Стратегії розвитку

Інформація про документ

Суб'єкт, відповідальний за подання даних

Дані про затвердження документа

Загальна частина

Даний документ є оновленою версією Стратегії розвитку Одеської області на період 2021 - 2027 років. Стратегія відновлення та розвитку Одеської області (далі - Стратегія) розроблена на підставі Закону України "Про засади державної регіональної політики" та відповідно до Порядку розроблення регіональних стратегій розвитку і планів заходів з їх реалізації, а також проведення моніторингу реалізації зазначених регіональних стратегій і планів заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2023 р. № 816. 

Актуалізація Стратегії зумовлена оновленням Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 р. № 695 “Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки” із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2024 року № 940). Проте наявність стратегії розвитку області - це не лише вимога законодавства, а й запорука успішного розвитку. Стратегічне планування є інструментом, що допомагає визначити напрямки розвитку регіону, забезпечити ефективне використання обмежених ресурсів, обʼєднати широке коло стейкхолдерів та спрямувати їх зусилля на досягнення конкретних цілей.

 З моменту прийняття попередньої версії Стратегії суттєво змінився ряд факторів зовнішнього середовища, а саме:

● розпочалась повномасштабна війна Російської Федерації проти України, що суттєво вплинула на всі сфери життєдіяльності регіону: економіка зазнала втрат, міграційні процеси зросли, а соціальні та інфраструктурні руйнування потребують комплексного підходу до відновлення;

● Україна набула статус кандидата на членство в ЄС, що сприятиме відкриттю доступів до різних фондів Європейського Союзу та створюватиме нові можливості для партнерств на різних рівнях;

● запроваджено нові підходи до стратегічного планування та фінансування регіонального розвитку, що відкриває нові можливості для реалізації різноманітних ініціатив.

 Враховуючи ці та інші виклики, виникла потреба в оновленні Стратегії розвитку Одеської області відповідно до нових реалій і з урахуванням цього визначити стратегічне бачення розвитку регіону на наступні роки.

 Розроблення Стратегії передбачало два етапи: аналітичний та програмний, а також роботу над Планом заходів. Нижче схематично представлено ключові стадії та активності кожного етапу.

 Малюнок 1. Ключові стадії та активності аналітичного етапу

Результатом першого етапу став комплексний аналіз соціально-економічного становища Одеської області, який викладений в окремому документі. При розробці даного документа був здійснений збір інформації від структурних підрозділів Одеської обласної державної (військової) адміністрації, проаналізовано більше 50 публічних джерел та дані від 82 територіальних громад, проведено інтерв’ю з ключовими стейкхолдерами, соціологічне опитування мешканців області, проведення публічних круглих столів з залученням експертів та стейкхолдерів. Цей аналітичний огляд став основою для визначення ключових викликів та перспектив області, які у т.ч. відображені у SWOT-аналізі, а також можливих сценаріїв розвитку.

 Малюнок 2. Ключові стадії та активності програмного етапу

Результатом другого етапу стало напрацювання візії, визначення стратегічних та оперативних цілей, а також завдань за трьома основними пріоритетами: Економіка, Людський капітал та Врядування, а також розроблення механізмів імплементації, моніторингу та оцінки.

 

При розробленні Стратегії враховувались три часові горизонти планування:

●невідкладні дії (горизонт Resilience - завдання на підвищення стійкості, визначені як невідкладні в рамках оперативних цілей, та виділені в програмній частині зеленим кольором);

●базовий набір завдань в рамках стратегічних і оперативних цілей (горизонт Recovery - завдання, які несуть в собі розвитковий потенціал, але перш за все спрямовані на відновлення потенціалу регіону);

●напрацювання перспективних рішень, пов'язаних з вирішенням ключових проблем, які накладають суттєві обмеження на майбутній розвиток регіону (горизонт Development - механізм напрацювання таких рішень представлений в останньому розділі Стратегії)^[1].

Поєднання цих трьох часових горизонтів і дозволяє позиціонувати цю Стратегію як Стратегію відновлення та розвитку Одеської області.

Стратегія включає наступні розділи:

Розділ “Опис основних тенденцій та проблем соціально-економічного розвитку регіону” надає ключові висновки з аналітичного документу, який був підготовлений на першому етапі. Також у цьому розділі запропонована стратегічна рамка для виявлення ключових проблем зростання та пріоритетів, які визначили структуру програмної частини Стратегії.

Розділ “Основні чинники і сценарії розвитку області” містить огляд можливих сценаріїв подальшого розвитку області за нинішніх умов.

Розділ “Візія розвитку регіону” представляє цільову точку майбутнього розвитку регіону, досягненню якої підпорядкована Стратегія.

Розділ “Пріоритет: Економіка” містить стратегічні та оперативні цілі, а також завдання за даним пріоритетом.

Розділ “Пріоритет: Людський капітал” містить стратегічні та оперативні цілі, а також завдання за даним пріоритетом.

Розділ “Пріоритет: Врядування” містить стратегічні та оперативні цілі, а також завдання за даним пріоритетом.

Розділ “Стратегія відновлення і розвитку Одеської області в контексті української і європейської регіональної політики” представляє аналіз узгодженості даної Стратегії з ключовими стратегічними документами, які визначають систему та пріоритети регіональної політики України та ЄС.

Розділ “Впровадження та моніторинг реалізації стратегії” описує механізми впровадження стратегії, а також ролі ключових стейкхолдерів в даному процесі.

^[1] Враховуючи високий рівень невизначеності щодо наслідків повномасштабного російського вторгнення, що триває, для України в цілому і Одеської області зокрема, завдання, які відносяться до горизонту Development можуть бути зміщені на наступний програмний період 2028- 2034 роки

Сценарій розвитку

Стратегічне бачення розвитку регіону

Механізм реалізації

Система моніторингу та оцінки результативності реалізації Стратегії

Тенденції та основні проблеми соціально-економічного розвитку регіону

Оновлена Стратегія відновлення та розвитку Одеської області розроблялась відповідно до нових викликів на основі поглибленого аналізу тенденцій та актуальної ситуації в усіх ключових сферах життєдіяльності регіону. Особлива увага при цьому приділялась тому, що повномасштабне вторгнення спричинило суттєві трансформації у всіх цих сферах в країні в цілому та в регіоні: економіка зазнала втрат, зросли міграційні процеси, відбувається руйнування соціальної та інженерної інфраструктури, знижується рівень життя людей, наростають соціальні проблеми тощо. Усі ці негативні тенденції зумовлюють необхідність комплексного підходу до відновлення з одночасним переосмисленням перспектив розвитку регіону.

 Результати соціально-економічного стану викладені у окремому аналітичному документі “Аналіз соціально-економічного становища Одеської області”. Проведений аналіз став основою для визначення ключових викликів та перспектив, а також можливих сценаріїв розвитку області. Нижче представлено скорочений варіант аналітичного документа.

Структура аналітичного документа включає 8 основних блоків, які були визначені
з метою повною мірою охопити основні сфери життєдіяльності регіону:
Розділ 1 “Географічне положення”, у якому висвітлено характеристику положення Одеського регіону відповідно до зовнішнього середовища, що включає геостратегічне, транспортно-географічне, ресурсно-рекреаційне положення та зміни суспільно-географічного положення регіону в контексті повномасштабного вторгнення.

Розділ 2 “Природно-ресурсний потенціал”, у якому висвітлено природні умови та ресурси регіону, за якими Одеська область тримає лідерські позиції, а також окреслено екологічний стан та чинники, що впливають на його погіршення.

Розділ 3 “Людський капітал” описує актуальну ситуацію щодо людського капіталу, зважаючи на демографічну ситуацію в регіоні, та характеризує основні сфери, від розвитку яких залежить формування людського капіталу: ринок праці, сфери освіти, охорони здоров’я та соціального захисту.

Розділ 4 “Інфраструктура” характеризує стан транспортної інфраструктури Одеської області, роль та проблематику окремих видів транспорту. Також у даному розділі проаналізовано стан та проблеми житлової та комунальної інфраструктури.

Розділ 5 “Економічний потенціал” описує економіку з точки зору трьохсекторальної моделі, яка передбачає поділ на первинний, вторинний та третинний сектори, стан розвитку яких обумовлює економічний потенціал і визначає економічний розвиток Одеської області.

Розділ 6 “Врядування та фінанси”, у якому подано опис існуючої системи адміністративно-територіального устрою, стан планування просторового розвитку регіону та особливості розвитку мікрорегіонів у складі області, огляд громадянського суспільства, розглянуті заходи запобігання та протидії корупції, безпекову ситуацію, особливості цифровізації, а також ситуацію у сфері публічних фінансів, зміну надходжень до обласного та місцевих бюджетів та сплати податків.

Розділ 7 “Національна рамка відновлення” включає інструменти планування відновлення, які запроваджуються на національному рівні, та законодавчу рамку планування розвитку регіональної політики.

Розділ 8 “Стратегічні виклики та перспективи”, у якому представлено основні висновки, які витікають з попередніх розділів аналітичного документа, та аналіз сильних та слабких сторін області (SWOT-аналіз).

СТРАТЕГІЧНА РАМКА

Проведений аналіз соціально-економічного становища Одеської області дозволив виявити загальні тенденції та фактори, які впливають на подальший розвиток регіону. Для систематизації і структурування результатів проведеного аналізу в даній Стратегії запропоновано стратегічну рамку, яка передбачає визначення зовнішніх і внутрішніх передумов і обмежень, які задають діапазон можливостей розвитку регіону.

 Якщо говорити про потенціал окремих напрямів розвитку регіону, то, відповідно до запропонованої стратегічної рамки, внутрішній контур передумов/обмежень визначається такими базовими факторами як географічне положення (геостратегічне та транспортно-географічне положення, наявність ресурсно-рекреаційного потенціалу) та стан інфраструктури (транспортної, енергетичної, комунікаційної, соціальної та іншої). Натомість розвиток Одеської області у контексті зовнішніх можливостей/обмежень обумовлений наступними трьома ключовими чинниками: євроінтеграційними процесами, а також можливостями нових партнерств та доступу до європейських програм; національною рамкою відновлення - додаткового ключового фактору, що впливає на Одещину, оскільки визначає доступ до ресурсів для відновлення регіону в майбутньому, а також безпековою ситуацією - фактором, що тягне за собою обмежені можливості для розвитку окремих галузей економіки та інших сфер - як у поточній ситуації, так і у майбутньому.

Внутрішні та зовнішні передумови/обмеження визначають пріоритети для спрямування ресурсів за трьома напрямками реального впливу: економіки (залучення інвестицій, покращання бізнес- клімату, розвиток зовнішньої торгівлі, стимулювання інновацій); людського капіталу (якості життя, продуктивності); врядування (впровадження просторового планування, покращення інклюзивності, збільшення прозорості).

 Малюнок 3. Стратегічна рамка розвитку Одеської області

 

Саме ці три напрямки лягли в основу даної Стратегії як її ключові пріоритети. На основі результатів аналітики по кожному з них було визначено перелік ключових проблем зростання, які стримують розвиток регіону, а в подальшому - напрацьовано стратегічні та оперативні цілі, а також завдання на їх реалізацію.

Відповідно до стратегічної рамки, в умовах війни та обмежених ресурсів для розвитку гостро постає питання визначення пріоритетів: розвитку економіки, людського капіталу та місцевого самоврядування. За результатами аналітики для кожного з визначених напрямів було виділено ключові висновки та ідентифіковано ключові проблеми. У даному розділі також висвітлено ключові висновки аналітичної частини розділів “географічного положення”, “природно-ресурсного потенціалу” як базових факторів, що визначають можливість розвитку трьох напрямів.  

У контексті географічного положення Одеська область є найбільшим регіоном України, має прикордонне та приморське розташування, що дає можливість здійснювати міжнародні перевезення, розвивати туристичну галузь та сільське господарство переважно степової зони. 

Малюнок 4. Географічне положення Одеської області

 

Конфігурація Одеської області, різні природні умови та ресурси обумовили те, що її можна умовно поділити на три мікрорегіони: Північ (Подільський,

Березівський, Роздільнянський райони) - переважно сільськогосподарська частина, Одеська агломерація^[1] (Одеський район) - основний промисловий, туристичний та транспортний центр та Південь (Ізмаїльський, Болградський, Білгород-Дністровський райони) - має значні рекреаційні та транспортні ресурси, але дещо обмежений транспортний доступ.

Географічне положення обумовило позиціонування області як регіону інтенсивної міжнародної та зовнішньоекономічної діяльності. Членство в декількох міжнародних організаціях (Асамблея Європейських Регіонів, Робоча Співдружність Придунайських країн, Єврорегіон "Нижній Дунай", Асамблея європейських виноробних регіонів) дозволяє їй бути в контексті європейського простору.

До російсько-української війни Одеська область позиціонувалась як логістичний хаб для міжнародної торгівлі з найбільшими портами країни та як привабливий туристичний регіон. Проте війна вплинула на розвиток області та сформувала зовнішні обмеження для розвитку Одещини. Насамперед йдеться про безпекову ситуацію в регіоні. Геостратегічне положення області погіршилось, що обумовлено прикордонним розташуванням з територією невизнаного Придністров'я, близьким розташуванням до об’єктів військових дій у Чорному морі та перебуванням під перманентною загрозою перенесення активних бойових дій на територію області. 

Ключовими серед природних ресурсів Одещини є: кліматичні, водні, бальнеологічні та земельні ресурси.

Клімат Одеської області помірний, поєднує в собі риси помірно-континентального та морського. Це дозволяє вирощувати сільськогосподарські культури та розвивати туристичну галузь. Для земельних ресурсів властиве нерівномірне зволоження, близько 227 тис. га угідь є зрошувальними. Запаси поверхневих вод на території області розподіляються нерівномірно. Тому для забезпечення потреб населення використовуються 5700 артезіанських свердловин та шахтних колодязів. 

Одеська область з поміж інших регіонів України виділяється своїм унікальним рекреаційним потенціалом (мінеральні води, лікувальні грязі, мінеральні джерела, ропа лиманів і моря), біологічними ресурсами моря, лиманів, великих річок, цінними біосферними ресурсами та екосистемами.

Водночас, екологічний стан Одеського регіону характеризується сукупністю екологічних проблем різного характеру та масштабу: забруднення атмосферного повітря, забруднення ґрунтів та підземних вод стоками з сільськогосподарських угідь, підтоплення населених пунктів, забруднення морського узбережжя та акваторій промисловими стоками, каналізаційними матеріалами та нафтопродуктами. До того ж екологічна ситуація погіршується внаслідок повномасштабного вторгнення через викиди забруднюючих речовин під час обстрілів тощо.

^[1] Примітка: наразі в Україні відсутнє нормативно закріплене поняття “агломерації” і регулювання функціонування таких мікрорегіональних утворень. У Стратегії “Одеська агломерація” - умовний термін, який включає в себе фактично Одеський район, який може повністю або частково відповідати поняттю агломерації залежно від вибраних критеріїв

• Розвиток економіки

  Сфера впливу: Економіка

  Одеська область є сьомою за розмірами економікою в Україні за показником валового регіонального продукту (ВРП), який у у 2021 році становив 271,7 млрд грн. Питома вага регіону у ВВП України завжди знаходилась у межах 5 %. На збільшення ВРП (у грошовому еквіваленті) у 2021 році вплинули збільшення обсягів валової реалізованої продукції сільського господарства у більше ніж два рази, - регіон досягнув рекордного значення за період 2014-2021 років, що зумовило підвищення частки регіону в Україні, а також збільшення обсягів роздрібної торгівлі в 1,2 рази. Водночас Одещина незначно наростила обсяги реалізованої промислової продукції - за цим показником вона стабільно посідає 10-11 місце в Україні.

  Враховуючи географічне положення Одеської області та наявний природно-ресурсний потенціал, традиційними галузями для економіки Одеської області є оптова та роздрібна торгівля, сільське господарство, транспорт та промисловість.

   Малюнок 5. Ключові економічні показники Одеської області

   

  

   

  Джерело: Державна служба статистики України

  До повномасштабного вторгнення регіон залучив 1,573 млрд дол. США прямих іноземних інвестицій (ПІІ), проте обсяги залучених ПІІ мають спадаючий тренд з 2016 року. Зовнішньоекономічна діяльність є однією з основних складових економіки регіону, однак Одещина не повністю використовує наявні можливості для посилення своїх позицій у міжнародній торгівлі. Експорт товарів та послуг становив 26,6 % від ВРП області, водночас відсоток експорту товарів та послуг в Україні становив 40,7 % від ВВП. З аналізу товарної структури експорту випливає, що регіон здебільшого експортує сировинну продукцію, яка має низьку частку доданої вартості. Не дивлячись на всі передумови та експортний потенціал, за обсягами товарного експорту Одещина займає 9 місце в Україні (з питомою вагою 2,5 %). Переважання імпорту товарів та послуг, який становив 28,6 % від ВРП, зумовлює негативне сальдо зовнішньої торгівлі у 2021 році.

  Для визначення ключових проблем і завдань за напрямом “Економіка” ситуація у цій сфері аналізувалась з точки зору трьохсекторальної моделі, яка передбачає поділ на первинний (сільське господарство, рибальство та гірничодобувна промисловість), вторинний (виробництво та будівництво) та третинний сектори (послуги). Стан розвитку цих секторів обумовлює економічний потенціал і визначає економічний розвиток Одеської області.

  Проведений аналіз ситуації в цих секторах в період до повномасштабного вторгнення і в поточний період дозволив зробити такі висновки щодо економічної ситуації в області:

  ●Аграрний сектор як основна складова первинного сектору залишається привабливим для внутрішніх та зовнішніх інвесторів навіть у воєнний період: капітальні інвестиції в цю сферу знизились лише на 5 % після початку повномасштабного вторгнення. Для створення додаткових умов розвитку первинного сектору слід зосередити увагу на розвитку меліорації, зокрема зрошувальних систем, а також розвитку власної переробної промисловості (у вторинному секторі);

  ● У структурі сільського господарства Одещини превалює рослинництво (88,2 %), яке демонструє тенденцію до зростання. В рослинництві переважає вирощування зернових
  (66 %), яке стикається з певними ускладненнями в умовах війни через проблеми з подальшим збутом. Окремо слід виділити виноградарство, частка регіону в якому найвища (60 % від усіх площ виноградників по Україні);

  ● Вівчарство - традиційна галузь сільського господарства Одеської області. Одещина за поголів’ям овець та кіз посідає перше місце серед регіонів країни з часткою – 32,7 % у 2021 році;

  ● Приморське положення сприяє розвитку рибного промислу: розвиток аквакультури та вирощування осетрів. Проте російське вторгнення заблокувало промислове рибальство в Азовському та Чорному морях, що призвело до значних збитків в галузі;

  ●  Добувна промисловість не має наразі суттєвого впливу на загальний стан первинного сектору Одеської області, оскільки територія області характеризується обмеженими мінеральними ресурсами - в основному вони представлені будівельною сировиною місцевого значення. При цьому Одеська область має потенціал для розвитку родовищ нафти та газу. Відновлення роботи нафтогону “Одеса-Броди” та з'єднання із Адамово (Польща) може забезпечити ефективне його використання, транспортуючи газ з Каспійського регіону до країн ЄС. Будівництво ЗПГ-термінала повинно стати пріоритетним напрямом розвитку енергетики в області, використовуючи її географічний потенціал в період повоєнного відновлення;

  ●  Вторинний сектор зараз переживає кризу через загальнонаціональний економічний спад та постійні атаки на промислову інфраструктуру (елеватори та портову інфраструктуру), обсяг капітальних інвестицій у промисловість знизився на 54 % у 2022 році. Перспективним є розвиток харчової промисловості, сировину для якої можуть постачати підприємства первинного сектору АПК. Харчова промисловість має всі підстави для подальшого розвитку в повоєнний період;

  ●Енергетика області характеризується енергодефіцитністю. Відбувається пошкодженість енергетичної інфраструктури через регулярні обстріли Одеської області та зростаюче навантаження на вцілілі об'єкти;

  ● Географічне розташування регіону зумовлює великий потенціал для розвитку відновлюваних джерел енергії (6,9 % від загальної генерації ВДЕ в Україні). У просторовому відношенні концентрація ВДЕ є найбільшою на Півдні (35 об’єктів). В Одеській агломерації розташовано 14 об’єктів ВДЕ, а на Півночі - 15. Найбільша кількість сонячних електростанцій концентрується у Південному мікрорегіоні через сприятливі кліматичні умови (31 СЕС);

  ● Третинний сектор Одеської області формують послуги транспорту, оптова та роздрібна торгівля, ІТ-послуги та туризм. Значну частину в експорті послуг займають транспортні послуги (73 %);

  ● ІТ-сектор в основному зосереджений в Одесі. Частка сектору в експорті послуг становить 9,2 %. Подальший розвиток сектору полягає в посиленні співпраці з закладами вищої освіти (для підвищення якості підготовки професійних кадрів та набуття студентами практичних навичок) та створенні сприятливих умов для функціонування існуючих та збільшення кількості місцевих продуктових IT-компаній;

  ● Інноваційна діяльність в Одеській області є недофінансованою і з боку держави, і з боку приватного сектору - витрати на інновації та обсяги реалізованої інноваційної продукції є критично низькими (2 %). У серпні 2023 року в Одеській області відкрито перший на Півдні України акселератор для стартапів. У цьому аспекті важливо створити такі умови, щоб місцеві стартапи залишалися в Україні, а не реєстрували свою діяльність за кордоном;

  ● Найбільш розвиненим сегментом фінансового ринку Одеської області є банківський сегмент. Він сформований з банків, зареєстрованих в регіоні (Банк Південний та МТБ Банк), філій та структурних підрозділів державних і приватних українських банків та банків з іноземним капіталом. До початку повномасштабного вторгнення забезпеченість відділеннями в розрахунку на одного мешканця регіону була однією з найбільших в Україні. Водночас на фоні війни кількість банківських відділень зменшилась на 18,8 % (станом на 01.07.2023). Банківські відділення та інфраструктура сконцентрована, переважно, в міській частині регіону. Це створює цілий ряд перешкод для ведення бізнесу в сільській місцевості і ускладнює там проведення безготівкових розрахунків;

  ●У довоєнний період туристичний бізнес Одещини був впізнаваним та досить диверсифікованим за спеціалізацією. Туристична сфера характеризується значною часткою тіньового сегменту, залежністю від сезонності й високою чутливістю до впливу негативних зовнішніх факторів: обсяг туристичних зборів у 2022 р. знизився майже у 5 разів порівняно з 2021 роком (4,1 % від загального значення по Україні). Так, додатковим зовнішнім фактором стало повномасштабне вторгнення;

  ●Наразі туризм потребує переосмислення напрямів спеціалізації, з диверсифікацією туристичних послуг у повоєнний період; орієнтація насамперед має бути на внутрішній туризм. Це можливо за рахунок використання вже наявної бази туристичного потенціалу та відродження сфери у напрямку оздоровчого та еногастрономічного туризму. Зокрема, область характеризується унікальним рекреаційним потенціалом, який у поєднанні з лікувально–курортною інфраструктурою може стати одним з головних напрямів розвитку після припинення військових дій.

   Просторовий аналіз економічного розвитку області показав наступне:

  ●Головною особливістю Одеської агломерації є її витягнутість вздовж моря та нетиповий для неприморських агломерацій радіус охоплення громад близько 50-55 км. Одеська агломерація також відрізняється за рахунок насиченості культурних, ділових, освітніх послуг, які у поєднанні з розвинутим морським господарством, промисловістю та торгівлею створюють великий потенціал для розвитку. До складу Одеської агломерації входять 22 територіальні громади та, загалом, 155 населених пунктів. У межах Одеської агломерації варто виділити також потенційні субцентри: міста Чорноморськ і Південне (Южний), які разом з Одесою є ключовими портами Великої Одеси, а також конурбація Біляївка – Теплодар – Маяки та Доброслав – Визирка^[1];

  ●Придунайська група міст Ізмаїл, Рені, Кілія, що має транспортно-економічну спеціалізацію та орієнтацію на сільське господарство з вирощуванням винограду, кісточкових та вирощуванням худоби;

  ● Третя група міст, що розташована на півночі області: міста Подільськ, Балта з агропромислово-транспортною спеціалізацією. 

  З аналізу інфраструктури, яка є важливою складовою реалізації економічного потенціалу області, випливають наступні висновки:

  ● Одеська область має високий транзитний потенціал, адже через неї проходять 5 міжнародних транспортних (автомобільних та морських) коридорів, тому є необхідність у розбудові логістичних центрів;

  ●Незважаючи на розгалужену мережу автомобільних доріг державного та місцевого значення, проблема незадовільної якості доріг є актуальною для більшості громад і перешкодою для залучення інвестицій у їхній розвиток;

  ● Залізничний транспорт відіграє важливу роль у здійсненні міжнародної торгівлі, адже забезпечує основну масу перевезень вантажів в області та з інших міст України до портів. У рамках євроінтеграції України залізничне сполучення з країнами ЄС є одним з головних пріоритетів розвитку транспортної інфраструктури;

  ● Після повномасштабного вторгнення залізниця та автомобільне сполучення набули особливого значення через припинення роботи аеропорту та блокування основних портів області;

  ● Морегосподарський комплекс Одеської області відіграє важливу роль не тільки на рівні області, а й на рівні країни. Збільшення пропускної спроможності морських портів України важливе для покращання товарообігу з іншими країнами, у тому числі для відновлення транзитного потенціалу регіону;

  ● До повномасштабного вторгнення порти Великої Одеси забезпечували більшу частину експорту товарів країни, тому їх блокування вкрай негативно вплинуло на міжнародну торгівлю України, особливо на виробників сільськогосподарської продукції. В той час Дунайські порти показали, що частково можуть замінити основні порти Одеси, тому потрібно розширювати їх можливості товарообробки;

  ● Авіасполучення в області має потенціал до розвитку і розширення після війни, що позитивно вплине на якість сполучення України з іншими містами України та країнами;

  ● Через особливості конфігурації території регіону обмеженість внутрішньої транспортної інфраструктури робить постачання товарів у південні райони області вразливими до безпекових ризиків.

   Аналіз зовнішньо-економічної діяльності показав:

  ● Географічне положення і розвинена в довоєнний період транспортно-логістична інфраструктура сформувала вигідні передумови для розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

  ●  Відбулася зміна тенденції експорту-імпорту. До 2019 року зростали обсяги імпорту за скорочення експорту, а з 2020 року одночасно експорт та імпорт збільшується, ця тенденція зберігається і після початку повномасштабного вторгнення. Серед основних причин даної тенденції: суттєве зростання сировинного експорту (заборона на експорт усіх товарів з портів Великої Одеси, крім експорту зернових з серпня 2022 року), складність виробництва товарів провідними підприємствами-експортерами через проблеми з електропостачанням, ракетні обстріли, нестачу робочої сили через міграцію та мобілізацію працівників;

  ●Найбільший партнер Одещини у 2021 році - країни ЄС (1 049 млн дол. США). Його частка майже не збільшувалася з 2014 року, у порівнянні з загальнонаціональною вона є значно нижчою, що свідчить про низьку інтенсивність розвитку експорту продукції до країн ЄС;

  ●В експорті товарів Одещини переважають товари з низькою доданою вартістю, що не сприяє подальшому розвитку області через недостатнє використання потенціалу переробки сировини;

  ●У товарній структурі експорту Одещини домінує продукція рослинного походження (78 %). Різке зростання експорту продуктів рослинництва у 2022 році обумовлене зростанням експорту сировини з соняшнику;

  ●Повоєнне відновлення Одещини має базуватися на створенні економіки області з високою часткою доданої вартості та диверсифікацією експорту;

  ●У структурі експорту послуг переважають транспортні послуги. У воєнний час відбулося падіння обсягу експорту послуг на 42 %. Визначальний вплив на це мало блокування Чорного моря. Водночас експорт комп’ютерних послуг, навпаки, зріс.

   Окремо було проведено аналіз залучення інвестицій, в результаті чого було зроблено такі висновки:

  ● Одеська область входить лише в першу десятку регіонів України за обсягами капітальних вкладень в економіку, при цьому вона має нижчі, порівняно з Україною, темпи залучення капітальних інвестицій в економіку та більше скорочення інвестиційної активності за підсумками 2022 року, ніж в Україні (44 % проти 40 % відповідно);

  ● Транспорт (46 %) та промисловість (30 %) були основними реципієнтами прямих іноземних інвестицій. Вони також залучали високу долю капітальних інвестицій. Серед інших галузей, куди були спрямовані капітальні інвестиції області, - сільське господарство та будівництво;

  ● Повномасштабне вторгнення створило багато викликів для інвестиційної привабливості області. Єдина галузь, яка продемонструвала відносну стійкість і зберегла інвестиційну привабливість, - сільське господарство. Очевидно, що аграрна сфера та харчова промисловість залишатимуться і надалі цікавими для інвесторів як в нинішній період, так і на ранній стадії повоєнного відновлення;

  ● Незважаючи на економічний потенціал регіону, місцеві підприємства часто стикаються з відсутністю ресурсів та інструментів для росту. Це призводить до того, що бізнеси не можуть конкурувати на зовнішніх ринках та адаптуватися до швидко змінюваних умов. Додатковою зовнішньою обставиною через повномасштабне вторгнення є руйнування сталих ланцюгів вартості без переорієнтації на нові.

   Смарт-спеціалізація

   Зважаючи на економічний потенціал Одеської області, використана методологія визначення
  смарт- спеціалізації, яка ґрунтується на критеріях українського законодавства у визначенні сфер смарт-спеціалізації^[2]:

  ● наявність ресурсів (активів) та спроможності регіону (включаючи фінансовий,
  природно-ресурсний, виробничий, науковий, інноваційний та кадровий потенціал);

  ●потенційна здатність до диверсифікації галузей економіки за рахунок розробки конкурентоспроможних кластерів, розвитку міжгалузевих зв'язків або інших видів економічної діяльності;

  ● наявність або прогнозована спроможність досягти високої концентрації підприємств у регіоні, у тому числі шляхом створення інноваційних систем колективних зусиль на основі державно-приватного партнерства.

  Відповідно до зазначених трьох критеріїв, обрано ряд показників вагомості ВЕД в економіці регіону протягом останніх п'яти років, серед них: валова додана вартість, капітальні інвестиції, прямі іноземні інвестиції, обсяг реалізованої продукції (товарів, послуг) підприємств, кількість найманих працівників на підприємствах, середньомісячна заробітна плата, витрати на оплату праці на підприємствах за ВЕД. Кожен із показників проаналізований за двома параметрами: динамікою протягом п’яти років (з 2018 до 2023 року) та часткою від загального показника в межах регіону. Надалі параметри було проранжовано, а їх сума - лягла в основу визначення індексу рангу. Індекс рангу кожного з ВЕД вираховувався як частка від найвищого показника суми рангів. Отримані результати дозволили виокремити галузі, для яких характерною є найбільша кількість показників із вищими за середніми параметрами (>0.75). Це:

  ●  промисловість (найбільше значення характерне для харчової);

  ●  оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів;

  ●  будівництво;

  ●  охорона здоров’я та надання соціальної допомоги.

   Сумарна кількість зайнятих в цих сферах складає 44 % загальної зайнятості в регіоні.

   Таблиця 1. Визначення вагомості ВЕД в економіці регіону

   

  КВЕД	ВДВ	Капітальні інвестиції	ПІІ	Обсяг реалізованої продукції підприємств	Кількість найманих працівників на підприємствах	Середньомісячна заробітна плата	Витрати на оплату праці на підприємствах за ВЕД
  Індекс рангу
  Сільське, лісове та рибне господарство	0.62	0.88	0.93	0.59	0.41	0.44	0.46
  Промисловість	0.52	1.00	0.56	0.78	0.78	0.53	0.93
  Будівництво	0.90	0.94	0.26	1.00	0.93	0.41	0.89
  Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів	0.86	0.56	0.96	0.93	0.96	0.53	0.86
  Транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність	0.55	0.81	1.00	0.56	0.74	0.56	0.68
  Тимчасове розміщування й організація харчування	1.00	0.19	0.93	0.26	0.26	0.19	0.25
  Інформація та телекомунікації	0.69	0.31	0.19	0.37	0.37	1.00	0.25
  Фінансова та страхова діяльність	0.66	0.25	0.89	0.59	0.63	0.69	0.61
  Операції з нерухомим майном	0.52	0.50	0.52	0.67	0.48	0.06	0.39
  Професійна, наукова та технічна діяльність	0.48	0.44	0.30	0.56	0.59	0.34	0.57
  Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування	0.34	0.69	0.96	0.78	0.63	0.66	0.64
  Державне управління й оборона; обов’язкове соціальне страхування	0.79	0.75	0.00			0.50
  Освіта	0.41	0.38	0.15	0.52	0.44	0.50	0.39
  Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги	0.28	0.63	0.74	0.93	1.00	0.78	1.00
  Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок	0.31	0.13	0.00	0.07	0.52	0.47	0.35
  Надання інших видів послуг	0.45	0.06	0.00	0.33	0.15	0.81	0.28

   Отримані результати, дозволили сформулювати візію галузей смарт-спеціалізації Одеського регіону. Так, харчова промисловість розглядається як частина агропромислового комплексу - багатогалузева виробнича мережа, яка характеризується високим рівнем вертикальної і горизонтальної інтеграції суб'єктів господарювання.

  Розвиток агропромислового комплексу, як галузі смарт-спеціалізації Одещини вбачається у трьох аспектах:

  1)інтенсифікація сільського господарства. Орієнтація на збільшення доданої вартості та максимізацію прибутку в умовах обмежених ресурсів та зростаючого попиту на сільськогосподарську продукцію є стратегією, спрямованою на підвищення продуктивності та конкурентоспроможності сільського господарства, забезпечуючи при цьому сталість і стійкість галузі в умовах сучасного ринкового середовища;

  2)створення нових форм суспільної та просторової організації виробництва. Зокрема, формування мережі кооперативів та кластерів;

  3)впровадження інновацій. Широке застосування у виробничому процесі досягнень науково-технічного прогресу, використання ефективних засобів і предметів праці (новітнього обладнання, матеріалів, енерго- і ресурсозберігальних технологій), удосконалення форм виробництва (до прикладу, вертикалізація виробництва) та меліорації (крапельний полив, автоматизовані системи моніторингу стану ґрунтів і води та управління режимом зрошення), розвиток органічного землеробства (включаючи продукування веганської та вегетаріанської провізії, проведення комплексних лабораторних аналізів якості продуктів харчування), поєднання технологій різних галузей, до прикладу - розвиток агрофотовольтаїки.

  У світлі результатів економічного аналізу передбачається, що одночасний розвиток та підсилення сфери оптової та роздрібної торгівлі, ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів й будівництва можливий через смарт - спеціалізацію у сфері логістики.

  Географічне положення, сформоване інфраструктурне забезпечення у вигляді річкових та морських портів у поєднанні з залізничним, автомобільним сполученням разом з трубопровідним транспортом дозволили розвинутись сфері торгівлі. Якщо проаналізувати дані по валовій доданій вартості, то сфера оптової та роздрібної торгівлі, ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів посідає перше місце серед ВЕД і складає 14 % серед усіх ВЕД 2022 року та 12 % з точки зору кількості штатних працівників в загальному обсязі завдяки розвитку "блакитної економіки". 53 % об’єктів будівництва у 2021 році припало на будівництво будівель промисловості та складського господарства. Це визначає пріоритетність логістичного напряму, який з часом частково змінився. Зміна переорієнтації логістичних перевезень пов'язана, головним чином, з новими пріоритетами та викликами на програмний період 2021-2027 років.

  Логістика відіграє надзвичайно важливу роль в Одеській області з точки зору промисловості, послуг та технологічного розвитку, а також є конкурентною віссю для території, яку необхідно зберегти та зміцнити. Стратегічна роль Одещини у сфері логістичних перевезень продиктована локалізацією 7 з 11 українських портів. “Блакитна економіка” Одеської області забезпечує майже все річкове та морське перевезення українських вантажів до основних ринків збуту.

  Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну сфера охорони здоров’я та соціальної підтримки, а також підсектори, пов'язані з нею, були переглянуті та оновлені, в тому числі з урахуванням нових викликів воєнного часу. У цьому аспекті гостро постає питання відновлення як фізичного, так і ментального здоров’я населення. Власне поєднання унікального природного потенціалу Одещини із існуючою мережею закладів охорони здоров’я формує основу для розвитку тут осередків реабілітації ветеранів (-ок), людей із фізичними/сенсорними/психічними/ інтелектуальними/ментальними порушеннями, поранених тощо. Отже, реабілітація визначена як один із напрямів смарт-спеціалізації Одещини.

  Таким чином, стратегічними пріоритетами впровадженням смарт-спеціалізації в Одеській області є розвиток АПК, логістика та торгівля. Впровадження інноваційних політик сприятиме прискоренню трансформації цієї сфери в трьох площинах: формуванні мережі осередків різних рівнів, масштабуванні вже набутого досвіду, зокрема серед експертного середовища за кордоном, та виходу на міжнародні ринки.

  На основі узагальнення отриманих висновків та за результатами консультацій з різними категоріями стейкхолдерів було виділено такі три ключові проблеми в сфері економіки, які обмежують можливості розвитку регіону, а саме:

  ● Недостатній рівень залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ) до високотехнологічних галузей призводить до залежності від товарного експорту;

  ●Особливості географічного положення та природно-ресурсного потенціалу, а також проблеми зі сполученням створюють диспропорції в соціально-економічному розвитку трьох мікрорегіонів;

  ●Незважаючи на великий потік товарів і послуг через Одеську область, вона відіграє лише транзитну роль і не використовує можливості для створення на базі регіону промислового, інноваційного, фінансового хабу.

  Проблема 1: Недостатній рівень залучення ПІІ до високотехнологічних галузей призводить до залежності від товарного експорту.

  Обґрунтування актуальності: З 2016 року обсяги залучення ПІІ в Одеську область мають негативну динаміку і станом на 2021 рік їх частка від загального обсягу в Україні становить лише 2,4 %, водночас частка Одеської області у ВВП України становить 5 % (7 місце). Крім того, більше 75 % ПІІ спрямовані в два сектори: транспорт та складські приміщення та промисловість.

  Недостатнє фінансування інших секторів призводить до (1.1) високої залежності економіки регіону від традиційних для області галузей, зокрема: промисловості, будівництва, транспорту та складської логістики, оптової та роздрібної торгівлі. Агропромисловий комплекс, туризм та IT-сектор, незважаючи на те, що мають великий потенціал для зростання економіки, є недофінансованими. Такий вузький фокус на традиційних секторах робить економіку регіону вразливою в період криз та потрясінь, таких як повномасштабна війна Російської Федерації в Україні. У випадку припинення нормального функціонування будь-якого з вищеперелічених секторів, економіка Одещини значно погіршується та зазнає втрат як, наприклад, після припинення дії зернової угоди, що тимчасово майже унеможливило роботу морських портів та, в свою чергу, створило багато ризиків та перешкод для діяльності аграрних підприємств.

  Таким чином, важливо, щоб економіка регіону була більш диверсифікованою. По-перше, Одеська область має визначити шляхи покращання своєї діяльності в секторах, де вона вже має конкурентну перевагу за умов нормалізації безпекової ситуації, зокрема в портовій діяльності, промисловості, сільському господарстві та туризмі. По-друге, область має нарощувати свій потенціал в секторах, які можуть стати драйверами зростання економіки регіону в майбутньому та стати новими економічними секторами смарт-спеціалізації. Для прикладу, такими можуть бути: сектор IT та інновації, зелена енергетика (наприклад, вітрові та сонячні електростанції), креативні індустрії тощо.

  Диверсифікація економіки (рівномірний розвиток інших секторів) та збільшення обсягу ПІІ також сприятимуть вирішенню проблеми (1.2) спрямованості діяльності більшості підприємств на обслуговування потреб внутрішнього ринку та залежності економіки від експорту продукції з низькою часткою доданої вартості. У першому півріччі 2023 року частка експорту Одеської області у загальному експорті України становила лише 6 %. Більше того, основу експорту складає сировинна продукція, а саме: зернові культури (51,7%), жири та олії тваринного або рослинного походження (17,3 %) та насіння і плоди олійних рослин (12,7 %). Відносна зосередженість експорту на зерні також створює ризики для області через суттєву волатильність кон'юнктури на світових ринках зерна. Залучення інвестицій сприятиме не тільки розвитку секторів-драйверів економіки та збільшенню частки високотехнологічної та інноваційної продукції, а й створить можливість для традиційних для регіону галузей виробляти та експортувати продукцію з високою часткою доданої вартості (наприклад, розвиток сектору харчової промисловості). Крім цього, вирішення даної проблеми має бути комплексним та враховувати необхідність підвищення рівня знань та компетенцій малого та середнього бізнесу, необхідних для участі в міжнародній торгівлі.

  Проблема 2: Особливості географічного положення та природно-ресурсного потенціалу, а також проблеми зі сполученням створюють диспропорції в соціально-економічному розвитку трьох мікрорегіонів.

  Обґрунтування актуальності: Три мікрорегіони,  які виділяються в складі Одеської області - Південь, Північ та Одеська агломерація (Центр), розвиваються нерівномірно внаслідок особливостей географічного розташування, що зумовлює наявність у кожного з них своїх прогалин, переваг та пріоритетів для зростання.

  Опитування представників ОМС 82 територіальних громад (ТГ) Одеської області показало, що 70 % представників ОМС Одеської агломерації вважають туристичну привабливість перевагою свого регіону порівняно з 54 % ТГ Півдня та 28 % ТГ Півночі. Крім того, 95 % опитаних ТГ в Одеській агломерації вважають географічне розташування своєю перевагою, 75 % - на Півдні та 69 % - на Півночі.

  Розглядаючи пріоритети мікрорегіонів, 64 % ТГ Півдня вважають сільське господарство перспективним напрямом розвитку свого мікрорегіону, проти 41 % на Півночі та 33 % в Одеській агломерації. Натомість більшість ТГ в Одеській агломерації та на Півночі вважають промисловість своїм пріоритетом – 60 % та 59 % (на Півдні – 41 %). Аналіз сфер, де громади очікують підтримки, показав, що 32 % ТГ на Півночі та 33 % ТГ на Півдні потребують підтримки у розвитку інфраструктури і лише 13 % ТГ в Одеській агломерації.

  Північний мікрорегіон має відносно розвинену галузь сільського господарства зі спеціалізацією на вирощуванні масових зернових культур (пшениця та ячмінь) та олійних культур (соняшнику та ріпаку). Паралельно з цим виокремлюється досить потужний промисловий сектор.

  Проблемами даного мікрорегіону, зважаючи на географічне положення, є невисокий демографічний потенціал, менша щільність населення. Віддаленість від морських шляхів створює труднощі в логістичних процесах та торгівлі, що викликає обмеження розвитку цих секторів. За економічним профілем мікрорегіону, значного розвитку набув аграрний сектор з вирощування зернових культур. Проте основними викликами для розвитку рослинництва, окрім здорожчання логістики, є невідповідність українського зерна стандартам якості, а відповідно нижча конкурентоспроможність на експортному ринку агропродукції. Розвиток овочівництва обмежується нестачею робочої сили та фінансування.

  Одеська агломерація позиціонується як логістичний хаб, де відбувається значний обсяг зовнішньоекономічної торгівлі, адже тут знаходиться велика кількість міжнародних транзитних вантажо- і пасажиропотоків усіх видів перевезень: залізничне, морське, річкове та повітряне. Місто Одеса виступає економічним центром області та має розвинену галузь промисловості. Мікрорегіон приваблює туристів та має сприятливий клімат та умови для розвитку морського, історико-пізнавального та ділового туризму. Незважаючи на те, що Одеська агломерація виступає головним економічним осередком, розвиток туризму тут, як і в інших мікрорегіонах, теж обмежується сезонністю. Додатковою перешкодою для відновлення туризму є часті ракетні атаки на регіон та замінованість акваторії Чорного моря.

  Одеська агломерація - найбільш чисельний за кількістю населення мікрорегіон, який до того ж притягає міграційні потоки (які наразі переважно становлять ВПО). Це у свою чергу створює навантаження на інфраструктуру та поглиблює нерівномірність соціально-економічного розвитку.

  З перспективи розвитку зеленої енергетики Одеська агломерація має найменший потенціал порівняно з Північним та Південним мікрорегіонами.

  Перевагою Південного мікрорегіону є, перш за все, географічне положення, а саме прикордонне та приморське розташування. Сільське господарство є однією з пріоритетних галузей, а найбільш розвиненими є такі його підсектори як овочівництво, вирощування кісточкових та виноградарство, а також тваринництво, зокрема вівчарство та рибний промисел. Південний регіон також має розвинені крафтове виробництво (спеції, вина, сири, м’ясні вироби) та локальні ремесла, що виділяє його серед інших в області. Особливої уваги потребує створення потужностей для переробки сільськогосподарської продукції, що дозволить підвищити додану вартість та конкурентоспроможність місцевих виробників. Завдяки виходу до Дунаю та розвиненій річковій портовій інфраструктурі мікрорегіон має міцні партнерські зв’язки з іншими придунайськими країнами та є стратегічно важливим для всієї області. Крім того, Південний мікрорегіон має можливості стати важливим логістичним хабом завдяки своїй портовій інфраструктурі, яка може використовуватися для перевалки вантажів і посилення економічної співпраці з іншими регіонами України та країнами Придунав’я. Крім того, у мирні часи регіон позиціонується як морський курорт, адже наявний природно-ресурсний потенціал та туристична база дають можливість розвитку оздоровчого та етнотуризму. Попри наявний природно-ресурсний потенціал, туристичний сектор Південного мікрорегіону залишається обмеженим у розвитку через застарілу інфраструктуру, брак інвестицій та ризики, пов’язані з безпековою ситуацією. Розвиток альтернативної енергетики є перспективним напрямом, адже Південний мікрорегіон вже має потенційні проєкти з будівництва сонячних (СЕС) і вітрових електростанцій (ВЕС), які можуть забезпечити енергетичну автономію регіону.

  Проблеми Південного мікрорегіону обумовлені географічним положенням та віддаленістю від центральної частини області. У контексті повномасштабного вторгнення транспортне сполучення Півдня Одещини ускладнене через загрозу знищення інфраструктури стратегічного значення (мостову переправу через Дністровський лиман). До того ж локалізація в мікрорегіоні дунайських портів одночасно має стратегічне значення, але портова та прилегла інфраструктури є мішенями обстрілів з боку Російської Федерації.

  Отже, в Одеській області спостерігається нерівномірний соціально-економічний розвиток: велика витягнутість області з півночі та південь, унікальні особливості географічного розташування та природно-ресурсного потенціалу кожного мікрорегіону, відсутність якісного транспортного сполучення, економічних зв’язків та інших форм взаємодії між мікрорегіонами. Однією з основних проблем в цьому контексті є те, що більшість інвестицій залучає Одеська агломерація, зокрема м. Одеса, тоді як Північний та Південний мікрорегіони залишаються недоінвестованими. Проблема сполучення між мікрорегіонами посилюється через слабку мережу внутрішніх доріг, що не сприяє їх тіснішій інтеграції. Тому у фокусі розвитку регіону тут має стояти питання не тільки щодо розвитку мікрорегіонів з врахуванням їх особливостей, але більшої інтегрованості (згуртованості) території області та кожного з мікрорегіонів.

  Вирішенню цієї проблеми могла б сприяти реалізація політики так званих полюсів зростання, які є важливими центрами економічного та соціального розвитку, що об'єднують ресурси й створюють можливості для економічного підйому регіону. В Одеській області такі центри могли б стати локомотивами розвитку, стимулюючи інвестиції, створення робочих місць та підвищення якості життя для мешканців.

  Попередній аналіз практик застосування цього підходу в інших країнах світу дозволив виокремити найбільш релевантні для українського контексту та доступні показники, які визначають передумови для вищих темпів економічного розвитку з поширенням його ефектів на навколишні громади: нинішній або колишній статус районного центру, відносно вища кількість населення, вищі бюджетні показники і доходи на одного мешканця, а також кількість закладів вищої та професійної освіти.

  Відповідно полюсами могли б стати існуючі районні центри - Одеська, Білгород-Дністровська, Ізмаїльська, Подільська, Роздільнянська, Болградська та Березівська громади. У разі врахування колишнього статусу районного центру як критерію, кількість потенційних полюсів зростання могла б збільшитися. Однак деякі з цих громад мають нижчі показники за іншими ключовими індикаторами.

  Середня чисельність населення в громадах області становить близько 25,8 тис. осіб, враховуючи Одеську громаду, та 12,9 тис. осіб без неї. Загалом у 32 громадах чисельність населення перевищує цей середній показник, а в 7 громадах проживає понад 40 тис. людей.

  Середнє значення доходу загального фонду бюджету на одного мешканця в Одеській області — 9 226 грн. Доходи у 34 громадах перевищують середній рівень, а в 10 громадах цей показник сягає понад 15 тис. грн, що свідчить про відмінності у фінансовій спроможності та ефективності бюджетної політики на рівні окремих громад.

  Щодо дотаційності, найвищий рівень реверсних дотацій спостерігається у Чорноморській міській територіальній громаді, де цей показник сягає - 85,9 %. Загалом 13 громад області мають профіцит бюджету.

  При цьому із 91 громади області лише 27 мають хоча б один заклад вищої освіти (ЗВО). Серед них 8 громад мають два і більше заклади, а в 4 громадах налічується понад п'ять таких закладів. Найбільше освітніх закладів сконцентровано у Одеській, Ізмаїльській, Білгород-Дністровській та Чорноморській громадах.

  З урахуванням усіх зазначених показників можна виокремити громади, що мають найвищі показники за більшістю індикаторів і здатні стати полюсами зростання. Це громади з найкращими передумовами для того, щоб стати осередками економічного розвитку та залучення інвестицій. Такими потенційними полюсами зростання Одеської області є такі громади: Одеська, Ізмаїльська, Білгород-Дністровська, Подільська, Чорноморська та Роздільнянська.

   Малюнок 6. Потенційні полюси зростання Одеської області

  

  Використання їх потенціалу з обов'язковим урахуванням їх впливу на навколишні громади є одним з інструментів подолання територіальної нерівномірності розвитку області.

  Проблема 3: Незважаючи на великий потік товарів і послуг через Одеську область, вона відіграє лише транзитну роль і не використовує можливості для створення на базі регіону промислового, інноваційного, фінансового хабу.

  Обґрунтування актуальності: транзитний потенціал Одеської області є високим. Одеська область є регіональним центром Півдня України та одним з основних торговельних і транспортних вузлів в країні перш за все за рахунок наявності великого торговельного морського порту в Одесі та порту в Чорноморську, а також Дунайских портів, важливість яких значно зросла під час повномасштабного вторгнення. У поєднанні це є передумовою до формування супутньої інфраструктури в таких сферах як оптова та роздрібна торгівля, логістичні перевезення. Транзитність та розвиток супутньої інфраструктури могли б посилити потенціал регіону і забезпечити вищий відсоток ресурсів, які б залишались у регіоні. Проте наразі цього не спостерігається – сектори інновацій, фінансових послуг, консалтингу та інші, що мають високий потенціал для розвитку, не розвиваються настільки, наскільки можливо. Це ускладнює можливість регіону стати промисловим, інноваційним та фінансовим хабом.

  Одеська область має достатньо високий інноваційний потенціал, адже тут є велика кількість кваліфікованих IT-фахівців, кількість яких постійно збільшується: кількість ФОПів, що займаються IT та інноваціями збільшилась на 14,4 % у лютому 2023 року порівняно з відповідним періодом 2022 року. По-друге, в Одеському регіоні представлено 14 з Топ-50 найбільших IT-компаній України. Однак лідерські позиції в цій сфері регіон уступає іншим великим містам та областям. До основних факторів, які перешкоджають подальшому збільшенню інноваційного потенціалу регіону, належать: (і) низький рівень співробітництва науки та бізнесу та співпраці компаній в межах галузі, (іі) нестача інфраструктури підтримки стартапів (інкубаторів, акселераторів тощо), (ііі) фінансова неспроможність, відсутність відповідних інструментів та стимулів (небажання) підприємтсв впроваджувати інновації у свою діяльність та створювати інноваційні продукти (у 2020 році обсяг витрат на інновації підприємств та обсяг реалізованої інноваційної продукції становили по 2 % від загального показника в Україні).

  Незважаючи на те, що регіон має всі передумови для отримання лідерських позицій в аграрному секторі та промисловості (харчова галузь), а також для збільшення свого потенціалу в IT та інноваціях, зокрема за рахунок близькості до кордону з ЄС (з Румунією), наявності портів та інших логістичних шляхів, кваліфікованих фахівців тощо, Одеська область не використовує можливості транскордонної співпраці, а частка доданої вартості в регіональній економіці є низькою. Таким чином, Одеській області наразі бракує зусиль для того, щоб повною мірою використати ці передумови і розкрити наявний потенціал.

  ^[1] Звіт “Про дослідження перспектив формування Одеської агломерації”, доступ за посиланням.

  ^[2] Наказ Міністерства економіки України від 10 червня 2024 року № 14563 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо застосування смартспеціалізації на регіональному рівні», доступ за посиланням.

   

• Людський капітал

  Людський капітал є визначальним чинником розвитку регіону та буде одним з основних факторів міжрегіональної конкуренції після закінчення активних бойових дій. В цьому розрізі проводився аналіз тенденцій, що стосуються демографії та міграційних процесів, ринку праці, стану соціальної інфраструктури та соціо-культурної сфери в Одеській області.

  Малюнок 7. Ключові показники людського капіталу Одеської області

  

   

  Джерело: Державна служба статистики України

  Згідно з результатами цього аналізу, демографічна ситуація в області характеризується такими особливостями:

  ●Чисельність населення області до початку повномасштабного вторгнення постійно скорочувалася (на 10 тис. кожні два роки), перш за все за рахунок від’ємного природного приросту, незважаючи на позитивне сальдо міграції (незначне перевищення притоку населення над відтоком);

  ● В області спостерігається низький рівень народжуваності (1 158 осіб у 2022 р.) та високий - смертності (3 216 осіб у 2022 р.), від’ємний природний приріст населення (- 2 058), менша тривалість життя - що загалом відповідає українським показникам. Висока смертність обумовлена більшою мірою захворюваністю серед населення, низька народжуваність - економічними факторами, високою робочою активністю жінок, соціальними змінами;

  ●За рахунок зниження народжуваності і зменшення населення активного працездатного віку існує тенденція до збільшенням частки осіб старше 65 років з одночасним зменшення частки молоді. Це зумовлює зростання середнього віку населення області, а також збільшення обсягів споживання суспільних благ на соціальне забезпечення та соціальну інфраструктуру;

  ●Зміни чисельності населення та його статево-вікового складу у свою чергу негативно впливають на трудовий потенціал області. Через зменшення чисельності населення відбувається зменшення працездатної населення, поступове старіння та міграція. Все це негативно впливає на ринок праці та економіку регіону;

  ●З початком повномасштабного вторгнення спостерігається значний відтік населення, особливо активного працездатного віку. На демографічну ситуацію мають також вплив мобілізація і втрати, які регіон, як і вся Україна, несе в результаті російської агресії;

  ● Згідно з результатами опитування громадської думки, станом на осінь 2023 р. до 8 % мешканців області не виключають можливість переїзду за межі регіону. На міграційні установки суттєво впливають можливість самореалізації/працевлаштування в громаді, у якій проживає респондент, і безпекова ситуація;

  ● Внутрішньо переміщені особи, чисельність яких (зареєстрованих) становила на 01.01.2024  226 813 осіб, мають значний вплив на механічний приріст та приносять зміни в демографічній, економічній та соціальній динаміці регіону. Однак за своїм статево-віковим складом і трудовим потенціалом ВПО не компенсують втрати в тих демографічних категоріях, на які мають найбільш вплив міграція і мобілізація. За період повномасштабного вторгнення відбулась зміна потоків ВПО. Якщо раніше це були мешканці Донецької, Луганської областей, наразі серед ВПО переважають жителі сусідніх південних областей - Миколаївської та Херсонської;

  ●Одеська область - високоурбанізований регіон (67 %). Показник урбанізації населення при цьому говорить також про нерівномірність розміщення населення по її території;

  ● Населення Одеської області є поліетнічним (найбільш чисельними є: українці – 63 %, 21 % - росіяни, 7 % - болгари, 5 % - молдавани, 1,1 % - гагаузи). Велика кількість проживаючих національностей сприяє мультикультурності регіону, яка при цьому характеризується загалом достатньо високою міжетнічною толерантністю. Однак велика етнічна строкатість також може створювати виклики у взаєморозумінні та соціальній інтеграції. Етнічні групи можуть мати різні інтереси та погляди, що може призводити до конфліктів та напруженості в регіоні.

  Демографічна ситуація поряд з іншими чинниками визначає особливості ринку праці:

  ●Зміна суспільно-географічного положення області, її ресурсного потенціалу (особливо працересурсного) обумовлює трансформацію структури ринку праці. Не вистачає працівників за такими галузями: транспорт, охорона здоров’я, переробна промисловість, освіта. Нестача саме цих кваліфікованих співробітників говорить про тенденції зовнішньої міграції працівників соціальної сфери, промисловості та транспорту;

  ●Ринок праці характеризується  високою часткою незайнятого населення. У статево-віковій структурі частка незайнятих жінок віком 35-55 років є найбільшою (24 тис. осіб). Збільшення рівня безробіття створює більшу конкуренцію на ринку праці, що негативно впливає на рівень оплати праці;

  ●У галузевій структурі зайнятості переважає сільське господарство та рибне господарство
  (15 %), торгівля та ремонт автотранспортних засобів та мотоциклів (25 %), транспорт та складське господарство (10 %), промисловість (8 %). Структурні зрушення на ринку праці обумовлені зміною економічних та суспільних потреб, розходженням у попиті та пропозиції на робочу силу;

  ●Рівень неформальної зайнятості перевищує загальноукраїнське значення. За такої умови спостерігається брак певних видів професій на ринку праці. До того ж, демографічна ситуація після початку вторгнення лише посилює цю диспропорцію; 

  ●Одеська область має сезонний характер зайнятості. Однак якщо раніше сфера сільського господарства та рекреаційна галузь приваблювали значну кількість трудових мігрантів, то з початком повномасштабного вторгнення сезонна зайнятість зумовлена перш за все сферою сільського господарства;

  ●Міграційний відтік населення змінює кількісні пропорції між попитом і пропозицією на робочу силу (кількість безробітних на 1 вакансію у середньому становить 1,1 осіб), що призводить до зростання дефіциту кваліфікованих кадрів певних галузей економіки. Зареєстровані в області ВПО формують потенційний трудовий ресурс, однак це потребує перекваліфікації та інтеграції значної частини з них до ринку праці; 

  ● В умовах структурних змін ринку праці спостерігається загалом диспропорція між запитом на ринку праці і профілем безробітних за видами економічної діяльності та професійними групами. Найбільший попит спостерігається у сферах, пов’язаних з пристосуванням економіки регіону до воєнних умов. Серед зареєстрованих вакансій переважають транспорт, логістика, охорона здоров’я.

  На якість робочої сили і міграційні настрої впливає стан освіти в області. Проведений аналіз дозволяє зробити такі висновки:

  ●Частка дітей, охоплених дошкільною освітою, мала тенденцію до зростання і становила 59 %. Водночас лише 15,9 % дітей з особливими освітніми потребами перебувають в інклюзивних групах. Це свідчить про те що потреба у

  ЗДО в області не була задоволена, особливо в сільській місцевості і особливо в аспекті інклюзивності (інклюзивні групи мають 17,9% ЗДО). З початком повномасштабного вторгнення ситуація з охопленням дітей дошкільною освітою в силу комплексу причин, у тому числі безпекового характеру, погіршилась;

  ●Інфраструктура закладів освіти, побудованих 40-50 років тому, у найближчі роки потребуватиме значних капітальних вкладень для ремонту і реконструкції, створення сучасного, безпечного, комфортного освітнього середовища з урахуванням вимог інклюзивності;

  ●Аналіз доступності закладів освіти свідчить про незадовільний її стан. 71,4 % ЗЗСО оснащені пандусами та поручнями, ліфтами та підйомниками забезпечені лише 1,4 % ЗЗСО;

  ●Серед закладів середньої освіти відбувається зменшення їх кількості паралельно із щорічним збільшенням контингентів учнів, особливо у міській місцевості, що пов’язано з оптимізацією мережі і процесами урбанізації. Якість освіти у цих закладах нерівномірна. Водночас 7 з 725 увійшли до рейтингу Топ-200 шкіл України за результатами НМТ у 2023 році;

  ● В області функціонує ряд малокомплектних закладів професійної (професійно-технічної) освіти (загалом налічується 22 заклади), що стало чинником модернізації мережі, а саме створення багатопрофільних центрів професійної освіти. Це дозволяє відійти від дублювання професій у поблизу розташованих закладах; зміцнити матеріально-технічну базу та раціонально використовувати фінансові ресурси. Однак популярність професійної освіти залишається низькою, а її якість здебільшого не відповідає потребам ринку. Практика дуальної освіти не набула поширення в закладах професійної і передвищої освіти;

  ●  Відбувається загальне зниження кількості ЗВО (з 41 закладу у 2012 р. до 22 у 2023 р.) і здобувачів вищої освіти в області, що відображає як демографічні тенденції, так і ймовірно нижчі конкурентні позиції ЗВО в області порівняно з тими, які входять в топи загальноукраїнських рейтингів та закордонними університетами. Так, Одеська область за кількістю закладів вищої освіти входить за цим показником до Топ-4 по Україні, в той час як згідно з результатами рейтингу ЗВО лише один з них входить до Топ-10 по Україні;

  ● Зважаючи на чинники: політичної, безпекової та економічної ситуації в Україні, попит на українську освіту серед іноземців зменшується (частка іноземних студентів - 8,9 %). Проблема міжнародної роботи ЗВО поглиблюється внутрішнім відтоком українських абітурієнтів на навчання до інших країн світу;

  ● На сьогодні до Одеської області тимчасово переміщені з окупованих територій 1 заклад вищої освіти та 5 відокремлених структурних підрозділів закладів вищої освіти. 

  Ще одним чинником, який впливає на демографічну ситуацію і на ситуацію на ринку праці, є стан сфери охорони здоров’я. У цій сфері ситуація характеризується таким:

  ●Область має достатньо розвинену систему охорони здоров'я, однак у ній спостерігаються значні територіальні диспропорції;

  ●Повномасштабне вторгнення сильно вплинуло на стан здоров’я населення. Аспекти впливу війни на здоров’я включають в собі фізичні поранення військовослужбовців та цивільних осіб, психологічні травми, що значно впливають на якість життя населення. Війна призводить також до збільшення захворюваності внаслідок як збільшення стресових навантажень, так і погіршення доступності до медичних послуг;

  ●Повномасштабне вторгнення також загострює проблему з зростаючою кількістю осіб з інвалідністю. Для прикладу, за період повномасштабного вторгнення кількість осіб з інвалідністю в Україні зросла з 2,7 млн до 3 млн;

  ●Розв’язана Російською Федерацією повномасштабна війна завдала значної шкоди системі охорони здоров’я (станом на 23.09.2024 зафіксовано 1 521 атаку на заклади системи охорони здоров'я України),  також зокрема через брак медичних кадрів в деяких районах та порушення логістичних зв’язків, що перешкоджає вчасному та повному забезпеченню населення послугами та засобами медичного призначення;

  ●Загалом по Україні спостерігається зростання попиту на послуги в сфері реабілітації (12 % населення України буде дотичним до ветеранських послуг). При цьому наявність санаторно-курортних закладів (27 санаторіїв та пансіонатів) дає можливість розвинути на їх базі мережу реабілітаційного лікування, у тому числі як закладів протезування, або ж відновлення ветеранів після протезування.

  Чутливими питаннями в сфері людського капіталу є соціальний захист і підтримка вразливих категорій населення. Тут спостерігаються такі тенденції:

  ● В області є висока потреба в соціальному захисті через високу частку соціально вразливих категорій, які і до повномасштабного вторгнення не повною мірою задовольнялись належними послугами. На обліку в органах соціального захисту населення, охорони здоров’я та Пенсійного фонду України в Одеській області наразі перебуває 142 717 осіб з інвалідністю;

  ● В рамках децентралізації не відбулося завершення реформування соціальної сфери. Відповідно деякі громади наразі неспроможні надавати соціальні послуги з визначеного державою обов’язкового пакету послуг;

  ●Повномасштабне вторгнення спричинило появу нових вразливих категорій населення, які є найбільш вразливими та потребують соціального захисту. До традиційно вразливих категорій додались ВПО, ветеранська спільнота, у тому числі особи з числа військовослужбовців, які переходять до цивільного життя, сім’ї, що постраждали внаслідок війни, включаючи втрату членів родини та втрату матеріальних ресурсів;

  ●Для нових вразливих категорій потрібно забезпечити достатній рівень соціального захисту для гарантування мінімально необхідного рівня здійснення економічних, соціальних та культурних прав. Як наслідок, поява нових вразливих категорій збільшить навантаження на фінансові видатки бюджетної сфери області.  

  Проведений аналіз за цими, а також іншими сферами, які відображають стан людського капіталу і основні чинники, що на нього впливають на основі фактичних даних і з урахуванням думки представників громадськості і різних груп стейкхолдерів, дозволили виділити такі ключові проблеми людського капіталу в Одеській області, які стримують її розвиток, а саме: 

  ●Інфраструктура для життя, роботи та розвитку не є магнітом для залучення та утримання людей в регіоні;

  ●Сезонність економіки і невідповідність кваліфікації вимогам ринку породжує низький рівень участі населення в ринку праці;

  ●Внаслідок повномасштабного вторгнення загострились проблеми вразливих груп населення;

  ●Поліетнічність регіону  актуалізує необхідність інтеркультурної інтеграції. 

  Проблема 1: Інфраструктура для життя, роботи та розвитку не є магнітом для залучення та утримання людей в регіоні. 

  Обґрунтування актуальності: Демографічні процеси виступають надзвичайно важливими індикаторами, які відображають стан і перспективи економічного розвитку регіону. З цьго погляду, стабільна тенденція до депопуляції, яка спостерігалась на Одещині протягом низки років до початку повномасштабного вторгнення, є вкрай насторожливою.

  Міграційні процеси, які зумовлені повномасштабним вторгненням, хоча й призвели до тимчасового притоку в область значної кількості ВПО, скоріше погіршують ситуацію, оскільки не можуть повною мірою якісно компенсувати  

  втрати, які несе область через виїзд за її межі людей працездатного віку, особливо жінок з дітьми, а також мобілізацію чоловічого населення працездатного віку. На сьогодні важко прогнозувати, який відсоток ВПО залишиться в області і який відсоток тих, хто виїхав за межі країни, повернеться, тому конкуренція за людський капітал буде мати тенденцію до зростання, особливо у повоєнний період. Згідно з прогнозом Інституту демографії, депопуляція в області, особливо в нецентральній її частині, буде наростати, якщо не будуть прикладені зусилля щодо підвищення привабливості регіону і мікрорегіонів в його складі для проживання.

  Значною мірою це пов’язано з ситуацією на ринку праці. Як показує аналіз, навіть в нинішніх умовах відтік населення зумовлений не тільки безпековими чинниками. Можливості для отримання якісної роботи з належним рівнем оплати праці і самореалізації було і залишається одним з ключових чинників, які визначають міграційні установки. Водночас була зафіксована низка явно виражених диспропорцій на ринку праці, які з початком повномасштабного вторгнення тільки загострились.  

  Заклади професійної, передвищої та вищої освіти не забезпечують підготовку кадрів, яка повною мірою за якістю і профілем відповідала б потребам ринку, що породжує кадрові дефіцити в певних сферах. Якщо говорити про ЗВО області, то вони здебільшого уступали в конкуренції аналогічним закладам в столиці і в інших центрах тяжіння студентської молоді. Зазвичай область привертала особливу увагу студентів із сусідніх Миколаївського та Херсонського регіонів, проте після завершення навчання більшість студентів поверталися додому або обирали міста з більшим спектром можливостей, такі як Київ. Хоча ця тенденція характерна не тільки для Одещини, але слід звернути увагу, на те що багато талановитих вихідців з області її покинули і створили основу для достатньо численної "одеської діаспори" як в інших регіонах України, так і за її межами. Зусилля щодо створення передумов для самореалізації талановитої молоді не можна визнати достатніми. Так, лише останнім часом почала розвиватись екосистема заохочення студентської молоді до підприємницької діяльності, зокрема започаткування стартапів. 

  Одночасно в області також спостерігається брак якісного житла. Значна частина житлового фонду перевищила граничні терміни експлуатації. Потребує значної модернізації інфраструктура, яка пов’язана з забезпеченням надання мешканцям якісних комунальних послуг. Існують явно виражені проблеми забезпечення транспортної мобільності через незадовільний стан місцевих доріг і громадського транспорту, недоступність транспортної інфраструктури для осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення, що загострює проблеми з доступом до якісних публічних послуг і до якісних робочих місць. Проблеми житлової, соціальної і інженерної інфраструктури лише загострюються через руйнування і притік ВПО. 

  Варто загадати й про зростаючу необхідність створення інклюзивного середовища для життя, роботи та розвитку. Наразі, переважна більшість об’єктів фізичного оточення не є інклюзивними. За результатами проведення регіональними органами з питань містобудування та архітектури обстеження та оцінки ступеня безбар’єрності об’єктів фізичного оточення і послуг для осіб з інвалідністю у 2023 році серед 1 318 об’єктів, які були обстежені, 39,78 %  є частково безбар’єрними та 35,80 % - бар’єрними^[1]. Інфраструктура має стати безбар'єрною, що у свою чергу однозначно сприятиме утриманню населення в регіоні. 

  Сукупність усіх цих чинників зумовлює необхідність приділити особливу увагу протидії негативним демографічним тенденціям в області і перетворенню її в справжній магніт для залучення і утримання людей в регіоні, особливо талановитої молоді та висококваліфікованих кадрів. 

  Проблема 2: Сезонність економіки і невідповідність кваліфікації вимогам ринку породжує низький рівень участі населення в ринку праці

  Обґрунтування актуальності: Рівень зайнятості населення в області у віці 15 років і старше становив 50,2 % населення відповідного віку, з нього у осіб віком 15–70 років – 56,5 %. Водночас показники зареєстрованого безробіття нижчі за загальноукраїнські (станом на 2021 р. 7,5 % проти 10,1 %). Це говорить про велику кількість економічно незайнятого населення, високий рівень фактичного безробіття й тіньову зайнятість. 

  Показовим є також те, що рівень заробітних плат в області є нижчим від загальноукраїнських показників. У той же час соціологічне дослідження показало, що самооцінка рівня життя респондентами в цілому дещо вища за загальноукраїнську, що також може свідчити про високу долю тіньової зайнятості. 

  Одним із чинників, які пояснюють і можливо частково компенсують ці диспропорції, є сезонний характер зайнятості в ключових галузях економіки області. Рівень безробіття є проциклічним та залежить від збільшення потреби у працівниках в літній період. Ці тенденції були характерні для ключових сфер економічної спеціалізації області - аграрного сектору, туристичної галузі, частково логістики. В результаті безробіття зменшується в літню пору року в результаті тимчасової зайнятості населення в різних галузях, де зростає попит на тимчасову роботу, а у позасезонний період – збільшується. Однак сезонні заробітки тою чи іншою мірою компенсують брак надходження в період відсутності роботи. Такі сезонні коливання також залежать і від зміни погодних умов рік від року, що теж не сприяє стабільній ситуації на ринку праці.  

  Сезонна робота в цих секторах орієнтована переважно на низькокваліфіковану робочу силу. За такої умови в багатьох секторах одночасно спостерігається дефіцит кваліфікованих кадрів. Аналіз показав явні диспропорції щодо попиту та пропозиції на ринку праці. Структура безробітних за видами економічної діяльності та структурою вакансій серед роботодавців суттєво відрізняється. Найбільше перевищення пропозиції робочої сили спостерігається у сфері державного управління, торгівлі та ремонті, транспорті, сільському господарстві. Водночас спостерігається відсутність на ринку праці достатньої кількості  кваліфікованих працівників у технічній галузі, а також в галузях переробної промисловості, освіти, охорони здоров'я. 

  На таку диспропорцію ринку праці впливає недостатня популярність робітничих професій і недостатня якість професійної і передвищої освіти, частково також – і вищої освіти. Водночас регіональне замовлення в закладах освіти Одеської області не відповідає потребам ринку праці. Технічні професії не користуються популярністю. Із 189 професій, які затребувані на ринку праці, спостерігається лише до 33-35 збігів серед професій, за якими сформовано регіональне замовлення.  

  Таким чином, трудовий потенціал регіону задіяний далеко не повною мірою. За такої умови спостерігаються одночасно диспропорція між потребами у працевлаштуванні мешканців регіону і доступом до робочих місць, які ці потреби могли б задовольнити, з одного боку, і між попитом на робочу силу відповідної кваліфікації в різних секторах економіки та спеціалізацію і наявним рівнем кваліфікації трудових ресурсів. Все це негативно впливає на перспективи економічного розвитку, що може сприяти подальшому поглибленню існуючих проблем. 

  Проблема 3: Внаслідок повномасштабного вторгнення загострились проблеми вразливих груп населення

  Обґрунтування актуальності:  на фоні повномасштабного вторгнення спостерігається загальне погіршення соціально-економічної ситуації і відповідно падіння рівня життя населення. За оцінками Світового банку^[2],  у 2022 році в Україні рівень бідності зріс з 5,5 % до 24,2 %. Це означає, що погіршилась ситуація для тих мешканців, які і раніше належали до вразливих категорій, і одночасно зросло число тих, хто до цих категорій може бути віднесений. 

  Висока потреба в соціальному захисті в області через високу частку соціально вразливих категорій не повною мірою задовольнялась і до повномасштабного вторгнення.  Для прикладу, у сфері пенсійного забезпечення, розмір пенсії в Одеській області є нижчим за середній розмір пенсійної виплати по Україні та становить 5 046, 64 грн. З початком повномасштабного вторгнення ситуація стала ще складнішою. 

  Це призвело до збільшення обсягів видатків, спрямованих на соціальний захист населення. У першому півріччі 2023 року витрати на соціальний захист досягли 9,6 % від загальної суми видатків області. Однак і за такої умови соціальні виплати не компенсують інфляцію і ріст цін.  

  Одночасно з цим з'явилися фактично нові вразливі категорії зі стабільним зростанням кількості людей, які можуть бути до них віднесені: ВПО, ветеранська спільнота, у тому числі особи з числа військовослужбовців, які переходять до цивільного життя, а також сім’ї, що постраждали внаслідок війни, включаючи втрату членів родини та матеріальних ресурсів (чисельність таких категорій у період 2014–2021 років була суттєво меншою). 

  Зростає не тільки кількість людей, які потребують соціального захисту і підтримки, а й гострота і складність проблем, що потребують вирішення.

  Водночас реформування системи соціального захисту не було завершено, багатьом громадам бракує спроможності надавати навіть базовий набір соціальних послуг. 

  Описана ситуація буде ще більше ускладнюватися, поки триває повномасштабне вторгнення. Це вимагає розробки як невідкладних, так і перспективних рішень у цій сфері. Серед пріоритетних напрямів мають бути реабілітація постраждалих, їх соціальна реінтеграція, покращання інтеграції на ринку праці, підвищення соціальної згуртованості тощо. 

  Проблема 4: Поліетнічність регіону  актуалізує необхідність інтеркультурної інтеграції

  Обґрунтування актуальності: Одеський регіон є за своїм складом поліетнічним, неоднорідним за культурними, мовними та релігійними ознаками. Помітно переважають у кількісному відношенні  п‘ять етносів – українці, росіяни, молдавани, болгари та гагаузи.  Вони нерівномірно розподілені по території регіону. Молдавани, гагаузи, болгари проживають переважно на півдні області. Північна частина області переважно заселена українцями, росіянами, молдаванами. Центральну частину населяють переважно українці та росіяни.

  Незважаючи на таке культурне різноманіття, в області не спостерігалось міжетнічного напруження, ознак дискримінації та конфліктів на національному підґрунті. Однак, враховуючи чутливість цієї теми, вона вимагає постійної уваги і запобігання проявам нетолерантної поведінки.  

  Культура є однією з тих сфер, яка може вносити свій вклад в інтеграційні процеси. Поліетнічність сприяла формування великого культурного потенціалу області. Так, в області налічується 4 495 пам’яток культурної спадщини, 9 елементів нематеріальної культурної спадщини, геодезична дуга Струве та історичний центр Одеси входять до списку об’єктів ЮНЕСКО, однак їх потенціал не використовується повною мірою для промоції регіону. До початку вторгнення набула поширення практика проведення етнографічних фестивалів і свят, які в тому числі можуть стати суттєвою складовою туристичного бренду області. 

  Особливої уваги за такої умови вимагає переосмислення російського колоніального спадку і впливу російської пропаганди. Російська культура мала значний вплив на розвиток культурного середовища області та сприйняття його населенням. Це виражається у кількості вулиць, названих на честь російських представників, пам’ятників та інших елементів культури і загалом спробах певним чином інтерпретувати історію регіону, применшуючи значення інших, неросійських культурних впливів. 

  Російський вплив у регіоні та поширення російської пропаганди зберігалися навіть у часи незалежності України. І дотепер частина регіону продовжує перебувати в зоні досяжності пропагандистських ЗМІ, які транслюють свої сигнали з території невизнаного Придністров’я. З огляду на російський вплив та безпековий фактор зі сторони самопроголошеного Придністров’я, особливі зусилля мають бути спрямовані на укріплення української національної ідентичності у жителів Одеської області. Незважаючи на це, Одеса і Одеська область в цілому, як і інші області України, які традиційно були в фокусі російських впливів і мали значний відсоток російськомовного населення, виявили високий імунітет проти сепаратизму та проявили чітку проукраїнську позицію після початку повномасштабного вторгнення. Соціологічне дослідження також підтверджує чітку підтримку населенням регіону цілісності України і її європейської і євроатлантичної інтеграції. 

  В результаті в культурному просторі Одещини відбувається зміна конфігурації регіональної ідентичності. Деколонізаційні ініціативи вперше почали досягати мети та захоплювати помітну кількість людей. Більшість населення регіону (66 %) підтримують ліквідацію символів російської культури з публічного простору (майже на рівні національного показника – 73 %). Однак це лише початок процесу, який потребує системних зусиль, широкої участі громадськості, зважених кроків водночас з чіткими кроками щодо запобігання поширення російської пропаганди і її наративів. Напрацювання нової територіальної ідентичності має як внутрішньо регіональної згуртованості, так і вищої інтеграції регіону в соціокультурний простір Півдня України і України в цілому.

  
  

  ^[1] Інформація про результати проведення регіональними органами з питань містобудування та архітектури обстеження та оцінки ступеня безбар’єрності об’єктів фізичного оточення і послуг для осіб з інвалідністю, доступ за посиланням

  ^[2]Стаття The Guardian, доступ за посиланням

• Врядування

  Ще одними чинником, який критично впливає на перспективи розвитку регіону, є ефективність та прозорість системи багаторівневого врядування в області, об’єктивно і всесторонньо оцінити які без спеціальних досліджень складно. Тому аналіз стану врядування в регіоні спирався на аналіз основних складових його системи (стан стратегічного і просторового планування, публічні фінанси, запровадження інструментів цифровізації тощо), з одного боку, і на сприйняття ситуації в області і перспектив її розвитку (як того, на що якість врядування має суттєвий вплив) на основі опитувань громадської думки, з іншого боку. 

  У рамках децентралізації та реформи місцевого самоврядування з 2020 року на території Одеської області утворено: Одеський, Болградський, Роздільнянський, Березівський, Ізмаїльський, Подільський, Білгород-Дністровський райони, 91 територіальну громаду, з них 19 міських, 25 селищних та 47 сільських. Вони об’єднують 1 174 населених пункти, з них 19 міських, 1 122 сільських та 33 селищних. 

  Просторовий розвиток Одеського регіону характеризується зростанням соціально-економічної диференціації та загостренням диспропорцій. Це призводить до формування так званих "мертвих зон" - територій депресивного розвитку з низьким рівнем соціальної інфраструктури, обсягів інвестицій, капітального та житлового будівництва, а також із низькою купівельною спроможністю та доходами населення. Водночас ці зони контрастують із розвиненими полюсами росту. 

  Малюнок 8. Ключові показники в контексті врядування Одеської області

  

  Джерело: Головне управління статистики в Одеській області 

  В контексті публічних фінансів регіон та, зокрема громади продемонстрували свою стійкість. Попри повномасштабне вторгнення та падіння економіки, фактичні надходження до зведеного бюджету Одеської області зросли у 2022 році (порівняно з 2021 роком) на 16,3 %. Більш стійке протистояння викликам стало можливим з проведенням реформи децентралізації, яка дала змогу органам місцевого самоврядування отримати автономні, самостійні, належні фінансові ресурси. Водночас обсяги видатків мали незначне скорочення - на 3,9 %. 

  Проведений з метою надання об’єктивної та всебічної оцінки перспектив розвитку регіону в контексті врядування аналіз стану розроблення документів стратегічного та просторового планування показав таке:

  ●В області були розроблені і схвалені рішеннями Одеської обласної ради від 03.03.2020 Стратегія розвитку Одеської області на 2021-2027 роки (зі змінами) і План заходів з її реалізації на період 2021-2023 років, які не стали повною мірою документами, які визначають пріоритети розвитку області, в тому числі через негативний вплив на ситуацію в області таких чинників як пандемія COVID-19 та початок повномасштабного вторгнення;

  ●Станом на 01.01.2025  затверджені стратегії розвитку мають 56 з 91 громади області (62 %), 30 громад продовжують процес розробки відповідних документів (33 %), п'ять громад не мають власних стратегічних планів. Що стосується обласного центру, то стратегія розвитку Одеси була розроблена на період до 2022 року і з 2023 року триває розробка нової. Ситуація із стратегічним плануванням ускладнюється тим, що в нинішній ситуації громади вимушені концентруватись здебільшого на вирішенні невідкладних проблем;

  ●Незважаючи на те, що в умовах воєнного стану з’явилась потреба в нових підходах просторового планування, через відсутність фінансування переважна більшість громад не має відповідних рішень щодо розроблення планів, програм та планувальних документів, що гальмує розвиток громад.

  Стан публічних фінансів при цьому характеризується таким:

  ●Структура доходів зведеного бюджету Одеської області майже на 60 % формується за рахунок податкових надходжень до бюджету. Попри воєнний стан, тенденція до приросту в частині податкових надходжень збереглася у 2022 році. Офіційні трансферти є другою за часткою сферою надходжень до зведеного бюджету області;

  ●Зведений бюджет Одеської області, як і інших областей України, суттєво залежав від доходів місцевих бюджетів від ПДФО з військовослужбовців, що дозволило зберегти стабільність бюджетних показників. Однак надходження до бюджетів громад і відповідно зведений бюджет зазнають у 2024 році суттєвих змін через зміни порядку зарахування ПДФО з військовослужбовців;

  ●У структурі видатків найбільшу частку мають такі статті як освіта (41 %), економічна діяльність (18 %) та загальнодержавні функції (15 %);

  ● До 30 % територіальних громад є неспроможними повністю задовольнити свої фінансові потреби.

  Впровадження цифрових інструментів є одним з ключових чинників підвищення ефективності та прозорості врядування на всіх рівнях, а також якості публічних послуг. Аналіз цієї сфери показав:

  ●Зростає цифровізація послуг серед населення через впровадження електронної системи управління та документообігу в органах влади, а також цифрової трансформації у сферах охорони здоров'я, освіти та соціального захисту. Це у свою чергу відобразилось на покращанні доступності та якості надання послуг для жителів регіону;

  ●Найбільш популярні серед жителів регіону електронні послуги, пов’язані з медичним обслуговуванням (36 % опитаних мешканців скористались онлайн-записом до лікаря у 2023 році);

  ●Проєкти цифрової трансформації найбільше впроваджуються у сфері охорони здоров’я (онлайн-запис до лікаря, отримання COVID-сертифікатів тощо) та у сфері освіти (впровадження електронних щоденників та журналів, шкільних STEM-лабораторій з програмним забезпеченням) і соціального захисту;

  ●Станом на 2024 рік мережа ЦНАП покриває абсолютно всі територіальні громади області. Впровадження цифровізації у наданні адміністративних послуг сприяла підвищенню рівня задоволеності жителів громад Одеської області наданням публічних послуг до 54 % у 2023 році;

  ●Доступність надання адміністративних послуг для маломобільних груп населення, у тому числі на дому, забезпечується запуском Мобільних валіз ЦНАП (функція доступна в 11 ЦНАП у 2023 році), що значно покращує доступність послуг.

  Потенціал підвищення якості врядування пов'язаний з розширенням громадської участі в прийнятті і реалізації управлінських рішень. Згідно з проведеним аналізом, стан інституцій громадянського суспільства і їхньої активності характеризується таким:

  ● За період становлення громадянського суспільства, громадський сектор області розширив свою участь у розвитку території від точкових локальних ініціатив до масштабних перетворень;

  ●Водночас, незважаючи на велику кількість зареєстрованих громадських організацій (6 068), значна частина ГО Одещини не веде активної діяльності;

  ●Більшість ГО, що зареєстровані в області, поширюють свою діяльність на територію обласного центру (близько 56 %) і рідко охоплюють інші населені пункти. На міста у середньому припадає 1,75 діючих громадських об’єднань
  на 1 000 осіб наявного населення, на райони – лише 0,81, тобто в 2 рази менше;

  ●Останніми роками достатньо розвинулись інструменти громадської участі на рівні громад;

  ● В Одеській області існують успішні приклади функціонування консультативно-дорадчих органів на рівні місцевого самоврядування;

  ●Кризові ситуації, з якими зіштовхнулось громадянське суспільство, показали високу готовність волонтерських рухів до самооб’єднання та активізації.

  Опитування громадської думки^[1], проведене в області у вересні – жовтні 2023 року показало, зокрема,таке:

  ●Майбутні перспективи розвитку області оптимістично оцінює 80 % опитаних, що загалом корелює з оптимістичною оцінкою майбутнього України (76 %). Однак спостерігається тенденція серед мешканців області до менш оптимістичної оцінки перспектив розвитку громад, в яких вони проживають (71 %), особливо на Півночі (59 %). Як зазначалось вище, ті, хто нижче оцінюють перспективи розвитку власних громад, більше схильні до можливої міграції за межі області;

  ●Серед пріоритетів майбутнього розвитку респонденти називали перш за все підвищення прозорості ухвалення рішень (61 %) та вирішення актуальних економічних проблем (створення робочих місць, підвищення доходів населення, підтримка малого та середнього бізнесу – 33-41 %), а також розвиток системи охорони здоров’я (33 %). Поширеність корупції також була названа серед бар'єрів розвитку області поряд з еміграцією населення, браком інвестицій та кваліфікованих кадрів. 

  Питання ефективності і прозорості врядування також піднімалось в ході опитування представників ОМС та інтерв’ю з іншими категоріями стейкхолдерів. 

  Узагальнення отриманих при аналізі висновків та результатів консультацій з різними категоріями стейкхолдерів дозволило виділити три ключові проблеми в сфері врядування, які перешкоджають збалансованому регіональному розвитку, а саме:

  ●Відсутність консолідованої візії майбутнього та коаліції навколо неї не дозволяє забезпечити сталість розвитку регіону;

  ●Громади не мають достатньої спроможності конвертувати наявні ідеї в розвиткові проєкти, залучати під них фінансування та забезпечити їх імплементацію;

  ●Недостатня прозорість процесів врядування обумовлює сприйняття корупції як ключової перепони для розвитку регіону. 

  Проблема 1: Відсутність консолідованої візії майбутнього та коаліції навколо неї не дозволяє забезпечити сталість розвитку регіону. 

  Обґрунтування актуальності: Хоча більшість ключових стейкхолдерів і представників широкої громадськості загалом поділяють думку щодо наявності у регіону хороших перспектив для майбутнього розвитку (перш за все в силу його географічного положення і геостратегічної важливості), серед них відсутнє консолідоване бачення того, яким чином цей потенціал має бути реалізований. Прогнози щодо майбутнього здебільшого базувались на екстраполяції тих напрямків розвитку, на яких ґрунтувалась економіка регіону в минулому, і на очікуванні інвестицій. Водночас достатньо часто звучало розуміння того, що регіон після початку повномасштабного вторгнення потребує переосмислення свого позиціонування як в контексті економічних, так і в контексті культурних смислів, оскільки ті, які становили основу економічної спеціалізації області і територіальної ідентичності її мешканців, значною мірою поставлені під сумнів.

  Аналіз розроблених раніше стратегій розвитку територіальних громад вказує на те, що здебільшого громади не використовують повноцінний стратегічний підхід, визначають відносно схожі стратегічні цілі та завдання та не завжди враховують рівень розвитку та унікальні конкурентні переваги кожної окремої громади. Скоріше формальний підхід до стратегічного планування і невисокий рівень охопленості цим процесом територіальних громад, які спостерігались до останнього часу, свідчить про те, що бракувало системного опрацювання стратегічного бачення розвитку регіону в цілому і місця громад в цьому процесі. Показники відносно нижчого рівню оптимізму мешканців щодо майбутнього власних громад (ніж регіону і країни в цілому) є наслідком цього і, відповідно до результатів опитування, однією з ключових причин можливої міграції мешканців за межі регіону, що створює ризики посилення депопуляції і погіршення перспектив його розвитку. Представники ОМС громад і громадськості області в цілому продемонстрували високу зацікавленість в залученні до процесу стратегування, коли їм такі можливості надавались (участь в опитуваннях, форумах відновлення, які проводились в області в 2023 році). 

  За відсутності консолідованого бачення розвитку регіону зміни в обласному керівництві, які відбувались декілька разів протягом останніх років, також не сприяли сталості пріоритетів регіонального розвитку. 

  Проблема 2: Громади не мають достатньої спроможності конвертувати наявні ідеї в розвиткові проєкти, залучати під них фінансування та забезпечити їх імплементацію. 

  Обґрунтування актуальності: Територіальні громади в Одеській області намагаються розробляти проєкти, спрямовані на покращання життя та розвивати свої території, проте часто вони не доходять до етапу реалізації або впроваджуються з мінімальним результатом. Аналіз участі громад в різного роду конкурсах проєктних заявок в рамках програм підтримки міжнародних донорів свідчить про достатню високу зацікавленість в залученні зовнішніх ресурсів, однак результативність участі в таких конкурсах загалом невисока. 

  Брак необхідних компетенцій серед ОМС (або їх недостатній рівень), - в першу чергу в сфері проєктного менеджменту, знання іноземних мов, розуміння підходів до міжнародної співпраці і взаємодії з міжнародними партнерами тощо - є достатньо поширеною проблемою в ОМС в цілому по Україні на даний момент. Так, за даними Центру соціологічних досліджень, децентралізації та регіонального розвитку, щонайменше 84 % громад не мали досвіду проєктного менеджменту у 2022 році, а у 62 % громад проєктною роботою займається голова або ініціативні співробітники (станом на 2021 рік^[2]). Особливо ця проблема стосується невеликих, здебільшого сільських громад, але брак спроможності до залучення і реалізації проєктів, які підтримуються міжнародними партнерами, на різних рівнях врядування в оновленій ДСРР відзначений як один з актуальних викликів для планування майбутнього регіонального розвитку. 

  Наразі не сприяє подоланню цієї проблеми відносно низьке територіальне покриття області мережею громадських організацій, які часто можуть виступати партнерами органів влади в напрацюванні і реалізації нових проєктів, а також сприяти подоланню зазначеного браку компетенцій. 

  В останні роки Агенція регіонального розвитку Одеської області намагається сприяти вирішенню даної проблеми, надаючи громадам доступ до актуальної інформації про можливості залучення допомоги міжнародних партнерів та організацій, допомогаючи у підготовці проєктних заявок та організації тренінгів та інших форм підвищення компетентностей посадовців, але цього наразі недостатньо для вирішення проблеми. 

  Проблема 3: Недостатня прозорість процесів врядування обумовлює сприйняття корупції як ключової перепони для розвитку регіону. 

  Обґрунтування актуальності: В Україні за останні роки розбудована система органів по боротьбі з корупцією, яка, незважаючи на наявність критичних оцінок щодо деяких її елементів, значно підвищила свою ефективність щодо виявлення фактів корупції серед посадовців, в тому числі вищих рівнів влади. Зростання кількості виявлених корупційних правопорушень є показником ефективності цієї боротьби, але одночасно сприймається суспільством як підтвердження поширеності корупції. 

  Це слід враховувати, говорячи про те, що Одеська область, згідно з даними Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК)^[3], входить до у трійки регіонів за кількістю записів у Реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, хоча й уступає за цим показником регіонам-лідерам у цьому антирейтингу в 1,5 рази. Публічність такої інформації сприяє тому, що, згідно з результатами соціологічного дослідження, 83 % опитаного населення області вважають корупцію скоріше або дуже поширеною в регіоні, що дещо вище загальнонаціонального показника – 71 %. Така ситуація сприяє формуванню негативного іміджу регіону, а серед його мешканців сприйняття корупції як однієї з ключових перешкод його успішного розвитку. 

  У цій ситуації критично важливо для області посилення заходів щодо профілактики корупційних правопорушень і формування атмосфери нульової терпимості до корупції. Новий очільник Одеської ОВА, який був призначений в травні 2023 року, оголосив боротьбу з корупцією в області одним із своїх пріоритетів. В області впроваджується ціла низка антикорупційних заходів та достатньо активно відбувається цифровізація в органах влади різного рівня. Утім рівень довіри до представників місцевої і регіональної влади наразі залишається невисоким.
  У згаданому соціологічному дослідженні відносно переважають нейтральні або невизначені оцінки представників влади обласного і місцевого рівня (від третини до половини респондентів) при тому, що від чверті до третини оцінюють їх роботу добре. 

  Потенціал зростання рівня довіри і подолання сприйняття корупції як ключової перепони для розвитку регіону значною мірою пов'язаний з підвищенням рівня прозорості влади на регіональному рівні і на рівні громад. У ситуації, яка склалася, це вимагає напрацювання і реалізації системного підходу щодо впровадження політики нульової терпимості до корупції і, як наслідок, підвищення рівня довіри до влади і покращання іміджу регіону.

  
  

  ^[1] Опитування проводилось Київським міжнародним інститутом соціології у серпні-жовтні 2023 року на замовлення Одеської ОВА та Швейцарсько-українського проєкту DECIDE – “Децентралізація для розвитку демократичної освіти”. Опитування здійснювалося методом телефонних інтерв’ю. Вибірка 1 600 респондентів, які на момент опитування перебували в Одеській області.

  ^[2] Проєктний менеджмент на рівні територіальних громад: проблеми та можливі рішення, доступ за посиланням

  ^[3] НАЗК оприлюднило рейтинг областей за рівнем корупції, доступ за посиланням