Інформація про документ

Суб'єкт, відповідальний за подання даних

Дані про затвердження документа

Загальна частина

1.1   Загальний опис області

 

Географічне розташування

Чернігівська область знаходиться на крайній півночі України в басейні р. Десни та є однією з найбільших за площею областей держави – 31,9 тис. км², що становить 5,3% площі України. Центр області – місто Чернігів. Область межує на північному заході з Гомельською областю білорусі, на півночі – з Брянською областю росії, на сході – з Сумською, на заході та південному заході – з Київською і на півдні – з Полтавською областями України та розташована у двох фізико-географічних зонах – Поліссі та Лісостепу.

Протяжність державного кордону в межах Чернігівської області – 457,7 км (суходолом – 205,0 км та річкою – 252,7 км), з них з білоруссю – 232,6 км, з росією – 225,1 км).

Рисунок 1. Чернігівська область на карті України

 

Адміністративно-територіальний устрій

У складі Чернігівської області – 5 районів, 57 територіальних громад, з них 24 селищні (42,1%), 17 сільських (29,8%), 16 міських (28,1%). Населених пунктів – 1509 (сіл – 1407, селищ – 86, міст –16).

До складу Корюківського району входить 5 територіальних громад: Корюківська міська, Менська міська, Сновська міська, Сосницька селищна, Холминська селищна. Адміністративним центром Корюківського району є місто Корюківка.

До складу Ніжинського району входить 17 територіальних громад: Батуринська міська, Бахмацька міська, Бобровицька міська, Борзнянська міська, Вертіївська сільська, Височанська сільська, Дмитрівська селищна, Комарівська сільська, Крутівська сільська, Лосинівська селищна, Макіївська сільська, Мринська сільська, Ніжинська міська, Новобасанська сільська, Носівська міська, Плисківська сільська, Талалаївська сільська. Адміністративним центром Ніжинського району є місто Ніжин.

До Новгород-Сіверського району входить 4 територіальні громади: Коропська селищна, Новгород-Сіверська міська, Понорницька селищна, Семенівська міська. Адміністративним центром Новгород-Сіверського району є місто Новгород-Сіверський.

До Прилуцького району входить 11 територіальних громад: Варвинська селищна, Ічнянська міська, Ладанська селищна, Линовицька селищна, Малодівицька селищна, Парафіївська селищна, Прилуцька міська, Срібнянська селищна, Сухополов’янська сільська, Талалаївська селищна, Яблунівська сільська. Адміністративним центром Прилуцького району є місто Прилуки.

До Чернігівського району входить 20 територіальних громад: Березнянська селищна, Гончарівська селищна, Городнянська міська, Деснянська селищна, Добрянська селищна, Іванівська сільська, Киїнська сільська, Киселівська сільська, Кіптівська сільська, Козелецька селищна, Куликівська селищна, Любецька селищна, Михайло-Коцюбинська селищна, Новобілоуська сільська, Олишівська селищна, Остерська міська, Ріпкинська селищна, Седнівська селищна, Тупичівська сільська, Чернігівська міська. Адміністративним центром Чернігівського району є місто Чернігів.

Більша частина громад області невелика за чисельністю населення – у 17 громадах кількість населення не перевищує 5 тис. осіб, на території 24 громад проживає від 5 до 15 тис. жителів, на території 13 громад проживає від 15 до 50 тис. осіб. Лише в 3 громадах області населення становить більше 50 тис. осіб – Чернігівській, Ніжинській, Прилуцькій міських громадах, які виступають основними центрами розселення області.

Рисунок 2.  Адміністративно-територіальний устрій Чернігівської області

Сценарій розвитку

Стратегічне бачення розвитку регіону

Механізм реалізації

Система моніторингу та оцінки результативності реалізації Стратегії

Тенденції та основні проблеми соціально-економічного розвитку регіону

• Природно-ресурсний потенціал

  Природно-ресурсний потенціал області розглядається в розрізі земельних, водних, лісових ресурсів, природно-заповідного фонду, мінерально-сировинних ресурсів, інженерно-будівельних умов, історико-культурного потенціалу.

   

  Земельні ресурси

  Загальний земельний фонд Чернігівської області станом на 01.01.2019  (останні дані) складає 3190,3 тис. га, що становить 5% площі земельних угідь України.

  У структурі земельного фонду Чернігівщини сільськогосподарські угіддя становлять 2060,4 тис. га (64,6%), ліси і інші лісовкриті площі – 700,0 тис. га (21,9%), забудовані землі – 127,7 тис. га (4,0%), відкриті заболочені землі – 126,3 тис. га (4,0%), під водою – 67,8 тис. га (2,1%), чагарникова рослинність природного походження 47,8 тис. га (1,5%), відкриті землі без рослинного покриву – 27,4 тис. га (0,9%) та інші землі 32,9 тис. га (1,0%).

  У сільськогосподарських угіддях рілля займає 70,7% (1455,9 тис. га), сіножаті - 14,4% (296,8 тис. га), пасовища - 12,7% (262,0 тис. га), багаторічні насадження - 1,2% (24,1 тис. га), перелоги - 1,0% (21,6 тис. га).

  Чернігівська область має унікальне природно-кліматичне розташування, адже розміщена у двох фізико-географічних зонах: Поліссі та Лісостепу, що значною мірою зумовило дуже складну структуру ґрунтового покриву. Найбільш поширеними для області є дерново-підзолисті ґрунти та сірі лісові, темно-сірі і чорноземи опідзолені.

  Досвід землеробства засвідчує, що найважливішою умовою сталого та безпечного виробництва сільськогосподарської продукції є постійна турбота про збереження та підвищення родючості ґрунтів. Це питання набуває особливої гостроти для умов Чернігівщини, ґрунтовий покрив якої сформований, в основному, малогумусними ґрунтами легкого гранулометричного складу, що визначило їх низьку ємність вбирання, невисоку буферність, малу насиченість ґрунтовими колоїдами, а відтак, підвищену вразливість від техногенного та антропогенного впливу.

   

  Водні ресурси

  Чернігівська область розташована в басейні річки Дніпро в суббасейнах Верхнього Дніпра та річки Десна, суббасейні середнього Дніпра.

  В басейні річки Десна формується біля 22 % поверхневого стоку р. Дніпро та біля 15 % стоку всіх річок України.

  Річкова мережа області досить розвинена, середня густина річкової мережі становить 0,24 км/км².

  За результатами інвентаризації водних об’єктів, проведеної у 2021 році, на території області нараховується 265 річок.

  Відповідно до класифікації річок України, річки області поділяються на:

  - 2 великі – Дніпро (124 км) та Десна (534 км);

  -  8 середніх – Сож (30 км), Трубіж (15 км), Супой (15 км), Удай (228 км), Судость (17 км), Сейм (65 км), Снов (210 км), Остер (188 км), (загальна протяжність 768 км);

  - 255 малих (загальна протяжність 4374 км).

  Поверхневі водні ресурси складаються з місцевого стоку, який формується у річковій мережі на власній території, транзитного, що надходить із суміжних країн по Дніпру, Десні та її притоках, стоку, який надходить із суміжних областей, підземних вод і запасів води, зосереджених у водоймах, озерах і болотах області.

  Річки мають змішаний тип живлення, переважно атмосферний, з помітною участю ґрунтових вод (снігове живлення – близько 50%, дощове – 30%, підземне – 20%). Характерними є чітко виражена весняна повінь, низька літня межень, що інколи переривається дощовими паводками, та дещо підвищене стояння рівнів восени внаслідок дощів та взимку через відлиги. У період весняної повені спостерігаються найбільші підйоми рівнів води – вода виходить на заплаву, річка проносить від 40 до 80% річного стоку.

  Озера Чернігівщини, яких за результатами інвентаризації водних об’єктів 2021 року на території області налічується 833, в основному розташовані у заплавах великих річок – Дніпра та Десни (595 озер). Режим рівнів озер непостійний, оскільки їх живлення здійснюється водами різного походження – атмосферні опади, поверхневий стік з прилеглого водозбору, підземні води у вигляді джерел та завдяки гідрологічному зв’язку з річками, що протікають поруч.

  Штучні водойми – водосховища та ставки використовуються, здебільшого, для риборозведення, рибогосподарських потреб, а також як протиерозійні і протипожежні водойми. За результатами інвентаризації водних об’єктів 2021 року на території області побудовано: 19 водосховищ площею водного дзеркала 1,6 тис. га і об’ємом 39,2 млн м³; 729 руслових ставків площею водного дзеркала 4,6 тис. га і об’ємом 81,2 млн м³; 1001 нерусловий ставок площею водного дзеркала 2,0 тис. га і об’ємом 3,3 млн м³; 11 наливних ставків площею водного дзеркала 0,5 тис. га і об’ємом 5,9 млн м³; 8 комплексів технологічних водойм площею водного дзеркала 1,9 тис. га і об’ємом 31,3 млн м³.

  Постійного і сезонного підтоплення природного та техногенного характеру, в залежності від кліматичних умов, зазнають ділянки земель на площі близько 150 км² (0,5% від загальної площі області). У зоні підтоплення знаходяться 36 населених пунктів. Найінтенсивніше процеси підтоплення відбуваються на територіях, що прилягають до заплав річок, ділянок у зонах впливу водосховищ та каналів, а також на територіях з природними пониженнями рельєфу.

  Площі підтоплення територій та інтенсивність процесу постійно змінюються. У районах, де домінуючими чинниками є природні (кліматичні), у багатоводні роки процес активізується.

  У зв’язку із геологічною будовою, рельєфом, кліматичними умовами і значною лісистістю територія області вирізняється значною заболоченістю. Особливо поширені болота у поліській частині, в заплавах Дніпра, Десни та їхніх приток.

   

  Лісові ресурси

  Чернігівщина – лісовий край, середня лісистість території області складає 20,9% і за останні 20 років зросла на 0,6%. Загальна площа земель лісового фонду становить 740,2 тис. га, у т. ч. вкриті лісом землі – 659,9 тис. га, та нараховує 56 лісокористувачів. Область лежить у зонах мішаних лісів і лісостепу.

  Лісистість території області нерівномірна й коливається від 37-41% (Новгород-Сіверський, Корюківський райони) до 8-11% (Прилуцький район).

  На півночі Чернігівщини переважають мішані ліси – сосна, дуб, береза, осика, чорна вільха, граб (лише в західній частині), тополя; в південному лісостепу – невеликі, переважно, дубові ліси.

  Лісовий фонд як області, так і України, є високопожежонебезпечним об’єктом. Охорона лісів від пожеж – один із найбільш важливих напрямків діяльності лісокористувачів. Значна частка хвойних насаджень, наявність територій, забруднених радіонуклідами, зумовлюють високий та середній клас пожежної небезпеки.

  Найбільш пожежонебезпечними є лісові землі з I класом пожежної небезпеки. Їх частка складає 24% від загальної площі лісів державних підприємств Чернігівської області, які входять до сфери впливу Держлісагентства. Загалом найбільші площі лісів зосереджені в Корюківському, Новгород-Сіверському та Чернігівському районах.

   

  Природно-заповідний фонд

  У 2016 році була  розроблена Схема регіональної екомережі Чернігівської області, яка була затверджена рішенням Чернігівської обласної ради від 23.02.2017 №18-8/VІІ «Про затвердження Регіональної схеми екологічної мережі Чернігівської області».

  Станом на 01.01.2024 мережа природно-заповідних територій регіону нараховує 681 об’єкт загальною площею 263316,573 га, що становить 7,9 % площі області. Чернігівська область посідає 1 місце в Україні за кількістю заповідних територій, 4 – за відсотком територій природно-заповідного фонду місцевого значення  та 13 – за загальним відсотком заповідання.

  Природно-заповідний фонд (далі – ПЗФ) складають 8 категорій об’єктів: Ічнянський (площею 9665,8 га) та Мезинський (площею 31035,2 га) національні природні парки, частина національного природного парку «Залісся» (площею 1287,5 га), регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» (78753,95 га), регіональний ландшафтний парк «Ніжинський» (6122,6991 га), регіональний ландшафтний парк «Ялівщина» (площею 168,7 га), 461 заказник, 141 пам’ятка природи, 19 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, 53 заповідні урочища, дендропарки «Тростянець» загальнодержавного значення та «Прилуцький» місцевого значення, Менський зоопарк загальнодержавного значення. Чернігівщина має значний потенціал до збільшення відсотку заповідності.

  За інформацією, наданою власниками та користувачами земель, на яких знаходяться об’єкти природно-заповідного фонду області, 11 заповідних об’єктів зазнали пошкоджень під час ведення бойових дій.

   

  Мінерально-сировинні ресурси

  Уся територія Чернігівської області в геоструктурному відношенні розташована в межах Дніпровсько-Донецького артезіанського басейну. Основні водоносні горизонти підземних питних і технічних вод приурочені до відкладів четвертинних, представлених середньо-крупнозернистими пісками; палеогенових, представлених дрібно-різнозернистими пісками; верхньо- та нижньокрейдяних, представлених дрібно-різнозернистими пісками та крейдою; юрських, представлених середньо-різнозернистими пісками. За хімічним складом води гідрокарбонатні натрієві, магнієво-кальцієві, кальцієво-натрієві.

  Мінерально-сировинна база Чернігівської області налічує майже 290 родовищ з облікованими запасами, 50% яких належить до паливно-енергетичної групи, 43,5% – до сировини для будівельних матеріалів, 5,5% – до підземних вод та 1% – до інших.

  Загальнодержавне значення мають запаси нафти. Нафтогазоконденсатні родовища зосереджені в Прилуцькому районі (Монастирищенське, Тростянецьке, Малодівицьке, Ромашівське нафтові родовища, Леляківське, Гнідинцівське нафтогазоконденсатні родовища) і входять до Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної області. Найбільші нафтові родовища – Леляківське та Гнідинцівське. На території області виявлено ще 8 нафтогазових перспективних об’єктів, підготовлених до глибинного буріння.

  Велике значення мають запаси високоякісних скляних пісків (Чернігівський район), родовища крейди у Новгород-Сіверському районі  та цегельної сировини по всій території області. У Прилуцькому районі знаходиться родовище бішофіту (Новоподільське).

  За інформацією Державної служби геології та надр України в Чернігівській області налічується 73 виданих спеціальних дозволи на користування надрами, а саме: нафта, газ – 28; торф – 4; пісок, суглинок – 16; бішофіт – 1; підземні води –24.

   

  Історико-культурний потенціал

  Чернігівська область має значний історико-культурний потенціал. В області на державному обліку перебуває 6411 (10869 із внутрішньокомплексними) об’єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, археології, історії та монументального мистецтва:

  – 186 (1788) національного значення: 135 архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, 27 (1726) археології, 23 (56) історії, 1 (6) монументального мистецтва;

  – 4725 (7069) місцевого значення: 175 архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, 2456 (4251) археології, 2002 (2726) історії, 92 (92) монументального мистецтва;

  – 1498 (2012) щойно виявлених об’єктів: 1094 (1515) археології, 346 (435) історії, 58 (62) монументального мистецтва.

  Область має найбільшу в Україні кількість збережених пам’яток давньоруської архітектури у наземних об’ємах та в археологізованих залишках (Спасо-Преображенський собор ХІ ст., Борисоглібський собор ХІІ ст., Успенський собор ХІІ ст., Іллінська церква ХІІ ст., П’ятницька церква ХІІ-ХІІІ ст., Юрієва божниця ХІІ ст.).

  Мережа закладів культури Чернігівської області налічує 715 закладів культури клубного типу, 570 бібліотек, 5 театрально-видовищних підприємств (4 – театри та 1 – обласний філармонійний центр фестивалів та концертних програм), 39 музейних закладів (35 музеї, 3 – заповідники, 1 – меморіальний комплекс), 39 мистецьких шкіл, 2 фахових коледжі, 1 зоопарк.

  Внаслідок бойових дій на території області зруйновано/пошкоджено 151 об’єкт культурної інфраструктури: 105 закладів культури (музеї, бібліотеки, школи мистецтв, будинки культури тощо), 24 (50 з внутрішньокомплексними) пам’яток археології та історії, 22 культові споруди. Пошкодження зазнала Тріумфальна арка (пам’ятка архітектури національного значення) – об’єкт Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім».

   

• Демографічна ситуація

  Чернігівщина має складну демографічну ситуацію. Скорочення чисельності населення на Чернігівщині почалося з 1966 року. Інтенсивне зменшення населення спостерігалося з 1994 по 2007 роки (від 15,7 тис. за рік у 1997 році, до 19,3 тис. у 2005 році). Упродовж 2021 року кількість жителів області скоротилася на 17,4 тис. осіб. На 1 січня 2022 року (останні статистичні дані) у Чернігівській області проживали 959315 осіб, з них 34% – сільські жителі, 282,7 тис. осіб – у  обласному центрі – місті Чернігові.

  
  

  

   

  Рисунок 3. Динаміка чисельності населення, на 1 січня

   

  Широкомасштабне вторгнення ще більше поглибило демографічну ситуацію в регіоні.

  У 2022 році в області народилося на 11,5% менше немовлят, ніж у 2021 році, та на 20,2% менше до кількості народжених у 2020 році. Зберігалася тенденція перевищення кількості померлих над живонародженими – на 100 померлих нараховується 25 живонароджених.

  Демографічна ситуація  на Чернігівщині є більш складною, ніж у країні загалом. Як за коефіцієнтом народжуваності, так і смертності регіональні характеристики виявляються одними з найгірших в Україні (народжуваність по області – 5,5 проміле проти 7,3 по Україні, смертність – 22,0 і 18,5 проміле відповідно).

  Для сільської місцевості цей розрив є ще разючішим: народжуваність 5,1 проти 7,9 проміле по Україні, смертність – 28,4 проти 19,7 проміле відповідно.

  Протягом 2023 року органами державної реєстрації актів цивільного стану Чернігівської області було зареєстровано біля 4 тис. актових записів про народження та біля 16,5 тис. актових записів про смерть. Зважаючи на таку тенденцію та у зв’язку з виїздом за кордон або переїздом в інші області молодих жінок регіону, демографічна ситуація може значно погіршитись, особливо у прикордонних населених пунктах.

  Крім того, Чернігівська область є однією з найбільших в Україні за територією (5,3% площі України), при цьому, за наявними статистичним даними, станом на 01.01.2022 густота населення є найменшою серед регіонів країни і становить 30,1 осіб на 1 км², що вдвічі менше середнього значення по країні.

  Населення області розподілене досить не рівномірно по її території. Без урахування Чернігівської, Ніжинської та Прилуцької громад найвища щільність населення (понад 35 осіб/км²) характерна для Ладанської, Киїнської та Бахмацької громад, найнижча (менше 10 осіб/км²) – Гончарівської та Любецької.

  У багатьох громадах частка адміністративного центру в загальній чисельності населення перевищує 50%. Це призводить до того, що фактична щільність розселення мешканців у громадах є значно нижчою, і в 26 громадах вона становить менше 10 осіб/км², а в окремих громадах – і менше 5 осіб/км². Загалом у Чернігівській області в центрах територіальних громад на 01.01.2022 проживало 67% мешканців області, а щільність населення без урахування центрів громад становила 9,8 осіб/км².

  Загалом можна констатувати, що демографічна ситуація в області має ознаки критичної.

  

  Рисунок 4. Щільність населення у громадах Чернігівської області з урахуванням чисельності центру громади

   

   

  

   

  Рисунок 5. Щільність населення у громадах Чернігівської області без урахування чисельності центру громади

• Гендерний профіль області

  Актуальною проблемою для регіону є суттєвий гендерний дисбаланс. Зокрема, частка чоловіків у складі постійного населення – 45,5% (432,3 тис. осіб), жінок – 54,5% (518,5 тис. осіб). У розрахунку на кожну тисячу чоловічого населення припадало 1199 жінок (у міській місцевості – 1201, у сільській – 1195).

   

  Таблиця 1

  Вікова структура населення

  	Жінки	Чоловіки	Разом
  дошкільний вік (0-6)	4,5%	5,7%	5,0%
  шкільний вік (7-17)	9,8%	12,2%	10,9%
  працездатне населення (18-59)	52,0%	61,1%	56,1%
  старше за працездатне населення (60+)	33,7%	21,0%	27,9%

   

  Гендерний розрив середньої очікуваної тривалості життя у 2021 році становив 11,4 років на користь жінок. При середній очікуваній тривалості життя при народженні у 68,9 роки, для чоловіків цей показник станом на 01.01.2022 складав лише 63,4 років, тоді як для жінок – 74,7 роки (в Україні – відповідно 65,16 роки та 74,36 роки). У різних вікових групах співвідношення частки жінок та чоловіків значно коливається в залежності від вікової групи. Чоловіки переважають у вікових групах до 41 року, жінки – з 43 років та старші. Найбільш збалансована чисельність 41-річних чоловіків та жінок – на 1000 чоловіків припадало 996 жінок.

  

  Рисунок 6. Структура населення Чернігівської області за статтю та віком

  Таку структуру населення області підтверджують і дані Національної служби здоров’я України. Станом на кінець 2024 року у статево-віковій піраміді відповідно до розподілу декларацій про вибір лікаря первинної медичної допомоги домінують жінки (55,1%) та старша вікова група 40-64 років (37,6%).

   

  

  Рисунок 7. Статево-віковий розподіл декларацій про вибір лікаря первинної медичної допомоги

   

  У складі робочої сили у 2021 році нараховувалось 225,0 тис. жінок та 231,3 тис. чоловіків. Рівень участі жінок у робочій силі зменшився з 50,3% у 2019 році до 48,4% у 2021 році.

  Чисельність зайнятих жінок зменшилася з 221 тис. у 2019 році до 199,8 тис. у 2021 році, чоловіків - з 216,2 тис. до 200,3 тис. Рівень зайнятості жінок був нижчим на 10% від чоловіків і склав 43% у 2021 році проти 53,6% у чоловіків. Кількість безробітних жінок зросла з 18,3 тис. до 25,2 тис., у той час як рівень безробіття чоловіків залишався стабільним (31 тис. осіб). Рівень безробіття серед чоловіків стабільно вищий ніж у жінок (серед жінок зріс з 7,6% до 11,2%, тоді як серед чоловіків становив 13,4%).

  Різниця між заробітною платою жінок та чоловіків спостерігається майже у всіх сферах економічної діяльності. Гендерний розрив в оплаті праці в області у IV кварталі 2021 року склав 18,9%, що є трохи більшим за середній показник по Україні (18,4%). Цей розрив зменшується з роками (21,3% у 2019 році, 17,4% у 2020 році), але зберігається глобальна проблема.

  Участь жінок, що представляють різні групи, у процесі ухвалення рішень є важливою для вирішення питань ґендерної нерівності в сталому регіональному розвитку.

  У Чернігівській області станом на 01.01.2024 частка жінок-керівників у юридичних осіб становила 30,2% (по Україні - 29,2%), а серед фізичних осіб-підприємців 48,4 % (по Україні – 47,5%). На 01.01.2022 частка жіночого керівного складу у юридичних осіб – була на рівні 30,1% (по Україні – 29,3%) та у ФОП - 47,6 % (по Україні – 46,9%) відповідно .

  На Чернігівщині станом на листопад 2024 року частка жінок-директорок нових компаній складає 38,8%. Це майже на 2% менше, ніж в 2023 році, але водночас - це другий рік поспіль найвищий показник серед всіх областей України. Частка нових ФОПів, відкритих жінками, становить 61,8%. У порівнянні з 2023 роком, ця цифра зросла на 2,23%.

  З метою реалізації гендерної політики в області розпорядженням начальника Чернігівської обласної військової адміністрації  від 01.06.2023 № 323 затверджено План дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року у Чернігівській області. У серпні 2023 року за підтримки МБФ «Український жіночий фонд» та сприяння Урядової уповноваженої з питань гендерної політики створено Коаліцію «Чернігівщина 1325».

  У 2023 році реалізовано проект «Розбудова демократичного, мирного та ґендерно рівноправного суспільства в Україні - Фаза ІІ», фінансований Урядом Норвегії. Завдяки проєкту створено 14 груп самодопомоги в 5 громадах, проведено 6 тренінгів для 115 учасників на теми: гендерно чутливе врядування, комунікація, психологічна стійкість, адвокація, запобігання експлуатації, торгівлі людьми та гендерно зумовленому насильству, розвиток кар’єри. Групи розробили гендерні профілі громад.

  В області також реалізується проект «Забезпечення розширення економічних прав та можливостей жінок», що реалізується неурядовою організацією ACTED, метою діяльності якої якого є підтримка самозайнятості й мікропідприємництва. Завдяки реалізації проєкту у 4 громадах надано гранти для 144 домогосподарств і 4 гранти на підтримку малого бізнесу. 

• Економічна характеристика регіону

  Структура економіки та валовий регіональний продукт

  У 2021 році у Чернігівській області обсяг валового регіонального продукту у фактичних цінах (ВРП) склав 113,5 млрд грн (2,1 % від загальноукраїнського) – 16 місце серед регіонів країни.

  Індекс фізичного обсягу ВРП становив 102,4% (по Україні 103,4%) – за цим показником область посіла 16 місце.

  У розрахунку на 1 особу валовий регіональний продукт склав 117,2 тис. грн (у 2020 році – 85,4 тис. грн) – 8 місце серед регіонів. Цей показник порівняно з 2020 роком зріс на 37,2% (по Україні – на 30,3%).

   

  

   

  Рисунок 8. Динаміка валового регіонального продукту

   

  Питома вага ВРП на 1 особу від загальноукраїнського показника
  (131,7 тис. грн) становить 89,0% (у 2017 році – 78,6%, у 2018 – 82,8%, у 2019 – 82,5%, у 2020 – 84,5%). ВРП у розрахунку на одного зайнятого склав 284,7 тис. грн (по Україні – 349,2 тис. грн) – 8 місце серед регіонів.

  У структурі валової доданої вартості питома вага сільського господарства становить 29,9 %, промисловості – 20,0 %, послуг – 40,9% (у 2020 році 28,2%, 16,2% та 45,0% відповідно).

  Внаслідок повномасштабного військового вторгнення рф економіка області зазнала значних втрат.

  2022 рік був найскладнішим для економіки області.  За розрахунками, у 2022 році валовий регіональний продукт втратив до 30 % порівняно з 2021 роком. Промисловість зменшила виробництво, за оцінками на 26%, сільське господарство – на 21%, експорт – на 40%, будівництво – на  60%, капітальні інвестиції – на 30%, торгівля – на 26%.

  У 2023-2024 роках економіка регіону поступово відновлювалась. Проте, порівняно з 2021 роком, досягнуто тільки 90% обсягів. Кількість зайнятих працівників у суб’єктів господарювання протягом 2023 року порівняно з 2021 роком зменшилась на 11,0% і становила 151,4 тис. осіб, з них половина найманих працює у сільському господарстві і на підприємствах промисловості.

  Був завданий потужний удар по всіх ланках економічної системи та економічних зв’язках, в першу чергу, через знищення обладнання, виробничих ліній, комунікаційних мереж, транспортних засобів, ускладнення логістики, зниження попиту, часткову втрату ланцюгів постачання матеріалів і комплектуючих, зниження купівельної спроможності населення, що призвело до значних збитків суб’єктів підприємницької діяльності та зниження їх ділової активності.

  Всього за наявними на 15.11.2024 даними до робочих груп, створених райдержадміністраціями та територіальними громадами по фіксації втраченого, знищеного або пошкодженого майна підприємств, установ організацій недержавної форми власності подано інформацію щодо 500 суб’єктів, які зазнали пошкоджень на території 21 територіальної громади Чернігівської області. Серед них: 255 – це підприємства, установи та організації; 245 – ФОП. Найбільша кількість пошкоджень зафіксована у: торгівлі (230 або 46,1%); сільському господарстві (66 або 13,2 %), промисловості (63 або 12,6 %); сфері операцій з нерухомістю (53 або 10,6 %).

  Загальна вартість пошкодженого майна за даними бухгалтерського обліку за залишковою вартістю підприємств, установ та організацій усіх форм власності становить біля 6,9 млрд гривень, в тому числі фізичних осіб підприємств – 449,5 млн. грн, підприємств, установ та організацій: приватної форми власності – 5,8 млрд гривень; державної форми власності – 20,2 млн. гривень, комунальної форми власності – 515,9 млн. гривень.

   

  Мале і  середнє підприємництво

  Мале і  середнє підприємництво (далі – МСП) є основою економіки регіону, що забезпечує дві третини доданої вартості і більш ніж вісімдесят відсотків робочих місць. Розвиток малого і середнього підприємництва стимулює конкуренцію на ринку і відповідне зростання конкурентоспроможності та інноваційного потенціалу економіки.

  Поточний стан розвитку МСП значною мірою визначається наслідками повномасштабної збройної агресії рф проти України, під час якої бізнес регіону зазнав і продовжує зазнавати значних втрат. За останніми даними Головного управління статистики в області (cтаном на 01.01.2024), господарську діяльність в регіоні здійснювало 4971 підприємство (80,3 % від кількості у 2021 році), з яких 4603 малих (у т. ч. 3830 мікропідприємств), 362 середніх, 6 великих та понад 37 тис. фізичних осіб підприємців (на 6 % більше від кількості у 2021 році).

  Найбільшу частку (62,6 %) в обсязі реалізованої продукції (товарів, послуг) суб’єктів підприємництва у 2021 році, за даними Держстату, становили суб’єкти середнього підприємництва (юридичні та фізичні особи-підприємці разом), частка суб’єктів малого підприємництва (юридичних та фізичних осіб-підприємців) становила 21,6 %.

  У 2023 році питома вага обсягу реалізованої продукції середнього бізнесу порівняно з 2021 роком зменшилась на 7,2 в.п (склала 55,4%), а малого – збільшилась на 5,6 в.п і склала 27,2 % від загального обсягу реалізованої продукції (товарів, послуг) суб’єктів підприємництва.

  Протягом 9 місяців 2024 року спостерігалось зменшення кількості реєстрацій юридичних осіб у порівнянні з 2021 роком (на 40,5 % менше), але на 1,5 % було зареєстровано більше проти відповідного періоду 2023 року.

  Проте, зберігається тенденція перевищення кількості зареєстрованих фізичних осіб-підприємців над кількістю тих, хто припинив свою діяльність. Так, якщо у 2021 році це перевищення складало 37 %, у 2022-му лише 1 %, то у 2023 – му році – на 74 % і до кінця 2024 року очікується, що зареєстрованих протягом року буде майже на 30 % більше, ніж тих, хто був знятий з реєстрації.

  За підсумками 2023 року на 18,4 % зросли порівняно з 2022 роком надходження від малого та середнього підприємництва до місцевого бюджету, а до 2021 року – на 7,4 %. За 9 місяців 2024 року ці надходження становили понад 3,2 млрд грн (+25,6 % до відповідного періоду 2023 року). Якщо питома вага таких надходжень у загальному їх обсязі до зведеного  бюджету за 9 місяців  2023 року складала 35,6 %, то за 9 місяців 2024 року – 37,4 % ( в тому числі до місцевого бюджету – 50,3 %).

  Розвитку МСП сприяє приватизація об’єктів державної власності - як єдиних майнових комплексів - так і окремого майна, а також передача у оренду нерухомого майна. Протягом 2024 року приватизовано 25 об’єктів на суму 137,4 млн гривень. У 2025 році до переліку об’єктів, що підлягають приватизації включено 54 об’єкти. Станом на 01.01.2025 укладено 460 договорів  оренди нерухомого майна.

  Малий бізнес виявився найбільш стійким до воєнних викликів. Проте, задля швидкого відновлення та нарощування економічних показників необхідно посилити підтримку та спряти розвитку малого і середнього підприємництва в регіоні.

   

  Аграрний сектор

  Чернігівщина має значний сільськогосподарський потенціал і є однією з найрозвинутіших аграрних областей України, яка забезпечує 5% виробництва сільськогосподарської продукції країни. Аграрна продукція  формує третю частину валової доданої вартості в області та більше 60% загальнообласного обсягу експорту. Аграрний комплекс області налічує 2174 зареєстрованих суб’єктів господарювання, у т.ч. 1111 фермерських господарств, 32 сільськогосподарські кооперативи, а також 130,4 тис. особистих селянських господарств.  

  У галузі з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів працює понад 100 підприємств, 46 з них сертифіковані за міжнародними системами НАССР та ІSO.

  У структурі виробництва валової продукції сільського господарства галузь рослинництва займає 84,7%, тваринницька галузь – 10,5%.

  Обсяг валової продукції сільського господарства області у 2023 році порівняно з 2022 збільшився на 15,2%, але до 2021 року скорочення становить 7,7%.

  Станом на 01.01.2022 в загальнодержавному рейтингу за валовим збором зернових культур область вперше посіла 3 місце, по врожайності – четверте місце, питома вага поголів’я великої рогатої худоби області в Україні становила 5,2% (п’яте місце серед регіонів України), поголів’я свиней – 3,4%, поголів’я птиці – 1,7%.

  Повномасштабна війна стала справжнім випробуванням для аграріїв. Вторгнення спричинило руйнування налагоджених роками процесів, логістичних ланцюгів. Багато посівних територій було заміновано, частково пошкоджено або повністю знищено майно, техніку, обладнання та склади. Найбільших втрат від замінування сільськогосподарських земель зазнали Городнянська, Корюківська та Семенівська громади. Загалом, потенційно небезпечна територія області, в тому числі сільськогосподарського призначення, складає 352,13 тис. га, з них обстежено та розміновано всього: 43,97 тис. га, у т. ч. понад 39,17 тис. га сільгоспугідь.

  Незважаючи на воєнні дії, область втримала свої позиції і станом на 01.01.2024 в загальнодержавному рейтингу за валовим збором зернових культур область посіла 3 місце, а по врожайності – 1. Питома вага поголів’я великої рогатої худоби області в Україні становила 5,8% (шосте місце серед регіонів України), поголів’я свиней – 3,6%, поголів’я птиці – 1,7%. Частка області у виробництві  продукції сільського господарства в Україні складала 5,3% (8 місце).

   

  Промисловість

  До початку російського вторгнення промисловий комплекс області формували близько 950 підприємств (у т. ч. 122 великих і середніх), на яких працювало майже 34,1 тис. осіб.

  Промисловими центрами області є міста Чернігів, Ніжин, Прилуки. Провідні промислові підприємства розташовані також у Корюківці, Мені, Ічні, Козельці, Новгород-Сіверському, Варві та Ладані.

  У результаті військової російської агресії руйнувань та пошкоджень зазнали понад 60 (6,3%) промислових підприємств області. Найбільші руйнування зафіксовано на підприємствах машинобудування, легкої та харчової промисловості. 

  У 2022 році виробництво промислової  продукції скоротились  до попереднього року орієнтовно на чверть, найбільше – на підприємствах з виробництва гумових та пластмасових виробів, хімічної промисловості, деревообробки.

  У 2024 році продовжується поступове відродження промислового потенціалу та зростання показників, хоча більшість підприємств не досягли рівня 2021 року. Виробництво відновлено на рівні 90% від обсягів до повномасштабного вторгнення внаслідок загострення проблем з енергозабезпеченням, логістикою, а також через відтік кадрів,  відсутність або скорочення замовлень, брак обігових коштів на відновлення.

  У структурі промислового виробництва домінує харчова промисловість, постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, добувна промисловість, машинобудування.

   

  

  Рисунок 9. Структура реалізації промислової продукції за січень-серпень 2024 року, %

   

  Інвестиційна діяльність

  До повномасштабного вторгнення в області протягом декількох років спостерігалися позитивні тенденції щодо інвестування підприємств регіону. За період з 2017 по 2021 роки обсяг освоєних внутрішніх - капітальних інвестицій збільшився у 1,4 рази і склав 10,3 млрд грн, індекс капітальних інвестицій коливався в межах від 134,8% (2017 рік) до 123,7% (2021 рік). Щороку реалізовувалося близько 25-30 інвестиційних проєктів. Надходження у вигляді прямих іноземних інвестицій з початку інвестування (інструменти участі в капіталі) на кінець 2021 року становили 591,6 млн дол. США, при цьому за останні п’ять років мирного часу надійшло близько 480 млн дол. США інвестицій (понад 80,0% загального обсягу).

  У 2022 році обсяг капітальних інвестицій у порівнянні з 2021 роком зменшився на третину і склав 8,3 млрд грн, прямі ж іноземні інвестиції (інструменти участі у капіталі) скоротилися на 4,6% до 570,7 млн дол. США. Реалізацію більшості інвестиційних проєктів було призупинено.

  За результатами 2023 року обсяг капітальних інвестицій становив 12,6 млрд грн, що розрахунково на 35,2% більше ніж за 2022 рік. Питома вага освоєних капітальних інвестицій у загальному обсязі по Україні склала 2,0% – область посіла 12 місце серед регіонів. Разом з тим, досягти рівня довоєнних обсягів капітальних інвестицій поки не вдалося, розрахунково індекс капітальних інвестицій у 2023 році порівняно з 2021 роком склав 92,1%.

  

   

  Рисунок 10. Обсяг та динаміка капітальних інвестицій

  Сума внесених в економіку області прямих інвестицій (інструменти участі у капіталі) станом на 31.06.2024 склала 668,1 млн дол. США, що 1,1% більше ніж на кінець 2023 року та на 11,1 %  ніж на кінець 2021 року. Питома вага області в загальному обсязі залучених прямих іноземних інвестицій по Україні становила відповідно 1,7 %.

   

  

   

   

  Рисунок 11. Динаміка прямих іноземних інвестицій наростаючим підсумком з початку інвестування, млн дол. США

   

  Прямі інвестиції до області надійшли з 37 країн світу. Найбільше прямих інвестицій залучено із Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії – 49,3%, Кіпру – 16,3%, Швеції – 3,0%, США – 2,7%, Польщі – 0,8% та Естонії – 0,7%.

  Лідером серед галузей економіки, куди найбільш активно вкладалися кошти іноземних інвесторів, залишилися підприємства промисловості, на яких акумульовано 381,1 млн дол. США (57,0% загального обсягу прямих інвестицій), у т. ч. переробної – 345,7 млн дол. США. У сільське, лісове та рибне господарство спрямовано 277,9 млн дол. США (41,6%); в інших сферах зосереджений незначний обсяг прямих інвестицій -1,4 %.

  При цьому, частка прямих іноземних інвестицій, внесених в сільське, лісове та рибне господарство зросла з 2,8% від загального обсягу у 2017 р. до 41,6% у 2024 р.

   

  

  Рисунок 12. Галузева структура прямих іноземних інвестицій, %

   

  З урахуванням безпекової ситуації продовжується реалізація нових інвестиційних проєктів. За результатами проведеного моніторингу поточного стану впровадження інвестиційних проєктів, загалом з початку повномасштабного вторгнення реалізовано понад 50 проєктів на суму більше 800 млн грн (виробничого призначення – 12, сільськогосподарського призначення – 39, альтернативна енергетика – 1, туризм – 1).

   

  Зовнішньоекономічна діяльність

  Протягом 2020-2021 років у Чернігівській області спостерігалася позитивна динаміка обсягів зовнішньої торгівлі товарами. За темпами зростання експорту область посідала 12 місце серед регіонів України. У товарній структурі експорту протягом тривалого періоду лідируючі позиції належали продовольчій продукції, зокрема за результатами 2021 року зернові культури формували 49,6% експортних поставок, готові харчові продукти – 10,2%, насіння і плоди олійних культур - 5,4%, серед непродовольчих товарів найбільші обсяги належали деревині та виробам з деревини – 7,6%, паперу та картону – 4,8%, жирам та олії – 4,4%, текстильним матеріалам – 3,1%.

  При цьому головними споживачами регіональних товарів  були країни ЄС, експорт до яких становив 36,1% загальнообласного показника, серед них найбільші обсяги експортовано до  Нідерландів, Іспанії, Румунії, Бельгії, Італії та Німеччини. Серед інших країн світу – до Китаю, Азербайджану, Єгипту, Індії.

  Військова агресія росії у 2022 році суттєво вплинула на зовнішньоекономічну діяльність області та призвела до втрати частини ринків збуту, в результаті чого обсяги експорту скоротились до 2021 року на 40%.

  Протягом 2023-2024 років ситуація у відповідній сфері значно  покращилась. Так у 2023 році експорт зріс на 24,5%, до 2022 року, проте до 2021 становив лише 75%.

  За січень-жовтень 2024 року експорт товарів зріс на 14,4% до аналогічного періоду минулого року, склавши 806,5 млн дол. США, однак це всього  89% від показника аналогічного періоду 2021 року.

  Аграрна продукція продовжує лідирувати у структурі експорту. Зернові культури формують майже половину загальнообласного показника. При цьому обсяги їх поставок зросли на 16,2% до відповідного періоду минулого року, а також на 35% до  2020 року (+100,4 млн дол.США).

  Водночас у структурі експорту спостерігалась зміна в бік нарощування поставок продукції з доданою вартістю. Зокрема протягом 2022-2024 років відбулося значне зростання поставок жирів та олій. За результатами січня- жовтня 2024 року обсяг їх експорту збільшився  у 2,9 рази, а частка  в загальній структурі на 9 відс. пункти.

  Крім того, порівняно з минулим роком зросли поставки готових харчових продуктів (+9,5%), текстильних матеріалів та виробів (+8,4%), взуття (у 2,7 раза), водночас скоротились паперу та картону (-29%), деревини та виробів з деревини (-7,2%).

  У географічні структурі експорту країни ЄС продовжують займати лідируючі позиції. За результатами січня-жовтня 2024 року поставки до них формували 52,3%. Порівняно з аналогійним періодом 2023 року обсяги експорту до відповідних країн збільшилися на 7,1%, а до 2021 року – на 21,3% та становили 422,2 млн дол. США.

  Майже 80% товарів до країн ЄС експортувались до Іспанії, Італії, Нідерландів, Німеччини та Румунії. Серед решти країн світу 7,3% загальнообласного експорту поставлялось до Китаю, 6,6% - до Туреччини, 6,3% - до Єгипту.

  Порівняно з аналогічним періодом 2021 року у січні-жовтні 2024 року у 3,3 раза збільшились поставки товарів до Італії, у 2,9 раза – до Іспанії, у 2,3 раза – до Туреччини, у 2,2 раза – до Австрії, на 65,3% - до Німеччини, на 58,6% - до Португалії, на 50,6% - до Польщі, на 40,2% - до Єгипту, на 8,9% - до Румунії, на 8,8% - до Литви, на 2,9% - до Франції. Водночас більш ніж удвічі скоротились поставки до Бельгії, Індії, Ірландії та Латвії.

  У зовнішньоекономічному товарообігу Чернігівщини експорт товарів значно переважає обсяги імпорту, що забезпечує формування позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу у обсязі 520,7 млн дол США

   

  Ринок праці

  Загальна чисельність робочої сили працездатного віку в Чернігівській області у 2021 році складала 436,2 тис. осіб, у т. ч. чоловіків – 221,7 тис. осіб (50,83%), жінок – 214,5 тис. осіб (49,17%), тобто рівень участі населення у робочій силі для жінок складає 74,6%, а для чоловіків – 78,6% до населення відповідної вікової групи.

  Рівень безробіття (за методологією МОП) – 12,9% (перевищував загальнонаціональний рівень на 2,6 в.п.), в тому числі для жінок – 11,7%, чоловіків – 13,9% до відповідної вікової групи. Загальний рівень зайнятості – 66,7%, у т. ч. жінок – 65,8%, чоловіків – 67,6%.

  Ринок праці Чернігівської області у січні-вересні 2024 року офіційно становив 12,1 тис. безробітних громадян, що є меншим на 60% або 18,3 тис. осіб показника 2021 року за аналогічний період.

  На зареєстрованому ринку праці області продовжує зростати питома вага жінок – з 57,9% у січні-вересні 2021 року до 77,3% у 2024 році (відповідно чоловіків на обліку менше чверті (22,7%)), сільських мешканців (з 36,5% до 38,2%), а також осіб, що потребують додаткових гарантій зайнятості (з 16,2% до 37,7%). Залишається низькою частка молоді віком до 35 років (майже чверть – 24,4%). Кожен другий зареєстрований в службі зайнятості – це особа віком старше 45 років.

  Станом на 01.10.2024 роботодавці області мали 1674 вакансії, а чисельність безробітних дорівнювала 4,8 тис. осіб – тобто безробітних було у 3 рази більше, ніж вакансій, або – на кожне вільне робоче місце претендувало у середньому по області 3 осіб. У громадах, населені пункти яких піддаються постійним обстрілам, навантаження на 1 вільне робоче місце сягає від 8 до 18 осіб.

  В області реалізується урядовий проєкт «Армія відновлення», Чернігівщина – одна із перших областей, де почали виконуватися такі роботи та перебуває у п’ятірці лідерів.

  З початку 2024 року службою зайнятості видано 14,4 тис. направлень на виконання суспільно корисних робіт, у т. ч. 1330 внутрішньо переміщеним особам.

  Протягом 9 місяців 2024 року проходило навчання 650 зареєстрованих безробітних, видано 355 ваучерів для підвищення конкурентоздатності окремих категорій громадян, 87 роботодавцям надано компенсацію на оплату праці 126 працевлаштованих внутрішньо переміщених осіб, на загальну суму 2768,0 тис. грн.

  За даними моніторингу, на 01.12.2024 сума заборгованості із виплати заробітної плати становила 18,0 млн грн, що на 8,0 % менше, ніж на початок 2024 року.

• Інноваційний, науковий потенціал та смарт-спеціалізація регіону

  Важливе значення для регіону, як і для України в цілому, в сучасних умовах має активізація інноваційної діяльності. Конкурентоспроможність країни на світовому ринку визначається темпами впровадження новітніх науково-технічних рішень, розвитку наукомістких виробництв, ефективністю інноваційних процесів. За наявними офіційними статистичними даними (періодичність проведення державного статистичного спостереження щодо інноваційної діяльності промислового підприємства змінена з «річної» на один раз на два роки», починаючи з 2015 року) у 2019 році лише 10 промислових підприємств Чернігівщини займалися інноваціями, що становить 7,9% до загальної кількості промислових підприємств області. Починаючи з 2015 року, питома вага підприємств, що займалися інноваціями зменшувалась: 2015 рік – 13,3%, 2017 рік - 9,6 %, однак кількість впроваджених нових технологічних процесів зросла з 35 в 2015 році до 91 у 2019 році.

  Для впровадження інновацій у 2019 році підприємствами промисловості було витрачено біля 61,0 млн грн, що на 15% менше показника 2017 року, однак в 1,7 разів більше, ніж у 2015 році. Основним джерелом фінансування інновацій, як і в попередні роки, залишилися власні кошти підприємств. У 2019 році обсяг реалізованої інноваційної продукції склав 682,8 млн грн, що більше показника 2017 року майже у 2 рази (345,4 млн грн).

  Однак аналіз наведених даних свідчить про низький рівень впровадження інновацій на підприємствах Чернігівської області. Основними чинниками, що перешкоджають інноваційній діяльності в Чернігівській області, як і в цілому по Україні, є нестача власних коштів; низький рівень фінансової підтримки з боку держави; висока вартість нововведень; високий економічний ризик; тривалий термін окупності нововведень; нестача кваліфікованого персоналу; відсутність стимулів до впровадження інновацій тощо.

  Аналіз інноваційної діяльності у Чернігівській області дозволяє серед сильних сторін відзначити значний науковий потенціал регіону, а саме: наявність мережі науково-дослідних організацій, вищих учбових закладів з високим рівнем і тривалими традиціями викладання природничих і технічних наук; велику частку осіб з вищою освітою і науковим ступенем; сприйнятливість населення до інновацій, точних наук і техніки. У закладах вищої освіти області видається понад 10 фахових наукових журналів, де відображені результати інноваційної діяльності науковців.

  У 2022 році Національним університетом «Чернігівська політехніка» та Національним університетом «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка укладено угоди про співпрацю та науково-виробниче співробітництво, зокрема у сфері наукової та інноваційної діяльності з Латвійським університетом біонаук та технологій (м. Єлгава Латвія), Чеським університет природничих наук (Прага). Додатково було підписано лист про наміри щодо проєкту «Посилення потенціалу аспірантів для проведення якісних досліджень в Україні», у рамках якого передбачаються заходи щодо підвищення навичок і знань аспірантів про інноваційні розробки і проведення якісних досліджень.

  У структурі Національного університету «Чернігівська політехніка» функціонують центр розвитку професійної кар’єри і центр стартапів та інновацій, які стали осередками підтримки молодих підприємців і розробників у регіоні, відкриваючи нові можливості для розвитку інноваційних проєктів. На базі інших закладів вищої освіти області працюють навчально-науково-виробничі підрозділи, спеціалізовані навчально-виробничі лабораторії, результати діяльності яких висвітлюються у річних звітах, на конференціях, веб-сайтах.

  До слабких сторін можна віднести недостатню розвиненість інноваційної інфраструктури області; високий ступінь зносу основних фондів як у науковій, так і у виробничій сфері; не налагоджену схему взаємодії між наукою, освітою і виробництвом. Потенційними загрозами для розвитку інноваційної діяльності в області є відтік кваліфікованих кадрів.

  У 2019 році при розробці Стратегії сталого розвитку Чернігівської області на період до 2027 року з метою оптимізації структури економіки, промислового виробництва та розвитку області на основі смарт-спеціалізації, підвищення експортного потенціалу ключових секторів економіки, модернізації та переоснащення техніко-технологічної бази промислового виробництва, а у підсумку – розширення ринків збуту місцевого виробника, було проведено роботу щодо визначення пріоритетних сфер економічної діяльності регіону. Для цього були використані результати дослідження «Smart specialisation in E&IA countries», проведеного групою експертів Спільного Дослідницького Центру (Joint Research Centre або JRC) Європейської комісії. Ці дослідження виявили для Чернігівської області види економічної діяльності, які можуть бути визнані такими, що володіють інноваційним потенціалом.

  Базуючись на результатах дослідження JRC та здійснивши поглиблене вивчення статистичної та аналітичної інформації щодо науково-дослідної та інноваційної діяльності Чернігівської області в розрізі видів та підвидів економічної діяльності, а також враховуючи розвиненість необхідної інфраструктури, потенціал суміжних галузей, інвестиційну привабливість тощо, було визначено перелік видів діяльності, які можуть сформувати основу для смарт-спеціалізації області.

  На основі здійснення широкомасштабних обговорень та процесу підприємницького відкриття напрямками смарт-спеціалізації регіону було визначено перспективні галузі, які мають інноваційний потенціал та можуть стимулювати нарощення обсягів випуску продукції в суміжних видах економічної діяльності, а також сприяти прискореному розвитку регіону:

  -  виробництво та поглиблена переробка якісної сільгоспсировини;

  -  «зелені» технології та біоекономіка;

  -  інформаційні та інформаційно-комунікаційні технології;

  -  інноваційноспрямовані та експортоорієнтовані галузі промисловості (машинобудування, легка промисловість).

  Також за результатами проведених у 2023-2024 роках опитувань громадян та представників бізнесу, до трійки пріоритетних галузей, які мають найбільший потенціал для відновлення та розвитку, віднесено деревообробну галузь.

  Для впровадження наукових та інноваційних розробок в обраних галузях в області є значний науковий та кадровий потенціал, зокрема: Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, ІТ – кластер області.

  Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НАНУ - єдина в Україні наукова установа, яка визначає основи державної і науково-технічної політики, координує, організовує і проводить наукові дослідження в галузі сільськогосподарської мікробіології; сприяє впровадженню їхніх результатів у виробництво; координує наукові дослідження багатьох наукових установ нашої країни. Основні напрями наукової діяльності Інституту: ґрунтова мікробіологія; розробка мікробних препаратів для землеробства; біологічний захист рослин і тварин; зоотехнічна мікробіологія; технологій заготівлі і зберігання кормів; захист від мишоподібних гризунів; наукове забезпечення агропромислового виробництва.

  ІТ-кластер - це спільнота компаній у галузі інформаційних технологій, метою яких є популяризація та розвиток високотехнологічного бізнесу в Чернігівському регіоні. Кластер об’єднує 8 компаній Чернігова, що працюють у різних напрямах: створення e-commerce моделей; автоматизація бізнес-процесів; розробка сайтів, продуктів та рішень для бізнесу.

• Інфраструктура області

  Дорожня інфраструктура, транспорт та зв’язок

  Загальна протяжність мережі доріг загального користування державного значення в області складає 2963,7 км, з них:

  -  2 міжнародні автомобільні дороги загальною протяжністю 346,5 км;

  -  3 національні автомобільні дороги загальною протяжністю 426,4 км;

  -  8 автомобільних доріг регіонального значення загальною протяжністю 878,4 км;

  -  45 територіальних автомобільних доріг загальною протяжністю 1312,4 км.

  Загальна кількість автомобільних доріг загального користування місцевого значення області – 595 одиниць, їх загальна протяжність ‒ 4760,2 км, у т. ч.:

  -  регіональних – 221 одиниць загальною протяжністю 3131,2 км;

  -  територіальних – 374 одиниць загальною протяжністю 1629,0 км.

  Автомобільні дороги загального користування місцевого значення мають дві смуги руху, відносяться до III, IV, V технічних категорій.

  Загальна кількість транспортних споруд (мости, шляхопроводи) становить 253 одиниці загальною протяжністю – 10,8 км, з них:

  -  12 великих мостів (більше 100 м) загальною протяжністю 5,1 км;

  -  71 середній міст (від 25 до 100 м) загальною протяжністю 3,6 км;

  -  170 малих мостів (до 25 м) загальною протяжністю 2,1 км;

  -  1943 труби загальною протяжністю 30,8 км.

  Загальна кількість мостів на автомобільних дорогах загального користування місцевого значення області – 246 одиниць загальною протяжністю 5210 пог. м.

  Внаслідок військової агресії рф, проходження військової техніки по більшості автомобільних доріг області, більшість з них зазнали значних пошкоджень та руйнувань, що суттєво ускладнило рух автомобільного транспорту. При цьому значна частина автомобільних доріг стала непридатною для проходження автомобільного транспорту. Було пошкоджено або зруйновано  41 мостова споруда, більше  1107 км доріг, а саме: 13 мостових споруд та 427 км автомобільних доріг загального користування місцевого значення (орієнтовна вартість повного відновлення яких становить  більше 5,4 млрд грн) та об’єкти загального користування державного значення, у т. ч. дороги – 680 км, мости – 28 одиниць.

  Наразі відновлено 862,1 км автодоріг (державні – 461 км, місцеві – 401,1 км);     34 мостові споруди (державні – 26, місцеві – 8)

  

  Рисунок 13. Схема транспортних зв’язків

   

  Схема планування території до 2022 року визначала розвиток сфери транспорту, в першу чергу, для забезпечення транзитних перевезень, а вже потім – для внутрішньообласних.

  Територією Чернігівської області проходить низка міжнародних шляхів та транспортних коридорів різних видів транспорту: автомобільного, залізничного та водного. Міжнародними автомобільними шляхами на території області є:

  -  9-й панєвропейський транспортний коридор Гельсінкі – Александруполіс з головним маршрутом через Санкт-Петербург, Москву та Київ та відгалуженням через Мінськ та Гомель;

  -  європейські автомобільні маршрути Е-95 (Санкт-Петербург – Мерзифон з ділянкою Гомель – Київ) та Е-101 (Москва – Київ);

  -  дороги, що включені до транс’європейської транспортної мережі TEN-T: Київ – Чернігів – Нові Яриловичі та Кіпті – Глухів – Бачівськ, що належать до ключової мережі доріг, хоч і не включені в жоден коридор.

  На території області проходять залізничні шляхи, що включені до 9-го панєвропейського транспортного коридору та транс’європейської транспортної мережі TEN-T: ділянка колії Київ – Ніжин – Бахмач – Конотоп, що належить до ключової мережі залізниць, та ділянка колії Ніжин – Чернігів – Горностаївка, що належить до розширеної мережі TEN-T (хоча ці ділянки не включені в жоден коридор мережі TEN-T).

  Територія Чернігівської області обслуговується двома регіональними філіями акціонерного товариства «Укрзалізниця». Чернігівський, Корюківський, Новгород-Сіверський та більша частина Ніжинського районів обслуговуються регіональною філією «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» з вузловими станціями в містах Чернігів, Ніжин, Бахмач та Новгород-Сіверський. Прилуцький район та частина Ніжинського районів Чернігівської області обслуговуються регіональною філією «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» з вузловими станціями в містах Прилуки та Ічня.

  Через повномасштабну війну Чернігівська область втратила можливості ефективної реалізації свого транзитного потенціалу, автомобільні та залізничні транспортні коридори, які визначали просторове планування території, на поточному етапі не використовуються.

  Через значні пошкодження автомобільних доріг місцевого значення загального користування Чернігівської області рух громадського транспорту суттєво ускладнився, а подекуди (особливо у сільській місцевості) став практично неможливим. Вкрай незадовільний стан місцевих автомобільних доріг призводить до швидкого зносу громадського транспорту та збитковості організації пасажирських перевезень. Транспортування пасажирів навіть на короткі відстані вимагає значних витрат часу.

  На території області функціонує 9 автобусних станцій: Чернігів АС 1, Чернігів АС 2, Чернігів АС 3, АС Бахмач, Ніжин АС 1, Ніжин АС 2, АС Ічня, АС Прилуки та АС Короп. Чернігівською обласною державною адміністрацією станом на 01.08.2024 укладено 250 договорів про організацію перевезень пасажирів на 193 автобусних маршрутах загального користування з 63 суб’єктами господарювання, які мають ліцензію на здійснення пасажирських перевезень.

  У Чернігівській області існують необхідні передумови для функціонування водного транспорту – наявні великі річки - Дніпро, Десна,  малі – Снов, Остер, Сейм, по яких можуть здійснюватися вантажні перевезення.

  До мережі внутрішніх водних шляхів, що проходять по території Чернігівської області та мають міжнародне значення відповідно до Європейської угоди про найважливіші внутрішні водні шляхи, належать:

  -  Ділянка р. Дніпро в межах Чернігівської області до впадіння ріки Прип’ять як частина міжнародного водного шляху E 40, що включає ріки Вісла, Буг, Мухавець, Дніпро-Бузький канал, Прип’ять та Дніпро;

  -   Ділянка р. Десна від впадіння в р. Дніпро до Чернігова як відгалуження міжнародного водного шляху E 40-01;

  - Ділянка р. Дніпро від впадіння р. Прип’ять вздовж державного кордону як частина водного шляху регіонального значення.

  Для усіх водних шляхів визначено їх параметри та параметри суден, а судноплавну ділянку р. Десни визначено як таку, для якої необхідно підвищити категорію з III до IV. Також р. Дніпро в межах України до впадіння р. Прип’ять віднесена до тих, які включені до транс’європейської транспортної мережі               TEN-T .

  Однак, локальні перевезення будівельних матеріалів, які здійснювались до  повномасштабної війни по Десні у незначних обсягах, не потребували робіт з днопоглиблення.  Також роботи з поглиблення русел Дніпра та Десни та інших інфраструктурних робіт для відновлення судноплавства конфліктують із статусом прибережних територій, які віднесені до смарагдової мережі і потребують додаткового захисту.

  

   

   

  Рисунок  14. Судноплавні річки та Смарагдова мережа у Чернігівській області

  Водний транспорт є ефективним видом транспорту з точки зору викидів та адаптації до змін клімату. Водночас зазначені водні шляхи фактично не експлуатуються у міжнародному сполученні. Більше того, як і міжнародні шляхи інших видів транспорту, вони продовжуються в напрямку республіки білорусь, що ставить під сумнів їх можливе використання у близькій перспективі.

  Крім того, після ведення активних бойових дій на території області,  водні артерії можуть містити вибухонебезпечні предмети. При цьому  розмінування  водних об’єктів у 2022-2023 роках не проводилось.

  У свою чергу, питання відновлення судноплавства по р. Дніпро та р. Десна для перевезення масових вантажів (в першу чергу продукція аграрно-промислового комплексу) найближчим часом є малоймовірним з огляду на те, що через підрив дамби Каховського водосховища відсутня судноплавна ділянка від Запоріжжя до Херсона (тобто, немає можливості доставляти вантажі водним транспортом безпосередньо до портів Херсона, Миколаєва та Одеси без проміжного перевантаження).

  Основними операторами мобільного зв’язку на території області є ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ Україна» та ТОВ «Лайфселл». Загальна кількість базових станцій мобільного зв’язку становить 1174 одиниці.

  На 01.01.2024 в області нараховувалось 25,24 тис. абонентів фіксованого телефонного зв’язку, з них в м. Чернігів – 8,44 тис.

   

  Енергетична інфраструктура, паливно-енергетичні ресурси, теплопостачання та альтернативна енергетика

  Виробництво та постачання теплової енергії у Чернігівської області забезпечують 1 ТЕЦ, 694 котелень, 124 центральних теплових пунктів та 510,3 км теплових мереж. Загальна теплова потужність теплогенеруючого обладнання становить 1537,5 МВт.

  Із 694 котелень 256 експлуатуються суб’єктами господарювання у сфері теплоенергетики, решта 437 – це власні котельні установ та закладів бюджетної сфери.

  За період з 2021 року кількість суб’єктів господарювання, які виробляють теплову енергію з використанням альтернативних природному газу видах палива, збільшилось на 7 од., ними було введено в експлуатацію 9 твердопаливних котелень загальною потужністю 11,05 МВт.

  37 підприємствами, що виробляють теплову енергію з використанням альтернативних видів палива, у 2024 році було вироблено 102,4 тис. Гкал теплової енергії, за аналогічний період 2021 року – 60,12 тис. Гкал.

  Підприємства, які надають послуги з централізованого теплопостачання, експлуатують 206 котелень у 19 населених пунктах Чернігівській області.

  Для генерації теплової енергії на 91% використовується природний газ, на 8% – деревина, пелети, відходи сільгоспвиробництва тощо, та по 0,5% – вугілля і електрична енергія.

  На випадок виникнення надзвичайних ситуацій, для забезпечення сталого надання послуг з централізованого теплопостачання споживачам Чернігівської області належної якості в повному обсязі, проводиться робота по впровадженню систем розподіленої генерації на території Чернігівської області. Зокрема, на об’єктах теплопостачання проводиться встановлення когенераційних установок та твердопаливних котелень для забезпечення резервного опалення закладів охорони здоров’я, соціального захисту та освітніх установ.

  На початок 2024 року загальна протяжність мереж зовнішнього освітлення населених пунктів області становить 5220,36 км, що на 14,9% більше ніж на аналогічну дату 2022 року (4539,9 км). Кількість світлоточок зовнішнього освітлення населених пунктів за два роки збільшилась на 8,81 тис. одиниць (або на 11,88%), з них енергозберігаючих світлодіодних джерел живлення – на 11,18 тис. одиниць (або на 21,29%). Частка світлодіодних джерел освітлення в загальній кількості світлоточок зовнішнього освітлення населених пунктів області складає 76,8% (на початок 2022 року цей показник складав 70,8%).

  На сьогодні широкої популярності набуває розвиток альтернативної енергетики. Загальна потужність об’єктів електроенергетики, що працюють на альтернативних, відновлювальних джерелах енергії в Чернігівській області становить 50,7 МВт. З метою забезпечення закладів соціальної сфери резервними джерелами живлення ведеться робота по встановленню сонячних електростанцій.

  За інформацією Інституту відновлюваної енергетики НАН України, технічно-досяжний потенціал паливно-енергетичних ресурсів Чернігівської області становлять:

  • Торф. Торф, як альтернативне (екологічне) паливо, займає площу понад 200 тис. га. За запасами торфу область займає 3-є місце в країні. Із них балансові запаси становлять 66,146 млн т, що складає 12% від загальнодержавних промислових запасів торфу. Виробничим підприємством в регіоні, яке здійснює господарську діяльність з виробництва торфобрикетів, є ДП «Чернігівторф» представлене Смолинською та Ірванцівською філіями з потужністю виробництва 30 тис. тонн на рік;

  • Нафта. Серед родовищ вуглеводнів в області найбільшими щодо запасів є Гнідинцівське, Леляківське і Талалаївське. Вони є основою сировинної бази нафто-газовидобувної промисловості регіону. На території області розвідано 10 перспективних об'єктів, підготовлених до глибокого буріння, перспективні ресурси оцінюються в 3,695 млн тонн нафти.

  • Природний газ. Балансові видобувні запаси природного газу оцінюються в 10,5 млрд м³ , що складає близько 1 % українських запасів. Розчинений газ представлений 19 родовищами, видобувні запаси — 1,5 млрд м³, що складає 4,18% від запасів України, а газовий конденсат — 2,95%. Із 25 розвіданих родовищ горючих газів 9 – це родовища природно-газові, а інші – з розчиненим газом. Розчинений газ складається з пропану, бутану й метану. Свердловини фонтанують з дебітом 10-700 тис. м³ газу за добу, а глибина залягання коливається від 1700 до 5000 метрів.

  • Біогаз. Обсяг загального технічно-досяжного енергетичного потенціалу біогазу в Чернігівській області складає 35-55 тис. тонн нафтового еквівалента на рік. Біогаз з відходів агропромислового комплексу - 128 тис. тонн н.е./рік, біогаз з полігонів твердих побутових відходів - 105,3 тис. тонн н.е./рік, біогаз з осаду каналізаційних стоків - 7,8 тис. тонн н.е./рік. Потенціал виробництва електроенергії ТЕЦ на біогазі 160-240 млн кВт*год/рік.

   

  Житлово-комунальне господарство

  Житловий фонд області налічує 4229 багатоквартирних будинків. Станом на 01.10.2024 в області для утримання житлових будинків створено 557 об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) (на початок 2022 року було створено 530 ОСББ), які обслуговують 624 житлові будинки, що становить 14,8% від загальної кількості багатоквартирних будинків.

  Послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення надаються з використанням 602 свердловин, 26 водопровідних насосних станцій, 36 каналізаційних очисних споруд, 136 каналізаційних насосних станцій.

  Централізованим водопостачанням в області забезпечено: 16 міст (100,0%), 28 із 29 селищ (96,6%), 194 із 1464 сільських населених пунктів (13,5%), послугами з водовідведення – 15 із 16 міст (94%), 15 із 29 селищ (51,7%), 11 із 1464 сільських населених пунктів (0,8%).

  Під час бойових дій на території Чернігівської області пошкоджень зазнали 6 об’єктів водопостачання та 11 – водовідведення КП «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради.

  На сьогодні послуги з водопостачання та водовідведення надаються в повному обсязі.

   

  Публічна безпека населення

  Станом на 01.10.2024 фонд захисних споруд цивільного захисту Чернігівської області налічує 2435 об’єктів (1890 об’єктів у 2021 році), серед яких 588 захисних споруд цивільного захисту (590 у 2021 році), 1828 найпростіших укриттів (1300 у 2021 році) та 19 споруд подвійного призначення.

  Порівняно з 2021 роком у 2024 році фонд захисних споруд цивільного захисту збільшився на 545 об’єктів.

  Протягом 2024 року балансоутримувачами об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту вживались заходи щодо приведення в готовність вищезазначених об’єктів. Стан готовності об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту постійно покращується. Забезпечено безбар’єрний доступ маломобільних груп населення до 37 об’єктів.

  Проводилась робота щодо створення місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення (далі – МАСЦО). Загалом необхідно створити 62 МАСЦО.

  На сьогодні у 20 територіальних громадах області (Бахмацькій, Бобровицькій, Гончарівській, Городнянській, Деснянській, Дмитрівській, Добрянській, Іванівській, Макіївській, Менській, Мринській, Ніжинській, Новгород-Сіверській, Новобасанській, Носівській, Остерській, Понорницькій, Прилуцькій, Ріпкинській, Талалаївській) створено (модернізовано) системи оповіщення, додатково забезпечено оповіщенням 98 населених пунктів з можливістю дистанційного включення і передачі звукових або голосових повідомлень.

  У 3 територіальних громадах (Седнівській, Семенівській, Чернігівській) області здійснюються заходи зі створення та розбудови МАСЦО.

  На балансі підприємств різних форм власності, розташованих в сільській місцевості, та органів місцевого самоврядування знаходиться 524 протипожежних формувань (521 у 2021 році), з яких 356 добровільних пожежних дружин, 73 добровільні пожежні команди, що належать суб'єктам господарювання, 15 добровільних пожежних команд, що створені за рішенням органів місцевого самоврядування, та 80 підрозділів місцевої пожежної охорони, що утримуються сільськими (селищними) радами. Дані протипожежні формування нараховують 2950 (2467 у 2021 році) працівників та 188 (189 у 2021 році) одиниць пожежної техніки.

  Згідно з розрахунками Перспективної мережі розвитку місцевої пожежної охорони Чернігівської області, додатково в області необхідно створити 34 підрозділи місцевої пожежної охорони. Протягом 2024 року на території області створено та уведено у розрахунок 3 добровільні пожежно-рятувальні підрозділи та 2 підрозділи місцевої пожежної охорони.

  Надання адміністративних послуг

  В області був своєчасно завершений процес трансформації центрів надання адміністративних послуг (надалі – ЦНАП) районних державних адміністрацій у ЦНАП органів місцевого самоврядування. На кінець 2021 року в області функціонувало 34 ЦНАП, створених в органах місцевого самоврядування – міських, селищних, сільських радах.

  Попри ситуацію, спричинену військовою агресією рф після 24.02.2022, в області розпочали роботу ще 23 ЦНАП, з них: у 2022 році – в трьох громадах, у 2023 році – у двадцяти громадах області.

  Станом на 01.10.2024 в усіх 57-ми громадах області утворені ЦНАП (з них 2 Дія Центри), загальна кількість точок доступу до адміністративних послуг в області становить 163 (57 ЦНАП, 90 віддалених робочих місць, 1 територіальний підрозділ, 15 старост).

• Соціальна сфера

  Освіта

  Система закладів освіти області складається із 390 закладів дошкільної освіти (у 2021/2022 н. р. – 427), 377 – загальної середньої освіти (у 2021/2022 н. р. – 426), 59 – позашкільної освіти (у 2021/2022 н. р. – 66), 13 – професійної (професійно-технічної) освіти (у 2021/2022 н. р. – 13), 23 – вищої освіти (у 2021/2022 н. р. – 23). Перебувають на простої або призупинили діяльність 71 заклад дошкільної освіти.

  До закладів дошкільної освіти зараховано 17274 вихованців, охоплення дітей віком від 3 до 6 років становить 73% дітей, а чисельність дітей в закладах дошкільної освіти з розрахунку на 100 місць – 69 осіб.

  У 377 закладах загальної середньої освіти здобувають освіту 86658 учнів (у 2021/2022 н. р. 96599 учнів), з них 2873 учня з числа внутрішньо переміщених осіб. За кордоном продовжують перебувати та навчатися у закладах загальної середньої освіти 5899 учнів.

  Наразі функціонує 48 опорних шкіл з 24 філіями.

  Понад 10 тисяч здобувачів освіти закладів загальної середньої освіти проживають поза межами пішохідної доступності та потребують організованого підвезення з 792 населених пунктів за 393 маршрутами. Наразі у територіальних громадах області наявні 363 шкільних автобуси. До початку повномасштабного військового вторгнення рф на територію України шкільний автопарк області налічував 296 автобусів. Внаслідок воєнних дій кількість автобусів зменшилась на 43 одиниці, існує необхідність у забезпеченні шкіл додатковим транспортом.

  Інклюзивною освітою охоплено 1108 дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у 210 закладах загальної середньої освіти (у 2021/2022 н. р. – 513 дітей, 182 заклади). Відповідно до кількості дітей віком від 2 до 18 років в області створено 16 інклюзивно-ресурсних центрів та 1 філія. Також організовано роботу ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К.Д. Ушинського.

  У 59 закладах позашкільної освіти гуртковою роботою охоплено 24643 вихованці, що становить 28,4 % від загальної кількості дітей шкільного віку (у 2021/2022 н. р. – 66 закладів, 30 772 вихованці або 32%).

  Підготовку робітничого потенціалу для підприємств, установ і організацій регіону здійснюють 13 закладів професійної (професійно-технічної) освіти (далі – заклади професійної освіти). 38% до загальної їхньої кількості зосереджено в обласному центрі, решта – розташована в районних центрах, селищах та селах.

  Професійною освітою охоплено 5318 учнів, що на 9% більше порівняно з 2021/2022 навчальним роком. Також вдвічі зріс контингент слухачів з числа дорослого населення, які набувають професій шляхом перекваліфікації та складає 1499 осіб.

  Поступово модернізується освітній простір закладів професійної освіти. Наразі функціонує 14 навчально-практичних центрів. У 2024 році реалізуються проєкти зі створення 6 навчально-практичних центрів сучасної професійної освіти з актуальних для регіону професій автомобільного транспорту, аграрної, машинобудівної, деревообробної, лісогосподарської галузей та сфери зварювання.

  До освітньої мережі області входять 23 заклади вищої та фахової передвищої освіти: 3 університети, 1 інститут, 1 академія, 18 коледжів. Послуги в перепідготовці та післядипломній освіті надає Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені К.Д. Ушинського.

  Освітні послуги отримують майже 25 тисяч студентів за денною та заочною формами навчання (у 2021/2022 н. р. – 18,9 тис. здобувачів освіти).

  Чисельність внутрішньо переміщених осіб з числа здобувачів освіти становить у закладах вищої освіти – 226, фахової передвищої освіти – 156 та професійної (професійно-технічної) освіти – 179.

  Внаслідок бойових дій на території Чернігівської області пошкоджено 154 заклади освіти, а саме: 81 – загальної середньої освіти; 58 – дошкільної освіти; 7 – вищої та фахової передвищої освіти; 5 – професійно-технічної освіти; 3 – позашкільної освіти (з них 1 обласного підпорядкування). За попередньою оцінкою, внаслідок воєнних дій, закладам освіти Чернігівської області завдано збитків на суму понад 14 млрд грн.

  Відновлено 83 заклади.  Відновлення закладів відбувається за рахунок державного та місцевих бюджетів, до цих процесів залучаються міжнародні партнери, благодійні і волонтерські організації.

  Нагальним питанням для організації навчального процесу є забезпеченість навчальних закладів укриттями. З 863 перевірених закладів освіти 766 (89,0%) мають укриття, з яких у 764 (88,0%) укриття рекомендовані комісіями до використання. На даний час на місцях здійснюється відповідна робота щодо приведення  укриттів ще 2-х закладів освіти до стану придатності.

  Враховуючи наявність укриттів та безпекову ситуація, у 2024-2025 навчальному році 56% шкіл працюють в офлайн-режимі, 8%  – у онлайн режимі. 36 % – у змішаному.

   

  Охорона здоров’я

  Мережа закладів охорони здоров’я Чернігівської області складається з 85 установ різного типу, у т. ч. числі 11 обласних медичних закладів, 29 лікарень міського та районного рівнів, 2 пологових будинків (м. Чернігів, м. Ніжин), 34 центрів первинної медико-санітарної допомоги, 3 стоматологічних поліклінік, 1 «Сімейної поліклініки», 1 лікарської амбулаторії сімейного типу та 4 медичних коледжів.

  Первинна медико-санітарна допомога (ПМСД) населенню надається загалом у 42 закладах охорони здоров’я (34 центри ПМСД, 2 поліклініки та 6 спеціалізованих лікарень). До складу центрів первинної медико-санітарної допомоги входять 128 амбулаторій (з них 55 міських та 73 сільських) і 525 фельдшерських та фельдшерсько-акушерських пункти.

  У лікарів центрів ПМСД комунальної форми власності задекларовано 86,7% населення Чернігівської області.

  Екстрену медичну допомогу населенню області надає Чернігівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, в структурі якого 4 станції, 21 підстанція та 21 пункт постійного базування бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги. Автопарк екстреної швидкої медичної допомоги складає 105 машин (середній вік автомобілів складає 2,5 роки): автомобілів категорії «С» – 31, категорії «В» - 74. На підприємстві створений резерв 10 санітарних автомобілів на базі Peugeot Boxer, які при необхідності можуть бути використані на всій території Чернігівської області.

  Належна увага приділяється, як з боку закладів охорони здоров'я області, так і ДУ «Чернігівський обласний центр контролю та  профілактики  хвороб» МОЗ України питанню ранньої діагностики та профілактики інфекційних та неінфекційних захворювань, імунопрофілактиці вакцинокерованих інфекцій, тощо.

  З метою створення належних умов надання медичної допомоги населенню області розпорядженням начальника Чернігівської обласної військової адміністрації від 11.10.2023 № 680 затверджено спроможну мережу закладів охорони здоров’я Чернігівського госпітального округу до якої входять 5 надкластерних лікарень, 6 кластерних та 12 загальних лікарень.

  В межах Чернігівської області функціонують госпітальні кластери в межах існуючих п’яти районів. Окремим анклавом у межах Чернігівського району є Славутицька територіальна громада, яка адміністративно відноситься до Київської області, але медична допомога населенню цієї громади по багатьох напрямках надається в закладах охорони здоров'я розташованих на території        м. Чернігова.

  Разом з тим болючим залишається питання відновлення пошкоджених та зруйнованих закладів охорони здоров'я. Внаслідок повномасштабної агресії рф у 2022 році та постійних обстрілів, які відбуваються і сьогодні, значно зруйновано та пошкоджено медичну інфраструктуру.

  З початку повномасштабного вторгнення рф на території області пошкодження зазнали 76 об’єктів 31 медичного закладу, з них:

  -    10 обласних закладів (21 об'єкт),

  -   7 лікарень міського, районного рівнів (12 об'єктів),

  -  1 пологовий будинок (2 об'єкти),

  -  10 центрів ПМСД (37 об'єктів),

  -   1 стоматологічна поліклініка (1 об'єкт),

  -   2 медичних коледжі (3 об'єкти).

  Повністю зруйновані та не підлягають експлуатації відокремлені структурні підрозділи КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради: кардіологічний корпус (колишній Обласний кардіологічний центр) та центр фтизіатрії (колишній Обласний центр соціально-значущих та небезпечних хвороб).

  Також постраждав парк санітарного автотранспорту Обласного центру екстреної медицини та медицини катастроф та інших медичних закладів області, загалом було пошкоджено, знищено та викрадено внаслідок ворожої агресії 41 одиницю автотранспорту.

  Для забезпечення функціонування закладів охорони здоров’я області у безперебійному режимі готові до використання 580 генераторів електроживлення різної потужності. У 8 закладах охорони здоров’я області встановлено сонячні панелі різної потужності, у 31 закладі 54 накопичувачі електроенергії.

  Залишається складною кадрова ситуація. Наразі у закладах охорони здоров’я області працюють близько 3 тис. лікарів та 7,4 тис. середнього медичного персоналу. Проте, у зв’язку з недостатньою кількістю лікарів в області 26 лікарських амбулаторій не укомплектовані жодним лікарем – основним працівником. Число фельдшерсько-акушерських пунктів, в яких станом на 30.06.2024 ні одна посада середнього медпрацівника не зайнята медперсоналом (основним працівником), становить 126.

   

  Фізична культура і спорт

  Для занять фізичною культурою і спортом в області налічується 27 стадіонів, 408 спортивних залів, 10 критих плавальних басейнів, у т. ч. п’ять 25-ти метрових (функціонує 1), 2007 площинних споруд (з них 744 футбольних поля, 20 тенісних кортів, 101 мініфутбольні та мультифункціональні майданчики зі штучним покриттям, 388 майданчиків з тренажерним обладнанням, 814 інших майданчиків), 5 лижних баз, 4 веслувальні бази, 2 кінно - спортивні бази, 54 стрілецькі тири, 41 фізкультурно-оздоровчий центр та 281 інша споруда. Також функціонують 19 активних парків, на базі яких працюють 4 штатних координатори.

  Для організації спортивної та фізкультурно-масової роботи в області працюють 41 дитячо-юнацька спортивна школа (ДЮСШ) з контингентом 11,5 тис. учнів, 2 школи вищої спортивної майстерності (ШВСМ) з контингентом 203 спортсмени основного складу, 5 центрів фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх», регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт», працювали 2 бази олімпійської підготовки (з біатлону та важкої атлетики, які повністю зруйновані), державний центр олімпійської підготовки з біатлону, 102 спортивні та фізкультурно-оздоровчі клуби (з контингентом 11,8 тис. осіб), 77 громадських організацій фізкультурно-спортивного спрямування.

  В області розвивається 89 видів спорту (у т. ч. 31 олімпійський), працюють 1861 штатний спортивний працівник (з яких 742 – викладачі фізичного виховання навчальних закладів усіх типів і 304 – тренери-викладачі).

  Всіма видами спорту у спортивних школах, секціях і клубах систематично займаються 23,5 тис. осіб. Фізкультурно-оздоровчою і реабілітаційною роботами охоплено 54,2 тис. осіб. До занять спортом та реабілітації засобами фізичної культури залучено 262 осіб з інвалідністю. Систематичними заняттями у спортивних школах охоплено 15,8% дітей і учнівської молоді віком 6-18 років, що проживають в області.

  До складу збірних команд України (основний склад, кандидати та резерв) входять 266 представників Чернігівщини із 43 видів спорту.

  З початку 2024 року на відповідальних міжнародних змаганнях серед дорослих, юніорів і юнаків спортсменами області завойовано 96 медалей, з яких 53 золотих. На всеукраїнських змаганнях завойовано 676 медалей, з них – 208 золотих. Підготовлено 6 майстрів спорту України міжнародного класу, 10 майстрів спорту України, та 308 кандидатів у майстри спорту і першорозрядників.

  В ході бойових дій зруйновано і частково пошкоджено 12 об’єктів спортивної інфраструктури (окрім спортзалів у загальноосвітніх школах), у т.ч. повністю знищено два ключових об’єкти в місті Чернігові, які були базами олімпійської підготовки – ДП «Олімпійський навчально-спортивний центр «Чернігів» та навчально-тренувальна база СДЮШОР з лижного спорту. Із загальної кількості зруйнованих і пошкоджених споруд, 2 державної форми власності, 6 комунальної та 4 приватної.

  Протягом 2023-2024 років повністю відновлено 2 спортивні споруди (футбольний майданчик зі штучним покриттям в с. Павлівка, Чернігівського району та спорткомплекс «Зірка» міського Центру «Спорт для всіх» в м. Ніжині) і частково відновлено (приведено до робочого стану з можливістю проведення на них тренувань і змагань) три приватні споруди (спорткомплекси «Хімік» і «Чернігів - Арена» та стрілецький тир ТСОУ в м. Чернігові).

  Ключовими проблемами, що стримують подальший розвиток фізкультурно-спортивної сфери в області, є низький рівень забезпечення населення матеріально-спортивною базою (рівень забезпечення становить 26,5% від мінімальних вимог ДБН), відсутність критих спортивних споруд великих розмірів з трибунами для глядачів (палаци спорту, льодові палаци, легкоатлетичні і футбольні манежі тощо), недостатній рівень оснащення наявних спортивних споруд і закладів сучасним інвентарем та обладнанням, обмежене фінансування.

   

  Соціальний захист, підтримка внутрішньо переміщених  осіб,  ветеранська політика

  Надання соціальних послуг громадянам забезпечують 49 установ соціального обслуговування. У структурі установ створено і діють: 49 відділень соціальної допомоги вдома, 37 відділень денного перебування, 18 відділень стаціонарного догляду для постійного та тимчасового проживання, 37 відділень організації надання адресної грошової та натуральної допомоги.

  Соціальний захист осіб, які не можуть отримати послуги на рівні громади, здійснюють загальнообласні заклади. У системі соціального захисту населення області функціонує 9 будинків-інтернатів, із них: 2 геріатричні пансіонати, 6 психоневрологічних інтернатів та 1 дитячий будинок-інтернат для дітей з вадами фізичного, розумового розвитку та психічними розладами. Станом на 30.08.2024  на державному утриманні перебуває 1816 осіб, з них 40 дітей.

  Актуальним є питання зоблаштування укриттів у таких закладах. Відповідно до актів оцінки стану готовності захисних споруд цивільного захисту в Ніжинському дитячому будинку-інтернаті, Чернігівському геріатричному пансіонаті, Червоненському та Понорницькому психоневрологічних інтернатах підвальні приміщення використовуються як найпростіші укриття.  

  Розроблено  проектно-кошторисну документацію проектів на нове будівництво захисних споруд цивільного захисту (протирадіаційне укриття) ще у трьох закладах (Городнянський, Замглайський,  Червоненський психоневрологічні інтернати).

  Згідно з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб станом на 20.12.2024 кількість внутрішньо переміщених осіб в області становить 68283 особи. З 24.02.2022 по 20.12.2024 за допомогою звернулось 75,0 тис. осіб. З них отримувачів зазначеної допомоги, житло яких зруйноване або непридатне до проживання, – 3,5 тис. осіб.

  Розпорядженням начальника Чернігівської обласної військової адміністрації від 10.11.2023 № 734 (зі змінами) затверджено Перелік місць тимчасового проживання Чернігівської області, до якого включено 9 місць тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб розрахованих на 1428 ліжко-місць. Громадами області до фонду житла, призначеного для тимчасового проживання включено 24 житлові приміщення.

  Також у 10 гуртожитках закладів освіти області виділено 542 ліжко-місця для можливого розміщення внутрішньо переміщених осіб.

  В області проживає 4,4 тис. дітей з інвалідністю. Надання реабілітаційних послуги дітям з інвалідністю та дітям віком до 3 років (включно) здійснюється 3 реабілітаційними установами комунальної форми власності. Щорічно отримують послуги понад 1,2 тис. дітей.

  Через активні бойові дії в країні зростає кількість осіб, які мають статус учасника бойових дій. Станом на 03.10.2024 в 21 комунальному закладі (установі) області введено 24 вакансії фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб.

  Важливим кроком у підтримці та інтеграції ветеранів у суспільство є створення ветеранських просторів. На сьогодні в територіальних громадах Чернігівської області вже діють 5 ветеранських просторів (КУ «Чернігівський обласний центр ветеранів війни» Чернігівської обласної ради, Ветеранський простір «Пліч-о-пліч з Героями: Чернігівщина» (м. Чернігів), БО «Благодійний фонд «Ветеранський простір «Серцевір» (м. Чернігів), ГО «Ветеранський простір «Незламні» (м. Ніжин), КНП "Ветеранський простір" Чернігівської міської ради), ще 2 простори (в Іванівській та Ріпкинській територіальних громадах) на етапі впровадження.

  З метою запровадження комплексної соціальної послуги з формування життєстійкості, в рамках експериментального проєкту, в області створено та функціонує дев’ять Центрів життєстійкості, а саме: в Бахмацькій, Борзнянській, Городнянській, Добрянській, Ніжинській, Корюківській, Коропській, Михайло – Коцюбинській, Чернігівській територіальних громадах. Надавачами соціальних послуг у цих Центрах є 5 громадських організацій та 4 комунальні некомерційні підприємства. У 2025 році планується відкриття таких Центрів у Куликівській, Гончарівській  та Ріпкинській громадах. Основними завданнями Центрів є  надання соціальних послуг: групові заняття, тренінги та увесь спектр послуг з психосоціальної підтримки; створення сімейного простору для підтримки родин: організація активностей та занять для дітей, навчання батьків, проведення заходів для батьків.

  Підтримка сімей, дітей та молоді

  Станом на 01.07.2024 в області проживало 7540 багатодітних сімей, в них 25474 дітей.

  В області нараховується (за оперативними даними) 1896 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, з числа яких 1739 осіб (або 91,6%) перебувають у родинах (1221 – у сім`ях опікунів, піклувальників, 237 дітей-вихованців у 32 дитячих будинках сімейного типу (ДБСТ), 278 прийомних дітей у 168 прийомних сім`ях (ПС), 152 дітей такої категорії знаходяться у закладах інституційного догляду та ще потребують влаштування у сімейні форми виховання.

  

  
  

  □ Кількість дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ)

  ■ Кількість прийомних сімей (ПС)

  □ Кількість дітей в ПС та ДБСТ

   

  Рисунок 15. Динаміка охоплення дітей різними формами підтримки

   

  На обліку служб у справах дітей перебуває майже 1,2 тис дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, і потребують психологічної, матеріальної підтримки. З кожним роком розширюється мережа сімей патронатних вихователів, що дає можливість меншій кількості дітей потрапити в заклади інституційного догляду. Наразі така послуга надається 25 родинами, де з початку 2024 року перебувало 68 дітей. У 2024 році кількість таких сімей зросла вдвічі. Загалом з початку запровадження патронату в регіоні (з 2017 року) цією формою скористалася 221 дитина.

  В області налічуються три центри соціально-психологічної реабілітації дітей (м. Чернігів, м. Ніжин, с. Хмільниця Чернігівського району).

  Влітку 2024 року було забезпечено діяльність 136 таборів з денним перебуванням у навчальних закладах. Послугами з відпочинку забезпечено близько 8000 дітей області. Проведена робота щодо направлення дітей на відпочинок та оздоровлення за кордон.

  У 2021 році в області створені та діяли 5 молодіжних центрів і просторів різної форми власності. У 2024 році їх кількість складає 25. У 2021 році проведено 16636 заходів по роботі з молоддю, охоплено 119007 осіб, у 2022 році – 23522 заходів (51181 учасник), у 2023 році – 20229 заходів (46868 осіб).

• Туристичний потенціал

  У 2024 році туристична сфера Чернігівської області продовжила своє відновлення після активних бойових дій у лютому-березні 2022 року. Станом на 01.07.2024 року в області функціонує 93,6% закладів розміщення, 69,4% сільських садиб та 96,6% баз відпочинку та туристичних комплексів, в порівнянні з показниками 2021 року. Зокрема, в 2024 році на 33,3% зріс показник функціонування баз відпочинку, у порівнянні з 2023 роком, що свідчить про позитивні зрушення у напрямку відновлення роботи закладів туристичної інфраструктури та пристосування туристичного бізнесу до нових реалій.

  Поступово зростає кількість подорожуючих Чернігівщиною та попит на туристичні послуги в регіоні. Так, сума надходжень туристичного збору до місцевих бюджетів області за перше півріччя 2024 року склала 817,98 тис. грн, що на 44% більше ніж за аналогічний період у 2023 році та на 7,5% більше ніж за перше півріччя 2021 року. Обсяги надходжень до бюджетів усіх рівнів від господарської діяльності юридичних та фізичних осіб-підприємців туристичної галузі, які зареєстровані та діють на території Чернігівської області за перше півріччя 2024 року склали 7183,02 тис. грн, що на 60,7% більше ніж за аналогічний період у 2023 році, проте на 8,6% менше ніж за перше півріччя 2021 року.

  За період повномасштабного вторгнення рф на територію України значно знизилися показники відвідуваності основних туристичних магнітів області. Попри постійні загрози ракетних обстрілів 89% музеїв області (в порівнянні з 2021 роком) продовжують працювати та відкриті для відвідувачів. Відповідно до статистичних даних, за перше півріччя 2024 року музейні заклади відвідало 96,57 тис. осіб, що на 3,5% більше ніж за аналогічний період у 2023 році та на 58,4% менше показників за перше півріччя 2021 року (231,86 тис. осіб).

  Значна частка втрат відвідувачів і у парків природи. Зокрема, відповідно до розпорядження начальника Чернігівської обласної військової адміністрації № 147 від 20.04.2022 «Про тимчасову заборону відвідування населенням лісів і в’їзду до лісових масивів області транспортних засобів у період воєнного стану» екскурсійне обслуговування повністю призупинено на території Ічнянського національного природного парку та регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський». Проте у 2024 році зріс показник відвідуваності Менського зоологічного парку, який у першому півріччі поточного року відвідало 8,8 тис. осіб, що на 29,4% більше, ніж за аналогічний період у 2023 році (6,8 тис. осіб), однак на 37% менше аналогічних показників 2021 року (13,96 тис. осіб).

  Внаслідок бойових дій на території області зазнали пошкоджень 18 туристичних об’єктів, зокрема 9 – музейних закладів, 4 готелі, 5 садиб та баз відпочинку.

• Інформаційний простір

  Повномасштабна війна є визначальним фактором впливу на стан інформаційного простору Чернігівщини.

  З одного боку, негативні економічні та соціальні чинники, викликані повномасштабним вторгненням, призвели до припинення роботи низки місцевих медіа, перш за все - друкованих. З іншого ‒ одним із векторів російської агресії є саме український інформаційний простір. Така інформаційна агресія здійснюється, зокрема, шляхом поширення за допомогою широкого набору інструментів антиукраїнської пропаганди, неправдивої, викривленої та провокаційної інформації щодо подій в Україні.

  Значущим результатом державної інформаційної політики стало вирішення у 2023 році багаторічної проблеми забезпечення стабільного українського телевізійного мовлення на північних прикордонних територіях області завдяки введенню в дію державної цифрової багатоканальної телемережі MX-7.

  Вся територія Чернігівської області наразі покрита вітчизняним ефірним телесигналом, що поширюється багатоканальною телемережею ТОВ «Зеонбуд» та державною мережею MX-7, закриваючи колишні «білі плями» у прикордонних районах та центральній частині області

  Доступність вітчизняного радіомовлення у прикордонних громадах забезпечується передусім трансляціями в FM-діапазоні програм Першого каналу «Українського радіо» та «Армія FM ‒ військове радіо», а також радіо «ТІМ».

  Станом на жовтень 2024 року в області продовжують роботу близько 30 місцевих друкованих медіа, що мають загальнополітичне та/чи інформаційне спрямування та відіграють значущу роль у забезпеченні інформаційних потреб населення (у 2021 році - до 40).

  Серед них як газети, що розповсюджуються на всій території області (наприклад, «Гарт», «Вісник Ч») з накладом до 20-30 тисяч примірників, так і гіперлокальні видання, що розповсюджуються в межах окремих громад з накладом до 1 тисячі примірників.

  На Чернігівщині продовжують роботу близько 20 онлайн-медіа новинного та суспільно-політичного характеру.

  З-поміж суб’єктів у сфері лінійних аудіовізуальних медіа місцевого мовлення в області діють 3 теле- та 4 радіомовники (включно з філією Суспільного мовлення), які виробляють власний контент новинного спрямування.

  Найбільше охоплення телесигналом серед місцевих мовників має філія АТ «НСТУ» «Чернігівська регіональна дирекція» (логотип «Суспільне Чернігів»), програми якої транслюються в цифровому стандарті на всій території області. Радіосигналом ‒ ТОВ «ТІМ ФМ», програми якої доступні на території Корюківського, Прилуцького та Чернігівського районів області.

  Після деокупації області не відновили ефірне радіомовлення місцеві мовники «One FM» та «Свобода ФМ». Також у 2023 році припинила телевізійне мовлення в цифровому ефірі та кабельних мережах телерадіокомпанія «ТІМ» (яка продовжила працювати як радіомовник та з якої у 2024 році виділено нову юридичну особу ‒ ТОВ «ТІМ ФМ»).

• Розвиток громадянського суспільства

  В сучасних умовах вкрай важливою є потреба активізації громадян, залучення їх до процесів прийняття рішень, мотивації до створення громадських організацій та активній участі в уже створених громадських організаціях. Розвиток громадянського суспільства, синхронізація зусиль зацікавлених сторін (влади та місцевого самоврядування, бізнесу, громадськості), стратегічні партнерства та міжнародне співробітництво сприятиме процесам відновлення та розбудови громад України.

  Для взаємодії органів влади та громадянського суспільства в області використовуються такі механізми, як консультації з громадськістю, участь в громадських радах, робочих групах, громадські експертизи і моніторинги, громадські слухання, інформаційні запити до органів державної влади тощо.

  Обласна державна адміністрація проводить консультації з громадськістю щодо проєктів нормативно-правових актів з суспільно-важливих питань, проєктів обласних програм та звітів про їх виконання. Щорічно близько 100 проєктів проходять процедуру електронних консультацій на офіційному сайті облдержадміністрації.

  Одним з напрямів взаємодії обласної державної адміністрації, її структурних підрозділів та інститутів громадянського суспільства є налагодження взаємодії з Громадською радою при обласній державній адміністрації.

  На даний час у складі Громадської ради утворено 13 комітетів з різних напрямів роботи обласної державної адміністрації. Представники інститутів громадянського суспільства залучались до роботи у складі оргкомітетів, експертних та робочих груп, консультативно-дорадчих органів.

  В області укладено 5 меморандумів про співпрацю контролюючих органів влади і суб’єктів громадянського суспільства, що позитивно впливає, в тому числі і  на формування бізнес-клімату в області. 

• Екологічна ситуація

  Стан атмосферного повітря

  У 2023 році викиди від стаціонарних джерел здійснювали 291 підприємство, організація, установа, суб’єкт підприємницької діяльності, викиди від діяльності яких склали 14,908 тис. тонн, що на 0,125 тис. тонн (або на 0,8%) менше викидів 2022 року (15,033 тис. тонн).

  Зменшення викидів промислових підприємств обумовлено вторгненням рф на територію нашої країни. Підприємства на деякий час призупиняли свою діяльність, декілька припинило свою діяльність у зв’язку з критичними руйнуваннями.

  Однак, у 2023 році під час постійних обстрілів прикордонних територій області в атмосферу вивільнялися продукти хімічної реакції, спричинені вибухами та детонацією ракет і снарядів.

  Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел по Чернігівській області у розрахунку на одну особу склали 15,5 кг і в розрахунку на 1 км² – 467,3 кг.

  Найбільші обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря мають підприємства: сільського господарства, лісового та рибного господарства – 8,93 тис. тонн, або 59,9% від загальних викидів стаціонарними джерелами по області; переробної промисловості – 2,027 тис. тонн або 13,6%; водопостачання; каналізації, управління відходами – 1,44 тис. тонн або 9,7%, з постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 0,99 тис. тонн, або 6,6%.

  Крім того, постійні обстріли прикордонних територій області спричиняють жахливі наслідки природному середовищу. Відбуваються пожежі на польових і в лісових масивах, в унікальних екосистемах природно-заповідного фонду, які спричиняють утворення великих обсягів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

   

  Забруднення поверхневих водних ресурсів

  Внаслідок військових дій та спричинених ними техногенних забруднень відбувається руйнування мостів, дамб та берегової лінії, отруєння нафтопродуктами та важкими металами, багато невеликих річок та ставків зазнають патологічного впливу на біорізноманіття. У водоймах гине риба, порушується життєвий та міграційний цикли водних птахів, водойм втрачають здатність до самоочищення та природного відновлення.

  Загалом, на екологічний стан поверхневих вод області впливають скиди недостатньо очищених стічних вод внаслідок неефективної роботи каналізаційно-очисних споруд, невинесення в натуру прибережних захисних смуг і водоохоронних зон, а також їх недотримання, насамперед у населених пунктах, засмічення водойм побутовими відходами.

  Головними забруднювачами поверхневих водних об’єктів є підприємства житлово-комунального господарства, які скидають недостатньо очищені стічні води.

  Проблемою практично всіх очисних споруд, які приймають комунально-побутові стічні води, є використання населенням фосфатовмісних миючих засобів, що, у свою чергу, призводить до високих показників вмісту фосфатів на виході з очисних споруд. Існуючі технологічні регламенти роботи очисних споруд наразі не можуть забезпечити ефективну очистку зворотних вод, і, як наслідок, фіксується скид недостатньо очищених стічних вод до поверхневих водних об’єктів із перевищенням гранично допустимих показників вмісту фосфатів. Загалом ці проблеми пов’язані зі зношеністю обладнання та відсутністю коштів на проведення поточних ремонтних робіт чи реконструкції в цілому.

  За даними суб’єктів системи моніторингу області, на Чернігівщині гідрохімічні показники якості поверхневих вод у створах спостереження загалом не зазнали значних змін і переважно відповідали гранично допустимим концентраціям для водойм рибогосподарського призначення.

  На території республіки білорусь і російської федерації формується 84% річкових вод басейну р. Дніпро.

  Визначити об’єм і якість забруднень неможливо через відсутність даних за звітністю 2 ТП (Водгосп) республіки білорусь і російської федерації.

  У той же час у серпні 2024 року на річках Сейм та Десна було зафіксовано забруднення органічного характеру, яке 14 серпня потрапило у річку Сейм із цукрового заводу в селищі Тьоткіно Курської області рф. Відповідно до результатів лабораторних досліджень проб води р. Сейм, зафіксовано критичне зниження розчиненого кисню до величин 0,18-0,73 мгО2/дм³.

  За рішеннями обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, в межах територіальних громад, населені пункти яких розміщені вздовж русел забруднених річок, було заборонено купання, вилов риби та використання річкової води для господарських потреб і напування худоби.

  Станом на 11 вересня 2024 року сума збитків довкіллю через забруднення річок Сейм та Десна (в межах Чернігівської і Сумської областей) склала понад 405 млн гривень.

   

  Збереження біорізноманіття

  Збереження біологічного різноманіття є одним з пріоритетів у сфері природокористування, екологічної безпеки та охорони природи, невід’ємною складовою збалансованого економічного й соціального розвитку нашого регіону. Географічне положення, орографічні та кліматичні особливості області зумовили формування на її території різноманітної рослинності, яка закономірно змінюється з півночі на південь.

  Одним із основних антропогенних чинників, що негативно впливає на структурні елементи екологічної мережі та біорізноманіття Чернігівщини, є значний ступінь господарського освоєння її території. Сучасна структура земельного фонду області свідчить про надзвичайно високе антропогенне навантаження на природні екосистеми, яке призвело до їх зміни та скорочення площ.

  Рослинність Чернігівщини у природному стані зберіглася лише приблизно на 1/3 території, переважно у поліській частині області, у вигляді лісів, трав’яного покриву луків і болотної рослинності. На території області налічується понад 900 видів судинних рослин, що становить близько 18,4% від загальної кількості судинних рослин, поширених в Україні.

  Чернігівщина багата природними ресурсами цінних видів рослин, у т. ч. й лікарських. Однак ресурсний потенціал багатьох видів обмежений. У сучасній фауні регіону налічують понад 30 тис. видів. На території області поширені як безхребетні, так і хребетні тварини.

   

   

  Управління відходами

   Станом на 01.01.2025 на території Чернігівської області обліковується 552 паспортизовані місця видалення відходів; 200 об’єктів утворення відходів;
  9 об’єктів обробки й видалення відходів.

  При цьому значна кількість місць видалення відходів області мають низький технологічний рівень здійснення операцій у сфері управління відходами, власниками зазначених місць не в повному обсязі вживаються заходи, спрямовані на забезпечення їх екологічно безпечного функціонування та модернізації. Існуюча система санітарного очищення населених пунктів недосконала, її фрагментарність, роз’єднаність і різнорідність не забезпечує достатнього контролю за санітарним станом територій та операціями управління побутовими відходами.

  Через відсутність на Чернігівщині сміттєпереробних і сортувальних комплексів, на полігони та сміттєзвалища потрапляє значна частина відходів, які мають ресурсну цінність і підлягають переробці та утилізації. Основну масу відходів як вторинної сировини складають тара (упаковка) від продуктів харчування та продукції споживання населенням.

  На даний час ведуться підготовчі роботи з розробки Регіонального плану управління відходами Чернігівської області, яким передбачається створення та забезпечення належного функціонування комплексної регіональної системи управління відходами.

  Відходи від руйнувань у Чернігівській області, що утворилися в умовах ведення воєнних дій, розміщуються на паспортизованих місцях видалення відходів та місцях тимчасового розміщення.

  Очищено території 4 територіальних громад області від відходів, що утворилися у зв’язку з пошкодженням (руйнуванням) будівель та споруд внаслідок бойових дій. Зокрема, за кошти міжнародних організацій, оброблено та вивезено на паспортизовані місця видалення відходів та місця тимчасового зберігання близько 57 тис. тонн відходів від руйнувань.

  Станом на 01.01.2025 на території області залишаються невидаленими біля 165 тонн безхазяйних непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин (далі – ХЗЗР), які зберігаються на території 11 громад області (24 склади). Враховуючи, що значна частина складів знаходиться в басейнах річок Дніпро та Десна, які є джерелами питного водопостачання, з метою зменшення техногенного навантаження на навколишнє середовище та попередження забруднення об’єктів довкілля, є вкрай необхідним забезпечити видалення залишків зазначених небезпечних речовин у повному об’ємі.

  Станом на 01.01.2025 вивезено 89,65 тонн отруйних речовин з 19 складів, що розташовані на території 13 громад області (Варвинської, Линовицької, Макіївської, Мринської, Новобілоуської, Носівської, Парафіївської, Ріпкинської, Сосницької, Срібнянської, Сухополов’янської, Холминської, Яблунівської).

• Просторове планування, містобудівна документація

  На обласному рівні містобудівна документація представлена Схемою планування території Чернігівської області, яка була розроблена Українським державним науково-дослідним інститутом проєктування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя та затверджена рішенням десятої сесії шостого скликання обласної ради від 28.09.2012.

  На даний момент вона є застарілою та майже повністю втратила актуальність планувальних рішень.

  На даний час територія Чернігівської області включає 5 нових (укрупнених районів). На ці адміністративно-територіальні утворення Схеми планування територій районів не розроблялись, наявні лише 22 проєкти районного планування старих/ліквідованих районів. Вищезгадана документація втратила свій планувально-стратегічний ресурс, є морально застарілою. Зокрема ці схеми планувань території не відповідають вимогам сучасного законодавства та нового адміністративно-територіального устрою.

  Згідно з діючим адміністративно-територіальним устроєм в області загалом налічується 1509 населених пунктів. Починаючи з 2011 року (з часу прийняття Закону України «Про регулювання містобудівної документації»), було розроблено та затверджено:

  -  0 комплексних планів просторового розвитку території територіальної громади;

  -  190 нових генеральних планів;

  -  171 план зонування території;

  -  426 детальних планів територій.

  Окремо у 2024 році затверджено: генеральних планів – 1, зонінгів – 1; детальних планів територій в межах населених пунктів – 18, детальних планів територій за межами населених пунктів – 8.

   

  Таблиця 2

  Затверджена містобудівна документація в розрізі районів

  Назва району	Кількість НП за АТУ	Відсутня	Застаріла	Затверджено
  				Генеральні плани	Зонінги	ДПТ в межах НП	ДПТ за межами НП
  Корюківський	218	102	106	10	9	23	20
  Ніжинський	318	119	161	38	34	101	36
  Н.-Сіверський	222	111	96	15	14	21	5
  Прилуцький	279	82	111	86	81	25	8
  Чернігівський	472	202	229	41	33	65	122
  УСЬОГО	1509	616	703	190	171	235	191

   

  В усіх 57 територіальних громадах області відсутні розроблені та затверджені комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад.

  Станом на 1 січня 2025 року рішення про розроблення комплексних планів прийнято у 22 територіальних громадах області.

  Рішення про розроблення програм комплексного відновлення територій територіальних громад прийнято у 14 територіальних громадах області.

  Станом на 1 січня 2025 року затверджено 3 програми комплексного відновлення територій територіальних громад (Семенівської, Новобілоуської, Куликівської).

  За результатами містобудівного моніторингу встановлено, що генеральними планами забезпечено 893 населені пункти із 1509 існуючих в області, що складає 59,2% від загальної кількості.

  Переважна більшість цієї містобудівної документації, а саме 689 документи, було розроблено і затверджено ще у 60-90-ті роки минулого століття, і на даний час є застарілою. Крім того, ця частина містобудівної документації представлена лише в паперовому вигляді та створена у недержавній системі координат, що суперечить вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та унеможливлює ведення містобудівного кадастру. По 616 населених пунктах області містобудівна документація ніколи не розроблялась.

• Вплив повномасштабної військової агресії російської федерації. Руйнування та відновлення

  За результатами досліджень Київської школи економіки, Чернігівщина є однією з найбільш постраждалих областей України в результаті військової агресії рф.

  Станом на 01.01.2025 внаслідок обстрілів та бомбардувань на території області пошкоджено/зруйновано майже 15,0 тис. об’єктів, з них 12,3 тис. (82%) житло громадян  (1186 багатоквартирних будинків та 11 156 приватних садиб), з них 1453 зруйновано повністю

   

  Таблиця 3

  Склад та структура пошкоджень за типом житлового фонду

  Чернігівської області

  Тип об'єкту	Кількість пошкоджених будівель, од.	Частка пошкоджених будівель,%
  Багатоквартирні будинки	1 186	9,6
  Приватні садиби	11 156	90,4
  Всього	12 342	100,0

   

  Залежно від ступеня пошкоджень житлового фонду найбільша частка пошкоджень 73,2% відноситься до І категорії (до 40% пошкоджень), 15% – до ІІ категорії (від 41% до 80% пошкоджень). Частка повністю зруйнованих приватних житлових будівель у Чернігівській області становить 11,8%.

  Структура пошкоджень житлового фонду залежно від їх ступеня представлена на рисунку нижче.

  

  Рисунок 16. Склад та структура пошкоджень житлового фонду Чернігівської області залежно від ступеня пошкодження

   

  Кількість пошкоджених об’єктів інфраструктури та життєзабезпечення склала 2652 одиниці, з них:

  -     154 заклади освіти;

  -     76 об’єктів охорони здоров’я;

  -     62 адміністративні будівлі та 1 ЦНАП;

  -     12 закладів спорту;

  -     6 закладів соціального захисту;

  -     105 закладів культури (без урахування релігійних споруд);

  -     1648 об’єктів життєзабезпечення;

  -     41 міст загального користування державного та місцевого значення;

  -     547 інше.

  Структура пошкоджень об’єктів соціальної та критичної інфраструктури, життєзабезпечення Чернігівської області представлена на рисунку нижче.

   

  

   

  Рисунок 17. Структура пошкоджень об’єктів інфраструктури та життєзабезпечення Чернігівської області, станом на 01.01.2025

  Найбільша частку в загальній структурі пошкоджень займають об’єкти життєзабезпечення – 62,1% (1648 одиниць, у т. ч.: 6 об’єктів водопостачання, 11 об’єктів водовідведення, 101 об’єкт теплопостачання, 324 об’єкти газопостачання, 1206 об’єктів електропостачання).

  Одним з найбільш пріоритетних завдань є відновлення інфраструктури області.

  Станом на 01.01.2025 відновлено 5 820 житлових будинків (4 707 приватних та 1 113 багатоквартирних житлових будинків), а також 1797 об’єктів соціальної та критичної інфраструктури, життєзабезпечення, а саме:

  - 83 заклади освіти;

  - 46 об’єктів охорони здоров’я;

  - 28 адміністративних будівель та 1 ЦНАП;

  - 2 заклади спорту;

  - 5 закладів соціального захисту;

  - 37 закладів культури (без урахування релігійних споруд);

  - 1535 об’єктів життєзабезпечення;

  - 34 мостові споруди загального користування державного та місцевого значення;

  - 26 інше.

   

  Забруднення  та очищення територій від вибухонебезпечних предметів

  Із загальної території Чернігівської області (31,9 тис. км²) обстеження потребують 3,5 тис. км² її площі, тобто 11%.

  Точного підрахунку щодо можливих обсягів робіт та кількості вибухонебезпечних предметів здійснити неможливо – значна територія (близько 20%) області – це болота та ліси, де обстеження місцевості значно ускладнено.

  Наразі площа ідентифікованих небезпечних територій області становить 2,8 тис. га і охоплює Корюківський (Корюківська, Мeнськa, Сосницька громади), Ніжинський (Бобровицька, Вертіївська, Дмитрівська, Лосинівська, Ніжинська, Нoвoбaсaнська, Талалаївська громади), Прилуцький (Ічнянська, Сухополов’янська громади) та Чернігівський райони (Гopoднянська, Гончарівська, Іванівська, Киїнська, Киселівська, Куликівська, Михайлo-Кoцюбинська, Новобілоуська, Олишівська, Ріпкинська, Седнівська, Тупичівська, Чернігівська громади).

  На території області проводять гуманітарні розмінування 9 операторів протимінної діяльності: ДСНС, ДССТ, ГУ НП, Асоціація саперів України, Укроборонсервіс, Demining Solutions, The Halo Trust, FSD, DRC.

  Потенційно небезпечна територія області, в тому числі сільськогосподарського призначення складає 352,13 тис. га. З них обстежено та розміновано 43,97 тис. га, у т. ч. понад 39,17 тис. га сільгоспугідь. Решта територій, які потребують обстеження та розмінування, складає 308,16 тис. га, це землі загального призначення, ліси та водні об’єкти.

  Також, починаючи з березня 2022 року, урядовими операторами протимінної діяльності проведено обстеження на наявність вибухонебезпечних предметів 252,29 км доріг, 569,83 км залізничних колій, 53,54 км території вздовж ліній електропостачання і 14,01 га територій об’єктів критичної інфраструктури, знешкоджені 84154 од. вибухонебезпечних предметів.

   

  Навколишнє природне середовище

  Бойові дії, які проходили на території області, завдали жахливої шкоди природі: пожежі на польових і в лісових масивах, в унікальних екосистемах природно-заповідного фонду (ПЗФ).

  Під час ведення бойових дій 11 об’єктів ПЗФ місцевого значення області зазнали пошкодження ґрунтового покриву заповідних об’єктів технікою окупантів та влучанням ракет (заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва), пошкодження та знищення дерев (ботанічні пам’ятки природи, РЛП «Ялівщина», загоряння лісової підстилки та лісу (РЛП «Міжрічинський», заповідне урочище «Святе»).

  Через постійні обстріли прикордонних територій заборонений доступ до об’єктів ПЗФ, розташованих в прикордонній зоні. На сьогодні багато територій та об’єктів ПЗФ потребують обстежень, оскільки вони не були перевірені на наявність вибухонебезпечних предметів.

  Війна негативно вплинула на кожен компонент довкілля: як тваринний і рослинний світ, так і воду, повітря, ґрунт. Наслідки цього будуть довгостроковими та матимуть не лише локальний, а й глобальний характер.

  Внаслідок російських ударів по нафтобазах, складах паливно-мастильних матеріалів згоріло тисячі тон нафтопродуктів, які забруднили повітря небезпечними речовинами. Також в повітря та ґрунт потрапили викиди від горіння військової техніки.

  Станом на 01.12.2024 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області нараховано більше 26 млрд грн збитків, заподіяних довкіллю Чернігівщини внаслідок збройної агресії та бойових дій під час воєнного стану.

  Ще однією проблемою є відходи від руйнувань, які утворилися під час військової агресії рф проти України. Також залишається потреба у проведенні демонтажних робіт щодо пошкоджених об’єктів житлової, транспортної та соціальної інфраструктури, котрі не підлягають відновленню.

  У результаті бойових дій на території 25 громад на 186 місцях зберігання накопичено 71,9 тис. тонн відходів, що утворилися у зв’язку з пошкодженням і руйнуванням будівель та споруд. Руйнування будівель призводить до забруднення довкілля будівельним сміттям та азбестом. Орієнтовна площа місць тимчасового розміщення відходів від руйнувань становить 74,57 га.

• Міжнародне співробітництво

  З метою прискорення процесу відновлення та розвитку в області активно використовується підтримка міжнародних партнерів, реалізується низка спільних проєктів. Координаційним майданчиком для узгодженої комунікації і розвитку взаємодії місцевих та регіональних органів влади з міжнародними партнерами є Регіональний офіс міжнародного співробітництва. В рамках роботи Офісу проводиться систематизація даних, супроводження проєктів, формування переліку потреб області та територіальних громад задля максимального охоплення допомогою всіх, хто її потребує.

  Здійснюється співпраця із більше 600 організаціями-донорами, партнерами з розвитку та благодійними організаціями. З них 54 – це установи та партнерські організації ООН, та більш ніж 550 – міжнародні та національні фонди, програми, громадські та благодійні організації. До відновлення житлового фонду залучені близько 20 організацій, до відновлення закладів соціальної сфери – понад 40 організацій.

  З початку повномасштабного вторгнення укладено понад 420 документів про співпрацю – меморандуми, угоди тощо; понад 640 реципієнтів отримують допомогу в рамках укладених документів. У 2023 році організовано понад 100 зустрічей з представниками іноземних органів влади, дипломатичних установ, регіонів-партнерів, міжнародних фондів, організацій, установ, бізнесових кіл тощо, за підсумками 2024 року відбулося понад 125 зустрічей.

  Збільшується кількість проєктів, у т. ч. міжнародної технічної допомоги, Чернігівська ОВА виступає бенефіціаром/реципієнтом 13-ти проєктів міжнародної технічної допомоги. Тривають організаційні заходи щодо реєстрації ще  1-го проєкту МТД.

  Потужним інструментом вирішення місцевих проблем є підтримка іноземних країн. До відбудови Чернігівської області найбільш активно долучені Франція та Латвія. Значну підтримку надає Німеччина, розпочинається співпраця з Бельгією.

  У рамках розвитку міжнародного територіального співробітництва з 2022 року Чернігівська ОВА уклала 4 документи про співпрацю з регіонами іноземних країн, зокрема з Регіоном Іль-де-Франс (Франція), федеральною землею Мекленбург-Передня Померанія (ФРН), штатом Міннесота (США), графством Кент (Велика Британія).

  Одну угоду районного рівня укладено між Чернігівським районом та німецьким  районом Зегеберг.

  20 громад області мають побратимів серед 50 муніципалітетів іноземних країн, зокрема з США, Польщі, Німеччини, Франції, Латвії, Естонії, Італії, Фінляндії, Бельгії, Чехії, Греції, Болгарії. Укладено 49 договорів, угод меморандумів тощо, з них 33 – після повномасштабного вторгнення. Найбільше іноземних міст-побратимів мають м. Чернігів (13) та м. Ніжин (11), по 4 партнери мають Ічнянська та Менська громади. Низка громад працюють з іноземними муніципалітетами без укладання документів, зокрема Корюківська, Ніжинська. Ведеться робота щодо налагодження партнерства з німецькими, чеськими, французькими, британськими муніципалітетами.

• Територіальні диспропорції

  В Чернігівській області, як в більшості регіонів України, сформувалися помітні відмінності в розвитку окремих територій на рівні районів і територіальних громад. Наявність таких відмінностей (диспропорцій) є закономірним явищем, зважаючи на історичні особливості розвитку окремих міст і селищ, природні особливості території, якість ґрунтів, підприємницьку активність населення.

  Активні бойові дії на території України призвели до поглиблення диспропорцій у розвитку регіонів та збільшення кількості територій, які потребують державної підтримки і застосування спеціальних механізмів та інструментів стимулювання їх розвитку.

  Прикордонні громади мають значні безпекові та економічні обмеження та ризики, зокрема це – вилучення земель з господарського обігу, потенційне руйнування підприємств та об'єктів інфраструктури, втрата логістичного потенціалу, трудова міграція, масове переміщення населення до інших громад, регіонів та іноземних держав. Вони потребують застосування диференційованих підходів щодо відновлення і розвитку.

  Для виявлення внутрішньорегіональних диспропорцій на рівні територіальних громад було здійснено аналіз  на основі величини інтегрального показника їх соціально-економічного розвитку. Він є сумою 26 нормованих, статичних і динамічних показників, які презентували демографічні, розселенсько-інфраструктурні та фінансові параметри територіальних громад регіону. Результати обчислень дозволили провести рейтингування та визначити пʼять груп територіальних громад із різним рівнем соціально-економічного розвитку.

  Таблиця 4

  Площа та населення типів територіальних громад Чернігівської області за рівнем соціально-економічного розвитку

  Показники	Рівень розвитку територіальних громад
  	Низький	Нижчий ніж середній	Середній	Вищий ніж середній	Високий
  Кількість громад, од.	15	11	18	9	4
  Площа, км2	8627,5	7335,5	9564,6	5030,7	1306,7
  Частка від площі області, %	27,1	23,0	30,0	15,8	4,1
  Пересічні значення площі громади, км2	575,2	666,9	493,6	558,9	326,7
  Кількість населення, осіб	107721	118709,0	176741,0	130900,0	425244,0
  Частка від населення області, %	11,2	12,4	18,4	13,6	44,3
  Пересічне значення кількості населення громади, осіб	7181,4	10791,7	9193,2	14544,4	106311,0
  Пересічний показник рівня розвитку, од.	6,650	8,384	9,720	11,460	14,875

   

  

  
  

  Рисунок 18. Інтегральний показник соціально-економічного розвитку територіальних громад Чернігівської області

   

  Високий рівень соціально-економічного розвитку мають лише чотири територіальні громади. Вони займають 4,1 % площі області, однак у них мешкає майже 44 % населення регіону.

  Групу з вищим за середній рівень соціально-економічного розвитку формують девʼять територіальних громад, більшість із яких є міськими. Громади цього типу займають 15,8 % площі області, в них мешкає майже 14 % населення регіону.

  Група з пересічними значеннями інтегрального показника є найчисельнішою. До неї належить майже кожна третя територіальна громада Чернігівщини. Громади цього типу займають 30 % площі регіону, в них мешкає 18,4 % населення області.

  Майже кожна пʼята територіальна громада Чернігівщини належить до групи з нижче середнім рівнем соціально-економічного розвитку.

  Майже 27 % територіальних громад належить до групи територій з низьким рівнем соціально-економічного розвитку. Вони займають 27,1 % площі регіону, проте в них мешкає лише 11,2 % населення області.

  Загалом у межах області сформувалася досить строката картина розподілу громад за рівнем соціально-економічного розвитку, що  ускладнює реалізацію регіональної політики.

• Фінансово-бюджетна ситуація

  За 9 місяців 2024 року доходи загального і спеціального фондів бюджету Чернігівської області виконані в сумі 11821,3 млн гривень. У порівнянні з відповідним періодом 2021 року ріст доходів склав 3063,8 млн грн або +35,0%.

  Дотацій і субвенцій бюджети області отримали 3700,9 млн грн (+21,6% до аналогічного показника в 2021 році), з них 1308,9 млн грн – трансферти, пов’язані з подоланням наслідків збройної агресії рф. В структурі доходів за 9 місяців 2024 року трансферти займають 31,3%, за 9 місяців 2021 року цей показник складав 34,8%.

  Власні доходи бюджетів Чернігівщини по загальному і спеціальному фондах (без трансфертів) склали 8120,4 млн грн (+42,1% до січня-вересня 2021 року). У тому числі доходів загального фонду бюджетів області одержано в сумі 6934,2 млн грн, з них податкові надходження – 6742,8 млн гривень.

  У структурі податкових надходжень бюджетів області за 9 місяців 2024 року найбільша питома вага належить податку та збору на доходи фізичних     осіб – 62,5 % (4213,8 млн грн) до їх загального обсягу, надходження єдиного податку склали 16,0% (1077,0 млн грн), податку на майно – 11,4 % (768,7 млн грн), внутрішніх податків на товари та послуги – 6,8% (457,9 млн грн), податку на прибуток підприємств – 1,5 % (102,3 млн грн).

  

  Рисунок 19. Динаміка бюджетних показників

   

  Видатки та кредитування зведеного бюджету області (за загальним і спеціальним фондами) за 9 місяців 2024 року здійснені в сумі 10808,0 млн грн та збільшились у порівнянні з відповідним періодом 2021 року на 2522,3 млн грн (+30,4%). Ріст пов’язаний із зростанням розміру мінімальної заробітної плати працівників, тарифів на комунальні послуги і енергоносії, тощо. Капітальні видатки здійснені в сумі 1821,7 млн грн проти 662,1 млн грн за 9 місяців 2021 року, зростання – в 2,8 раз.

  Видатки проводились в межах фінансових можливостей з дотриманням першочергового фінансування витрат на забезпечення заходів територіальної оборони, соціального захисту населення, оплати праці, енергоносіїв тощо, згідно з пріоритетами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590.

  

  Рисунок 20. Динаміка капітальних та поточних бюджетних видатків

   

  Особливу роль у соціально-економічному розвитку територій відіграє бюджет розвитку місцевих бюджетів, який переважно складається із капітальних видатків, проте не враховує видатки, проведені за рахунок власних надходжень бюджетних установ та окремих цільових надходжень. За рахунок коштів бюджету розвитку здійснюється будівництво та реконструкція установ соціально-культурної сфери і комунальних об’єктів, здійснюється відновлення постраждалих внаслідок військової агресії рф об’єктів комунальної власності, будуються укриття, здійснюється придбання техніки і обладнання для комунальних підприємств тощо.

  

  Рисунок 21. Динаміка видатків бюджету розвитку

• Оцінка потреб заінтересованих сторін та вигодонабувачів

  У період з 30 вересня по 25 жовтня 2024 року Чернігівською обласною державною адміністрацією проводилось опитування населення та представників бізнесу Чернігівської області задля врахування потреб заінтересованих сторін та вигодонабувачів при внесенні змін до Стратегії сталого розвитку Чернігівської області на період до 2027 року.

  Загалом в опитуванні взяли участь 886 осіб з усіх 57 територіальних громад та 70 суб’єктів господарювання, які представляють усі райони області.

  У соціально-демографічній структурі опитаних жителів області переважають жінки (83,4%), громадяни середньої вікової групи 36-59 років (74,5%), мешканці міст (69,1%). З них 77,1% не покидали місце власного проживання внаслідок повномасштабної війни. Майже половина опитаних (47,0%) потребують врахування їх інтересів внаслідок приналежності до окремих груп бенефіціарів, найбільша з яких (22,3%) – постраждалі психологічно від війни рф проти України, зокрема внаслідок активних бойових дій, терористичних актів, збройних конфліктів, тимчасової окупації.

  Майже половина (47,1%) опитаних представників бізнесу започаткували свою діяльність впродовж 2014-2021 років. Основними сферами їх діяльності є роздрібна торгівля (21,4%), сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство (14,3%), будівництво (10,0%), промисловість (8,6%) та ІТ-сектор (7,1%). Основний ринок збуту 78,6% опитаних знаходиться у межах громади, 51,4% є суб’єктами мікропідприємництва, 71,4% працюють за спрощеною системою оподаткування без сплати ПДВ.

  Найбільшою загрозою, на думку опитаних громадян, для відновлення Чернігівської області є непрогнозованість розвитку подій через війну в Україні. Цю загрозу виділили 68,2% респондентів. Іншою ключовою проблемою визначена зайнятість населення:

  -  низькооплачувані робочі місця (56,3%);

  -  відсутність умов та можливостей для працевлаштування у сільській місцевості (38,6%).

  Аналогічно непрогнозованість розвитку подій через війну в Україні є найбільшим викликом і для бізнесу, цю загрозу відзначили 48,6% опитаних. На другому та третьому місці відповідно знаходяться виклики, пов’язані з браком кваліфікованих кадрів (27,1%), та непередбачувані дії держави, що можуть погіршити стан бізнесу (25,7%). Для 22,9% опитаних проблемою є відсутність достатньої кількості платоспроможних клієнтів, 21,4% вбачає виклик у перебоях з електро-, водо-, теплопостачанням, а кожен п’ятий відзначив високий рівень податків і зборів.

  Як наслідок, переважна більшість опитаних громадян (71,9%) вважають, що першочергові зусилля влади мають бути спрямовані на підтримку ЗСУ та територіальної оборони, також 41,0% опитаних відзначили необхідність укріплення кордонів з росією та білоруссю. Серед «мирних» завдань найбільш актуальними є забезпечення житлово-комунальних послуг (44,8%), захист та підтримка соціально вразливих груп (37,7%), розвиток медичних закладів первинної та вторинної ланок (35,2%).

  Пріоритетними об’єктами для відновлення, на думку опитаних жителів області, є об’єкти енергопостачання (54,5%), заклади охорони здоров’я (40,5%), об’єкти дорожньо-транспортної інфраструктури (26,6%), заклади освіти (21,8%).

  Найбільший потенціал для відновлення та розвитку на території Чернігівської області, на їх думку, мають сільське господарство (90,0%), харчова промисловість (39,8%), деревообробка (26,9%), туризм, дозвілля (23,8%).

  Аналогічною є трійка пріоритетних галузей, визначених опитаними представниками бізнесу: сільське господарство (44,3%), харчова промисловість (30,0%), деревообробка (27,1%).

  Економічний потенціал Чернігівської області для ведення власного бізнесу опитаними представниками бізнесу наразі було оцінено як середній: за 5-бальною шкалою найбільшу частку оцінок отримала «трійка» – її надали 45,7% опитаних, 4 бали – 25,7%, 2 бали – 22,9%.

  Розвиток підприємництва, зокрема спрямування коштів на підвищення ефективності виробництв, збільшення доступності кредитних коштів та підтримку започаткування бізнесу 48,9% опитаних громадян визначили тим пріоритетом, що у першу чергу сприятиме покращенню бізнес-середовища на рівні Чернігівської області.

  Цю думку поділяє і 28,6% опитаних представників бізнесу. Аналогічною є частка відповідей щодо двох інших пріоритетів: підготовка кадрів у відповідності до актуальних потреб ринку праці та розвиток туризму. Першим пріоритетом у даному випадку є розвиток високотехнологічних галузей промисловості (30,0%).

  Пріоритетними інфраструктурними проєктами для розвитку регіону, на їх думку, є покращення дорожньої інфраструктури (65,7%), а також будівництво сучасних об’єктів енергетики, розподіленої генерації, створення відповідної інфраструктури (25,7%) та модернізація комунальних послуг (21,4%).

  Загалом для поліпшення бізнес-клімату в області більшість опитаних суб’єктів господарювання вважає необхідним спрощення дозвільних процедур (44,3%), надання податкових пільг для інвесторів (30,0%), створення спеціальних економічних зон (28,6%), розробку інвестиційних програм (25,7%).

  Основним бар’єром для розвитку інновацій у Чернігівській області визначено відсутність кваліфікованих кадрів (51,4%), на другому та третьому місці знаходяться відповідно відсутність фінансових ресурсів, високі витрати на впровадження нових технологій (27,1%) та недостатня підтримка з боку державної або місцевої влади (22,9%).

  Загалом невисокими є оцінки потенціалу різних сфер для залучення інновацій та технологічного розвитку, а перевищення позитивних оцінок над негативними спостерігається лише у випадку сфери ІТ та цифровізації. Найбільшу кількість середніх оцінок («3» за 5-бальною шкалою) отримали: транспорт та логістика, харчова промисловість, деревообробка.

  Зрушити ситуацію у царині інновацій опитані представники бізнесу вважають можливим за рахунок фінансування спільних дослідницьких проєктів (38,6%), створення інфраструктури для впровадження інновацій (28,6%), створення наукових та технологічних кластерів (27,1%), трансферу технологій, співпраці з іноземними підприємствами (25,7%).

  Для розв’язання кадрової проблеми необхідним є оновлення технічної та технологічної бази навчальних закладів (50,0%), залучення бізнесу до системи підготовки кадрів (37,1%), створення навчально-практичних центрів (20,0%).

   Рівень екологічної відповідальності може бути підвищено за рахунок залучення інвестицій в «зелені» проєкти (30,0%), створення програм із захисту навколишнього середовища (22,9%), розвитку відновлювальних джерел енергії (21,4%).

  Основним необхідним ресурсом для розвитку власного бізнесу опитані назвали фінансову підтримку (54,3%), на другому та третьому місці йдуть відповідно спрощення адміністративних процедур (25,7%) та покращення інфраструктури (20,0%).

  Регіональна підтримка, яку хотіли б отримувати опитані представники бізнесу впродовж дії Стратегії, стосується насамперед пільгового кредитування (58,6%), на другому та третьому місці знаходяться відповідно грантова допомога, ваучери, часткове відшкодування окремих витрат (25,7%) та податкові і регуляторні пільги (21,4%).

  Загалом попри війну слід відзначити оптимістичні очікування опитаних суб’єктів господарювання щодо відновлення та подальшого розвитку їх бізнесу. Переважна більшість опитаних (74,4%) очікують зростання обороту власного бізнесу у 2024 році відносно 2023 року. У 2025 році 61,4% опитаних планують збільшення кількості найманих працівників.