21,2	20,0	20,1	20,7	21,2	20,7	20,5	-3,3%
  Заклади фахової передвищої освіти	од.	40	40	40	40	40	40	40	0%
  Кількість учнів	тис. осіб	11,6	10,6	8,9	18,3	18,3	23,687	28,291	+143,88%
  Заклади вищої освіти	од.	23	22	33	21	20	21	21	-9%
  Кількість cтудентів	тис. осіб	109,0	105,1	95,3	90,3	97,2	107,637	95,382	-12,49%

  Фінансове забезпечення є одним із головних факторів, що зумовлюють успішність функціонування галузі освіти. Оцінка структури видатків зведеного бюджету області в динаміці за 2018-2024 рр. свідчить за цей період  частка місцевих бюджетів у видатках на освіту зросла з 21,49% до 56,1 %, очевидно, що місцеві бюджети продовжують збільшувати частку витрат на освіту через реформу децентралізації. З одного боку, це сприяло активній оптимізації освітньої мережі, зокрема в межах територіальних громад, з іншого, - суттєво вплинуло на зростання диференціації доступності дошкільної освіти (фінансування якої покладено виключно на базовий рівень), а також якості освітніх послуг закладів загальної середньої освіти. Мешканці бідніших громад виявились заручниками ситуації, коли місцеві бюджети не спроможні утримувати дошкільні заклади чи дофінансовувати заклади середньої освіти.

  Дошкільна освіта. Важливим пріоритетом державної політики є забезпечення доступності здобуття дошкільної освіти дітьми та створення необхідних умов функціонування і розвитку мережі закладів дошкільної освіти. За останні сім років кількість ЗДО зросла на 97 одиниць, по Україні в цілому кількість ЗДО за цей період скоротилась^[18].

  У  2024/2025 н.р. у Львівській області функціонує 937 ЗДО (разом з дошкільними підрозділами), з них: 369 - у міській місцевості, 568 – у сільській, в яких виховується 59,7 тис. дітей, з них: 41,0 – у містах, 18,7 – у сільській місцевості.

  Більшість ЗДО Львівської області знаходяться у комунальній  власності (94%) і лише близько 6% закладів – у приватній власності. В структурі ЗДО 91,4% складають заклади загального розвитку, 7,7% комбіновані та 0,9% санаторні та спеціальні заклади. У області діють 9 ЗДО санаторного та спеціального типу.

  Середній показник охоплення дітей 3-6 років дошкільною освітою має позитивну тенденцію до зростання з 76% у 2015 році до 88%  у 2024 році.

  Впродовж останніх років область вирішує проблему перезавантаження ЗДО шляхом відкриття нових закладів дошкільної освіти, в тому числі приватних; реконструкції пристосованих приміщень, будівництва нових, а також відкриття додаткових груп в існуючих закладах. Це дозволило зменшити наповнюваність ЗДО на сто місць з 133 дітей у 2018 році до 102 дітей у 2024 році. У 2024 році було відкрито 345 створено місць: 2 нові ЗДО (115 місць), 5 дошкільних підрозділів (155 місць), 4 додаткові групи (75 місць).

  

  Рисунок 1.9.1. Охоплення дітей дошкільною освітою та наповнюваність ЗДО, 2015-2024 рр.[19]

   

  У 2024/2025 навчальному році у ЗДО Львівської області налічувалось 17,04 тис. працівників, з яких 49% педагогічного персоналу та 51% технічного персоналу. Порівняно невелика заробітна плата у сфері дошкільної освіти спричиняє відтік молодих спеціалістів. Значна частина педагогічних працівників поки що не має змоги ефективно використовувати інформаційно-комунікаційні та цифрові технології, а також здійснювати проєктну діяльність через низький рівень матеріально-технічного забезпечення закладів дошкільної освіти, зокрема недостатню кількість комп’ютерного обладнання.

  У закладах дошкільної освіти комунальної форми власності (без структурних підрозділів закладів загальної середньої освіти) для укриття учасників освітнього процесу в 2024/2025 навчальному році використовувалося 19 протирадіаційних укриттів, 341 найпростіших укриттів, заключено угоди на укриття в інших суб’єктів господарювання у 134 закладів освіти.

  Загальна середня освіта. Особливістю формування мережі закладів загальної середньої освіти Львівської області, як і країни в цілому, є її надмірна розгалуженість, успадкована від системи радянської освіти. Розростання шкільної мережі продовжувалось і в роки незалежності після 1991року з досягненням свого піку у 2003-2004 н.р., коли у Львівській області налічувалось 1 492 одиниці загальноосвітніх закладів (для порівняння у 2024-2025 н. р. – 1 076 одиниць. Політика зростання шкільної мережі не відповідала демографічній ситуації в області, сприяла нераціональному використанню фінансового ресурсу (який часто спрямовувався більше на утримання закладу, аніж на учня) та зниженню якості наданих послуг.

  

  Рисунок 1.9.2. Освітня мережа ЗЗСО Львівської області[20]

   

  Оптимізацію освітньої  мережі розпочато із впровадженням реформи децентралізації: за останні 11 років чисельність загальноосвітніх закладів області скоротилась на 21,8% при зростанні чисельності учнів на 13,5%. Впродовж 2024 року наслідок оптимізації мережі закрито 26 ЗЗСО і 15 філій, понижено ступінь – 35 ЗЗСО та 2 філії. Оптимізація відбувається переважно шляхом пониження ступеня ЗЗСО, закриття малокомплектних шкіл або їх перетворення у філії опорних закладів.

  На початок 2025 року в області функціонує 1 076 ЗЗСО з учнівським контингентом 282,4 тис. осіб. Більшість закладів комунальної та державної форми власності – 96,8%, а закладів приватної форми власності – 3,2%. Більша частина ЗЗСО знаходиться у сільській місцевості – 71,9%, а у міській місцевості – 28,1%.

  Так, в області функціонує 1 044 ЗЗСО комунальної форми власності та 87 філій опорних ЗЗСО. З них 26 – заклади обласного підпорядкування, 1 016 – заклади у територіальних громадах.

  У 2024-2025 н.р. найпоширенішим типом освітнього закладу області були ліцеї з початковою школою та гімназією (356 одиниць). При 292 ЗЗСО були дошкільні відділення.

  

  Рисунок 1.9.3. ЗЗСО області комунальної форми власності за типом закладу у 2024-2025 н.р., одиниць

  Львівщина є лідером в Україні щодо впровадження реформи профільної середньої освіти, яка є складовою комплексного оновлення загальної середньої освіти за концепцією «Нова українська школа». Зокрема, з 2027 року передбачено запровадження трирічної профільної середньої освіти (10-12 класи) за двома спрямуваннями:

  - академічним: поглиблене вивчення предметів (курсів) і підготовка до здобуття вищої освіти;

  - професійним: орієнтація на ринок праці; акцент на порівняно швидке здобуття професії.

  На виконання розпорядження начальника Львівської обласної державної адміністрації від 03.08.2022 № 225/0/5-22ВА в області триває трансформація ЗЗСО у профільні ліцеї – затверджено прогнозовану мережу ліцеїв – 129 одиниць, 16 з них – ліцеї ІІІ рівня, які забезпечать профілізацію навчання, 23 ліцеїв ІІ-ІІІ рівня, ще 90 ліцеїв включатимуть початкову школу і розташовуватимуться переважно у сільській місцевості. Також в області створили три наукові ліцеї обласного підпорядкування: 1.  Дрогобицький (на базі Дрогобицького ліцею Дрогобицької міської ради); 2. Винниківський (на базі КЗ ЛОР «Винниківська загальноосвітня санаторна школа  І-ІІІ ступенів»); 3. Львівський (на базі КЗ ЛОР «Львівська загальноосвітня санаторна школа І-ІІІ ступенів №1 імені І.-Б. Антонича»).

  Усі територіальні громади вже затвердили плани трансформації ліцеїв, а до 01.09.2027 планується забезпечити їх виконання шляхом утворення та забезпечення ліцеїв належною матеріально-технічною базою, обладнанням, доступом до мережі Інтернет, відібрання на конкурсних засадах педагогічних працівників, проведення конкурсів на посади керівників ліцеїв та приведення установчих документів закладів освіти у відповідність із законодавством.

  На сьогодні в області триває процес вибору і визначення профілів. Це дуже відповідальний етап реформи, бо стратегічно важливо зберегти баланс між природничо-математичним і суспільно-гуманітарним напрямками. За попередніми даними,  37% ліцеїв на Львівщині обрали природничо-математичний профіль.

  Львівська область характеризується високою часткою сільських поселень. У 2023-2024 н.р. в області налічувалось 29 тис. учнів, що проживають на відстані більше 2 км від ЗЗСО та потребують підвезення. Для 25,3 тис. учнів (87,2%) організовано підвезення шкільним автобусом. Нестача шкільних автобусів у територіальних громадах була особливо відчутною під час війни за рахунок їх вилучення на військові потреби та тривалою експлуатацією понад 15 років. Потреба в автобусах на 01.09.2024 року становила 157 автобусів. За 2024-2025 роки закуплено 66 автобусів, в т.ч 51 для перевезення маломобільних груп населення.

  Ефективність освітньої мережі характеризується такими показниками, як кількість учнів на одного вчителя, видатки місцевого бюджету в розрахунку на одного учня та інші.

  У 2024-2025 н.р. в області в розрахунку на одного вчителя припадало в середньому 9 учнів[21], при чому 11 учнів – у міській та 7 учнів – у сільській місцевості. Мінімальний показник по громадах Львівської області – 4 учні (Підкамінська, Стрілківська, Козівська громади), максимальний - 11 учнів на одного вчителя (Львівська, Зимноводівська, Солонківська громади).

  Видатки загального фонду місцевого бюджету на загальну середню освіту в розрахунку на одного учня у 2023-2024 н.р. становили 41,6 тис.грн, у 2024-2025 н.р. – 48,8 тис. грн.

  Видатки місцевих бюджетів територіальних громад на загальну середню освіту в розрахунку на одного учня є сильно диференційовані (2,65 рази) – мінімальні у Самбірській територіальній  громаді – 30,5 тис.грн на особу та максимальні у Грабовецько-Дулібівській територіальній громаді  – 81,1 тис. грн на особу. Попри оптимізацію освітньої мережі в області частина територіальних громад, найчастіше сільських, мають невирішену проблему оновлення освітньої мережі.

  

  Рисунок 1.9.4. Видатки загального фонду місцевого бюджету на загальну середню освіту в розрахунку на одного учня у 2024-2025 н.р., тис. грн 

   

  Для укриття учасників освітнього процесу у 2024-2025 навчальному році у закладах загальної середньої освіти комунальної форми власності облаштовано 610 найпростіших укриттів, 102 протирадіаційних укриття. Також укладено угоди на укриття в інших суб'єктів господарювання для 373 закладів загальної середньої освіти.

  Однією з проблем розвитку освітніх закладів є складність організації харчування учнів через відсутність їдалень.^[22]

  Станом на початок 2025 року частка шкіл з кухнею/їдальнею – 75,3%. За період 2022-2025 роки у 78 закладах створено нові харчоблоки, у 106 закладах було закуплено обладнання для їдалень та харчоблоків. Водночас у 266 шкіл, в основному у сільській місцевості, через відсутність логістики  неможливо організувати процес приготування гарячої їжі або його довезення.

  

  Рисунок 1.9.5. Частка шкіл області з кухнею / їдальнею, %

   

  Останні роки характеризуються помітним зростанням гіподинамії серед дітей та учнівської молоді як у містах, так і в сільській місцевості. Недостатня фізична активність, пов’язана зі збільшенням часу за ґаджетами, дистанційним навчанням, нестачею організованих рухових активностей у школах, безпосередньо впливає на фізичне та психоемоційне здоров’я дітей. Гіподинамія дітей є не лише медичною чи соціальною проблемою — вона впливає на успішність навчання, мотивацію та самопочуття учнів. Відсутність елементарної спортивної інфраструктури у майже половині шкіл Львівщини - це виклик, що потребує цілеспрямованої стратегії та ресурсного втручання вже у найближчі роки.

  Одним із критичних бар’єрів для забезпечення належного фізичного розвитку є недостатня забезпеченість шкіл спортивною інфраструктурою. Лише 56,7% закладів загальної середньої освіти Львівської області мають спортивний зал, придатний для проведення уроків фізичної культури. Середній показник по Україні - 69,4%. А це означає, що майже кожна друга школа не має елементарних умов для проведення навіть обов’язкових навчальних занять із фізичного виховання - не кажучи вже про додаткові гуртки, секції чи інклюзивне середовище для дітей з ООП чи МГН.

  ЗЗСО Львівщини переходять на нові державні стандарти початкової та базової середньої освіти, обирають зміст, формат та надавача послуг з підвищення кваліфікації, проходять педагогічну сертифікацію, модернізують освітнє середовище відповідно до вимог НУШ. Учні шкіл області показують високі результати, що свідчать про рівень якості отриманої освіти, а саме:

  У 2024 році випускники Львівщини склали НМТ: на 800 балів – 2 осіб, 600 балів – 9 осіб, на 400 балів – 66 осіб. У 2025 році випускники Львівщини склали НМТ (основна сесія): 600 балів - 5 осіб, 400 балів - 40 осіб, 200 балів - 347 осіб

  У 2024 році учні Львівщини досягли високих результатів на міжнародних олімпіадах: вибороли 1 золоту, 4 срібні та 3 бронзові медалі. 

  Разом з тим, проблемою загальної середньої освіти залишається суттєвий розрив між змістом освіти та життєвими викликами, перед якими сьогодні опиняється дитина. Не вдається також подолати нерівний доступ до якісної загальної освіти. Різниця результатів навчання учнів сільських і міських ЗЗСО залишається високою про що свідчать результати ЗНО та НМТ.

  У 2024-2025 н.р. педагогічний персонал ЗЗСО Львівської області становить 31,9 тис. осіб. За останні шість років кількість педагогічних працівників зменшилася на 9,1% порівняно з 2018/2019 н.р. Цей процес зумовлений не тільки оптимізацією мережі освіти, а й порівняно низькою заробітною платою педагогів, особливо молодих вчителів.

  Частка педагогічного персоналу пенсійного віку в області становить 18,6% Про недостатню вмотивованість педагогів свідчить також те, що у заклади освіти працевлаштувалися всього 18,2% випускників, які навчалися за спеціальностями галузі знань «Освіта/Педагогіка».^[23]

  Попри проблеми «старіння кадрів» та зниження престижності професії освітянина Львівщина характеризується високою якістю кадрового складу освітніх закладів та є в числі лідерів за часткою педагогічних працівників вищої категорії за 5 років зросла на 9% і становить  50,6% від усіх педагогічних працівників (середнє по країні – 44,9%).

  

  Рисунок 1.9.6. Частка педагогічних працівників вищої категорії, 2024-2025 н.р.

   

  Інклюзивна освіта. В області успішно впроваджено інклюзивне навчання осіб з особливими освітніми потребами у закладах освіти територіальних громад. Частка інклюзивних класів зросла з 6,1% у 2021-2022 навчальному році до 14% у 2024-2025 н.р. Частка учнів з ООП – 7,2%.

  На кінець 2024-2025 навчального року кількість осіб з ООП на інклюзивному навчанні становила 5 457, а саме: у ЗДО виховувалося 1 957 дітей з ООП, в ЗЗСО – 3 384 осіб, в закладах професійної (професійно-технічної) освіти – 116 осіб з ООП.

  На загал, у 64% ЗЗСО та 28% ЗДО від загальної їх кількості організовано інклюзивне навчання для осіб з ООП шкільного та дошкільного віку відповідно. З 2016 року кількість осіб з ООП збільшилася у 30 разів (з 180 осіб до 5 457).

  На виконання Закону України «Про соціальні послуги» для надання базової соціальної послуги супроводу під час інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти області за рахунок бюджетних коштів працює 25 асистентів учня та 60 асистентів учня – на громадських засадах (відповідно до ст. 26 Закону України «Про повну загальну середню освіту»). У закладах дошкільної освіти – 6 асистентів дитини за рахунок бюджетних коштів та 26 асистентів дитини – на громадських засадах.

  Для проведення комплексної оцінки, надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг у Львівській області функціонує 37 інклюзивно-ресурсних центрів, які обслуговують понад 406 208 дітей віком від 0 до 18 років. В ІРЦ працює 65 практичних психологів (з них: 30 - пройшли навчання, мають сертифікат користувача міжнародними психодіагностичними методиками: WISC-IV, LEITER-3, PEP-3, CASD та CONNERS-3); згадані вищі методики також використовуються для роботи з дітьми раннього віку. Протягом останніх років в ІРЦ пройшли обстеження понад 600 дітей раннього віку.

  Крім цього, в ІРЦ області працює 125 вчителів-дефектологів (з них: 57 вчителів-логопедів, 3 – сурдопедагоги, 28 – корекційних педагогів, 2 – тифлопедагоги, 35 – вчителів-реабілітологів). Інклюзивно-ресурсні центри мають потребу оновлення програмного забезпечення комп’ютерної техніки ІРЦ.

  Таблиця 1.9.2. Основні показники розвитку інклюзивної освіти області

  Показник	2015- 2016	2022-2023	2023-2024	2024-2025
  Кількість ЗДО, в яких сформовано  інклюзивні групи, одиниць	10	268	283	328
  Кількість дітей дошкільного віку з ООП в інклюзивних групах, осіб	22	1 338	1 678	1 957
  Кількість закладів ЗЗСО, в яких сформовано  інклюзивні класи, одиниць	57	623	639	694
  Кількість дітей шкільного віку з ООП в інклюзивних класах, осіб	158	2 665	2777	3 384
  Кількість асистентів вчителів, осіб	118	2194	2313	2 666
  Кількість асистентів вихователів, осіб	12	756	788	825
  Кількість асистентів учня/ дитини, осіб	0	16	49	117

  Навчання осіб з особливим освітніми потребами після школи не припиняється. У закладах професійної (професійно-технічної) освіти є 60 інклюзивних груп, де особи з ООП здобувають фах за професіями «Маляр», «Лицювальник-плиточник», «Вітражник», «Флорист», «Реставратор», «Кухар, кондитер», “Оператор  комп’ютерного набору”, ”Перукар” та інші (понад 25 професій).

  Позашкільна та спеціалізована освіта. Позашкільна освіта допомагає розвинути здібності та таланти дитини, які можуть бути корисними для дитини у її житті: як просто зараз, так і в дорослому, майбутній професії або допомогти визначитися з майбутньою професією. У 2024-2025 навчальному році (без ДЮСШ) кількість закладів позашкільної освіти у Львівській області  становила 66 одиниць, де займалося 54,6 тис. дітей або 19,3% від усіх дітей шкільного віку. 2024-2025 навчальний рік характеризувався посиленим розвитком науково-технічного та національно-патріотичного напрямків.

  

  Рисунок 1.9.7. Напрямки та охоплення позашкільною освітою, %

   

  На відміну від спеціальної, спеціалізована освіта – це освіта мистецького, спортивного, військового чи наукового спрямування, яку зазвичай отримують діти з ранньо виявленими індивідуальними здібностями. У системі освіти Львівщини діють чотири заклади спеціалізованої освіти, які забезпечують набуття компетентностей та результатів навчання відповідно до стандарту спеціалізованої освіти разом з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти відповідно до чинних державних стандартів (КЗ ЛОР «Підбузька спеціалізована мистецька школа-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Мала академія мистецтв ім. Е. Миська», який надає допомогу сільським дітям у здобутті високоякісної художньої освіти та підготовці до вступу до закладів вищої освіти художнього профілю, та КЗ ЛОР «Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут» – один із найвідоміших закладів первинної ланки загальної системи військової освіти України).

  Заклади позашкільної та спеціалізованої освіти використовують затверджені МОН України типові освітні програми, але можуть розробляти власні на основі типових чи як експериментальні. Діючі освітні та навчальні програми не завжди відповідають запитам дітей та їхніх батьків, що обмежує можливості розвитку системи позашкілля в області.

  Комунальні позашкільні заклади стикаються із серйозними труднощами, зумовленими застарілою матеріально-технічною та навчально-методичною базами, систематичним недофінансуванням потреб закладів, центрів і гуртків.  Розрив цифровізації між педагогічними працівниками системи та її вихованцями, між можливостями міських і сільських гуртків, секцій, інших творчих об’єднань ще більший, ніж у мережі ЗССО. Особливої актуальності набули відповідні компетенції вчителів та необхідність забезпечення якісним комп’ютерним обладнанням  у позашкільних закладах комунальної власності  під час пандемії COVID-19 та організації дистанційного навчання.

  Гострою потребою для дітей із сільської місцевості є також забезпечення довозу до закладів позашкільної освіти, що функціонують в містах. Нерівний доступ до якісної позашкільної інклюзивної освіти унеможливлює повноцінне залучення  до освітнього процесу в закладах дітей з особливими освітніми потребами. Іншою проблемою є тенденція збільшення кількості педагогічних працівників віком понад 55 років та зменшення віком до 30 років.

  Професійна (професійно-технічна) освіта. За статистикою кожен п’ятий випускник дев’ятого класу області стає учнем закладів професійної (професійно-технічної) освіти (П(ПТ)О). Львівщина є серед лідерів щодо реформування та розвитку професійної освіти країни, адже лише у двох областях Львівській та Дніпропетровській є розгалуження й доступна мережа закладів П(ПТ)О, а кількість прийнятих щороку здобувачів освіти сягає майже 9,0 тис. осіб. Маючи таку потужну мережу закладів П(ПТ)О, регіон отримує значне навантаження на обласний бюджет, з якого фінансуються більшість закладів, та водночас є в центрі багатьох розвиткових проєктів за участі міжнародних партнерів, що реалізовуються у цій галузі.

  За останні три десятиліття мережа закладів П(ПТ)О Львівщини не раз реорганізовувалась. Реорганізаційні дії охоплювали кількісні зміни в мережі закладів, їх типи та спеціалізацію.

  Таблиця 1.9.3. Реорганізація мережі закладів професійної (професійно-технічної) освіти Львівщини за роки незалежності

  Тип закладу	1991	1995	2000	2005	2010	2015	2022	2023	2024	2025
  Професійно-технічні училища	65	60	36	17	6	0	0	0	0	0
  Професійно-технічні художні училища	2	2	4	1	1	1	1	1	1	1
  Професійні ліцеї	0	0	0	19	30	25	21	21	16	16
  Професійні художні ліцеї	0	0	0	2	1	0	0	0	0	0
  Вищі професійні училища	5	6	15	14	12	20	20	20	16	16
  Міжрегіональні вищі професійні училища	0	0	0	1	3	2	2	2	2	2
  Вищі професійні художні училища	0	0	0	0	1	2	2	2	1	1
  Міжрегіональні центри професійно-технічної освіти	0	0	0	1	1	1	1	1	1	0
  Центри професійної освіти	0	0	0	0	0	0	0	0	0	1
  Навчальні центри при установах виконання покарань	0	0	0	4	6	7	3	2	2	1
  Професійні коледжі	0	0	0	0	0	1	1	1	9	9
  Заклади професійної освіти, підпорядковані ВУЗам	0	0	0	0	0	2	0	0	0	0
  ПТУ-інтернат професійної реабілі-тації учнів-інвалідів м. Самбір	0	0	0	0	0	0	1	1	1	1

  У 2024 році у області функціонувало 50 закладів П(ПТ)О, де навчались 20,7 тис. осіб з них майже 50 % складають  учні, які проживають і навчаються у Львівській територіальній громаді. Найбільше закладів П(ПТ)О, майже 35% від загальної кількості, зосереджено у м. Львові. Підготовка ведеться із понад 100 робітничих професій та 10 спеціальностей за освітньо-кваліфікаційним рівнем «фаховий молодший бакалавр». Найважливішими сильними сторонами системи професійної освіти Львівської області є достатньо добра розгалуженість закладів на території області, що дозволяє проводити навчання в максимальній близькості від місця проживання. Водночас, мережа закладів станом на сьогодні потребує ущільнення, бо місцями видатки на підготовку учнів перевищують допустимий показник. Звісно, щоб повноцінно провести реорганізацію закладів ПТО необхідно завершити процедуру передачі цілісних майнових комплексів.  Великою перевагою закладів професійної освіти області є те, що наявний широкий спектр професій та спеціальностей, особливо сучасних, які відповідають потребам роботодавців.

  Війна створила нові виклики розвитку галузі професійної освіти. Загалом з 2022 року у Львівську область було релоковано 242 підприємства, з яких 165 продовжують свою роботу в області. Кількість робочих місць, що перевезли з собою та створили тут релоковані підприємства, – близько 5000. Найбільш необхідними спеціалістами на сьогоднішній день для релокованих підприємств є: швеї; інженери-електрики; зварювальники; технологи; регіональні менеджери з продажу.

  Разом із цим, станом на сьогодні є велика потреба у підприємств оборонно-промислового комплексу Львівщини у наступних спеціальностях: токар; оператор ЧПУ; налагоджувалиник верстатів; фрезерувальник; слюсар; шліфувальник; коваль; плавильник металу.

  Негативна тенденція скорочення  спостерігалась не лише за кількістю закладів, але і кількістю учнів, зокрема  за період 2012-2024 років кількість учнів закладів П(ПТ)О скоротилась на 13,9 тис. учнів, або на 41%. Водночас реформа профтехосвіти області, що реалізується у 2019-2027 роках  позитивно вплинула на стабільність вступу і чисельність учнів закладів П(ПТ)О, адже саме в період 2019-2023 років припинилось скорочення кількості учнів.

  

  Рисунок 1.9.8. Чисельність учнів професійної (професійно-технічної) освіти області

  Фінансування П(ПТ)О державної та комунальної форм власності здійснюється за рахунок коштів місцевих і державного бюджетів. При цьому переважна частина коштів на фінансування виділяється з місцевих бюджетів (95%). Щодо питомої ваги коштів місцевого бюджету, які виділяються на ЗПО від загальних витрат на ЗПО в країні, Львівська область входить до числа лідерів із показником 8,3% (максимально – Київ (13,1%), мінімально – 6 областей (1%)).

  У закладах П(ПТ)О інклюзія стартувала ще у 2004-2010 роках, коли були створені групи дітей із ДЦП та з вадами слуху. З 2016 року запроваджено навчання спеціальних груп із вадами розвитку, у яких щорічно навчається понад 200 учнів з особливими освітніми потребами. У закладах фахової передвищої освіти зараз навчається  близько сотні студентів з ООП (порушення зору, слуху, опорно-рухової системи).  Щоб організувати в закладах П(ПТ)О інклюзивне освітнє середовище, потрібно повною мірою забезпечити учнів та студентів необхідними навчально-методичними матеріалами, придбати інформаційно-комунікаційний  інструментарій, адаптований для осіб з особливими освітніми потребами. Ще одним викликом є недостатня архітектурна доступність приміщень та відсутність належних професійних квалфікацій  викладачів чи майстрів для супроводу осіб з ООП.

  Останні роки МОН України поступово оновлювало зміст професійної освіти, впроваджуючи державні стандарти з конкретних робітничих професій на модульно-компетентнісній основі. Нові підходи розширили академічну автономію закладів ПТО та створили умови для якісної модернізації змісту професійної освіти через запровадження  дуальної освіти з урахуванням потреб регіону в робітничих кадрах. Заклади П(ПТ)О повинні забезпечити ринок праці необхідними робітничими кадрами. Для цього потрібно привести мережу закладів П(ПТ)О й перелік її професій у відповідність до потреб сучасної регіональної економіки.

  Упродовж останніх років система П(ПТ)О області помітно вдосконалилась та зміцнилася матеріально-технічна база закладів.

  Позитивними досягненнями реформи стало: запровадження чіткої системи критеріїв оцінки роботи кожного закладу – відповідно до семи простих показників.

  Видатки на оновлення матеріально-технічної бази  закладів П(ПТ)О почали зростати тільки з 2018 року, коли мережа частково перейшла на фінансування з обласного бюджету.

  Підсилює позиції професійної освіти Львівщини найбільша в Україні кількість навчально-практичних центрів із сучасним обладнанням. Загалом у Львівській області функціонує 58 навчально-практичних центрів за галузевим спрямуванням – частина приміщень закладу професійної (професійно-технічної) освіти, де проводять заняття, виробниче навчання, а відтак наповнюють спецфонд. Варто зазначити, що розширення мережі навчально-практичних центрів – внесок у розвиток закладів, а підготовка кваліфікованих робітників та спеціалістів на базі НПЦ – найкращий приклад інноваційних підходів у профтехосвіті.

   У 2025 році заплановано створення ще 7 навчально-практичних центрів при закладах П(ПТ)О, загальна вартість реалізації проєктів складає 64 743,0 тис. грн, з них 38 333,0 тис. грн з державного бюджету, 12 450,0 тис. грн з обласного бюджету, 2 450,0 тис. грн з бюджетів громад, 4 000,0 – тис. грн кошти спецфонду закладів, 7 400,0 тис. грн – донорські кошти, 7,5 млн. грн – кошти Японської агенції міжнародного співробітництва (JIKA). 

  Основні завдання центрів: сприяння підвищенню професійної підготовки здобувачів освіти, перепідготовка незайнятого населення, підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації ветеранів, ВПО, шахтарів, інших пільгових категорій мешканців та членів їх сімей.

  Львівщина була пілотною областю у реалізації програми EU4Skills. Це спільна програма МОН та ЄС, яка сприяє оновленню матеріально-технічної бази, обладнання у відібраних для проєкту закладах професійно-технічної освіти, розробці нових навчальних програм та підвищенню кваліфікації педагогів. Обсяг інвестицій у рамках програми «EU4Skills: Кращі навички для сучасної України» (2021-2024) був у розмірі майже 5 млн євро.  Програма EU4Skills реалізовувалась на базі ВПУ № 19 Дрогобича та ВПУ №34 Стрия. 

  Також область як пілотна відібрана для реалізації програми уряду Німеччини Skills4Recovery (2023-2026 рр.). Проєкт має на меті підтримку навчання в галузях економіки, важливих для відновлення України та спрямований на зміцнення можливостей надавати якісне навчання, інтегрувати уразливі групи населення у навчальний процес та покращити співпрацю з роботодавцями. Головний акцент проєкту зроблено на 14 ключових кваліфікаціях, які відіграють важливу роль у чотирьох економічних секторах: будівництво, транспорт і логістика, сільське господарство та ІТ.

  Проєкт «Партнерство у сфері професійно-технічної освіти в Україні», який реалізовує освітній центр баварської економіки за підтримки Німецького товариства GIZ. Закуплено обладнання для професій «Електромонтер» та «Слюсар з ремонту КТЗ» на 50 тис. євро.

  Впродовж 2023-2024 років було відкрито 6 кваліфікаційних центрів на базі закладів П(ПТ)О: Новояворівського вищого професійного училища, Львівського професійного коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу; ВПУ №29 міста Львова, ВПУ №34 міста Стрия, КЗ ЛОР «Червоноградський професійний гірничо-будівельний ліцей», Львівський професійний коледж моделювання та ресторанної справи,  де кожен охочий може скласти іспит та отримати офіційний документ про присвоєння кваліфікації.

  В рамках проєкту «Підтримка структурних змін у вугільних регіонах України» укладено меморандум із Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) та двома закладами П(ПТ)О: Червоноградським професійним гірничо-будівельним ліцеєм та Вищим професійним училищем № 11 м. Червонограда. В рамках проєкту «Відновлювальна енергетика – незалежне майбутнє» завдяки фінансовій підтримці  GIZ та Львівської обласної державної адміністрації на базі Червоноградського професійного гірничо-будівельного ліцею створено Навчально-практичний центр відновлювальної енергетики, загальним обсягом фінансування 12,6 млн грн.

  Заклади професійної освіти стали учасниками програми, яка буде реалізовуватися в рамках Українсько-швейцарського проєкту «DECIDE».

  Варто зауважити, в закладах П(ПТ)О Львівщини з 2023 року впроваджено нові, сучасні професії: «Електромонтер з ремонту та обслуговування сонячних електроустановок», «Оператор керованих летальних апаратів», «Майстер з діагностики та налагодження електронного устаткування автомобільних засобів».

  Вища освіта  та фахова передвища освіта. Львівщина є одним із найбільших освітньо-наукових центрів України, а Львів традиційно вважається «студентським» містом. У закладах вищої освіти навчається близько 100 тис. студентів (що складає близько 13% населення м. Львів). Водночас, говорячи про тенденції  функціонування сфери вищої освіти в регіоні, слід наголосити, що політика розвитку та пріоритети фінансування цієї сфери визначаються на національному рівні, а самі університети з року в рік нарощують рівень власної автономії, що відповідає світовій практиці.

  Підготовку фахівців з вищою освітою у Львівській області у 2024-2025 навчальному році  здійснює 21 заклад вищої освіти. Впродовж останніх десяти років мережа закладів вищої освіти у Львівській області змінювалась в напрямку реорганізації закладів шляхом їх об'єднання.

  

  Рисунок 1.9.9. Динаміка кількості ЗВО та ЗФПО та їх студентів у Львівській області, 1995-2025 рр.[24]

  У 2024-2025 навчальному році у області функціонує 20 закладів фахової передвищої освіти (ЗФПО), в яких навчаються 28,3 тис. осіб, з них 65,0% – за рахунок коштів бюджету  та 35,0% – на контрактній основі.

  У закладах вищої освіти області у 2024/2025 н.р. навчається 95,4 тис. студентів. Падіння чисельності студентів порівняно з попереднім роком становило – 12,5%. Більшість студентів здобувають освіту за денною формою навчання – 92,2% студентів та 7,8% студентів навчаються за заочною та вечірньою формою навчання.

  Зростання дефіциту державного бюджету під час війни обмежує можливості фінансування освіти в країні. Серед вступників у 2022-2023 н.р. лише третина, або 32,8% осіб здобували вищу освіту за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів та 67,2% навчалися на контрактній формі навчання.

  Висновки:

  У сфері дошкільної освіти спостерігається позитивна тенденція до збільшення кількості закладів, зокрема приватних, а також часткове вирішення проблеми перевантаження: наповнюваність ЗДО на 100 місць зменшилась з 133 дітей у 2018 році до 102 у 2024 році. Водночас зберігається перевантаженість у місті Львові та низький рівень охоплення дітей у сільській і гірській місцевості, що посилює регіональні диспропорції у доступі до дошкільної освіти.

  У сфері загальної середньої освіти триває трансформація мережі: скорочення малокомплектних шкіл, формування опорних закладів, розвиток профільних ліцеїв. За останні 12 років кількість закладів скоротилася на 23,6% з 1 410 до 1 076. Проте оптимізація супроводжується проблемами, серед яких: недостатнє фінансування для оновлення матеріально-технічної бази опорних шкіл; нестача шкільних автобусів, складність їх обслуговування; поганий стан доріг у сільських громадах, що ускладнює підвезення учнів; неоднорідність доступу до інклюзивної освіти та спеціальних освітніх послуг.

  Обсяг фінансування загальної середньої освіти Львівської області з місцевих бюджетів у 2024 р. складав близько 35,1% усіх видатків зведеного бюджету регіону. Водночас наявні проблеми скорочення чисельності учнів та збереження малокомплектних сільських освітніх закладів, суттєво збільшує вартість навчання в розрахунку на 1 учня в таких закладах. За таких обставин поглиблюється диференціація якості надання освітніх послуг між більш та менш фінансово спроможними територіальними громадами.

  Гостро стоїть проблема гіподинамії серед дітей і підлітків. Недостатня рухова активність учнів пов’язана як із цифровізацією способу життя, так і з інфраструктурними обмеженнями: лише 56,7% шкіл області мають власні спортивні зали. Відсутність базових умов для рухової активності є ризиком для здоров’я, навчання та психоемоційного стану дітей.

  Потребує оновлення підхід до інфраструктурного фінансування: замість фрагментарних рішень - необхідні довгострокові програми модернізації шкіл, ЗДО, ПТО, гуртків з урахуванням стандартів безпеки, інклюзії, доступності та здоров’язбереження.

  Нерівний доступ до якісної позашкільної інклюзивної освіти унеможливлює повноцінне залучення  до освітнього процесу в закладах дітей з особливими освітніми потребами.

  Психологічна служба в освіті потребує термінового посилення. Тривала широкомасштабна збройна агресія російської федерації проти України викликала травматичний стрес у всіх учасників освітнього процесу. За таких умов істотно зростає роль психологічної служби у системі освіти щодо забезпечення своєчасного і систематичного надання психологічної та соціально-педагогічної підтримки всім учасникам освітнього процесу відповідно до цілей та завдань системи освіти. Однак, на сьогодні існує хронічна нестача практичних психологів і соціальних педагогів, особливо в сільських школах; перевантаження  фахівців часто веде до формального виконання обов’язків; маємо недостатній рівень матеріально-технічного забезпечення умов праці фахівця психологічної служби, потребує доопрацювання алгоритм міжсекторального перенаправлення та координації в системі освіти на рівні громад та області.

  Охоплення учнів позашкільною освітою за останні два роки має позитивну тенденцію до незначного збільшення. Комунальні позашкільні заклади стикаються із серйозними труднощами, зумовленими застарілою матеріально-технічною та навчально-методичною базами, систематичним недофінансуванням потреб закладів, центрів і гуртків.

   Позашкільна освіта на 95% фінансується місцевими бюджетами. Обмеженість фінансових ресурсів територіальних громад з низьким рівнем податкоспроможності ставить у нерівні умови  можливість  забезпечення потреб дітей у позашкільній освіті у різних адміністративних одиницях. Позитивним рішенням є міжмуніципальне співробітництво територіальних громад у цій сфері. З метою привернення уваги до розвитку позашкільної освіти ЛОДА започатковано проведення щорічного форуму позашкілля та скеровано кошти на обладнання технічних гуртків позашкілля. У подальшому необхідно передбачити комплексний розвиток позашкілля.

  Львівщина зберігає лідерство у розвитку  професійно-технічної освіти в країні та має відповідно підвищене навантаження на обласний бюджет, з якого фінансуються більшість закладів, та водночас є в центрі реформ, що відбуваються у цій галузі.

  Область була пілотною у реалізації програм EU4Skills, Skills4Recovery, співпраці з Німецьким товариством міжнародного співробітництва GIZ в рамках проєктів  «Підтримка структурних змін у вугільних регіонах України», а також у партнерстві з Українським Фондом Соціальних Інвестицій. У 2024-2025 роках реалізовується швейцарсько-укранський прроєкт «Decide».

  Система професійно-технічної освіти області потребує часткових трансформацій задля подальшого розвитку, а мережа потребує подальшої модернізації відповідно до потреби ринку праці.

  З метою оптимізації видаткових ресурсів на заклади ПТО варто вжити протягом наступних п’яти років заходів щодо реорганізації 8-10 закладів, проте існує ряд бюрократичних перешкод для реалізації таких цілей. Окремо, варто звернути увагу на те, що спостерігається стабільність і частковий ріст контингенту в ЗПТО  Львівщини, а відтак система професійної освіти є серед лідерів в Україні по набору учнів. Особливу увагу варто приділити змісту освіти, оновлення навчальних планів та програм, впровадження нових професій, підвищувати кваліфікацію працівників тощо. Також слід продовжувати розбудову НПЦ та  мережі наглядових рад при ЗПТО, аби наближувати  бізнес до співпраці з ПТО.

  Реформування галузі у 2019-2027 рр. супроводжується оновленням змісту професійної освіти, впровадженням державних стандартів з конкретних робітничих професій на модульно-компетентнісній основі, запровадженням  дуальної освіти з урахуванням потреб регіону в робітничих кадрах. Позитивними досягненнями реформи стало: запровадження чіткої системи критеріїв оцінки роботи кожного закладу. Важливими організаційними заходами реформи стало формування навчально-практичних центрів закладів професійної освіти, формування кваліфікаційних центрів на базі закладів ПТО.

  У сфері фахової передвищої та вищої освіти спостерігається позитивна динаміка: з 2019 року кількість студентів у коледжах зросла на 134%. Вищі навчальні заклади області демонструють приріст студентів у перші роки війни (+7,7%), зокрема за рахунок студентів з інших регіонів. Але це не завжди відображає реальний попит чи мотивацію, а також зростає ризик втрати молоді через відтік за кордон.

  Львівщина є одним із найбільших освітньо-наукових центрів України, де зосереджено 21 заклад вищої освіти та 20 закладів передвищої фахової освіти.

  В закладах вищої освіти освітньо-викладацьку діяльність здійснює близько 11 тис. високо-кваліфікованих працівників, з яких понад 70% з вченим ступенем кандидата та доктора наук.

  У галузі вищої освіти під час першого року війни, незважаючи на скорочення фінансування закладів за рахунок бюджету, відбувся значний приріст студентів +7,7%, зокрема за рахунок збільшення студентів з інших регіонів.  Однак такі тенденції не завжди викликані підвищенням мотивації до навчання та відповідають потребам часу, суспільства та держави. Іншим викликом є збільшення через воєнний стан кількості вступників, які обирають зарубіжну вищу освіту. В перспективі  більш сприятливі умови доступу до ринків праці інших держав, що є загрозою неповернення в Україну.

  Охорона здоров’я

  У 2024 році медичну допомогу населенню Львівської області надає 151 заклад охорони здоров’я (ЗОЗ) – юридичні особи, з них: 61 ЗОЗ, які надають стаціонарну допомогу; 78 ЗОЗ, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу, у тому числі 39 центри первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД), 15 самостійних поліклінік, 8 СЛА, 4 міських ЛА. Як структурні підрозділи функціонують 227 СЛА, 73 МЛА, 448 ФАП, 103 медичних пункти тимчасового базування та 67 пунктів здоров’я.

  На даний час заклади охорони здоров’я комунальної власності перетворені на автономні суб’єкти господарської діяльності, що отримують оплату за рахунок коштів Національної служби здоров’я України (НСЗУ) за надану пацієнтам медичну послугу.

  Запрацювала електронна система охорони здоров’я та впроваджено такі електронні сервіси як: електронні скерування, рецепти, лікарняні, є-Малятко тощо. Усі сервіси покращують доступ пацієнта до медичних послуг, пришвидшують обмін інформацією між державними та комунальними установами, і, найголовніше, роблять галузь охорони здоров’я більше орієнтованою на потреби пацієнта.

  Впродовж останніх років в області суттєво розвинулась мережа надавачів первинної медичної допомоги – станом на 31.12.2024  року в НСЗУ їх зареєстровано 221, де працює більше 1 935 лікарів з надання ПМД. 130 надавачів цих послуг є приватної чи колективної форми власності (як юридичні, так і фізичні особи).

  Таблиця 1.9.4. Мережа закладів охорони здоров’я Львівської області

  Назва показника	2015	2018	2023	2024
  Лікарняні заклади, од.	131	112	64	61
  Заклади спроможної мережі	-	-	37	37
  Амбулаторно-поліклінічні заклади, од.	432	398	379	378
  Надавачі первинної медичної допомоги комунальної форми власності	-	-	98	91
  Лікарняні ліжка, тис. од.	22,7	18,6	15,5	15,2
  Лікарі, тис. осіб	14,0	12,2	10,1	11,1
  Середній медичний персонал, тис. осіб	26,4	21,5	17,2	16,3
  Чисельність населення на:
  1 лікаря	180	206	246,6*	223,7*
  1 ліжко	111	135	160,7*	163,4*
  Кількість госпіталізованих, тис. осіб	594,5	562,2	464,5	608,0
  на 100 осіб	24	22	18,7	24,5
  Середній термін перебування хворого у стаціонарі, днів	12	11	15	18

  * розрахункові дані

   

  Впродовж останніх років в області майже вдвічі зменшилась кількість закладів охорони здоров’я, які надають стаціонарну допомогу (не в останню чергу за рахунок об’єднання ЗОЗ), на 11,8% зменшилась кількість закладів-юридичних осіб та структурних підрозділів, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу.

  Невід’ємною частиною успішної трансформації системи охорони здоров’я є медичні кадри. У Львівській області в цілому достатня кількість медичних кадрів, разом з тим мають місце структурні диспропорції у забезпеченості лікарями та медичними сестрами у залежності від таких параметрів як місто або сільська місцевість, амбулаторна або стаціонарна медична допомога, первинна або спеціалізована медична допомога та розподіл фахівців всередині спеціалізованої допомоги. З 2015 року більше ніж на 25% зменшилась кількість лікарів та на третину – молодших спеціалістів з медичною освітою. У закладах охорони здоров’я існує потреба у понад 350 спеціалістах різних спеціальностей. Найчастіше заклади потребують по кілька спеціалістів різних спеціальностей, що не є критичним для галузі.

  Упродовж 2015-2024 років у закладах охорони здоров’я поетапно було скорочено понад 33% ліжкового фонду.

  І хоча кількість стаціонарних ліжок у 2024 році дещо зменшилась у порівнянні із попереднім роком, але показник забезпеченості населення стаціонарними ліжками є вищим за середній по Україні (61,8 на 10 тис. нас. по області проти 59,7 по Україні (2021 рік).

  Впродовж 2021-2024 років Львівська область за рівнем виплат за надані медичні послуги в рамках Програми медичних гарантій займає 3 місце в Україні, після Дніпропетровської області та м. Києва. Обсяг виплат у 2024 році становить 12,1 млрд грн, що на 117,2% більше, порівняно з 2023 роком.

  Таблиця 1.9.5. Інформація стосовно обсягів фінансування закладів охорони здоров’я Львівської області усіх форм власності впродовж 2021-2024 років в розрізі напрямків надання медичної допомоги, в тому числі і у відсотковому співвідношенні

  № п/п	Напрямок надання медичної допомоги	2021 рік		2022 рік		2023 рік		2024 рік
  		Обсяг фінанс., млн грн	% від заг. обсягу фінанс.	Обсяг фінанс., млн грн	% від заг. обсягу фінанс.	Обсяг фінанс., млн грн	% від заг. обсягу фінанс.	Обсяг фінанс., млн грн	% від заг. обсягу фінанс.
  1	Первинна медична допомога	1397,7	16,8 %	1731,2	16,5 %	1748,9	16,9%	1794,0	14,8%
  2	Екстрена медична допомога	724,0	8,7 %	725,2	6,9 %	719,6	7,0%	782,7	6,5%
  3	COVID-19	1211,4	14,6 %	985,3	9,4 %	-	-	-	-
  4	Амбулаторні послуги загального профілю	823,8	9,9 %	1154,9	11,0 %	1324,0	12,8%	1320,8	10,9%
  5	Пріоритетні амбулаторні послуги (діагностичні обстеження раннього виявлення новоутворень)	22,7	0,3 %	34,8	0,3 %	41,6	0,4%	52,4	0,4%
  6	Стаціонарні послуги загального профілю	2231,8	26,9 %	3134,5	30,0 %	3916,6	37,9%	5121,7	42,3%
  7	Пріоритетні стаціонарні послуги	444,8	5,4 %	661,5	6,3 %	650,5	6,3%	675,8	5,6%
  8	Діаліз	148,7	1,8 %	173,7	1,6 %	158,9	1,5%	166,7	1,4%
  9	Лікування туберкульозу	79,4	1,0 %	72,9	0,7 %	59,2	0,6%	44,5	0,4%
  10	Медична допомога особам з ВІЛ	8,0	0,1 %	12,0	0,1 %	9,2	0,1%	10,9	0,1%
  11	Медична реабілітація	159,0	1,9 %	273,4	2,6 %	313,3	3,0%	479,6	4,0%
  12	Онкологія	316,9	3,8 %	538,3	5,1 %	470,2	4,6%	515,5	4,2%
  13	Паліативна медична допомога	188,0	2,3 %	275,7	2,6 %	250,5	2,4%	276,9	2,3%
  14	Психіатрична допомога	188,6	2,3 %	275,6	2,6 %	357,3	3,4%	373,5	3,1%
  15	Спеціальні дослідження	-	-	4,0	0,1 %	68,7	0,7%	66,0	0,5%
  16	Забезпечення надання медичної допомоги в особливих умовах	-	-	164,4	1,6 %	163,3	1,6%	172,4	1,4%
  17	Допоміжні репродуктивні технології	-	-	-	-	-	-	17,6	0,1%
  18	Трансплантація	-	-	-	-	-	-	154,8	1,3%
  19	Стоматологічна допомога	8,2	0,1 %	15,7	0,1 %	27,1	0,3%	30,8	0,3%
  20	Перехідне фінансове забезпечення	348,6	4,1 %	-	-	-	-	-	-
  21	Кадрове забезпечення	-		250,6	2,5 %	48,3	0,5%	49,1	0,4%
  	Всього:	8301,6	100,0 %	10483,7	100,0 %	10327,3	100,0 %	12105,4	100,0 %

  Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2023 № 174 «Деякі питання організації спроможної мережі закладів охорони здоров’я»  та з метою доступу населення до базових спеціалізованих медичних послуг у складі Львівського госпітального округу створено сім медичних кластерів - в межах нових утворених районів.

  Розпорядженням начальника Львівської обласної військової адміністрації від 27.07.2023 № 577/0/5-23ВА затверджено перелік погоджених МОЗ закладів охорони здоров’я спроможної мережі госпітального округу Львівської області, який включає:

  9 надкластерних закладів охорони здоров’я (багатопрофільні заклади, в яких наявні ресурси та технології, орієнтовані на забезпечення медичного обслуговування у найбільш складних та/або рідкісних випадках захворювань населення всього госпітального округу за напрямами медичного обслуговування). До них належать:

  §  Єдина дитяча лікарня КНП ЛОР «Клінічний центр дитячої медицини», створена на базі двох закладів: об’єднання КНП ЛОР «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ» та КНП ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр»;

  §  КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня»;

  §  КНП  ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи»;

  а також спеціалізовані заклади (центри) за окремим профілем у кількості не більше одного на госпітальний округ:

  §  КНП ЛОР «Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр»;

  §  КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний лікувально-діагностичний кардіологічний центр»;

  §  КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня»;

  §  КНП ЛОР «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня»;

  §  КНП ЛОР «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр»;

  §  КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний перинатальний центр».

  7 кластерних закладів охорони здоров’я (багатопрофільні заклади, спроможні забезпечити на території госпітального кластера потребу населення в медичному обслуговуванні у найбільш поширених захворюваннях і станах).

  21 загальний заклад охорони здоров’я (багатопрофільні заклади, що надають медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечують базові напрями медичної допомоги, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних закладів охорони здоров’я). 

  Така оптимізація мережі закладів охорони здоров’я, розподіл обсягів медичної допомоги між рівнями та регіоналізація надання медичної допомоги дозволять забезпечити реалізацію державної політики у сфері державних фінансових гарантій, в тому числі за медичними послугами, які визначені як пріоритетні.

  

  Рисунок 1.9.10. Заклади охорони здоров’я спроможної мережі госпітального округу Львівської області

   

  Розроблено та впроваджено маршрути пацієнтів між закладами охорони здоров’я Львівської області.

   

  Таблиця 1.9.6. Маршрути пацієнтів між закладами охорони здоров’я Львівської області

  Напрям медичної допомоги	Назва та дата прийняття наказу ДОЗ Львівської обласної державної адміністрації
  Гострий коронарний синдромом  з елевацією сегменту ST	Наказ ДОЗ ЛОДА від 28.03.2023 № 215 «Про внесення змін до наказу ДОЗ ЛОДА від 17.09.2020 № 677 «Про організацію надання кардіологічної допомоги хворим із гострим коронарним синдромом з елевацією сегменту ST у Львівській області»
  Гострий мозковий інсульт	Наказ ДОЗ ЛОДА від 09.10.2023 № 722 «Про Порядок організації надання медичної допомоги пацієнтам із гострим мозковим інсультом (далі - ГМІ) у Львівській області»
  Невідкладні стани, зумовлені хірургічними/травматологічними захворюваннями	Наказ ДОЗ ЛОДА від 17.01.2022 від № 30 «Про маршрути пацієнтів при невідкладних станах, зумовлених хірургічними/травматологічними захворюваннями на території Львівської області» (зі змінами)
  Перинатальна допомога	Наказ ДОЗ ЛОДА від 08.03.2024 № 178 «Про маршрутизацію пацієнток з надання перинатальної допомоги на госпітальному етапі у закладах охорони здоров’я Львівської області»
  Психіатрія	Наказ ДОЗ ЛОДА від 18.10.2023 № 744 «Про виконання ЗОЗ Львівської області «Комплексної програми охорони психічного здоров’я та психосоціальної підтримки цивільного населення у Львівській області на 2023-2026 роки»  (зі змінами)
  Реабілітація	Наказ ДОЗ ЛОДА від 18.10.2023 № 745 «Про порядок організації надання реабілітаційної допомоги у закладах охорони здоров’я Львівської області» (зі змінами)
  Онкологія	Наказ ДОЗ ЛОДА від 13.05.2024 № 347 «Про маршрутизацію пацієнтів з надання онкологічної допомоги на госпітальному етапі у закладах охорони здоров’я Львівської області»
  Паліативна допомога	Наказ ДОЗ ЛОДА від 15.02.2024 № 110 «Про затвердження мережі закладів охорони здоров’я Львівської області для надання паліативної допомоги»

   Для захисту працівників та хворих заклади охорони здоров’я, які формують спроможну мережу Львівської області, використовують 2 захисні споруди ІІІ класу загальною ємністю 350 (150 і 200 відповідно) осіб. Також в закладах охорони здоров’я області наявне 23 протирадіаційні укриття (ПРУ) на базі 17 закладів охорони здоров’я із загальною місткістю 4,066 тис. осіб, з яких за даними проведеної технічної інвентаризації, 3 укриття місткістю 350 тис. осіб, що складає 24 % від усієї кількості ПРУ, «ГОТОВІ» до використання за призначенням. Усі інші 20 ПРУ (76 % від загальної кількості) місткістю 3,716 тис. осіб «ОБМЕЖЕНО ГОТОВІ», тобто потребують проведення ремонтних робіт та вкладення коштів для приведення їх до повної готовності для утримання в них хворих та медичного персоналу.

  Якщо у 2020-2021 роках регіональна система охорони здоров’я фокусувалась на боротьбі з пандемією Covid-19, то з 2022 року – на забезпеченні функціонування галузі в умовах повномасштабної російської воєнної агресії, подальшому розвитку екстреної медичної допомоги, оснащенні закладів охорони здоров’я дороговартісним обладнанням та реформуванні лікарняної мережі.

  Для боротьби з аварійними відключеннями електроенергії та блекаутами вживалися заходи із забезпечення закладів альтернативними джерелами живлення (АДЖ). Так, у ЗОЗ було встановлено 730 АДЖ, з них в обласних – 193, кластерних лікарнях - 75, інших – 462. Зокрема, з МОЗ України за рахунок централізованих поставок отримано  64 генераторів.

  Введено в експлуатацію 22 кисневі станції: 8 отримано від МОЗ, 12 придбано за кошти обласного бюджету, 1 за кошти місцевого бюджету та 1 міжнародної організації. Центр легеневого здоров’я отримав від уряду Данії кисневий генератор потужністю 330 л/хв. та 115 кисневих балонів.

  Розвиток служби екстреної медичної допомоги. Упродовж 2020-2021 років служба екстреної медичної допомоги отримала 140 автомобілів, у т.ч. 90 – за кошти НСЗУ в рамках пакету медичних гарантій і 50  - від МОЗ України.

  У 2021 році МОЗ України започаткувало проєкт аеромедичної евакуації. До його реалізації долучився КНП ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (Центр ЕМД). Гелікоптерами транспортували пацієнтів з інфарктом, інсультом, політравмою, нейротравмою, опіками, після ДТП. За рік було здійснено 60  аеромедичних евакуацій гелікоптерами ДСНС та Нацполіції.

  У рамках програми Президента України «Велике будівництво» після проведення реконструкції та капітального ремонту відкрито 9 приймальних відділень екстреної медичної допомоги. Для цих приймальних відділень багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування (БЛІЛ) в централізованому порядку  отримано 6 комп’ютерних томографів та за кошти державної субвенції придбано 6 рентген-апаратів і 9 УЗД систем.

  Протягом 2022-2024 років Центр ЕМД здійснено понад 3000 евакуацій пацієнтів на лікування за кордон. Від уряду Норвегії Центр ЕМД отримав 2 спеціальних евакуаційних реанімаційних автобуси.

   З балансу центру на потреби ЗСУ та прифронтових ЗОЗ було передано 357 автомобілів швидкої допомоги та інших транспортних засобів.

  Забезпечення доступності до первинної медичної допомоги, телемедицина. Упродовж 2018-2021 введено в експлуатацію 43 амбулаторії, з них 12 у 2021 році.  Придбано 269 службових автомобілів для медпрацівників у сільській місцевості, з них 43 для нових амбулаторій і 226 - для існуючих.

  За кошти державної субвенції (25 млн грн) закуплено 254 комплекти телемедичного обладнання, з них у 2021 році 27 комплектів для лікарських амбулаторій Дрогобицького, Стрийського, Яворівського, Самбірського та Львівського районів.

  Розвиток служби материнства і дитинства. За підсумками роботи у 2021 році Міністерство охорони здоров’я України нагородило КНП ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» (ЗУСДМЦ) відзнакою «Краща дитяча лікарня України. У зазначеному закладі завершено будівельні роботи у відділенні трансплантації кісткового мозку. Також, у ЗУСДМЦ відкрито клініку дитячої онкології та трансплантації кісткового мозку; розпочато лікування дітей із спінальною м’язовою атрофією (СМА) препаратом «Spinraza»; налагоджено евакуацію онкохворих дітей для лікування у закордонних клініках. У закладі запрацювала перша в Західній Україні лабораторія молекулярно-генетичних досліджень, до створення якої активно долучився БФ «Крила надії».

  У КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний перинатальний центр» відкрито корпус Б-3 зі спеціалізованою жіночою консультацією, розширеним відділенням патології вагітності на 74 ліжка та гінекологічним стаціонаром на 80 ліжок, також відкрито відділення медичної реабілітації передчасно народжених і малих дітей,  кабінет діагностики патології молочних залоз та банк грудного молока; запрацював неонатальний скринінг для пацієнтів з усієї Західної України. Заклад став першим в Україні, де відкрили відділення допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Також протягом 2022-2023 років у закладі модернізовано укриття, а саме, на площі понад 700 квадратних метрів облаштовано пологовий зал, операційну, палати інтенсивної терапії, постінтенсивного догляду. Приміщення відповідає вимогам безпеки, безбар’єрності та державним будівельним нормам. Упродовж двох останніх років КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний перинатальний центр» є першим в Україні за кількістю наданої медичної допомоги при пологах.

  Після капітального ремонту та реконструкції повноцінно запрацював оновлений пологовий корпус КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» на 100 акушерських ліжок; також створено банк грудного молока.

  Медевакуація. Медичними працівниками проводились цілодобові чергування у пунктах обігріву на кордоні з Польщею, а також на Львівському головному залізничному вокзалі та станції Підзамче. За кордон евакуйовано 552 дитини, 289 з них отримали лікування у клініках 29 країн. В області було розгорнуто мобільні польові госпіталі: «Сумка Самарянина», у якому проліковано 3 697 пацієнтів, Ізраїльський – 6 005 пацієнтів, Нідерландський – 1 564 пацієнти.

  Розвиток системи трансплантації органів. Львівська область займає 2 місце в Україні за кількістю проведених операцій з трансплантації органів та стовбурових гемопоетичних клітин.

  Впродовж 2023-2024 років в області проведено 277 такого роду операцій, в тому числі у 2023 році – 133, у 2024 році – 144.

  Мережа центрів трансплантації Львівщини включає КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня», КНП ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» та КНП «ЛТМО «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги».

  Історія трансплантації нирки в КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» розпочалася з 1996 р., виконано понад 400 трансплантацій.

  Уперше в Україні в 1999 р. проведена аутотрансплантація нирки з екстракорпоральною реконструкцією судин. На сьогодні в клініці виконують переважно прижиттєві трансплантації нирок, а також пересадки серця.

  У КНП ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» надається трансплантаційна допомога маленьким пацієнтам з термінальною нирковою недостатністю та патологією крові. Вперше в Західній Україні в 2021 р. виконана трансплантація нирки дитині за допомогою фахівців КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня». Досвід клініки включає 16  трансплантацій нирки в дітей і трансплантації кісткового мозку.

  КНП «ЛТМО «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» є лідером за кількістю трансплантованих органів в Україні.

  З 2020 р. тут виконано понад 260 трансплантацій нирок, печінки, серця, легень та підшлункової залози. Досягненнями закладу є перші в Україні успішні трансплантації легень, підшлункової залози та нирки, серця дитині за допомогою київських та польських фахівців.

  Лікарня співпрацює з багатьма клініками світу. В умовах війни провідні фахівці країн НАТО в галузі хірургії, анестезіології, комбустіології діляться практичним досвідом з нашими лікарями. Завдяки прямій взаємодії з лікарнями Туреччини, Польщі, Німеччини та США вітчизняні фахівці мають змогу безперервного навчання та обміну досвідом. На території об’єднання працюють іноземні фахівці місії «Face to face», у рамках якої проводять надскладні реконструктивні операції на обличчі.

  Екосистема реконструкції, реабілітації та протезування, яка сформувалась у регіоні, має вагоме значення для всієї України, адже більшість пацієнтів не є жителями Львівщини. В майбутньому ці центри мають можливість стати моделлю для відновлення людського потенціалу в інших містах  та регіонах України.

  Впродовж 2022-2023 років в регіоні відкрито клініки з протезування, реконструкції та реабілітації «Superhumans» на базі КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих  ім. Ю. Липи» за ініціативи Першої леді України та «Незламні» («Unbroken») у КНП «ЛТМО «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги».

  «Superhumans» - всеукраїнський сучасний центр, який спеціалізується на фізичній, психологічній та психосоціальній реабілітації, протезуванні та реконструктивних операціях для людей, котрі постраждали внаслідок воєнних дій російської федерації на території України. «Superhumans» має ексклюзивний контракт із британським виробником біонічних рук Open Bionics, «Unbroken» співпрацює з українським стартапом «розумних» роборук Esper Bionics. Серед експертів, які навчають українських лікарів, – провідні протезисти та реабілітологи зі США, Німеччини, Британії й інших країн.

   «Unbroken» декларує спроможність щорічно лікувати близько 10 тис осіб і протезувати 70 осіб щомісячно.

  У «Superhumans» зорієнтовані на 3 тис. пацієнтів у рік та 50 протезувань у місяць.

  В обидвох закладах відкриті освітні центри і уже навчають лікарів із ПТМО.  За допомогою численних  партнерів центри багатократно збільшили можливості для протезування, піклування про ментальне здоров'я, довготривалої підтримки осіб, які постраждали від війни, включаючи соціальне житло та програми реінтеграції.

  Сьогодні у Львівській області послуги медичної реабілітації надають 52 заклади охорони здоров’я. З них за пакетом №25. Медична реабілітація немовлят, які народилися передчасно та/або хворими, протягом перших трьох років життя – 16 закладів, №54. Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у амбулаторних умовах – 48 закладів, №53. Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах – 25 закладів.

  

  Рисунок 1.9.11. Концентрація надавачів послуг медичної реабілітації у Львівській області[25]

   

  Водночас розбудова кластера медичної реабілітації передбачає, що поряд з тими зусиллями, які спрямовуються для подальшого розширення високоспеціалізованих реабілітаційних центрів і приведення рівня їх послуг до найвищих стандартів, необхідним буде чітке визначення ролі і місця кожного медичного закладу області в системі надання послуг лікування і реабілітації. Запровадження їх спеціалізації і налагодження між ними тісної співпраці і координації дозволить розвантажити високоспеціалізовані медичні заклади і водночас підвищити ефективність використання лікарень і колишніх санаторіїв, розташованих в громадах, результатом таких системних зусиль стане в кінцевому рахунку підвищення якості медичних послуг для мешканців і спроможність медичних закладів надавати повноцінну диверсифіковану допомогу в реабілітації для тих, хто її потребує. Одночасно з цим перед усіма громадами постає необхідність адаптації громадського простору до вимог інклюзивної доступності.

  На даний момент у різних куточках України працює 55 виробників протезів. Деякі з цих провайдерів є протезними клініками однієї мережі, а інші є незалежними центрами.

  З літа 2022 року з’явилися нові надавачі послуг, одні менші, а інші більшого масштабу; продовжують формуватися нові підприємства, передбачаючи постійно зростаючий попит.

  Найбільша концентрація протезних закладів наявна у Київській, Львівській та Харківській областях. Це пов’язано з двома основними факторами: одні заклади переїхали з інших регіонів у зв’язку з війною, а інші виявили, що більше пацієнтів опинилося в цих областях внаслідок реабілітаційних шляхів евакуації (зараз цей фактор поступово змінюється).

  За даними Міністерства соціальної політики України Львівська та Харківська області займають 2 місце за кількістю діючих протезних підприємств^[26] - по 8 одиниць, більше підприємств розміщено лише у Київській області – 13.

  Хоча галузь протезування добре розвинена і продовжує розвиватися, а серед надавачів протезних послуг існує здоровий рівень конкуренції, кількість людей з ампутованими кінцівками перевищує норму. Крім того, в галузі наявний ряд проблемних питань – від недостатньої кількості нових кваліфікованих працівників, як протезистів-ортезистів, так і техніків-протезистів-ортезистів, до проблемних питань з міжнародною логістикою та затримками з боку іноземних виробників комплектуючих, які продовжують впливати на деякі випадки (особливо, коли йдеться про протезування верхніх кінцівок).

   

  Висновки:

  Львівська область впродовж останніх років суттєво наростила потенціал у сфері охорони здоров’я, а в умовах війни є одним з найбільших надавачів медичних та реабілітаційних послуг в Україні, завданням якого є не лише надання якісних послуг мешканцям регіону, а й громадянам усієї України, зокрема ВПО, пораненим бійцям та цивільним особам, ветеранам та іншим групам осіб.

  Водночас до проблемних аспектів, які потребують вирішення для подальшого розвитку сфери охорони здоров’я в регіоні слід віднести:

  §  Недостатнє  фінансове  забезпечення  сфери  охорони  здоров’я для покриття потреб різних груп населення у медичних послугах, у тому числі додаткових потреб, які виникли внаслідок війни та військових дій.

  §  Низький рівень практикоорієнтованості медичної освіти та регулювання підготовки кадрів за державним замовленням відповідно до потреб держави, неефективна модель роботи інтернатури.

  §  Недостатня кількість кваліфікованих управлінських кадрів, малоефективна робота лікарського самоврядування, диспропорції у структурі медичних кадрів – особливо у співвідношенні кількості середнього медичного персоналу до кількості лікарів (в середньому у області 1,5 : 1, у розвинених системах – 3 : 1).

  §  Відсутність єдиної системи моніторингу обігу ліків значно ускладнює визначення обсягу фальсифікованих ліків, неефективне регулювання реклами ліків.

  §  Система охорони здоров’я зазнає особливого навантаження у зв’язку із міграцією населення та переміщеннями медичних працівників.

  §  Падіння виробництва у фармацевтичній промисловості. Ситуація у межах гуманітарної допомоги поставки лікарських засобів є досить складною – затримки поставок як на етапі надходження в Україну, так і в процесі розповсюдження в межах країни.

  Макроекономічні та фіскальні наслідки війни свідчать про те, що державні доходи будуть обмеженими, що може вплинути на зменшення об’ємів державних видатків на охорону здоров’я.

  
  

  Культура

  Галузь культури є найвагомішим чинником у формуванні та збереженні національної ідентичності народу.

  Екосистему культури Львівщини створюють сукупність таких секторів, як матеріальна та нематеріальна культурна спадщина, мистецтво, мистецька освіта, культурно-креативні індустрії.

   

  Таблиця 1.9.7. Сектори культури Львівщини

  №	Сектор культури	Охоплені галузі
  1.	Матеріальна культурна спадщина	§   пам'ятки історії (будівлі, споруди, пам'ятні місця); §   пам'ятки археології (городища, кургани, руїни древніх поселень, укріплень, древні місця захоронень, кам'яні скульптури тощо); §   пам'ятки містобудування та архітектури (архітектурні ансамблі та комплекси, площі, вулиці, споруди цивільного та промислового будівництва, військової та культової архітектури, народного зодчества, вироби монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва); §   пам'ятки мистецтва (твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного та інших видів мистецтва); §   музеї, бібліотеки та архіви.
  2.	Нематеріальна культурна спадщина	§   усні традиції; §   виконавське мистецтво; §   звичаї, обряди, святкування; §   традиційні ремесла/народні художні промисли (гончарство, кераміка, ковальська справа, ткацтво, гутництво, килимарство, різьбярство, писанкарство тощо).
  3.	Мистецтво	§   театр, балет, танець, цирк, музичні вистави (мюзикл, опера), перформанс; §   живопис, скульптура, графіка, мозаїка, інсталяція, муралізм, стріт-арт, скульптура, фотографія, паблік-арт тощо; §   література; §   музика, фільми, відео.
  4.	Мистецька освіта	§   початкова мистецька освіта; §   фахова мистецька освіта; §   вища мистецька освіта.
  5.	Культурно-креативні індустрії	§   дизайн та мода (інтер’єри, прикладний, графічний, ландшафтний, саунд-дизайн, мода, архітектура); §   інтерактивне програмне забезпечення - комп'ютерні та відеоігри, навчальні матеріали; §   фестивалі (музичні, фольклорні, етно- , літературні, кіно-, мистецькі, еко-туристичні, гастрономічні, книжкові, театральні, інші); §   культурні та креативні простори; §   креативне підприємництво; §   інновації та інші.

  Більше того, в умовах війни перед галуззю культури виникли такі важливі завдання як протидія інформаційній та культурній складовій російської військової агресії, збереження національної пам’яті та меморіалізація героїв – захисників України та подій російсько-української війни, відновлення психічного та ментального здоров’я мешканців, інтеграція української культури в світовий культурний простір, культурна дипломатія та співпраця з діаспорою тощо.

  До проблематики в галузі можна віднести також низьку відвідуваність культурно-мистецьких закладів через відсутність мотивації, потреби, бажання мешканців. Відтак, значна частина мешканців регіону не має уявлення про багатство та різноманітність культури Львівщини. Отож, для підвищення попиту на культурно-мистецький продукт, слід не тільки сформувати потребу населення до його споживання, а й запропонувати якісний продукт.

  Крім того, цінність культурних інвестицій не до кінця усвідомлюється на місцевому рівні та обмежується старим та вузьким баченням.

  В першу чергу зміни повинні торкнутися оптимізації культурних ресурсів і покращення економічної ефективності у наданні послуг, а також активного їх залучення для економічного та соціального розвитку, зокрема через туризм, залучення інвестицій, креативне підприємництво.

  Високий потенціал для інвестування та промоції регіону мають візитівки Львівщини, внесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України: мистецтво виготовлення Яворівської дерев’яної забавки, традиція приготування Яворівського пирога, створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі, Надсянська говірка на Мостищині та мистецтво виготовлення глинянського візерункового текстилю. Також відомою окрасою регіону є сокальська кераміка.

  До мережі закладів культури Львівщини належать 2 739 заклади, серед яких:

  §  1 351 народних доми;

  §  1 108 бібліотеки;

  §  2 вищі мистецькі навчальні заклади;

  §  5 фахових мистецьких коледжів;

  §  85 мистецьких навчальних закладів;

  §  166 музеїв, у тому числі 142 громадських;

  §  10 театрів;

  §  9 концертних установ;

  §  «Навчально-методичний центр культури і мистецтв Львівщини»;

  §  «Культурно мистецький центр «Львівський палац мистецтв»;

  §  Львівський державний цирк.

  Народні доми. На Львівщині налічується 1 351 заклад культури клубного типу, з яких 1274 – у сільській місцевості, у тому числі 5 центрів культурних послуг. У 2024 році у народних домах області проведено понад 47 тисяч заходів.

  При народних домах діють 447 колективів, з яких 388 мають звання «Народний», а 59 — звання «Зразковий».

  Всього 38% народних домів (510 закладів) мають комп’ютери та підключення до мережі Інтернет, комп’ютерний парк налічує 666 одиниць.

  Активізації роботи народних домів та художньої самодіяльності сприяло проведення у 2025 році презентацій мистецького потенціалу в рамках проєкту «Культура діЄ».

  Важливим результатом діяльності народних домів стало запровадження та активна промоція нових форм і методів організації дозвілля. Однак реалізація Програми лише частково вирішила низку проблемних питань. Тому стратегічно важливо продовжити позитивний досвід її виконання.

  У переважній більшості народних домів, особливо в сільській місцевості, простежуються несучасні форми та методи роботи. Застаріла матеріально-технічна база: глядацькі крісла та одяг сцени не оновлювалися багато років, старі сценічні костюми, відсутність або мала кількість сценічного освітлення. У більшості випадків персонал народних домів не бере участі у грантових проєктах.

  Бібліотеки. За кількістю бібліотек Львівщина займає 1-ше місце в Україні. В області станом на 2025 рік функціонує 1108 публічних бібліотек та 98 пунктів видачі у населених пунктах, в яких відсутні бібліотеки чи книгарні.

  Загальна кількість користувачів публічних бібліотек області станом на 2024  рік становить понад 686 тис. осіб. Незважаючи на воєнний стан у державі показник відвідування бібліотек залишається на рівні близько 4700 тис. відвідувачів на рік. Станом на кінець 2024 року бібліотечний фонд налічує 6 990,4 тис. примірників[27].

  Бібліотечний фонд налічує 6 967 тис. примірників. Обсяг видатків на придбання книг для поповнення бібліотечних фондів становить 10 155 тис. грн та 683,2 тис. грн - на передплату періодичних видань. Закуплено 118,01 тис. примірників та передплачено 9,13 тис. грн періодичних видань.

  Всього 37% публічних бібліотек області (439 закладів) підключення до мережі інтернет, з них 397 бібліотек надають послугу WiFi. Комп’ютерний парк налічує 1 646 одиниць.

  На сьогодні також діє державна Програма підтримки української книги, завдяки якій бібліотеки безкоштовно отримують книги. Однак це лише частково вирішує проблему розвитку бібліотеки як сучасного культурно-освітнього та інформаційного центру.

  Для трьох обласних бібліотек виділено кошти у сумі 1,5 млн грн на придбання тифлокомплекса – комплекта обладнання для незрячих та слабозорих користувачів.

  Завдяки пілотному проєктові «Модель сучасної бібліотеки» відкрито 20 сучасних бібліотечних просторів у 20 громадах області (обласний бюджет 2 млн грн, місцевий - 8,625 млн грн). Проєкт  моделі нового бібліотечного простору, показав громадам  переваги трансформаційних змін бібліотеки, продемонстрував на прикладах, як завдяки  використанню  сучасних  методів, прийомів, форм  роботи та застосуванню інформаційно-комунікаційних технологій, змінюється якість роботи бібліотеки, відкриваються можливості для її розвитку.

  366 бібліотек області обладнані засобами безбар’єрності (пандуси, низькі пороги). У 16 бібліотеках наявна література, написана шрифтом Брайля, 13 мають в наявності матеріали збільшеним шрифтом, у 24 є аудіокниги.

  Стратегічними для розвитку бібліотек регіону є такі заходи та проєкти: масштабування бібліотечних фондів та бібліотечних проєктів, інтерактивна бібліотека, «Форум видавців», семінари-навчання для бібліотекарів, бібліотека – як центр духовно-культурного виховання  молоді сільської місцевості, співпраця з партнерськими організаціями, участь у міжнародних програмах, проєктах та грантах, співпраця з народними домами – єдиний організм культурної співпраці, бібліотека та сучасне кіно, бібліотека як пункт доступу до інформаційних та електронних послуг.

  У співпраці з Міжнародною благодійною організацією «Благодійний фонд «СОС Дитячі Містечка» напрацьовано проєкт «Сучасний інтерактивний простір у громаді» та відкрито 3 сучасних простори.

  Завдяки співпраці  дитячого фонду ООН Unicef для кожної дитини у 9 закладах культури Львівщини запрацював сучасний інтерактивний, пізнавально-інформаційний простір «Бібліоняня».

  366 бібліотек області обладнані засобами безбарєрності (пандуси, низькі пороги). У 16 бібліотеках наявна література, написана шрифтом Брайля, 13 мають в наявності матеріали збільшеним шрифтом, у 24 є аудіокниги. Відповідно до Національної стратегії із створення безбар’єрного простору планується забезпечити 3 бібліотеки обласного підпорядкування комп’ютерними тифлокомплексами, що дасть можливість збільшити кількість відвідувачів з особливими потребами.

  Стратегічними для розвитку бібліотек регіону є наступні заходи та проєкти: масштабування бібліотечних фондів та бібліотечних проєктів, інтерактивна бібліотека, «Форум видавців», семінари-навчання для бібліотекарів, бібліотека – як центр духовно-культурного виховання  молоді сільської місцевості, співпраця з партнерськими організаціями, участь у міжнародних програмах, проєктах та грантах, співпраця з народними домами – єдиний організм культурної співпраці, бібліотека та сучасне кіно, бібліотека як пункт доступу до інформаційних та електронних послуг.

  Мистецька освіта. На Львівщині налічується 85 мистецьких шкіл: 35 музичних, 44 школи мистецтв, 3 художні, 2 школи хорового співу та 1 хореографічна, з них у сільській місцевості - 23. Усього в закладах навчається 24 365 дітей, з яких 6 416 — діти пільгових категорій. Навчальний процес забезпечують 2 685 викладачів.

  У 2022-2023 навчальному році у мистецькі заклади вступило більше 400 студентів, 387 студентів завершили навчання та 240 студентів продовжили навчання у вищих навчальних закладах, що становить 62% від кількості випускників. Працевлаштовано 147 випускників. Незважаючи на військові дії у країні та виїзд учнів за межі держави, тенденція вступників у вищі навчальні заклади зберігається.

  Проведено низку заходів для підтримки мистецької освіти, зокрема: придбання технічного обладнання для якісного проведення навчального процесу для 10 мистецьких шкіл.

  Для підтримки талановитої молоді та відзначення відмінних успіхів у навчанні переможців обласних конкурсів та активізації їх творчої діяльності щорічно проводиться дитяча обласна премія  «Талановита Львівщина».

  Для промоції мистецтва за кордоном фаховими коледжами було проведено більше 30 заходів за кордоном, зокрема у Австрії, Польщі, Литві, Латвії, Німеччині. Загалом на Львівщині мистецькими навчальними закладами проведено більше 320 заходів.

  Мистецькими коледжами проведено низку концертів для віськовослужбовців та ветеранів війни, зокрема у реабілітаційних центрах, участь у яких взяли більше 150 військовослужбовців. У період 2022-2024 років проведено для мистецьких навчальних закладів більше 40 Всеукраїнських та обласних мистецьких конкурсів, у яких взяли участь понад 4 905 учнів з Львівщини та України.

  Для підвищення кваліфікації викладачів мистецьких навчальних закладів області Навчально-методичним центром культури і мистецтв Львівщини у 2023 році проведено 8 тренінгів та сертифіковано 4 246 спеціалістів.

  З метою забезпечення інклюзивної освіти в закладах проведено спеціалізовані курси для підвищення фахової компетентності педагогічних працівників, що надало можливість збільшити кількість дітей з особливими освітніми потребами, охоплених інклюзивним навчанням до 15 осіб. У навчальний період 2020-2021 року проведено атестацію для 432 педагогічних працівників мистецьких навчальних закладів.

  Фінансування діяльності мистецьких шкіл у 2025 році становило всього в області - 700,338 млн грн, у тому числі бюджетне фінансування - 668,175 млн грн, батьківська плата - 32,163 млн грн. Водночас і ці кошти скеровуються не на покращення матеріально-технічної бази та розвиток школи, а в основному покривають обов’язкові видатки. У 8 мистецьких школах області створено сучасні кабінетимузично-теоретичних дисциплін.

  Сучасний стан забезпечення мистецьких шкіл Львівщини інструментами, технічними засобами для активізації та модернізації навчально-виховного процесу, а також якісною літературою не відповідає вимогам щодо надання якісних культурних та освітніх послуг і потребує додаткового фінансування.

  Водночас система культурно-мистецької освіти демонструє хороші результати. Учні мистецьких шкіл регулярно здобувають нагороди на престижних міжнародних конкурсах, фестивалях і виставках, що засвідчує високий рівень підготовки та значний потенціал українського мистецтва. У школах закладається основа для занять музичною творчістю, здійснюється навчання дітей різним видам мистецтва, ведеться послідовна робота зі збереження духовних цінностей українського народу й культурних традицій, притаманних нашому регіону. Також проводиться підготовка обдарованих дітей до свідомого вибору професії в галузі культури та мистецтва.

  На сьогодні Львівщина володіє потужним потенціалом у цій галузі, який створювався протягом багатьох десятиріч. Ефективність системи мистецької освіти області підтверджується численними іменами наших земляків – музикантів, артистів, художників – відомих в Україні та поза її межами.

  Нематеріальна культурна спадщина. Відповідно до статті 16 Закону України «Про культуру» вищі органи виконавчої влади забезпечують збереження нематеріальної культурної спадщини (НКС), в тому числі традиційної народної культури, мов, діалектів і говірок, фольклору, традицій, звичаїв та обрядів, народних художніх промислів і ремесел, історичних топонімів тощо. Львівщина багата на унікальні культурні цінності, що мають виняткове історичне, художнє, наукове та інше культурне значення для формування вітчизняного культурного простору і визначають внесок українського народу у всесвітню культурну спадщину.

  У 2022 році включено 4 елементи до Національного переліку Нематеріальної культурної спадщини: Мистецтво виготовлення Яворівської дерев’яної забавки, Традиція приготування Яворівського пирога, Створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі із Жовківщини, Надсянська говірка на теренах Мостищини.

  У 2023 році включено 1 елемент до Національного переліку Нематеріальної культурної спадщини – Традиції Глинянського візерункового текстилю).

  У 2024 році включено 4 елементи до Національного переліку Нематеріальної культурної спадщини: Техніка вишивки «Городоцький шов» («городоцький стіб»), Культура приготування та споживання «Засипаної капусти», Виконавське мистецтво створення Бойківської писанки, Традиція дзвонарства у Львові.

  У 2025 році включено 2 елементи до Національного переліку Нематеріальної культурної спадщини: Мистецтво виготовлення Сокальської кераміки та Весільний обряд заплітання долі зі Стрийщини.

  У сучасному світі, на тлі глобалізації та швидкого технологічного прогресу, збереження нематеріальної культурної спадщини має критичне значення, зокрема в умовах війни, яка ставить під загрозу історичні, культурні та традиційні цінності.

  Музейна галузь Львівщини є однією з найпривабливіших в Україні для туристів, чому сприяє багатий музейний фонд, високопрофесійні працівники, розташування музеїв у будівлях, які є пам’ятками архітектури (центральна частина міста Львова, замки «Золотої Підкови»), а також пов’язаних з визначними постатями. Львівщина посідає друге місце після міста Києва за кількістю музеїв та заповідників. У фондах державних музеїв області зосереджено понад 14% від загального Музейного фонду України — близько 1,9 млн одиниць збереження.

  Станом на 2025 рік в області функціонує 166 музеїв та заповідників, зокрема 24 основних музейні установи: 3 підпорядковані Міністерству культури та стратегічних комунікацій України, 2 — Національній академії наук України, 8 — органам обласної влади, 3 — Львівській міській раді, та 8 — місцевим органам влади. Поряд з державними закладами діє мережа громадських музеїв — зареєстровано 142 установи, з них 59 розташовані у містах, 83 — у сільській місцевості.

  З початком російсько-української війни збереження музейних експонатів є одним із найважливіших питань цілої галузі. Завдяки співпраці музеїв Львівщини та міжнародних інституцій отримано різноманітне обладнання та пакувальні матеріали на суму понад 120 млн грн, що сприяло вирішенню найважливіших потреб безпечного збереження експонатів.

  Незважаючи на ефективну діяльність музеїв їх подальшу роботу доцільно зосередити на наступних напрямках: оцифрування предметів, створення безбар’єрних просторів, презентація виставкових проєктів за кордоном.

  Фінансовий ресурс на придбання сучасного обладнання для оцифрування музейних предметів системно забезпечується з 2018 року у рамках Комплексної програми розвитку культури Львівщини. Станом на 2024 рік 6 музеїв та 2 заповідники обласного підпорядкування забезпечені відповідним обладнанням на суму 2,01 млн грн, оцифровано близько 60 тис. музейних предметів. Однак музеям необхідно зосередити зусилля на збільшенні кількості фахівців з оцифрування, системному проходженню ними навчальних тренінгів, пошуку додаткових джерел фінансування.

  Станом на 2025 рік у фондах музеїв Львівщини вже оцифровано понад 63 тисячі одиниць історичних збережень. Водночас, варто зазначити, що процес оцифрування залишається тривалим, технічно складним і дороговартісним, адже вимагає не лише технічного забезпечення, а й спеціалізованої підготовки фахівців, дотримання стандартів обробки та архівування цифрових даних. Незважаючи на це, цифрова трансформація є одним із найефективніших способів захисту та збереження культурної спадщини. Важливим завданням на найближчі роки є розширення масштабів цієї роботи, залучення додаткового фінансування, організація цільових навчань для музейних працівників і впровадження міжнародного досвіду у сфері цифровізації музейних фондів.

  Також суттєві зміни відбулись у підході до створення виставкових проєктів у музеях області. На перший план вийшли просвітницькі та освітні теми, спрямовані на глибше пізнання власної історії, осмислення національної ідентичності та зміцнення духовної єдності суспільства. За 2025 рік у музеях області було відкрито 360 нових виставкових проєктів.

  Виставкові проєкти за кордоном активно презентуються музеями Львівщини. Національне надбання з фондових колекцій Львівського історичного музею та Національного музею у Львові ім. А. Шептицького вперше представили у Музеї шведської армії в м. Стокгольм на виставці «Перехрестя: 1000 років спільної історії Швеції та України», виставці «Сарматські воїни» Львівського історичного музею у Військовому музеї ім. Вітовта Великого (Литва). Також колекції музеїв області демонструвались на міжнародних виставкових проєктах у США, Німеччині, Австрії, Польщі, Литві, Латвії та інших країнах світу.

  Окремий напрямок роботи музеїв у сучасних умовах — організація арт-терапевтичних занять для військовослужбовців Збройних сил України, які перебувають на реабілітації, а також їхнє активне залучення до мистецьких ініціатив, а саме виставок, творчих зустрічей, лекцій, тощо. Музеї поступово стають просторами емоційного відновлення, психологічної підтримки для військовослужбовців. Музейні установи активно працюють над створенням комфортних умов перебування для людей з особливими потребами, змінюючи виставковий простір приміщень і перетворюючи  музеї на відкритий, доступний культурний центр.

  Також вагомим є професійний розвиток музейників. Підвищення кваліфікації, опанування цифрових інструментів, інклюзивних підходів до роботи з різними категоріями відвідувачів, а також участь у фахових тренінгах, семінарах та навчальних програмах є важливою умовою підвищення якості музейних послуг.

   Особливо актуальними є навчання з питань цифровізації фондів, комунікації з людьми з інвалідністю, кризового реагування та розвитку освітньо-просвітницьких форматів. Потребують фахової координації роботи та підтримки музейні заклади територіальних громад. Проведення різноманітних навчань для працівників музеїв сприятиме ефективній роботі установ, зросте якість взаємодії з відвідувачами, а музеї стануть  відкритими, динамічними просторами.

  Театри та концертні заклади Львівщини є творчими ідентифікаторами мистецького обличчя регіону, відіграють одну з провідних ролей у формуванні національної ідентичності та свідомості.

  На території області творчо працюють 10 професійних театрів (у тому числі 2 обласного підпорядкування, 2 підпорядковані Міністерству культури та стратегічних комунікацій України, 6 підпорядковані Львівській міській раді) та 9 концертних установ (у тому числі 4 обласного підпорядкування та 5 у підпорядкуванні місцевих органів влади), які удостоєнні звання «академічного», а 4 закладам присвоєно статус «національний». Вони здобули широке визнання в Україні та світі завдяки високій виконавській майстерності, різнобарвному репертуару, цікавим театральним постановкам які демонструють багату спадщину національної історії та культури, зацікавлюють сучасною інтерпретацією драматургії, відкривають нові імена талановитих творчих виконавців.

  Початок повномасштабних військових дій негативно вплинув на роботу та відвідуваність всіх закладів культури. Львівщина стала прихистком для значної кількості внутрішньо переміщених осіб, що поступово вирівняло ситуацію з відвідуваністю закладів культури та їх доходами.

  Щороку театральні установи презентують близько 60 прем’єрних постановок. Понад 2,5 тисячі вистав театрів відвідують майже 400 тисяч глядачів. Концертні організації пропонують 1,7 тисячі концертних програм для 350 тисяч відвідувачів.

  Театрально-концертні установи активно популяризують українську національну культуру в Україні та за кордоном. У найпрестижнішому Карнеґі-Гол (США) Львівщина презентувала національне музичне мистецтво концертною програмою Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика. Тисячі відвідувачів Королівської філармонії у Стокгольмі, Берлінської філармонії, престижних концертних залів Франції, Німеччини, Австрії, Великої Британії були захоплені віртуозним виконанням музичних та пісенних творів колективів і виконавців Львівщини.

  Надзвичайно тепло зарубіжні глядачі сприймають виступи «Дударика». Капела стала організатором наймасовішого виконання Державного Гімну України за участі 15-тисячного міжнародного хору в м. Ризі (Латвія). Для поціновувачів сучасного музичного мистецтва «Дударик» запропонував новий цикл музичних програм: «Шевченко REVOLUTION», «Пісні п’яти століть» – концертний цикл, що презентує унікальні мелодії української музичної спадщини на українських та європейських сценах. Його мета — повернути забуті українські пісні сучасному слухачеві та водночас донести їх до міжнародної аудиторії. Також капелу було запрошено на Архиєрейську Божественну Літургію в базиліці Святого Петра у Ватикані.

  Театральні та концертні заклади Львівщини залишаються одними з найпотужніших осередків, що фахово популяризують національну культуру в Україні та світі. Вони активно долучаються до реабілітації військовослужбовців ЗСУ та людей з інвалідністю засобами мистецтва, залишаються відкритими для соціально незахищених категорій населення. Водночас такі установи потребують подальшої підтримки для оновлення матеріально-технічної бази, зокрема звукового та світлового обладнання, транспортного забезпечення, а також для проведення гастролей.

  Важливу роль у розвитку музичного та театрального мистецтва відіграють започатковані на Львівщині міжнародні фестивалі і конкурси. Серед найвагоміших варто зазначити фестивалі які впродовж тридцятилітньої історії існування ознайомлюють з найкращими здобутками світового музичного та театрального життя, здобули широке визнання серед вітчизняних та зарубіжних виконавців і стали вже традиційними: Міжнародний фестиваль музичного мистецтва «Віртуози», Міжнародний фестиваль сучасної музики «Контрасти», Міжнародний театральний фестиваль «Золотий лев». Яскраву сторінку у розвиток професійного  виконавського мистецтва вписують нові конкурси: Всеукраїнський композиторський конкурс імені Мирослава Скорика та Міжнародний конкурс вокалістів імені Василя Сліпака. Фестивалі та конкурси мають високий імідж та стверджують Львівщину як потужний фестивальний центр нашої держави.

  Одним із найпотужніших і найпопулярніших сучасних музичних проєктів став Національний проєкт «Українська пісня / Ukrainian Song Projekt». Його метою є пошук молодих співаків і музичних гуртів із різних міст України, створення якісного українського музичного продукту європейського рівня, розповсюдження, популяризація та промоція української музики в Україні та світі. Цей національний фестиваль об’єднує відомих і молодих музикантів, представляє багату спадщину українського пісенного мистецтва та різноманітність сучасної музики.

  Міжнародна діяльність значно активізувалась впродовж останніх років. З початком російсько-української війни у світі зростає запит на українське національне мистецтво, виникає необхідність активнішої інформаційної кампанії засобами культури. Львівщина, маючи значні творчі надбання та встановлені контакти за кордоном активно презентує театральні постановки, концертні програми та художнє мистецтво. Щороку творчий доробок митців Львівщини презентується у майже 30 країнах світу практично без використання фінансового ресурсу обласного бюджету, який дедалі більше концентрується на оборонних потребах держави. Під час гастролей колективи інформують про актуальний стан в Україні, здійснюють збір коштів на гуманітарні потреби та придбання необхідного обладнання для Збройних сил України.

  В діяльності закладів культури зростає акцент на роботу з військовослужбовцями ЗСУ, ветеранами та членами їх сімей. Велика кількість вистав та концертних програм проводиться у шпиталях та місцях дислокації військових частин, військовослужбовці мають можливість безоплатного відвідування закладів культури. Це позитивно впливає на морально-психологічний стан наших захисників.

  Поруч із значними мистецькими здобутками театрів та концертних установ актуальними питаннями які потребують вирішення залишаються оновлення їх матеріально-технічної бази, фінансової підтримки гастрольної діяльності, відтік професійних кадрів.

  Львівська область є регіоном з широкою структурою віросповідань, де співіснують і користуються рівними правами вірні всіх релігійних традицій. Станом на сьогодні в області діє 3 299 релігійних організацій з 20 віросповідних напрямків, зокрема: католицьке християнство – 1 846, православне християнство – 979, орієнтальні православні християнські церкви – 2, протестантське християнство – 4, євангельське християнство – 260, інші релігійні організації протестантів (протестантського спрямування) – 169, іслам – 5, іудаїзм – 11, буддизм – 2, нові релігійні організації – 21.

  З початком повномасштабного вторгнення російських військ на територію України у суспільстві загострилось ставлення до релігійних організацій, керівний центр яких знаходиться в державі-агресорі. Разом із закликами до органів державної влади заборонити діяльність таких релігійних організацій, посилюються вимоги суспільства щодо релігійних громад УПЦ (що в єдності з Московським патріархатом), щоб вони змінили своє підпорядкування та стали частиною ПЦУ. У цьому багато хто вбачає шлях зменшення ворожого російського впливу на українське релігійне середовище зокрема та на суспільство в цілому.                                  

  У межах чинного законодавства релігійні організації Львівщини можуть змінити свою юрисдикційну приналежність. Після 24 лютого 2022 року 27 релігійних організацій вийшли з підпорядкування УПЦ (що в єдності з Московським патріархатом) та долучились до ПЦУ. Наразі на території Львівської області немає зареєстрованих релігійних громад УПЦ, що в єдності з московським патріархатом.

  Розвитку міжрелігійного діалогу у Львівській області продовжує сприяти діяльність Львівської ради Церков і релігійних організацій (далі – Рада),  яка створена розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 01.09.2021 №808/0/-21. Координація міжконфесійного діалогу на засіданнях Ради допомагає протидіяти інформаційній складовій російської військової агресії, націленій на роз’єднання українського суспільства, зокрема з використанням релігійного чинника.

  Діяльність релігійних організацій Львівщини сприяє відновленню психічного та ментального здоров’я мешканців Львівщини. Обласна військова адміністрація об’єднує свої зусилля з релігійними організаціями області для створення ефективної системи психосоціальної підтримки цивільного населення. У межах Комплексної Програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки громадян, керівники релігійних організацій Львівщини удосконалюють свої знання щодо психічного здоров’я та психосоціальної підтримки жителів області, які перебувають у складних життєвих обставинах через війну.

  Безбар’єрність. Станом на 01.04.2025 базова мережа закладів культури Львівської області налічує 2 904 установи. З них 1 015 закладів є доступними для осіб з інвалідністю. Зокрема: пандусами обладнано 387 установ; звукову сигналізацію встановлено у 111 закладах; інформаційні написи шрифтом Брайля наявні в 22 установах; спеціалізовану літературу для людей з порушенням зору мають 44 бібліотеки.

  У межах реалізації Комплексної програми розвитку культури Львівщини на 2021–2025 роки у 2024 році з обласного бюджету профінансовано заходи з покращення доступності закладів культури на загальну суму 10 500,0 тис. грн, зокрема:

  - придбано тифлокомплекси (комплект обладнання для незрячих та слабкозорих користувачів) для 3 бібліотек: КЗ ЛОР «Львівська обласна бібліотека для дітей», КЗ ЛОР «Львівська обласна універсальна наукова бібліотека», КЗ ЛОР «Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука» на загальну суму 1 508,0 тис. грн;

  - придбано 6 переносних телескопічних пандусів для вхідної зони в приміщення музею для КЗЛОР «Адміністрація державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» на загальну суму 200 тис. грн;

  - закуплено аудіогіди для забезпечення доступності КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий музей» та обладнання для забезпечення доступності маломобільних груп населення до об’єктів заповідника «Тустань» на загальну суму 666,83 тис. грн;

  - у 4 установах (КЗ ЛОР «Дрогобицький  музичний фаховий коледж імені Василя Барвінського», КЗ ЛОР Самбірський фаховий коледж  культури і мистецтв, КЗ ЛОР «Львівський історичний музей», КЗ ЛОР «Львівський академічний обласний музично-драматичний театр ім. Юрія Дрогобича») проведені ремонтні роботи з облаштування безбар’єрного доступу на загальну суму 7 169,22 тис. грн.

  Окремо з обласного бюджету профінансовано ремонтні роботи з облаштування елементів інклюзивності в будівлі КЗК ЛОР КМЦ «Львівський палац мистецтв» на суму 9 150,0 тис. грн.

  У 2025 році в межах Комплексної програми розвитку культури Львівщини на 2021–2025 роки заплановано фінансування трьох об’єктів на загальну суму 11 194,0 тис. грн, а саме: КЗ ЛОР «Львівський музей історії релігії», КЗ ЛОР «Самбірський фаховий коледж культури і мистецтв», КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий музей» (відділ — музей В. Патика).

  Також передбачено фінансування продовження ремонтних робіт у будівлі КЗК ЛОР КМЦ «Львівський палац мистецтв» на суму 2 017,0 тис. грн.

   

  Висновки:

  В умовах війни українське суспільство демонструє згуртованість, актуалізується потреба у якісному мистецькому продукті для формування національної ідентичності.

  Львівська область має розгалужену мережу закладів культури, яка здатна задовольнити творчі, інформаційні, духовні, індивідуальні, естетичні, інтелектуальні потреби населення, як місцевого так і туристів.

  На Львівщині в середньому за рік, окрім обласних, відбувається близько 15 масштабних всеукраїнських та міжнародних фестивалів та конкурсів, кожен з яких відрізняється жанром та тематикою, представляє самобутність регіону та автентику, презентує високий виконавський рівень, задовільняють культурні запити широкого кола населення.

  Львівщина стала прихистком для значної кількості внутрішньо переміщених осіб, що позитивно впливає на відвідуваність закладів культури області, їх доходи.

  Зростання за кордоном запиту на різноманітні напрямки української культури створює передумови для активізації гастрольної діяльності театрально-концертних закладів, презентацію художніх робіт та виставкових проєктів музеїв області.

  Музейна галузь області є однією з найпривабливіших в Україні для відвідувачів, однак необхідно активніше популяризувати національне культурне надбання за кордоном, залучати позабюджетні кошти для реалізації широкого спектру заходів з безбар’єрності, арт-терапії для військовослужбовців Збройних сил України, процес оцифрування експонатів має стати масштабнішим, поглиблювати міжнародну співпрацю з метою отримання та впровадження позитивного досвіду в Україні.

  Театрально-концертні установи області потребують системного покращення матеріально-технічної бази, що позитивно вплине на якість та видовищність вистав та концертних програм, залучення більшої кількості глядачів, збільшенню власних надходжень.

  Показник охоплення мистецькою освітою (24 365 учнів) залишається на низькому рівні   у межах 8,5% у порівнянні з кількістю дітей які отримують загальну середню освіту.

  У значної кількості управлінців громад зберігаються застарілі підходи та бачення недоцільності інвестицій в культуру, в результаті чого значна частина об’єктів культурної інфраструктури потребує модернізації та оновлення технічного обладнання.

  У сучасному світі, на тлі глобалізації та швидкого технологічного прогресу, збереження нематеріальної та матеріальної культурної спадщини має критичне значення, зокрема в умовах війни, яка ставить під загрозу історичні, культурні та традиційні цінності.

  Фізична культура та спорт

  В регіоні розвиваються 44 олімпійських, 72 неолімпійських видів спорту та 21 вид спорту серед осіб з інвалідністю.

  У Львівській області працює 70 дитячо-юнацьких спортивних шкіл[28], в яких займаються близько 24,3 тис дітей (понад 10,6 % загальної чисельності населення Львівщини у віковому сегменті 6-18 років (середній по Україні 7,2%)).

  До фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності у Львівській області залучено близько 332 тис осіб, що складає лише 15% від загальної кількості населення області загалом і лише 8% сільського населення залучено до систематичних занять фізичною культурою і спортом (загальнодержавний показник - 13%).

  Загалом на території Львівщини знаходяться 5 853 спортивні споруди (в т.ч. 56 стадіонів, 4 173 площинні спортивні споруди, 767 спортивних залів, 41 плавальний басейн, 4 споруди зі штучним льодом, 5 веслувально-спортивних баз, 2 кінно-спортивні бази, 1 критий велотрек). Із зазначеної кількості 49 спортивних споруд перебувають у державній власності, 5 379 – у комунальній власності, 425 є приватною власністю.

  У межах Комплексної програми розвитку фізичної культури та спорту Львівщини проводилася постійна робота для розвитку галузі.

  У  2021 році облаштовано 21 спортивний майданчик (16 зі штучним та 5 з наливним покриттям) та 22 тренажерних майданчики. Реалізовано 3 великі інфраструктурні об’єкти у межах «Великого будівництва». Загалом на розвиток спортивної інфраструктури з різних джерел фінансування використано понад 129 343 тис. грн.

  У 2022 році облаштовано перший інклюзивний майданчик з тренажерним та реабілітаційним обладнанням на території  Львівського обласного госпіталю ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи (понад 2,99 млн грн з обласного). Також було завершено будівництво 2 мультифункційних спортивних майданчиків та елінгу веслувальної бази спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву «Веслярик»; проведено реконструкцію даху та укриття обласної ДЮСШ; завершено реконструкцію майданчиків траншейного стенду Обласного центру олімпійської підготовки зі стендової стрільби та двох легкоатлетичних стадіонів у  м.Мостиська та м.Стрию; завершено облаштування бігових доріжок стадіону «Сокіл» у м.Сокаль; розпочато реконструкцію біатлонного стрільбища Центру олімпійської підготовки у м.Новояворівськ.

  У 2023 році облаштовано 12 спортивних майданчиків (5 зі штучним «трав'яним» покриттям, 6 зі поліуритановим наливним покриттям, 1 тренажерний комплекс) та проведено реконструкції 2 спортивних комплексів: легкоатлетичного покриття Легкоатлетичного комплексу з велотреком Навчально-спортивної бази літніх видів спорту Міністерства оборони України та облаштовано простір адаптивної рухової діяльності, фізичної та ментальної реабілітації для пацієнтів та відвідувачів КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталі ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи».

  Усі роботи щодо розвитку спортивної інфраструктури зараз пов’язані зі створенням умов для фізкультурно-спортивної реабілітації поранених ветеранів та військовослужбовців, зокрема у 2024 році: облаштовано інклюзивний мультифункціональний майданчик у Державній реабілітаційній установі «Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Галичина» у смт Великий Любінь; проведено капітальний ремонт (реконструкцію)  об’єктів НСБ ЛВС Міністерства оборони України (облаштовано доступні роздягальні та встановлено зовнішній ліфт); проведено капітальний ремонт (реконструкцію) зони розминки легкоатлетичного стадіону навчально-спортивного комплексу «СКІФ» Львівського  державного університету фізичної культури імені Івана Боберського (облаштовано бігові доріжки з поліуритановим покриттям, мультифункціональні майданчики для пляжного волейболу, баскетболу та воркауту. Стадіон пройшов акредитації та вперше прийняв 28-30 червня 2024 року чемпіонат України з легкої атлетики та олімпійську кваліфікацію, у яких взяли участь понад 1,5 тис. учасників); проведено капітальний ремонт (реконструкцію) стрілецького комплексу Львівського національного медичного університету ім. Д.Галицького, з метою створення Львівського обласного центру ветеранського та адаптивного спорту (проведено ремонт даху, заміна вікон, розпочаті ремонтні роботи у внутрішніх приміщеннях. Реконструкція буде тривати впродовж  2025 року).

  Активно реалізовується обласний проєкт «Ліга Нескорених» – проєкт розвитку адаптивного спорту та фізкультурно-спортивної реабілітації, що передбачає проведення комплексу заходів та ініціатив, спрямованих на психологічну та фізичну реабілітацію (абілітацію) військовослужбовців та ветеранів війни, насамперед осіб з інвалідністю з їх числа, засобами фізичної культури та спорту. Загалом в рамках проєкту проведено 73 заходи з 15 видів спорту, учасниками яких стали близько 210 ветеранів та військових з інвалідністю.

  В рамках соціального проєкту «Активні парки – локації здорової України» у Львівській області працює 80 координаторів у 46 територіальних громадах. За час їх роботи до рухової активності залучено понад 88 тис. осіб.

  У проєкті «Пліч-о-пліч Всеукраїнські шкільні ліги» (5 видів спорту: баскетбол, волейбол, футзал, черліденг та спортивне орієнтування) Львівщина є лідером в сезоні 2023-2024 по кількісті зареєстрованих шкільних команд – 2 875, а це понад 35 тис. школярів. У районних етапах взяли участь 4 596 дітей у складі 326 команд. В обласному етапі змагалися 800 школярів у складі 54 команд, 6 з них взяли участь у фінальному етапі змагань у Києві, здобувши три призові місця. Команда Львівського ліцею ім.Івана Пулюя стала чемпіоном у черліденгу, команда Стрийського ліцею ім. Андрія Корчака виборола срібло у змаганнях з волейболу серед дівчат, команда Сокальської школи №2 посіла третє місце у змаганнях з волейболу серед юнаків.

   

  Висновки:

  З початком військової агресії з боку рф було порушено навчально-тренувальний процес з підготовки спортсменів з багатьох видів спорту, суттєво зменшилась кількість заходів  та всеукраїнських змагань, відбулось розбалансування роботи закладів фізичної культури і спорту, у тому числі дитячо-юнацького та резервного спорту, яка спричинена воєнними діями та вимушеною міграцією населення, зокрема дітей і молоді. Водночас під час війни Львівщина прийняла понад сотню чемпіонатів України за листами Міністерства молоді та спорту України, в т.ч. з видів спорту, які ніколи не культивувалися  в області, зокрема три чемпіонати України з вітрильного спорту.

  На фоні збільшення кількості сучасних спортивних споруд, в області загалом проблемним залишається забезпечення капітальними спортивними об’єктами. Крім того, складною є ситуація із кадровим забезпеченням сфери фізичної культури і спорту.

  Соціальний захист

  На кінець 2024 року мережа комунальних надавачів соціальних послуг Львівської області нараховує 86 закладів:

  - 16 надавачів соціальних послуг обласного підпорядкування (зокрема, 3  геріатричних пансіонати, 10 психоневрологічних інтернати, Журавненський будинок підтриманого проживання, який прихистив Запорізький Будинок дитини «Сонечко», Львівський обласний центр соціальних служб, Обласний центр комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю Святого Пантелеймона). В установах працює 1 194 осіб та проживає 1 501 підопічних, з них 395 підопічних ВПО;

  - 68 надавачів соціальних послуг в територіальних громадах (в тому числі 50 – центри надання соціальних послуг; 10– територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг); 6 – центрів соціальних служб; 2 – інші форми надавачів). При 9 центрах надання соціальних послуг та 3 територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг) функціонують відділення стаціонарного догляду/підтриманого проживання для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, загальна потужність яких становить 393 ліжко-місць;

  - 11 закладів, які надають допомогу жертвам домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі.

  В області затверджено та функціонує п’ять обласних програм соціального захисту.

  1. Комплексна програма соціальної підтримки окремих категорій громадян Львівської області на 2021-2025 роки, реалізується за такими напрямками як виплата адресної грошової допомоги ветеранам УПА та реабілітованим громадянам, оздоровлення дітей, надання притулку бездомним особам, звільненим з місць позбавлення волі, надання фінансової підтримки громадським об’єднанням ветеранів і осіб з інвалідністю, забезпечення осіб з інвалідністю по зору технічними засобами медичної групи з мовним виводом, фінансова підтримка на створення будинків/відділень підтриманого проживання в громадах, інші виплати. Видатки за програмою склали: у 2021 – 63,1 млн грн, у 2022 – 54,1  млн грн, у 2023 – 59,3 млн грн, у 2024 – 48,9 млн грн.

  2. Комплексна програма соціальної підтримки у Львівській області учасників АТО (ООС), бійців-добровольців АТО, Захисників та Захисниць України, членів їх сімей, а також родин Героїв Небесної Сотні на 2021- 2025 роки, спрямована на придбання житла для деяких категорій осіб з числа Захисників та Захисниць України, соціальні виплати дітям загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України, виплату грошової допомоги родинам загиблих, виплату допомоги на встановлення пам`ятних знаків на могилах загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України, інші виплати. Видатки за програмою склади: у 2021 – 38,8 млн грн, у 2022 – 35,3 млн грн, у 2023 році – 75,4 млн грн, у 2024 – 31,0 млн грн.

  3. Комплексна програма охорони психічного здоров’я та психосоціальної підтримки цивільного населення у Львівській області на 2023-2026 роки спрямована на надання притулку бездомним особам звільненим з місць позбавлення волі; проведення корекції поведінки для осіб,які вчинили домашнє насильство; проведення конкурсу з відбору громадських об’єднань ветеранів та осіб з інвалідністю, яким надаватиметься фінансова підтримка з обласного бюджету, фінансова підтримка на створення в територіальних громадах відділень/будинків підтриманого проживання, або стаціонарного догляду для осіб похилого віку та/або повнолітніх осіб з інвалідністю, які потребують стороннього догляду, побутового догляду на умовах співфінансування, які створюються у територіальних громадах; курси щодо забезпечення психічного здоров’я населення, незалежно від місця проживання та обставин, з метою набуття ними навичок управління стресом; підвищення кваліфікації фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників, соціальних робітників та інших спеціалістів з урахуванням аспектів підтримки клієнтів із дотриманням етичних норм та правил, із повагою до гідності отримувачів соціальної послуги та з недопущенням не гуманних і дискримінаційних дій; навчання для представників територіальних громад щодо впровадження програм для кривдників. Видатки за програмою склади: у 2023 році – 0,00 млн грн, у 2024 – 2,98 млн грн.

  4. Програма надання соціальної послуги з реабілітації (абілітації) мешканцям Львівської області, які безпосередньо брали (беруть) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України Видатки за програмою склади: у 2024 – 6, 00 млн.

  5. Комплексна програми підтримки внутрішньо переміщених осіб на період дії воєнного стану в Україні. Згідно Комплексної програми впродовж 2022 – 2024 років впроваджено такі заходи, як:

  - Грошова компенсація установам, закладам організаціям всіх форм власності за тимчасове розміщення (проживання) внутрішньо переміщених осіб на території Львівської області (видатки складали: 2022 рік – 7 591, 00 тис. грн.; 2023 рік – 8 500, 00 тис. грн.; 2024 рік – 2 000,00 тис. грн.);

  - Часткова компенсація Державному підприємству  «Арена Львів» на оплату комунальних послуг за період функціонування Координаційного центру з надання допомоги внутрішньо переміщеним особам та Тимчасового пункту короткотермінового перебування внутрішньо переміщених осіб на території Львівської області (видатки складали: 2022 рік - 2 000,00 тис. грн.)

  Згідно Комплексної програми у 2025 році впроваджується такий захід, як:

  - Часткова грошова компенсація сім’ям внутрішньо переміщених осіб на території Львівської області на відшкодування пільгового кредиту учасникам програми «Житлові приміщення для ВПО» (заплановані видатки складають: 2025 рік – 6 862, 90 тис. грн.)

  З першого дня повномасштабної війни Львівщина здійснювала прийом евакуйованого населення. В пікові місяці Львівщина одночасно приймала понад 500 тис. ВПО. Станом на 02.07.2025 згідно Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб офіційно зареєстровано 202 569 осіб. З початку повномасштабного вторгнення рф на територію України з метою надання тимчасового прихистку було розгорнуто: 800 локацій. Для людей, які прибували залізничним транспортом, було розгорнуто логістичний центр з наданням медико-психологічної  допомоги на Львівському залізничному вокзалі. На базі обласної військової адміністрації для людей, які прибували автомобільним транспортом, логістичний центр було розгорнуто на базі «Арена-Львів». Додатково, утворено Офіс підтримки родин військовослужбовців, а також Центр допомоги врятованим.

  Станом на початок липня 2025 року офіційно задекларовано 67 місць тимчасового проживання для внутрішньо переміщених осіб, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.09.2023 № 930 (зі змінами). Окрім, місць тимчасового проживання внутрішньо переміщені особи також розміщені у закладах соціальної сфери (обласні геріатричні, психоневрологічні інтернати, тощо), медичних закладах, тощо.

  З метою об’єднання зусиль від міжнародних партнерів вперше в Україні налагоджено роботу 10 Координаційних центрів у 7 районах Львівщини. Центри забезпечують координацію між надавачами  та одержувачами допомоги. Основними напрямками роботи є надання юридичної, психологічної/психосоціальної, гуманітарної, фінансової допомоги. Зараз  роботу центрів поширено  на такі категорії: ВПО, родини військовослужбовців, ветерани, діти/підлітки, люди похилого віку, люди з інвалідністю. Модель, яка вперше була впроваджена на  Львівщині, була прийнята за основу постанови Кабінету Міністрів України від 09.05.2023 № 470 «Про координаційні центри підтримки цивільного населення» та поширена на всю територію України.

  На території області діє Рада з питань внутрішньо переміщених осіб при Львівській обласній військовій адміністрації, яка утворена із 2023 року.

  Одним з найбільших викликів для Львівщини стало забезпечення житлом ВПО, які залишаються в регіоні впродовж тривалого часу та потребують налагодження побуту та допомоги з організацією життєдіяльності. Вирішення цього питання стало можливим шляхом залучення донорських організацій. Станом на сьогодні найбільшими донорами житлових проєктів на Львівщині є Міжнародна організація міграції (IOM Ukraine), NEFKO, GIZ Ukraine, Червоний Хрест України, UNHCR Ukraine - Aгентство ООН у справах біженців в Україні, People in Need. Загалом залучено до співпраці 31 донорську та благодійну організацію, територіальні громади. У межах облаштування місць для ВПО у 2022-2024 роках розпочали впровадження 175 проєктів [29], з яких 81 завершили, 80 - у процесі реалізації, 14 - на стадії проєктування. Для облаштування житла вже  скеровано 1121,0 млн грн: обласний бюджет - 428,2 млн грн (або 38%), донорські кошти - 529,0 млн грн (або 47%), кошти громад – 158,6 млн грн (або 14%), державний бюджет – 5,2 млн грн (або 1%). Результатом активної взаємодії з донорами є проведення ремонтних робіт та облаштування 10 097 місць проживання для ВПО (станом на липень 2024 р.)

  

  Рисунок 1.9.12. Житлові проєкти для ВПО у Львівській області

  Висновки:

  В області інфраструктура надання соціальних послуг є достатньо розвиненою. З розгортанням повномасштабної війни ця інфраструктура зазнала надвисокого зростання навантаження з боку ВПО, як наслідок існує потреба в її розширенні як для надання соціальних послуг мешканцям області, так і ВПО. Окрім цього, перспективи подальшого розвитку інфраструктури надання соціальних послуг пов’язані із зростанням рівня охоплення соціальними послугами осіб, які їх потребують, активізацією превентивних механізмів щодо попередження основних ризиків у сфері соціального захисту та поглиблення проблем бідності населення, наданням автотранспортних послуг особам похилого віку та особам з інвалідністю для перевезення до медичних закладів, організацією змістовного відпочинку та задоволення інтересів самотніх людей похилого віку в сфері дозвілля при територіальних центрах.

  Молодіжна політика

  Активними суб’єктами реалізації молодіжної політики у Львівській області є молодіжні громадські організації; організації, які працюють з молоддю; органи влади та соціальні інституції. Діяльність органів влади спрямована на всебічний розвиток молоді та підтримку молодіжних ініціатив. З метою створення сприятливих умов для розвитку і самореалізації молоді у Львівській області діє обласна програма «Молодь Львівщини на 2021-2025 роки». Основними завданнями реалізації Програми є: підвищення спроможності та демократичного врядування інститутів громадянського суспільства, підвищення культури волонтерства серед молоді, активізація залучення молоді до процесів ухвалення рішень та підвищення рівня їхніх громадських компетентностей, підвищення рівня мобільності молоді, підготовка фахівців, які працюють з молоддю, розвиток мережі молодіжних центрів (просторів), національно-патріотичне виховання молоді.

  Станом на початок 2025 року у Львівській області діють 36 молодіжних рад при громадах та 3 ініціативних групи. Функціонує 29 комунальних закладів Молодіжних центрів[30], 5 з яких отримують фінансування від міжнародних партнерів.

  У 2023 році оголошено та проведено конкурс проєктів для інститутів громадянського суспільства в межах програми «Молодь Львівщини». Отримали 52 конкурсних пропозицій від 26 громадських організацій. За підсумками оцінювання переможцями визначили 19 громадських організацій, які реалізовують 24 проєкти.

  З початку 2023 року спільно з Інститутами громадянського суспільства та іншими структурами вдалось реалізувати понад 20 проєктів/заходів в рамках напрямку «національно-патріотичне виховання молоді».

  Проведено Конкурс «Розвиток мережі молодіжних центрів та просторів у Львівській області», за фінансової підтримки Дитячого фонду ООН (UNICEF) в Україні.

  У березні 2023 р. Львівський обласний молодіжний центр отримав грант від Сполученого Королівства («Британська рада») на суму 400 тис грн. Ці кошти були спрямовані на реалізацію проєктів 7 молодіжних ініціативних груп щодо розвитку неформальної освіти, навчання по домедичній допомозі, організації дозвілля для ветеранів, на покращення психічного здоров’я молоді.

  У 2024-2025 роках в межах програми «Молодь Львівщини» було оголошено та проведено конкурс проєктів для інститутів громадянського суспільства за єдиним напрямком – національно-патріотичне виховання.

  У 2024 році на конкурс надійшло 40 проєктних пропозицій від 21 громадської організації. За результатами оцінювання переможцями стали 15 організацій, які реалізували 21 проєкт.

  У 2025 році подано 44 проєктні пропозиції від 25 громадських організацій. За підсумками оцінювання переможцями визнано 17 організацій, які реалізовують 19 проєктів.

  Також у Львівській області реалізується «Програма розвитку Пласту на 2021-2025 роки». У рамках програми підтримки розвитку Пласту у Львівській області проведено 20 заходів.

  В умовах війни для молоді найвагомішою є комплексна проблема: відсутність безпечного та сприятливого середовища для життя, роботи та реалізації власного потенціалу молодих людей в Україні. Вона полягає у неспроможності молодих людей справитися з викликами, які постають перед ними внаслідок війни, наявності низького рівня базових потреб для життя, високого рівня тривожності серед молоді та низького рівня самостійності, життєстійкості. Як наслідок, молоді люди не мають можливості та бажання спрямовувати свій час для розвитку своєї територіальної громади, села або міста, країни загалом. Також це пов'язано з обмеженим доступом молоді до послуг, у тому числі тих, які надають молодіжні центри та фахівці, які працюють з молоддю, слабкою системою підтримки молоді для її життя і повернення в Україну, недостатньо стійкою і сталою (інституціоналізованою) молодіжною спільнотою, в т. ч. інститутів громадянського суспільства, їхніх мереж, молодіжних рад.

   

  Висновки:

  Молодіжна політика регіону потребує підтримки в питаннях розширення створення мережі молодіжних рад/центрів/просторів/хабів на місцевому рівні, створення координаційних рад з утвердження української національної та громадянської ідентичності, розробки та реалізації проєктів для молоді та проведення різних міжнародних заходів із залученням іноземних партнерів.

  Такі скоординовані та систематичні дії сприятимуть зниженню рівня еміграційних настроїв молоді, підвищенню політичної та громадської участі, розвитку власного потенціалу та самореалізації у своїй територіальній громаді, а також набуття необхідних для життя навичок.

  ---

  ^[17] https://lv.ukrstat.gov.ua/ukr/themes/20/theme_20.php

  ^[18] https://www.ukrstat.gov.ua/

  [19] https://www.ukrstat.gov.ua/

  [20] Там же.

  [21] https://stat.loda.gov.ua/stat/regions/kilkist-uchniv-na-odnogo-vchytelya-u-gromadah/

  ^[22] https://surl.li/ygnnpg

  ^[23] Програма розвитку освіти Львівської області на 2021-2025 роки. ЛОДА

  [24] За даними Головного управління статистики у Львівській області

  [25] https://edata.e-health.gov.ua/e-data/dashboard/pmg-services-map

  [26] http://surl.li/socbj

  [27] http://surl.li/uszki

  [28] https://apl.loda.gov.ua/portal/apps/sites/#/site

  [29] https://apl.loda.gov.ua/portal/apps/sites/

  [30] https://apl.loda.gov.ua/portal/apps/sites/#/site/apps/686e7e7af62640fa9cf4d039db280fe1/explore

• 1.10. Історико-культурна спадщина Львівщини

  Важливу роль у збереженні минулого, формуванні історичної пам’яті та національної свідомості відіграє історико-культурна спадщина. Україна – держава з багатовіковою історією та культурою. Кожна епоха залишила у спадщину історичні пам’ятки – це наш скарб, наша гордість і надбання. До наших днів збереглися середньовічні замки, палаци та садиби, стародавні монастирі та храми.

  З метою збереження цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та автентичності, під охороною держави у Львівській області перебуває 5 857 пам’яток, з них: 490 пам’яток археології (з них 14 національного значення), 1 072 пам’ятки історії (з них 15 національного значення), 3 978 пам'яток архітектури та містобудування (з них 726 національного значення), 314 пам'яток монументального мистецтва (з них 3 національного значення), 3 пам’ятки науки і техніки (місцевого значення).

  До Списку історичних населених місць України, затвердженого Постановою КМУ від 26.07.2001 №878, включено 55 історичних населених місць Львівщини: зокрема міста Львів, Белз, Бібрка, Борислав, Броди, Буськ, Великі Мости, Винники, Глиняни, Городок, Добромиль, Дрогобич, Жидачів, Жовква, Золочів, Кам'янка-Бузька, Комарно, Миколаїв, Моршин, Мостиська, Перемишляни, Пустомити, Рава-Руська, Рудки, Самбір, Сколе, Сокаль, Старий Самбір, Стрий, Судова Вишня, Турка, Угнів, Хирів, Ходорів, Шептицький, Яворів та селища Брюховичі, Великий Любінь, Гніздичів, Дубляни, Івано-Франкове, Краковець, Куликів, Магерів, Меденичі, Немирів, Нижанковичі, Новий Яричів, Олесько, Підкамінь, Поморяни, Розділ, Стара Сіль, Шкло, Щирець.

  На території Львівської області є два об’єкти, включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

  «Ансамбль історичного центру м. Львів» (включений у 1998 р.). Історичний центр Львова або Старе місто – це історично перший район Львова, в якому раніше було зосереджене політичне, економічне і культурне життя львів’ян. Територія ансамблю історичного центру складається зі 120 га середньовічної і ренесансної частини міста Львова і території собору св. Юра на Святоюрській горі. Буферна зона Ансамблю історичного центру визначена межами історичного ареалу і становить близько 3 000 га.

  В області збереглись унікальні об’єкти культової дерев’яної архітектури, які займають особливе місце в історико-культурній спадщині держави. 21.06.2013 на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО занесені до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО «Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі та України», зокрема 4 унікальні дерев’яні церкви, що знаходяться на території Львівської області: церква Пресвятої Трійці в м. Жовква Львівського району, церква святого Юра в м. Дрогобич Дрогобицького району, церква Зішестя Святого Духа в с. Потелич Львівського району та церква Собору Пресвятої Богородиці в с. Матків Самбірського району.

  З метою забезпечення схоронності та раціонального використання, враховуючи історичну, архітектурну, археологічну та природну цінність пам’яток, в області утворено та функціонують 5 історико-культурних заповідників:  Державний історико-культурний заповідник у м. Белз Шептицького району, Державний історико-культурний заповідник «Тустань» у с.Урич Стрийського району, Історико-культурний заповідник «Давній Пліснеськ», Історико-культурний заповідник «Древній Звенигород», Історико-культурний заповідник «Стільське городище».

  За дослідженнями науковців, на Львівщині з давньоруських часів до XVIII ст. було зведено близько 90 мурованих оборонних об’єктів, значну частину яких складали замки, що мали оборонні функції, але були і замки, які використовувались в якості резиденцій. Чимало замків, палаців, монастирів чудово вціліли та є перлинами історико-культурної спадщини області: Жовківський замок, Олеський замок, Золочівський замок, Підгорецький замок, Свірзький замок, Старосільський замок, Бродівський замок, Палац Потоцьких у м. Львів, палац Потоцьких у с. Тартаків, палац Потоцьких у м. Шептицький, Добромильський замок (руїни), Поморянський замок-палац, руїни замку у м. Львів, палац Архієпископів в с. Оброшине Львівського району, палац Ревуських-Ланцкоронських в селищі Розділ Стрийського району, Палац Ізабели Дідушицької у м. Львів, палац Туркулів-Комелло у м. Львів, палац Семенських-Левицьких у м. Львів, палац Дідушицьких у м. Львів, палац Більських у м. Львів, палац Чарторийських в селищі Журавно Стрийського району, палац Фредрів-Шептицьких в с. Вишня Львівського району, П’ятничанська вежа, Василіанський монастир в с. Крехів Львівського району, Унівський монастир-фортеця в с. Унів Львівського району, Порохова вежа, міський та Королівський арсенали в м. Львів.

  Впродовж 2021 року у Львівській області розпочато реалізацію масштабного проєкту «Велике будівництво», у тому числі у сфері культури, метою якого стало комплексне відновлення історичних пам’яток з огляду на їхню туристичну привабливість, зокрема пам’яток національного значення. У 2022 році з державного бюджету було виділено близько 17,0 млн грн, які використані на реставрацію і пристосування ансамблю Жовківського замку, реставрацію фасадів і дахових конструкцій костелу капуцинів з келіями у селищі Олесько, завершено реставрацію храму Св. Йосифа у с. Підгірці Золочівського району, виконано перший етап реставрації камерної сцени та підвальних приміщень Львівського національного академічного театру ім. М. Заньковецької.

  У 2023 році виділені з державного бюджету кошти в сумі близько 3,0 млн грн  використані для завершення реставрації об’єкту Всесвітньої спадщини церкви Пр. Трійці в м. Жовкві, на виготовлення проєктно-кошторисної документації для реставрації іконостасу церкви Пр. Трійці в м. Жовкві та на коригування проєктно-кошторисної документації для продовження реставрації фасадів НАУД театру ім. М. Заньковецької.

  Кошти обласного бюджету, скеровані для реалізації обласної програми «Охорона, збереження і популяризація історико-культурної спадщини у Львівській області на 2021-2025 роки», використовуються за п’яти напрямами: «Збереження, дослідження та реставраційні роботи на об’єктах культурної спадщини Львівщини», «Комплексна реставрація пам’яток Львівщини внесених до Списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО», «Популяризація культурної спадщини  Львівщини», «Підтримка проєктів, що реалізуються на території Львівської області», «Збереження, охорона та дослідження археологічної спадщини. Археологічне обстеження території області».

   

  Висновки:

  Перелічені переваги Львівської області мають свою проблематику, що є перешкодою для повноцінного використання туристично-рекреаційного потенціалу. До основних проблем розвитку туристично-рекреаційної сфери можна віднести наступні:

  §  надмірна територіальна концентрація туристичних потоків в межах м.Львова та неефективне використання туристично-рекреаційних можливостей у районах області та сільській місцевості;

  §  неналежний рівень розвитку туристичної та рекреаційної інфраструктури; неналежний стан, а подекуди взагалі відсутність впорядкованих (облаштованих) туристичних маршрутів (брак обладнаних місць короткочасного відпочинку, гірських туристичних притулків, недостатня кількість ознакованих і впроваджених шляхів активного туризму (пішохідних, велосипедних, водних тощо) та недостатня їх популяризація);

  §  незадовільний або недостатньо впорядкований стан пам’яток історико-архітектурної спадщини, доріг та під’їздів до них та інших об’єктів туристичної та курортної сфери, недостатнє використання транспортних можливостей для перевезення туристичних потоків;

  §  недостатнє забезпечення професійними кадрами галузі туризму, курортів і рекреації;

  §  низький рівень доступності регіону для інклюзивного туриста;

  §  зниження привабливості територій через забруднення твердими побутовими відходами.

• 1.11. Територіальний розвиток області

  Стратегічне планування в регіоні

  23.06.2022 Рада Європейського Союзу надала Україні статус кандидата на вступ до ЄС, а 01.02.2024 Європейський Союз офіційно схвалив пакет передвступної фінансової допомоги на 50 мільярдів євро, яка надаватиметься через програму Ukraine Facility. Перехід України на новий етап процесів євроінтеграції актуалізував питання якості управління на рівні адміністративно-територіальних одиниць та стратегічного планування їх розвитку. Ці питання є критичними для забезпечення інституційної, адміністративної та фінансової спроможності країни використовувати передвступну допомогу європейських фондів. Йдеться насамперед про здатність «поглинати» фінансовий ресурс в межах Ukraine Facility[31]. Загалом програма Ukraine Facility акцентує увагу на важливості «ролі, яку відіграють місцеві та регіональні органи влади як промоутери інклюзивного територіального підходу до місцевого розвитку, включаючи процеси децентралізації, участь організацій громадянського суспільства та місцевих громад» та на необхідності «сприяння підвищення спроможності місцевих органів управління, зокрема для реалізації проєктів у рамках програми, відповідно до принципу місцевого самоврядування, визначеного в Європейській хартії місцевого самоврядування, підписантом якої є Україна» (насамперед в межах 3-го піллару).

  В цьому контексті спроможність регіону використовувати ці ресурси залежить від вміння органів влади та місцевого самоврядування (як на регіональному, так і на місцевому рівні), а також інших інституцій залучених до цього процесу, формувати і реалізувати програми і проєкти, забезпечувати їх співфінансування, управління та моніторинг відповідно до вимог законодавства ЄС.

  Водночас важливого значення набуває питання розроблення стратегічних документів як на рівні регіонів, так і на рівні громад. Вже сьогодні зрозуміло, що відбір будь-якого інвестиційного проєкту розвитку громади буде передбачати звернення до документів стратегічного планування їх розвитку.

  У Львівській області 82% усіх територіальних громад мають затверджені стратегії розвитку (60 територіальних громад). Ще 10 громад перебувають в процесі розроблення стратегій, 3 громади не розпочали розроблення.

  Водночас Львівська область сьогодні є серед лідерів за кількістю розроблених стратегічних документів місцевого рівня, в тому числі тих, які відповідають положенням діючих нормативних документів щодо порядку розроблення, затвердження, реалізації, проведення моніторингу та оцінювання реалізації стратегій розвитку територіальних громад (наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 21.12 2022 р. №265)[32].

  

  Рисунок 1.11.1. Стан розроблення стратегій територіальними громадами Львівської області, 2025 р.

   

  Попри позитивні ефекти, отримані в результаті адміністративно-територіальної реформи та фінансової децентралізації в умовах повномасштабної війни система органів виконавчої влади та місцевого самоврядування України стикнулася з низкою викликів, які загострили наявні та виявили нові проблеми у сфері управління:

  § через зупинку реалізації значної кількості функцій у форматі довоєнного часу та скорочення або оновлення тих функцій, які фактично виконуються, зміни обсягів навантаження, виникла гостра потреба у відповідному перерозподілі / оптимізації ресурсів; 

  § скорочення часу на виконання завдань та запит на результат без втрати якості загострили проблему застарілості і забюрократизованості робочих процесів та потребу в їх оптимізації та автоматизації;

  § низький рівень спроможності окремих територіальних громад і районів, що загострився внаслідок повномасштабної війни та недостатності кваліфікованих кадрів;

  § нечітке розмежування повноважень місцевого самоврядування і держави;

  § недостатній фаховий рівень працівників на місцях, низька привабливість публічної служби.

  В цьому контексті та з огляду на активізацію євроінтеграційних процесів важливим стратегічним завданням є забезпечення  підзвітності та прозорості державного управління, без чого неможливо побудувати сильну, європейську та демократичну державу. Реформа державного управління – наскрізна реформа, яка є фундаментом та створює спроможність держави просувати і впроваджувати всі інші реформи.

  Принципи державного управління SIGMA, які спираються на практики врядування в державах ЄС та є основою для оцінки спроможності державного управління серед держав-кандидатів на вступ до ЄС, є основоположними для реформи державного управління України. Кожен принцип спрямований на конкретну мету та завдання, які необхідно вирішити для модернізації державного управління та приведення його у відповідність до європейських вимог. Впровадження реформи державного управління, яке повинно забезпечити ефективну спроможність та прозорість роботи державних інституцій, є ключовим для європейської інтеграції та підтримки післявоєнної реконструкції та відновлення.

   

  Висновки:

  Активізація процесів європейської інтеграції України актуалізує питання забезпечення  підзвітності та прозорості державного управління, розвитку багаторівневого управління, удосконалення механізмів координації між рівнями управління розвитком територій та створення належної ресурсної бази для здійснення повноважень місцевою владою.

  Наявність актуальних та якісних документів стратегічного планування є критичним для забезпечення спроможності органів влади та місцевого самоврядування ефективно управляти територіями та залучати ресурси європейських фондів на реалізацію проєктів розвитку.

   

  Просторове планування в Львівській області

  Якщо якість стратегічного планування розвитку регіонів та громад впродовж останніх двох років суттєво зросла (значною мірою завдяки підтримці донорських організацій), то питання просторового планування залишається невирішеним з огляду на наступне: на національному рівні – тривають дискусії навколо актуалізації Генеральної схеми планування території України (діючий документ затверджено законом у 2002 році, останні зміни вносились в 2012 році і сьогодні він не відповідає актуальній ситуації), на місцевому рівні – громади в сучасних умовах практично неспроможні виконати законодавчу норму щодо розроблення Комплексних планів просторового розвитку громад як з огляду на надвисоку для них вартість розроблення цих документів (20-30 млн грн), так і через складність процесу розроблення цих документів, відсутність достатньої кількості інституцій, які можуть розробляти такі документи  тощо.

  Базовим документом просторового планування регіону є Схема планування території Львівської області. Цей прогнозний документ розроблено УДНДІПМ «Діпромісто» у 2008 р. та затверджено рішенням Львівської обласної ради від 08.12.09 №1077 «Про затвердження Схеми планування території Львівської області». Розрахунковий термін дії документу – 2031 рік. Згідно зазначеного документу Львівська область у перспективі має зберегти статус індустріально-аграрного регіону, спеціалізованого на харчовій та легкій промисловості, нафтопереробці, інноваційно місткому машинобудуванні та високоіндустріалізованому сільському господарстві, а також соціально-культурного, освітнього та інноваційного центру.

  Схема включає функціональне зонування території та встановлення режимів її використання, зокрема в межах області пропонується чотири основні напрямки розвитку території за видами переважного використання, а саме зони переважно містобудівного розвитку, сільськогосподарського використання, оздоровчого та туристично-рекреаційного використання, містобудівного розвитку прикордонних територій.

  Важливим в контексті стратегічного планування економічного розвитку області є проєктування промислових зон (промислове районування) на території області.

  Схемою закріплюються так звані «старі» (або традиційні) промислові вузли (Львівський, Миколаївсько-Новороздільсько-Жидачівський, Дрогобицько-Бориславсько-Стебниківський, Стрийський), а також прогнозуються «нові» промвузли: Шептицько-Добротвірський на Півночі, Бродівський на Сході, Самбірсько-Добромильсько-Хирівський на Південному Заході області. Крім того, прогнозується формування кількох нових промислових центрів навколо міст Рава-Руська, Яворів, Буськ, Перемишляни, Турка, Сколе.

  Водночас за 15 років відбулися вагомі зміни, що обумовлюють втрату актуальності багатьох положень діючої Схеми планування території Львівської області.

  

  Рисунок 1.11.2. Схема промислового районування території області

   

  Означимо основні аспекти, які обумовлюють зміну підходу до планування розвитку територій області в умовах сучасних викликів:

  §  повна зміна адміністративно-територіального поділу регіону;

  §  необхідність оновлення Схеми планування території області на картографічній основі у формі електронних документів, що містять набори профільних геопросторових даних у державній геодезичній системі координат УСК-2000 для формування баз даних містобудівного кадастру;

  § трансформація структури земель: істотне зростання площі забудованих земель, зменшення площі земель сільськогосподарського призначення, збільшення земель природно-заповідного фонду;

  § зміни демографічної ситуації регіону та у системі розселення: на Львівщині проживає понад 205 тис. офіційно зареєстрованих ВПО та за оціночними даними не менше 100 тис незареєстрованих ВПО. Сконцентровані вони переважно у обласному центрі та найбільших містах області;

  §  посилення диспропорцій у розподілі економічного й соціально-культурного потенціалу між поселеннями, надмірна концентрація промисловості, населення і пов’язаної з ними інфраструктури в межах агломераційних мікрорегіонів;

  §  необхідність винесення критичної інфраструктури, промислових зон за межі населених пунктів, будівництва об’їзних доріг населених пунктів, врахування альтернативних джерел енергетики в системі електропостачання області, формування нового плану управління відходами, в тому числі будівництво сміттєпереробних заводів, сучасних полігонів ТПВ, об’єктів сміттєперевантаження та переробки;

  §  трансформація економіки регіону: поява нових та активізація низки видів економічної діяльності, які не формували спеціалізацію регіону (ІТ, біоекономіка, діловий та медичний туризм, реабілітація тощо), втрата ролі потужних промислових підприємств, зокрема бюджетоутворюючих, відродження оборонно-промислової сфери, поява релокованих підприємств та великих інвесторів, які можуть впливати на зміну економічного ландшафту регіону, активізація процесу трансформації вугільного мікрорегіону та припинення діяльності шахт;

  § посилення економічного потенціалу регіону шляхом розвитку конкурентних точок зростання, зокрема використання механізму індустріальних парків, розміщення логістичних комплексів вздовж основних автомагістралей, розвитку залізничної інфраструктури європейського зразка, розбудови пунктів перетину кордону, формування інноваційно-технологічних кластерів;

  § необхідність врахування функціональної типології територій відповідно до Закону України «Про засади державної регіональної політики» (із змінами).

  Згідно із вимогами ст. 23 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у 2023 році проведено містобудівний моніторинг Схеми планування території Львівської області, за результатами якого підготовлено аналітичний звіт, який затверджено наказом директора департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 18.08.2023 №30-ос «Про затвердження аналітичного звіту за результатами проведення містобудівного моніторингу Схеми планування території Львівської області». За результатами містобудівного моніторингу Львівською обласною радою прийнято рішення від 12.03.2024 №555 «Про внесення змін до Схеми планування території Львівської області». На виконання зазначеного рішення Львівської обласної ради між Департаментом архітектури та розвитку містобудування обласної державної адміністрації та Державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя укладено договір на розроблення містобудівної документації регіонального рівня «Внесення змін до Схеми планування території Львівської області», забезпечуються заходи з підготовки вихідних даних для розроблення містобудівної документації.

  З ухваленням Закону України від 17.06.2020 № 711-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель», який набрав чинності 24.07.2021, територіальні громади отримали новий інструмент управління територією – комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, що є одночасно і містобудівною документацією на місцевому рівні, і документацією із землеустрою, що визначає планувальну організацію, функціональне призначення території, основні принципи і напрями формування єдиної системи громадського обслуговування населення, дорожньої мережі, інженерно-транспортної інфраструктури, інженерної підготовки і благоустрою, цивільного захисту території та населення від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони земель та інших компонентів навколишнього природного середовища, формування екомережі, охорони і збереження культурної спадщини та традиційного характеру середовища населених пунктів, а також послідовність реалізації рішень, у тому числі етапність освоєння території.

  Станом на початок 2025 року в Львівській області 66 громад ухвалили рішення про розроблення комплексних планів просторового розвитку, 5 з них затвердили технічні завдання на їх розроблення (Городоцька, Золочівська, Козівська, Мостиська, Рава-Руська територіальні громади), 4 громади пішли шляхом розроблення Концепції інтегрованого розвитку територій територіальних громад: 2 – затвердили (Дрогобицька, Трускавецька міські територіальні громади), 2 – в процесі розроблення (Львівська, Стрийська міські територіальні громади).

  Станом на 01.01.2025 із 1928 населених пунктів області 1314 забезпечені генеральними планами (68,2%). Однак лише 77 генеральних планів затверджені у період після 2021 року, 607 – у період 2011-2020 років, 40 – у період 1991-2010, решту – до 1990 року.

  Наявна містобудівна документація часто потребує внесення змін (оновлення). Так, близько 45% території області покрито детальними планами території. Станом на 01.01.2025 у Львівській області затверджено 6857 детальних плани, з них 375 затверджених у 2024 році (в тому числі 39 розроблених відповідно до вимог ДБН Б.1.1-14:2012 та 336 детальних плани, розроблені відповідно до вимог ДБН Б.1.1-14:2021).

  З метою забезпечення відкритості та доступності до містобудівної документації  функціонує містобудівний кадастр Львівської області, розпочав свою роботу містобудівний кадастр на державному рівні, який включає реєстр містобудівної та проєктної документації необхідної для провадження містобудівної діяльності, проведення землевпорядних робіт та використовується для задоволення інформаційних потреб державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

   

  Висновки:

  Просторове планування розвитку територій області має здійснюватися шляхом:

  §  синхронізації двох паралельних процесів – стратегічного та просторового планування;

  §  внесення змін до Схеми планування території Львівської області з врахуванням чинного законодавства та актуальних змін у соціально-економічному розвитку регіону;

  §  цілеспрямованої діяльності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо забезпечення всіх територіальних громад містобудівною документацією на місцевому рівні.

   

  Особливості розвитку територіальних громад

  Перспектива розвитку агломераційним шляхом обгрунтована економічно. Повсюдно саме агломерації чи метрополії мають вищі показники економічно розвитку. В Україні в багатьох відношеннях першопрохідцем на цьому шляху є Львівщина, адже саме тут найкраще розвивається інститут співробітництва громад та підтримуються процеси у розробці мікрорегіональних стратегій.

  Відтак, на Львівщині вперше в Україні 18 громад спільно розробили Стратегію розвитку Львівської агломерації на період до 2027 року[33]. Цей важливий документ затверджено розпорядженням начальника Львівської обласної військової адміністрації від 01.12.2023 №1156/0/5-23ВА «Про затвердження Стратегії розвитку Львівської агломерації на період до 2027 року».

  Львівська обласна військова адміністрація започаткувала цей процес ще в 2022 році та впродовж усього процесу була незалежним майданчиком для співпраці громад, допомагала та координувала процес розроблення цього документу. У розробленні Стратегії приймали участь Бібрська, Великолюбінська, Городоцька, Давидівська, Жовківська, Жовтанецька, Зимноводівська, Івано-Франківська, Куликівська, Львівська, Мурованська, Новояричівська, Оброшинська, Підберізцівська, Пустомитівська, Сокільницька, Солонківська та Щирецька територіальні громади, експертну підтримку надала Програма Ради Європи «Посилення доброго демократичного врядування і cтійкості в Україні».

  В Стратегії розвитку мікрорегіону громади обрали стратегічне бачення розвитку: «Львівська агломерація – єднає задля можливостей».

  Стратегічні цілі розвитку громад агломерації: 1. Згуртованість та стійкість; 2. Якість життя; 3. Конкурентоздатність.

  Крім того, у Стратегії описано 24 ключових стратегічних проєкти, хоча це не вичерпний перелік і він може доповнюватися в процесі формування Плану заходів з реалізації Стратегії.

  Серед проєктів – створення єдиної та зручної системи громадського транспорту, покращення системи поводження з відходами, вирішення спільних екологічних та соціальних проблем.

  29.04.2024 відбулись установчі збори Асоціації органів місцевого самоврядування «Львівська агломерація», під час яких створили Асоціацію, затвердили її статут, обрали голову, співголову, виконавчого директора, персональний склад Загальних зборів та Правління.

  Учасниками Асоціації стали 10 громад Львівщини: Львівська, Жовківська, Городоцька, Пустомитівська, Бібрська, Великолюбінська, Давидівська, Куликівська, Жовтанецька та Новояричівська. Проте перелік не є вичерпним, приєднатися зможуть й інші зацікавлені у співпраці громади.

  Асоціація покликана стати платформою, що об’єднає громади задля реалізації спільних проєктів на взаємовигідних та рівноправних засадах, вона дозволить громадам представляти спільні інтереси на різних міжнародних майданчиках, спілкуватися з іншими європейськими агломераціями, з Європейською комісією, щоб залучати фінансування на вирішення спільних проблем.

  Відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 №56 до гірських належать населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 №647 затверджено перелік населених пунктів, яким надано статус гірських.

  У Львівській області статус гірських отримали 196 населених пунктів, що входять до складу 12 територіальних громад (Боринської, Грабовецько-Дулібівської, Добромильської, Козівської, Сколівської, Славської, Старосамбірської, Стрілківської, Трускавецької, Турківської, Хирівської).

  Спільні проблеми гірських територій – це недостатній розвиток бізнесу й низька інвестиційна привабливість, порівняно вищий рівень безробіття серед населення, неналежна транспортна і дорожня інфраструктура та екологічні проблеми. Географічні особливості гірських територій позначаються і на показниках забезпеченості соціальною інфраструктурою. Зокрема, віддаленість гірських населених пунктів та низька якість дорожньої інфраструктури змушує враховувати цей фактор під час забезпечення доступності освітніх та медичних послуг.

  До напрямків впливу державної регіональної політики на процеси розвитку гірських територій віднесено: забезпечення екологічної безпеки та сталого розвитку транскордонного Карпатського регіону шляхом створення ефективної системи співпраці держав, регіонів та територіальних громад; підвищення рівня доступності території Українських Карпат шляхом розвитку транспортної, прикордонної та інформаційно-комунікаційної інфраструктури; стимулювання підприємництва у традиційних для регіону Українських Карпат видах господарської діяльності; сприяння популяризації історико-культурної спадщини Українських Карпат, в тому числі нематеріальної.

  Регіональна політика розвитку гірських територій у 2018-2022 роках здійснювалася відповідно до Стратегії розвитку гірських територій Львівської області на 2018 – 2022 роки[34], затвердженої рішенням Львівської обласної ради від 05.12.2017 №565.

  Прикордонні території традиційно (це властиво і прикордонним територіям країн-членів ЄС) відстають від решти регіонів за основними соціально-економічними показниками розвитку.

  Передумовами цього є віддаленість від центрів концентрації інвестиційної та економічної активності та знаходження в безпосередній близькості до державного кордону. Основними викликами, яким на сьогодні змушені протистояти прикордонні регіони України, що межують з ЄС, є забезпечення конкурентоспроможності в умовах євроінтеграційних процесів та послаблення бар’єрної функції кордону; відтік людського капіталу з огляду на вищий рівень розвитку ринків праці та оплати праці; питання етнічних меншин.

  Ще до повномасштабної війни Україна взяла на себе зобов’язання підтримувати кліматичну політику, що передбачає поступову відмову від викопного палива та перехід на відновлювані джерела енергії, розвиток сучасних енергоефективних технологій. На сьогодні цей курс не втратив актуальності для нашої країни як кандидата на вступ до Європейського Союзу.

  За підтримки міжнародних партнерів – Світового Банку, Уряду Німеччини, Європейської комісії – Україна розпочала політику справедливої трансформації у 2020 році. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 №1024 схвалено Концепцію Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 року.

  У 2021 році Україна, відповідно до Паризької угоди, зобов’язалася скоротити до 2030 року викиди парникових газів на 65% порівняно з рівнем 1990 року. Це в свою чергу передбачає ліквідацію гірничодобувних підприємств, зокрема на території Львівської області.

  У 2021 році в Україні розпочато реалізацію Програми «Підтримка структурних змін у вугільних регіонах України», що впроваджується Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) у пілотних областях: Львівській (м. Шептицький) та Донецькій (м.Мирноград).

  Проте, комплексного підходу до трансформації економіки в контексті соціально та економічно прийнятних, енергоефективних та безпечних для довкілля структурних змін під час зеленого переходу держави і реформування вугільного сектору потребують всі 7 територіальних громад Шептицького району, які прямо чи опосередковано залежать від вуглевидобутку, зокрема:

  §  Шептицька та Белзька громади мають на своїй території 5 діючих шахт;

  §  Сокальська, Радехівська, Великомостівська громади мають велику частку населення, зайнятого на шахтах або підприємствах, які їх обслуговують;

  §  Добротвірська громада має єдине бюджетоутворююче підприємство ВП «Добротвірська теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Західенерго», що здійснює теплову генерацію, спалюючи вугілля;

  §  Лопатинська громада має незначну кількість мешканців, які працюють на шахтах чи Добротвірській ТЕС, але розташована на периферії Львівської області і входить до Шептицького району, що впливає на її залежність від соціально-економічного розвитку інших 6 громад.

  Однією із ключових проблем вугільного мікрорегіону є низький рівень диверсифікації локальної економіки, що стримує залучення інвестицій, як наслідок – активні депопуляційні процеси, погіршення умов навколишнього природного середовища, зниження зайнятості населення.

  У 2024 році 7 громад Шептицького району за підтримки Львівської обласної військової адміністрації та Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) розробили План зі справедливої трансформації вугільного мікрорегіону на період до 2030 року, до якого увійшло 47 проєктних ідей на суму 10,06 млрд грн.

  План дій є стратегічним документом, який забезпечить комплексне та системне розв’язання спільних проблем мікрорегіону, буде спрямований на диверсифікацію місцевої економіки, створення точок економічного зростання, підтримку розвитку відповідної інженерної інфраструктури для залучення інвестицій, перекваліфікацію та модернізацію системи підготовки кадрів для нової економіки, інвестиції в енергоефективність та енергетику тощо.

  Водночас, для потреб регіонального управління у Львівській області доречно виділяти наступні 8 мікрорегіонів.

  

  Рисунок 1.11.3. Схематичний розподіл територіальних громад Львівської області на мікрорегіони для потреб регіонального управління

   

  Зазначені території потребують вироблення особливих політик щодо їх розвитку з огляду на специфіку проблем та напрямки їх подолання.

   

  Висновки:

  Територіальні громади у Львівській області мають певні особливості розвитку з огляду на специфіку проблем та напрямки їх подолання.

  
  

  ---

  [31] Програма Ukraine Facility є розширеним інструментом фінансування для України як країни-кандидата на членство в ЄС. Європейський Парламент на засіданні 27 лютого ухвалив рішення про виділення Україні фінансової та технічної допомоги ЄС на загальну суму 50 млрд євро у рамках програми Ukraine Facility (в тому числі 17 млрд євро – у формі грантів на безповоротній основі, 33 млрд євро – у формі позик). Кошти виділятимуться протягом 2024-2027 років.

  [32] Методичні рекомендації щодо порядку розроблення, затвердження, реалізації, проведення моніторингу та оцінювання реалізації стратегій розвитку територіальних громад. Затверджено Наказом Міністерства розвитку громад та територій України   від 21.12.2022 № 265   https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0265914-22#Text

  [33] http://surl.li/tngun

  [34] http://surl.li/tnnfo

• 1.12. Економічний розвиток та підприємництво

  Національний вимір. З 2014 року економіка України функціонувала в умовах гібридної війни рф проти України та, виявивши відносну стійкість, швидко перейшла від фази кризи до фази відновлювального зростання. За 2016–2019 роки ВВП України збільшився на 12% (за 2014–2015 роки скоротився на 15,8%). Упродовж 2021 – на початку 2022 років економіка долала наслідки триваючої пандемії COVID-19 завдяки антикризовим та стимулюючим програмам Уряду демонструвала успішну адаптацію до функціонування в умовах обмежень, викликаних запобіжними заходами карантину, а також здатність поглинати шоки зростання світових цін на енергоносії та продовольство без порушення макростабільності та позитивної динаміки розвитку.

  Серед найбільш ефективних урядових рішень в цей період, доцільно назвати:

  §  програми з підтримки бізнесу (бізнес отримав 65 млрд грн за програмою «Доступні кредити 5-7-9%» та 6,5 млрд грн за карантинними програмами);

  §  заходи із фінансової підтримки створення робочих місць (створено 400 тис. нових робочих місць);

  §  ефективне   управління   держвласністю   та   приватизація,   зокрема, впроваджувалась реформа корпоративного управління на суб’єктах господарювання державного сектору економіки, у тому числі в топ-15 держкомпаній, в результаті чого держава отримала десятки мільярдів гривень у вигляді сплати дивідендів, понад 5 млрд грн надійшло до держбюджету за рахунок активізації процесів приватизації.

  Як наслідок – Україна завершила 2021 рік з рекордним ВВП у $200 млрд, $6,7 млрд прямих іноземних інвестицій та зростанням на 34,7% експорту товарів на послуг. Все це дало змогу покращити добробут населення – реальне зростання середньої номінальної заробітної плати штатних працівників становило 10,5%, загалом реальні наявні доходи населення збільшились на 4,3%.

  Повномасштабна збройна агресія рф спричинила скорочення економіки України за підсумками 2022 року на 28,8%, що є найглибшим падінням економіки від здобуття Україною незалежності у 1991 році.  При цьому, якщо попередні кризи більш-менш рівномірно вплинули на економіку всієї країни, то зараз падіння є регіонально диференційованим і визначається основним чином наближеністю до лінії фронту (тобто безпековим чинником). Приріст реального ВВП у 2023 та 2024 роках демонстрував позитивні значення (5,9% - у 2023 році та 2,9% - у 2024 році), але ВВП все ж залишається значно нижчим за рівень 2021 року.

  

  Рисунок 1.12.1. Динаміка ВВП України, 2001-2024 роки

   

  Сукупно у 2022 році майже половина підприємств були зупинені (18,7%) або майже зупинені (28,1%), загальні прямі втрати МСБ оцінюються у 83 млрд доларів США, бізнес-активність скорочувалася, а експортери стикалися з обмеженими можливостями через блокаду портів – поточні логістичні маршрути покривали менше 20% експорту[35]. Понад 10 млн українців (~25% населення) покинули свої домівки, у тому числі 7,5 млн виїхали за кордон. У результаті щонайменше 3 млн українців втратили роботу, а 53% населення ризикували її втратити (за даними ООН). Зростання рівня безробіття, за приблизними оцінками, перевищило 30%. Рівень заробітної плати, за експертними оцінками, знизився з 9 до 58% у різних сферах економічної діяльності, а заборгованість із заробітної плати перевищила 3 млрд грн. Видатки бюджету зросли майже вдвічі через збільшення витрат на оборону, підтримку бізнесу та гуманітарну допомогу.

  Найбільших втрат завдано:

  §  унаслідок руйнування виробничих потужностей – енергетика, житлово-комунальна сфера, транспорт, металургія, нафтопереробна промисловість, підприємства ОПК;

  §  унаслідок фактичного зупинення інвестиційних проєктів через надвисокі інвестиційні ризики – будівництво, машинобудування;

  §  унаслідок скорочення попиту населення, яке опиняється в окупації, в зоні активних воєнних дій або вимушено покидає Україну, скорочується економічна активність у сфері послуг та окремих видах промислової діяльності (готельно-ресторанний бізнес, а також сфери економіки, які належать до креативних індустрій, зокрема: виробництво та розповсюдження кіно- та відеофільмів, література й видавнича діяльність, мистецтво, архітектура та дизайн, рекламні агентства, функціювання театральних і концертних залів, музеїв, легка промисловість);

  §  через зруйновану транспортну інфраструктуру, заблоковані порти, запроваджені обмеження на транскордонні валютні платежі (крім платежів за критичним імпортом) протягом трьох місяців війни втрачено понад 50% експорту, що, враховуючи значну частку продукції агропромислового комплексу в експорті України, також загрожує значною мірою світовій продовольчій безпеці;

  §  через звуження спектру вітчизняних товарів, дефіцит імпорту енергоресурсів посилюється тиск на інфляцію та валютний курс).

  Зважаючи на довоєнну територіальну концентрацію промислових підприємств у східних регіонах України, можемо говорити, що наслідком повномасштабної війни стала деіндустріалізація  її східних регіонів.

  Аграрний сектор в умовах повномасштабної війни став одним з тих, що зазнали найвагоміших втрат. Найбільша частка збитків агросектору — через знищення та пошкодження сільгосптехніки, а також через неможливість використання сільськогосподарських земель (зокрема, через тимчасову окупацію чи забруднення вибухонебезпечними предметами). Серйозних втрат зазнала інфраструктура для зберігання виробленої сільськогосподарської продукції.  Найбільших збитків агросектору війна, розв’язана рф, завдала у Луганській, Херсонській, Донецькій, Харківській та Запорізькій областях. 

  Окремі сфери економіки, такі як державне управління та оборона, банківська сфера, інформаційно-комунікаційні технології, харчова промисловість, роздрібна торгівля, а також сфера охорони здоров’я та освіти, продовжили діяльність. Завдяки глибокому проникненню процесів діджиталізації тимчасова пауза в діяльності цих секторів була нетривалою або загалом відсутня.

  Відновленню активності бізнесу також сприяла запроваджена нова економічна політика воєнного часу, основними елементами якої стали:

  §  програма релокації підприємств на безпечну територію;

  §  формування державного замовлення на продукцію;

  §  впровадження низки важливих рішень з дерегуляції;

  §  нова податкова політика, спрямована на зменшення фіскального навантаження на підприємства;

  §  програми безвідсоткового кредитування для всіх сфер бізнесу;

  §  програма грошових виплат для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) «єПідтримка».

   

  Регіональний вимір. Як і українська економіка загалом, економіка області демонструвала у 2021 році позитивний приріст ВРП 6,7%, що можна пояснити стримуванням у 2020 році процесів розвитку, зумовленим розгортанням пандемії та введенням обмежуючих протипандемічних заходів. Зауважимо, що у 2021 році була другою за темпами росту економіки, поступаючись лише Миколаївській області.

  

  Рисунок 1.12.2. Динаміка ВРП Львівської області та його частка у ВВП України, 2004-2021 рр.[36]

   

  Впродовж останніх років регіон нарощує власний економічний потенціал і збільшує частку ВРП в економіці країни – лише впродовж п’яти років до повномасштабного вторгнення частка Львівщини у ВРП зросла з 4,9% у 2017 році до 5,4% у 2021 році. Таким чином Львівська область посіла третю позицію за обсягами ВРП у 2021 р. серед регіонів України – першу позицію займала Дніпропетровська область (10,7%), другу – Харківська область (5,9%). 23,4% ВРП концентрувала столиця – м. Київ.

   

  Таблиця 1.12.1. Порівняльна характеристика ВРП Львівської області та схожих/сусідніх регіонів

  Країна/ Область	ВРП, млн грн[37]		Частка регіону, %		ВРП у розрахунку на одну особу, грн		Індекси фізичного обсягу ВРП, %
  	2017	2021	2017	2021	2017	2021	2017	2021
  Україна	2 981 227	5 450 849	100,0	100,0	70 170	131 734	102,4	103,4
  Львівська	147 308	296 182	4,9	5,4	58 183	119 049	103,7	106,7
  Волинська	51 919	92 535	1,7	1,7	49 937	90 331	105,2	92,5
  Закарпатська	43 037	75 626	1,4	1,4	34 197	60 632	103,2	101,9
  Одеська	149 392	271 669	5,0	5,0	62 643	115 129	104,0	106,2
  Полтавська	150 543	266 694	5,0	4,9	105 994	195 825	96,7	100,2
  Країна/ Область	ВРП, млн євро[38]		Частка регіону, %		ВРП у розрахунку на одну особу, євро		Індекси фізичного обсягу ВРП, %
  	2017	2021	2017	2021	2017	2021	2017	2021
  Україна	99 360	168 705	100,0	100,0	2 341	4 077	117,8	123
  Польща	467 361	574 495	100,0	100,0	12 164	15 122	109,4	109,2
  Львівська	4 910	9 167	4,9	5,4	1 939	3 685	121	119,5
  Підкарпатське воєводство	18 082	22 058	3,9	3,8	8 499	10 550	108,3	109,8
  Люблінське воєводство	17 945	21 286	3,7	3,7	8 428	10 392	109,3	108,1

   

  Як тиловий регіон Львівщина у 2022 році не зазнала такого глибокого економічного падіння. Позитивною була також динаміка експорту регіону. Понад це, на територію області проводилась релокація підприємств із небезпечних прифронтових регіонів, а зростання попиту на споживчі товари мало місце через суттєве зростання кількості ВПО.

  Фактично спеціалізацію області формують три види економічної діяльності – переробна промисловість, торгівля та сільське господарство. При цьому перші два види збільшили свою частку за період 2017-2021 рр., а сільське господарство зменшило. Найвищі темпи зростання частки продемонструвала сфера ІТ, частка якої у ВРП зросла з 6,1 до 8,3%. Водночас 2022-2024 роки виявились несприятливими для її розвитку. Під впливом безпекового фактора та з огляду на нестабільність в Україні частина закордонних замовників послуг переорієнтувала свою взаємодію на інші більш безпечні країни. Як наслідок, в період повномасштабної війни ІТ сфера в Україні зменшила обсяги експорту послуг та знаходиться в кризі. Водночас в регіоні продовжують активно працювати десятки ІТ-компаній, що входять до світового рейтингу топ-100 найкращих аутсорсерів.

  Щодо падіння частки транспорту та складського господарства, то його слід вважати тимчасовим і зумовленим закриттям кордонів та певною зупинкою товаропотоків в умовах пандемії. Водночас після 24 лютого 2022 року ця сфера в регіоні лише нарощує свої обсяги, що обумовлено переорієнтуванням транспортних потоків в сторону кордону з ЄС. Цей фактор також спричинив активний розвиток логістичних центрів поблизу м. Львова та на прикордонних територіях.

  Для відслідковування напрямів зміни структури економіки у Львівській області у 2022-2023 рр. з огляду на відсутність статистичної інформації щодо ВРП скористаємось даними про структуру сплачених податків суб’єктами господарювання регіону.

  

  
  Рисунок 1.12.3. Зміна частки виду економічної діяльності в структурі сплаченого ПДФО в регіоні, 2023 до 2022 р., в.п.[39]

   

  У структурі сплаченого ПДФО юридичними та фізичними особами у Львівській області основну частку в 2023 році (як і в попередніх роках) посідав бюджетний сектор – сфери державного управління  та оборони, освіти, охорони здоров’я тощо. Призупинення економічної діяльності в багатьох сферах перший рік повномасштабної війни, а також зростання кількості осіб в лавах ЗСУ та їх грошових винагород обумовили збільшення частки сфери держуправління та оборони у 2022 році. Але вже у 2023 році мав місце зворотній процес – частка цього виду економічної діяльності в структурі сплаченого ПДФО знизилась на 7,0 в.п. Причиною цього також стало швидке відновлення діяльності в таких сферах як торгівля (+1,6 в.п.), переробна промисловість (+1,2 в.п.), операції з нерухомістю (+0,7 в.п.), транспорт, складське господарство та поштова діяльність (+0,5 в.п.). Високі темпи зростання сплати ПДФО продемонстрували також фізичні особи (+1,4 в.п.).

  

  Рисунок 1.12.4. Структура сплаченого ПДФО у Львівській області за видами економічної діяльності, 2023 р., %

   

  Загалом за оцінками сплачених податків в розрізі регіонів України бачимо, що впродовж 2022-2023  років відбулося суттєве падіння економічної активності та, відповідно, зниження фінансової спроможності  значної кількості регіонів та територіальних громад. Навіть попри незначне номінальне зростання податкових доходів місцевих бюджетів в Україні, фактично рівень фінансової спроможності більшості адміністративно-територіальних одиниць суттєво знизився - з урахуванням рівня інфляції власні доходи територіальних громад у 2022 році зменшились на 17% порівняно з 2021 роком.

  В більшості регіонів вплив повномасштабної війни, зумовлених нею наслідків та податкових новацій, запроваджених на національному рівні з метою стабілізації економічної ситуації, спричинили зміну структури доходів місцевих бюджетів та скорочення надходжень значущих податків: ПДФО від економічної діяльності, акцизного податку з пального, плати за землю, єдиного податку. Натомість Львівщина вже у 2022 році  продемонструвала найвищі темпи зростання власних доходів (+13,1% у 2022 р.) та була другою (після Закарпатської області) за темпами зростання сплаченого ПДФО без врахування ПДФО, що сплачується з доходів військовослужбовців (+11,8%).

  У 2023 р. темпи приросту  власних доходів Львівської області (із врахуванням індексу інфляції) в порівнянні з 2021 р. склали 57%. Вищі темпи приросту демонстрували Чернівецька, Житомирська та Закарпатська області. Значною мірою зростання власних доходів місцевих бюджетів забезпечувалось за рахунок ПДФО від грошового забезпечення військових.

  Водночас, якщо взяти до уваги лише сплачені обсяги ПДФО без врахування ПДФО від військових, то динаміка приросту є не такою значною. Хоча слід зазначити, що у 2023 р. мала місце певна стабілізація фінансової ситуації щодо місцевих бюджетів загалом по країні – якщо у 2022 р. 10 регіонів мали негативний приріст цих доходів місцевих бюджетів, то у 2023 р. – лише 4 (Луганська, Херсонська, Донецька, Запорізька області), частина територій яких тимчасово окупована.

  

  Рисунок 1.12.5. Динаміка власних надходжень місцевих бюджетів (загальний фонд) у 2021-2023 рр. (із врахуванням індексу інфляції): регіональний зріз[40], млн грн, %

   

  На цьому тлі місцеві бюджети Львівщини у 2023 році збільшили на 15,9% (до 2022 р.) доходи від сплати ПДФО (без врахування ПДФО від військових), що однозначно свідчить про активізацію економічної діяльності в регіоні.

  

  Рисунок 1.12.6. Приріст надходжень ПДФО до місцевих бюджетів (без врахування ПДФО, що сплачується з доходів військовослужбовців), 2022-2023 рр., %

   

  Висновки:

  Загалом економіка області демонструє позитивний тренд нарощення фізичних обсягів ВРП, починаючи з 2017 р. При цьому має місце зростання ролі регіону в економіці України, зокрема в умовах розгортання повномасштабної війни. Львівська область, як і сусідні тилові регіони, практично не зазнала втрат в значних обсягах через руйнування виробничих об’єктів чи втрату підприємців. Навіть навпаки економіка регіону продовжувала працювати, приймати релоковані підприємства та ВПО, нарощуючи власний економічний потенціал.

  Фактично в умовах значних втрат промислового потенціалу східними регіонами України та неможливості (або недоцільності) відбудови потужних промислових об’єктів на територіях, наближених до лінії фронту, з огляду на безпековий фактор, Львівщина повинна розглядатись як потужний  центр економічного розвитку з потенціалом нарощення промислового наукоємкого та високотехнологічного виробництв, в тому числі в оборонно-промисловій сфері.

  Так, Львівщина вже у 2022 році продемонструвала найвищі темпи зростання власних доходів (+13,1% у 2022 р.) та була другою (після Закарпатської області) за темпами зростання сплаченого ПДФО без врахування ПДФО, що сплачується з доходів військовослужбовців (+11,8%). У 2023 р. мало місце  зростання цього показника на 15,9%, що є однією з ознак активізації економічної діяльності в регіоні.

  Релоковані промислові підприємства (зокрема великі) сприятють диверсифікації промислового сектора області та зростання його промислового потенціалу.

  Фактично спеціалізацію області формують три види економічної діяльності – переробна промисловість, торгівля та сільське господарство. Динаміка розвитку ІТ сектора в регіоні знизилась як з огляду на загальносвітовий тренд, так і зважаючи на вплив безпекового фактора.

  Переорієнтація зовнішньоторговельних потоків в напрямку західного кордону України також обумовила активний розвиток сфери транспортних послуг та складського господарства, розбудову логістичних центрів поблизу м. Львова та на прикордонних територіях.

  Промисловий потенціал

  Львівська область активно нарощує свій промисловий потенціал. Промисловість створює 21,6% (56 548 млн грн) валової доданої вартості регіону (261 542 млн грн). У цьому секторі економіки зайнятий кожен четвертий штатний працівник – у 2021 році 115,1 тис. осіб, з яких 75,7% – у переробній промисловості. За підсумками 2021 року обсяги реалізованої промислової продукції в області зросли на 4,8% (в Україні на 1,9%). За значенням цього показника Львівська область з 2014 року займає 8 місце серед регіонів України. 

  Для Львівщини у 2024 році так як і у 2023 році характерною була тенденція зростання індексу промислової продукції. Так, обсяг реалізації промислової продукції у 2024 році відносно 2023 року збільшився на 3,3%, у тому числі в переробній промисловості – на 4%.

  У 2024 році підприємства реалізували промислової продукції на 228,8 млрд грн.  При цьому, підприємствам переробної промисловості належало 71,5% усієї реалізованої продукції, з постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 19,9%, добувної промисловості і розроблення кар’єрів – 7,3%, з водопостачання, каналізації, поводження з відходами – 1,3%.

   

  Таблиця 1.12.2. Динаміка реалізації промислової продукції у Львівській області[41]

  Показник	2020	2021	2022	2023	2024
  Індекси промислової продукції, % В т.ч. за видами діяльності	105,4	104,8	89,0	100,8	103,3
  Добувна промисловість і розроблення кар`єрів	105,7	106,0	96,9	97,5	103,2
  Переробна промисловість	106,4	105,5	83,4	107,7	104,0
  Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря	101,0	98,9	90,8	84,7	100,1
  Обсяг реалізованої промислової продукції, млн грн В тому числі за видами діяльності:	132 998,6	173 140,6	185 867,3	221 511,6	228 821,5
  Добувна промисловість і розроблення кар'єрів	7 833,0	12 617,0	15 840,8	16 367,0	16 704,0
  Переробна промисловість, в т.ч.	98 095,8	125 337,0	128 177,6	159 105,9	163 607,4
  Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів	45 596,6	52 908,8	55 028,4	72 021,2	76 197,6
  Текстильне виробництво, виробництво одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів	4 896,6	6 052,0	6 018,8	6 116,6	6 178,2
  Виготовлення виробів з деревини, паперу та поліграфічна діяльність	9 956,2	17 504,8	17 127,4	16 896,9	18 534,5
  Виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення	37,4	66,6	478,6	212,3	228,8
  Виробництво хімічних речовин і хімічної продукції	2 670,2	4 159,1	3 115,7	5 402,9	3 890,0
  Виробництво основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів	1 699,3	1916,3	1472,4	1783,1	2 288,2
  Виробництво гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції	10 193,9	12 581,9	11 816,6	16 865,6	15 559,9
  Металургійне виробництво, виробництво готових металевих виробів, крім машин і устатковання	6 681,3	9 783,7	7 713,5	9 167,3	10 297,0
  Машинобудування (крім ремонту та монтажу машин і устатковання)	10 407,0	12 351,5	16 968,9	19 220,6	18 305,7
  Виробництво меблів, іншої продукції; ремонт і монтаж машин і устаткування	5 957,3	8 012,3	8 437,3	11 419,4	12 127,5
  Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря	24 865,3	32 803,4	38 980,8	42 779,1	45 535,5
  Водопостачання; каналізація, поводження з відходами	2 240,5	2 383,2	2 868,1	3 259,6	2 974,6

   

  Найбільші обсяги реалізації продукції у 2024 році наявні у галузях виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів; виготовлення виробів з деревини, паперу та поліграфічна діяльність; виробництво гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції; машинобудування; виробництво меблів, іншої продукції; ремонт і монтаж машин і устаткування; металургійне виробництво, виробництво готових металевих виробів.

  Водночас, у 2024 році  у переробній промисловості відбувся спад реалізації у галузі з виробництва хімічних речовин і хімічної продукції; з виробництва гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції; машинобудування.

  За даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) на 1 січня 2025 року у Львівській області нараховувалось 85,5 тис. юридичних осіб, з яких 7,5% працюють у промисловості.

  Серед юридичних осіб, задіяних у хімічній, деревообробній, легкій, харчовій, машинобудівній промисловості на Львівщині, основна частина зареєстрована у м.Львові. Значний промисловий потенціал зосереджений також у Дрогобичі і Городку, Стрию і Шептицькому, в Золочеві і Пустомитах, у Самборі, Жовкві, Новояворівську і Трускавці. Десятки виробництв розміщені у Яворові, Жидачеві, Сокалі і Мостиськах, у Бродах, Радехові і Буську, Перемишлянах, Кам’янці-Бузькій, в Дублянах і Соснівці, в Рава-Руській, у Сколе і Старому Самборі, в Турці, Судовій Вишні, Бібрці, Добромилі, в Комарно і Рудках. І навіть у курортному Моршині зареєстровані  промислові виробники.

  Стабільність функціонування промислового сектора економіки Львівської області після повномасштабного військового вторгнення росії в Україну опосередковано підтверджує факт нарощення експортного потенціалу регіону. За підсумками 2022 року область увійшла до дев’ятки регіонів, які збільшили обсяги товарного експорту при його зниженні загалом в Україні на 35,2%.

  

  Рисунок 1.12.7. Порівняння обсягу реалізованої промислової продукції та експорту товарів (*за курсом долара на 1 грудня відповідного року[42])

   

  Важливе значення має підтримання або зростання експортних позицій майже усіх традиційно ключових для Львівської області промислових товарних груп, зокрема: жирів та олії тваринного або рослинного походження (група ІІІ); готових харчових продуктів (група IV); деревини і виробів з деревини (група ІХ); меблів (групаХХ 94); зернових культур (група ІІ 10).

   

  Таблиця 1.12.3. Динаміка експорту товарів ключових для регіону товарних груп, %

  Товарна група	2020/2018	2021/2020	2022/2021	2023/2022	2024/2023
  Зерновi культури (10.)	210,4	120,9	48,3	98,1	118,0
  Насiння і плоди олійних рослин (12.)	99,6	119,5	138,4	102,6	82,5
  Жири та олії тваринного або рослинного походження (ІІІ.15 )	151,1	140,9	125,8	118,5	92,3
  Готові харчові продукти (IV. 16-24)	90,9	108,6	135,9	150,4	106,8
  Мінеральнi продукти (V. 25-27 )	13 609,2	100,0	179,3	6,2	78,4
  Деревина і вироби з деревини (IX. 44-46)	86,2	171,1	122,2	66,0	100,4
  Текстильні матеріали та текстильні вироби (ХI. 50-63 )	102,4	117,6	85,9	53,3	91,8
  Машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання (XVI. 84-85 )	94,6	126,4	99,1	78,1	91,5
  Меблi (94.)	136,2	132,2	79,5	91,8	104,7

  Підтримання позитивної динаміки промислового експорту Львівської області в умовах війни (тобто в умовах значного ускладнення логістики) можливе завдяки орієнтації регіональних товаровиробників на європейські ринки збуту продукції – у 2023 році частка країн ЄС у географічній структурі товарного експорту області становила 85,7%, у 2024 році - 83,4%.

  

  Рисунок 1.12.8. Частка основних промислових груп у товарній структурі експорту області, %

   

  Заплановане відкриття нових пунктів пропуску на кордоні з ЄС, а також нових залізничних шляхів сполучення у цьому напрямку створить сприятливі умови для розширення перспектив подальшого нарощення експортного потенціалу Львівської області. Однак, поряд із появою нових можливостей для активізації експортної діяльності, перед промисловістю області постали виклики, які можуть лімітувати обсяги виробництва. До основних викликів можна віднести:

  §  енергетичні – зростання вартості енергоносіїв (з 30 червня 2023 р. в Україні майже удвічі підвищено граничні ціни на електроенергію для бізнесу), загроза дефіциту енергетичних потужностей у разі повторних масованих обстрілів об’єктів критичної інфраструктури. Витрати на електроенергію в середньому становлять майже 10% від загальних витрат на виробництво промислової продукції. Відповідно зростання вартості енергії спричинить збільшення собівартості продукції; 

  §  логістичні – порушення ланцюгів постачання-збуту готової продукції і комплектуючих, підвищення цін на пальне і паливно-мастильні матеріали. Ці та інші загрози можуть спричинити звуження потенціалу перевезень і здорожчання логістичних послуг, що, своєю чергою, негативно вплине на ціну промислової продукції; 

  §  демографічні – нестача кваліфікованих кадрів (передусім робітничих професій) і ризик їх подальшого відтоку після відкриття кордонів. Це загрожує простоями виробничих потужностей, несвоєчасним та неякісним виконанням замовлень, у т.ч. державних, зокрема, для ОПК. Посилення цих викликів пов’язане зі значними розривами в рівнях оплати праці, якості робочих місць та стандартах життя між Україною і країнами ЄС;

  §  ринкові – зниження попиту на внутрішньому ринку на товари кінцевого та проміжного споживання внаслідок зменшення купівельної спроможності населення і звуження ділової активності. Зростання собівартості також призведе до часткової втрати цінової конкурентоспроможності промислової продукції регіону на зовнішніх ринках. 

  Подолання цих та інших викликів вимагає реалізації дієвих заходів у напрямку реструктуризації промисловості Львівської області шляхом диверсифікації та нарощення потенціалу середньо- і високотехнологічних виробництв та, водночас, створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій у регіон. Зростання цін на енергоносії в кінцевому підсумку може зробити капіталовкладення в енергоефективність більш привабливими і стимулювати промислові компанії проводити технологічну модернізацію з метою зниження енергомісткості виробництв. Перехід на досконаліші технології є незаперечною основою для зміцнення конкурентоспроможності промислового бізнесу. На внутрішньому ринку це може відбуватись, зокрема, шляхом втілення програми імпортозаміщення (зокрема, товарів із росії та білорусі), а на зовнішньому – шляхом використання потенціалу наданих преференційних торговельних умов з країнами-союзницями України.  

   

  Висновки:

  Львівська область належить до регіонів із порівняно нижчими військовими ризиками, а відтак, на її території можуть бути заплановані і реалізовані заходи державної промислової політики, спрямовані на формування нових інноваційно-індустріальних центрів, у тому числі із задіянням релокованих підприємств, розгортання нових логістичних схем вантажоперевезень, будівництва об’єктів та створення виробництв, здатних замістити ланки зруйнованих унаслідок російської агресії виробничо-збутових ланцюгів. 

  У 2024 році підприємства реалізували промислової продукції на 228,8 млрд грн.  При цьому, підприємствам переробної промисловості належало 71,5% усієї реалізованої продукції, з постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 19,9%, добувної промисловості і розроблення кар’єрів – 7,3%, з водопостачання, каналізації, поводження з відходами – 1,3%.

  Найбільші обсяги реалізації продукції у 2024 році наявні у галузях виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів; виготовлення виробів з деревини, паперу та поліграфічна діяльність; виробництво гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції; машинобудування; виробництво меблів, іншої продукції; ремонт і монтаж машин і устаткування; металургійне виробництво, виробництво готових металевих виробів.

  Водночас, у 2024 році  у переробній промисловості відбувся спад реалізації у галузі з виробництва хімічних речовин і хімічної продукції; з виробництва гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції; машинобудування.

  Стабільність функціонування промислового сектора економіки Львівської області після повномасштабного військового вторгнення росії в Україну опосередковано підтверджує факт нарощення експортного потенціалу регіону. Так, за підсумками 2022 року область увійшла до дев’ятки регіонів, які збільшили обсяги товарного експорту при його зниженні загалом в Україні на 35,2%. Однак, у 2024 році ситуація дещо погіршилась: Львівщина зменшила обсяги експорту (на 1,4%) при зростанні середньоукраїнського показника (на 11%).

  Підтримання позитивної динаміки промислового експорту Львівської області в умовах війни (тобто в умовах значного ускладнення логістики,) можливе завдяки орієнтації регіональних товаровиробників на європейські ринки збуту продукції – у 2023 році частка країн ЄС у географічній структурі товарного експорту області становила 85,7%, у 2024 році – 83,4%.

  Заплановане відкриття нових пунктів пропуску на кордоні з ЄС, а також нових залізничних шляхів сполучення у цьому напрямку створить сприятливі умови для розширення перспектив подальшого нарощення експортного потенціалу Львівської області.

   

  Зовнішньоекономічна діяльність

  Втрата економічного потенціалу регіонів, які наближені до лінії фронту або перебували/ перебувають під окупацією, відразу відобразилась на експорті України. І хоча національна економіка традиційно є експортоорієнтованою, за підсумками 2022 року частка експорту товарів і послуг у ВВП України (у фактичних цінах) скоротилась до 35,5% (проти 40,7% у 2021).

  Однак, вже у 2024 році товарний експорт з України порівняно з2023 роком зріс на 11%. За часткою регіону в структурі товарного експорту (6,5%) Львівська область у 2024 році зайняла третє місце після м. Києва (27,3%) і Дніпропетровської області (14,3%). Така динаміка Львівщини обумовлена традиційною орієнтацією підприємств-експортерів більшою мірою на ринки країн ЄС.

  У 2024 році товарний імпорт в Україну зріс на 11%. Частка Львівської області у структурі товарного імпорту (8,2%) стала найвищою після м. Києва.

  Доцільно зазначити, що динаміка зовнішньої торгівлі Львівщини також зазнала впливу війни та зниження економічної активності. Якщо у 2022 році обсяги торгівлі товарами залишились практично на рівні 2021 року, то вже у 2023, а також у 2024 роках знизились. 

  У 2024 році експорт товарів суб’єктів господарювання Львівської області становив 2 711,8 млн дол. і зменшився порівняно з 2023 роком на 1,4%. Імпорт товарів збільшився на 1,1% і становив 5 837,2 млн дол. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі склало 3 125,4 млн дол. (у 2023 році – 3523,5 млн дол., у 2022 році – 2362,7 млн дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 0,46 (у 2023 році – 0,47, у 2022 році – 0,56).

  

  Рисунок 1.12.9. Динаміка обсягів експорту/імпорту товарів підприємствами області, 2010-2024 рр., млн дол.[43]

   

  З рисунку видно, що на тлі пандемії коронавірусу та в подальшому війни у Львівській області відбувається скорочення експорту товарів та зростання імпорту. Причому відʼємне сальдо експортно-імпортних операцій у 2024 році є найбільшим за останніх 24 роки. Цей показник є наслідком гуманітарної кризи, спричиненої послабленням державної політики щодо імпорту великої частини вантажів та благодійної допомоги, що заходили у Львівську область як тиловий регіон. Адже війна росії проти України зумовила різку необхідність у тому, щоб спростити митне оформлення різних груп товарів, вкрай необхідних як для забезпечення ЗСУ і ТрО додатковим захисним та військовим спорядженням, так і для забезпечення цивільних їжею, ліками та іншою гуманітарною допомогою.

  Крім того, на зниження обсягу експорту товарів повпливала складна ситуація щодо блокування у 2023-2024 роках пунктів пропуску на польсько-українському кордоні. Очевидно, що слабкою стороною Львівської області в частині логістики є наявність спільного кордону лише з однією країною – Польською Республікою – і, відповідно, залежність від її рішень та управління.

  Якщо порівнювати 2024 і 2019 роки, то видно, що починає змінюватися товарна структура експорту та імпорту.

  Серед товарів, які Львівщина експортувала в 2024 році, переважали електричні машини (15,0% від обсягу експорту області), меблі (13,5%), жири та олії (12,9%), деревина і вироби з деревини (8,2%), зернові культури (7,0%).

  Впродовж останніх шести років в структурі експорту за групами товарів відбулось зниження частки електричних машин та обладнання, зернових культур, значно скоротилася частка палив, нафти і продуктів її перегонки, одягу текстильного. Натомість зросла частка продукції харчової промисловості, зокрема рослинної олії, цукру і кондитерських виробів з цукру.

  

  Рисунок 1.12.10. Структура експорту за товарними групами, у % до підсумку

   

  Щодо імпорту, то тут мають місце вагоміші трансформації. Зокрема, на тлі дефіциту та зростання попиту в країні на паливо, зумовлених руйнуванням енергетичної інфраструктури, а також збільшення кількості транспортних засобів, основу імпорту товарів Львівської області становили паливо мінеральне, нафта і продукти її перегонки. Так, у 2024 році їх частка в товарному імпорті склала  25% і зросла майже у 5 разів.

  Інші групи товарів також дещо змінили свою вагу в імпорті впродовж останніх шести років. В структурі імпорту за групами товарів відбулось зниження частки електричних машин, котлів та обладнання, пластмас, полімерних матеріалів, плодів та горіхів. Натомість зросла частка транспортних засобів, палива мінерального; нафти і продуктів її перегонки.

  

  Рисунок 1.12.11. Структура імпорту за товарними групами, у % до підсумку

   

  Порівняльна структура експортно-імпортних операцій Львівщини свідчить про спеціалізацію експорту регіону в сільському господарстві (причому основною товарною групою є зернові, насіння і плоди олійних рослин), харчовій промисловості (а саме жири та олії, у 2024 році вагомий обсяг мав цукор і кондитерські вироби з цукру), машинобудуванні (найбільше -електричнi машини), деревообробці (меблі, а також зростає обсяг експорту деревини і виробів з деревини).

  Щодо товарної структури імпорту Львівщини, основу становлять палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки (25,0% від обсягу імпорту області), засоби наземного транспорту, крiм залізничного (8,5%), електричні машини (8,0%).

  Львівська область активно співпрацює з країнами-членами ЄС. Однак обсяг експорту товарів до країн ЄС упродовж 2022-2024 років зменшився і становив у 2022 році 2 703,9 млн дол., у 2023 році – 2 356,5 млн дол., у 2024 році – 2260,3 млн дол. Обсяг імпорту товарів із країн ЄС впродовж 2022-2023 років зріс і становив – у 2022 році 3 283,5 млн дол., у 2023 році – 3 523,5 млн дол. У 2024 ж році його обсяг зменшився і склав 3376,4 млн дол.  Частка країн ЄС у загальнообласному обсязі експорту в 2024 році становила 83,4%, в імпорті – 57,8%.

  Найбільші частки експортованої продукції припали на Польщу (26,2% від загальнообласного експорту), Німеччину (15,5%) і Чехію (6,9%). Експорт товарів у країни Європейського Союзу становив 2260,3 млн.дол. (83,4%).

  Зовнішня торгівля послугами. Для категорії товарів сальдо зовнішньої торгівлі є незмінно від’ємним, водночас у сфері послуг - навпаки позитивним. У 2023 році експорт послуг становив 993 млн дол., коефіцієнт покриття експортом імпорту послуг складав 5,9.

  

  Рисунок 1.12.12. Динаміка експорту/імпорту послуг Львівської області, 2010-2023 рр., млн дол.[44]

   

  Висновки:

  За часткою регіону в структурі товарного експорту (6,5%) Львівська область у 2024 році зайняла третє місце після м. Києва (27,3%) і Дніпропетровської області (14,3%). Частка Львівської області у структурі товарного імпорту (8,2%) стала найвищою після м. Києва. 

  У 2024 році експорт товарів суб’єктів господарювання Львівської області становив 2 711,8 млн дол. і зменшився порівняно з 2023 роком на 1,4%. Імпорт товарів збільшився на 1,1% і становив 5 837,2 млн дол. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі склало 3 125,4 млн дол. (у 2023 році – 3523,5 млн дол., у 2022 році – 2362,7 млн дол.).

  На тлі пандемії коронавірусу та в подальшому війни у Львівській області відбувається скорочення експорту товарів та зростання імпорту. Причому відʼємне сальдо експортно-імпортних операцій у 2024 році є найбільшим за останніх 24 роки. Цей показник є наслідком гуманітарної кризи, спричиненої послабленням державної політики щодо імпорту великої частини вантажів та благодійної допомоги, що заходили у Львівську область як тиловий регіон.

  На зниження обсягу експорту товарів повпливала складна ситуація щодо блокування у 2023-2024 роках пунктів пропуску на польсько-українському кордоні. Очевидно, що слабкою стороною Львівської області в частині логістики є наявність спільного кордону лише з однією країною – Польською Республікою – і, відповідно, залежність від її рішень та управління.

  Порівняльна структура експортно-імпортних операцій Львівщини свідчить про спеціалізацію експорту регіону в сільському господарстві (причому основною товарною групою є зернові, насіння і плоди олійних рослин), харчовій промисловості (а саме жири та олії, у 2024 році вагомий обсяг мав цукор і кондитерські вироби з цукру), машинобудуванні (найбільше -електричнi машини), деревообробці (меблі, а також зростає обсяг експорту деревини і виробів з деревини).

  Щодо товарної структури імпорту Львівщини, основу становлять палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки (25,0% від обсягу імпорту області), засоби наземного транспорту, крiм залізничного (8,5%), електричні машини (8,0%).

   

  Сільське господарство

   

  Аграрний сектор є одним з найбільших в економіці України. В 2021 році у сфері сільського, лісового та рибного господарства було зайнято близько 8,0% найманих працівників у країні, створено 12,3% валової доданої вартості[45] та забезпечено понад 35% експорту[46]. На світовому ринку сільськогосподарської продукції Україна формувала 46% експорту соняшникової олії та близько 10% кукурудзи і пшениці[47].

  Війна суттєво вплинула на розвиток сільського господарства. Загальна посівна площа у 2022 р. зменшилася на 20% порівняно з 2021 р., за перші три місяці було знищено або суттєво пошкоджено приблизно 15% основних фондів у секторі[48]. До значного погіршення ситуації в аграрному секторі призвели блокада чорноморських портів, руйнування дамби Каховського водосховища, блокування кордонів. За два роки війни сукупні збитки українського аграрного сектору оцінюють у 80,1 млрд дол. США[49]. Основними проблемами для сільського господарства в цих умовах є: втрата виробничо-ресурсного потенціалу (передовсім сільськогосподарських земель), масовий вихід сільгоспвиробників з аграрного бізнесу або зміна спеціалізації через економічні втрати і ризики, знищення об’єктів інфраструктури зберігання і первинної переробки сільськогосподарської продукції, ускладнення збуту продукції на зовнішні ринки тощо.

  Умови війни в Україні посилили роль тилових регіонів у збереженні потенціалу сільськогосподарського сектору, у т.ч. Львівської області. Регіон піднявся в рейтингу за обсягом продукції сільського господарства – з 17 позиції у 2021 р. на одинадцяту у 2024 р., за індексом сільськогосподарської продукції – з 16-ої на другу. Таке посилення позицій зумовлене у більшій мірі не збільшенням обсягів виробництва продукції, а їх збереженням на тлі втрати сільськогосподарського потенціалу регіонами з потужним аграрним сектором.

   

  Таблиця 1.12.4. Зміна позицій Львівської області в аграрному секторі в умовах війни проти України

  Показники	2021		2024
  	Місце в рейтингу серед регіонів	Частка продукції, %	Місце в рейтингу серед регіонів	Частка продукції, %
  За обсягом продукції сільського господарства	17	3,6	11	4,8
  За індексом сільськогосподарської продукції	16	107,6	2	107,9

   

  

  Рисунок 1.12.13. Індекс сільськогосподарської продукції Львівської області, 2014-2024 рр. 

   

   1) за виробництвом продукції сільського господарства у господарствах усіх категорій, млн грн

  

  2) за посівними площами, тис. га

  

  Рисунок 1.12.14. Місце Львівської області у виробництві продукції сільського господарства у господарствах усіх категорій та за посівними площами, 2021-2024 рр.[50]     

   

  Львівщина є унікальною у веденні сільського господарства, хоча не з числа найбільших аграрних регіонів України. В області розміщено 2,8% площ сільськогосподарських угідь України, на яких створюється понад 4,3% загальнодержавного обсягу валової сільськогосподарської продукції. Площа сільськогосподарських угідь - 1240 тис. га, в т.ч. ріллі – 771,1 тис. га. Посівна площа у 2024 році становила 754,8 тис. га та зросла в порівнянні з 2022 роком на 1,7%. Загалом за 2022 по 2024 роки додатково введено в обробіток 12,7 тис. га.

  Агропромисловий комплекс Львівщини формує біля 20% ВВП області.

  У структурі сільськогосподарського виробництва в області основним виробниками є підприємства, частка яких у загальних обсягах у 2024 році становила 60% (у 2023 році – 57,5%). В області діяльність здійснюють 1342 сільськогосподарських підприємств, в тому числі 988 фермерських господарства та 155 сімейних фермерських господарств без статусу юридичної особи.

  Переважання підприємств у виробництві сільськогосподарської продукції є відносно новим трендом для регіону – він простежується лише з 2021 року. Впродовж останнього десятиліття господарства населення стабільно виробляли обсяги сільськогосподарської продукції на суму 120,0 млрд грн, що забезпечувало їм лідируючі позиції, і відрізняло регіон від більшості в Україні. Однак, за 2012-2022 рр. відбулося нарощення виробництва продукції сільськогосподарськими підприємствами в два рази - приріст склав 203,8%.

  Важливо, що попри втрату лідируючих позицій в регіоні, обсяги виробництва сільськогосподарської продукції господарствами населення суттєво не зменшилися, передовсім через нарощення виробництва продукції рослинництва.

  

  Рисунок 1.12.15. Динаміка виробництва продукції сільського господарства в розрізі типів господарств У Львівській області (у постійних цінах 2021 року), 2014-2024 рр., млн грн

   

  Ведення сільського господарства у Львівській області традиційно базується на сімейному і кооперативному принципах. Створення сімейних ферм – одне з ключових питань в розвитку особистих селянських господарств, тому у регіоні відбувається трансформація особистих селянських господарств. У 2021 році було створено та зареєстровано 33 нових сімейних фермерських господарств (ФОП), у 2022 р. – 43 СФГ, у 2023 р. – 34 СФГ, а у 2024 – 20 СФГ. Їх загальна кількість збільшилась до 155 одиниць. Львівщина є лідером серед регіонів України за кількістю сімейних ферм. Більша частина цих господарств працює у галузі молочного скотарства.

  У 2024 році сільськогосподарськими виробниками вироблено валової сільськогосподарської продукції (у постійних цінах 2021 року) в обсязі 51,8 млрд грн, що більше на 3,8 млрд грн. в порівнянні до 2023 року або на 7,9%. Зростання валового виробництва досягнуто за рахунок збільшення виробництва продукції рослинництва в обох категоріях господарств (сільськогосподарські підприємства, господарства населення) та збільшення обсягів виробництва м’яса та яєць сільськогосподарськими підприємствами. В основі нарощення обсягів виробництва є продукція із низькою доданою вартістю – виробництво зернових, олійних і технічних культур та додаткового залучення в сільськогосподарське виробництво земель, які не використовувались. Від початку повномасштабного вторгнення прослідковується тенденція до збільшення посівних площ під озимими культурами, зокрема підприємствами. Таким чином відбувається адаптація аграрного сектору області до викликів, спричинених війною.

  Активно розвивається садівництво, щорічно закладаються нові насадження плодово-ягідних культур. В області щорічно закладається понад 200 га нових інтенсивних насаджень, що є важливим внеском у розширення внутрішнього ринку та збільшення експорту фруктово-ягідної продукції. За підсумками року площі плодово-ягідних насаджень у плодоносному віці в господарствах усіх категорій становлять 13,7 тис. га, що на 0,6 тис. га більше, ніж у 2023 році. У сільськогосподарських підприємствах площі насаджень складають 2,5 тис.га, з них плодові культури займають 51,2% (1,3 тис. га), ягідні – 29,1% (0,7 тис га), а горіхоплідні – 19,7% (0,5 тис.га). Обсяги валового виробництва садовини у 2024 році за оперативними даними становлять 157,3 тис. тонн, що на 7,3% більше валового збору у 2023 році. У 2024 році закладено нових насаджень на площі 222,5 га, з яких 134,5 га – за сприяння грантової програми «Свій Сад». За площами садів і ягідників, які створюються в межах програми єРобота «Свій сад» Львівщина третя після Закарпатської і Київської областей.

   У тваринництві, галузі свинарства та птахівництва зберігають позитивну динаміку розвитку і входять у п’ятірку областей за кількістю поголів’я. За кількістю поголів’я свиней область посідає друге місце серед регіонів України (523,8 тис. гол.), птиці всіх видів – 5 місце (13,0 млн гол).

  У галузі м’ясо-молочного скотарства продовжує зберігатись негативна динаміка по виробництву молока та поголів’ю корів у господарствах населення, а у сільськогосподарських підприємствах – станом на 01 червня 2025 року утримується 6,0 тис.гол. корів, що на 11,1% більше в порівнянні до аналогічного періоду 2024 року.

  Позитивні показники виробництва продукції тваринництва у промисловому секторі. За 2024 рік сільськогосподарськими підприємствами вироблено 159,0 тис. тонн м’яса (реалізація в живій вазі) – 109,9% в порівнянні до аналогічного періоду 2023 року, молока – 30,0 тис. тонн (95,5%), отримано яєць від птиці всіх видів – 98,1 млн шт. (121,9%).

  В області  здійснюють діяльність 19 операторів ринку органічної продукції (орієнтовна площа 1,0 тис.га), з них 3 – рослинництво, 6 –  ягідництво/садівництво, 10 - заготівля і переробка дикоросів.  Також діють 2 органічні кооперативи: СОК «Органік Гарден» - Самбірський район, ВК «Як Бджола» - Золочівський район.

  В області налічується більше 100 виробників крафтової продукції, що виробляють сир, мед, м’ясну продукцію, хліб та випічку, соуси, джеми, вина, солодощі та інше.

  Однією з ключових складових успіху є активне залучення інвестицій. Аграріями області у 2021-2022 рр. освоєно 3 492,8 млн грн внутрішніх капітальних інвестицій (6,1% від загального обсягу) та введено в експлуатацію 24 об’єкти, зокрема  5 тваринницьких приміщень, 7 об’єктів із зберігання картоплі, фруктів та зерна, 2 елеватори, 2 заводи з виробництва кормів для с/г тварин та для котів і собак тощо.

  У 2024 році в області введено в експлуатацію 15 нових об’єктів, включаючи переробні лінії, овочесховища та тваринницькі комплекси. Продовжується реалізація 21 інвестиційного проєкту, з них 10 проєктів з розширення потужностей діючих переробних підприємств харчової промисловості, 3 елеватори потужністю 132 тис. тонн, 1 овочесховище потужністю 1,2 тис. тонн, 3 тваринницьких приміщень з утримання 2184 голів корів та 650 голів ВРХ, 2 свинокомплекси для вирощування 7 тис. голів, 1 приміщення для утримання 600 голів овець.

  Суттєво посилюються позиції аграрного сектору в експортному потенціалі області. У 2021-2022 рр. підприємства Львівщини щорічно експортували продукції на суму понад 900,0 млн дол. США, що перевищувало імпортні поставки в середньому на 102,3 млн дол. США. У 2023 р. експорт сільськогосподарської продукції зріс на 20,4% порівняно з 2022 р. до 1084,5 млн дол. США. Частка продукції аграрного сектору у загальній структурі експорту області зросла до 42,5%, а серед товарних позицій готові харчові продукти є лідерами за темпами зростання експорту, демонструючи збільшення на 55%. У 2024 році експорт продукції агропромислового комплексу зріс на 6% у порівнянні з 2023 роком, досягнувши 1 149,3 млн доларів США. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі продукцією АПК склало 401,4 млн доларів США. Частка експорту продукції АПК у загальній структурі зовнішньої торгівлі регіону склала 42% (у 2023 році – 41%). Імпорт продукції АПК у 2024 році знизився на 9,1% і склав 747,8 млн. дол. США. Зниження відбулось за всіма товарними групами.

  У секторі лісового господарства Львівська область займає лідируючі позиції: за заготівлею деревини та показником кількості реалізованої лісової продукції – 3 позицію, забезпечуючи близько 8% лісозаготівлі та реалізації лісової продукції. При цьому, середня ціна реалізованої продукції у 2022 р. була однією з найбільших в Україні і становила 124,4% середньої по країні. У 2024 році підприємства, які здійснювали лісогосподарську діяльність у Львівській області, заготовили    939,9 тис.м3 деревини (у 2023 – 1031,2 тис.м3). За обсягом заготовленої деревини область займала 6 місце серед регіонів України у 2024 році (після Житомирської, Рівненської, Чернігівської, Волинської та Київської областей), а її частка становила 6,3% у загальному обсязі заготовленої деревини в Україні. У межах України лісогосподарськими підприємствами Львівщини реалізовано 911,9 тис.м³ круглого лісу за середньою ціною 1863,7 грн за м³. Упродовж 2024 року лісокультурні роботи проведені на площі 917 га. До площі земель, вкритих лісовою рослинністю, переведено 730 га ділянок лісових культур, до площі природного поновлення – 187 га.  Відтворення лісів у 2024 році проведено на площі 436 га, у тому числі шляхом садіння та висівання лісу – на 415 га, природне поновлення лісу – на 21 га. 

  На Львівщині нараховується понад 4 тис. пасічників, які утримують 10 і більше бджолосімей та виробляють мед і побічні продукти бджільництва не тільки для власних потреб, а й для реалізації населенню. Близько 70% з них (2786) мають  зареєстровані в Реєстрі паспорти на пасіки, в яких утримується понад 73,3 тис. бджолосімей. У приватному секторі зосереджені 99,5% пасік, серед яких 32% пасік є ще  незареєстрованими.

  Показники виробництва меду ще не сформовані. У  2023 році вироблено 1035 тонн меду, що більше на 0,5% до 2022 року. Середня продуктивність бджолосім’ї складає близько 16 кг. Найвища продуктивність бджолосімей у  племінних пасіках, у яких виробництво меду на одну бджолосім’ю складає 40-45 кг.

  В області працює два підприємства з переробки (гомогенізації) меду та продуктів бджільництва потужністю виробництва фасованого меду близько 250 т/рік. Забезпеченість переробки продукції складає близько 30% виробництва.

  У сфері рибного господарства Львівська область у 2021 р. займала 13-ту позицію серед регіонів за обсягами добутих біоресурсів, у 2022 р. - піднялася на восьму позицію на тлі втрати потенціалу регіонами з потужним рибним господарством. Загальний середньорічний обсяг добутих водних біоресурсів у регіоні у 2021-2022 рр. є більшим ніж 1 тис. т. 

  За період 2018-2024 рр. суттєво розвинулася аквакультура як вид діяльності у регіоні. Під вирощуванням аквакультури задіяно 5,2 тис. га площ водного дзеркала, в тому числі 4,8 тис. га ставків. Площа зариблених водних об'єктів складає 43% (2,2 тис. га) від загальної площі. Річний вилов риби за підсумками 2023 року становить 1023 тонн. 7 суб'єктів племінної справи у рибництві вирощують та реалізовують високопродуктивний  рибопосадковий матеріал для зариблення і підвищення рибопродуктивності водойм. 

  Функціонування ринку землі. Львівська область традиційно має статус однієї з найдорожчих областей України за вартістю земельних часток (паїв), проте за площею відчужених сільськогосподарських земель посідає останні позиції серед регіонів в Україні.

  Станом на 01.07.2025 по Україні (з 01.07.2021) укладено 490,3 тис. угод на площу 1 067,1 тис. га, середня ціна 1 га 46,1 тис. грн. З них на Львівщині укладено 19,6 тис. угод на площу 15,9 тис. га (1,5% у загальнодержавному показнику), середня ціна за 1 га 97,9 тис. грн.

  

  Рисунок 1.12.16. Основні показники функціонування ринку землі в Україні[51]

   

  Програми фінансової підтримки аграрного сектору. Львівщина – чи не єдина область в Україні, яка щорічно виділяє з обласного бюджету великий фінансовий ресурс на підтримку сільського господарства. У 2021 на підтримку аграріїв Львівщини було виділено 17,7 млн грн, у 2022 – 23,9 млн грн, у 2023 – 45,1 млн грн, у 2024 – 4,1 млн грн. Протягом 2021-2024 років програмою скористались від 112 до 206 мікро та малих суб’єктів підприємництва.

  Сільськогосподарські товаровиробники брали активну участь у реалізації заходів державних програм, зокрема, у 2021 році залучено з державного бюджету 260,4 млн грн, у 2022 – 215,9 млн грн, у 2023 – 134,1 млн грн.

  У 2024 році на підтримку агросектору Львівщини з державного бюджету залучено понад 180,0 млн грн, зокрема:

  • 57,9 млн грн через програму "єРобота";

  • 95,3 млн грн – субсидії понад 1100 товаровиробникам через ДАР;

  • 28,8 млн грн – компенсація вартості вітчизняної техніки та обладнання;

  Львівщина - лідер серед чотирьох областей по залученню грантових коштів Програми ООН ФАО «Комплексне, конкурентоспроможне та економічно раціональне створення ланцюжків доданої вартості у сільському, рибному та лісовому господарствах», зокрема в межах двох грантових циклів інвестиційної Програми ФАО аграрії Львівщини залучили близько 53 млн грн., що складає 48% наданих грантів. У 2024 році підтримку отримали 45 виробників на суму 27 млн грн.

   

  Висновки:

  Подальше нарощення потенціалу сільського господарства Львівщини повинно відбуватись на основі:

  §  поглиблення переробки сільськогосподарської сировини;

  §  розвитку сімейного молочного фермерства, що дає можливість створення нових робочих місць, покращення благополуччя та підняття життєвого рівня сільського населення та розвитку сільських територій;

  §  розвитку сільськогосподарської кооперації;

  §  підвищення ефективності використання наявних ресурсів господарств області через запровадження інтенсивних ресурсозберігаючих технологій, поглиблення спеціалізації виробництва, поліпшення структури посівних площ, розширення переробки та зберігання продукції, зокрема з огляду на умови, які склалися під впливом війни.

   

  Будівництво

  У 2024 році будівельна галузь дещо сповільнила темпи свого виробництва порівняно з 2023 роком (зменшення складало 6,5%, зокрема скоротились обсяги будівельної продукції на будівництві інженерних споруд – на 17,8%, на будівництві житла – на 4%). Водночас зросли обсяги будівельної продукції на будівництві нежитлових будівель на 108,8%.

  Підприємства виробили будівельної продукції у 2024 році на суму 18515,3 млн.грн. Найбільше будівельної продукції вироблено на будівництві інженерних споруд – 7947,4 млн.грн, або 42,9% від загального обсягу робіт. На будівництві нежитлових будівель виконано 6640,2 млн.грн (35,9%), житлових будівель – 3927,7 млн.грн (21,2%).

  Позитивні тенденції демонструє житлове будівництво. У 2024 році на Львівщині прийнято в експлуатацію 1062,4 тис.м² загальної площі житла (нове будівництво), що на 31,9% більше ніж у 2023 році. На одноквартирні будинки припало 47,2% від загальної площі житла (501,7 тис.м²), прийняття яких у порівнянні з 2023 роком зросло на 15,7%. У будинках з двома та більше квартирами здано в експлуатацію 560,7 тис.м² загальної площі житла (52,8% від загального обсягу), що в 1,5 раза більше відносно 2023 року.

  Упродовж 2024 року здано в експлуатацію 12627 нових квартир, з них 8960 – у міській місцевості, 3667 – у сільській місцевості. Середня загальна площа однієї новозбудованої квартири становила 84,1 м².

  Частка області у загальнодержавному введенні житла у 2024 році становила 10,9%. За обсягом прийнятого житла Львівщина посіла третє місце серед регіонів України після Київської області та м.Києва.

  Зростання обсягів прийняття житла у порівнянні з 2023 роком досягнуто у всіх районах області, з них найбільше у Самбірському (у 1,9 раза) та Яворівському (у 1,8 раза) районах. У Львівському районі введено в експлуатацію житла на 28,6% більше відносно 2023 року.

  

  Рисунок 1.12.17. Територіальний розподіл та динаміка прийнятих в експлуатацію житлових будівель, 2024 р.    

   

  Порівняння динаміки прийняття в експлуатацію нового житла і нежитлових будівель дозволяє констатувати подібні тенденції – суттєве (на третину) просідання у 2022 році та відновлення економічної активності у сфері будівництва у 2023 році. Це також є свідченням наявності попиту на житлові та нежитлові площі в регіоні.

  

  Рисунок 1.12.18. Рисунок 2.   Порівняння динаміки прийняття в експлуатацію житлових і нежитлових площ в регіоні, тис. м² загальної площі[52]    

   

  У 2024 році частка області у загальнодержавному введенні нежитлових будівель становила 17,5%.

  Загальна площа прийнятих в експлуатацію у 2024 році промислових та складських будівель становила 188,1 тис.м², що склало 19,1% від загального обсягу введення в експлуатацію промислових будівель в Україні. У порівнянні з 2023 роком обсяг прийнятих в експлуатацію промислових та складських будівель зріс у 2,5 раза.

  

  Рисунок 1.12.19. Прийняття в експлуатацію нежитлових будівель за видами, тис. м², %[53]

   

  Загалом, часова та просторова невизначеність бойових дій, погіршення добробуту населення, нестачі вільних коштів змінили характер будівельного бізнесу Львівської області. Загальне падіння економіки, інфляція та девальвація гривні, зниження рівня платоспроможності населення в умовах війни результувалися скороченням площі прийнятого в експлуатацію нового житла на 40,5% у 2022 р. порівняно із 2021 р., невелике зростання на 6,8% у 2023 відносно 2022 року та досить значним збільшенням у 2024 році відносно 2023 року – на 38,1%.

  Переміщення на територію Львівської області значної кількості ВПО зумовило потребу в місцях тимчасового кризового розміщення (наприклад, на час, доки триває відновлення пошкодженого житла, чи на період пошуку довгострокового орендного житла). У перші місяці повномасштабного вторгнення були переоблаштовані сотні закладів освіти, культури, гуртожитків та інших комунальних приміщень під тимчасове житло для ВПО. Попри те, що багато людей протягом року змогли знайти інше житло, повернулися у свої міста або переїхали в інші країни, значна кількість переміщених осіб все ж залишаються жити у так званих колективних центрах, що створює попит на будівництво соціального житла. З іншого боку, зростання  попиту на доступне орендоване житло сприяло зростанню ділової активності агентств нерухомості Львівщини.

   

  Енергетика     

  Паливно-енергетичний комплекс області становить 35% від усієї мінерально-сировинної бази Львівської області (нафта, газ, конденсат, кам’яне і буре вугілля, торф). Родовища паливно-енергетичної сировини у регіоні розташовані нерівномірно і мають два осередки. Найвища їх щільність припадає на Шептицький (кам’яне вугілля) і Дрогобицький (нафтогазові поклади) райони. Всього в області налічується 83 вуглеводневих родовищ (природний газ, нафта і конденсат), з яких у розробці (розвідуються, розробляються, підготовлені до промислового освоєння) – 72.

  Газовидобування. Значна частка українського викопного палива зосереджена у трьох основних регіонах:

  §  Дніпровсько-Донецький басейн (Східний регіон);

  §  Прикарпатський басейн (Західний регіон); 

  §  Північно-Чорноморський басейн (Південний регіон).

  Україна має значний потенціал власного видобутку газу, проте внаслідок ряду причин (високий рівень виснаженості родовищ, зношеність основних засобів та відсутність стимулів для дослідження нових родовищ) не забезпечує власні потреби та вимушена імпортувати газ. Разом з тим, варто зазначити, що за останні роки наявна позитивна динаміка збільшення видобутку природного газу в області, в тому числі, видобувним підприємствам вдалось втримати стабільний видобуток за час повномасштабної війни (хоча в цілому по Україні видобуток вуглеводнів зменшився). Це створює передумови для енергетичної безпеки області та збільшує надходження до бюджетів різних рівнів.

  У Львівській області поклади природного газу становлять 106,6 млрд м³ (61,3 млрд м³ становлять балансові запаси та 45,3 млрд м³ – з невизначеним промисловим значенням) а це близько 8% від загальних запасів України. Із них три родовища – Більче-Волицьке, Хідновицьке і Свидницьке – є найбільшими за обсягами видобутку газу (близько 5% від видобутку по Україні). 

  

  Рисунок 1.12.20. Динаміка видобутку природного газу у Львівській області, 2018-2024 рр., млн м³

   

  Розробка родовищ сланцевого газу дозволить державі досягти енергетичної незалежності, розвивати на високому рівні добувну галузь, залучити значні інвестиції та отримувати прибутки. Однак, основним недоліком роботи з нетрадиційним газом є негативний вплив технології його добування на навколишнє середовище.

  Перспективи видобутку сланцевого газу на Львівщині пов’язують із Олеським родовищем, запаси якого оцінювали в 3-3,5 трлн м³ газу (Львівська та Івано-Франківська області). 

  Нафтовидобування і газовий конденсат. Родовища нафти і конденсату України розташовані у трьох географо-геологічних регіонах на території 10 адміністративних областей:

  §  Прикарпатський прогин, або Західний регіон (Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька області);

  §  Дніпровсько-Донецька западина, або Східний регіон (Чернігівська, Сумська, Полтавська, Харківська, Дніпропетровська області);

  §  Причорноморсько-Кримський, або Південний регіон (Одеська область і АР Крим).

  Запаси нафти становлять 72,9  млн тонн, з яких 10,3 млн тонн – це балансові запаси і 62,6 млн тонн – запаси з невизначеним промисловим значенням.

  Запаси газового конденсату становлять 851 тис. тонн, з яких балансові запаси становлять 724 тис. тонн та 127 тис. тонн з невизначеним промисловим значенням.

  Більшість нафтових родовищ регіону розробляють вже понад 100-140 років у Передкарпатті і Бескидському низькогір’ї. Обсяги добування нафти сьогодні поступово зростають, але залишаються незначними і лише на Старосамбірському і Бориславському родовищах перевищують 25 тис. тонн в рік. Розвідані запаси нафти відпрацьовані на 70-75%, однак існують потенційні ресурси регіону, які освоєні лише на третину.

  Разом з тим, на території Львівської області видобуток нафти щороку збільшується.

  

  Рисунок 1.12.21. Динаміка видобутку нафти (нафтопродуктів) у Львівській області, 2018-2024 рр.

   

  Вугільна галузь. Балансові запаси кам’яного вугілля у Львівській області становлять 1 028 млн тонн – 2,5% від загальних балансових запасів кам’яного вугілля в Україні. Нижче представлені запаси кам’яного вугілля та промислові запаси вугілля у розрізі шахт у Львівській області.

   

  Таблиця 1.12.5. Запаси кам’яного вугілля у Львівській області, станом на 01.01.2025

  Назва родовища	Запаси вугілля, млн тонн	Марка вугілля
  Межирічанське родовище  ДП «Львіввугілля»	Балансові – 145,2 Промислові – 94,1	Г, Ж
  Забузьке родовище  Поля шахт  Червоноградська №3-4	170,0	ДГ
  Любельське родовище Поля для шахт Любельська №1-3	158,8	К
  	118,2	Ж (кокс)
  Тяглівське родовище Поля для шахт Тяглівська  №1-3	195,0	Г,Ж

  Вуглевидобувну галузь у Львівській області представляють ДП «Львіввугілля» (об’єднує п’ять діючих шахт – Межирічанську, Відродження, Лісову, Червоноградську, Степову (не діє, у стадії ліквідації перебуває Великомостівська шахта), та ПАТ «Шахта «Надія», що належать Міністерству енергетики, а також вуглезбагачувальна фабрика в м. Шептицький, яка належить ПАТ «Львівська вугільна компанія» (62% у приватній власності). Остання готує все вугілля, що видобувається у Львівсько-Волинському вугільному басейні. Видобуток вугілля на усіх шахтах вугільного мікрорегіону Львівської області здійснюється для цілей енергетики. Крім 5 діючих та 1 у стадії ліквідації відокремлених підрозділів шахт, до структури ДП «Львіввугілля» входять 23 відокремлені підрозділи, зокрема: спецуправління з гасіння териконів та рекультивації земель та інші структури екологічного спрямування, навчально-курсовий комбінат, управління контролю, геологорозвідувальна експедиція, проєктно-конструкторське бюро та інші.

   

  Таблиця 1.12.6. Промислові запаси вугілля у розрізі шахт у Львівській області,  станом на 01.01.2025

  Найменування шахт	Рік введення в експлуатацію	Промислові запаси, тис. тонн	Проєктна річна потужність	Розрахунковий строк служби, років
  ВП «Шахта «Межирічанська»	1959	9 361	750	37
  ВП «Шахта «Відродження»	1961	6 885	750	32
  ВП «Шахта «Лісова»	1963	9 478	600	47
  ВП «Шахта «Червоноградська»	1971	30 216	900	168
  ВП «Шахта «Степова»	1978	38 181	2 400	127
  ПрАТ «Шахта «Надія»	1962	0	450	-

  Промислові запаси вугілля на шахтах ДП «Львіввугілля» складають 94,1 млн тонн.

   

  Таблиця 1.12.7. Динаміка видобутку вугілля за останні роки державними компаніями, тис. тонн

  Назва підприємства	2019	2020	2021	2022	2023	2024
  ДП «Львіввугілля»	1 295	1 248,5	1 173,1	817,9	815,6	803,2
  ПрАТ «Шахта «Надія»	135	59,4	8,5	18,1	15,3	32,0
  Всього по області	1 430	1 307,9	1 181,6	836,0	830,9	835,2

  Загальна кількість зайнятих на підприємствах сектору вуглевидобування у вугільному мікрорегіоні Львівської області у 2021 р. становила 8 277 осіб, у тому числі – 6 145 осіб, які працювали на шахтах. У 2023 р. кількість осіб, зайнятих у цій сфері знизилась на 27,7% та становила 5 989 працівників, в тому числі 4 418 осіб, які працювали на шахтах. Таке зменшення зайнятих у сфері вуглевидобування обумовлене головним чином зупинкою вуглевидобування на шахті «Великомостівська» та загальними соціально-економічними трендами, обумовленими повномасштабною війною. Загалом у сфері вуглевидобування зараз працює близько 15% усіх зайнятих на підприємствах-юридичних особах. 

  На піку розвитку у вугільному мікрорегіоні Львівської області функціонувало 12 шахт. За період 1991-2024 років на території області виконані роботи із ліквідації шахт №1 «Червоноградська», №5 Великомостівська, Бендюзька, Візейська, Зарічна, Великомостівська, Надія.

  Шахта «Великомостівська» згідно з наказом Міненергетики України №288 від 22.08.2022 р. «Про заходи з підготовки до ліквідації ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля»» припинила роботу з видобутку вугілля та перебуває у процесі ліквідації. Закриття шахти «Великомостівська» призвело до звільнення понад 700 працівників – на шахті працювало майже 760 працівників, а станом на грудень 2023 р. залишилось 53 працівники. Частина людей вийшла на пенсію, а велика частина працівників продовжила працювати на інших вуглевидобувних підприємствах мікрорегіону. Проблема у тому, що закриття шахти не супроводжувалось діями з підтримки вивільнених працівників чи їх сімей, реалізації соціальних програм, а уникнути соціального вибуху дозволила лише загальна ситуація в країні, пов’язана з повномасштабною війною, мобілізацією частини шахтарів, і те, що вугільні підприємства відчували потребу у працівниках.

  Через масштабність викликів процес досягнення кліматичної нейтральності вимагає поетапних змін. Процес справедливої трансформації вугільного мікрорегіону Львівської області розпочато за підтримки Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ Ukraine) шляхом розроблення Плану дій зі справедливої трансформації Червоноградського вугільного мікрорегіону Львівської області до 2030 року. Для області це шанс переосмислити економіку вугільного мікрорегіону, залучити інвестиції, розвивати зелені технології та створювати нові робочі місця.

   

  Висновки:

  Збільшення видобутку природного газу та нафти залишається ключовим завданням на шляху до енергетичної незалежності України.

  Більшість великих родовищ на території Львівщини виснажені, однак геологи вважають, що газоносний потенціал Карпатського регіону до кінця не досліджений, тобто перспектива видобутку є.

  Щоб знаходити нові родовища, потрібно проводити великий комплекс пошукових робіт (починаючи від сейсмічних досліджень і до глибокого буріння). Це вимагає часу і значних інвестицій.

  Останні роки видобувають природний газ переважно на відкритих давніше родовищах, або там де роботи здебільшого йдуть на невеликих глибинах. Відповідно, вони не мають великих запасів, але при цьому навіть неглибокі родовища задовольняють частину наших потреб.

  Енергетична інфраструктура

  Споживання та виробництво електроенергії. Споживачі Львівської області використовують в середньому 4,3 млн МВт-год електричної енергії в річному вимірі. У 2024 р. частка місцево-генерованої електрики з традиційних джерел енергії покривє 17% сукупної регіональної потреби. Основним джерелом енергії для виробництва електрики є вугілля та нафтові субпродукти (мазут) – 81%. Частка  альтернативних джерел складає 41% усієї регіональної генерації.

   

  Таблиця 1.12.6. Динаміка споживання електричної енергії по Львівській області, млн кВт-год

  Споживачі	2021	2022	2023	2024
  Промисловість	870	967	944	987
  Сільгоспспоживачі	201	146	118	223
  Транспорт	25	23	24	26
  Комунально-побутові споживачі	843	510	415	550
  Інші непромислові споживачі	463	603	827	617
  Населення	2024	2000	1983	1942
  Всього	4426	4249	4311	4345

   

  

  Рисунок 1.12.22. Структура споживання електричної енергії у Львівській області, %

   

  До початку повномасштабного вторгнення найбільшими постачальниками електричної енергії для Львівської області були Добротвірська ТЕС (Львівська обл.), Бурштинська ТЕС (Івано-Франківська обл.), Ладижинська ТЕС (Вінницька обл.). Усі вони працювали з використанням вугілля – енергетичного ресурсу, що вважається одним з найбільших забруднювачів навколишнього середовища.

  Основним виробником електроенергії у Львівській області була ВП «Добротвірська ТЕС» ПАТ «ДТЕК Західенерго», яка виробляла понад 85% електроенергії в області та Західній Україні.

  Потужність ТЕС складала 510 МВт. Станція – найбільший роботодавець селища Добротвір, кількість працівників – до 1 тис. осіб. Добротвірська ТЕС як відокремлений підрозділ ПАТ «ДТЕК Західенерго» була до останнього часу серед найбільших платників податків Львівщини.

   

  Таблиця 1.12.7. Динаміка виробітку електричної енергії Добротвірською ТЕС у 2019-2024 роках, тис. кВт-год

  Назва підприємства	2019	2020	2021	2022	2023	2024
  ВП «Добротвірська ТЕС» ПАТ «ДТЕК Західенерго»	2 166,83	1 913,43	1 933,0	2 012,0	872,0	797,3

  Проте, в умовах війни ворог спричинив значні руйнування енергетичної інфраструктури держави загалом та Львівщини зокрема. Наявні масштабні пошкодження ТЕС, підстанцій, ліній електропередач, газової інфраструктури. Найбільших руйнувань завдано внаслідок обстрілів протягом березня-травня 2024 року. Руйнувань зазнали об’єкти генерації електроенергії. Як наслідок, в пікові години навантаження (06-09 год. та 17-22 год.) на Львівщині спостерігався дефіцит потужності в енергосистемі. Відтак, відповідно до розпоряджень Регіонального диспетчерського центру НЕК «Укренерго» в області впроваджувалися графіки погодинних вимкнень електроенергії.

  Пошкодження енергетичної інфраструктури становить реальну небезпеку для роботи господарського комплексу та житлово-комунального господарства в осінньо-зимовий період.

  Електропостачання. На території Львівської області розподіл електричної енергії здійснюють ПрАТ «Львівобленерго», РФ «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», Філія «Новояворівські електромережі» ТОВ «Нафтогаз Тепло», Філія «Новороздільські електромережі» ТОВ «Нафтогаз Тепло» та Західна філія ДП «Регіональні електричні мережі».

  Газопостачання. На території області розміщені: Більче-Волицько-Угерське, Угерське, Опарське, Дашавське ПСГ, які за активним об’ємом зберігання природного газу займають близько 80% від загальної потужності ПСГ країни. Підземні газосховища зв’язані між собою через систему газопроводів, що створює сприятливі умови для перерозподілу потоків газу, задоволення потреби місцевих і віддалених споживачів. Таким чином з’являється можливість накопичувати в них необхідні резерви газу для вирішення оперативних і стратегічних завдань.

  

  Рисунок 1.12.23. Динаміка споживання газу в регіоні, 2017-2024 рр., млн м³

   

  Відновлювана енергетика. Львівська область має великий потенціал в сфері отримання енергії з відновлюваних джерел (далі ВДЕ) та одні з найкращих показників у їх впровадженні. В області діють 106 об’єктів відновлюваної енергетики загальною  потужністю 456,682  МВт (без приватних господарств), а саме:

  §  4 вітрових електростанції (ВЕС) на території Самбірського та Дрогобицького районів, загальною потужністю 92,9 МВт;

  §  95 сонячних електростанцій (СЕС) на території  Львівської області  загальною  потужністю 358,687 МВт;

  §  4 міні гідроелектростанції (МГЕС), загальною потужністю 1,763 МВт, на території Дрогобицького, Самбірського та Шептицького районів (Новошицька МГЕС, Явірська МГЕС, Ульвівок МГЕС, Добротвір);

  §  1 міні – ТЕЦ на біопаливі на території Шептицького району, електрична потужність – 2,4 МВт, теплова потужність – 7,5 МВт, паливо – відходи деревообробки;

  §  2 біогазові електростанції на полігонах, загальною потужністю 0,932 МВт (с.Грибовичі - потужністю 0,625 МВт, м.Стрий – 0,307 МВт).

  Крім того, 3 326 сонячних електростанцій потужністю 78,12 МВт використовують приватні домогосподарства області.

  

  Рисунок 1.12.24. Структура виробництва електричної енергії об'єктами відновлюваної та альтернативної енергетики у 2024 році, МВт

   

  Використання відновлюваних джерел енергії є одним із найбільш важливих напрямів енергетичної політики Львівщини, спрямованої на заощадження традиційних паливно-енергетичних ресурсів та поліпшення стану навколишнього природного середовища.

  

  Рисунок 1.12.25. Загальне виробництво  електричної енергії з відновлюваних та альтернативних джерел енергії за період 2019-2024 років, млн кВт-год

  

  Рисунок 1.12.25. Приріст кількості та потужності сонячних електричних станцій приватних домогосподарств за період 2019-2024 рр.

   

  Транзитна інфраструктура. Територією області проходить нафтопровід «Дружба», газопроводи Івацевичі-Долина, Уренгой-Помари-Ужгород і місцеві лінії транспортування природного газу із Рудок у Польщу, у Львів, Стрий, попутного газу з Долини (Івано-Франківська область) в Дрогобич.

  Електропостачання Львівської області здійснюється від електростанцій та підстанцій Західної електроенергетичної системи, розташованих як на території області, так і від зовнішніх джерел електроенергії, зв’язок з якими здійснюється по лініях електропередачі напругою 220-330-750 кВ. Енергосистема області з’єднана по магістральних лініях електропередачі з Південно-Західною енергосистемою (Хмельницька, Вінницька області) та енергосистемами Польщі та Угорщини.

   

  Висновки:

  Оцінка енергетичного профілю Львівщини вказує на залежність регіону від викопних видів палива. При цьому, їх видобуток на території області не забезпечує покриття регіональних витрат електричної енергії. Слід також враховувати, що прямуючи Європейським зеленим курсом, український уряд також працює над можливістю відмови від спалювання вугілля у перспективі до 2050 року.

  В умовах війни ворог спричинив значні руйнування енергетичної інфраструктури держави загалом та Львівщини зокрема. Наявні масштабні пошкодження ТЕС, підстанцій, ліній електропередач, газової інфраструктури. Через руйнування об’єктів генерації електроенергії в пікові години навантаження на Львівщині спостерігається дефіцит потужності в енергосистемі. Дані пошкодження становлять реальну небезпеку для роботи господарського комплексу та житлово-комунального господарства в осінньо-зимовий період.

  Розвиток енергетики вимагає реконструкції та модернізації електроенергетичної інфраструктури, зокрема вирішення питань щодо зруйнованих об’єктів, незавершених об’єктів будівництва у енергетичній галузі, а також подальшого розвитку відновлюваної та альтернативної енергетики.

  Проблематика справедливої трансформації вугільних громад Львівщини, окрім питання трансформації вугільних об’єктів, повинна включати заходи з адаптації шахтарів та їхніх родин до нових умов життєдіяльності (йдеться про перекваліфікацію та поступове працевлаштування понад 10 тис. осіб), а також місцевих вугільних економік до зміни парадигми формування доходів.

   

  Підприємництво

  В умовах повномасштабної війни, яка розпочалася наприкінці лютого 2022 р., бізнес у регіонах України зазнав безпрецедентних втрат: розірвання звичних ланцюгів поставок та збуту готових товарів (продукції), дефіцит та/або удорожчання сировини і матеріалів, утруднення доступу до європейських ринків товарів та послуг, переривання робочих процесів унаслідок перманентних російських обстрілів, скорочення кількості продуктивних годин, руйнування виробничої інфраструктури, зростання витрат через використання генераторів в умовах блекаутів кінця 2022 р. – поч. 2023 р., девальвація національної валюти та ін. Проте, тилове розміщення Львівській області та її віддаленість від місць активних бойових дій зумовило нижчі темпи зниження резильєнтності підприємницького середовища регіону.

  Зважаючи на це, Львівська область стала другою (після м. Києва), за кількістю зареєстрованих нових прибуткових компаній у перші два місяці війни (у період з 24.02.2022 р. по 24.04.2022 р.)[54]. Ба більше, аналіз трирічної динаміки підприємницької активності у м. Києві (абсолютний багаторічний лідер за кількістю новоствореного бізнесу в країні) та на Львівщині дозволяє констатувати, що у перші місяці війни столиця дещо втратила свою домінантну позицію і з нею могли успішно конкурувати інші регіони з більш привабливим бізнес-кліматом. Зазначимо, що Львівщина завжди знаходилась у найвищих рядках за якістю бізнес-середовища серед регіонів України. Так, частка м. Києва у загальному новозареєстрованого бізнесу в країні зменшилася з 17,5% (березень-квітень 2020 р.) до 16% (березень-квітень 2022 р.), а Львівської області – зросла з 6,5% до 10,7%[55]. А темп приросту кількості новостворених суб’єктів господарювання у перші місяці війни (березень-квітень 2022 р.) щодо перших місяців пандемії COVІD-19 (березень-квітень 2020 р.) у м. Києві становив 45,7%, а у Львівській області – 81,2%. Загалом, темп зростання кількості зареєстрованих юридичних осіб у Львівській області у 2022 р. (01.01.2023 р. до 01.01.2022 р.) становив 103,9% (в Україні – 101,9%), а темп зростання кількості зареєстрованих фізичних осіб – 111,5% (в Україні – 104,7%).

  На 01.01.2024 на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області перебувало 240 055 платників податків за основним місцем обліку. Це на 6,6% більше ніж на 01.01.2023 (225 233 суб’єкти господарювання) та на 11,6%  більше ніж на 01.01.2022 року (215 113 суб’єкти господарювання). Серед зареєстрованих: 92,5 тис юридичні особи, 146,2 тис фізичних осіб-підприємців, 1,3 тис  фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та не є ФОП. Впродовж  2023 року в регіоні зареєстровано  26,7 тис. суб'єктів господарювання, з яких 3,1 тис – юридичні особи, 23,5 тис. – фізичні особи-підприємці. Враховуючи те, що у 2023 році припинили свою діяльність 13,7 тис платників податків, фактичний приріст станом на 01.01.2024 склав 13 тис. суб’єктів господарської діяльності. Тобто кількість новостворених суб’єктів господарювання майже в два рази вища за кількість тих, що припинили свою діяльність.

  Станом ж на 01.03.2025 на обліку перебуває таких платників вже 248 341, з них: 95 488 юридичних осіб, 15 1513 фізичних осіб – підприємців і 1 340 фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та не є ФОП.

   Зважаючи на порівняну безпечність регіону, сюди після початку повномасштабної війни релокувалось 242 підприємства (з яких 165 продовжує свою роботу в області), що є чинником розвитку підприємницького потенціалу Львівської області. Однак, процес ефективної релокації (насамперед, мова йде про крупні підприємства) часто ускладнювався відсутністю достатньої кількості облаштованих майданчиків для розміщення підприємств, а також проблемами невідповідності інженерної і транспортної інфраструктури заявленим потребам бізнесу у місцевості, відділеній від великих міст, а також обмеженістю площ земельних ділянок, на яких можна було б здійснювати виробництво, – у місцевості, поблизу та/або у великих містах.

  Водночас місцевий бізнес в умовах війни зіштовхнувся з рядом проблем:

  По-перше, відбулося відчутне скорочення попиту на окремі групи товарів, передусім це стосується виробництва та продажу побутової техніки й автомобілів, ринку нерухомості, відпочинкової індустрії та сфери громадського харчування, легкої та ювелірної промисловості, предметів розкоші тощо. Так, за даними експертів, кількість клієнтів індустрії гостинності у Львові знизилась майже на 50%, а частина закладів були змушені перепрофілюватися під розміщення ВПО та волонтерську роботу на потреби армії[56].

  По-друге, погіршився інвестиційний клімат, адже частина потенційних інвесторів були змушені відкласти свої плани щодо інвестування на Львівщині на невизначений термін.

  По-третє, підприємці відчувають брак у спеціалістах відповідної кваліфікації, який виникає з огляду на мобілізацію та службу в лавах ЗСУ, або через виїзд закордон, що стосується переважно жінок з дітьми. Водночас обмеження щодо  виїзду за кордон для чоловіків, а суттєво ускладнили питання налагодження прямих ділових контактів для  власників бізнесу.

  По-четверте, ускладнилась робота з банками та доступність кредитних ресурсів. Так, бойові дії загальмували й видачу нових позик бізнесу – портфель гривневих кредитів за період з 24 лютого залишився практично незмінним, валютних – дещо скоротився. У складних воєнних умовах нове кредитування переважно може здійснюватися із підтримкою державних чи регіональних програм. 

  Станом на кінець 2023 року в регіоні діяло дві обласні програми, спрямовані на підтримку підприємницької активності, в тому числі релокованого бізнесу:

  §  Програма підтримки бізнесу у Львівській області на період воєнного стану. Метою Програми є забезпечення підтримки бізнесу в умовах воєнного стану, зокрема створення необхідних умов для розміщення та роботи переміщеного у Львівську область бізнесу з інших регіонів України, підтримка експортно-орієнтованих підприємств, підтримка підприємств що виробляють соціально значущі товари та товари військового призначення. Мета реалізується шляхом: надання безповоротної фінансової допомоги підприємствам, що здійснили переміщення та реєстрацію на території Львівської області; ваучерної підтримки бізнесу на маркетингові цілі та сертифікацію продукції; надання безповоротної фінансової допомоги на закупівлю обладнання підприємствам харчової, легкої, машинобудівельної промисловості;

  §  Програма підвищення конкурентоспроможності Львівської області на 2021 – 2025 роки спрямована на реалізацію таких завдань: промоція інвестиційного потенціалу регіону; відшкодування відсотків за кредитами для малого бізнесу; підтримка підприємницької ініціативи учасників АТО (ООС); інституційна, наукова й аналітична підтримка регіонального та інноваційного розвитку; ваучерна підтримка бізнесу; підтримка стартап-проєктів підприємців-початківців.

  У 2023 році обсяг фінансування заходів в межах цих програм  з обласного бюджету склав 13,6 млн грн та 13,3 млн грн відповідно.

  У 2024 році діяла лише Програма підвищення конкурентоспроможності Львівської області на 2021 – 2025 роки, в рамках реалізації якої використано понад 23, 8 млн грн коштів обласного бюджету.

   

  Висновки

  Регіон характеризується сприятливими умовами для ведення малого і середнього бізнесу, діяльності галузевих кластерів, високим рівнем ділової активності, а також наявністю відповідної інфраструктури підтримки підприємництва. З метою розвитку малого та середнього підприємництва було прийнято регіональну стратегію та передбачено заходи у обласній цільовій програмі. Проте, заходи з підтримки підприємництва за рахунок Програми підвищення конкурентоспроможності Львівської області були точковими, що не дало значного ефекту щодо створення нових підприємств. Ефективна політика щодо розвитку малого та середнього підприємництва має бути спрямована не так на підтримку традиційних для області галузей, як на розвиток перспективних секторів економіки з високою доданою вартістю, насамперед, які мають потенціал смарт-спеціалізації.

   

  Інвестиційна привабливість та інвестиції в економіку регіону

  Львівська область завжди була регіоном із високою інвестиційною привабливістю та посідала високі позиції серед регіонів України, приваблюючи як внутрішніх інвесторів, так зовнішніх.

  Говорячи про капітальні інвестиції, слід звернути увагу на щорічне зростання обсягів інвестицій у національній валюті починаючи з 2015 року  до поширення пандемії у 2020 році. Водночас у порівняльних даних (в дол. США) обсяги капітальних інвестицій у економіку області навіть у 2019 році ще не досягли рівня докризового 2013 року.

  Послаблення пандемічних обмежень дозволило знову збільшити економічну активність у 2021 році та наростити капітальні інвестиції на 35% до переднього року, але з розгортанням повномасштабної війни їх обсяги знизились майже на 20%. Починаючи з 2023 року спостерігається позитивна тенденція щодо зростання обсягу капітальних інвестицій.

  Так, у 2024 році капітальні інвестиції підприємств та організацій Львівської області становили 47,5 млрд грн і збільшилися порівняно з 2023 роком на понад 6%.

  Частка області у загальнодержавному обсязі капітальних інвестицій у 2024 році склала 6,4%. За цим показником Львівщина займає четверте місце серед регіонів України після м.Києва, Дніпропетровської та Київської областей.

  

  Рисунок 1.12.26. Капітальні інвестиції в Львівській області[57], млн грн

   

  Найбільша концентрація капітальних вкладень спостерігається в промисловості, будівництві, торгівлі, транспорті, сільському господарстві та операціях з нерухомістю.

  Найбільші обсяги капітальних інвестицій у 2024 році освоїли промислові підприємства – 15,5 млрд грн, або 32,6% від загального обсягу. За видами промислової діяльності значні обсяги інвестицій освоєно підприємствами з постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря (3 634,2 млн грн), з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (3 727,8 млн грн), машинобудування (1 578,3 млн грн), а також з виготовлення виробів з деревини, виробництва паперу та поліграфічної діяльності (1 254,2 млн грн). Будівельні організації та фізичні особи-забудовники здійснили 6,3 млрд грн капітальних вкладень (13,2% від загального обсягу). Вагомими були капітальні інвестиції, освоєні підприємствами оптової та роздрібної торгівлі (5 032,2 млн грн); державного управління, оборони, обов’язкового соціального страхування (4 688,2 млн грн); сільського, лісового та рибного господарства (3 855,5 млн грн); підприємствами, що здійснюють операції з нерухомим майном (3 407,0 млн грн).

  

  Рисунок 1.12.27. Структура капітальних інвестицій у Львівській області, %

   

  Зростання обсягу залучених прямих іноземних інвестицій мало місце у 2019-2021 роках. Їх відплив відбувся  на 15,7% у 2022 році та на 7,1% - у 2024 році. Залишки з початку інвестування на кінець 2024 року склали 1 772,4 млн дол.  2023 рік був найбільш вдалим для залучення іноземних інвестицій – їх обсяг зріс на 213,7 млн дол. (12,6%) і становив 1907,2 млн дол. Однак, беручи до аналізу більш широкий часовий інтервал, можемо говорити, що обсяги залучення прямих іноземних інвестицій майже у 2 рази менші періоду до фінансово-економічної кризи 2009 року.

  Структура прямих іноземних інвестицій дуже схожа до структури капітальних інвестицій –найбільше - 52% інвестовано у промисловості, на другому місці (31,5%) - у фінансову діяльність та операції з нерухомим майном.

  Географічна структура інвестицій свідчить про орієнтованість економіки Львівщини на економіку країн-членів ЄС. Так, з країн ЄС вкладено 87,1% від загального обсягу інвестицій. Лідерами в інвестуванні підприємств Львівщини є Кіпр (41,5%), Польща (24,3%), Німеччина (6,1%), Нідерланди (3,4%), Швейцарія (6,3%), Данія (3,4%), Австрія (3%), Чехія (2,7%), США (1,9%).

  

  Рисунок 1.12.28. Залишки прямих іноземних інвестицій в економіці Львівської області[58], млн дол.

  

  Рисунок 1.12.29. Структура прямих іноземних інвестицій в економіці Львівської області, %

   

  В умовах актуалізації територіально орієнтованої економічної політики відбудови України формування точок економічного зростання стане пріоритетом стратегічних перспектив розвитку Львівщини, оскільки вони сприятимуть мобілізації внутрішніх ресурсів регіону, розширенню міжнародних взаємодій, залученню інвестицій, зміцненню спроможності територіальних громад та пришвидшенню процесу структурної трансформації економіки регіону.

  До потенційних інвестиційно привабливих територій Львівщини відносяться індустріальні парки та інвестиційні об’єкти (Brownfield і Greenfield). Станом на 2025 рік до офіційного Реєстру включено 17 індустріальних парків^[59] (найбільше в Україні, на другому місці – Київська область (14 індустріальних парків), на третьому – Закарпатська (12 ІП), зокрема:

  ▪  Індустріальний парк “М-10 Драгон кепітал”, м. Львів (23,49 га). Керуюча компанія Драгон Кепітал Проперті Менеджмент. Спеціалізація: приладо- та машинобудування; обробка дерева та металу; легка та харчова промисловість; виробництво електричного, електронного та оптичного обладнання; транспорт і логістика.

  ▪   Кам'янка-Бузький індустріальний парк, м. Кам'янка-Бузька (24,47 га). Керуюча компанія ПП «СКІФИ».

  ▪ Новороздільський індустріальний парк, м. Новий Розділ (46,4 га). Керуюча компанія Консорціум «Центр промислово-інвестиційного комплексу».  Спеціалізація: виробництво, скорочення споживання природних ресурсів; обробка вторинної сировини та виробництво продукції з неї; виробництво із сировини природного походження.

  ▪ «Захід Ресурс», м. Городок (20,77 га). Керуюча компанія ТзОВ «Індастріал Парк Глобал Девелопмент». Спеціалізація: виробництво харчових продуктів та безалкогольних напоїв, зберігання і переробка продукції рослинництва і тваринництва, текстильне виробництво, виробництво одягу, шкіри, виробів із тканини і шкіри та інших матеріалів з використанням інноваційних технологій, оброблення деревини та виготовлення виробів з деревини, машинобудування, приладобудування, виробництво електричного, електронного та оптичного обладнання, логістичні послуги з оптимізації транспортних потоків в зовнішньоекономічному обороті між ЄС та Україною, складське господарство та допоміжна діяльність у сфері транспорту.

  ▪ «Бізнес Прайм», с. Тернопілля, Стрийський район (17,5 га). Керуюча компанія ТОВ «Сіті Трейд Девелоперс».

  ▪«Cпарроу Парк Львів», м. Львів (18,82 га). Керуюча компанія ТОВ «УКРПРОМЕНЕРГО РЕСУРСИ». Спеціалізація: машинобудування та металообробка; логістика (urban logistics); легка та харчова промисловість; переробна галузь; деревообробна, поліграфічна галузь; інші галузі, сумісні із вищезазначеними.

  ▪«Мостиський Сухий Порт», м. Мостиська (34,51 га). Керуюча компанія ТОВ «Мостиський ХАБ». Спеціалізація: пріоритетними для розміщення є підприємства по зберіганню рідинно-зернового речовин, підприємств мебельних виробів, машинобудування та холодильників для заготівлі ягід і грибів (понад 600 т), а також об’єкти логістики, сервісного обслуговування та іншого.

  ▪Еко-смарт індустріальний парк «ГАЛІТ», м. Дрогобич (19,0 га). Керуюча компанія ТОВ «ЄТІ-ПРО». Спеціалізація: легка промисловість, торгівля, ІТ-галузь, меблева промисловість, металообробна, машинобудування, хімічна промисловість та інші.

  ▪    «Долина Стрий», м. Стрий (13,95 га). Спеціалізація: універсальний.

  ▪ «Сигнівка», м.Львів (30,14 га). Керуюча компанія ТзОВ «Формація Сигнівка». Спеціалізація: виробництво меблів, текстильне виробництво, упаковка та поліграфія, виробництво компонентів для автомобільної галузі, Military-Tech (виробництво компонентів), виробництво медичних виробів, харчова промисловість, легке машинобудування, аерокосмічна промисловість, виробництво будівельних матеріалів.

  ▪«Ядро-Індастрі», м. Дрогобич (10,0 га). Керуюча компанія ТОВ «Дрогобич Міськбуд». Спеціалізація: виробництво скла та виробів зі скла; формування й оброблення листового скла; виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; виробництво металевих дверей і вікон; виробництво будівельних матеріалів із глини; виробництво іншої продукції з фарфору та кераміки; виробництво цементу, вапна та гіпсових сумішей; виготовлення виробів із бетону, гіпсу та цементу; різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю; виробництво абразивних виробів і неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у..

  ▪«ІнПарк Борислав», м. Борислав (20,0 га). Керуюча компанія ТОВ «Хаб Меблевих Технологій». Спеціалізація: виробничо-промисловий комплекс.

  ▪   «Червоноград», м. Шептицький (63,05 га). Спеціалізація: переробна промисловість.

  ▪ «Добросин», с. Добросин, Львівський район (32,47 Га). Керуюча компанія ТОВ «Європарк Добросин». Спеціалізація: підприємства основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів;  виробництва харчових продуктів, перероблення та консервування фруктів і овочів. виробництва скла та виробів зі скла;  виробництва будівельних матеріалів та металевих конструкцій;  виробництва фанери, дерев'яних плит і панелей, шпону, дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів;  переробна промисловість (ключові галузі: текстильне виробництво; деревообробне виробництво; виробництво пластмасових виробів; виробництво готових металевих виробів; машинобудування; виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції; виробництво готових металевих виробів; виробництво машин і устаткування; виробництво автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів; виробництво інших транспортних засобів; складські приміщення; логістичні послуги);  професійна науково-технічна діяльність; (наукова діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань для розв’язання технологічних, інженерних, економічних, соціальних та гуманітарних проблем, основними видами якої є прикладні наукові дослідження та науково-технічні (експериментальні) розробки;  діяльність у сфері інформації і електронних комунікацій.

  ▪«Добросин  інвест парк», с. Добросин, Львівський район (14,62 Га). Керуюча компанія ТОВ «Паркіт Добросин». Спеціалізація: переробна промисловість; професійна науково-дослідна та технічна діяльність; діяльність у сфері інформації і електронних комунікацій.

  ▪ Індустріальний парк «Технологій та бізнесу», м. Новояворівськ, Яворівський район (17,41 Га). Спеціалізація: виробництво комп'ютерів, електронної та оптичної продукції, переробна промисловість, виробництва електричного устаткування, проведення наукових досліджень та розробок.

  «ЕКОЦЕНТР», с. Сокільники, Львівський район (27,69 Га). Спеціалізація: переробна промисловість.

  

  Рисунок 1.12.30. Візуалізація тенденції до промислових вузлів на дашборді інвестиційної привабливості Львівської області[60]

   

  Викликами для функціонування індустріальних парків є: недостатня керованість процесу програмування їх створення та проєктів їх розвитку;  відсутність керівних компаній; невизначеність  економічної спеціалізації та структурних елементів;  відсутність сприятливих умов для залучення інвесторів в рамках міжрегіонального співробітництва та інтернаціоналізації  кластерних ініціатив. Процес інтернаціоналізації цих ініціатив сприятиме покращенню координації та комунікацій з ключовими закордонними  провідними бізнес-об’єднаннями, а також Європейською комісією та Європейськими кластерними асоціаціями.

  Передбачені для індустріальних парків фіскальні стимули, зокрема звільнення від податку на прибуток на 10 років за умови реінвестування тієї частини прибутку, звільнення від імпортного ПДВ та мита на обладнання для виробництва без права відчуження цього обладнання впродовж 5 років та право органів місцевого самоврядування надавати пільги по окремих місцевих податках можуть стимулювати запуск діяльності індустріальних парків.

  На Львівщині також зареєстровано 451 інвестиційних об’єктів Brownfield і 630 інвестиційних об’єкти Greenfield. Територіальний розподіл інвестиційних об’єктів має наступний вигляд:

  ▪      Дрогобицький район – 64 об’єкти Brownfield (14,19% від їх загальної кількості в регіоні) і 22 об’єктів Greenfield (3,49%);

  ▪      Яворівський район - 31 об’єктів Brownfield (6,87 %) і 45 об’єктів Greenfield (7,14%);

  ▪      Золочівський район – 64 об’єктів Brownfield (14,19 %) і 66 об’єктів Greenfield (10,48%);

  ▪      Стрийський район – 88 об’єкти Brownfield (19,51%) і 49 об’єктів Greenfield (7,78%);

  ▪      Самбірський район – 58 об’єкти Brownfield (12,86%) і 29 об’єктів Greenfield (4,6 %);

  ▪      Львівський район – 93 об’єкти Brownfield (20,62%) і 182 об’єкти Greenfield (28,8%);

  ▪      Шептицький район – 51 об’єктів Brownfield (11,30%) і 191 об’єктів Greenfield (30,31%).

   

  Таблиця 1.12.11. Територіальний розподіл інвестиційних об'єктів у Львівській області

  Район	Тип інвестицій ного об’єкту	Будівлі та споруди, приміщення, об'єкти соціальної інфраструктури		Території  виробничого  і господарського призначення, логістичні комплекси, не функціонуючі об'єкти різних ВЕД		Земельні ділянки
  		га	%	га	%	га	%
  Дрогобицький	Brownfield	64,5	15,09	29,67	2,03	46,3	1,21
  	Greenfield	90,14	21,09	36,13	2,53	161,7	4,21
  Золочівський	Brownfield	26,77	6,26	24,61	1,8	32,1	0,84
  	Greenfield	0,00	0,00	100,74	7,04	490,6	12,77
  Львівський	Brownfield	36,19	8,47	127,09	8,9	12,68	0,33
  	Greenfield	39,96	9,35	290,94	20,33	900,32	23,46
  Самбірський	Brownfield	70,9	16,59	70,12	4,9	21,9	0,57
  	Greenfield	14,00	3,28	120,05	8,4	460,26	11,99
  Стрийський	Brownfield	64,64	15,12	113,78	7,9	10,8	0,28
  	Greenfield	4,99	1,17	48,26	3,4	629,42	16,40
  Шептицький	Brownfield	4,78	1,12	121,49	8,5	0,00	0,00
  	Greenfield	4,24	0,99	245,11	17,12	715,59	18,64
  Яворівський	Brownfield	6,27	1,47	43,52	3,04	5,8	0,15
  	Greenfield	0,00	0,00	60	4,2	351,51	9,16
  Разом:		427,38	100,0	1431,51	100,0	3838,98	100,0

   

  Левова частка інвестиційних об’єктів припадає на земельні ділянки, функціональне призначення яких є невизначеним. Їх площа становить близько 67,37% усієї площі інвестиційних об'єктів і є найбільшою у Львівському, Стрийському і Шептицькому районах. На території  виробничого  і господарського призначення, в т.ч не функціонуючі об'єкти різних ВЕД припадає близько 25,12% загальної площі усіх інвестиційних об'єктів регіону. У Львівському  районі ці території займають четверту частину загальної площі інвестиційних об'єктів Greenfield. Площа будівель та споруд, приміщень та об'єктів соціальної інфраструктури становить лише 7,5% від загальної площі інвестиційних об'єктів.

  

  Рисунок 1.12.31. Розподіл інвестиційних об’єктів Львівської області за районами та типом об’єкту

   

  Найбільша площа будівель, споруд, приміщень, об'єктів соціальної інфраструктури  Brownfield сконцентрована у Дрогобицькому районі, а площа територій  виробничого  і господарського призначення, логістичних комплексів та не функціонуючі об'єкти різних ВЕД   - у Шептицькому (96,21%), Яворівському (78,29%) і Львівському (72,23%) районах. Максимальна концентрація земельних ділянок Brownfield зафіксовано у Золочівському районі  (38,45%).

  Найбільша площа територій  виробничого  і господарського призначення, логістичних комплексів та не функціонуючі об'єкти різних ВЕД Greenfield зосереджено у Шептицькому районі (25,40%), а земельних ділянок у Стрийському районі (92,2%), що свідчить про їх значні можливості щодо залучення інвестицій та бізнес-структур.

   

  Висновки:

  Загалом регіон відзначається позитивною динамікою капітальних та іноземних інвестицій в економіку, високою інвестиційною привабливістю, налагодженою системною роботою із залучення та супроводу інвестицій, ефективною співпрацею влади з бізнесом. Водночас обсяги залучених інвестицій є недостатніми для швидкого зростання економіки, зокрема секторів з високою віддачею.

  Структурними пріоритетами інвестування в економіку Львівщини в умовах війни та повоєнного відновлення можуть стати: будівельний сектор, зокрема кластер з виробництва будівельних матеріалів, композитів, обладнання;  військово-економічний сектор, зокрема відновлення виробництва продукції мікроелектронної підгалузі; науково-технологічний сектор, зокрема створення науково-технологічного парку з орієнтацією на прикладні дослідження у військовій сфері; будівництво логістичних центрів; об’єктів туристичної інфраструктури, енергетики (СЕС) тощо.

   

  Дослідження, технології, інновації

  Конкурентоспроможна економіка потребує активного використання наявної науково-технічної бази, тісного зв'язку між науковими дослідженнями та впровадженням нових технологій у виробництво.

  Львівська область володіє значним науковим потенціалом. За кількістю наукових організацій область у 2024 році посідала 3-є місце серед регіонів України (після м. Києва та Харківської області) - 44 організації або 7,1% від загальної кількості організацій по Україні.

  У виконанні наукових досліджень і розробок у 2024 р. було задіяно 3461 працівників, з яких 77,1% – дослідники. Із загальної кількості виконавців наукових досліджень 45% – жінки. 

  

  Рисунок 1.12.32. Динаміка кількості наукових кадрів за категоріями персоналу у Львівській області в 2016-2024 рр., осіб     

   

  Важливо зазначити щорічне зменшення кількості наукових кадрів в регіоні впродовж останніх років. У 2024 році порівняно з 2016 роком кількість дослідників в регіоні зменшилася на понад чверть! Ця тенденція властива для всієї України і пов’язана головним чином із низьким рівнем оплати праці у науковій сфері, не престижністю роботи. Окрім цього, молодь не зацікавлена у роботі в наукових та вищих освітніх установах через наднизькі розміри заробітних плат для науковців – початківців. Така тенденція є загрозливою на тлі світових трендів. Розвинуті країни та країни, які намагаються розвиватись за рахунок технологічно містких видів економічної діяльності, щорічно збільшують видатки на наукові дослідження та заохочують молодь до заняття науковою діяльністю.

  Частка Львівської області в Україні за кількістю дослідників у 2024 році становила 5,4% (у 2023 році – 6,0%). Щодо галузевого розподілу наукових кадрів у 2024 році, то найбільше науковців Львівщини спеціалізувалися на галузі природничих наук (крім медичних та сільськогосподарських) – 33,9% (34,81% у 2016 році), технічних наук – 30,6% (38,45% у 2016 році), сільськогосподарських наук – 14,4% (8,61% у 2016 році), гуманітарних наук – 9,4% (8,22% у 2016 році).

  

  Рисунок 1.12.33. Розподіл наукових кадрів за галузями наук[61], 2024 р.  

   

  Обсяги реалізованої інноваційної продукції промислових підприємств Львівщини у 2024 році складали 5409,1 млн грн, з яких 21,4% - продукція нова для ринку. Значна частка інноваційної продукції – це продукція, яка є новою лише для самих підприємств.

  Тенденція інноваційної активності підприємств є доволі строкатою. Так, у 2024 році кількість інноваційно активних підприємств в регіоні складала 56 підприємств, однак це практично вдвічі менше, ніж у 2013 р.[62]. Частка інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої промислової продукції упродовж 2013-2024 років щорічно то  скорочувалась, то зростала – у 2024 р. становила 2,3% проти 0,3% у 2021 р. і 3,0% - у 2013 р.

   

  Таблиця 1.12.8. Інноваційна активність промислових підприємств у Львівській області

  Показник	2013	2014	2015	2017	2019	2020	2021	2022	2023	2024
  Кількість інноваційно активних промислових підприємств, одиниць	116	129	64	48	44	60	44	48	32	56
  Питома вага промислових підприємств, що займалися інноваціями, %	16,6	16,4	19,3	15,2	12,8	17,3	13,7	14,4	9,2	16,4
  Обсяг реалізованої інноваційної продукції, млн грн	849,5	731,9	1193,9	763,1	871,9	1253,1	394,9	2149,4	к/с	5409,1
  Питома вага реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі реалізованої промислової продукції, %	3,0	2,1	1,9	0,8	0,8	1,0	0,3	1,1	к/с	2,3
  Загальний обсяг витрат на інновації, млн грн	257,1	219,8	277,8	310,0	342,3	612,2	853,8	692,8	666,6	476,8
  Кількість промислових підприємств, що впроваджували інновації, одиниць	84	99	61	47	36	56	22	38	30	56
  Питома вага промислових підприємств, що впроваджували інновації, %	12,0	12,6	18,4	14,9	10,5	16,2	6,6	11,4	9,2	16,4
  Впроваджували нові інноваційні процеси, од.	47	60	49	41	41	50	21	29	18	50

   

  Найбільшою інноваційною активністю в області відзначаються підприємства фармацевтичної галузі, харчової та хімічної промисловості, автотранспортного виробництва. В області працюють і розвиваються сучасні високотехнологічна компанія «Ензим» (це не лише дріжджі, а й біотехнологічні лабораторії), завод із виробництва кормів для тварин «Кормотех», чия продукція має європейські сертифікати і постачається навіть в США, представники міжнародних компаній, що займаються виробництвом будівельних матеріалів, підприємства зеленої енергетики – сонячні та вітрові електростанції тощо. На Львівщині навіть виготовляють на експорт мости. Також постійну інноваційну активність демонструє сектор ІТ.

  Звісно, не можна забувати про десятки ІТ-компаній, що працюють у Львові, сплачують мільйонні податки і підтримують місто волонтерською роботою.

  Загрозливим трендом для подальшого розвитку Львівщини, зокрема в умовах євроінтеграції може стати зниження інноваційної активності підприємств.

  В умовах війни фінансування наукової діяльності лише погіршилось, водночас шанс на розвиток та фінансування розробки технологій отримала низка компаній оборонної промисловості.

  Також в область релокувалась низка інноваційно активних підприємств із східних регіонів. Так, на Львівщині планується будівництво високотехнологічного біоетанольного заводу. Релокований завод «Пожмашина» – єдиний в Україні виробник рятувальної техніки.

  Важливою також є підтримка інноваційної діяльності з боку регіональних органів влади. Львівщина перша область в Україні, яка прийняла Програму сприяння інноваційному та науково-технологічному розвитку на 2021-2025 роки. Через її виконання  налагоджено дієву платформу взаємодії між бізнесом, наукою та владою.

  З метою стимулювання активності науковців, дослідників, інноваторів у спільнодії з підприємцями Львівщини задля збільшення рівня науково-технічних досягнень, підвищення інноваційної активності й культури взаємодії дослідної та підприємницької сфери впродовж 2021-2023 років впроваджувалися конкурси «Сприяння реалізації інноваційних проєктів» та «Підтримка стартап-проєктів». В процесі впровадження програми залучено регіональну інноваційну краудфандингову платформу StartEra для розміщення і просування творчих, соціальних і технологічних проєктів, а також громадських ініціатив за фінансової підтримки з боку бізнесу та громадськості.

  За 2021-2023 роки реалізовано загалом 23 проєкти на загальну суму 22 млн грн, з яких 8,9 млн грн позабюджетні кошти (бізнесу, наукових парків), 13,2 млн грн співфінансування з обласного бюджету. Зокрема, реалізовано екологічні проєкти, проєкти з розвитку штучного інтелекту та кібербезпеки, а також проєкти подвійного та військового призначення у період воєнного стану.  Серед учасників програми – провідні наукові установи регіону, зокрема: ЛНУ імені Івана Франка, НУ «Львівська політехніка», ЛНМУ імені Данила Галицького,  ТОВ «Науковий парк ЛУ «Інновації та підприємництво»,  ТОВ «Науковий парк НУ «Львівська політехніка».

  Незважаючи на воєнний стан дослідницька та інноваційна інфраструктура регіону зуміла втримати позиції та забезпечувати проведення досліджень, комерціалізацію наукових результатів та умови для професійної реалізації українських науковців.

  У Львівській області діє 12 центрів інновацій та трансферу технологій, зокрема: Західний науковий центр Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки України, Асоціація Львівський Центр інновацій, ТзОВ «Інноваційний центр ЕЛЕКС», УБФ «Центр медичних інновацій», ГО «Центр освітніх інновацій «ПРОВЕНТУС», Консорціум «Американсько-український Центр інновацій та сталого розвитку» (ЦІСР), Відокремлений підрозділ ГО «Всеукраїнський Центр провідних інновацій та розвитку» у Львівський області, ГО «Центр суспільних інновацій», ГО «Центр молодіжних інновацій», Центр інновацій в охороні здоров’я та цифрової медицини ЛНМУ імені Данила Галицького, Центр інновацій Львівського торговельно-економічного університету, Центр інноваційних освітніх технологій НУ «Львівська політехніка».

  Також, у Львівській області заклади вищої освіти активно розвивають мережу стартап-школа-інкубатор-акселератор для розвитку трансферу знань. Зокрема, на базі НУ «Львівська політехніка» утворено Науковий парк SID City та Tech StartUp School, на базі Українського Католицького Університету діє Львівська бізнес-школа, Center for Entrepreneurship, Innovation and Social Impact (CEI) тощо, на базі ЛНУ імені Івана Франка створено інкубатор «FrankoLab», також університети активно співпрацюють із Lviv IT Cluster.

   

  Висновки:

  Область характеризується потужним науковим потенціалом, високим рівнем освіченості населення та розвинутою науково-освітньою інфраструктурою, проте рівень інтегрованості науки, освіти та реального сектору економіки залишається недостатнім.

  Також на недостатню ефективність використання науково-технічного та виробничого інноваційного потенціалу Львівської області вказують: зниження рівня фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що призводить до відтоку цінних кваліфікованих наукових і технічних кадрів; відсутність зв’язку у тріаді «наука-виробництво-ринок», коли підприємці не орієнтовані на вітчизняні перспективні розробки, що призводить до їх знецінення.

  Брак коштів на інноваційну діяльність на підприємствах, низький технологічний рівень виробничої бази промисловості, виступають стримуючими факторами розвитку видів економічної діяльності з високою доданою вартістю. Тому в регіоні необхідно розширювати відповідні стимулюючі механізми для інвестування в інноваційно-технологічні процеси, у відновлення вітчизняного виробництва на інноваційних засадах, а також розбудову інноваційної інфраструктури (інформаційних центрів, технопарків, бізнес-інкубаторів, венчурних фондів), які є важливою складовою забезпечення конкурентоспроможності економіки регіону.

  
  

  ---

  [35] за даними опитування «Advanter Group» станом на 10.06.2022 р.

  [36] За даними Головного управління статистики у Львівській області

  [37] http://surl.li/twkzx

  [38] http://surl.li/twkys

  [39] За даними ДПС у Львівській області

  [40] https://openbudget.gov.ua/local-budget?id=2600000000

  [41] За даними ГУ статистики у Львівській області

  [42] https://index.minfin.com.ua/ua/exchange/archive/bank/

  [43] За даними Головного управління статистики у Львівській області 

  [44] За даними Головного управління статистики у Львівській області

  [45] https://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2023/zb/09/S_gos_22.pdf

  [46] https://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2022/zb/08/zb_zt_ukr_2021.pdf

  [47] https://fas.usda.gov//sites/default/files/2022-04/Ukraine-Factsheet-April2022.pdf

  [48] https://ukraine.un.org/sites/default/files/2024-02/UA%20RDNA3%20report%20EN.pdf

  [49] https://ukraine.un.org/sites/default/files/2024-02/UA%20RDNA3%20report%20EN.pdf

  [50] За даними Державної служби статистики України

  [51] https://land.gov.ua/index.php/monitorynh-zemelnykh-vidnosyn/

  [52] За даними Головного управління статистики у Львівській області

  [53] Там же.

  [54] Відродження українського бізнесу в умовах війни: аналітика за 2 місяці. URL: https://business.diia.gov.ua/cases/novini/vidrodzenna-ukrainskogo-biznesu-v-umovah-vijni-analitika-za-2-misaci

  [55] Війна та регіони України: як змінюється привабливість для підприємців. URL: https://business.diia.gov.ua/cases/novini/vijna-ta-regioni-ukraini-ak-zminuetsa-privablivist-dla-pidpriemciv

  [56]https://www.radiosvoboda.org/a/viyna-pereselennya-dopomoha-rizdvo/32194217.html

  [57] За даними Головного управління статистики у Львівській області

  [58] За даними Національного банку України

  ^[59] http://surl.li/uixma

  [60] https://apl.loda.gov.ua/portal/apps/sites/#/site

  [61] За даними Головного управління статистики у Львівській області

  [62] Починаючи з 2015 р. обстеження інноваційної активності промислових підприємств проводиться один раз на два роки. Дані наведені за юридичними особами з чисельністю працюючих 50 осіб і більше

• 1.13. Види економічної діяльності, що володіють інноваційним потенціалом

  Смарт-спеціалізація Львівщини

  За результатами практичного семінару з аналізу економічного та інноваційного потенціалу регіонів у контексті смарт-спеціалізації, який відбувся 22.07.2019  за участі Гюго Голландерса (Маастрихтський університет, експерт JRC, автор методики аналізу даних, Бельгія) та низки досвідчених європейських експертів, місцевих експертів на підставі статистичних даних, наданих Державною службою статистики України, проведено аналіз економічного та інноваційного потенціалу Львівської області. Звіт «Відображення економічного та інноваційного потенціалу в Львівській області», в якому було визначено пріоритетні види смарт-спеціалізації регіону, додається до Стратегії у вигляді додатку.

  Беручи до уваги аналіз економічного та інноваційного потенціалу Львівської області, проведений під егідою JRC (Об'єднаний дослідницький центр Європейської Комісії) та у відповідності до методології ЄС, було визначено перелік видів економічної діяльності з високим економічним, інноваційним і трудовим потенціалом.

  Підсумовуючи результати економічного та інноваційного потенціалу для галузей КВЕД B-E було визначено види економічної діяльності Львівської області, які характеризуються економічним й інноваційним потенціалом водночас. Загалом відібрано 12 галузей, які впродовж останніх років нарощували потужності та здійснювали інноваційну діяльність. Сумарна кількість зайнятих в цих сферах складає 8% загальної зайнятості в регіоні.

   

  Таблиця 1.13.1. Галузі з економічним та інноваційним потенціалом Львівської області[63]

  КВЕД	Галузь	Зайнятість - Статика	Зайнятість - Динаміка	Інновації – 2014 і 2016	Інновації – не менше 3 критерії	Економіка & Інновації	Частка регіональної зайнятості
  10,1	Виробництво м'яса та м'ясних продуктів			x	x
  10,7	Виробництво хліба, хлібобулочних і борошняних виробів	x	x	x	x	x	0,9%
  10,8	Виробництво інших харчових продуктів		x	x	x	x	0,2%
  10,9	Виробництво готових кормів для тварин		x	x	x	x	0,6%
  11	Виробництво напоїв				x
  17,2	Виготовлення виробів з паперу та картону	x		x	x	x	0,1%
  20,3	Виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик		x	x	x	x	0,1%
  20,5	Виробництво іншої хімічної продукції		x	x	x	x	0,1%
  23,5	Виробництво цементу, вапна та гіпсових сумішей		x	x	x	x	0,3%
  25,7	Виробництво столових приборів, інструментів і металевих виробів загального призначення	x			x	x	0,4%
  25,9	Виробництво інших готових металевих виробів				x
  27,1	Виробництво електродвигунів, генераторів, трансформаторів, електророзподільчої та контрольної апаратури			x	x
  28,3	Виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства		x		x	x	3,0%
  29,3	Виробництво вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів	x	x	x	x	x	0,7%
  30,2	Виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу		x	x	x	x	1,5%
  31	Виробництво меблів	x		x	x	x	0,1%
  32,1	Виробництво ювелірних виробів, біжутерії та подібних виробів				x
  32,4	Виробництво ігор та іграшок			x	x
  32,5	Виробництво медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів			x	x

  Визначення видів економічної діяльності смарт-спеціалізації Львівської області здійснено також на основі оцінки динаміки змін ступеня їх концентрації в економіці регіону та України за період 2013-2017 років за умов врахуванням їх інноваційного потенціалу.

  На рисунку представлено видів економічної діяльності, які упродовж 2013-2017 років мали найвищі темпи зростання частки випуску продукції та кількості зайнятих в структурі економіки Львівської області.

  

  Рисунок 1.13.1. Зміна питомої ваги окремих ВЕД в економіці Львівської області за 2013-2017 рр.

   

  Найбільшу частку в структурі випуску продукції ВЕД в регіоні мають виробництво харчових продуктів, машинобудування (виробництво автотранспортних засобів) і вироблення виробів з деревини, паперу та поліграфічна промисловість. Найвищі темпи зміни цієї частки в економіці регіону упродовж 2013-2017 рр. як за показником випуску продукції, так за кількістю зайнятих зафіксовано у виробництві основних фармацевтичних продуктів та фармацевтичних препаратів, текстильному виробництві, виробленні виробів з деревини, паперу та поліграфії.

  

  Рисунок 1.13.2. Зміна питомої ваги ВЕД в економіці України за 2013-2017 рр.

  

  Рисунок 1.13.3. Потенційні ВЕД смарт-спеціалізації промисловості Львівської області

   

  В економіці України Львівську область вирізняє виробництво харчових продуктів, виробів з дерева, машинобудування та текстильна промисловість, які за показниками частки ВЕД регіону у загальнонаціональних показниках є найбільшими. Найвищі темпи змін питомої ваги ВЕД регіону як за обсягами випуску, так і за чисельністю зайнятих протягом 2013-2017р. в економіці України спостерігались у машинобудуванні (виробництві автотранспортних засобів та електричного устаткування), текстильному виробництві, виробництві виробів з дерева, паперу та поліграфічній промисловості, виробництві фармацевтичної продукції та виробництві харчових продуктів.

  Визначені види економічної діяльності характеризуються достатнім економічним та інноваційним потенціалом для нарощення виробництва продукції з високою доданою вартістю та можуть стимулювати розвиток суміжних видів економічної діяльності, зокрема віднесених до креативних індустрій та біоекономіки.

   

  Розвиток креативних індустрій[64]

  Аналіз інформаційної моделі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (2018 р.) щодо визначення економічного та інноваційного потенціалу для областей показує, що у видах економічної діяльності, віднесених до креативних індустрій наявним є як економічний, так і інноваційний потенціал. Частка зайнятих у цих видах економічної діяльності становила 4% від загальної кількості зайнятих в регіоні.

  При застосувнні інформаційної моделі дослідження смарт-спеціалізації із дещо зменшеними пороговими критеріями відбору, то креативні індустрії проходили порогові статичні значення зайнятості та динамічні показники оплати праці (40,2% зростання з 2012 по 2017 рік та зростання з позитивною динамікою у 2014-2015 роках до регіональної економіки та 38,9% росту у 2012-2017рр. до національної економіки із позитивною динамікою у 2014-2015 рр.). Водночас наявні інформаційні моделі на базі офіційних статистичних даних щодо видів економічної діяльності, які визначені креативними індустріями, лише частково враховували наявний потенціал ІТ, що потребувало врахування результатів інших досліджень.

  Сфера ІТ, яка належить до креативних індустрій, вже понад десятиліття демонструє високі темпи зростання у Львівській області. До початку повномасштабного вторгнення Львів був одним з найбільших ІТ-хабів України разом з Києвом та Харковом, а після 24 лютого 2022 року місто стало також центром релокації для українців, зокрема для IT-бізнесу. Сьогодні Львів займає друге місце за кількістю зайнятих у техіндустрії та за прямим економічним ефектом ІТ-галузі.

  За даними Каталогу компаній України сформованого на основі відкритих даних та інструменту YC.Market[65] у Львівській області станом на 01.01.2025 діють 33 221 суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність у сфері інформаційних технологій[66], з них: 2 017 компаній та 31 204 ФОП. У територіальному розрізі найбільше ця діяльність зосереджена у м. Львів (21 654 СПД), далі – м. Миколаїв (5 567 СПД), м. Дрогобич (609 СПД), м. Стрий (453 СПД), м. Шептицький (294 СПД).

  ІТ-ландшафт регіону представлений як вітчизняними технологічними компаніями, так і глобальними фірмами з місцевими офісами. Великі фірми, такі як SoftServe, Intellias та ELEKS, були засновані у Львові та мають тут свої штаб-квартири. Багато світових ІТ-провайдерів (наприклад, EPAM, GlobalLogic, Luxoft) також мають великі офіси у Львові.

  До топ 10 компаній Львівської області у даній галузі за обсягом виручки в 2024 році належать: ТОВ «Інститут інформаційних технологій «Інтелліас» (4,1 млрд грн), ТОВ «Софтсерв Технології» (3,8 млрд грн), ТОВ «Софтсерв Діджітал» (2,2 млрд грн), ТОВ «Софтсерв Матрікс» (1,6 млрд грн), ТОВ «Софтсерв Дайнамікс» (1,2 млрд грн), ТОВ «Софтсерв Індустрія» (0,9 млрд грн), ТОВ «Едвантіс Україна» (0,9 млрд грн), ТОВ «Глобальні Бізнес Системи» (0,7 млрд грн), ТОВ «Ренесас Дизайн (Україна)» (0,5 млрд грн), ТОВ «Українські Інформаційні Технології» (0,5 млрд грн).

  За даними IT Research Ukraine[67] Львівського ІТ-кластеру, у технологічному секторі зараз працює понад 51 000 ІТ-спеціалістів, що становить п'яту частину всіх ІТ-фахівців в Україні. У 2023 році: кількість ІТ-фахівців у Львові та області зросла на 41,7% у порівнянні з 2022 роком; середній дохід ІТ-спеціаліста у Львові становить 2 770 дол.; більшість ІТ- фахівців зайняті на посадах спеціалістів з розробки програмного забезпечення – 41%; топ-менеджери складають 3% від загальної кількості; більшість фахівців у галузі технологій мають старший рівень кваліфікації – 41%, середній – 38%, молодший – 21%.

  Львів – відносно безпечне місто для відкриття нових офісів та представництв компаній. Загальний економічний вплив технологічної галузі у Львові та регіоні продовжує зростати протягом останніх трьох років, згідно з даними IT Research:  з 1,4 млрд дол. у 2020 році до 1,8 млрд дол. у 2021 році. У 2022 році він перетнув позначку в 2 млрд дол., що становить зростання на +10%. Частка прямого економічного ефекту ІТ-галузі у ВРП Львова – 22,5%.

  У 2023 році, незважаючи на  роботу в умовах другого року повномасштабного вторгнення, технологічна галузь України генерувала 6,7 млрд дол. доходів. Таким чином, комп'ютерні послуги становлять 41% від загального обсягу експорту послуг в Україні. Обсяг експорту послуг у Львівській області демонструє стійкий тренд до зростання, у 2023 році він становив майже 1,0 млрд дол. (+24% до 2022 року та +55% до 2020 року).

  За даними ГУ ДПС у Львівській області станом на 01.01.2025 754 СПД, що здійснюють діяльність у даній сфері, мали 5 356 найманих працівників та сплатили 1,57 млрд грн податків (на 67% більше, ніж у 2023 році).

  Щороку тисячі випускників вступають до ІТ-сфери. Львівський ІТ-кластер у співпраці з місцевими університетами модернізував 19 бакалаврських програм за ІТ-спеціальностями, зарахувавши 4 500 студентів у галузях від програмної інженерії та штучного інтелекту до кібербезпеки та ІТ-продажів. Серед провідних закладів, що підживлюють портфель ІТ-талантів, – Національний університет «Львівська політехніка», Львівський національний університет імені Івана Франка та Український католицький університет – усі вони відомі своїми сильними програмами з інформатики та інженерії.

  Це забезпечує стабільний потік молодших спеціалістів для поповнення робочої сили, хоча наразі частка молодших спеціалістів залишається відносно низькою (галузь наймає більш досвідчений персонал).

  Рівень заробітної плати у Львові на 20-40% нижчий, ніж у країнах Центральної та Східної Європи для порівнянних посад у сфері ІТ, і становить лише частину зарплат у Кремнієвій долині. Цей арбітраж витрат, у поєднанні з сильним набором навичок, є ключовою причиною, чому міжнародні компанії інвестують у Львів (для порівняння, розробник Java середньої ланки в Україні заробляє близько 30 тис. дол. на рік, порівняно з понад 60 тис. дол. у Західній Європі). Нещодавня тенденція (2023 рік) вперше за багато років призвела до незначного падіння зарплат – медіанна заробітна плата розробника впала на близько 4% у другій половині 2023 року – через коригування ринку у воєнний час. Але загалом зарплати в ІТ-сфері протягом останнього десятиліття демонструють тенденцію до зростання, і компанії повинні пропонувати конкурентні підвищення, щоб утримувати найкращих спеціалістів.

  Однією з переваг ІТ-галузі є повна державна підтримка та сприятлива для інвесторів регуляторна база. У 2022 році Уряд запровадив «Дія Сіті» – спеціальний правовий режим, розроблений для ІТ-компаній. Ключові його переваги включають сприятливу податкову модель (фактично 5% податку на доходи фізичних осіб для ІТ-працівників/підрядників порівняно зі стандартними 18%, плюс низький 9% податок на виведений капітал як альтернатива 18% податку на прибуток). Як українські, так і іноземні компанії можуть зареєструватися в «Дія Сіті» та користуватися чітким захистом прав інтелектуальної власності, спрощеним трудовим законодавством та можливостями гнучкості контрактів.

  Для інвестора це означає, що нова організація у Львові може працювати за західними бізнес-практиками (наприклад, положення про неконкуренцію, опціони на акції для працівників юридично визнані в рамках програми «Дія Сіті») та отримувати значну економію на податках.

   

  Отже, динаміка розвитку та сутність креативних видів економічної діяльності – використання потенціалу творчості у видах економічної діяльності з високою доданою вартістю без виснаження природних ресурсів, дозволяє визначати креативні індустрії потенційними галузями смарт-спеціалізації.

  Роль ІТ-сектора як складової креативних індустрій і пріоритетного напряму смарт-спеціалізації Львівщини створює передумови для подальшого зростання, підвищення інноваційного потенціалу та конкурентоспроможності регіону, а саме: стрімке зростання кількості компаній і працівників; значущий внесок у ВРП і експорт послуг, стабільні податкові надходження; наявні потужні ІТ-гіганти та висококваліфіковані кадри; значна інституційна підтримка: діють активні кластери та добре налагоджена співпраця з освітою.

  Ключовими перевагами для ІТ-сектора регіону є: стратегічна близькість до ЄС, сильні перспективи зростання, державна підтримка, міжнародні партнерства та висококваліфіковані таланти за конкурентними цінами.

  
  

  ---

  [63] Лише КВЕД B-E

  [64] Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року №265-р «Про затвердження видів економічної діяльності, які належать до креативних індустрій» видами економічної діяльності, що відносяться до креативних індустрій є: народні художні промисли; візуальне мистецтво: живопис, графіка, скульптура, фотографія тощо; сценічне мистецтво: жива музика, театр, танець, опера, цирк, ляльковий театр тощо; література, видавнича діяльність та друковані засоби масової інформації; аудіальне мистецтво; аудіовізуальне мистецтво: кіно, телебачення, відео, анімація, мультиплікація тощо; дизайн; мода; нові медіа та інформаційно-комунікаційні технології: програмне забезпечення, відеоігри, цифрові технології в мистецтві (3D-друк; віртуальна, доповнена, змішана реальність тощо); архітектура й урбаністика; реклама, маркетинг, зв’язки з громадськістю та інші креативні послуги; бібліотеки, архіви та музеї.

  [65] https://catalog.youcontrol.market/informatsiini-tekhnolohii/lvivska-oblast

  [66] До переліку інформаційних технологій входять усі підприємства Львівської області, позначені КВЕД: 62.01 Комп'ютерне програмування; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 58.21 Видання комп'ютерних ігор; 62.03 Діяльність із керування комп'ютерним устаткованням; 63.99 Надання інших інформаційних послуг; 63.91 Діяльність інформаційних агентств; 62.09 Діяльність у сфері інформаційних технологій; 63.11 Оброблення даних; 58.29 Видання програмного забезпечення; 63.12 Веб-портали.

  [67] https://itcluster.lviv.ua/lviv/

• 1.14. Туристичний потенціал

  Загальна характеристика

  Територія Львівської області багата унікальними об’єктами історико-культурної спадщини, мистецтва, лікувально-оздоровчими, водними і ландшафтними ресурсами, самобутніми традиціями та звичаями, які в поєднанні з вигідним географічним положенням, прекрасний потенціал для розвитку найрізноманітніших видів і форм туризму та відпочинку.

  Проте в умовах війни Львівщина та усі її надбання набувають надважливої місії - стати місцем для відпочинку та ментальної реабілітації українців, які постраждали від агресії росії.

  Аналізуючи сучасний стан туристично-рекреаційної сфери області, насамперед слід наголосити на сталій позитивній динаміці її розвитку впродовж останніх років. Це знаходить своє відображення в зростанні туристичних потоків, поступовому розвитку туристичної й рекреаційної інфраструктури регіону, розширенні спектру туристичних послуг, зростанні якості сервісу сфери обслуговування туризму і курортів.

  ТОП 3 туристичними локаціями Львівської області за відвідуваністю в 2023 році були фортеця Тустань, НПП «Сколівські Бескиди» та ведмежий притулок Домажир.

  Обсяг туристичного збору до місцевих бюджетів Львівщини за 2023 рік становив рекордні з часу початку його збору (2011 р.) 46,1 млн грн (до порівняння у 2022 році – 41,4 млн грн, у 2021 – 23,8 млн грн). Серед 10 громад – лідерів за сплатою туристичного збору в 2023 році – Львівська – 25,5 млн грн, Трускавецька – 9,2 млн грн, Східницька – 2,8 млн грн, Зимноводівська – 1,7 млн грн, Славська – 1,1 млн грн, Сокільницька – 0,7 млн грн, Моршинська – 0,5 млн грн, Мурованська – 0,5 млн грн, Яворівська – 0,4 млн грн, Грабовецько-Дулібівська – 0,4 млн грн.

  Туристична інфраструктура. Впродовж останніх років, попри війну, в галузі туризму вдалося розвивати інфраструктуру. Зокрема, у Бродах та Белзі встановлено стенди доповненої реальності, які відтворюють втрачені елементи в’їзної замкової вежі Бродівського замку та фрагмент Белзького княжого замку ХІІ ст.; у «Сколівських Бескидах» на г. Парашка відкрили туристичний прихисток в пам’ять про загиблого військовослужбовця та пластуна Тараса Гаврилишина; встановлено 10 інформаційних дорожніх стендів до туристичних локацій: історико-краєзнавчий музей у м. Винники, музей ткацтва та килимарства у м. Глиняни, історико-краєзнавчий музей в м. Перемишляни, церква арх. Михаїла у с. Підберізці, церква Успіння Пресвятої Богородиці в м. Глиняни.

  У Львівській області функціонують понад 90 туристичних шляхів загальною протяжністю близько 800 км (піші, водні, велосипедні,кінні та лижні), їх кількість та концептуальність постійно оновлюється та адаптовується до потреб бенефіціарів. Так, в 2023 році створено та ознаковано шлях пам’яті Юрія Руфа у НПП «Сколівські Бескиди», відкрито туристичний шлях №4902 Екологічна стежка «Мальовниче Розточчя» поблизу ведмежого притулку Домажир, розроблено та затверджено туристичний шлях «На Верх» у НПП «Королівські Бескиди».

  Цифровізація та промоція. Створення віртуальних туристичних продуктів, природних, архітектурних та культурних пам'яток дозволить створити додатковий елемент промоції, дасть змогу оглянути дестинацію із різних боків, зокрема з висоти пташиного польоту та сприятиме у розвитку безбар'єрного середовища.

  У межах Програми розвитку туризму та курортів у Львівській області в 2023 році створено 22 віртуальні тури^[68]. Зокрема: Підгорецького, Олеського, Свірзького, Добромильського замків, П’ятничанської вежі, скельного монастиря у Розгірче, історико-культурного заповідника «Тустань», водоспадів Гуркало, Кам’янка та Сопіт, «Турківська вісімка», оглядової вежі на горі Цюхів Верх, вежі Пам’яті, церкви Собору Пресвятої Богородиці у Маткові та зіслання Св. Духа у Потеличі, Пресвятої Трійці у Жовкві, які є у переліку спадщини ЮНЕСКО.

  Проведено зйомки 10 випусків ютуб блогу «В об’єктиві» про туристичні локації області:

  §  «10-15 км від Львова»: Історико-культурний заповідник «Древній Звенигород», Парк розваг УРУРУ, Бухта Вікінгів, костел Всіх святих в Годовиці, палац Архієпископів в Оброшине, Бананова ферма, КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий музей»;

  §  «Жовква»: центральна площа Жовкви, міська ратуша, Жовківський замок, костел святого Лаврентія, який називають малим Вавелем, церква святої Трійці, яка занесена до спадщини ЮНЕСКО, Крехівський монастир святого Миколая;

  §  «Сколівщина»: музей вузькоколійки, княжі скелі, водоспади, кемпінг бойківський колорит та сакральні пам’ятки;

  §  «Самбірщина»: палац Фредрів-Шептицьких, музей «Бойківщина», самбірська Ратуша, Лаврівський монастир св.Онуфрія, Мшанецькі  Колиби, Вежа Памʼяті, Спаський камінь, вітряки;

  §  «Бібреччина»: Узвар Сімейна Ресторація, П’ятничанська вежа, Культурно-мистецький центр Замок Свірж, PARK3020, кінне ранчо «Скарбова Гора»;

  §  «Трускавець»: єдина в Україні металева оглядова вежа із панорамою у 360°, джерела цілющої води, найвища статуя Христа в країні, оригінальні дерев’яні вілли у закопанському стилі, відпочинок і відновлення в одному із СПА центрів.

  §  «Яворівщина»: ведмежий притулок Домажир, де перебуває 29 ведмедів, врятованих із цирків та притравочних станцій, казковий арборетум із містичним лабіринтом, відпочинкові зони Яворівського НПП: Лелехівка та Верещиця, яворівська забавка – елемент нематеріальної культурної спадщини України, вейксерф – драйвовий вид спорту на Яворівському озері, відпустове місце – Страдецька гора, печерний монастир, який має безліч недосліджених ходів.

  §  «Дрогобич»: Дрогобицька ратуша, хоральна синагога, вілли, кава з сіллю, Дрогобицька солеварня;

  §  «Буськ»: Буська ратуша, Палац графа Бадені, Сакральні пам'ятки Буська, Садиба Єнота, Музей - заповідник Маркіяна Шашкевича, Біла гора, Криївку часів ОУН, равликова ферма, термальний курорт;

  §  «Червоноград»: спуск на каяках і сап станція, унікальна сокальська кераміка, палац Потоцьких, музей-садиба Тараса Горецького, патріотичний квест «Гніздо Яструба», пантеон пам’яті, фреска путіна в пеклі, навчальна шахта при ліцеї, шахтарський обід.

  100 туристичних об'єктів внесено на популярну туристичну платформу для мандрівників TripAdvisor.

  Впроваджено ДіЯ.QR при поселенні в заклади тимчасового розміщення.

  У травні 2024 року командою Tour de Ukraine опубліковано захопливий фільм^[69] про Львівську область. Маршрут фільму – неординарний: підкорення найвищої точки регіону гори Пікуй та могутньої фортеці Тустань; цілюща нафта в Трускавці і варіння солі у Дрогобичі за технологією часів Київської русі; віднайдення у прикарпатському лісі села Розгірче печерного храму, що надихає і просвітлює з доісторичних часів; відкриття несподіваної сторони області – Яворівщини і опанування її Яворівського розпису, забавкарського мистецтва та готування за автентичним рецептом знаменитого Яворівського пирога; підкорення диких і заповідних боліт Розточчя та його мешканців сірих чапель; відвідання півтисячолітнього Свірзького замку.

  Інклюзія. Львівська область є особливо популярною серед прихильників внутрішнього та міжнародного туризму. Тут розташовані привабливі туристичні маршрути, які дозволяють вільно досліджувати історичну та культурну спадщину нашого краю. Однак не всі маршрути та туристичні локації є доступними та безбар’єрними. Саме тому в регіоні впроваджують багато ініціатив, покликаних спростити доступ відвідувачів до закладів культури. Внаслідок повномасштабної війни цей процес набуває неабиякого значення, адже відсоток людей з інвалідністю в Україні зростає.

  У 2023 році реалізовано інклюзивні проєкти в межах обласної Програми підтримки туризму та курортів. Зокрема, створено тактильну мініскульптуру скельного комплексу в історико-культурному заповіднику «Тустань», створено освітній серіал «Безбар’єрність у галузі гостинності» для платформи Дія.Освіта, а також запроваджено сходження в гори із кріслом «джульєтка» для захисників та захисниць України, яким через поранення складно самостійно пересуватися.

  Також, на Аналітичному порталі Львівщини створено та постійно оновлюється дашборд «Туристичні інклюзивні об'єкти Львівщини», на якому наявні 8 об’єктів.

   

  Рекреаційні ресурси і курортні зони

  Туристично-рекреаційний потенціал Львівської області представлений близько 200-ма лікувальними джерелами мінеральних вод семи типів, лікувальними грязями, найбільшим в Україні родовищем озокериту. На базі цих унікальних ресурсів розвиваються відомі в Україні та за кордоном курорти Трускавець, Східниця, Моршин, Немирів, Великий Любінь, Шкло, де створені умови для профілактики й лікування органів дихання, шлунково-кишкового тракту, нервової та серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату. Санаторно-курортна справа є одним з пріоритетних видів економічної діяльності на Львівщині, що в ринкових умовах зазнає якісних змін – з'являються оздоровниці та СПА-курорти найвищого європейського рівня.

  Відповідно до Закону України від 10.06.2023 №3151-IX оголошено природні території міста Моршина, природні території Моршинського родовища мінеральних лікувальних розсолів та Нинівського родовища мінеральних лікувальних вод (розсолів) Львівської області курортом державного значення. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2024 №617 затверджено режим округу і зони гірничо-санітарної охорони курорту Моршин.

  Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», національні природні і регіональні ландшафтні парки є не лише природоохоронними, але й рекреаційними та культурно-освітніми установами. Закон передбачає виокремлення спеціальних зон (стаціонарної рекреації та регульованої рекреації), які передбачені для розвиту традиційних, так і нетрадиційних форм туризму (піший туризм, гірський велотуризм, кінний туризм, «фотосафарі» тощо).

  На території НПП «Сколівські Бескиди» є п'ять рекреаційних пунктів – «Водоспад на р. Кам'янка», «Колодка», «Павлів потік», «Майдан», «Тустань». Прокладено та промарковано еколого-пізнавальні стежки та маршрути:

  §  «Бучина» − розрахована для короткотермінового відпочинку та екскурсій школярів;

  §  «Крокус» − для ознайомлення відвідувачів парку з рідкісними видами рослин, які потребують охорони;

  §  «На гору Лопата» − знайомить відвідувачів з історичними подіями Другої світової війни;

  §  «На водоспад» − для короткотермінового відпочинку вихідного дня;

  §  «Долиною річки Кам'янки» − знайомить з геологічною пам'яткою природи водоспадом на р. Кам'янка» та озером Журавлине;

  §  «м. Сколе - г. Парашка − с. Майдан» (протяжністю 28 км) − проходить через найвищу вершину національного природного парку (1268 м над рівнем моря), розрахована на 1-2 денний туристський перехід, під час якого є унікальна можливість милуватись чудовими навколишніми краєвидами, а також ознайомитися із видами рослин та тварин, занесених до Червоної книги України.

  У рекреаційних зонах обладнані стоянки для автотранспорту, влаштовані малі архітектурні форми, місця для розведення вогнищ тощо.

  На території парку діє 2 туристичні притулки, які вперше в області було відкрито саме в НПП «Сколівські Бескиди» - в урочищі «Дубина» та біля музею-фортеці «Тустань».

  Яворівський НПП володіє значним рекреаційним потенціалом для розвитку туризму, а на прилеглих територіях – кваліфікованого туризму (мисливство, рибальство).

  На території Яворівського національного природного парку функціонує чотири автобусно-пішохідних маршрути, 7 еколого-пізнавальних стежок (промарковані, частково облаштовані парковими скульптурами та вказівниками), 4 стаціонарні зони для відпочинку – «Верещиця», «Лелехівка», «Середній Горб», «Козулька». У цих зонах сформована рекреаційна інфраструктура, побудовані та експлуатуються власні водойми загальною площею 10,5 га.

  У зонах стаціонарної рекреації «Лелехівка» та «Верещиця» облаштовані місця масового відпочинку, літні відпочинкові навіси, мангали, причали, містки для спортивної риболовлі, функціонує пляж для купання, рятувальний пост, збудовано літній відпочинковий будиночок. Зони підключені до енергопостачання, сформована мережа водопостачання та водовідведення, встановлено очисні споруди.

  В урочищі «Мочари» діє рекреаційно-туристичний центр «Оселя Розточчя», при якому створюється музей традиційної культури і побуту Розточчя.

  В навколишніх населених пунктах існують сприятливі умови для розвитку агротуризму. Прикордонно-приміське положення посилює цінність рекреаційних ресурсів. Вже протягом 100 років Розточчя є головним регіоном відпочинку для жителів Львова і околиць. Парк знаходиться поблизу кордону з Польщею, тому має велике значення і для міжнародного туризму.

  Територія національного природного парку «Північне Поділля» належить до найцінніших у природничому та культурно-історичному аспектах територій України. Поруч із парком пролягає відомий туристичний маршрут «Золота підкова»  - відомими замками Львівщини, давньослов’янське городище Пліснеськ, численні храми та інші пам’ятки культури.

  РЛП «Знесіння» – унікальний заповідний об’єкт такого типу, оскільки знаходиться в межах великого міста. У межах РЛП є багато цікавих пам’яток неживої природи: потоки Хомець та Глибокий; геологічних (зкам’янілі залишки дерев та вапнякові відслонення з відбитками доісторичних морських організмів); історичних (поганське капище, «Світовидове поле», «Гора Баба», «Род-Гора» – єдине уціліле в місті поховання українських січових стрільців на меморіальному кладовищі Знесіння); археологічних (сліди поселень IV-II ст. до н.е., залишки слов’янських городищ Х-ХІІІ ст.); архітектурних (церква Вознесіння ХVІ-ХХ ст., костел св. Войцеха ХVІ ст., церква св. Іллі ХVІІ ст.). Вони становлять значний інтерес для відвідувачів парку, які цікавляться історією нашого краю.

  Розвиток сільського туризму в межах парків і навколо них дозволяє отримувати мешканцями альтернативні прибутки, що має неабияке значення, зокрема, для гірських районів, де рівень безробіття чи не найвищий в області. Рекреаційний потенціал парків області дозволяє розглядати екотуризм як один з перспективних напрямів місцевої економіки, оскільки до розвитку рекреаційно-туристичної діяльності залучається місцеве населення, його знання історії, культури та природної самобутності краю.

  Львівщина також характеризується різноманітністю рекреаційних ресурсів.

  В області створена розгалужена мережа рекреаційних закладів: 133 санаторно-курортних заклади (в т.ч. на базі багатих природно-рекреаційних ресурсів, зокрема, Великий Любінь, Моршин, Немирів, Роздол, Східниця, Трускавець, Шкло), 82 заклади готельного господарства, близько 500 приватних садиб, які займаються сільським туризмом.

  Лікувально-оздоровчі та відпочинкові центри:

  §  м. Трускавець (добовий дебіт родовищ мінеральних вод складає 47,2 м³/добу) – курорт державного і міжнародного значення, понад 25 мінеральних джерел (найбільш відома мінеральна вода «Нафтуся» із загальними розвіданими та прогнозними ресурсами понад 5000 м³/добу);

  §  селище Східниця (добовий дебіт родовища 64,6 м³/добу) – бальнеологічний курорт, налічується 38 джерел і понад 17 свердловин з різним фізико-хімічним складом. До послуг туристів та відпочиваючих – 5 пансіонатів, 2 бази відпочинку, лікарня;

  §  м. Моршин (добовий дебіт родовища складає 79,0 м³/добу – курорт державного значення. До послуг відпочиваючих 12 санаторіїв, 3 пансіонати, бальнеогрязелікарня, аеросолярій, інгаляторій тощо. Сумарні розвідані та прогнозні ресурси лікувальних розсолів складають понад 600 м³/добу, з яких на даний час використовується лише приблизно 1 м³/добу;

  §  селище Немирів (запаси вод – 320 м³/добу) – бальнеологічний курорт, 6 мінеральних джерел, функціонують санаторій, бальнео-лікарня, грязелікарня, табори відпочинку;

  §  селище Шкло (запаси вод – 5,0 м³/добу) – бальнеологічний курорт, функціонують санаторій, бальнео-лікарня, грязелікарня, табори відпочинку.

  Крім курортів, найбільш відомі родовища мінеральних вод без специфічних компонентів і властивостей розташовані в селищі Олесько (220 м³/добу), с. Балучин (158 м³/добу), селищі Новий Милятин (138 м³/добу), с. Солуки (86 м³/добу). Їх загальні прогнозні запаси складають близько 27 тис. м³/добу.

  Львівщина також має природні ландшафтні, лісові, водні та інші рекреаційні ресурси. Серед них особливий інтерес представляють гірські місцевості, придатні для гірськолижного спорту, зокрема, селище Славсько з прилеглими населеними пунктами, с. Тисовець Сколівського району, с. Розлуч, м.Турка Турківського району та інші.

  Туристично-рекреаційний потенціал Львівських Карпат нараховує понад 1000 закладів тимчасового розміщення, з них близько 300 приватних агроосель, 7 гірськолижних курортів, 5 канатно-крісельні доріг, 27 бугельних витягів, 30 гірськолижних трас (8 затверджено міжнародною федерацією спорту).

  Для водних видів відпочинку, оздоровлення і туризму найбільш придатними є річки Дністер, Стрий, Свіча, Західний Буг, окремі штучні водойми в околицях Львова та Яворівському районі.

  
  

  ---

  [68] https://virtualukraine.travel/F1gjBr5DMl/41237982p&47.93h&47.28t

  [69] https://youtu.be/U8P3Ibm-5e0?feature=shared

• 1.15. Міжнародне співробітництво

  Львівська область є однією із шести областей України, що межують з Євросоюзом та однією із трьох областей України, що має спільний кордон з Республікою Польща. Загальна протяжність Державного кордону України з Республікою Польща становить близько 535 км, з яких понад 270 км проходить територією Львівщини. Що обумовлює статус області як транскордонної як для громадян України, гостей з інших держав та товарів.

  Львівська область має 23 регіони-партнери, з якими уклала договори (угоди, меморандуми) про співпрацю в багатьох сферах діяльності.

   

  Таблиця 1.15.1. Перелік іноземних регіонів-партнерів Львівської області

  № з/п	Назва регіону	Назва держави	Дата підписання	Назва угоди
  1.	Графство Норфолк	Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії	02.05.2024	Меморандум про взаєморозуміння між: Львівською обласною військовою (державною) адміністрацією та Радою графства Норфолк
  2.	Провінція Альберта	Канада	19.12.2023	Меморандум про взаєморозуміння між Львівською обласною державною адміністрацією та Департаментом економічного розвитку та торгівлі Уряду провінції Альберта
  3.	Федеральна Земля Саар	Федеративна Республіка Німеччина	11.08.2023	Спільна декларація про наміри співробітництва між: Львівською обласною військовою (державною) адміністрацією та Федеральною землею Саар
  4.	Нахічеванська автономна республіка	Азербайджан	01.31.2020	Угода про співробітництво між Львівською обласною державною адміністрацією та Виконавчою владою міста Нахічевань Нахічеванської Автономної Республіки
  5.	Кахетинський регіон	Грузія	12.04.2019	Угода про міжрегіональне співробітництва між Львівською обласною державною адміністрацією та Адміністрацією Кахетинського регіону
  6.	Провінція Гансу	Китайська Народна Республіки	01.08.2018	Угода про співробітництво між Львівською обласною державною адміністрацією та Народним Урядом провінції Гансу
  7.	Південно-Морав-ський край	Чеська Республіка	23.05.2018	Угода про співробітництво між Львівською областю та Південноморавським краєм
  8.	Самаркандська область	Республіка Узбекистан	17.05.2018	Меморандум між Львівською обласною державною адміністрацією Хокіміятом Самаркандської області про міжрегіональне співробітництво
  9.	Провінція Сичуань	Китайська Народна Республіка	05.12.2017	Угода про співробітництво між Львівською обласною державною адміністрацією та Народним Урядом провінції Сичуань
  10.	Федеральна земля Штирія	Республіка Австрія	05.07.2013	Угода між Львівською обласною державною адміністрацією та Урядом федеральної землі Штирія про торговельно-економічне, науково-технічне та культурне співробітництво
  11.	Місто Подгориця	Чорногорія	03.04.2009	Меморандум про співпрацю між Львівською обласною державною адміністрацією та Столицею містом Подгорицею
  12.	Банскобистрицький самоврядний край	Словацька Республіка	08.10.2007	Угода між Львівською областю та Банскобистрицьким самоврядним краєм про торговельно-економічне, науково-технічне і культурне співробітництво
  13.	Мангістауська область	Республіка Казахстан	02.02.2007	Угода між Львівською обласною державною адміністрацією та Акіматом Мангістауської області про торгово-економічне, науково-технічне і культурне співробітництва
  14.	Злінський край	Чеська Республіка	05.10.2006	Угода про співробітництво між Львівською обласною державною адміністрацією та краовим урядом Злінського краю
  15.	Малопольське воєводство	Республіка Польща	08.10.2004	Угода про співпрацю між головою Львівської обласної державної адміністрації та Воєводою Малопольським
  16.	Мазовєцке воєводство	Республіка Польща	08.10.2004	Угода між Львівською обласною державною адміністрацією та Мазовєцким воєводством про міжрегіональну співпрацю
  17.	Люблінське воєводство	Республіка Польща	16.06.2004	Угода між Львівською областю та Люблінським воєводством про торговельно-економічне, науково-технічне і культурне співробітництво
  18.	Пряшівський край	Словацька Республіка	26.10.2001	Угода між Львівською областю та Крайським урядом Пряшева
  19.	Сілезьке воєводство	Республіка Польща	05.10.2001	Угода про міжрегіональну співпрацю між Львівською областю та Сілезьким воєводством
  20.	Підкарпатське воєводство	Республіка Польща	26.05.2000	Договір між Львівською обласною державною адміністрацією та Воєводою Підкарпатським про міжрегіональну співпрацю
  			30.03.2000	Угода між Львівською областю та Підкарпатським воєводством про міжрегіональне співробітництво
  21.	штат Парана	Федеративна Республіка Бразилія	20.03.2000	Протокол про наміри щодо торговельно-економічного співробітництва між Львівською областю та штатом Парана
  22.	Область Бараня	Угорщина	18.11.1993	Договір між Львівською обласною державною адміністрацією, Львівською обласною радою та загальними Зборами області Бараня про міжрегіональне співробітництво
  23.	-	Аргентинська Республіка		Угода про міжрегіональне співробітництво між Львівською областю та провінцією Кордоба

  Протягом 2021-2023 років для представників територіальних громад та громадських об’єднань Львівської області проведено 12 начальних семінарів з проєктного менеджменту та написання проєктних заявок. Розроблено та опубліковано наступні навчально-методичні посібники: «Посібник грантрайтера», «Довідник постійних програм МТД», «#МТДПРОГРАНТИ.ТОП-10 постійно діючих грантових програм». Протягом 2021-2023 років щомісячно здійснювалась публікація дайджесту актуальних програм/конкурсів міжнародної  технічної допомоги. 

  Суттєвим впливом на соціально-економічний та культурний розвиток регіону є проєкти міжнародної технічної допомоги. На території Львівської області у 2021 році реалізовувалися 59 проєктів міжнародної технічної допомоги, зареєстровані у Секретаріаті Кабінету Міністрів України та бенефіціаром яких є Львівська облдержадміністрація, у 2022 році – 43 проєкти, у 2023 році - 44 проєкти. Лідируючі позиції в цій сфері займають проєкти Європейського Союзу. 

  Одним із найефективніших засобів розвитку транскордонної співпраці є проєкти Програми транскордонного співробітництва Interreg «Польща-Білорусь-Україна» (далі – Програма), яка підтримує процеси розвитку на прикордонних територіях шляхом фінансування різноманітних проєктів. Усі проєкти міжнародної технічної допомоги, що фінансуються у рамках Програми, є некомерційними та сприяють поліпшенню якості життя мешканців східної Польщі та західної України. Проєкти, що фінансуються у рамках Програми, демонструють сильний транскордонний ефект не лише завдяки партнерству між інституціями цих трьох країн, але насамперед завдяки результатам діяльності та позитивному впливу цих проєктів на прикордонні території. Зокрема, протягом 2021-2023 років на території Львівської області 35 проєктів фінансуються коштами Програми, зокрема великий інфраструктурний проєкт «Створення системи реагування на події та злочини у м. Львів», загальною кошторисною вартістю 6 млн євро. У 2022 році Європейська Комісія ухвалила рішення про виключення Республіки Білорусь з нового фінансового періоду Програми, який отримав назву Interreg NEXT «Польща-Україна 2021-2027». Незважаючи на фінансово-економічні, логістичні, нормативно-правові обмеження, спричинені військовою агресією росії проти України, більшість з проєктів не зазнали значних змін у графіку реалізації та якості виконання проєктних заходів, визначних грантовими контрактами. В рамках першого конкурсного відбору Програми за пріоритетами «Довкілля» та «Охорона здоров’я» реципієнтами Львівської області спільно з партнерами з Республіки Польща подано 72 проєктних заявки загальною кошторисною вартістю 124 671 796,6 євро. 

  У 2022 році розпочався проєкт «Підтримка ЄС для нагальних потреб розміщення внутрішньо переміщених осіб в Україні» за фінансової підтримки Європейського Союзу через Північну екологічну фінансову корпорацію (НЕФКО). В рамках проєкту Золочівська міська рада отримає 2 360 000 євро на реконструкцію гуртожитку для внутрішньо-переміщених осіб. Також у 2022 році розпочався проєкт «ECHO4SCHOOLS-UA: Ремонт/модернізація шкіл у постраждалих від війни регіонах», за фінансової підтримки Програми розвитку ООН, в рамках якого передбачено 1 150 684 євро для ремонту 5 шкіл на території Львівської області. 

  У 2023-2024 роках Орган управління Програми Interreg NEXT «Польща-Україна 2021-2027» (далі-Програма) визначив проєкти-переможці першого конкурсного відбору Програми зі пріоритетами «Охорона здоров’я» та «Довкілля», також в рамках згаданих програмних пріоритетів були законтрактовані великі інфраструктурні проєкти. В 2024 році в рамках Програми розпочали реалізацію 26 проєктів, що є найбільшим показником серед регіонів-бенефіціарів Програми і складає третину грантових коштів Програми, що законтрактовані для України в межах цих пріоритетів. Сума гранту ЄС для реципієнтів Львівської області складає близько 23 млн євро. В рамках пріоритету «Охорона здоров’я» для закладів охорони здоров’я області буде придбане критично важливе медичне обладнання – КТ та МРТ апарати, апарати штучного кровообігу, ангіограф, лапароскопічне обладнання. Зокрема, Львівський онкологічний лікувально-діагностичний центр придбає КТ-апарат за понад 1 млн євро, в Другому територіальному медичному об’єднанні Львова створять відділення паліативної допомоги. В рамках пріоритету «Довкілля» у восьми громадах буде модернізовано каналізаційну інфраструктуру та побудовано очисні споруди (Белзька, Бродівська, Солонківська, Східницька, Рудківська, Сокальська, Сколівська, Пустомитівська), в одній Городоцькій громаді буде здійснено ревіталізацію парку, Центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України придбає спеціалізоване обладнання для проведення досліджень якості води, ГУ ДСНС у Львівській області придбають нові аварійно-рятувальні автомобілі.

  У 2021 році з обласного бюджету Львівської області для успішної реалізації проєкти міжнародної технічної допомоги було співфінансовано на суму 14 932 254 грн. У 2022 році з обласного бюджету надано співфінансування в сумі 12 347 000 грн, у 2023 році - 3 200 000 грн, у 2024 – 865 750 грн.

  Львівщина межує з двома воєводствами Республіки Польща – Підкарпатським та Люблінським. Сусідство із більш економічно розвинутою країною впливає на міграційні потоки, характер зовнішньоекономічних зв’язків та культурно-освітній й туристичний обмін між Львівщиною та сусідніми воєводствами Республіки Польща.

  Львівщина та Люблінське і Підкарпатське воєводства є подібними за площею, кількістю і щільністю населення. Однак, Львівська область у декілька раз поступається воєводствам за низкою показників соціально-економічного розвитку, а саме: природним приростом населення, валовим регіональним продуктом на 1 особу (майже у 5 раз), паритетом купівельної спроможності (майже у 3 рази), обсягами реалізованої промислової продукції (3-4 рази), обсягами виконаних будівельних робіт (3-4 рази), оборотом роздрібної торгівлі (3-4 рази) та капітальних інвестицій (в 3 рази).

   

  Таблиця 1.15.2. Основні показники соціально-економічного розвитку Львівської області та Люблінського й Підкарпатського воєводств Республіки Польща у 2021 році[70]

  Показник	Львівська область	Підкарпатське воєводство	Люблінське воєводство
  Площа, тис. кв. км	21,8	17,8	25,1
  Наявне населення, тис. осіб	2 478,10	2 085,90	2 038,30
  Природний приріст, скорочення (-) на 1000 населення, осіб	-8,2	-4,1	-6,8
  Рівень безробіття за МОП, %	7,7	4,8	5,2
  Середньомісячна номінальна заробітна плата, євро	388	1 132	1 164
  Прийняття в експлуатацію житла на 1000 населення, квартир	5,9	4,7	4,4
  Студенти закладів вищої освіти на 10 тис. населення, осіб	437	218	330
  Лікарі на 10 тис. населення, осіб	51,8	34,5	46,3
  Середній медперсонал на 10 тис. населення, осіб	81	92,4	87,8
  Лікарняні ліжка на 10 тис. населення, одиниць	68,9	60,3	67,9
  Ліси та інші лісовкриті площі, % до загальної площі	32,0	39	23,7
  Сільськогосподарські угіддя, % до загальної площі	57,0	53,8	70,2
  Валовий регіональний продукт, млн євро	9 167	22 058	21 286
  Валовий регіональний продукт на 1 особу, євро	3 685	10 550	10 392

  Висновки:

  Львівська область має велику кількість регіонів-партнерів, проте недостатньо використовує потенціал міжнародного співробітництва.

  Необхідними умовами активізації міжнародного співробітництва в т. ч. транскордонного співробітництва є: створення мереж транскордонної співпраці; створення грантових центрів та залучення грантових коштів на реалізацію проєктів регіонального розвитку; розбудова прикордонної інфраструктури, відкриття нових пунктів пропуску; стимулювання збільшення товарообігу між Львівською областю та країнами ЄС.

  Розвиток транскордонного співробітництва сприятиме активізації економічних, соціальних, науково-технічних, культурних, екологічних та інших зв’язків між територіальними громадами прикордонних регіонів, розвитку транскордонного туризму, пожвавлення співпраці освітніх установ, зокрема в частині організації міжнародних студентських обмінів та реалізації нових міжнародних навчальних програм, формування єдиного інформаційного простору для науково-дослідних установ та ВНЗ, захисту та промоції об’єктів світової культурної спадщини.

  
  

  ---

  [70] Основні показники транскордонних регіонів. http://database.ukrcensus.gov.ua/transborder/Dialog/Saveshow_n.asp

• 1.16. Розвиток інфраструктури

  Дорожньо-транспортна інфраструктура

  Інфраструктура транспортного комплексу складається із споруд та обладнання зовнішнього транспорту (залізничного, автомобільного, повітряного), мережі зовнішніх транспортних артерій, а також внутрішньоміської транспортної системи населених пунктів.

  У Львівській області вантажні і пасажирські перевезення у всіх видах сполучення – міжнародні, міжрегіональні і внутрішньорегіональні – забезпечують залізничний, автомобільний та електротранспорт. До початку повномасштабного вторгнення функціонував повітряний транспорт.

  Дороги. Львівська область забезпечена розвиненою мережею транспортних комунікацій, ділянки яких проходять за напрямками міжнародних європейських доріг, сприяють пропуску транзитних транспортних потоків через регіон, що обумовлює його стратегічне значення у розвитку економіки та обороноздатності країни.

  Львівська область обслуговує достатньо розвинутий транспортний комплекс, який є найпотужнішим на заході України. З області достатньо близько до кордону з Республікою Польща, що в мирний час є важливим для товаровиробників, інвесторів, розвитку туристичної діяльності, а в часі війни – однією з ключових логістичних артерій забезпечення обороноздатності держави.

  Довжина автомобільних шляхів становить 6,5088 тис. км, у тому числі 6,3303 тис. км із твердим покриттям.

  Територією Львівської області проходять міжнародні комунікації, які з’єднують Україну з Польщею, Румунією, Словаччиною та Угорщиною:

  • міжнародний транспортний коридор №5 Венеція-Трієст-Любляна-Будапешт-Ужгород-Львів;

  • міжнародний транспортний коридор №3 Берлін/Дрезден-Вроцлав-Львів-Київ.

  

  Рисунок 1.16.1. Залізничні та автомобільні міжнародні транспортні коридори, що проходять територією Львівської області

   

  Водночас у 2022 році, після початку повномасштабної збройної агресії росії проти України, Європейська комісія приєднала українські логістичні шляхи до Транс’європейської транспортної мережі (TEN-T), а саме[71]:

  §  Північно – Балтійський коридор продовжили через Львів та Київ до Маріуполя;

  §  Балто – Чорноморсько – Егейський коридор продовжили через Львів, Чернівці (Румунію і Молдову) до Одеси;

  §  Коридори Балтійське море – Адріатичне море та Рейн – Дунай проходитимуть через Львів.

  Територію області також перетинають:

  §  автодороги міжнародного значення (М-06 Київ – Чоп, М-09 Тернопіль – Львів – Рава-Руська (на м. Люблін), М-10 Львів – Краковець, М-11 Львів – Шегині);

  §  автодороги національного значення (Н-09 Мукачево – Рахів – Богородчани – Івано-Франківськ – Рогатин – Бібрка – Львів, Н-10 Стрий – Івано-Франківськ – Чернівці – Мамалига, Н-13 Львів – Самбір – Ужгород, Н-17 Львів – Радехів – Луцьк);

  §  автодороги регіонального значення (Р-15 Ковель – Володимир – Шептицький – Жовква, Р-39 Броди – Тернопіль, Р-40 Рава-Руська – Яворів – Судова Вишня, Р-84 Бібрка – Кам’янка-Бузька – Жовква – Городок – Миколаїв – Жидачів – Калуш – Бурштин);

  автодороги територіального значення (20 доріг), які сполучають область і Україну з країнами Центральної, Східної та Південно-східної частини Європи.

  

  Рисунок 1.16.2. Карта-схема головних доріг Львівської області

   

  Протяжність мережі автомобільних доріг загального користування Львівської області з твердим покриттям складає 8 391,6 км, із них: державного значення – 1 885,1 км, у тому числі: міжнародних – 622,2 км, національних – 274,6 км, регіональних – 148,9 км, територіальних – 839,4 км; місцевого значення – 6 506,5 км, з них: обласних – 812,5 км, районних – 5 694,0 км.

  У Львівській області реалізується інфраструктурний проєкт «Мале Карпатське коло». У 2021-2023 роках виконувалися ремонтні роботи на об’єктах: М-06 Київ – Чоп; С141516 Славське – Хащованя; С141908 Бібрка – Бориня. Також виконано роботи з виготовлення проєктно-кошторисної документації на об’єктах: будівництво автомобільної дороги, що з’єднає Закарпатську область (с. Верхнє Студене) з автомобільною дорогою загального користування С141516 Славське – Хащовання Львівської області; будівництво автомобільної дороги, що з’єднає Івано-Франківську область (с. Дашковець) з автомобільною дорогою загального користування С141515 Славське – Вигода Львівської області;  Т-14-24  Сколе – Славське; О141903 Бориня – Мохнате; С141507 Хітар – Тухля; С141525 Корчин – Дубина.

  Автомобільний та електротранспорт. Головним транспортним вузлом області є м. Львів. Через Львів проходять основні міжнародні залізничні і автомобільні магістралі, в ньому зосереджені об’єкти різних видів транспорту – автомобільного, тролейбусного, трамвайного, залізничного та повітряного – з обслуговування перевезень пасажирів і вантажів.

  У 2021 році вантажообіг підприємств транспорту становив 11237,4 млн т/км і порівняно з 2020 роком збільшився на 15,2%. Усіма видами транспорту області у 2021 році перевезено 15,9 млн т вантажів (на 2,6% більше порівняно з 2020 роком). Автотранспортом перевезено 12,7 млн т вантажів (на 4,8% більше порівняно з 2020 роком). З високою ймовірністю можна стверджувати, що у 2022-2024 роках показники перевезень зросли, оскільки після початку війни Львівська область – одна з головних транспортно-логістичних артерій експорту-імпорту продукції та транспортування зброї для забезпечення обороноздатності України.

  

  Рисунок 1.16.3. Перевезення вантажів за видами транспорту, млн т

   

  У 2021 році у Львівській області обсяг пасажирообігу усіма видами транспорту становив 2586,5 млн пас/км (на 26,1% більше порівняно з 2020 роком). Послугами пасажирського транспорту скористалися 153,8 млн пасажирів (на 12,4% більше порівняно з 2020 роком). Найбільше пасажирів було перевезено автомобільним транспортом. Зокрема у 2021 році послугами автомобільного транспорту скористалися 80,8 млн пасажирів (на 17,1% більше порівняно з 2020 роком). Електротранспортом області перевезено 69,0 млн пасажирів (на 7,1% більше ніж у 2020 році), зокрема тролейбусами перевезено 32,6 млн осіб (на 9,7% більше), трамваями – 36,4 млн осіб (на 4,9% більше ніж у 2020 році).

  

  Рисунок 1.16.4. Перевезення пасажирів за видами транспорту, млн осіб

   

  Організатором перевезень на приміських та міжміських внутрішньо-обласних автобусних маршрутах загального користування є Львівська обласна державна адміністрація. Організація перевезень на приміських внутрішньорайонних автобусних маршрутах Львівського, Дрогобицького, Шептицького, Стрийського, Самбірського, Золочівського та Яворівського районів здійснюється відповідними районними державними адміністраціями.

  Міськими радами організовано перевезення на міських автобусних маршрутах загального користування в 10 містах Львівської області (Львів, Дрогобич, Шептицький, Стрий, Трускавець, Сокаль, Броди, Городок, Борислав, Золочів).

  В межах модернізації пасажирських перевезень у понад 300 автобусах в області встановлено валідатори для безготівкової оплати проїзду у Перемишлянському, Сокальському, Самбірському та Львівському районах. Згодом на Львівщині запрацює система «check-in – сheсk-out» (або «tap in/tap out»). Ініціативу реалізують в межах співпраці Львівської ОВА з інвестором із впровадження АСООП «Smart Ticket Technology» та за підтримки міжнародної платіжної системи VISA. Запуск проєкту відбуватиметься в 2024 році.

  Незважаючи на те, що автотранспортними підприємствами області, які здійснюють автомобільні пасажирські перевезення на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, постійно оновлюється (упродовж 2021-2023 років оновлено рухомий склад в кількості 49 одиниць, пристосованих для потреб людей з інвалідністю, та закуплено 9 низькополих трамваїв), однією з найгостріших проблем для всіх видів транспорту є високий рівень амортизації виробничих фондів, передусім рухомого складу, невідповідність їх технічного рівня сучасним вимогам, недостатність об’ємів інвестицій, що вкладаються в техніко-технологічну модернізацію і розвиток. Зношеність рухомого складу негативно впливає на кількісні і якісні показники транспортної галузі, безпеку руху, стан довкілля, стримує розвиток внутрішніх об’ємів перевезень і транзиту.

  Залізничний транспорт. Територію області перетинають залізничні магістралі, які забезпечують перевезення пасажирів і експортно-імпортних вантажів між Сходом і Заходом, Північчю і Півднем.

  Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» функціонує в межах 7 областей України: Львівської, Волинської, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької, Закарпатської.

  

  Рисунок 1.16.5. Карто-схема залізничних шляхів у західній Україні

   

  Довжина залізничних колій загального користування у Львівській області становить майже 1 310 км, середня густота залізничної сітки в регіоні – 60 км на 1000 км². У межах області діє 101 станція.

  Найважливішими залізничними напрямками є: Львів – Київ, Львів – Одеса, Трускавець – Київ та Київ – Перемишль.

  Авіаційний транспорт. На території області розташований Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького – найбільше летовище у Західній Україні за пасажиропотоком та маршрутною мережею, яка складається з 40 напрямків (38 міжнародні та 2 внутрішні). Потенційна зона охоплення аеропорту 10,5 млн осіб, довжина злітно-пасажирської служби 3 305 м.

  У 2021 році з аеропорту Львів авіаційним транспортом було відправлено 920,1 тис. пасажирів, у тому числі у міжнародному сполученні – 851,7 тис. осіб (у 2,1 раза та у 2,2 раза більше порівняно з 2020 роком). Після початку повномасштабної збройної агресії росії проти України авіаційні перевезення були призупинені.

  Термінал «А» загальною площею 39 тис. м² містить 9 виходів на посадку, з них 4-телетрапи, 28 стійок реєстрації, 2 кіоски самореєстрації, 18 пунктів проходження паспортного контролю та 12 пунктів проходження на авіаційну безпеку.

  Новий аеровокзал було збудовано з урахуванням потреб людей з обмеженими фізичними можливостями. Відтак усі зони та приміщення терміналу обладнані таким чином, щоб забезпечити комфортне пересування та обслуговування неповносправних пасажирів.

  В новому терміналі передбачені VIP-зали для пасажирів внутрішніх та міжнародних рейсів, а також сучасний Duty Free.

  Прилегла до нового аеровокзалу територія містить два паркінги, які розраховані на 25 паркомісць для автобусів та 1,1 тисяч паркомісць для автомобілів.

  До початку війни Львівщина мала авіасполучення із 17 країнами світу (Польща, Німеччина, Австрія, Італія, Іспанія, Греція, Латвія, Литва, Словаччина, Азербайджан, Данія, Туреччина, Єгипет, Чорногорія, Туніс, Білорусія та Велика Британія), які обслуговували 20 авіакомпаній, серед яких: «Австрійські авіалінії», «Ernest Airlines», «ЛОТ Польські Авіалінії», «Турецькі авіалінії», «Міжнародні авіалінії України», «Pegasus Airlines», «Люфтганза», «Wizz Air», «Еллінейр», «Азербайджанські авіалінії», «Belavia», «ЯнЕйр», авіакомпанія «Ernest» та ін.

  Висновки:

  Вигідне розташування Львівської області, наявність міжнародних транспортних коридорів та магістральних залізничних вузлів сприяє розвитку транспортно-логістичного потенціалу регіону. Особливо з огляду на переорієнтацію транспортно-логістичних шляхів через блокування російськими окупаційними військами морського сполучення України.

  Мережа існуючих доріг загального користування Львівської області в цілому дозволяє здійснювати автотранспортне сполучення в регіоні, але технічний стан її потребує проведення значних робіт із будівництва, реконструкції, капітального ремонту.

  Незважаючи на постійне оновлення автотранспортного парку однією з найгостріших проблем для всіх видів транспорту є високий рівень амортизації виробничих фондів, невідповідність їх технічного рівня сучасним вимогам, недостатність об’ємів інвестицій в техніко-технологічну модернізацію і розвиток автотранспортного парку.

   

  Інфраструктура зв'язку

  В області на ринку зв'язку працюють більше 200 суб’єктів різних форм власності та підпорядкування, які надають телекомунікаційні послуги (телефонного, комп’ютерного зв’язку, проводового радіомовлення, ефірного телерадіомовлення тощо) і послуги поштового зв’язку.

  Основними операторами телекомунікацій в області є: Львівська дирекція АТ «Укрпошта»; Львівська філія Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, ДП НТЦ «УАРНЕТ»; ТзОВ «Телекомунікаційні системи»; ТзОВ «Лайфселл»; Західний регіон ПрАТ «Київстар»; Регіон Захід ПрАТ «Водафон Україна», Львівська філія ТзОВ КТМ «Воля-Кабель».

  Львівщина відноситься до регіонів з високим рівнем забезпечення населення доступом до мережі Інтернет. На фоні падіння кількості абонентів усіх інших видів телекомунікацій, зокрема фіксованого зв’язку, кількість абонентів інтернету зросла до 2 млн.

  

  Рисунок 1.16.6. Щільність покриття стільниковим зв’язком території області

   

  Однак, як видно на карті на 01.01.2025 досі залишаються зони з низьким покриттям стільниковим зв’язком, зокрема передгірська зона (Турківська, Боринська, Східницька, Сколівська, Стрілківська громади), Белзька, Великомостівська, Заболотцівська, Підкамінська, Поморянська та інші громади.

   

  Транскордонна інфраструктура

  Повномасштабна війна росії проти України зумовила процеси переорієнтації транспортно-логістичних маршрутів бізнесу. Руйнування дорожньої, критичної та виробничої інфраструктури, закриття портів Чорного та Азовського морів тощо, з одного боку, а також релокація значної кількості підприємств на захід та потреба у доставці гуманітарної та військової допомоги з-за кордону, з іншого боку, стали стимулом для транспортного сектору.

  Український ринок зміг адаптуватись до нових умов, змінити орієнтири, та розпочати розвиток нових експортних шляхів. Зокрема, у сфері міжнародних перевезень почали використовувати сухопутні коридори через країни Європи: західний – в бік Польщі, Німеччини та Балтійських країн, південний – в бік Румунії.

  Тобто, більшість маршрутів починаються чи закінчуються в Західній Україні і, зокрема, Львівській області. В нас наявні 7 міжнародних автомобільних пунктів пропуску (Угринів-Долгобичув, Грушів-Будомєж, Краківець-Корчова, Смільниця-Кросьценко, Рава-Руська-Хребенне, Шегині-Медика, Нижанковичі-Мальховичі) та 4 залізничних пунктів пропуску (Мостиська-Пшемисль, Хирів-Кросьценко, Рава-Руська-Верхрата, Рава-Руська-Хребенне).

  Зростання активності вантажних перевезень дорогами Львівської області супроводжувалося новими інфраструктурними викликами та обмеженнями. Чи не найбільшим викликом стало посилення інтенсивності вантажопотоків через пункти пропуску у Львівській області.

  За обсягом міжнародних та транзитних перевезень у 2022 р. на Львівську область припало 19,7% всіх вантажопотоків у міжнародному сполученні та 17,3% всіх транзитних вантажопотоків на ділянці кордону Україна-ЄС.

  У 2022 р. кількість пропущених вантажних автомобілів через пункти пропуску у напрямі «з України» зросла на 10,6%, а обсяг вантажів – на 25%, у напрямі «в Україну», відповідно на 15,8% та 17%. 35,7% від загальної кількості вантажівок, які перетнули кордон на ділянці кордону Україна-ЄС, перетнула кордон саме у Львівській області.

  

  Рисунок 1.16.7. Кількість транспортних засобів та обсяг вантажу, що перетнули державний кордон у напрямі «з України» у пунктах пропуску для автомобільного сполучення для вантажних перевезень Львівської області у 2018-2022 рр.

  

  Рисунок 1.16.8. Кількість транспортних засобів та обсяг вантажу, що перетнули державний кордон у напрямі «в Україну» у пунктах пропуску для автомобільного сполучення для вантажних перевезень Львівської області у 2018-2022 рр.

   

  У 2022 році навантаження на прикордонну інфраструктуру залізничних вантажних перевезень у Львівській області теж зросло суттєво: кількість пропущених вагонів у напрямі «з України» зросла на 81,3%, «в Україну» - на 77%, а обсяг вантажів – на 82%.

  

  Рисунок 1.16.9. Кількість вантажних вагонів та обсяг вантажу, що перетнули державний кордон у напрямі «в Україну» та «з України» у пунктах пропуску для вантажного залізничного сполучення Львівської області у 2018-2022 рр.

   

  Протягом 2018-2022 рр. кількість пропущених легкових автомобілів через шість пунктів пропуску зменшилась на 37,6%, автобусів – залишилась приблизно на тому ж рівні.

  Загалом, у 2022 р. збільшення кількості перетинів вантажними автомобілями через українсько-польську ділянку кордону не відповідало існуючій проєктній спроможності пунктів пропуску. Висока інтенсивність транспортних потоків, нерівномірність потоків і недостатня пропускна спроможність призвели до утворення величезних черг перед пунктами пропуску як зі сторони України, так і зі сторони країн ЄС. Найбільші черги спостерігалися перед пунктами пропуску «Рава-Руська–Гребенне» та «Краківець–Корчова». Запровадження єЧерги дозволяє вирішити питання нерівномірності потоків, проте не вирішує питання інтенсивності потоків. Відповідно до теорії масового обслуговування (теорії черг), в реальних умовах колапс системи спостерігається при навантаженні близько 0,8-0,9.

  

  Рисунок 1.16.10. Черги перед пунктами пропуску у напрямі «з України» на українсько-польській ділянці кордону у липні-грудні 2022 р., од.

  

  Рисунок 1.16.11. Черги перед пунктами пропуску у напрямі «в Україну» на українсько-польській ділянці кордону у липні-грудні 2022 р., од.

   

  В умовах зростання вантажопотоків вони перерозподіляються переважно між найбільшими пунктами пропуску. Тому у першу чергу потрібно розвивати пропускну спроможність прикордонної інфраструктури саме довкола цих пунктів пропуску. Пропускна здатність пунктів пропуску повинна більш ніж на 20% перевищувати показник інтенсивності вантажопотоку.

  Утворення черг перед залізничними пунктами пропуску для вантажних перевезень відбувалося насамперед через відсутність достатніх потужностей для складування та перевантаження на території України, техніко-технологічні відмінності між країнами залізничних перевезень вантажів і можливості сусідньої країни перевезти певний обсяг вантажу в заданому напрямку.

  В умовах подальшого збільшення обсягів вантажоперевезень на ділянці кордону Україна-ЄС наявна потужність функціонуючих на сьогодні перевантажувальних терміналів та складувальних майданчиків є вкрай низькою. Особливо це стосується контейнерних терміналів. Планування розвитку потужностей має враховувати існуючі тенденції щодо обсягів, маршрутів і видів перевезень вантажів, перспективи вантажопотоків, поглиблення співробітництва України з країнами-членами ЄС, формування нових торговельних коридорів тощо.

  Україна значно відстає від країн ЄС за показниками щільності автомобільних доріг та часткою швидкісних доріг. У 1,5-2,5 рази нижчою є і щільність залізничних колій в Україні порівняно з сусідніми країнами ЄС. Частка електрифікованих колій складає 47%. Протягом 2013-2024 рр. довжина доріг, їх щільність та середній показник категорійності доріг залишилися практично незмінними для прикордонних областей Західного регіону України. Найнижчим є середній показник категорійності у Закарпатській та Чернівецькій областях, на рівні IV категорії. Лише у Львівській (3,64) та Волинській (3,69) областях середній показник категорійності є дещо вищим, ніж середній по Україні (3,71).

  Низька пропускна спроможність транспортних мереж є стримуючим фактором щодо збільшення обсягів вантажоперевезень на ділянці кордону Україна-ЄС. Показник категорійності доріг міжнародного значення є вкрай низьким. На сьогодні лише зі сторони Польщі до ПП «Краківець-Корчова» примикає автострада А4.

  У 2022 році розпочато роботу щодо розширення мережі міжнародних транспортних коридорів на території України, що в свою чергу призведе до розширення транспортної мережі Львівської області – через область проходитимуть чотири TEN-T коридори, що передбачає застосування європейських стандартів і вимог до подальшого розвитку транспортно-логістичної інфраструктури області.

  На сьогодні активно розробляються альтернативи північній гілці Нового шовкового шляху, яка проходить територією країни-агресора. Найбільш ймовірною його альтернативою стане Середній коридор (через Казахстан, Азербайджан і Грузію). Львівська область повинна не лише активно долучатись до нових ініціатив щодо розвитку МТК, але й сама ініціювати створення нових партнерств.

  Для покращення умов перетину кордону в 2022 році було забезпечено закупівлю 7 модулів санітарно-сервісних приміщень (загальною вартістю понад 12 мільйонів гривень) для встановлення на під’їздах до міжнародних автомобільних пунктів пропуску, розташованих на території Львівської області, а саме: 

  §  Рава-Руська – Хребенне 2 модулі (перший – модуль розрахований на забезпечення потреб осіб, які перетинають державний кордон з обов’язковою частиною для людей з інвалідністю та матерів з дітьми; другий – модуль розрахований для водіїв вантажних транспортних засобів включаючи душову частину), розташований – М09 Тернопіль – Львів – Рава-Руська;

  §  Шегині – Медика – 2 модулі (перший – модуль розрахований для водіїв вантажних транспортних засобів включаючи душову частину; другий – модуль розрахований на забезпечення потреб осіб, які перетинають державний кордон з обов’язковою частиною для людей з інвалідністю та матерів з дітьми), розташований – М11 Львів-Шегині; 

  §  Краківець – Корчова – 1 модуль (модуль розрахований для водіїв вантажних транспортних засобів включаючи душову частину), розташований М10 Львів – Краківець; 

  §  Грушів – Будомєж – 1 модуль (модуль розрахований на забезпечення потреб осіб, які перетинають державний кордон з обов’язковою частиною для людей з інвалідністю та матерів з дітьми), розташований Т14-20 Яворів – Грушів; 

  §  Угринів – Долгобичув – 1 модуль (модуль розрахований на забезпечення потреб осіб, які перетинають державний кордон з обов’язковою частиною для людей з інвалідністю та матерів з дітьми), розташований – Т14-08 Угринів – Хоробрів.

   

  Висновки:

  В умовах подальшого збільшення обсягів міжнародних та транзитних вантажопотоків у напрямі ЄС наявна пропускна спроможність прикордонної інфраструктури Львівської області є недостатньо спроможною забезпечувати надійні та своєчасні перевезення вантажів у необхідній кількості кінцевим споживачам.

  Відтак необхідно збільшувати пропускну спроможність митного кордону Україна-ЄС насамперед щодо вантажних перевезень, відновлювати та збільшувати виробничі потужності з обробки вантажів залізничних терміналів; розвивати мережі інтермодальних і перевантажувальних терміналів; створювати прикордонні «сухі порти» і транскордонні логістичні хаби із запровадженням спільного контролю органами суміжних країн і спрощенням процедур перетину кордону під час здійснення мультимодальних і контрейлерних перевезень.

  
  

  ---

  [71] Львівська обласна військова адміністрація. Територією Львівської області проходитимуть ще три міжнародні транспортні коридори. https://loda.gov.ua/news/35938

• 1.17. Житлово-комунальне господарство

  Водопостачання та водовідведення. Водопостачання населених пунктів Львівської області здійснюється з відкритих, змішаних та підземних водозаборів.

  У Львівській області нараховується 1 928 населених пунктів, з яких в 2024 році забезпечено централізованим водопостачанням забезпечено 42 міста (95,5%), 28 селищ (82,3%), 170 сіл (9,2%). 

  Централізоване водопостачання  відсутнє у 2 містах (Турка, Судова Вишня), 6 селищах (Стара Сіль, Нижанковичі, Бориня, Гніздичів, Верхнє Синьовидне, Підбуж) та у 1 680 селах.

  Невирішеними залишаються проблеми при забезпеченні населення централізованим водопостачанням зокрема, де водозабезпечення здійснюється по графіку (м. Борислав, м. Новий Калинів, м. Ходорів). Складною є ситуація із забезпеченням питним водопостачанням населення м.Турка. Впродовж багатьох років у місті відсутнє централізоване водопостачання, а відтак питна вода подається у житлові будинки та громадські заклади, в т.ч. дитячі дошкільні заклади, з великої кількості шахтних криниць, які є проблемними з огляду на можливі забруднення та відсутність виробничого контролю безпеки води.

  На сьогодні в області послуги з централізованого водопостачання та водовідведення надають 60 ліцензованих підприємств водопровідно-каналізаційного господарства.

  Водозабезпечення здійснюється з 6 поверхневих водозаборів та 563 свердловин. 

  Загальна протяжність водопровідних мереж становить 5 282,08 км. Загальна кількість водопровідно-насосних станцій – 557.

  Централізованим водовідведенням в 2024 році у Львівській області забезпечено 40 міст (90,9%), 14 селищ (41%), 33 сіл (1,8%). Централізоване водовідведення відсутнє у 4 містах (Турка, Угнів, Белз, Судова Вишня), у 20 селищах  та у 1 817 селах.

  Переважна більшість об’єктів водно-каналізаційного господарства області значно перевищила проєктний термін експлуатації і потребує модернізації та оновлення.

  Теплопостачання. На території області господарську діяльність у сфері теплопостачання здійснюють 130 суб’єктів господарювання різних форм власності.

  Найбільшими теплопостачальними підприємствами області, що здійснюють теплопостачання житлового фонду та закладів бюджетної сфери,  є ЛМКП «Львівтеплоенерго», КП «Дрогобичтеплоенерго», КП «Стрийтеплоенерго»,  КП «Червоноградтеплоенерго».

  Підприємствами експлуатуються 1 682 котельні, з них: 1 187 газові та 495 котельні, що працюють на альтернативних видах палива (дрова, брикети, вугілля, електрика, пелети).

  Завдяки вжитим заходам протягом останніх років, теплопостачання установ бюджетної сфери та населення частково переведено з централізованого теплопостачання на автономні та індивідуальні системи опалення. 

  На даний час досить гостро стоїть питання модернізації системи теплопостачання. Для ефективного використання енергоресурсів та скорочення технологічних втрат теплової енергії при прокладанні нових, реконструкції та ремонту (крім аварійного) старих магістральних та розподільчих теплових мереж передбачено використання лише попередньо ізольованих труб.

  Житловий фонд. Станом на  31.12.2024 у Львівській області налічувалося 19 210 багатоквартирних будинків (з них 44 аварійні житлові будинки).

  Із введенням в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та враховуючи низький рівень самоорганізації власників багатоквартирних будинків, велика увага приділяється роботі із запровадження нових форм управління багатоквартирними будинками шляхом створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) та конкурентного середовища на ринку утримання житлового фонду.

  Cтаном на 31.12.2024 управління у багатоквартирними будинками здійснюється:

  §  4 367 - ОСББ; 

  §  7 721 - управителем обраним співвласниками самостійно;

  §  2 645 - управителем призначеним за результатами конкурсу органами місцевого - самоврядування;

  §  2 969 - управління здійснюється співвласниками самостійно;

  §  388 – ЖБК;

  §  1 120 - форму управління не обрано.

  В області ведеться постійна співпраця з ТОВ «Інститут муніципального менеджменту» та ГC «Асоціація управителів житла» щодо навчання та проведення професійної атестації на відповідність кваліфікаційним вимогам професії «менеджер» (управитель) житлового будинку (групи будинків)», проводяться семінари – практикуми на актуальні в умовах воєнного стану питання. З кожним роком кількість ОСББ в області  збільшується.

  

  Рисунок 1.17.1. Частка створених ОСББ в розрізі районів області, 2023 р.

   

  Ще однією з проблем житлово-комунального господарства міст є збільшення кількості старого та аварійного житлового фонду. Матеріально-технічна база житлово-комунального господарства має високий рівень зношеності, обладнання застаріле та енергомістке. Для вирішення цих проблем у житловому господарстві продовжується робота із запровадження нових форм управління багатоквартирними будинками шляхом створення ОСББ та створення конкурентного середовища на ринку утримання житлового фонду.

  Станом на 31.12.2024 на загальній черзі для отримання житлової площі перебувало 36617 громадян, з них:  12 937 громадян користуюся правом першочергового одержання житла, 3 510 громадян користуються правом позачергового одержання житла.

  У 2024 році у Львівській області прийнято в експлуатацію 1062,4 тис.м² загальної площі нового житла. У порівнянні з 2023 роком обсяг прийнятого в експлуатацію житла зріс на 31,9%.

  Частка області у загальнодержавному введенні в експлуатацію житла у 2024 році становила 10,9%. За обсягом прийнятого житла Львівщина посіла третє місце серед регіонів України після Київської області та м.Києва.

  Зростання обсягів прийняття житла в 2024 році у порівнянні з 2023 роком досягнуто у всіх районах області. Найбільше житла прийнято в експлуатацію у Львівському районі – 775,7 тис.м2 , або 73,0% від загального введення. Також значні обсяги житла здано в експлуатацію у Яворівському (8,7%) та Стрийському (6,6%) районах.

  Упродовж 2024 року здано в експлуатацію 12627 квартир, з них 8960 – у міській місцевості, 3667 – у сільській місцевості.

  

  Рисунок 1.17.2. Прийняття в експлуатацію нового житла в районах Львівської області, тис. м² загальної площі

   

  Більше половини житла введено в експлуатацію у міській місцевості – 610,5 тис. м² загальної площі. У порівнянні з 2023 роком його обсяги зросли в 1,6 раза. У сільській місцевості прийнято в експлуатацію 451,9 тис.м² загальної площі житла, що на 4,2% більше відносно 2023 року.

  Управління побутовими відходами.

  Система управління побутовими відходами Львівщини в основному базується на зборі й захороненні відходів. Загальний обсяг побутових відходів утворених і зібраних в області у 2024 році  складав – 562 908,3 т.

  В 2024 році здійснено операції з сортування відходів (макулатури, скла, полімерів і пластику) на заготівельних пунктах вторсировини обсягом 9 801,41 т. На ділянки компостування відправлено – 2 811,59 тонн органічних відходів. Здійснено видалення відходів на полігонах і звалищах побутових відходів обсягом  527 641,34 т.

  Збір та перевезення побутових відходів здійснює 54 підприємства (в т.ч. 36 комунальної форми власності і  18 приватних).

  Всього в області задіяно 249 сміттєвозів (зношеність спецавтотранспорту складає 54%). Парк наявних сміттєвозів потребує постійного оновлення.

  74% населення охоплено централізованим вивезенням ПВ спеціалізованими підприємствами (в т.ч. 16% роздільним збором) та  26% – самовивозом.

  Станом на сьогодні ПВ розміщують на 22 діючих санкціонованих полігонах побутових відходів і 2 тимчасових звалищах загальною площею 147,06 га.

  Переважна більшість полігонів (сміттєзвалищ) в області працює в режимі перевантаження побутовими відходами.

  У структурі побутових відходів велика частка припадає на вторинну сировину – папір, метал, скло, пластик. Основним завданням залишається запровадження якісного сортування відходів перед їх захороненням (впровадження роздільного збору сміття). 

  Для досягнення зменшення захоронення побутових відходів на полігонах області  діє 6 сортувальних ліній (м.Новояворівськ, м.Самбір, м.Шептицький, м.Золочів,  2 лінії в м.Стрий). Продуктивність сортувальних ліній становить 20-50 тис. тонн/рік. Водночас у Львівській області існує ще необхідність будівництва сміттєпереробних заводів та сучасних полігонів ТПВ.

  

  Рисунок 1.17.3. Розташування об’єктів захоронення побутових відходів на території Львівської області

   

  Експлуатація сміттєсортувальних ліній, дозволяє зменшити на 30% об’єм побутових відходів, що підлягає захороненню.

  Зокрема в м.Львові вивезенням відходів займається 5 підприємств (1 комунальне, 4 приватні). На балансі яких є 65 сміттєвозів. З  м.Львова на підставі   укладених договорів (моморандумів) здійснюється вивіз побутових відходів на полігони м. Стрий, м. Борислав, м.Золочів і м. Буськ.

  Крім того у м. Львів триває будівництво сміттєпереробного заводу[72] проєкт «Будівництво механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів по вул. Пластовій, 13 у Львові».

  Львівське комунальне підприємство «Зелене місто» отримало дозвіл на виконання будівельних робіт щодо будівництва сміттєпереробного заводу у
  м. Львові. Передбачається, що річна потужність заводу становитиме переробку 250 тис. тонн відходів в рік.

  Технологічне обладнання забезпечить прийом, сортування, біологічну обробку твердих побутових відходів і отримання у підсумку вторсировини (пластик, папір, картон, скло, метал), відновленого палива (RDF) і залишків, які будуть захоронені на полігонах побутових відходів.

  Також в області діє компостувальна станція переробки органічних відходів.  В біологічно-органічному комплексі на вул.Пластовій, 13  в м.Львів проводиться компостування органічних компонентів відходів, які здатні до біологічного розкладання (харчові відходи, відходи рослинного походження тощо). Тут переробляють на добрива харчові відходи від містян та бізнесу, а також гілки та опале листя, зібране комунальниками. Це перша подібна станція в Україні та перша система централізованого збору та переробки органічних відходів. 

   Водночас працюють локальні компостувальні майданчики в м.Борислав.

   В області працює об'єкт іншого відновлення відходів (виробництва енергії та перетворення відходів у матеріали, що можуть бути використані як паливо або для іншого виробництва енергії) –  зокрема у Львівській ТГ .

  На закритому Грибовицькому сміттєзвалищі Львівської ТГ з 2022 року працює біогазова станція (компанія-оператор  полігону ЛКП «Зелене місто»).

  Біогазова електростанція побудована в межах спільного проєкту НАК «Нафтогаз України» та групи компаній Clear Energy.

  Понад 800 тис. м³ газу на рік та «зелена» енергія для близько 735 сімей – такий очікується результат роботи біогазової електростанції за підрахунками НАК «Нафтогаз України».

  Завдяки побудованій  біогазовій електростанції, 38 гектарів сміттєвого полігону, який викидає мільйони кубометрів шкідливого звалищного газу, стануть джерелом енергії для навколишніх домогосподарств. За  підрахунками, завдяки цьому об’єкту в атмосферу не потрапить понад 2 млн м³ метану, який в 30 разів сильніше шкодить клімату, ніж вуглекислий газ.

  В подальшому на 2025 рік заплановано встановлення установок для перетворення звалищного  газу на електричну   енергію на полігонах в Стрийській ТГ, Бориславській ТГ, Новояворівській ТГ  Львівської області.

  Загалом налагодження системи поводження з побутовими відходами у Львові передбачає три важливі паралельні процеси:

  §  будівництво механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів.

  §  рекультивацію Грибовицького сміттєзвалища (відновлення порушених земель на всій площі Грибовицького полігону та прилеглих ділянок, що були забруднені під час зсуву у травні 2016 року та тих, що зайняті озерами (запобіжними ємностями накопичення).

  §  компостування роздільно зібраних харчових та садово-паркових відходів (роздільний збір органічних та садових відходів та їх подальше перероблення на міській станції компостування). Останні два роки ЛКП «Зелене місто» продає отриманий від органіки продукт.

  Відповідно до Закону України «Про управління відходами» у Львівській області  передбачається розроблення Регіонального плану управління з відходами, що дасть можливість розв’язати такі основні завдання:

  §  зменшити обсяги захоронення побутових відходів шляхом упровадження роздільного їх збирання; 

  §  забезпечити рекультивацію земельних ділянок після закриття полігонів; 

  §  забезпечити впровадження комплексної переробки побутових відходів (будівництво сміттєпереробних заводів); 

  §  забезпечити впровадження щодо накопичення та утворення інших відходів, в тому числі промислових.

  Таким чином, станом на 01.01.2024 року механізми управління побутовими відходами у Львівській області:

  §  орієнтовані на полігонне захоронення відходів, їх розміщення на сміттєзвалищах та/або стихійних сміттєзвалищах, більшість з яких не відповідають вимогам екологічної безпеки;

  §  мають низький технологічний рівень;

  §  обмежені підходами до прийняття комплексних управлінських рішень та фінансовими ресурсами.

  Для ефективного функціонування системи управління побутовими відходами важливим є налагодження якісного надання послуг з централізованого збору та вивезення відходів.

  Проблеми, пов’язані з функціонуванням житлово-комунального господарства, неефективність реформування галузі призвели до незадовільного стану основних фондів підприємств, зростаючу їх збитковість.

  Головним джерелом фінансування ЖКГ є сплата послуг споживачами, бюджетна підтримка та допоміжні комерційні операції. Крім того, фінансовий стан підприємств галузі підтримує перехресне субсидіювання, коли одна група споживачів за рахунок завищених тарифів, по суті, сплачує за споживачів іншої категорії (населення). Зараз ситуація в галузі ЖКГ незадовільна: існують проблеми з причин зношеної техніко-виробничої бази, несплати споживачами за отримані послуги у повному обсязі, значних втрат енергоресурсів та витрат у процесі надання послуг.

  Відсутність потужних інвестицій в галузь та обігових коштів підприємств призвели до значного погіршення технічного стану основних фондів, підвищення аварійності об'єктів житлово-комунального господарства, збільшення питомих витрат та непродуктивних витрат матеріальних та енергетичних ресурсів, що негативно впливає на рівень та якість комунальних послуг.

   

  Висновки:

  У Львівській області нараховується 1 928 населених пунктів, з яких в 2024 році забезпечено централізованим водопостачанням 42 міста (95,5%), 28 селищ (82,3%), 170 сіл (9,2%). 

  Централізованим водовідведенням в 2024 році у Львівській області забезпечено 40 міст (90,9%), 14 селищ (41%), 33 сіл (1,8%).

  У 2024 році у Львівській області прийнято в експлуатацію 1 062,4 тис.м² загальної площі нового житла. У порівнянні з 2023 роком обсяг прийнятого в експлуатацію житла зріс на 31,9%.

  Частка області у загальнодержавному введенні в експлуатацію житла у 2024 році становила 10,9%

  За обсягом прийнятого житла Львівщина посіла третє місце серед регіонів України після Київської області та м.Києва.

  Більше половини житла введено в експлуатацію у міській місцевості – 610,5 тис. м² загальної площі. У порівнянні з 2023 роком його обсяги зросли в 1,6 раза. У сільській місцевості прийнято в експлуатацію 451,9 тис.м² загальної площі житла, що на 4,2% більше відносно 2023 року.

  Загальний обсяг побутових відходів утворених і зібраних в області у 2024 році  складав – 562 908,3 т.

  У 2024 році здійснено операції з сортування відходів (макулатури, скла, полімерів і пластику) на заготівельних пунктах вторсировини обсягом 9 801,41 т. На ділянки компостування відправлено – 2 811,59 тонн органічних відходів. Здійснено видалення відходів на полігонах і звалищах побутових відходів обсягом  527 641,34 т.

  Система управління ТПВ Львівщини в основному базується на зборі й захороненні відходів. 74% населення охоплено централізованим вивезенням ТПВ спеціалізованими підприємствами (в т.ч. 16% роздільним збором) та  26% – самовивозом.

  На даний час ситуація в галузі ЖКГ незадовільна: існують проблеми з причин зношеної техніко-виробничої бази, несплати споживачами за отримані послуги у повному обсязі, значних втрат енергоресурсів та витрат у процесі надання послуг.

  
  

  ---

  [72] https://city-adm.lviv.ua/news/city/housing-and-utilities/299113-smittepererobnij-zavod-u-lvovi-vzhe-oblashtovuyut-24-biotuneli-ta-betonuyut-pershi-stini-dlya-biofiltriv

• 1.18. Екологічний стан області

  Атмосферне повітря

  Стан атмосферного повітря на території області характеризується відносною стабільністю показників, проте є ряд проблем, які потребують вирішення. Особливо актуальною є проблема забрудненості атмосферного повітря шкідливими викидами (оксиди вуглецю, оксиди азоту та сірчаного ангідриду). Причинами надмірних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря є автомобільний транспорт та викиди від стаціонарних джерел на підприємствах енергетики, та на підприємствах, які використовують в якості палива природне вугілля, також на підприємствах де відбувається повільне впровадження пилогазоочисного обладнання.

  Загальний обсяг викидів забруднюючих речовин та парникових газів в атмосферне повітря на території області зменшився на 36,2% у 2024 році порівняно із 2016 роком. Найбільш помітне скорочення спостерігалося у 2023-2024 роках, коли викиди зменшилися майже на чверть лише за два роки. Для порівняння, у середньому по Україні викиди в атмосферне повітря за той самий період зменшилися на 55,4% – із 2 242,0 млн тонн у 2021 році до 999,4 млн тонн у 2024 році. Це свідчить про загальнодержавну тенденцію до зменшення рівня забруднення, яка в області також простежується, хоча й з меншою інтенсивністю.

  

  Рисунок 1.18.1. Обсяг викидів забруднюючих речовин у Львівській області у 2016-2024 роках в розрізі джерел забруднення[73]

   

  Обсяги забруднюючих речовин і парникових газів, які надійшли в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів підприємств, установ та організацій, на території Львівської області у 2024 році[74] становили 55,4 тис. т, що на 27,3% менше порівняно з 2022 роком. За обсягами викидів в атмосферне повітря Львівщина зайняла 19 місце серед регіонів України.

  У розрахунку на 1 км² території області викинуто 2,7 т забруднюючих речовин. Найбільше забруднювали повітря викиди метану (50% від обсягу викидів), діоксиду сірки та інших сполук сірки (25%).

  Крім того, викиди діоксиду вуглецю в атмосферне повітря у 2024 році становив 1,8 млн т (для порівняння: у 2023 році - 2,2 млн т, у 2022 році - 3,0 млн т, у 2021 році - 3,1 млн т, у 2016 році - 3,5 млн т).

   

  Таблиця 1.18.1. Викиди окремих забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів у 2024 році

  Речовини	Обсяги викидів
  	Тонн	у % до 2023	у % до підсумку
  Усього, в т. ч.:	55 373,5	95,6	100
  Метали та їх сполуки	21,2	19,2	0,04
  Речовини у вигляді твердих суспендованих частинок	7 059,0	189,8	12,75
  Сполуки азоту	3 164,3	90,9	6,71
  Діоксид та інші сполуки сірки	9 693,5	66,0	17,51
  Неметанові леткі органічні сполуки	1 871,1	76,2	3,38
  Оксид вуглецю	4 114,5	95,3	7,43
  Метан	29 398,0	101,0	53,11
  Крім того, діоксид вуглецю, тис.т	1 800,0	82,5	х

  Основними забруднювачами повітря Львівської області у 2023 році були підприємства добувної промисловості (48,3%) та з постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря (31,6%).

  
  

  

  Рисунок 1.18.2. Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів за видами економічної діяльності у 2023 році, т, %

   

  Серед найбільших підприємств-забруднювачів атмосферного повітря є ВП «Добротвірська ТЕС» ПАТ «ДТЕК Західенерго», ДП «Львіввугілля» (Шахта «Степова» (№10), Шахта «Лісова» (№6), Шахта «Межирічанська» (№3), Шахта «Великомостівська» (№ 1), Шахта «Червоноградська» (№2), Шахта «Відродження» (№4)) та ДВАТ шахта «Надія», Філія ГПУ «Львівгазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» (всі підрозділи Львівської області), АТ «Укртрансгаз» (всі підрозділи Львівської області).

  Надалі залишається гострою проблема недотримання підприємствами технологічного режиму експлуатації пилогазоочисного устаткування, невиконанням у встановлені терміни заходів щодо зниження обсягів викидів до нормативного рівня; низькими темпами впровадження сучасних технологій очищення викидів; відсутністю ефективного очищення викидів підприємств від газоподібних домішок.

  Суттєвим джерелом забруднення атмосферного повітря в регіоні також є автомобільний транспорт. Це обумовлено тим, що Львівська область має широко розгалужену мережу загального користування державного та місцевого значення, яка забезпечує повну доступність до населених пунктів. Територією області проходять міжнародні автомагістралі, які сполучають Україну з Польщею, Румунією, Словаччиною та Угорщиною.

  Обмеження російськими окупаційними військами доступу до водно-транспортної логістики України та переорієнтація на автомобільні транспортні перевезення вплинули на збільшення вантажних перевезень територією області. Постійне збільшення інтенсивності руху автотранспорту призводить до прогресуючого зростання забруднення довкілля.

  Відтак, рівень забруднення повітря на територіях житлової забудови, прилеглої до автомагістралей з інтенсивним транспортним рухом, – на порядок вищий ніж на територіях, де відповідний рух відсутній, а також в зелених зонах відпочинку населення. Незважаючи на те, що впродовж 2016-2021 років обсяг викидів забруднюючих речовин від автотранспорту зменшився на 17,6%, він залишається значним (83,6 тис. т у 2021 році) і перевищив у 2021 році обсяг викидів від стаціонарних джерел забруднення (75,4 тис. т).

  Радіоекологічний стан Львівської області є безпечним. На території області немає територій з радіоактивними забрудненнями внаслідок Чорнобильської катастрофи. Природний радіаційний фон знаходиться в межах 10-17 мкР/год. Водночас на території Львівської області розташований державний міжобласний спецкомбінат Львівська філія ДСП «Об’єднання «Радон» (ЛДМСК), який належить до радіаційно-небезпечних об’єктів. Протягом 2024 року інформації про перевищення за радіоекологічними факторами не було.

  У 2024 році Львівщина вперше впровадила сучасну систему моніторингу якості повітря. Встановлено 6 автоматизованих станцій, які розташовані в наступних населених пунктах:

  - І пункт референтний (еталонний) – м. Шептицький (м. Червоноград), вплив від ДП «Львіввугілля» (шахти регіону), центральної збагачувальної фабрики та промислової зони міста (грантові кошти GIZ);

  - ІІ пункт – селище Добротвір вплив Добротвірської ТЕС ПАТ ДТЕК «Західенерго» та допоміжних підприємств, які забезпечують функціонування ТЕС (грантові кошти GIZ);

  - ІІІ пункт – м. Стрий, впив промислової зони міста, міжнародної автомагістралі Київ-Чоп і частковий вплив з навітряної сторони міст Дрогобича та Борислава;

  - ІV пункт – м. Борислав, впив промислової зони міста, зокрема НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта»;

  - V пункт – с. Сокільники впив міжнародної автомагістралі Київ-Чоп та агломерацію «Львів»;

  - VІ пункт (модернізація існуючого), транскордонний вплив, вплив навітряної сторони Польщі та вплив міжнародної автомагістралі Тернопіль-Львів-Рава-Руська.

  Цей крок відкриває нову еру в цифровому контролі за станом атмосферного повітря в області.

   

  Висновки:

  Обсяги забруднюючих речовин і парникових газів, які надійшли в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів підприємств, установ та організацій, на території Львівської області у 2024 році  становили 55,4 тис. т, що на 27,3% менше порівняно з 2023 роком. За обсягами викидів в атмосферне повітря Львівщина зайняла 19 місце серед регіонів України. Найбільше забруднювали повітря викиди метану (50% від обсягу викидів), діоксиду сірки та інших сполук сірки (25%). Викиди діоксиду вуглецю в атмосферне повітря у 2023 році становили 2,2 млн т. Важливим аспектом діяльності до 2027 року має бути продовження впровадження та сприяння реалізації заходів підвищення енергетичної ефективності і енергозбереження у всіх галузях.

  Постійне збільшення інтенсивності руху автотранспорту призводить до прогресуючого зростання забруднення повітря в регіоні. Вкрай важливо облаштовувати станції моніторингу атмосферного повітря на відповідність гранично допустимим концентраціям по вмісту забруднюючих речовин, зокрема по вмісту оксиду вуглецю, пилу, діоксиду азоту, а також проводити відповідні заходи для зменшення забруднення, зокрема будівництво або розширення об’їзних доріг навколо міст, створення захисних зелених насаджень обабіч автошляхів тощо.

   

  Стан поверхневих вод

  Поверхневі води в регіоні належать до числа забруднених природних ресурсів. На екологічний стан поверхневих вод Львівської області впливають різноманітні фактори, які тісно пов’язані з антропогенним впливом на компоненти довкілля, а саме: забрудненням грунтів, атмосфери, зміною ландшафтної структури та техногенним перевантаженням території, неефективною роботою каналізаційно-очисних споруд, забрудненням і засміченням річок побутовими та іншими відходами.

  На території Львівської області формуються басейни річок Дністер, Прут і Сірет, які знаходиться в зоні розвинутої зливової діяльності атмосфери і відповідно в зоні підвищеного ризику щодо виникнення водних стихій та проявів їх шкідливої дії, що спричиняє різні за масштабами, у тому числі й катастрофічні затоплення, підтоплення і перезволоження територій, ураження інженерної інфраструктури та комунікацій з руйнівними наслідками.

  Основними причинами формування паводків на річках області, які можуть повторюються 3 – 8 разів на рік, є низка природних та антропогенних чинників, а саме: природно-кліматичні особливості Карпатського регіону, основним серед яких є надмірна кількість атмосферних опадів (до 100-300 мм за добу) на фоні попередніх паводків, мерзлих грунтів, бурхливого сніготанення, вирубок лісів, відбирання піщано-гравійної суміші тощо.

  Основним джерелом водопостачання в області є підземні води. Поверхневі води використовуються в обмеженій кількості, в основному для рибоводних ставків, технічного водопостачання підприємств та в гірських районах – для господарсько-питного водопостачання.

  Водопостачання сільських населених пунктів з підземних водоносних горизонтів здійснюється як централізовано, так і з індивідуальних свердловин, які були пробурені в попередні роки. Значна частина свердловин, пробурених у господарствах колишніх колгоспів, на даний час не використовується, є безгосподарською та безконтрольною і тому стала джерелом забруднення підземних водоносних горизонтів через відсутність ліквідаційного тампонажу. Іншими джерелами забруднення підземних водоносних горизонтів є діяльність гірничо-видобувних підприємств області (гірничохімічні, вугледобувні, озокеритові та нафтові родовища Борислава). Мережа спостережних свердловин на підземні водоносні горизонти обслуговується нерегулярно, належної інформації з цього питання немає. Найбільш поширеним джерелом водопостачання в області є індивідуальні колодязі, які розкривають верхні водоносні горизонти, не захищені від забруднення поверхневими та дощовими стоками.

  Затверджені запаси підземних вод використовуються для водопостачання міст, їх основна частина витрачається на забезпечення м. Львова. Запаси підземних вод приурочені до міжпластових водоносних горизонтів (крім Стрийського родовища), які зверху перекриті водотривкими породами, що надає їм напірних властивостей, захищає від забруднення з поверхні і визначає якісний стан. На станції водопідготовки води доводяться до необхідної якості і направляються споживачам.

  Львівські водозабори західної групи, що експлуатують верхньокрейдовий і нижньобаденський водоносні горизонти мають підвищений вміст природного стронцію, тому необхідна очистка води від стронцію.

  Станом на 01.01.2023 у Львівській області нараховується 18 689 водокористувачів: в басейні р. Західний Буг – 6 338 водокористувачів; в басейні р. Дністер – 10 736 водокористувачів; в басейні р. Сян – 1 143 водокористувачів; в басейні р. Стир – 472 водокористувачів.

  Забір та використання води у Львівській області за останні 8 років характеризувався спадним трендом до 2020 року і подальшою зміною тенденції до 2024 року.

  

  Рисунок 1.18.3. Забір і використання води в Львівській області з природних водних об’єктів, млн м³  [75]

   

  У 2024 році в Львівській області із природних водних об’єктів було забрано 133,2 млн м³ води, з них 108,3 млн м³ — з підземних джерел. Обсяг використаної свіжої води становив 91,8 млн м³, що на 4,6% менше, ніж у 2023 році.

  Найбільше води використано для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб — 55,4 млн м³ (60,4%). На виробничі потреби припадає 33,1 млн м³ (36,1%). Для зрошення — 0,07 млн м³, на інші потреби — 3,1 млн м³ (разом — 3,5%).

  У 2024 році на території області під час проведення аналізу якості води найбільше перевищень було зафіксовано для таких забруднюючих речовин: азот амонійний, БСК5, ХСК, фосфати, залізо загальне, завислі речовини.

  Хімічний стан масивів поверхневих вод Львівської області в 2024 році кваліфікувався як «добрий» або «недосягнення доброго».

  Водночас результати дослідження води питної на території області на відповідність вимогам ДСанПіН 2.2.4.171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», проведені у 2022 році, вказують на те, що найбільшу епідемічну та санітарно-хімічну загрозу мають водопроводи, де водозабір здійснюється з поверхневих джерел в містах: Мостиська, Ходорів, Борислав. Це формує ризик погіршення санепідситуації в цих населених пунктах, зокрема спалахів інфекційних захворювань та росту неінфекційної захворюваності.

  Основними проблемами забруднення поверхневих вод Львівщини є: скид неочищених та недостатньо очищених стічних вод; відсутність водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об’єктів.

  Найбільшими забруднювачами річок області є підприємства житлово-комунального господарства, які щорічно скидають великий об’єм неочищених стічних вод у водні об’єкти, а також несанкціоновані стоки від приватних абонентів та населення. Це, в першу чергу, пов’язано з погіршенням технічного стану діючих очисних споруд, неефективною їх роботою і відсутністю коштів на їх ремонт та реконструкцію.

  Ще одним джерелом забруднення водних ресурсів є зношеність очисних споруд та накопичені в результаті довгострокової експлуатації відходи мулу з мулових майданчиків та полів фільтрації. Найбільша кількість з них є на території Львівських очисних споруд та займає площу 22 га.

  У водойми області, за даними Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, у 2024 році скинуто 153,8 млн м³ зворотних (стічних) вод, з яких: 145,9 млн м³ скинуто у поверхневі водні об’єкти, 112,2 млн м³ – без очищення,14,7 млн м³ – після повного біологічного та іншого очищення, 18,9 млн м³ – після механічного очищення. Відтак, поверхневі води продовжують належати до числа забруднених природних ресурсів регіону.

  В територіальному зрізі в межах регіону найбільше забруднених стічних вод скидають у водні об’єкти у межах Львівського району (91,74%), у Шептицькому – 4,13%, у Стрийському – 2,51%, у Дрогобицькому – 0,8%, у Самбірському – 0,59%, у Яворівському – 0,2%, у Золочівському – 0,004%.  

  

  Рисунок 1.18.4. Обсяги скиду зворотних (стічних) вод у поверхневі водні об’єкти, в тому числі забруднених[76], млн м³

   

  Найбільше забруднених стічних вод в межах області потрапляє у поверхневі водні об’єкти басейну р. Західний Буг (95,4% усього обсягу скинутих забруднених стічних вод у регіоні) та басейну р. Дністер (3,8%). Найбільш забрудненою річкою басейну р. Західний Буг залишається р. Полтва (ліва притока Західного Бугу) внаслідок скиду стоків ЛМКП «Львівводоканал».

  Зокрема, у 2022 році простежувалося підвищення органічного забруднення р. Полтви, порівняно з попереднім роком, зумовлене зростанням чисельності населення м. Львова та прилеглих населених пунктів (через збільшення кількості ВПО в регіоні) у зв’язку з повномасштабною збройною агресією росії проти України.

  Також в річки басейну Західного Бугу продовжують потрапляти недостатньо очищені стічні води та стічні води без очистки комунальних підприємств міст Шептицький (КП «Червоноградводоканал»), Кам’янка-Бузька (КП «Кам’янкаводоканал»), Сокаля (Сокальське МКПВКГ).

  На якість води в річці Дністер впливають стоки від МКП «Миколаївводоканал». Забруднення в р. Дністер вносяться і р. Тисмениця, в яку скидає стоки КП «Дрогобичводоканал», р. Луг, в яку скидає стоки ДП «Водоканал» м. Ходорів, р.Бережниця зі стоками від м. Моршин (ПЖКГ Моршинської міської ради). Також в річки басейну Дністра продовжують поступати забруднені стічні води таких комунальних підприємств: КП «Стрийводоканал», КП «Бібрський комунальник», КП «Перемишляниводоканал» (очисні споруди потребують реконструкції), Самбірськсе ВКГ (здійснюється скид з полів фільтрації недостатньо-очищених стічних вод в р. Стрв’яж), Славське ВККГ (очисні споруди селища Славсько працюють з 1986 року без капітального ремонту та реконструкції (їх знос сягає 80%), спричиняє забруднення води в р. Опір) та ін.

  Незважаючи на те, що потужність очисних споруд на території Львівської області упродовж 2015-2021 років зросла на 16% і в 2021 році становила 312 млн м³, головними серед проблем очистки стічних вод і надалі залишаються: незадовільний технічний стан діючих очисних споруд, які є морально і фізично застарілі; відсутність очисних споруд в невеликих населених пунктах області; відсутність попередньої очистки на великих промислових підприємствах, що здійснюють скид своїх стоків з великою концентрацією в міські каналізаційні мережі.

  Львівська область межує з Республікою Польща – лінія кордону протяжністю 258 км. Надзвичайно важливим є співпраця в питанні охорони довкілля, зокрема, це стосується забезпечення механізмів збору та аналізу об’єктивної оперативної інформації про якість води і повітря, що дасть змогу вживати своєчасних та адекватних заходів запобігання забрудненню та прогнозуванню наслідків.

  Для запобігання транскордонного забруднення поверхневих вод проводиться спостереження за якістю поверхневих вод на прикордонних ділянках на річках В’яр (Вігор), Вишня, Шкло, Завадівка (Любачівка) (суббасейну Сяну, басейну Вісли) і на річці Стрв’яж (басейну Дністра).

  У р. В’яр (с. Підмостичі) та р. Стрв’яж (с. Терло) вода характеризувалася як «чиста», виявлено перевищення вмісту важких металів (міді, цинку, хрому). У р. Завадівці (с. Грушів) вода характеризувалася як «слабко забруднена» (на межі з «чистою»), виявлено перевищення гранично допустимих норм органічних та біогенних речовин. На якість води в річці можливий вплив м. Немирова та несанкціонованих стоків. У створі «р. Вишня – с. Черневе» вода характеризувалася як «слабко забруднена», спостерігалися перевищення гранично допустимих норм органічних, біогенних речовин, цинку, пестицидів (атразину, тербутилазину, ацетохлору, метолахлору). На якість води в пункті спостережень можливий вплив м. Мостиська та несанкціонованих стоків. У р. Шкло (селище Краківець) вода була «слабко забрудненою», спостерігалися перевищення гранично допустимих норм органічних речовин, амонію, сульфатів та важких металів (міді, цинку). На якість води в річці можливий вплив стічних вод Яворівської КЕЧ, МКП «Яворівканал», МКП «Новояворівськводоканал» та ТзОВ «Енергія-Тепловодсервіс». Високий вміст сульфатів спричинений впливом Яворівського кар’єру.

  Наприкінці 2023 року завершилася реалізація на західних теренах Львівщини міжнародного проєкту EU-WATERRES, в рамках якого Спільно з партнерами з Польщі, Латвії, Естонії та Норвегії вирішувався комплекс завдань, спрямованих на створення системи управління та контролю за станом підземних вод в прикордонних регіонах. Для визначення потенціалу і стану транскордонних підземних вод оцінювалась кількість ресурсів підземних вод, визначались напрямки та ділянки перетоків, зокрема між Польщею і Україною. Встановлені точні місця для моніторингу, а 11 пунктів у Львівській області обладнано сучасними комплектами датчиків рівня підземних вод.

  Інформація про підземні води, яка отримується від транскордонної моніторингової мережі, потрапляє до геопорталу[77].

  Відтак ймовірність настання ризиків транскордонного забруднення поверхневих вод в межах області є невисокою.

   

  Висновки:

  З 91,773 млн м³ використаної в 2024 році свіжої води, найбільший обсяг спрямований для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб – 55,429 млн м³ в рік (60,4%).

  У 2024 році скинуто 145,9 млн м³ використаної води, з якої 76,9% (112,2 млн.м³) – забруднена вода. Відтак, поверхневі води продовжують належати до числа забруднених природних ресурсів регіону.

  Основними проблемами забруднення вод Львівщини є: скид неочищених та недостатньо очищених стічних вод; відсутність водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об’єктів.

   

  Стан грунтів

  Порушення (руйнування) грунтів є складним комплексом антропогенних і природних процесів зміни фізико хімічних і механічних характеристик грунту. Як правило, першою причиною порушення грунтів є процеси, ініційовані діяльністю людини (це, наприклад, механічна обробка грунтів, трансформація шарів землі в будівництві, переущільнення грунтів унаслідок діяльності транспорту, випасання худоби, зрошення або інші зміни режиму грунтових і поверхневих вод, забруднення грунтів та ін.). Результати цих первинних змін можуть багаторазово посилюватися під впливом природних чинників, наприклад, вітру, дощових потоків тощо.

  Основними проблемами використання земельних ресурсів в області є зменшення поживних речовин у грунтах, водна ерозія і недостатня рекультивація порушених земель. Напружена екологічна ситуація в більшості районів області зумовлена значною мірою недооцінкою, а нерідко й повним ігноруванням ерозійно-деградаційних процесів, зумовленими законами природи, так і антропогенною діяльністю.

  Найчастіше грунт забруднюється сполуками металів та органічними речовинами, оливами, дьогтем, пестицидами, вибуховими й токсичними речовинами, радіоактивними, біологічно активними горючими матеріалами, азбестом та іншими шкідливими продуктами.

  Джерелом цих сполук найчастіше є промислові або побутові відходи, захороненні у визначених місцях, або ж несанкціонованих звалищах. Досить небезпечним є забруднення грунту важкими металами такими, як ртуть, кадмій, свинець, хром, мідь, цинк. Важкі метали присутні в грунті як природні домішки, але причини підвищення їх концентрацій пов’язані з: промисловістю (кольорова і чорна металургія, енергетика, хімічна промисловість); сільським господарством (зрошування забрудненою водою, застосуванням гербіцидів); спалюванням викопного палива та відходів; автотранспортом.

  Забезпечення високих врожаїв супроводжується використанням великої кількості мінеральних добрив, серед яких значна частка припадає на азотні добрива. Переважно врожай формується за рахунок грунтових запасів таких поживних речовин як фосфор, калій, кальцій. Вони не компенсуються внесенням добрив, з грунту їх виноситься значно більше, ніж надходить. Загалом впродовж 2019-2022 років обсяг внесення мінеральних добрив у посівні площі в межах Львівської області зменшився у понад 3,1 рази.

  

  Рисунок 1.18.5. Внесення в грунт мінеральних та органічних добрив, тис. ц

  Азотні добрива дають дуже швидкий результат, але щорічне застосування їх у великих кількостях призводить до підвищеної мінералізації грунту, в тому числі гумусу. Внаслідок такої посиленої мінералізації грунти втрачають гумус. Середньозважений показник вмісту в грунті азоту, що легко гідролізується, в межах області становить 140,6 мг/кг. Найбільші площі грунтів з підвищеним вмістом азоту , що легко гідролізується, є в Дрогобицькому районі.

  Для того, щоб гумус зберігався на тому ж рівні (бездефіцитний баланс) потрібно вносити не менше 10 т/га органічних добрив. Однак, протягом багатьох років його вносять в менше визначеної потреби. Зокрема у 2022 році в середньому по області було внесено 4,1 т/га.

  Упродовж останніх років простежувалась тенденція до збільшення пестицидного навантаження на одиницю площі сільськогосподарських угідь. У 2021 році воно становило 2,2 кг на 1 га. У 2022 році пестицидне навантаження на грунти області зменшилось до 1,7 кг на га, проте, найімовірніше це пов’язано з початком повномасштабної збройної агресії росії проти України, яка перешкодила своєчасному і повноцінному обробітку посівних площ.

  

  Рисунок 1.18.6. Пестицидне навантаження на сільськогосподарські угіддя Львівської області[78]

   

  Водночас у Львівській області нараховується 340 тис. га еродованих земель (15,6% загальної площі території області), з них 333,7 тис. га – піддані водній ерозії, 0,5 тис. га – піддані сумісній дії водної та вітрової ерозії.

  Станом на кінець 2023 року у Львівській області перебували у консервації 1,58 тис. га. Водночас ще 2,97 тис. га становили деградовані, малопродуктивні та техногенно забруднені землі, які потребують консервації.

   

  Загалом, з огляду на достатньо високий ступінь антропогенного навантаження на земельні ресурси, стан землекористування в області оцінюється як середньо стабільний. Для уникнення критичних екологічних ситуації в регіоні доцільно реалізувати заходи, скеровані на підвищення продуктивності земельних ресурсів; розробляти і впроваджувати протиерозійні комплекси; вилучати з обробітку еродовані, засолені і заболочені землі. Також потрібна розробка й реалізація сучасних науково-технічних програм у сфері охорони земель та підготовка консультантів-дорадників у сфері землекористування, які б надавали допомогу землекористувачам щодо впровадження заходів з охорони земель.

   

  Біорізноманіття, природоохоронні території та об’єкти

  Рослинний світ. Львівщина розташована в трьох природних зонах: лісовій, лісостеповій та передгірних і гірських районах Карпат. Лісова зона розташована на північній рівнинній частині області, лісостепова – на південній.

  За біологічним різноманіттям Львівська область вважається однією з найбагатших в Україні. Флора області налічує понад 2000 судинних видів рослин, що складає майже половину видового складу флори України. Мохоподібних у флорі регіону – до 400 видів.

  Для рівнин характерна лісова (на півночі) і лісостепова (на півдні) рослинність, для передгір’їв і гір – лісова і лугова.

  Ліси займають близько третини території області; переважають широколистяні ліси (у північній частині рівнини соснові і сосново-дубові, в південній – дубово-грабові і дубово-букові (іноді з домішкою сосни та ялиці), в передгір’ях – дубово-букові та буково-ялицеві, в горах – буково-ялинкові та смерекові ліси змінюються гірськими лугами). Основними лісоутворюючими породами є сосна (23,8% площі лісів), дуб (18,6%), бук (18,2%), ялина європейська (15,6%), ялиця біла (8,2%), вільха чорна (7,8%).

  Загалом для лісів Львівщини характерна різноманітність деревних порід, що дає змогу формувати найбільш стійкі і продуктивні змішані насадження, задовольняти найрізноманітніші потреби в лісовій продукції. Луги і болота займають близько 30%.

  До Червоної книги України у межах Львівської області включено 176 видів рослин та грибів. Також, на території області наявний 281 вид рослин, занесених до Переліку видів рослин, що підлягають особливій охороні на території регіону.

  У межах природно-заповідних територій на Львівщині, охороні підлягають зокрема й угруповання, занесені до Зеленої книги України. Наприклад, на території Природного заповідника «Розточчя» відмічено зростання 9 рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України: групи асоціацій соснових лісів зеленомохових та чорницевих, дубово-соснових лісів ліщинових, дубових лісів ліщинових, субформацію буково-соснових лісів, асоціації грабово-дубового лісу волосистоосокового та яглицевого, формації осоки Девелла, сальвінії плаваючої, латаття сніжно-білого, глечиків жовтих.

  Основними причинами збіднення біорізноманіття є антропогенні чинники: забруднення природного середовища; денатуралізація природних ландшафтів; монокультурні способи ведення лісового та сільського господарства.

  За даними наукових установ Львівщини, основними факторами, що можуть впливати на чисельність рослин із «червонокнижним» статусом, є зривання на букети та деградація місцезростань (для лучних та болотних видів – випалювання трави, надмірне випасання, викошування, осушування; для лісових – проведення лісогосподарських робіт).

  За даними Держлісагентства підприємства, які здійснювали лісогосподарську діяльність у Львівській області, у 2024 році заготовили    939,9 тис.м³ деревини (у 2023 – 1031,2 тис.м³).

  Круглого лісу заготовлено 939,9 тис.м³, у тому числі паливної деревини – 563,5 тис.м3 (60,0%), ділового круглого лісу – 376,4 тис.м³ (40,0%). Понад 75% заготовленого ділового круглого лісу припадало на хвойні породи дерев.

  За обсягом заготовленої деревини область займала 6 місце серед регіонів України у 2024 році (після Житомирської, Рівненської, Чернігівської, Волинської та Київської областей), а її частка становила 6,3% у загальному обсязі заготовленої деревини в Україні.

  

  Рисунок 1.18.7. Кількість заготовленої деревини, тис. м³

   

  У межах України лісогосподарськими підприємствами Львівщини реалізовано 911,9 тис. м³ круглого лісу за середньою ціною 1 863,7 грн за м³.

  Площа рубок лісу у 2024 році становила 14,1 тис.га, що на 17,1% менше ніж у 2023 році.

  Упродовж 2024 року лісокультурні роботи проведені на площі 917 га. До площі земель, вкритих лісовою рослинністю, переведено 730 га ділянок лісових культур, до площі природного поновлення – 187 га. 

  Відтворення лісів у 2024 році проведено на площі 436 га, у тому числі шляхом садіння та висівання лісу – на 415 га, природне поновлення лісу – на 21 га. 

  Загальна площа загибелі лісових насаджень становила 38 га, що виникла внаслідок пошкоджень шкідливими комахами (37 га) та пливу несприятливих погодних умов (1 га).

  Упродовж 2024 року виникли нові осередки шкідників і хвороб лісу на площі 1,7 тис.га, з них осередки шкідників лісу – 1,1 тис.га, осередки хвороб лісу – 0,6 тис.га.

  Осередки шкідників і хвороб лісу у 2024 році ліквідовані заходами боротьби на площі 2,1 тис.га, під впливом природних чинників – на площі 0,1 тис.га.

  Загрозами для лісової рослинності області є: випалювання сухої рослинності; порушення технології заготівлі та трелювання деревини; всихання смерекових лісів в гірських районах; самовільні рубки.

  Водночас відповідно до прийнятої класифікації адвентивних видів рослин щодо їх флорологічних характеристик, виявлено 101 адвентивних, 10 антропогенних, 4 резистентних археофітів, тобто видів, що були занесені на територію області до XVII століття, для 22 археофітів їх категорія не може бути визначеною. В області налічується 112 ксенофітів, тобто видів, що були занесені в останні два століття, з яких 76 видів належать до епекофітів, 31 – до геміагріофітів, 5 – до голоагріофітів. Із 115 діафітів 11 становлять ефемерофіти, 102 ергазіофіти та 2 ергазіофіти антропогенного походження.

  Серед синантропних видів представлена певна кількість карантинних рослин. Найбільшу небезпеку на сьогодні становить амброзія полинолиста, котра інтенсивно розширила свій ареал і за останні роки з’явилася практично в усіх районах області, включаючи й гірські, причому в рівнинній частині в окремих районах (Яворівський, Львівський, Шептицький) трапляється масово. Поширенню цього виду сприяють зміни погодних умов в бік потепління, що спостерігається за останні роки. Трапляння таких небезпечних карантинних рослин як акроптілон повзучий, грінделія розчепірена є дуже незначним і не становить істотної загрози.

  Тваринний світ. У межах Львівської області тваринний світ є досить різноманітний та змішаний і включає східноєвропейські, західноєвропейські, середземноморські й гірські види. До складу фауни хребетних Львівської області (в її сучасних адміністративних межах) належать 340 видів, зокрема: риб – 47, земноводних – 15, плазунів – 8, гніздових птахів – 199, ссавців – 71.

  В гірських районах водяться ведмідь бурий, рись, лисиця, вовк, свиня дика, козуля, олень, білка, нічниця гостровуха; з птахів – глушець, дятел трипалий, шишкар. В рівнинних районах трапляється заєць сірий, лисиця звичайна, білка, козуля, свиня дика, тхір степовий, полівка, їжак, ховрах, кріт; з птахів – горлиця звичайна, канюк звичайний, сич хатній, перепілка, галка, ворона, дятел, лелека, жайворонок та інші. Акліматизовано зубра, ондатру, нутрію.

  Разом з тим зберігається загальна тенденція до скорочення популяцій, їх вимушеної міграції або зникнення через масове осушення заболочених територій, інтенсивні лісорозробки, будівництво гребель та ставів, хімізацію сільського господарства, застосування швидкохідної техніки для сінокосіння, оранки, вприскування і т. д. Загальна кількість тварин Львівської області, занесених до Червоної книги України налічує 137 видів, та 130 рідкісних або зникаючих видів тварин в межах Львівської області, які не занесені до Червоної Книги України, але потребують охорони на регіональному рівні.

  Основними причинами зникнення видів флори й фауни та збіднення біорізноманіття є антропогенні забруднення природного середовища, денатуралізація природних ландшафтів, монокультурні способи ведення лісового та сільського господарства. У штучно створених лісах стали рідкісними такі види як дика черешня (Prunus avium), черемха звичайна (Padus avium), дика яблуня (Malus sylvestris), липи серцелиста та широколиста (Tilia cordata, Т. platyphyllus), калина звичайна (Viburnum opulus), калина гордовина (V. lantana) та інші. Плоди цих дерев мають життєво-необхідне значення для численних видів птахів, які виконують важливу санітарну роль в лісових екосистемах.

  Після осушувальної меліорації змінилися біотопи водно-болотної флори й фауни, їх види стали зникати. В результаті видобутку корисних копалин (вугілля, сірки та ін.) виникли техногенні ландшафти. Значних втрат генофонду рідкісних видів лікарських та декоративних рослин завдає неконтрольована експлуатація їх ресурсів. Браконьєрство є однією з причин зниження популяції мисливських звірів і птахів. Зокрема, у 2022 році на території області було виявлено 552 факти браконьєрства.

  В останні десятиліття значної шкоди генофонду біологічних видів завдає хімічне (кислі дощі), фізичне (промислові викиди), шумове та електромагнітне забруднення природного середовища, хімічне забруднення водних артерій стоками промисловими, побутовими та з сільськогосподарських ферм.

  Перешкодою для природного розселення видів флори й фауни є розгалужена мережа доріг різного призначення. Згадані причини зникання видів флори й фауни та зниження біорізноманіття треба брати до уваги при обгрунтуванні диференційованих заходів їх охорони.

  Екологічна мережа. Відповідно до Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на період до 2025 року, затвердженого розпорядженням КМУ від 21.04.2021 №443-р, до 2025 року було передбачено розроблення, оновлення та виконання регіональних та місцевих програм і схем формування екологічної мережі.

  Проте, у Львівській області не розроблено Схему формування екологічної мережі. Її розроблення забезпечить виконання таких завдань:

  §  визначення територій, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну, історико-культурну цінність, встановлення передбачених законом обмежень на їх планування, забудову та інше використання;

  §  обгрунтування необхідності включення територій та об’єктів до переліків екомережі, резервування територій для цих потреб, надання природоохоронного статусу;

  §  розроблення обгрунтувань щодо визначення структурних елементів екологічної мережі Львівської області, формування переліків структурних елементів екологічної мережі;

  §  розроблення рекомендацій щодо визначення режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні;

  §  деталізація складу, визначення меж, визначення площ природних екологічних коридорів та складових елементів екологічної мережі;

  §  виготовлення планово-картографічних матеріалів та нанесення на них структурних елементів екологічної мережі Львівської області.

  Відповідно до ст. 5 Закону України «Про екологічну мережу України», ключовими структурними елементами екомережі є території та об’єкти природно-заповідного фонду.

  В межах Львівщини станом на 01.01.2025 функціонує 425 об’єктів природно-заповідного фонду, загальною площею 182,57 тис. га, що складає 8,3% від площі території області.

  У 2024 році рішеннями Львівської обласної ради оголошено наступні території та об'єкти (12 одиниць) природно-заповідного фонду:

  • пралісову пам’ятку природи місцевого значення «Секул»;

  • пралісову пам’ятку природи місцевого значення «Багнувата»;

  • пралісову пам’ятку природи місцевого значення «Кийовець»;

  • пралісову пам’ятку природи місцевого значення «Кичера Кропивина»;

  • ботанічний заказник місцевого значення «Мокрий діл»;

  • ботанічний заказник місцевого значення «Чемеринці»;

  • пралісову пам’ятку природи місцевого значення «Під Плаєм»;

  • пралісову пам’ятку природи місцевого значення «Терлівська»;

  • пралісову пам’ятку природи місцевого значення «Валечнина-Бердо»;

  • пралісову пам’ятку природи місцевого значення «Гостилівська»;

  • парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення "Кульпарків";

  • ландшафтний заказник місцевого значення "Лагодівський".

  Обласною радою прийнято рішення про зміну меж заповідного урочища «Катина» (площу природоохоронного об’єкта збільшено на 4,0 га, станом на сьогодні площа становить 57,0 га).

  Найбільш насичені заповідними об’єктами регіон Розточчя, Опілля і Карпатський регіон. Найбільші та найважливіші з них – природний заповідник «Розточчя», НПП «Сколівські Бескиди», Яворівський НПП, НПП «Північне Поділля», НПП «Бойківщина» та НПП «Королівські Бескиди» і регіональні ландшафтні парки «Надсянський», «Верхньодністровські Бескиди», «Знесіння», «Равське Розточчя» і «Стільське Горбогір’я».

  Доцільно зазначити, що створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду відбувається відповідно до статей 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

  Також, з метою збереження біорізноманіття в межах Львівської області реалізуються програми, спрямовані на збереженні і відтворення глушця звичайного, бізона європейського, тиса ягідного, окремих видів рослин та їх груп на невкритих лісом земельних ділянках (галявинах, біогалявинах, сіножатях) на території НПП «Сколівські Бескиди».

   

  Таблиця 1.18.2. Природно-заповідний фонд Львівської області станом на 01.01.2025 р.

  Категорії територій та об’єктів ПЗФ	Кількість, од.	Площа, га	Частка у загальній площі ПЗФ, %
  Природні заповідники	1	2 084,5	1,1
  Національні природні парки	5	79 587,52	43,7
  Регіональні ландшафтні парки	5	56 584,68	31,1
  Заказники загальнодержавного значення	10	3 322,9952	1,7
  Заказники місцевого значення	72	33 358,0144	18,3
  Пам'ятки природи загальнодержавного значення	2	592,8	0,3
  Пам'ятки природи місцевого значення	215	3 121,764	1,7
  Заповідні урочища	37	2 827,3	1,6
  Ботанічні сади загальнодержавного значення	2	41,2	0,0
  Ботанічні сади місцевого значення	1	1,5	0,0
  Дендрологічні парки загальнодержавного значення	2	64,0	0,0
  Дендрологічні парки місцевого значення	4	4,8694	0,0
  Зоологічні парки місцевого значення	1	5,9	0,0
  Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення	7	169,76	0,1
  Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення	61	806,9917	0,4
  РАЗОМ:	425	182 573,7947	100,0
  в тому числі:
  Загальнодержавного значення	29	85 862,7752	47,0
  Місцевого значення	396	96 711,0195	53,0

  Тринадцять об’єктів природно-заповідного фонду є природоохоронними установами зі спеціальними адміністраціями, зокрема: природний заповідник «Розточчя», національні природні парки «Сколівські Бескиди», «Яворівський», «Північне Поділля», «Бойківщина», «Королівські Бескиди», ботанічні сади Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного лісотехнічного університету України, регіональні ландшафтні парки «Знесіння», «Равське Розточчя», «Верхньодністровські Бескиди», «Надсянський» та «Стільське Горбогір’я».

  

  Рисунок 1.18.8. Природно-заповідний фонд Львівської області[79]

   

  Біосферні резервати Програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» та Всесвітня природна спадщина ЮНЕСКО. У Львівській області є 3 об’єкти, які включені комісією МАБ ЮНЕСКО до всесвітньої мережі біосферних резерватів.

  1. Регіональний ландшафтний парк «Надсянський» загальною площею 19 428 га, створений з метою забезпечення екологічного балансу верхів'я ріки Сян, яке знаходиться в межах України та Польщі, з 1998 року є складовою.

  2. Частина міжнародного біосферного резервату «Розточчя», який рішенням комісії МАБ ЮНЕСКО у 2011 році включений до Світової мережі біосферних резерватів. З польської сторони резерват займає площу 297 015 га, а з української – 74 887 га.

  3. На території природного заповідника «Розточчя» є унікальна ділянка старовікових букових лісів площею 384,81 га, яка 07.07.2017 включена до складу українсько-словацько-німецького об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини». Тепер він має назву «Незаймані букові ліси в Карпатах та інших регіонах Європи» і охоплює не три країни, як раніше (Україна, Словаччина і Німеччина), а дванадцять – Албанія, Австрія, Бельгія, Болгарія, Хорватія, Іспанія, Італія, Румунія, Словенія.

  Всесвітня культурна спадщина ЮНЕСКО. Список об’єктів Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО в Україні станом на 2024 рік налічував 7 – культурних об’єктів/груп об’єктів. На території Львівської області розташовано 2 об’єкти Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО: Львів – ансамбль історичного центру; Дерев’яні церкви карпатського регіону в Польщі та Україні (Церква Собору Пресвятої Богородиці (с. Матків), Церква Святого Духа (с. Потелич), Церква Святої Трійці (м. Жовква), Церква святого Юра (м. Дрогобич)).

  Водно-болотні угіддя міжнародного значення. Згідно з розпорядженням КМУ від 23.02.2011 водно-болотному угіддю «Надсяння», яке знаходиться на території РЛП «Надсянський» (Турківська громада) надано статус водно-болотне угіддя міжнародного значення.

  Це рідкісне природне водно-болотне угіддя (ВБУ), що існує у біогеографічному регіоні Східні Карпати і відіграє суттєву роль у природному функціонуванні річкового басейну р. Сян.

  Угіддя підтримує існування реліктового післяльодовикового угруповання безхребетних і є критичним для виживання видів, визначених як вразливі, зникаючі або такі, що знаходяться під загрозою зникнення, відповідно до національного законодавства та є складовою частиною мережі угідь, які забезпечують місця перебування для рідкісних, вразливих і зникаючих видів та видів, які знаходяться під загрозою зникнення.

  У межах території досліджень виявлено 11 видів рослин Червоної книги України (2009), зокрема Andromeda polifolia, Orchis palustris, Dactylorizha incarnatа, Drosera rotundifolia та інші.

  Наявною є унікальна комбінація різноманітних рідкісних угруповань водно-болотного та лучного типів (понад 10 згідно класифікації Браун-Бланке), зокрема угруповання класів Oxycocco-Sphagnetea та Scheuchzerio-Caricetea fuscae, що входять до списку рідкісних угруповань Карпат.

  Виявлено ряд рідкісних болотних синтаксонів «Зеленої книги України» (2009), зокрема Sphagneta deprеssipicееtosa, Scheuchzericto-Sphagnеta, та Cariceto-Scheuchzerieto-Sphagneta.

  Угіддя є осередком поширення 3 видів внесених до ЧК України (2009): Tetradontophora bielanensis (Waga, 1842) Dünger, 1961 (ЧКУ, зникаючий), Colias palaeno (Linnaeus, 1761) (ЧКУ, зникаючий), Endromis versicolora (Linnaeus, 1758) (Lepidoptera) (ЧКУ, вразливий).

  Із верхньо-болотного угіддя відома єдина в Україні популяція післяльодовикового релікта Trechus amplicollis Fairm. (Coleoptera, Carabidae).

  Ймовірне виявлення ще ряду цінних видів безхребетних реліктів льодовикової епохи.

  Риби: верхів’я басейну р. Сян є важливим місцем існування декількох важливих видів риб: серед них харіус (Thymallus thymallus), занесена до Червоної книги України (2009), а також форель струмкова (Salmo trutta т. fariо).

  Земноводні: територія ВБУ є важливим місцем розмноження гірських видів земноводних, які занесені до Червоної книги України (2009): саламандри плямистої Salamandra salamandra, тритона альпійського Mesotriton alpestris, тритона карпатського Lissotriton montadoni, а також кумки жовточеревої Bombina variegata.

  Ссавці: 3 комахоїдних ця територія є важливою для кутори звичайної Neomys fodiens, що тісно пов’язана з водоймами, веде напівводяний спосіб життя і селиться переважно біля невеликих незамерзаючих річок, потоків у букових і мішаних лісах, гірсько-сосновому криволіссі.

  На території ВБУ протягом останніх років відзначене постійне перебування зубрів Bison bonasus. Чисельність стада коливається в межах 5-10 особин, залежно від сезону (у зимовий період кількість особин у стаді збільшується).

  Розміщення угіддя у прикордонній зоні та віддаленість від населених пунктів сприяють відсутності негативного впливу на екологічний стан об’єкту. Рекреація і туризм відсутні.

  Об’єкти Смарагдової мережі. Смарагдова мережа (український переклад назви the Emerald Network) − це мережа природоохоронних територій європейського значення, яка створюється на виконання положень Бернської конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі. Україна ратифікувала цю конвенцію 1996 року, взявши на себе зобов’язання створити мережу Emerald. Це передбачено й іншими документами: 2021 року наша держава завершила створення мережі Emerald згідно з Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Мережа має мету зберегти види та екосистеми, які були визнані рідкісними на рівні всієї Європи.

  Сьогодні мережа Emerald функціонує в більшості європейських країн. Утім, у країнах-членах ЄС мережа має назву Natura 2000, а в країнах, які не є членами ЄС, − мережа Emerald. Мережа Natura 2000 ідентична до мережі Emerald в усьому, окрім аспекту членства в Європейському Союзі. Наразі Смарагдова мережа ефективно працює у Швейцарії, Норвегії, Великобританії та інших країнах. Тому робота із впровадження мережі Emerald в Україні (як кандидата на вступ у Європейський Союз) є підготовкою до майбутнього переходу нашої держави на європейське законодавство в сфері охорони довкілля.

  377 українських територій площею майже 8 млн га входять до переліку об’єктів Смарагдової мережі Європи[80]. У 2021 подано до Секретаріату Бернської конвенції пропозиції щодо понад 100 нових територій-кандидатів до Смарагдової мережі Європи.

  

  Рисунок 1.18.9. Об’єкти Смарагдової мережі на території Львівської області[81]

   

  У межах Львівської області розташовано 23 затверджені об’єкти Смарагдової мережі загальною площею 328 тис. га. Територія більшості об’єктів Смарагдової мережі в межах області збігається – повністю або частково – з природоохоронними територіями загальнодержавного або місцевого значення.

   

  Таблиця 1.18.3. Об’єкти Смарагдової мережі на території Львівської області

  Назва	Код	Площа об’єкта, га	Природоохоронний статус
  Sokalskyi	UA0000248	894	Без природо-охоронного статусу
  Bolotnia	UA0000180	22236	Збігається з заказником «Волицький» та 1% – із заповідними урочищами «Великомостівське» та «Борове»
  Roztochia Nature Reserve	UA0000003	2083	100% території збігається з природним заповідником «Розточчя»
  Roztochia	UA0000121	66715	10% території збігається з Національним природним парком «Яворівський», 3% – із природним резерватом «Розточчя», 62% – з регіональним ландшафтним парком «Равське розточчя»
  Zavadivskyi	UA0000179	8526	53% території збігається із заказниками «Завадівський» і «Чолгинський»
  Cholhynskyi	UA0000178	3379	24% території збігається із заказником «Чолгинський»
  Kamianobridskyi	UA0000240	980	Без природоохоронного статусу
  Prylbytskyi	UA0000246	218	Без природоохоронного статусу
  Vyrva river valley	UA0000323	9625,96	-
  Vihor river valley	UA0000322	505,01	-
  Strviazh river valley	UA0000324	5767,37	-
  Verkhnodnistrovski Beskydy Regional Landscape Park	UA0000119	8576	100% території збігається із Регіональним ландшафтним парком «Верхньодністровські Бескиди»
  Dniester river valley in Lviv region	UA0000332	33627,95	-
  Nadsianskyi Regional Landscape Park	UA0000118	19449	100% території збігається із Регіональним ландшафтним парком «Надсянський»
  Boikivshchyna	UA0000176	10606	18% території збігається з заповідником «Лихоборівський», 3% - із завповідником «Довжки», 2% - із заповідником «Пікуй»
  Stryi river valley	UA0000326	33824,87	-
  Opir river valley	UA0000325	6109,54	-
  Skolivski Beskydy National Nature Park	UA0000013	35696	100% території збігається з НПП «Сколівські Бескиди»
  Slavskyi	UA0000247	7561	Територія збігається із заповідними урочищами: «Маківка» (5,25%), «Кремінь» (4,29%), «Головецьке» (0,1%), «Тухлянське» (0,24%)
  Stilske Horbohiria	UA0000177	22867	15% території збігається із 5 охоронними територіями
  Bus'ke	UA0000343	11314,4	-
  Pivnichne Podillia	UA0000120	17033	100% території збігається з НПП «Північне Поділля»
  Brody channels	UA0000340	389,14	-

  Висновки:

  Біорізноманіття регіону доволі значне (понад 2000 судинних видів рослин, що складає майже половину видового складу флори України, 340 видів хребетних представників фауни) і значно менше постраждало від наслідків воєнних дій порівняно з більшістю інших регіонів України. Водночас нераціональне ведення лісового та сільського господарства, промислова та житлова забудова з порушенням встановлених норм та правил є потенційною загрозою біорізноманіттю регіону.

  Регіон характеризується значним природно-заповідним фондом. Заповідність території області (відношення фактичної площі природно-заповідного фонду до площі області) становить 8,3% (середньоукраїнський показник – 6,91 %). На території регіону розташовані об’єкти Програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» та Всесвітня спадщина ЮНЕСКО, а також водно-болотні угіддя міжнародного значення. У межах Львівської області розташовано 23 затверджені об’єкти Смарагдової мережі загальною площею 328 тис. га.

  Проте, у Львівській області на сьогодні не розроблено Схему формування екологічної мережі.

  Львівська область, маючи широке біорізноманіття та значні природно-рекреаційні ресурси, має значний потенціал до розвитку відпочинкової сфери, рекреації, духовної (емоційної) та фізичної реабілітації, туризму.

  ---

  ---

  ---

  ---

  [73] https://www.ukrstat.gov.ua/

  [74] http://surl.li/ujnws

  [75] https://data.gov.ua/dataset/cadastre-water-use

  [76] https://data.gov.ua/dataset/cadastre-water-use

  [77] https://eu-waterres.eu/web-app/

  [78] За даними Державної служби статистики України, Головного управління статистики у Львівській області

  [79] https://pzf.land.kiev.ua/pzf-obl-13.html

  [80] Emerald Network of Areas of Special Conservation Interest. https://www.coe.int/en/web/bern-convention/emerald-network

  [81] https://carto-lab.maps.arcgis.com/apps/webappviewer/index.html?id=4e00799196344c9c8ae624aa507570f0